Стійкий концентрат рідини, що включає барвник

1. Стійкий концентрат рідини, що включає компонент барвника, який містить барвник формули: C2 2 (19) 1 3 90677 4 них вуглецевих ланцюгів, що містять 25-40 атомів вуглецю. 16. Композиція за п. 15, де аліфатичний або аліциклічний вуглеводень є гасом. 17. Композиція за п. 15, де n дорівнює 1. 18. Композиція за п. 13, де R1 є ізопропільною групою і R2 вибирають із групи, що складається з гептильної і нонільної алкільних груп. 19. Композиція за п. 17, де аліфатичний або аліциклічний вуглеводень вибирають із групи, що складається з гасу, дизельного палива, уайт-спіриту, гексану, пентану і розгалужених та нерозгалужених вуглецевих ланцюгів, що містять 25-40 атомів вуглецю. 20. Композиція за п. 19, де аліфатичний або аліциклічний вуглеводень є гасом. 21. Композиція за п. 3, де аліфатичний або аліциклічний вуглеводень є воском. 22. Композиція за п. 21, де віск є суттєвою частиною системи аліфатичного розчинника. 23. Композиція за п. 22, де системою аліфатичного розчинника є бджолиний віск. 24. Композиція за п. 23, де композиція придатна як барвник для фазового переходу друкарської фарби для струминного друку. 25. Композиція за п. 19, де аліфатичний або аліциклічний вуглеводень є гексаном. 26. Композиція за п. 25, де зазначена композиція придатна як барвник для фарби у стійких олівцях для маркування. Даний винахід стосується червоних барвників. Конкретніше, даний винахід стосується нових червоних барвників, які розчинні в аліфатичних або аліциклічних вуглеводнях. Історично червоні барвники, розчинні у вуглеводнях, використовували для багатьох цілей, особливо для забарвлювання легкого палива. Наприклад, після відкриття у 1921 р. Томасом Міджелі з корпорації "Дженерал Моторс" тетраетилсвинцю як антидетонатора для бензину він був швидко впроваджений як присадка для двигунів на бензиновому наливі. Одним із наслідків цього був спалах випадків отруєння свинцем, деякі з них були смертельними. Це спонукало Міністерство охорони здоров'я США вимагати, щоб весь етильований бензин був забарвлений у червоний колір, як небезпечний, щоб попередити громадськість про високотоксичну природу бензину, який раніше використовували для різноманітних допоміжних цілей, що включають експозицію людини, таких як засоби для чищення і фарбування, як рідина для сухої хімічної чистки, і для цілей побутовою освітлення або опалення, де його спалювали у спеціально сконструйованих, але часто даремно винайдених лампах. У той час як обсяг продажу етильованих бензинів зменшився, або навіть був ліквідований в цілому по США, на червоний барвник для палива виник новий попит. Рідке паливо Номер 2 продається на ринку у декількох видах, які можуть бути поділені на дві основні групи. Перша - як пальне для дорожніх транспортних засобів із дизельним двигуном, використання у цьому застосуванні є предметом для стягнення акцизного збору па пальне у більшості промислово розвинених країн. Інше основне застосування рідкого палива Номер 2 - як паливо комунально-побутового призначення, яке звичайно не є предметом акцизного збору. Іншими застосуваннями, що не обкладаються податками, с використання у сільському господарстві, стаціонарних двигунах і як пальне для залізничних локомотивів. Оскільки популярність оснащених дизельним двигуном транспортних засобів збільшилася, недобросовісні особи, природно, мають спокусу використовувати паливо, що не обкладається податком, замість дизельного палива, яке обкладається податком, при експлуатації своїх транспортних засобів, особливо при експлуатації парку транспортних засобів, де можна зекономити велику кількість грошей, уникаючи податків. У 1993 р. було вирішено забарвлювати відповідне позашляхове паливо, що не обкладається податком, у виразний червоний колір шляхом додавання барвника. Протягом більшості років забарвлювання етильованого бензину основним використовуваним червоним барвником була сполука, яку зараз чисельно ідентифікують за допомогою показника кольору (С.І.) як С.І. розчинник червоний 24. Це сухий порошкоподібний барвник, відкритий у 19 столітті, який мас обмежену пряму розчинність у бензинах, що містять ароматичні вуглеводні, і практично не має прямої розчинності у паливі на основі, головним чином, аліфатичних вуглеводнів, такому як дизельне пальне або паливо комунально-побутового призначення. Ця проблема розчинності була подолана двома способами; по-перше, шляхом приготування розчинів, що містять 10-15% барвників, таких як розчинник червоний 24, у суміші алкілфенолів, речовин, які значно збільшують розчинність барвників. Ці композиції також звичайно змішували в ароматичному вуглеводні, щоб зменшити їхню в'язкість. Приклади цієї технології можна знайти в патенті у США № 3 494 714 Litke et al. і канадському патенті № 772 062 Еlston, розкриття яких включене тут у своїй повноті за допомогою посилання. Ця технологія була обмежена в галузі застосування відносно низькою концентрацією речовини барвника та обмеженою стійкістю композицій до кристалізації під час суворої зимової погоди і тривалого зберігання. У 1972 р. ця технологія була вдосконалена відкриттями Richard В. Orelup, розкритими у патентах США № 3 690 809 і 3 704 106, розкриття яких включене тут у своїй повноті за допомогою посилання. За допомогою ковалентного зв'язування вибраних алкільних груп із молекулярною основою С.І. розчинника червоного 24 він був здатний досягнути розчинів ароматичних вуглеводнів, стійких 5 при довготривалому заморожуванні і зберіганні, що містять принаймні еквівалент 40% розчину С.І. розчинника червоного 24. Основним комерційним результатом роботи Orelup є барвник, відомий як С.І. розчинник червоний 164. Оскільки технологія самих барвників удосконалилася, так само удосконалилася технологія введення барвника у паливо. Здійснюване колись, по суті, на ручній основі додавання барвника до палива доти, поки воно не буде "виглядати належним чином", додавання барвника у наш час здійснюють дорогими точно сконструйованими паливними помпами, які впорскують аліквоти барвника у потік палива, що, як правило, безперервно рухається. Ця точність вимагається різними державними специфікаціями стосовно концентрації барвника, який мас бути введений у паливо, і її допустимих відхилень. Ці помий також використовують для впорскування у паливо інших домішок, такі домішки звичайно подаються у деяких аліфатичних або аліциклічних розчинниках, наприклад, але не обмежуючись цим, гасі. Значною проблемою, яка стала очевидною для ксилолу або інших відомих форм ароматичних вуглеводневих розчинників С.І. розчинника червоного 164, є те що існує набагато швидший ступінь зношування рухомих частин помпи, які піддаються впливу розчину барвника, у порівнянні зі зношуванням, викликаним домішками на основі гасу або деякими домішками па основі аліфатичних або аліциклічних сполук. Це фактично зменшує термін служби інжекторних помп і вимагає більш частих дорогих заходів із технічного обслуговування. Рішенням цієї проблеми є заміна ксилолу, використовуваного у композиції розчинника червоного 164, на аліфатичний вуглеводень, наприклад, але не обмежуючись цим, гас. На жаль, це поєднання с дуже нестійким і буде швидко кристалізуватися · навіть при температурі навколишнього середовища. Часткове рішення цієї проблеми полягало в тому, щоб розвести стандартний барвник повного тону па основі ксилолу наполовину, змішуючи його з рівною масою гасу. Хоча це поєднання дійсно зменшує зношування помпи, його стабільність у формі стійкості до кристалізації є ненадійною поза межами більш помірних кліматичних зон. Оскільки С.І. розчинник червоний 164 був розчинним лише в ароматичних вуглеводнях, була широко розповсюдженою думка, що всі подібні композиції також не будуть легкорозчинними в аліфатичних та аліциклічних вуглеводнях. Наприклад, сполуки, описані у патенті США № 5 676 708, є не мутагенними барвниками зі структурами, подібними до розчинника червоного 164. Ці барвники описані у патентній заявці як здатні розчинятися у ряді розчинників, включаючи ряд конкретних перерахованих ароматичних вуглеводнів. Ряд барвників, розкритих у цій патентній заявці, включаючи барвник похідне х-третинного бутил-2-нафтолу, описаний у прикладі 5 патенту № 5 676 708, не розчинні в аліфатичних вуглеводнях і не утворюють стійкі концентрати рідин. На той час не було ніяких пропозицій або мотивацій перевірити розчинність усіх сполук, заявлених у патенті № 5 676 90677 6 708, в аліфатичних вуглеводнях через проблеми з розчинністю, з якими зіткнулися з барвниками, подібними до розчинника червоного 164. Оскільки ряд розкритих сполук були нерозчинними в аліфатичних та аліциклічних вуглеводнях, це вимагало б надмірного експериментування для визначення того, які з розкритих композицій будуть розчинними в аліфатичних та аліциклічних вуглеводнях. Отже, перевагою втілення даного винаходу с забезпечення композиції барвника, який с розчинним в аліфатичних та аліциклічних вуглеводнях. Ще одне застосування для червоних барвників, розчинних в аліфатичних вуглеводнях, знаходиться у більш сучасній галузі промислового струминного друку на основі розчинників. Як і для легкого палива, вимогою до барвників є дуже висока стійкість до кристалізації з їхнього розчинника-носія, щоб запобігти забиванню струминних друкуючих пристроїв, від яких може вимагатися видавати 1000 або більше копій за хвилину без збоїв. Від барвників також вимагається бути повністю водостійкими, оскільки їх можуть використовувати для маркування контейнерів з товарами, які можуть потрапити у несприятливі погодні умови або іншим чином піддаватися впливу води. Отже, необхідним є червоний барвник, розчинний в аліфатичних вуглеводнях. Зокрема, червоний барвник, розчинний в аліфатичних або аліциклічних вуглеводнях, необхідний, щоб замінити червоні барвники на основі ксилолу або на основі ароматичного вуглеводневого розчинника. Отже, перевагою деяких, але не обов'язково всіх, втілень даного винаходу є забезпечення нового червоного барвника, розчинного в аліфатичних вуглеводнях, який коротко охарактеризований в нижченаведеному стислому описі винаходу, і більш повно описаний в детальному описі винаходу. Додаткові переваги різних втілень винаходу частково викладені у нижченаведеному описі, і частково будуть очевидними для фахівця у даній галузі з опису і/або з практики винаходу. Стислий опис винаходу Даний винахід забезпечує композиції барвників, ідо включать нижченаведену формулу, які розчинні в аліфатичних або аліциклічних вуглеводнях: R1 R1 N N HO N N (R2)n де R1 є етильною або ізопропільною групою і R2 є алкільною групою, що містить від 6 до 12 атомів вуглецю, і n є числом, вибраним із 1,2 або 3. Відгукуючись на вищезазначені проблеми, заявник створив новий червоний барвник, розчинний в аліфатичних та аліциклічних вуглеводнях. Має бути зрозумілим, що як вищенаведений загальний опис, так і нижченаведений детальний опис є лише ілюстративними і пояснювальними, і не обмежують винахід, як заявлено у формулі винаходу. Детальний опис втілень винаходу Зараз будуть зроблені детальні посилання на втілення даного винаходу. 7 90677 Деякі з барвників, розкритих Smith у патенті США № 5 676 708, розкриття якого включене тут у своїй повноті за допомогою посилання, як не мутагенні альтернативи С.І. розчиннику червоному 164, і які відрізняються від розчинника червоного 164 присутністю 2-6 додаткових метиленових груп, мають несподівану і непередбачену властивість утворення стійких розчинів, які не кристалізуються, в аліфатичних або аліциклічних вуглеводнях, таких як, але не обмежуючись ними. гас, дизельне паливо, уайт-спірит, гексан, тощо, таким чином, здатні здійснити виражене бажання хіміківнафтовиків і менеджерів баз пального щодо концентрату червоного барвника, повністю вільного від ароматичних вуглеводневих розчинників. Концентрат барвника па основі аліфатичного або аліциклічного вуглеводню, такого як, але не обмежуючись ним, гас, також мас додаткові переваги у порівнянні з тим, що містить ксилол, які є результатом його набагато нижчого тиску насиченої пари. Вони включать високу температуру спалаху 150°F у порівнянні з 83°F для барвника на основі ксилолу, що робить продукт менш чутливим до спалаху вогню, тоді як нижчий тиск насиченої пари по суті менш токсичного розчинника зменшує ризик експозиції для людини. Комерційна перевага, наприклад, барвника на основі аліфатичного вуглеводню, такого як, але не обмежуючись ним, гас. буде полягати в тому, що через його нижчу категорію небезпечності вартість перевезення концентратів барвника буде суттєво меншою, ніж для їхніх еквівалентів на основі ксилолу. Компонент барвника за даним винаходом представлений нижченаведеною формулою 1: R1 R1 N N HO N N (R2)n де R1 є стильною або ізопропільною групою і R2 є алкільною групою, що містить від 6 до 12 атомів вуглецю, і n с числом, вибраним із 1, 2 або 3. Цей компонент барвника розчинний як в аліфатичних, так і в аліциклічних вуглеводнях, таких як, але не обмежуючись ними, гас або парафін, дизельне паливо, уайт-спірит, гексан, пентан і розгалужені та нерозгалужені вуглецеві ланцюги, що містять 25-40 атомів вуглецю. Одним втіленням даного винаходу с забезпечення стійкого концентрату рідини, що містить барвник, еквівалентний принаймні розрахованому 40% розчину С.I. розчинників червоних 24, 25 або 26. Стійкий концентрат рідини містив би достатньо компонента барвника формули 1, щоб забезпечити принаймні розрахований 40% розчин С.І. барвників червоних 24, 25 або 26 з частиною розчину, яка залишається, що містить або аліфатичні, або аліциклічні вуглеводні, або їхнє поєднання. На відміну від їхнього застосування для забарвлювання палива, той факт, що ці барвники утворюють стійкі концентровані розчини в низькокиплячих аліфатичних вуглеводнях, таких як н-гексан, відкриває унікальну можливість для цих барвників бути використаними в промислових друкарських 8 фарбах на основі розчинників для струминних друкуючих пристроїв. Струминні друкуючі пристрої, якими користуються у застосуваннях для малого офісу та домашнього офісу, незмінно використовують друкарські фарби на водній основі, які відносно повільно висихають і їм часто не вистачає стійкості при послідуючому контакті з водою. На противагу цьому, промислові струминні друкуючі пристрої, від яких може вимагатися видавати тисячі друкованих копій за хвилину, часто використовують водостійку друкарську фарбу, що швидко сохне, на основі летких органічних розчинників, таких як метанол, етанол, ацетон і бутанон, кожен з яких має проблеми з токсичністю. Аліфатичні вуглеводні з низькою токсичністю є привабливою альтернативою, за винятком того, що досі не було доступних барвників з адекватною розчинністю в цих розчинниках і послідуючою стійкістю до кристалізації. Якщо останнє має місце, дуже тонкі насадки, крізь які друкарська фарба подасться на основу, можуть забиватися, призводячи до дорогого простою. Додатковою перевагою цих барвників у струминному друку фарбою на основі розчинників є те, що вони є цілком водонепроникними для видалення водою. Тоді, якщо їх застосовувати до більш термопластичних поверхонь, вони будуть злегка дифундувати в них, створюючи постійний і такий, що не стирається, відбиток. Додаткове застосування для барвників, розчинених у летких аліфатичних вуглеводнях, лежить у галузі стійких олівців для маркування. Лише приблизно 20 років тому більшість олівців містили барвники, розчинені в ароматичному вуглеводневому розчиннику, типово ксилолі і/або толуолі, їхні плівки фарби швидко висихали навіть на непористих основах. Через проблеми з токсичністю, пов'язані з ароматичними вуглеводнями, особливо коли ці олівці використовували в замкнутому просторі, цей тип інструмента для письма був поступово знятий з виробництва і в цілому замінений олівцями, що використовують п-пропанол. Однією з незручностей цього с те, що коли плівка фарби висихає, вона мас схильність поглинати деяку кількість води з атмосфери, яка значно уповільнює кінцеве висихання плівки фарби до не липкого стану. Ідеальною заміною для ароматичних вуглеводнів могли б бути у рівній мірі леткі аліфатичні вуглеводні. Однак у той час не були доступні барвники, які були повністю розчинні у цьому типі матеріалу. Однак той факт, що барвники за даним винаходом є повністю розчинними і стійкими в аліфатичних або аліциклічних вуглеводнях, означає, ідо ця технологія зараз відкрита для розвитку. Як і для випадків струминного друку, описаних вище, той факт, що ці сучасні червоні барвники будуть проникати до певної міри у непористі основи, такі як поліетиленові пакети, є додатковою перевагою, якої не мають друкарські фарби на основі пропанолу. Додаткове застосування для цієї системи барвників полягає в забарвлюванні або фарбуванні деревини. Розчин барвників на вуглеводневій основі буде швидко проникати у деревину без піднімання її волокон. Фарбована деревина може потім бути оброблена захисними покриттями з акрилової 9 або поліуретапової Ґрунтовки на водній основі без небажаного вимивання в неї барвника, яке може часто траплятися з іншими системами барвників. Нижченаведені приклади служать для ілюстрації, але не обмежують обсяг винаходу: Приклад 1 500 г композиції, що містить барвник С.І. розчинник червоний 164 (наприклад, але не обмежуючись цим, Unisol рідкий червоний В) зважують у нагріту скляну колбу місткістю 1 л з мішалкою, пристосовану для вакуумної перегонки. Вміст колби помішують під достатній вакуум, і нагрівають вміст до 100°С доти, поки з колби не буде переганятися жодна додаткова речовина, фактично, більшість ксилолу видаляється при приблизно 60°С. Коли відгін розчинника с повним, вакуум від'єднують, нагрівання відключають і вміст колби доводять знову до 500 г за допомогою гасу. Після охолодження до температури навколишнього середовища шість порцій по 80 г барвника зважують у прозорі скляні посудини. Кожні дві з цих посудин зберігають при температурі навколишнього середовища (20-22°С), при -10°С, відображаючи умови м'якої зими, і при -40°С, відображаючи зберігання в умовах суворої зими. Через 24 години зразки барвників збирають разом і досліджують. Навіть зразки, які зберігали при температурі навколишнього середовища, були сильно кристалізованими, тоді як зразкиз двох морозильних камер промерзли наскрізь і не показали будь-якого значного поліпшення після того, як їх нагріли до кімнатної температури, з чого ми зробили висновок, що С.І. розчинник червоний 164 є нестійким у вигляді концентрованого розчину в гасі. Подібні або навіть гірші результати були одержані, коли експеримент повторили з конкуруючими зразками С.І. розчинника червоного 164. Приклад 2 22,5 г 2,2'-диметиламіноазобензолу суспендують із 200 мл води при 45°С. Далі по краплях додають 30 г 32% хлороводневої кислоти до добре перемішаної суспензії амінної основи, яку. після короткого періоду часу, перетворюють на червону дисперсію її гідрохлориду. До системи додають лід, щоб охолодити її до 0°С. Тепер швидко додають розчин 7,5 г нітриту натрію, розчиненого в 15 мл води, і дозволяють температурі підвищитися до 10-15°С. Після короткотривалого перемішування одержують темно-коричневий розчин відповідного хлориду діазонію. Надлишок нітриту далі видаляють шляхом додавання сульфамінової кислоти. Тим часом приблизно 0,105 молів Х-гептил-2нафтолу розчиняють у 100 мл толуолу і додають 15 г карбонату натрію. Суміш добре перемішують, поки додають водний розчин діазонію. Азосполучення є миттєвим з утворенням темно-червоного розчину барвника і виділенням газу діоксиду вуглецю. Азосполучення далі нагрівають до 60°С і дають змогу відділитися. Нижню водну фазу відкидають. Розчин барвника у толуолі далі нагрівають до 140°С під повним вакуумом для видалення всіх речовин, летких за цих умов. Рідкий барвник охолоджують до 70°С і обережно додають 100 мл метанолу. Суміш доводять до флегми, потім дозволяють охолонути, і декантують верхній метано 90677 10 льний шар та промивають барвник чистим метанолом. Цю процедуру повторюють двічі, після чого кінцеві сліди метанолу видаляють шляхом вакуумної перегонки. За допомогою цих екстракцій будьякі проміжні сполуки, що не прореагували, і побічні органічні сполуки видаляють із барвника, який утворює крихку переохолоджену рідину при температурах навколишнього середовища. 500 г барвника на основі ксилолу десорбували від ксилолу згідно з методикою прикладу 1 даної заявки. Після того, як барвник був рестандартизований з гасом, його розфасовували і піддавали таким самим умовам зберігання, як деталізовані вище у прикладі 1. Через 24 години всі зразки спостерігали як повністю вільні від кристалічного барвника, хоча в'язкість барвника, який зберігали при -40°С, була досить високою, хоча він повернувся до своєї звичайної низької в'язкості при нагріванні до температури навколишнього середовища. Цю методику випробувань продовжували протягом більше ніж 6 місяців із періодичними спостереженнями і відтаванням барвника, протягом цього часу ніяких змін у зовнішньому вигляді концентратів барвника не спостерігали, і, зокрема, не виявили утворення твердої кристалічної речовини. Приклад 3 250 г барвника на основі гасу, виготовленого відповідно до методики прикладу 2, змішували з рівною масою гасу, таким чином, зменшуючи наполовину його насиченість кольору. Далі його зберігали і піддавали такому самому режиму випробувань, як у прикладі 2, за винятком того, що зразки, які зберігали при -40°С. навіть при спостереженні безпосередньо після морозильної камери мали в'язкість, з якою легко можна було справитися за допомогою паливної інжекторної помпи. Приклад 4 Повторювали процедури прикладу 1. за винятком того, що 22,5 г 2,2'-диметиламіноазобензолу замінювали на 25,3 г 2,2'-діетиламіноазобензолу. 500 г барвника піддавали такому самому режиму випробувань, як барвник у прикладі 2 даної заявки. Спостерігали ідентичні результати стійкості при зберіганні за температури навколишнього середовища і при заморожуванні, хоча через його вищу молекулярну масу в'язкість барвника у зв'язку з цим дещо підвищилася. Приклад 5 250 г барвника, виготовленого відповідно до прикладу 4, розводили до 500 г незабарвленим товарним дизельним паливом. Після пакування, зберігання і піддавання такому самому заведеному порядку заморожування/відтавання розчини барвника, які спостерігали, були повністю вільними від кристалічного матеріалу. Приклад 6 Розчин барвника, приготованого відповідно до прикладу 2, з концентрацією 25 мг/л готували у незабарвленому дизельному паливі. Після піддавання такому самому 6-місячному режиму заморожування/відтавання не спостерігали жодної втрати фарбувальної здатності барвника. Приклад 7 Процедуру прикладу 6 повторювали, використовуючи барвник, приготований відповідно до при 11 90677 кладу 3, знову не відбувалося втрат насиченості кольору, що вказують на небажану кристалізацію. Приклад 8 500 г барвника, десорбованого відповідно до методики прикладу 2. охолоджували і розводили рівною масою п-гексапу. Зразки зберігали при 10°С протягом тривалого періоду часу, під час якого кристалізація не була очевидною. Приклад 9 5% розчин червоного барвника, приготованого відповідно до прикладу 8, готували в н-гексані. Коли розчин використовують для друку на білому високосортному папері, він створює яскраве синювато-червоне зображення з домінуючою довжиною хвилі 523 нм. Занурення частини надрукованого зображення в питну воду протягом двотижневого періоду не показало просочування барвника у воду або втрати інтенсивності кольору па папері. Друкарську фарбу, виготовлену відповідно до вищезазначеної рецептури, також піддавали тривалим періодам зберігання в морозильній камері без будь-яких помічених несприятливих ефектів. Приклад 10 Зразок друкарської фарби для струминного друку, приготованої відповідно до прикладу 9, наносили на поверхню поліетиленового пакету і давали змогу висохнути. Приблизно через 10 хвилин зображення протирали тампоном, просоченим толуолом, і знову висушували. Хоча більшість друкарської фарби була видалена толуолом з поверхні полімеру, спостерігали надзвичайно міцне забарвлення полімеру деякою кількістю барвника, яка дифундувала всередину нього. Приклад 11 10 г розчину барвника, приготованого відповідно до прикладу 4, додають до 90 г ізооктану, який вже містить 5 г смоли, розчинної в аліфатичному вуглеводні. Відповідні кількості цієї простої композиції друкарської фарби завантажують у резервуари стійких олівців для маркування, яким потім дають змогу постояти протягом короткого часу для урівноважування. Олівець далі використовують, Комп’ютерна верстка І. Скворцова 12 щоб зробити позначки на поліетиленовому багатошаровому пакеті. Плівка фарби висихає дуже швидко до поверхні, що не липне. Після залишання на короткий час позначки на поверхні видаляють настільки, наскільки це можливо, швидко протираючи гігроскопічною тканиною, просоченою толуолом. Після висушування початкові позначки все ще є видимими, оскільки деяка кількість барвника дифундувала безпосередньо у пластик. Приклад 12 40 г барвника похідного х-третинного бутил-2нафтолу готували за допомогою методу, окресленого в прикладі 5 патенту США № 5 676 708, змішували з 60 г гасу (Aldrich Chemical Co., каталожний № 329460) з утворенням густої суспензії. Далі суміш нагрівали до 100°С і перемішували протягом 15 хвилин, спричиняючи розчинення або розплавлення майже всього барвника. Потім суміші давали можливість постояти протягом ночі, щоб охолонути до температури навколишнього середовища. При огляді спостерігали, що велика кількість попередньо розчиненої суміші кристалізувалася з розчину, який при перемішуванні відновив свою початкову фізичну форму кристалічної суспензії, незважаючи на те, що гасова фаза була інтенсивно забарвленою. На противагу, переважні барвники, одержані з гептильованого або нонільованого 2пафтолу. утворювали малов'язкі розчини, з яких фільтруванням не вилучали тверду речовину. Ці концентрати барвників залишалися вільними від осаджених твердих речовин навіть після зберігання протягом 6 місяців при температурі -25°С. У вищенаведеному описі були викладені чисельні характеристики і переваги, разом з подробицями структури і функцій. Нові ознаки зазначені у прикладеній формулі винаходу. Однак розкриття є лише ілюстративним, і в деталях можуть бути зроблені зміни, особливо в питанні розведення, розчинника і композиції, в межах принципу винаходу, до повної міри позначеного широким загальним значенням термінів, в яких виражені прикладені пункти формули винаходу. Підписне Тираж 26 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601