Спосіб одномоментної езофагогастропластики

Реферат: Спосіб одномоментної езофагогастропластики включає лапаротомію, резекцію стравоходу трансхіатальним доступом і формування езофагогастроанастомозу прикріпленням кінця шлунка до стравоходу. Попередньо проводять кліпсування лівої шлункової артерії, виконують формування майбутніх ізоперистальтичної трубки та резервуара, починаючи розділення від кардіального жому по малій кривизні шлунка на відстані, що сумірна діаметру стравоходу, і далі - еквідистантно його великій кривизні на тій же відстані. Із частини шлунка, еквідистантної його великій кривизні, формують ізоперистальтичну трубку, а із частини шлунка, що залишилася після виділення ізоперистальтичної трубки, формують резервуар. UA 92357 U (12) UA 92357 U UA 92357 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, а саме хірургії, і може бути використана для формування езофагогастроанастомозу при виконанні дистальної резекції стравоходу. Відомий спосіб одномоментної езофагогастропластики, який описано в книзі Черноусов А.Ф., Богомольский М.П., Курбанов Ф.С. "Хирургия пищевода" (див. М.: Медицина, 2000. - С. 229). Він включає лапаротомію, резекцію стравоходу трансхіатальним доступом і формування езофагогастроанастомозу прикріпленням кінця шлунка до стравоходу. При цьому із стінки шлунка еквідистантно його великій кривизні формують трубку (інтерпонат), також виконують мобілізацію і пересікання стравоходу на шиї, видалення його через розріз в діафрагмі. Інтерпонат переміщують в позицію стравоходу та формують езофагогастроанастомоз між його дистальним кінцем та куксою стравоходу на шиї. Спосіб дозволяє за одне втручання виконати як резекційний, так і реконструктивний етапи операції, є анатомічно обґрунтованим і дозволяє за рахунок використання частини шлунку як інтерпонату зменшити силу натягу лінії швів анастомозу. В післяопераційному періоді це зменшує імовірність виникнення його неспроможності. Але переміщення трубки виконується таким чином, що вона опиняється не в своїй природній позиції (функціонує антиперистальтично, не фізіологічно), більше того, ще й з перегином інтерпонату по великій кривизні шлунка. Тим самим порушується природний рух вмісту по шлунково-кишковому тракту. Найбільш близьким до корисної моделі є спосіб одномоментної езофагогастропластики, який описано в книзі Шалимов А.А., Полупан В.И. "Атлас операций на пищеводе, желудке и двенадцатиперстной кишке", (див. М.: Медицина, 1975. - С.56). Він включає лапаротомію, резекцію стравоходу трансхіатальним доступом і формування езофагогастроанастомозу прикріпленням проксимального кінця шлунка до стравоходу. Спосіб дозволяє проводити оперативне втручання хворим в тяжкому стані. Але до його недоліків необхідно віднести значний натяг швів лінії езофагогастроанастомозу і імовірність виникнення завдяки цьому неспроможності анастомозу. В основу корисної моделі поставлена задача створення способу одномоментної езофагогастропластики, який дозволяє зменшити імовірність неспроможності анастомозу шляхом формування інтерпонату стравоходу із частини шлунка. Поставлена задача вирішується тим, що в способі одномоментної езофагогастропластики, який включає лапаротомію, резекцію стравоходу трансхіатальним доступом і формування езофагогастроанастомозу прикріпленням кінця шлунка до стравоходу, згідно з корисною моделлю, попередньо проводять кліпсування лівої шлункової артерії, виконують формування майбутніх ізоперистальтичної трубки та резервуара, починаючи розділення від кардіального жому по малій кривизні шлунка на відстані, що сумірна діаметра стравоходу, і далі еквідистантно його великій кривизні на тій же відстані, при тому із частини шлунка, еквідистантній його великій кривизні, формують ізоперистальтичну трубку, а із частини шлунка, що залишилася після виділення ізоперистальтичної трубки, формують резервуар. Доцільно резекцію стравоходу виконувати у вигляді його екстирпації, а проксимальний кінець ізоперистальтичної трубки прикріплювати до його шийного відділу (за наявності у пацієнта протяжної стриктури стравоходу, яка включає абдомінальний та грудний відділи) Формування ізоперистальтичної трубки дозволяє їй в подальшому виконувати функцію стравоходу (разом з приєднаною до неї куксою стравоходу), а сформованому із частини шлунка, що залишилася після виділення ізоперистальтичної трубки, резервуара - функцію шлунка. При цьому формування ізоперистальтичної трубки саме із стінки шлунка еквідистантно його великій кривизні дозволяє забезпечити максимальну довжину інтерпонату, тобто дозволяє зменшити до мінімуму імовірність неспроможності анастомозу за рахунок зменшення натягу лінії його швів. Також слід додати, що зменшення натягу як самого інтерпонату, так і зони анастомозу, зменшує їх ішемізацію, а отже зменшує імовірність таких тяжких ускладнень, як гострі виразки трансплантату, його некроз. Прикріплення проксимального кінця ізоперистальтичної трубки до шийного відділу стравоходу у випадку протяжної стриктури стравоходу, яка включає абдомінальний та грудний відділи, дозволяє запобігти тяжких ускладнень в грудній порожнині і навіть при виникненні неспроможності анастомозу ліквідувати його наслідки на тому анатомічному рівні, на якому це не загрожує життю пацієнта. Приклад конкретного виконання корисної моделі ілюструється кресленнями, на яких зображено: Фіг. 1 - спосіб одномоментної езофагогастропластики, момент кліпсування лівої шлункової артерії та проектування формування ізоперистальтичної трубки із шлунка; Фіг. 2 - те ж саме, загальний вигляд сформованих інтерпонату та резервуара; 1 UA 92357 U 5 10 15 20 25 Фіг. 3 - те ж саме, загальний вигляд верхніх відділів шлунково-кишкового тракту на момент закінчення втручання. На кресленнях використані наступні позначення. Шлунок 1, кліпсована ліва шлункова артерія 2, проекція 3 розсічення всіх шарів стінки шлунка 1 для формування ізоперистальтичної трубки 4, а також резервуара 5. Докладний опис способу надається на прикладі його конкретного виконання в клініці. Клінічний приклад Пацієнт А., 38 років, надійшов в клініку ДУ "ІЗНХ ім. В.Т. Зайцева НАМНУ" з діагнозом післяопікова рубцева стриктура стравоходу. В процесі оперативного втручання частково обробили малу кривизну шлунка з кліпуванням лівої шлункової артерії і сформували ізоперистальтичну трубку дугоподібної форми по великій кривизні шлунка та резервуар із прилеглої до малої кривизни частини шлунка. Це було виконано за допомогою лінійного зшивального апарату з наступним накладенням другого ряду швів. Діаметр ізоперистальтичної трубки склав 4 см (що відповідає діаметра стравоходу), довжина - 23 см. Трансхіатальним доступом виконана дистальна резекція стравоходу (частини стравоходу, що уражена післяопіковою протяжною стриктурою). Провели анастомозування кукси стравоходу з інтерпонатом "кінець-в-бік". Післяопераційний період проходив без ускладнень, пацієнт був виписаний зі збільшенням ваги на 3,5 кг на 14 добу після операції. Через 3 місяці вага збільшилася на 10 кг, а через півроку пацієнт відновив вагу на 100 %. Таким чином, використання способу за корисною моделлю дозволяє виконати одномоментну езофагогастропластику і зменшити імовірність неспроможності анастомозу, а також ішемізацію трансплантату і зони анастомозу, а отже зменшує імовірність таких тяжких ускладнень, як гострі виразки трансплантату та його некроз. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 30 35 40 1. Спосіб одномоментної езофагогастропластики, який включає лапаротомію, резекцію стравоходу трансхіатальним доступом і формування езофагогастроанастомозу прикріпленням кінця шлунка до стравоходу, який відрізняється тим, що попередньо проводять кліпсування лівої шлункової артерії, виконують формування майбутніх ізоперистальтичної трубки та резервуара, починаючи розділення від кардіального жому по малій кривизні шлунка на відстані, що сумірна діаметру стравоходу, і далі - еквідистантно його великій кривизні на тій же відстані, причому із частини шлунка, еквідистантної його великій кривизні, формують ізоперистальтичну трубку, а із частини шлунка, що залишилася після виділення ізоперистальтичної трубки, формують резервуар. 2. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що резекцію стравоходу виконують у вигляді його екстирпації, а проксимальний кінець ізоперистальтичної трубки прикріплюють до його шийного відділу. 2 UA 92357 U 3 UA 92357 U Комп’ютерна верстка М. Ломалова Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 4