Спосіб профілактики прогресування патологічного процесу в печінці хворих на неалкогольний стеатогепатит

1. Спосіб профілактики прогресування патологічного процесу в печінці хворих на неалкогольний стеатогепатит, що включає введення гепатозахис 3 31526 ле Н [Харченко Н.В., Коруля І.А. Ефективність препарату есенціале Н при неалкогольному стеатогепатиті // Сучасна гастроентерологія. - 2004. №5. - С.46-49]. Це найбільш ефективний з існуючих способів профілактики прогресування патологічного процесу в печінці хворих на НАСГ, і тому він обраний в якості прототипу. До недоліків прототипу відноситься те, що есенціале Н неефективне при наявності у хворих синдрому внутрішньопечінкового холестазу, у той час як у 20-30% хворих з НАСГ цей синдром має місце. Тому було потрібне подальше удосконалення даного способу. Задачею корисної моделі було підвищення ефективності існуючого способу профілактики прогресування патологічного процесу в печінці хворих на НАСГ, а саме прискорення досягнення стійкої клінічної ремісії захворювання й нормалізації біохімічних та імунологічних показників. Вказана задача досягається шляхом введення хворим з НАСГ в якості гепатозахисного препарату глутаргіну. Глутаргін - це за хімічною структурою дипептид, що складається з двох амінокислот: аргініну й глутамінової кислоти (L-глутаматуL-аргінін). Препарат активно включається до регуляції метаболічних процесів у печінці, здійснює детоксикуючий ефект шля хом зв'язування аміака, а також знижує активність пероксидації ліпідів біомембран, виявляє антигіпоксичну дію, покращує процеси енергозабезпечення гепатоцитів, володіє антиоксидантним, гепатозахисним і детоксикуючим ефектами, нормалізує білковий, вуглеводний та ліпідний обміни. Важливою рисою фармакологічної дії глутаргіну є те, що він досить ефективний при наявності синдрому внутрішньопечінкового холестазу. Пропозиція щодо використання глутаргіну в якості препарату з гепатозахисною й детоксикуючою активністю, який покращує метаболічні процеси, саме у хворих на НАСГ, базується на вперше встановленій авторами корисної моделі в експерименті й потім підтвердженій в клініці закономірності, що глутаргін виявляє чітко виражений позитивний ефект при ураженнях печінки невірусного й неалкогольного ґенезу, у тому числі й при наявності холестатичного синдрому, який часто зустрічається в цих пацієнтів, що важливо для клінічної практики. Зокрема, глутаргін нормалізує загальний стан хворих та їх самопочуття, виявляє чітко виражений антиоксидантний ефект, сприяє відновленню імунологічного гомеостазу, досягненню стійкої й тривалої ремісії НАСГ, а також суттєвому зменшенню в подальшому частоти загострень цього захворювання й, таким чином, обумовлює досягнення задачі корисної моделі. Крім того, введення глутаргіну не має протипоказань, не спричиняє будь-яких небажаних побічних ефектів, у тому числі алергічних реакцій, і тому може при необхідності призначатися повторними курсами, у залежності від досягнутого ефекту. Раніше з метою профілактики прогресування патологічного процесу в печінці хворих на НАСГ комбінація вказаних препаратів не використовувалася. Заявлений спосіб здійснюється таким чином. 4 Хворим з наявністю НАСГ для профілактики прогресування патологічного процесу в печінці вводять антиоксиданти (аскорбінову кислоту й токоферолу ацетат) у середньотерапевтичних дозах і додатково - гепатозахисний препарат глутаргін внутрішньовенно у вигляді 4% розчину по 20-30мл 2 рази на день протягом 5-7 діб поспіль. Після покращання функціонального стану печінки й зниження проявів "метаболічного" токсикозу продовжують введення глутаргіну усередину по 2 пігулки (0,5г) 3-4 рази на добу протягом 3-4 тижнів поспіль, у залежності від досягнутого ефекту. Лабораторними критеріями ефективності призначення глутаргіну є зниження рівня загального й прямого білірубіну, показника тимолової проби, активності амінотрансфераз (АлАТ й АсАТ), нормалізація кількості СО3+-клітин (Т-лімфоцитів), CD4+- лімфоцитів (Т- хелперів) й імунорегуляторного індексу Th/Ts (коефіцієнт CD4/CD8), зниження рівня циркулюючих імунних комплексів (ЦІК), зокрема, найбільш патогенних середньомолекулярних (11S19S), що свідчить про відновлення біохімічного й імунологічного гомеостазу. Саме сполучене введення антиоксидантів і глутаргіну сприяє патогенетично позитивним зсувам вищезгаданих лабораторних показників, а в клінічному аспекті проблеми - досягненню стійкої й тривалої ремісії НАСГ, а також суттєвому зменшенню в подальшому частоти загострень захворювання й прогресування патологічного процесу в печінці в цілому. Вищевказані дози й курси введення глутаргіну були підібрані нами досвідним шляхом. Саме при такій кратності введення глутаргіну в хвори х з НАСГ забезпечується максимальне зниження зниження рівня загального й прямого білірубіну, показника тимолової проби, активності АлАТ й АсАТ, нормалізація кількості СВ3+-клітин, CD4+- лімфоцитів та імунорегуляторного індексу Th/Ts, зниження рівня ЦІК, зокрема найбільш патогенних середньомолекулярних імунних комплексів. Отже новими є як сама комбінація препаратів (антиоксидантів та глутаргіна), яка нами вперше використовується для профілактики прогресування патологічного процесу в печінці хворих на НАСГ, так і схема застосування глутаргіну при даній патології. При розробці заявленого способу було обстежено дві групи хворих з НАСГ: основна (74 особи), якій проводили профілактику прогресування патологічного процесу в печінці згідно заявленого способу, і група зіставлення (67 осіб), якій проводили профілактику відповідно до відомого способупрототипу. Обидві групи хворих, які знаходилися під наглядом, були рандомізовані за віком, статтю, стадією НАСГ і частотою загострення хронічного патологічного процесу в печінці. Введення глутаргіну починалося, як правило, безпосередньо в період чергового загострення НАСГ і проводилося переважно в амбулаторних умовах або в денному гастроентерологічному стаціонарі. Обстеження хворих проводили в динаміці, воно включало загальноклінічні та загальнолабораторні методи, ультразвукове дослідження органів черевної порожнини, біохімічні методи, які характеризували функціональні проби печінки (білірубін, активність сироваткових амінотрансфераз - АлАТ 5 31526 й АсАТ, показник тимолової проби), а також вивчення загальної концентрації ЦІК у крові й вмісту їх найбільш токсигенної середньомолекулярної фракції (11S-19S). До початку проведення профілактики прогресування патологічного процесу в печінці хворих на НАСГ, в обох гр упах, які були під наглядом, - основній, що потім отримувала профілактику прогресування патологічного процесу в печінці відповідно з заявленим способом, і зіставлення, в якій терапія здійснювалася стосовно до відомого способупрототипу, була однотипова клінічна симптоматика, що характеризувалася наявністю помірної тяжкості в правому підребер'ї, болю або тяжкості в епігастрії, гіркоти в роті, відрижки, закрепів, чи їхнього чергування з проносами, метеоризму, загальної слабості, нездужання, дратівливості, дифузного головного болю, зниження апетиту, порушень сну, свербежу шкіри, нудоти, чутливості печінки при пальпації, гепатомегалії, субіктеричності склер 6 і шкіри, значної обкладеності язика білим нальотом потемнінням сечі, в окремих випадках - помірно вираженої жовтяниці (таблиця 1). З таблиці 1 видно, що в основній групі хворих із загостренням НАСГ, яка отримувала профілактику прогресування патологічного процесу в печінці у відповідності до запропонованого способу, відмічалося суттєве скорочення тривалості збереження клінічних проявів захворювання - загальної слабості (у середньому на 1,9±0,2 дня), нездужання (на 5,3±0,2 дня), дратівливості (на 4,8±0,3 дня), головного болю (на 5,4±0,3 дня), зниження апетиту (на 4,0±0,2 дня), порушень сну (на 5,2±0,3 дня), тяжкості в правому підребер’ї (на 7,0±0,2 дня), свербежу шкіри (на 7,1±0,3 дня), нудоти (на 4,7±0,2 дня), чутли вості печінки при пальпації (на 6,2±0,3 дня), гепатомегалії (на 11,5±0,8 дня), субіктеричності склер і шкіри (на 6,6±0,4 дня), значної обкладеності язика нальотом (на 9,1±0,6 дня), потемніння сечі (на 5,7±0,2 дня). Таблиця 1 Вплив заявленого й відомого способів профілактики прогресування патологічного процесу в печінці хворих із загостренням НАСГ на клінічні показники (М±m) Клінічні ознаки загальної слабкості Нездужання Дратівливості головного болю зниження апетиту порушень сну тяжкості в правому підребер’ї свербежу шкіри Нудоти чутливості печінки при пальпації Гепатомегалії субіктеричності склер і шкіри обкладеності язика нальотом потемніння сечі Основна група (n=74) Тривалість збереження (діб): 4,9±0,2 5,6±0,3 4,8±0,2 3,5±0,2 4,1±0,4 5,2±0,2 7,0±0,3 9,4±0,7 3,7±0,4 8,9±0,8 10,3±0,8 8,1±0,4 9,2±0,3 6,5±0,2 Отже, під впливом заявленого способу прискорювалося досягнення клінічної ремісії НАСГ. У середньому повноцінна клінічна ремісія захворювання досягалася в основній групі на 9,2±0,4 добу від початку введення комбінації антиоксидантів і глутаргіну. У той же час у пацієнтів групи зіставлення (в якій профілактика проводилася згідно до відомого способу-прототипу) значно частіше зберігалися скарги, що були наслідком помірного загострення або неповної клінічної ремісії НАСГ, а тому остання в цій групі досягалася лише на 18,3±0,6 добу, тобто в 2,0 рази пізніше, ніж в основній групі. Отже, заявлений спосіб профілактики прогресування патологічного процесу в печінці хворих із загостренням НАСГ сприяє ліквідації симптоматики загострення хвороби та прискоренню досягнення в них клінічної ремісії. Відмічено також позитивний вплив заявленого способу профілактики на біохімічні показники хворих із загостренням НАСГ. Група зіставлення (n=67) Р 6,8±0,3 10,9±0,5 9,6±0,3 8,9±0,4 8,7±0,4 10,4±0,5 14,0±0,8 16,5±0,9 8,4±0,6 15,1±0,7 21,8±0,9 14,7±0,5 18,3±0,8 12,2±0,3