Спосіб діагностики системної склеродермії

98«S-9Y2 f МШ A 61 В 10/00 СПОСІБ ДІАГНОСТИКИ СИСТЕМНОЇ СКЛЕРОДЕРМІЇ Винахід належить до області медицини, а саме до способів діагностики системної склеродермії. j Відомі способи діагностики системної склеродермії і визначення ступеню її активності, які базуються на обліку клінічних і лабораторних даних, результа тах гістологічного дослідження біоптатів шкіри. І Так, Н.Г.Гусева (Монографія.-М.: Медицина, 1975, с.198) пропонує з метою діагностики системної склеродермії приймати до уваги наявність у хворого основних (периферичних і вісцеральних) та додаткових (периферич них, вісцеральних, загальних иа лабораторних) критеріїв, з урахуванням яких виставляється діагноз цього захворювання. ' П.П.Гуйда (Монографія.-Х.:Основа,1995, с. 95-98), з метою ранньої діагностики цього захворювання пропонує враховувати наявність вазомоторних порушень (у вигляді синдрому Рейно) і артропатій у вигляді поліартралгій, а також результати дерматогліфічних досліджень (наявність білих ліній, цяток і п'ятен, згладжуваність рельєфу папілярних ліній, наявність тріщин і рубців). Проте, вказані способи діагностики не завжди досить точно діагностують захворювання і відображають ступень активності склеродермічного процесу, виявляємі зміни можуть спостерігатись при багатьох запальних процесах, а гістологічне дослідження в ряді випадків досить затруднене. Відомий також метод визначення оксипроліну у сечі (Пасіашвілі Л.М. //Вопросы ревматизма.-1980.-№1.-С.57-58). \ Спосіб полягає в тому, що 1 мл профільтрованої сечі гідролізують з рівним об'ємом концентрованої соляної кислоти в запаяних ампулах при 124 °С в сушильній шафі. Після осту жування гідро лізата його фільтрують через бумажний фільтр, останній двічі промивать дистилірованою водою об'ємом по 2-3 мл. Потім об'єднаний фільтрат випаровують на водяній бані. Сухий залишок розчинюють у 2 мл води і центріфугують. В дослід беруть 0,1 мл центріфугата, сюди ж додають 0,1 мл води, 0,4 мл ізопропанола і 0,2 мл реак тива А (готовиться перед застосуванням із 3 об'ємів 7% розчину хлораміну Т і 4 об'ємів ацетано-цитратного буферу). Ретельно перемішують, залишають при кімнатній температурі на 5 хв. Потім додають 2,6 мл реактиву Б (також готовиться безпосередньо перед застосуванням із 3 об'ємів розчину 20 г паразіметіламінобензальдегіду в ЗО мл 57% хлорної кислоти і 13 об'ємів ізопропанола). Добре перемішують, закривають пробірку фольгою і помішують у водяну баню при 60 °С на 25 хв, після чого охолоджують у проточній воді на протязі 3 хв і фотометрують при 540 нм у ФЕК-56 у кюветах із довжиною хвилі світового шляху в 3 мм проти контрольної проби, що містить замість сечі воду. Паралельно із дослідами ставляться стандарні проби, аналогічні дослідним, але які містять замість сечі 0,1 мл стандартного розчину. Розрахунок результатів виконувався наступним чином; із екстинції стандарта віднімається екстинція дослідної проби (Ест - Ед)> а потім підраховується концентрація оксіпроліну в дослідній пробі (Кд), виходячі із урахування його в стандарті (Кст), екстинції стандарта і досліда, а також розведення сечі і кількості добової сечі (Д): ЕдКдД Кд= ----------- мг/добу F -V -L-CT J-уд Визначення загального оксипроліну у сечі є найбільш близьким по технічній суті та досягаемому результату до заявляемого і обрано нами як прото-тип. Недоліком вказаного метода є його неспесифічність, оскільки порушення обміну колагена зустрічається не тільки при склеродермії, а й при ряді інших захворюваннях, зокрема ревматизмі, ревматоїдному артриті, цирозі печінки, інфаркті міокарду (Крель А.А. //Автореф. ... дис. канд. мед. наук.-М.-1969; Баранова Э.Я. Ревматизм и другие коллагеновые болезни.-Ярославль.-1974.С.71-75; Казначеев В.П., Гичев ЮЛ., Коробкова Е.Н. //Тер.арх.-1972.-№3.С.20-24; Виноградов А.В., Мовшович Б.Л., Панормов В.В. //Кардиология.1979.-№5.-С.5-8). Задачею заявляемого винаходу є підвищення точності діагностики склеродермії і визначення ступеня її активності. і Поставлена задача вирішується тим, що в відомому способі діагностики системної склеродермії, включаючому дослідження сечі відповідно винаходу, визначається вміст мелатоніну у сечі і в разі його підвищення у порівнянні з нормальними показниками діагностується системна склеродермія, причому якщо вміст мелатоніну у сечі складає 11-20 мкг/добу, діагностують склеродермію І ступеня активності, 21-40 мкг/добу - II ступеня, 41-60 мкг/добу - III ступеня активності. У нормі вміст мелатоніну у сечі складає 3-10 мкг/добу. Для порівняння при спеціальному обстеженні хворих ревматоїдним артритом, який відноситься до одного із видів так званих колагенозів, нами було встановлено, що вміст мелатоніну у сечі при різних ступенях активності вказаного захворювання коливається у межах від 6,8 до 10,0 мкг/добу. . Визначення мелатоніну у сечі дає змогу підвищити точність діагностики системної склеродермії і ступеня її активності у хворого. Пропонуємий метод діагностики є більш специфічним для системної склеродермії, так як підвищення вмісту мелатоніну спостерігається лише при цирозі печінки і пухлині щитовидної залози, клінічна картина яких суттєво відрізняється від системної склеродермії (Чазов Е.И., Исаченков В.А. Эпифиз; место и роль в системе нейроэндокринной регуляции.-М.:Наука.-1974). \ Спосіб здійснюється таким чином: 50 мл із добової кількості сечі поміщують у скляний стакан і до рН-12 підлужнюють 40% розчином NaOH. Контроль рН здійснюється рН-метром із скляним електродом. Сеча, підлягає підлужнюванню, двічі фільтрується. У три пробірки із притертими пробками ємкістю 100 мл вносять 1,1 мл 0,05 NaOH (контроль в першу). 10 мл сечі при рН-12 (у другу), 10 мл сечі при рН-12 і 1 мл робочого розчину, що містить 0,02 мкг мелатоніну (у третю). Крім вказаного, у другу і третю пробірки додають краплями сечу при рН-12 - стільки, на скільки зріс об'єм сечі при додаванні 40% NaOH, з метою підлужнювання. У всі три пробірки додають по 5,0 г NaCl і 50 мл хлороформу, потім за допомогою шютель-апарату пробірки інтенсивно стряхують на протязі ЗО хв. Тонкою пастеровською піпеткою відсмоктують водну фазу. Органічну фазу переносять у скляні пробірки на 150 мл із притертими пробками і двічі промивають 50 мл бідістілірованої води, використовуючі кожний раз чисту пробірку. В кожну пробірку додають 5 мл ОД NHC1, на протязі 5 хв стряхують за допомогою апарата для сгряхування, водну фазу аспірують. Таким чином, промитий хлороформ переносять у скляну колбу на 100 мл і випаровують у сушильній вакуумній шафі під вакуумом при температурі 60 °С. Залишок, випарений в колбі, розчинюють в 3 мл 0,1 NHC1 і переносять у звичайні скляні пробірки на 10 мл. В кожну з пробірок додають 0,1 мл 0,1% розчину орто-фталевого альдегіду в метанолі і 2 мл концентрованої НС1. На 10 хв проби розміщують в киплячу водяну баню. Зразу ж після їх охолодження під водопровідним краном на протязі 1 хв виконують флюорі1 0 метрію при хвилі збудження S - 360 нм і хвилі флюоресценції S - 470 нм. Дані отримують шляхом порівняння флюоресценції досліджуваної проби сечі із флюоресценцією перегруженої мелатоніном проби і контроля. Екскрецію мелатоніна перераховують на добову кількість сечі і виражають у мкг/добу. Спосіб ілюструється наступними прикладами: 'і Хвора Д., 44 років, історія хвороби № 15305/1185. При надходженні пред'являла скарги на болі у суглобах, скованість вранці, почуття оніміння в пальцях кистей, зябкість, болі у ділянці серця, серцебиття, головні болі. Захворювання почалось з почуття оніміння пальців кистей. Під час огляду: шкіра звичайної окраски, ущільнення шкіри пальців кистей, набряклуватість пальців і тильних поверхонь кистей, обмеження об'єму рухів у пальцях кистей (не може зажати пальці в кулак). У легенях везикулярне дихання. Тони серця приглухуваті, ритмічні, акцент II тону на аорті. AT 130/90 мм рт ст, пульс 74 на хв. Живіт м'який, безболісний. В аналізі крові - лейкоцити 6 • 10 /л, ШОЕ - 5 мм/год. Білкові фракції сироватки крові - альбуміни 47,7%, щ- 8,13%, а2 12,5%, Р - 13,55%, у - 18,12%. Екскреція мелатоніна із сечею - 16,0 мкг/добу. На підставі отриманий результатів було встановлено діагноз: системна склеродермія, підгострий перебіг, І стадія, І ступінь активності. * Хвора П. 50 років, історія хвороби № 2365/203. Поступила із скаргами на болі і обмеження об'єму рухів у суглобах, скованість зранку, ущільнення і почуття стягування шкіри, м'язові болі, посиніння пальців кистей на холоді, зябкість, кашель, періодичні болі у ділянці серця, утруднене глотания щільної їжі, печію, головні болі, зниження пам'яті. В анамнезі спочатку з'явилось ущільнення і почуття стягування шкіри, в подальшому - зміни суглобів, вісцеропатії. Об'єктивно: шкіра звичайної окраски. Помірне дифузне ущільнення шкіри. Пальці кистей холодні на дотик. Згинальна контрактура пальців кистей із обмеженням об'єму рухів у них. Деяке обмеження об'єму рухів у плечовому і променевозап'ясткових суглобах. В легенях жорсткувате дихання. Тони серця приглушені, ритмічні, систолічний шум на верхівці і в точці Боткіна. AT 115/70 мм рт ст, пульс 74 уд/хв. Живіт м'який, дещо болісний у епігастрії. В аналізі крові - лейкоцити 4,4 • 10%, ШОЕ - 10 мм/год. Білкові фракції сироватки крові - альбуміни 47,66%, сер 9,78%, ot2 - 13,62%, р - 12,76%, у 16,18%. Сіалові кислоти 190 ОД. Екскреція мелатоніна із сечею - 16,9 мкг/добу. І На ЕКГ - гіпертрофія міокарда лівого шлуночка із явищами гіпоксії; на ФКГ - ознаки недостатності мітрального клапану. Клінічний діагноз: системна склеродермія, хронічний перебіг, П стадія, І ступінь активності. { Хвора Г., 48 років, історія хвороби № 4446/329. Захворювання почалось із синдрома Рейно Під час огляду: зниженої ваги, сухість і гіперпігментація шкіри, помірне дифузне ущільнення шкіри, більш виражене на обличчі і кистях. Згинальна контрактура пальців кистей із обмеженням об'єму рухів у них. Мутиляція ногтьових фаланг пальців кистей, обмеження об'єму рухів в суглобах: плечових, проміневозап'ясткових, колінних і гомілковостопних. В легенях - везикулярне дихання. Тони серця приглушені, ритмічні. AT 120/80 мм рт ст, пульс 86 уд на хв. Живіт м'який, безболісний. В аналізі крові лейкоцити 6,8 • 109 /л, ШОЕ - 10 мм/год. Білкові фракції сироватки крові альбуміни 50,02,7%, аг 8,66%, а2 - 6,66%, (З - 11,33%, у - 23,33%. Сіалові кислоти 20 ОД. Екскреція мелатоніна із сечею - 28,0 мкг/добу. і Рентгенологічно виявлена гіпотонія стравохода із затримкою контрасної маси у нижньому відділі його до 15 хв, гіпотонія шлунку. Встановлено діагноз: системна склеродермія, підгострий перебіг, II стадія, II ступінь активності. І Висновки: запропонований спосіб підвищує точність діагностики системної склеродермії і визначення ступеня її активності, що дозволяє своєчасно почати раціональну терапію. Спостереження за динамікою актив ності процесв відповідно запропонованої методики дає змогу слідкувати за ефективністю лікування і більш точно вирішувати питання втрати працез датності. |