Спосіб лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби із супутнім ожирінням в осіб молодого віку

Реферат: Спосіб лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби із супутнім ожирінням в осіб молодого віку здійснюють блокаторами протонної помпи та про кінетиками. Додатково призначають адаптол у дозі 300 мг 3 рази на добу протягом 21 доби. UA 94107 U (12) UA 94107 U UA 94107 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до медицини, а саме до гастроентерології, і може бути використана для лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) із супутнім ожирінням. Актуальність проблеми гастроезофагеальної рефлюксної хвороби визначається тим, що в останнім часом можна простежити чітку тенденцію до збільшення захворюваності, особливо значне її розповсюдження серед осіб молодого віку. Тому ГЕРХ на даному етапі складає не тільки медичну, але і соціальну проблему, приводячи до формування значних ускладнень, і зокрема стравоходу Баррета, погіршення якості життя, східне з психічними захворюваннями. Одночасно з цим, зростає кількість хворих на ГЕРХ із коморбідною патологією, в тому рахунку з ожирінням. Надлишкова маса тіла та ожиріння провокують розвиток як короткострокових, так і довгострокових несприятливих наслідків для фізичного і психосоціального здоров'я, посилюють порушення психоемоційного та вегетативного стану, які мають місце при гастроезофагеальній рефлюксній хворобі. ГЕРХ є також і економічною проблемою, зумовленою необхідністю тривалого і досить дорогого лікування, яке не завжди враховує наявність супутньої патології. На сьогоднішній день своєчасна комплексна діагностика, профілактика та лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби є одними з важливих проблем у клініці внутрішніх хвороб. Схеми з застосуванням інгібіторів протонної помпи дуже поширені у лікуванні ГЕРХ [Успенский Ю.П. Патогенетические основы дифференциальной диагностики гастроэзофагеальный рефлюксной болезни / Ю.П. Успенский, Е.И. Ткаченко / Сучасна гастроентерологія. 2010. - № 1 (51). - С. 92-101., Katz P.O. Guidelines for the Diagnosis and Management of Gastroesophageal Reflux Disease / P.O. Katz, L.B.Gerson, M.F. Vela // The American Journal of Gastroenterology.-2013. - Vol. 108. - P. 308-328]. Особливості призначення та дозування інгібіторів протонної помпи залежать від форми ГЕРХ. При ГЕРХ без ерозивного езофагіту використовують: базовий курс (рабепразол 10 мг, або омепразол 20 мг, або лансопразол 30 мг 2 рази на добу) та підтримуючу терапію - аналогічна схема або прийом за необхідністю. При лікуванні ГЕРХ з ерозивним езофагітом: базовий курс (рабепразол 20 мг, чи омепразол 40 мг, або лансопразол 60 мг 2 рази на добу курсом 8 тижнів) та підтримуюча терапія (рабепразол 20-10 мг, або омепразол 40-20 мг, або лансопразол 60-30 мг 2 рази на добу курсом від 26 до 52 тижнів). Можливий прийом за необхідністю. Недоліками застосування такого курсу лікування є довготривалість, досить висока ціна, а також у даній схемі не враховуються психосоматичні розлади, вегетативний статус та моторні порушення, які мають місце при даній патології, також не враховується супутня патологія і побічна дія ліків. Досить поширеним є спосіб лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби з додаванням прокінетиків, обраний за прототип [Ткач С. М. Ведение больных гастроэзофагеальной болезнью в свете последнего американского консенсуса [Электронный ресурс] / С. М. Ткач // "Гастроентерологія" - 2013. - № 2 (48) - Режим доступа к журн. URL: http://www.mif-ua.com/archive/article/36246 (дата обращения: 23.05.2014г.)]: домперідону по 10 мг 4 рази на добу до ІПП: базовий курс - рабепразол 20 мг, або омепразол 40 мг, або лансопразол 60 мг 2 рази на добу; підтримуюча терапія - рабепразол 20-10 мг, або омепразол 40-20 мг, або лансопразол 60-30 мг 2 рази на добу з домперідоном по 40 мг на добу курсом від 40 до 60 тижнів. Додавання прокінетиків допомагає врахувати моторні порушення. Недоліки способу пов’язані з тим, що не беруться до уваги побічна дія ліків, психосоматичні розлади, особливості вегетативного статусу, висока ціна та довготривалість курсів лікування, а також наявність супутньої з патології. В основу корисної моделі поставлено задачу вдосконалення способу лікування ГЕРХ, в якому за рахунок використання додаткового препарату, досягається покращення психоемоційного та вегетативного статусу хворого, за рахунок чого покращуються результати лікування хворих з ожирінням. Поставлена задача вирішується в способі лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби із супутнім ожирінням в осіб молодого віку, який здійснюється шляхом застосування стандартного лікування ГЕРХ, згідно з корисною моделлю, додатково призначають адаптол в дозі 300 мг 3 рази на добу протягом 21 доби. Включення до схеми додаткового препарату - адаптолу представляє особливий клінічний інтерес. Адаптол має помірну анксіолітичну активність, знімає або послаблює почуття неспокою, тривогу, страх, внутрішнє емоційне напруження та роздратування, ефект препарату не супроводжується міорелаксацією та порушенням координації рухів. Снодійного ефекту не має, але посилює дію снодійних засобів та поліпшує сон при його порушенні. 1 UA 94107 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Адаптол має антиоксидантну активність, тому діє як мембраностабілізатор, адаптоген та церебропротектор при оксидантному стресі різного генезу. У нейромедіаторному профілі дії Адаптолу присутний дофамінпозитивний компонент. Препарат проявляє антагоністичну активність в відношенні до збудженню адренергічної і глутаматергічної системам та підсилює функціонування тормозних серотонін- і ГАМК-ергічних механізмів мозку. Препарат має нормастенічні властивості. Спосіб, що заявляється, здійснюють таким чином. Хворому призначають базову терапію у складі омепрозолу 20мг два рази на день, з додаванням домперідону по 40 мг на добу курсом від 40 до 60 тижнів. Додатково призначають адаптол у дозі 300 мг з рази на добу протягом 21 доби. Для підтвердження ефективності проведеного дослідження було проведене комплексне обстеження 50 хворих на ГЕРХ молодого віку. Діагноз ГЕРХ встановлювався згідно з МКБ-10 на підставі докладного опитування, оцінки скарг, анамнезу захворювання і життя хворого. Для постановки діагнозу виконувалося така умова: наявність печії, що докучає хворому, один і більше разів на тиждень протягом останніх 6 місяців (згідно з рекомендаціями клініки Мейо і Монреальського консенсусу 2005), а також з урахуванням даних ендоскопічного дослідження, рентгенологічного та рН-метричного методів. Анамнез ГЕРХ складав від 1 року до 4 років. Першу групу складали хворі на ГЕРХ з супутнім ожирінням, які окрім стандартних схем лікування, а саме омепразолу 40 мг на добу і домперидону 10 мг 4 рази на добу, приймали адаптол по 300 мг 3 рази на добу протягом 21 доби. До першої групи входили 14 (56 %) чоловіків і 11 (34 %) жінок у віці від 19 до 27 років, середній вік яких склав 22±0,72 років. Другу групу складали хворі на ГЕРХ із супутнім ожирінням, які отримували стандартну схему лікування, а саме омепразолу 40 мг на добу і домперидону 10 мг 4 рази на добу. Другу групу складали 15 (60 %) чоловіків і 10 (40 %) жінок у віці від 18 до 25 років, середній вік яких склав 21±0,56 років. Для оцінювання шлункової секреції використовували спосіб інтрагастральної рН-метрії з застосуванням спеціальних двоголових рН-зондів з сурм'янокаломелевими електродами (антральним і корпусним) на апараті ІКЖ-2 (виробництво Україна) за стандартною методикою. Для дослідження моторних порушень проводилося ультразвукове дослідження на апараті ULTIMA рго-30 (виробництво Україна) натщесерце, а також через 5, 10 і 15 хвилин після прийому 0,5 л рідини. Визначалися діаметр стравохідного отвору діафрагми (СОД) (у нормі 1,51±0,12 см), товщина стінки стравоходу (у нормі 0,3±0, 042 см), ширина просвіту стравоходу в нижній третині (у нормі 2,11±0, 1 см), а також наявність або відсутність рефлюксу (по зворотному затіканню рідини з шлунку в стравохід) [Опарин А.А., Лаврова Н.В., Лобунец О.А. Роль ультразвукового исследования в диагностике гастроэзофагеальной рефлюксной болезни у студентов. Фахове видання ВАК.// Вісник Української медичної стоматологічної академії "Актуальні питання сучасної медицини".-2009.-Том 9, вип.4(28),частина 1.-С. 161-163]. Стан психосоматичного статусу та якості життя визначали по опитувальникам Бека, Спілберга-Ханіна, Шихана, опитувальнику якості життя ВООЗ [Опарин А.Г. Патогенетические механизмы формирования гастроэзофагеальной рефлюксной болезни у студентов с учетом психосоматического статуса / А.Г.Опарин, А.А.Опарин, О.А.Лобунец [и др.] // Сучасна гастроентерологія.-2010.- №1(51).- С.21-24]. 1. Дослідження стану вегетативної нервової системи проводилося за допомогою опитувальника Вейна, з урахуванням частоти суб'єктивних вегетативних проявів, таких як головний біль, слабкість, головокружіння, сонливість, емоційна лабільність, швидка стомлюваність та пітливість [Джулай С. Г. Клинико-патогенетические варианты гастроэзофагеальной рефлюксной болезни: факторы риска и предикторы развития / С. Г. Джулай, Е. В. Секарева, В. М. Курицын // Терапевтический архив - 2013.- №2- С. 8-12.]. За норму були прийняті середні показники 20 практично здорових студентів того ж віку та статі, які становили групу контролю (14 чоловіків і 6 жінок) віком від 18 до 24 років. Результати досліджень оброблені методом варіаційної статистики із застосуванням стандартних програм кореляційного аналізу з обчисленням середніх арифметичних величин М, m, G. Достовірність показників оцінювали за t - критерієм Стьюдента, різницю вважали достовірною при р