Скловолокна, покриті зв’язувальною композицією, зв’язувальна композиція та композити, що містять вказані волокна

Винахід відноситься до скловолокон, покритих зв'язувальною композицією, які призначені для армування органічних полімерних сполук, до зв'язувальних композицій, що використовуються для покриття вказаних волокон, і до композитів, які містять вказані волокна. Скловолокна, що використовуються для армування полімерних сполук, у загальному випадку одержують промисловим способом з розплавлених скловолокон, які витікають з філь'єри з великою кількістю отворів. Вказані волокна витягують механічно до одержання безперервних філаментів, а потім груп ують у волокна основи, які потім збирають, наприклад, шляхом намотування на основу, що обертається. Перед групуванням філаментів їх покривають зв'язувальною композицією шляхом пропускання через відповідний пристрій, такий як барабани для нанесення покриття. Нанесення зв'язувальної композиції необхідне з багатьох причин. Передусім, у процесі одержання волокон, композиція захищає філаменти від стирання, яке відбувається у тому випадку, коли вказані філаменти труться з великою швидкістю об пристрої, які служать для направлення та збирання філаментів. По-друге, зв'язувальна композиція дозволяє скріпити волокно, створюючи зв'язки між філаментами, які утворюють волокно. Таким чином, волокно стає більш цілісним, і полегшується його обробка. Нарешті, зв'язувальна композиція сприяє змазуванню і просоченню скловолокон полімером, що армується, який на даній стадії має вигляд рідкої смоли. Внаслідок цього помітно поліпшуються механічні властивості кінцевого композита. Армовані сполуки можуть включати в себе різні форми скловолокон: безперервні волокна або різані волокна, тканини, мати з безперервних волокон або різаних волокон. Композити, що включають різані скловолокна, можна одержати, крім того, за способом "контактного формування", який полягає у нанесенні покриття на внутрішню поверхню відкритої прес-форми, без використання протиформи, за допомогою армованої смоли та скловолокон різної довжини. В окремому способі формування "з одночасним вприскуванням", смолу та різані волокна разом наносять на внутрішні стінки прес-форми за допомогою "пульверизатора", що містить різак, здатний розтинати волокна, одержані у загальному випадку у вигляді шарува тих волокон шляхом одного або декількох циклів намотування, а також містить пристрій для подачі смоли, наприклад, пневматичний насос. Вказаний спосіб, який є досить простим і одночасно дозволяє вносити зміни у розмір і форму виробів, використовується, зокрема, для одержання окремих виробів або невеликих партій виробів на основі термореактивного полімеру з класу поліефірів або епоксидів. Кількість одержаних за вказаним способом композитів у значній мірі залежить від властивостей скловолокон і, отже, від зв'язувальної композиції, яка їх покриває. Були вивчені, зокрема, зв'язувальні композиції, поверхню яких можна легко змочити або просочити смолою, тобто композиції, які здатні забезпечити тісний контакт між волокнами і смолою таким чином, щоб при армуванні полімеру можна було одержати очікувані механічні властивості. Бажано також, щоб вказані зв'язувальні композиції дозволяли швидко проводити процес, зокрема, щоб суміш волокон/смоли, яка наноситься на прес-форму у вигляді стрічок, що перекриваються, могла розподілятися рівномірно, і щоб подальша стадія вальцювання, необхідна для усунення повітряних бульбашок і забезпечення кращого розподілу волокон у смолі, була короткою за тривалістю. У той же час необхідно, щоб зв'язувальна композиція володіла б певною "несумісністю" зі смолою, тобто не була дуже розчинною у смолі, з метою уникнення того, щоб суміш волокон/смоли після вприскування на вертикальну стінку "не обвалилася" під дією простої сили тяжіння. Необхідно також, щоб різані волокна зберігали свою цілісність і не розкривалися, вивільняючи філаменти, які їх складають, як у процесі вприскування, так і під час вальцювання. Таким чином, очевидно, що такі композиції складно розробити, оскільки вказані властивості важко сумісні одна з одною, тому необхідний пошук компромісу. Одна з проблем, що виникає при здійсненні процесу формування з одночасним вприскуванням, полягає у дуже низькому терміні служби лез, якими обладнаний пульверизатор. Хоча леза різака зроблені з міцної сталі, вони мають тенденцію швидко зношува тися при контакті зі склом, що приводить до "хибних розрізів" і появи різаних волокон більшої довжини, ніж потрібно. В залежності від числа лез, степеня їх зносу та положення, яке вони займають на різаку, можна одержати суміш волокон з довжиною, відповідною цілому кратному числу від очікуваної довжини. Це приводить до того, що хибні розрізи порушують покриття, нанесене на волокна, а це погіршує якість сформованого виробу і примушує переривати процес виробництва, з метою заміни використаних лез, що приводить до зниження продуктивності. Скловолокна, які застосовуються у виготовленні виробів при формуванні з одночасним вприскуванням, описані, зокрема, у патенті FR-A-2755127. Вказані волокна покриті композицією, яка крім адгезивних агентів, що грають роль зв'язуючих, містить комбінацію з аміносилану і ненасиченого силану. Хоча вважається, що волокно володіє кращою здатністю до розрізання, комбінація двох % згаданих вище силанів не дозволяє досягнути поставленої мети, а саме: термін служби лез не є достатнім для того, щоб задовольняти існуючим стандартам, які вимагають безперервної роботи протягом приблизно десяти годин. Метою винаходу є розробка скловолокон, покритих зв'язувальною композицією, особливо адаптованою, зокрема, до процесу формування з одночасним вприскуванням, яка дозволяє збільшити термін служби лез різака без зміни умов процесу і без впливу на інші властивості волокон, зокрема, на їх здатність до просочування смолою. Так, раніше було вказано, що дійсно необхідно, щоб волокна могли швидко просочитися смолою, оскільки до стадії вприскування не проводять попереднього змішування волокон і смоли. Таким чином, метою даного винаходу є скловолокна, покриті переважно водною зв'язувальною композицією, яка відрізняється тим, що містить комбінацію: - з принаймні одного дисилану (А) формули: де: Rb R2, R3 , R4 , R5 і R6 , однакові або різні, означають С1-С6 алкільний радикал, переважно, радикал С1-С3; Ζ означає С1-С16 вуглеводневий ланцюг, який може містити один або декілька гетероатомів Ν, Ο і/або S; - і принаймні одного ненасиченого моносилану (В), який вибирають з вінілсиланів і метакрилосиланів. У даному винаході під скловолокнами, покритими зв'язувальною композицією, розуміють скловолокна, "які покриті зв'язувальною композицією, що містить...", тобто розуміють не тільки скловолокна, що розглядаються, покриті композицією, та які одержують безпосередньо при виході з пристроїв(ю) для нанесення покриття, але також ці ж самі волокна після того, як вони пройшли одну або декілька обробок, наприклад, стадію(ї) сушіння, з метою видалити розчинник з композиції, і/або стадію(ї) полімеризації/структур ування визначених компонентів згаданої вище композиції. У даному винаході під "волокнами" потрібно розуміти волокна основи, одержані шляхом групування у філь'єрі маси філаментів, і продукти, одержані з вказаних волокон, зокрема, збирання вказаних волокон основи у шаруваті волокна. Подібне збирання можна здійснити, проводячи одночасно декілька циклів намотування волокон основи, а потім групуючи їх у сталки, які намотуються на основу, що обертається. Ними також можуть бути "прямі" шаруваті волокна, в яких процентний вміст або маса, віднесена до одиниці довжини, еквівалентні зібраним шаруватим волокнам, що одержані шляхом групування філаментів безпосередньо у філь'єрі та намотування на основу, яка обертається. Відповідно до винаходу, під "переважно водною зв'язувальною композицією" також розуміють композицію, яка містить принаймні 90% ваг. води, переважно принаймні 93% ваг. і ще більш переважно принаймні 94% ваг. води принаймні один адгезивний агент і принаймні один мастильний агент. Відповідно до переважного способу здійснення винаходу, скловолокна покривають зв'язувальною композицією, в якій дисилан (А) відповідає формулі: де: R1, R2, R3, R 4, R5 і R6 мають вказані раніше значення; А, В і С, однакові або різні, означають С 1-С16 вуглеводневий ланцюг, при цьому сума атомів вуглецю А, В і С менше або дорівнює 16; n дорівнює 0, 1, 2 або 3; R7 і R8, однакові або різні, означають Η або метильний або етильний радикал. Зв'язувальна композиція переважно містить дисилан (А) зазначеної вище формули, де : R1 R2, R3 , R4 , R5 і R6 , є однаковими та означають метильний або етильний радикал; А і С, однакові або різні, означають метиленовий, етиленовий або пропіленовий радикал; В означає етиленовий радикал; n дорівнює 0 або 1; R7 і R8 означають атом водню. Особливо переважно, дисилан (А) відповідає приведеній вище формулі, де: R1 R2, R3 , R4 , R5 і R6 є однаковими та означають метильний радикал; А і С означають пропіленовий радикал; n дорівнює 0; R7 і R8 означають атом водню. Відповідно до іншого способу здійснення винаходу, скловолокна покриті зв'язувальною композицією, в якій ненасичений моносилан (В) вибирають з (мет)акрилосиланів. Поєднання дисилану (А) і ненасиченого моносилану (В) виявляється переважним для утворення скловолокон, що володіють кращою здатністю до розрізання. Встановлено, що дисилан (А) є дуже ефективним агентом окрихчування скла: сильно розведений водний розчин вказаного дисилану, близько 0,01% ваг., є достатнім для досягнення вказаного ефекту. Очевидно, ефект окрихчування пов'язаний з сильною спорідненістю дисилану до скла: це пояснюється утворенням відносно сильних зв'язків між атомами кремнію дисилану та киснем з вільних гідроксильних гр уп скла, і ці зв'язки викликають окрихчування скла на поверхні. Включення у композицію моносилану (В), який діє як захисний агент, що надає зворотний вплив по відношенню до дисилану (А), дозволяє відрегулювати здатність волокна до розрізання. У загальному випадку, одержують цілком задовільні результати при ваговому співвідношенні дисилан (А)/моносилан (В), величина якого складає від 0,1 до 6, переважно від 0,3 до 3 і ще більш переважно від 0,6 до 2. Як приклад переважних моносиланів (В) можна привести: - для вінілсиланів: вінілтриалкоксисилани, зокрема, вінілтриетоксисилан і вінілтри(метоксіетокси)силан, для (мет)акрилосиланів: [(мет)акрилоксіалкіл]триалкоксисилани, зокрема, (метакрилоксипропіл)триетоксисилан, і (мет)акриламідалкілтриалкоксисилани, зокрема, (мет)акриламідопропілтриалкоксисилан. Переважними є (мет)акрил-амідоалкілтриалкоксисилани. Скловолокна, покриті зв'язувальною композицією, які поєднують аміно-біс(пропілтриметоксисилан) і метакриламідопропілтриалкоксисилан, виявляються особливо переважними для вказаного застосування при формуванні з одночасним вприскуванням. Відповідно до раніше даного визначення, зв'язувальна композиція, що покриває скловолокна, містить принаймні один адгезивний агент. Вказаний адгезивний агент вибирають, у загальному випадку, з гомополімерів або співполімерів на основі вінілацетату, поліуретанів, епоксидних сполук і складних поліефірів. Як приклад гомополімерів вінілацетату можна привести полівінілацетати, що мають низьку молекулярну масу, тобто масу, яка менша або дорівнює 60000, переважно знаходиться у діапазоні від 40000 до 60000, і ще більш переважно, близько 50000. Як приклад співполімерів на основі вінілацетату можна привести співполімери вінілацетату і принаймні одного іншого мономера, здатного співполімеризуватися з останнім, такого як ненасичений мономер, зокрема, етилен і N-метилолакриламід, або мономер, що містить епоксидну груп у. Як приклад поліуретанів можна привести сполуки, одержані реакцією принаймні одного поліізоціанату і принаймні одного поліолу. Переважними є поліуретани, одержані з поліолів, що мають аліфатичний і/або циклоаліфатичний вуглецевий ланцюг. Як приклад епоксидних сполук можна привести сполуки з індексом епоксидування переважно меншим , ніж 450, але більшим, ніж 180, зокрема, одержані шляхом взаємодії біфенолу А та епіхлоргідрину у вигляді водної емульсії або їх модифікації, піддані змінам з метою додавання їм здатності розчинятися у воді. Як приклад поліефірів можна привести насичені або слабо ненасичені поліефіри. Вказані поліефіри, у загальному випадку, використовуються у вигляді водної емульсії. Композиція переважно містить комбінацію з принаймні двох адгезивних агентів принаймні один з яких є полівінілацетатом або поліуретаном. Переважно, комбінують полівінілацетат або поліуретан і співполімер на основі вінілацетату, або полівінілацетат і поліуретан. Ще більш переважно, поєднують полівінілацетат і -і співполімер ацетату вініл-N-метилолакриламіду, поліуретан і співполімер ацетату вінілепоксиду або вінілетиленацетату (EVA), поліуретан і полівінілацетат. Крім того, у зв'язувальну композицію можна додати пластифікатор, функція якого полягає у додаванні еластичності полімерним ланцюгам, що складають адгезивний(і) агент(и), зокрема, у тому випадку коли цими агентами є гомополімери або співполімер ацетату вініл-N-метилолакриламіду. Пласти фікатор дозволяє знизити температуру склування (Tg) адгезивних агентів, що поліпшує "конформність" суміші розрізаних волокон і смоли, тобто додає суміші здатність приймати форму прес-форми, і, таким чином, виявляється особливо важливим тоді, коли використовують складну прес-форму. У загальному випадку, пластифікатор вибирають з похідних гліколю, таких як дибензоати алкіленгліколю, і переважно дибензоати етилен- і/або пропіленгліколю. Кількість пластифікатора у зв'язувальній композиції очевидно сильно залежить від степеня гнучкості, який хочуть надати волокна; проте, необхідно, щоб волокно було досить жорстким з тим, щоб воно могло правильно розподілитися всередині смоли. Якщо використовують один або декілька гомополімерів вінілацетату, зв'язаних або незв'язаних з співполімером ацетату вініл-N-метилолакриламіду, то вказана кількість є такою, щоб вагове відношення пластифікатора до суми гомополімерів і співполімеру вінілацетату і ацетату вініл-N-метилолакриламіду складало б у перерахунку на сухий залишок від 0,05 до 0,2, переважно, від 0,10 до 0,15. Композиція може також містити принаймні один мастильний і/або антистатичний агент, роль якого полягає, зокрема, у захисті волокон від механічного абразивного зносу у процесі їх одержання. У загальному випадку, вказаний агент вибирають з катіонних сполук поліалкіленімідного типу і неіонних сполук типу ефір у жирних кислот з полі(алкіленгліколь)полі(оксіалкіленами), таких як монолаурат поліетиленгліколю, або жирних амідів полі(оксіалкіленів), таких як гідровані жирні аміди поліоксіетилену. Відповідно до винаходу скловолокна, покриті зв'язувальною композицією, дають втрату при прожарюванні не більше 1,5%, переважно в інтервалі від 0,9% до 1,3%. Частіше за все скловолокна за винаходом являють собою скручені волокна основи, які піддають тепловій обробці. Вказана обробка призначена головним чином для видалення води із зв'язувальної композиції та, у випадку необхідності, для прискорення структур ування адгезивних агентів. Умови обробки при намотуванні можуть варіювати в залежності від маси матеріалу, що намотується. У загальному випадку, сушіння здійснюється при температурі від 110°С до 140°С протягом декількох годин, переважно, від 12 до 18 годин. Як вже було вказано раніше, одержані таким чином волокна основи одержують, у загальному випадку, витягуючи шляхом намотування та збираючи разом з декількома іншими волокнами основи у сталку, яку потім намотують на основу, що обертається, для утворення шаруватого волокна. Несподівано було встановлено, що нанесення на волокна композиції, яка містить антистатичний катіонний агент типу четвертинної солі амонію, дозволяє поліпшити здатність волокон до розрізання. Таким чином, покриття волокон основи зазначеною вище композицією по закінченню циклу їх одержання і групування, з метою утворення сталки, значно збільшує термін служби лез. Волокна переважно покривають водною композицією, що містить від 20% до 35% і, переважно, близько 25% ваг. хлориду кокотриметиламонію. Відповідно до винаходу, волокна, покриті зв'язувальною композицією, і у випадку необхідності, композицією, описаною у попередньому параграфі, можуть складатися зі скла, що має будь-яку хімічну природу, такого, яке здатне ущільнюватися, наприклад, скло типу Е, С, AR і, переважно, скло типу Е. Вказані волокна складаються з філаментів, діаметр яких може варіювати у широких межах, наприклад, від 9 до 24мкм, переважно від 10 до 15мкм, і ще більш переважно від 11 до 13мкм. Волокна переважно мають титр у діапазоні від 40 до 70текс (одиниць міжнародної текстильної нумерації), і ще більш переважно, близько 57текс. Внаслідок цього, навіть при використанні філаментів відносно великого діаметра, волокно володіє прийнятною жорсткістю та ідеально приймає вигляд пресформи. Крім того, у процесі формування з одночасним вприскуванням розрізані скловолокна розподіляються впорядковано і рівномірно всередині смоли, що дозволяє одержати чудове армування. Ще однією метою винаходу є зв'язувальна композиція, здатна покривати згадані вище скловолокна, яка відрізняється тим, що містить: - принаймні один дисилан (А), відповідний формулі, приведеній раніше, - принаймні один моносилан (В) - принаймні один адгезивний агент - принаймні один мастильний агент - і воду. Зв'язувальна композиція переважно містить: - від 0,05 до 0,4% ваг. дисилану (А) - від 0,05 до 0,4% ваг. моносилану (В) - від 3,9 до 6,8% ваг. адгезивного агента - від 0,01 до 0,4% ваг. мастильного агента - і принаймні 90% води. Зв'язувальна композиція переважно містить принаймні 93% ваг. води і, ще більш переважно, принаймні 94% ваг. води. У зв'язувальну композицію можна додавати інші силани. У цьому випадку, загальний процентний вміст силанів у композиції не перевищує 1% ваг., переважно 0,8% ваг. Сухий залишок зв'язувальної композиції у загальному випадку складає від 2% до 10%, переважно, від 4% до 8%, і ще більш переважно близько 6%. Ще однією метою винаходу є композити, які містять скловолокна, покриті зв'язувальною композицією. Вказані композити містять принаймні одну термореактивну полімерну сполуку, переважно, поліефір і/або епоксидну сполуку, і скловолокна, які повністю або частково складаються зі скловолокон за винаходом. Процентний вміст скла всередині композиту у загальному випадку складає від 20% до 40% ваг., і переважно, від 25% до 35%. Крім кращої здатності до розрізання, скловолокна за винаходом відрізняються тим, що вони дозволяють підвищити опірність до старіння сполуки, яку вони армують. Це, зокрема, виражається у більш високій опірності напруженню при вигині та зсуві, як вказано далі у прикладах, які ілюструють винахід, але не обмежують його об'єм. Приклад 1 (порівняльний) Готують зв'язувальну композицію, яка містить (у % ваг.): - діаміносилан (1) 0,30 - вінілтриетоксисилан (2) 0,30 - адгезивний агент: полівінілацетат(3) (MM 50000) 7,75 - адгезивний агент: співполімер вінілацетату і N-метилолакриламіду(4) 3,00 - пластифікатор: суміш дибензоату діетиленгліколю та дибензоату пропіленгліколю(5) (вагове співвідношення 50:50) 0,70 - неіонний мастильний агент: монолаурат поліетиленгліколю 400(6) 0,30 - мастильний агент: поліетиленімід, що містить вільні амідні групи (7) 0,05 - вода у достатній кількості 100 - мурашина кислота у кількості, достатній для одержання pH = 4. Приготування 3600 літрів зв'язувальної композиції здійснюють наступним чином: У першу посудину, що містить розчин, який складається з 1800л води і 1,5кг 80%-ної мурашиної кислоти, додають аміносилан і через 20 хвилин - вінілтриетоксисилан. У випадку необхідності, рівень pH розчину доводять приблизно до 4,5 шляхом додавання мурашиної кислоти. У другу посудин у поміщають при перемішуванні послідовно два адгезивних агенти і розводять водою приблизно до 400 літрів, потім додають пластифікатор та неіонний мастильний агент(6). Суміш перемішують протягом принаймні 15 хвилин, а потім розводять водою до 1000 літрів. Завдяки комбінації пластифікатора та неіонного мастильного агента дана стадія, яку називають "пластифікацією", є короткою. У третю посудину поміщають мастильний агент , який розводять водою у 10-20 разів від його ваги. У першу посудину поміщають пластифіковану суміш з другої посудини та мастильний агент з третьої посудини і доповнюють водою до об'єму 3600л. Якщо необхідно, рівень pH одержаної таким чином зв'язувальної композиції доводять приблизно до 4 шляхом додавання мурашиної кислоти. Сухий залишок вказаної композиції дорівнює 7%. Одержану таким чином зв'язувальну композицію використовують для покриття за відомим способом філаментів зі скла типу Е, що мають діаметр приблизно 12мкм, які дістають з розплавлених скловолокон, що витікають з 2400 отворів філь'єри, а потім групують шляхом намотування волокон основи з титром 57 текс. Намотку потім сушать при температурі 130°С протягом 12 годин. Волокна основи одержують шляхом намотування та групують у шарува ті волокна, що складаються з 42 волокон основи, які утворюють першу партію. Другу партію шарувати х волокон одержують, дістаючи волокна основи за допомогою намотування, і наносять на зібрану сталку водний антистатичний розчин, що містить 25% ваг. хлориду кокотриметиламонію(8) (рівень pH доводять до 4 шляхом додавання мурашиної кислоти; процентний вміст сухого залишку складає 0,06%). Окреме волокно, виділене з шаруватого волокна, поміщають у ріжучий пристрій, що має два леза - лезо з міцної сталі та лезо з "м'якої" сталі з швидким зносом (теплова обробка при температурі 550°С), а також датчики сили і температури. Розрізання, яке здійснюється при температурі 20°С і при відносній вологості 40%, регулюють з метою одержання розрізаних волокон з довжиною 25мм. Здатність до розрізання вимірюють масою скловолокон, які можна розрізати до появи волокон подвійної довжини (2x25мм). Одержаній масі розрізаних волокон і волокон, що пройшли додаткову стадію антистатичної обробки, присвоюють значення 1, яке служить тут еталонним значенням для вимірювання здатності до розрізання. Здатність до розрізання необроблених - скловолокон дорівнює 0,7. Приклад 2 Повторюють умови Прикладу 1, за винятком того, що силани, які входять у зв'язувальну композицію, складаються з (у % ваг.): - дисилану: аміно-біс(пропіл-триметоксисилан)(1) 0,20 - ненасиченого моносилану: суміш метакриламід-пропіл-триметоксисилану і метакриламідпропілтриетоксисилану(10) 0,25 Здатність до розрізання волокон, покритих і непокритих антистатичним агентом, складає 4,5 і 1,5, відповідно. Приклад 3 Повторюють умови Прикладу 2, за винятком того, що процентний вміст силанів (9) і (10) дорівнює 0,16% і 0,20% ваг., відповідно. Здатність до розрізання волокон, покритих антистатичним агентом, складає 4,5. Приклад 4 Повторюють умови Прикладу 2, за винятком того, що процентний вміст силанів (9) і (10) дорівнює 0,10% і 0,125 % ваг., відповідно. Здатність до розрізання волокон, покритих антистатичним агентом, складає 1,8. Приклад 5 Повторюють умови Прикладу 2, за винятком того, що процентний вміст силанів (9) і (І0) дорівнює 0,15% і 0,25% ваг., відповідно. Здатність до розрізання волокон, покритих і непокритих антистатичним агентом, складає 1,3 та 0,6, відповідно. Приклад 6 Готують зв'язувальну композицію, яка містить (у % ваг.): - дисилан: аміно-біс(пропіл-триметоксисилан)(9) 0,20 - ненасичений моносилан: суміш метакриламід-пропілтриметоксисилану і метакриламідпропілтриетоксисилану(10) 0,20 - адгезивний агент: аліфатичний/циклоаліфатичний поліуретан (11) 4,10 - адгезивний агент: співполімер епоксиду вінілацетату(12) 7,70 - мастильний агент: гідровані жирні аміди полюксіетилену(13) 0,14 - мастильний агент: поліетиленімід, що містить вільніамідні групи (7) 0,02 -LiCl 0,10 - вода у достатній кількості 100 - мурашина кислота у кількості, достатній для одержання pH=5. Сухий залишок одержаної зв'язувальної композиції дорівнює 5,85%. Здатність до розрізання волокон, непокритих антистатичним агентом, складає 2,2. Приклад 7 Повторюють умови Прикладу 6, за винятком того, що процентний вміст силану (10) дорівнює 0,10% ваг. Здатність до розрізання волокон, непокритих антистатичним агентом, складає 6,0. Приклад 8 Повторюють умови Прикладу 6, за винятком того, що процентний вміст кожного з силанів (9) і (10) дорівнює 0,17% ваг. Здатність до розрізання волокон, непокритих антистатичним агентом, складає 2,5. Приклад 9 Повторюють умови Прикладу 6, за винятком того, що процентний вміст кожного з силанів (9) і (І0) дорівнює 0,23% ваг. Здатність до розрізання волокон, непокритих антистатичним агентом, складає 2,2. Приклад 10 Повторюють умови Прикладу 6, за винятком того, що процентний вміст силанів (9) і (І0) дорівнює 0,17% і 0,23% ваг., відповідно. Здатність до розрізання волокон, непокритих антистатичним агентом, складає 1,3. Приклад 11 Повторюють умови Прикладу 6, за винятком того, що процентний вміст силанів (9) і (10) дорівнює 0,23% і 0,17% ваг., відповідно. Здатність до розрізання волокон, непокритих антистатичним агентом, складає 5,2. Приклад 12 Повторюють умови Прикладу 11, за винятком того, що адгезивний агент(12) замінюють 6,5% ваг. співполімеру етилену та вінілацетату(14). Здатність до розрізання волокон, покритих і непокритих антистатичним агентом, складає 8,1 і 2,7, відповідно. Приклад 13 Повторюють умови Прикладу 11, за винятком того, що адгезивний агент(12) замінюють 8,7% ваг. полівінілацетату(15). Здатність до розрізання волокон, непокритих антистатичним агентом, складає 5,0. Приклад 14 Повторюють умови Прикладу 13, за винятком того, що процентний вміст адгезивного агента(11) дорівнює 2,55% ваг. Здатність до розрізання волокон, покритих і непокритих антистатичним агентом, складає 3,5 і 2,3, відповідно. Приклад 15 Повторюють умови Прикладу 13, за винятком того, що процентний вміст адгезивного агента(15) дорівнює 6,8% ваг. Здатність до розрізання волокон, непокритих антистатичним агентом, складає 4,1. Приклади 16-18 Властивості скловолокна, покритого зв'язувальною композицією, оцінюють у наступних умовах: - сухе вприскування Скловолокно, виділене з шаруватого волокна, поміщають у пульверизатор (Venus de MATR ASUR), який дозволяє розтинати його та здійснювати його покриття по горизонталі без додавання смоли. Таким чином, оцінюють якість намотування волокна і властивості розрізаних волокон: жорсткість, розпушення та "збільшення маси". - одночасне вприскування Повторюють умови випробування, описані у попередньому параграфі, однак на цей раз проводять їх у присутності смоли на основі ненасиченого поліефіру орто-фталевої кислоти (Norsodyne S 2010 V, випускається компанією CRAY VALLEY), яка має в'язкість 5,6 пуаз при температурі 18°С, володіє середньою реакційною здатністю і не є тиксотропною. Смолу та різані волокна одночасно наносять на стінки прес-форми у вигляді уступ у, який має вертикальну стінку висотою 1м, східець глибиною 0,2м і висотою 0,2м і, нарешті, горизонтальну стінку довжиною 1м. Оцінюють вигляд покриття, швидкість змазування, кінцеве просочування ("до основи") та стійкість вертикальної стінки. Процентний вміст скла у кінцевому композиті складає близько 30%. - механічні властивості композитів Скловолокно використовують для того, щоб сформувати пластину, утворену паралельними волокнами, відповідно до стандарту ISO 9291. З цієї пластини вирізають зразки, використовуючи які вимірюють напруження на розрив при вигині та зсуві за умовами стандартів ISO 14125 і 14130, відповідно. Результати, одержані для скловолокон за прикладами 1, 2 і 4, які пройшли стадію обробки антистатичним агентом, згруповані у Таблиці 1 (приклади 16, 17 і 18, відповідно). У вказаній Таблиці відносні оцінки сухого вприскування та одночасного вприскування визначають відповідно до наступної шкали значень: 1=дуже погано, 2=погано, 3=досить добре, 4=добре і 5=дуже добре. Таблиця 1 Приклад 16 (порівняльний) Сухе вприскування Жорсткість Розпушення "збільшення маси" Одночасне вприскування вигляд покриття швидкість змазування кінцеве просочування стійкість вертикальної стінки Пластина з паралельних волокон - напруження на розрив при вигині (МРа) початкове через 24 год. втрата (%) - напруження на розрив при зсуві початкове через 24 год. втрата (%) Приклад 17 Приклад 18 4 3,5 4,5 4 4 5 3,5 4 5 4 3 4 4 3,5 2,5 4,5 5 3,5 3 5 4,5 2426 1436 41 2588 2201 15 2602 2003 23 51 31 40 13 55 25 69 43 38 З Таблиці 1 слідує, що скловолокна за прикладами 17 і 18 відповідно до винаходу володіють властивостями, зокрема, при сухому вприскуванні, які аналогічні властивостям волокон, відомих з області техніки та проілюстрованих у Прикладі 16. Оскільки мова йде переважно про одночасне вприскування, то потрібно зазначити, що з волокнами за винаходом одержують навіть краще кінцеве просочування і стійкість вертикальної стінки. Незважаючи на те, що результати випробувань дещо гірші, вигляд покриття і швидкість змазування залишаються у межах, досить задовільних для використання за вказаним призначенням. Крім того, потрібно зазначити, що несподівано було встановлено, що композити, які включають скловолокна за винаходом, володіють явно кращою опірністю старінню. Дійсно, величини напружень на розрив при вигині та зсуві виражаються у меншій втраті (у %), ніж втрата композитів за порівняльним прикладом, зокрема, композиту, в якому використовують волокна за прикладом 17. Скловолокна, покриті зв'язувальною композицією, в якій комбінують дисилан (А) і ненасичений моносилан (В), відрізняються тим, що вони володіють у звичайних умовах проведення процесу кращою здатністю до розрізання, зберігають кращі механічні властивості при армуванні полімеру та кращі властивості в умовах старіння. (1) випускається під назвою "Silquest® A-1126" компанією WITCO (2) випускається під назвою "Silquest® А-151" компанією WITCO (3) випускається під назвою "Vinamul® 8852" компанією VINAMUL (4) випускається під назвою "Vinamul® 8828" компанією VINAMUL (5) випускається під назвою "K-Flex® 500" компанією AKZO CHEMICAL (6) випускається під назвою "Nopalcol® 4L" компанією HENKEL CORPORATION (7) випускається під назвою "Emery® 6117" компанією HENKEL CORPORATION (8) випускається під назвою "Arquad® C35" компанією AKZO NOBEL CHEMICALS (9) випускається під назвою "Silquest® A-1170" компанією WITCO CORPOR ATION (10) випускається під назвою "Silquest® Y-5997" компанією СК WITCO CORPORATION (11) випускається під назвою "Neoxil® 9851" компанією DSM ITALIA (12) випускається під назвою "Fulatex® 8022" компанією Н. В. FULLER FRANCE (13) випускається під назвою "Ethomid® HT23" компанією AKZO CHEMICAL (14) випускається під назвою "Vinamul® 1367" компанією VIN AMUL (15) випускається під назвою "Mowilith® D43" компанією HOECHST