Спосіб комплексного лікування хронічного генералізованого пародонтиту

Реферат: Спосіб комплексного лікування хронічного генералізованого пародонтиту включає всебічне оздоровлення ротової порожнини, зубів, медикаментозну терапію на основі амоксиклаву як антибіотика, протизапальних, імуностимулюючих і антимікробних засобів у комплексі. При цьому додатково впливають аєвітом як антиоксидантом, з розрахунку по 1 капc./добу, вобензимом як протизапальним засобом, по 4 драже з першого тижня і по 3 впродовж наступного, тричі на добу, реафероном як імуностимулятором, розчиненим у фізіологічному 0,9 % розчині, у співвідношенні 5 млн ME до 5,0 мл, у вигляді місцевої аплікації. UA 123174 U (12) UA 123174 U UA 123174 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до використання специфічної терапевтичної активності хімічних сполук або лікарських препаратів, зокрема антибіотиків, протиінфекційних, антибактеріальних, антисептичних засобів, до лікарських засобів проти імунологічних або алергійних захворювань, насамперед імуномодуляторів, імуностимуляторів, поглиначів вільних радикалів або антиоксидантів, ензимів, і може бути використана в хірургічній стоматології або щелепнолицевій хірургії як засіб лікування хронічного генералізованого пародонтиту (ХГП), ускладненого гнійними вогнищами м'яких тканин пародонту. Відомий спосіб лікування генералізованого пародонтиту, що включає закритий кюретаж і магнітно-лазерну терапію, з одночасним впливом метронідазолом, як антибактеріальним засобом, з розрахунку по 0,25 мг, тричі на день, впродовж 5 днів [1]. Застосування способу не дозволяє отримати прийнятний протизапальний ефект, який впливав би на всі ланки механізмів саморегуляції, оскільки метронідазол, попри потужним антибактеріальній і протизапальній діям, є токсичним і викликає побічні дії. Відомий спосіб лікування хронічного генералізованого пародонтиту, що включає обробку пародонтальних кишень антибактеріальною фотосенситазою впродовж 2-3 хв, її змивання водою, опромінення ділянки світлом терапевтичного діодного лазера, на довжині хвилі 670-690 мм, впродовж 1-2 хв, накладання адгезивної ясеневої пов'язки на уражену ділянку пародонта, виготовлену на основі мелаксену, соку каланхое, глюкозаміну гідрохлориду, диметилсульфоксиду, водного дентину та солкосерил-дентальної адгезивної пасти [2]. Вплив фотосенситазою не є токсичним і не викликає побічних дій. Однак, застосування аналога малоефективне за відсутністю ізоляції тканин пародонта від слини, мікроорганізмів і харчових залишків, що ініціює рецидив і часто вимагає надання повторних процедур. З досліджуваного рівня техніки встановлено, що більш ефективні способи лікування ХГП ґрунтуються на комплексному застосуванні медичних препаратів, наприклад засобів підвищення антиоксидантної активності, відновлення мікроциркуляторного русла та пригнічення мікробних факторів тощо у комплексі [3]. Відомий спосіб комплексного лікування генералізованого пародонтиту, що включає вплив антиоксидантним, гіполідемічним, антиагрегатним, імуномодулюючим і протизапальним препаратами у комплексі, зокрема ессенціале форте Н, з розрахунку по 300 мг, тричі на добу, протягом 3 міс., і три-Ві плюс - по 1 табл/добу, під час їжі, впродовж 3 міс., з контролем біохімічного аналізу крові [4]. Недолік процесу полягає в недостатній ефективності також, через ймовірність появи алергічних реакцій на застосовувані препарати та недостатній рівень місцевого імунітету під час лікування. Інший відомий спосіб комплексного лікування генералізованого пародонтиту включає кюретаж пародонтальних карманів, їх антисептичну обробку, місцевий вплив лісовим бальзамом, у вигляді аплікацій на ділянку запалення, з розрахунку по 0,05-0,20 г, на 15 хв, двічі на день, впродовж 6 днів, і гінкоумом, по капсулі, тричі на день, за 5 тижневим курсом [5]. Недоліком способу є недостатня ефективність, з-поза відсутності засобів посилення імунітету, схильності гінкоума провокувати системні алергічні реакції та наявності у нього множини протипоказань. Також відомий спосіб комплексного лікування генералізованого пародонтиту, що включає місцеве лікування, вплив кальцій Д3 нікомедом, по 1 табл, двічі на день, антирезорптивним фосамаксом, по 10 мг/день, впродовж 6 міс. кожним, і замісну гормональну терапію Прогінова, по 1 драже/день, впродовж 21 дня, з 7-10 денними перервами впродовж року, де місцеве лікування характеризується зняттям зубних відкладень, наданням антисептичної обробки 0,2 % розчином хлоргексидину біглюконату і місцевих аплікацій маззю парагель [6]. Недоліком аналога є недостатня ефективність, через обмеженість замісної терапії та побічні впливи бісфосфонатної та гормональної терапії. Більш наближеним до запропонованої корисної моделі є спосіб комплексного лікування хронічного генералізованого пародонтиту, що включає всебічне оздоровлення ротової порожнини, зубів, медикаментозну терапію на основі амоксиклава як антибіотика, протизапальних, антимікробних та імуностимулюючих засобів у комплексі, у відповідності до якого нормобіоз пародонтальних тканин відновлюють після тотальної ліквідації мікроорганізмів, впливаючи аеробактом, як стимулятором нормобіозу, Д-Нолом і метронідазолвмісним гелем, як антимікробним і протизапальним засобами [7]. Ефективність прототипу незначна. Це пояснюється труднощами усунення гнійно-інфекційних процесів у ясенній тканині, стабілізації рівнів sIg, Ig, продукції ІЛ-1β, ΦΗΟ-α, антирадикальних ферментів і каталази у крові та, що підтверджується й довготиривалістю лікування. Задача полягає в удосконаленні способу комплексного лікування хронічного генералізованого пародонтиту, застосування котрого сприяло б збільшенню ефективності 1 UA 123174 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 шляхом посилення антиоксидантої, протизапальної та імуностимулюючої активності фармакологічної основи. Поставлена задача вирішується тим, що при використанні у способі комплексного лікування хронічного генералізованого пародонтиту, що включає всебічне оздоровлення ротової порожнини, зубів, медикаментозну терапію на основі амоксиклаву, як антибіотика, протизапальних, імуностимулюючих і антимікробних засобів у комплексі, згідно з корисною моделлю, додатково впливають аєвітом як антиоксидантом, з розрахунку по 1 капс/добу, вобензимом, як протизапальним засобом, по 4 драже з першого тижня і по 3 впродовж наступного, тричі на добу, реафероном як імуностимулятором, розчиненим у фізіологічному 0,9 % розчині, у співвідношенні 5 млн ME до 5,0 мл, у вигляді місцевої аплікації. Застосування амоксиклаву, аєвіту, вобензиму та реаферону в єдиному медикаментозному комплексі для лікування ХГП запропоновано вперше. Аєвіт як антиоксидант в лікуванні ХГП раніш не застосовувався [8]. При лікуванні ХГП, ускладненого гнійними вогнищами м'яких тканин пародонту, його залучення до медикаментозного комплексу гальмує вільнорадикальні реакції, попереджує утворення перекисів, які ушкоджують клітинні й субклітинні мембрани, відновлює капілярний кровообіг, проникність, тонус, стабільність судин, а його пробіотичні властивості посилюють бактеріологічний вплив амоксиклаву та ступінь нормалізації біоценозу пародонтальних тканин, що збільшує ефективність. Вобензим, як протизапальний засіб, в лікуванні ХГП раніш не застосовувався також [9]. Включення вобензиму до комплексу підвищує ефективність за рахунок повного усунення етіологічних і патогенетичних ланок, регресу клінічних симптомів. Під впливом даного засобу клініколабораторна реабілітація наступає на ~5 днів раніше, а ремісія підтверджується майже у 92 % випадків впродовж року. Застосування вобензиму в комплексі з амоксиклавом, аєвітом і реафероном, у хворих на ХГП, ускладненого гнійними вогнищами в м'яких тканинах пародонта, спостерігається виражена тенденція нормалізації лабораторних показників захворювання, насамперед, рівнів sIg й Ig, у 3,9 й 4,2 разів, продукції ІЛ-1β і ФНП-α, у 3,2 й 2,9 разів, антирадикальних ферментів СОД і каталази, у 1,96 й 1,8 разів, відповідно. Запропонована доза вобензиму є оптимальною, оскільки посилення добового впливу збільшуватиме імовірність виникнення кровотеч, а зменшення - знижуватиме ефективність. Натомість, зниження вобензимного навантаження з "наступного тижня" відносно "першого" відповідає останній умові також. За цих умов, вобензим добре стимулює, регулює рівні функціональної активності моноцитів-макрофагів, природних кілерних клітин, протипухлинний імунітет, цитотоксичні Тлімфоцити, фагоцитарну активність клітин, позитивно впливає на динаміку запального процесу, обмежує патологічні прояви автоімунних й імунокомплексних процесів, збільшує концентрацію амоксиклаву, реаферону у плазмі та ефективність лікування ХГП, ускладненого гнійними вогнищами м'яких тканин пародонту. За нозологічною класифікацією реаферон, як імуностимулюючий засіб, в лікуванні ХГП раніш не застосовувався також [10]. Сполучення реаферону з аєвітом при зміні імунітету розширює спектр імунокоригувальних дій, посилює стимуляцію стовбурних клітин кісткового мозку, фагоцитозу, активності природних кілерних клітин, експресію сироваткового інтерферону, sIg, що знижує активність пародонто-патогенної флори, запальної реакції в тканинах пародонту. Протиінфекційна дія реаферону проявляється в період репродукції мікробів, за рахунок активного включення в обмінні процеси, ініціювання ряду внутрішньоклітинних змін, синтезу специфічних цитокінів, ферментів, за резльтатом взаємодій зі специфічними рецепторами на поверхнях клітин, що збільшує ефективність лікування ХГП, ускладненого гнійними вогнищами м'яких тканин пародонту. Дозовий режим терапевтичного впливу препаратами є оптимальним в межах реалізації максимальної ефективності та обмеження побічних ускладнень. Таким чином, сукупність ознак запропонованої корисної моделі знаходиться у причиннонаслідковому зв'язку з вищезазначеним технічним результатом. Для дослідження ефективності запропонованої корисної моделі були сформовані 2 групи хворих. Пацієнтам групи порівняння надавали традиційне комплексне лікування за курсом: професійні гігієнічні заходи, спрямовані на усунення місцевих шкідливо діючих факторів (зняття зубних відкладень, корекція оклюзійних співвідношень, видалення патологічно змінених тканин шляхом кюретажу), антибактеріальну терапію, полоскання, зрошення пародонтальних кишень 0,05 % розчином хлоргексидину, до місцевого лікування медикаментами. Загальне антибактеріальне лікування складалося з амоксиклаву у загальноприйнятому дозуванні, впродовж 7 днів. Для оптимізації комплексного лікування впливали аєвітом і реафероном. Для очищення ділянок гнійної поразки від запального детриту, в схему лікування ХГП включали 2 UA 123174 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 ензими, такі як трипсин і лідаза. Лідазу вводили внутрішньо-м'язовим чином, по 10 мг, а трипсин по 65 ОД, у вигляді інстиляцій у пародонтальні кишені. Препарати готовили з використанням 0,5 % розчину новокаїну і вводили впродовж тижня. Основна група отримувала аналогічне комплексне лікування з доданням системної ензимотерапії вобензимом, замість внутрішньом'язового впливу трипсином та місцевого впливу лідазою. Вобензим вводили по 4 драже з першого тижня і по 3 впродовж наступного, тричі на добу. Ефективність лікування оцінювали за динамікою клінічних симптомів захворювання, індексною оцінкою стану пародонта, ортопантомографією, змінами мікробіоценозу, параметрами місцевого гуморального імунітету, станом цитокінів, рівнів ліпопероксидації, ферментів антиоксидантної системи СОД і каталази. Контроль здійснювали через 6 міс. на закінчення лікування і впродовж 2 років проводили диспансерне спостереження. Посилення лікувального комплексу вобензимом в основній групі виявилося ефективним. Вже на 4-5 добу спостерігали достатній регрес основних клінічних симптомів запалення в яснах і ліквідацію гноєтечі з пародонтальних кишень у 85,3 % пацієнтів. Слизувата оболонка стала ясною, блідо-рожевого кольору, консистенція й конфігурація ясенних сосочків нормалізувалася, щільно охоплюючи зуби. Параметри пародонтальних індексів зменшилися до значень здорових. В групі порівняння позитивну динаміку спостерігали лише на 10 добу, у 77 % випадків, що нижче основної групи. До кінця першого тижня, від початку лікування, у 97,5 % хворих основної групи відзначали відсутність суб'єктивних й об'єктивних ознак запально-гнійного процесу в ясенній тканині, а в групі порівняння - лише на 12-14 добу, у 82,5 % пацієнтів. Порівняльний аналіз результатів лікування також свідчив про те, що термін лікування із застосуванням системної ензимотерапії вобензимом в основній групі склав у середньому 6-7, а в контрольній трипсином і лідазою - 11-12 днів (р