Спосіб моделювання гострої тонкокишкової непрохідності

Реферат: Спосіб моделювання гострої тонкокишкової непрохідності на лабораторних щурах включає виконання лапаротомії, ідентифікацію в рані петлі тонкої кишки. В безпосередній близькості до брижового краю кишки в безсудинній зоні брижі утворюють отвір, через який вводиться силіконова трубка із зовнішнім діаметром 0,4 см, довжиною до 0,5 см. Кишка перегинається навколо трубки по типу "двостволки" таким чином, щоб стінка кишки інтимно прилягала до окружності трубки на всій протяжності і в такому положенні привідний та відвідний відділи кишки фіксуються один до одного окремими вузловими серозно-м'язовими швами в безпосередній близькості від трубки, з обох боків від неї, що створює умови для формування кишкової непрохідності. UA 94781 U (12) UA 94781 U UA 94781 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, а саме до експериментальної хірургії, та призначена для моделювання гострої тонкокишкової непрохідності в експерименті. Дана корисна модель може бути використана для вдосконалення вже існуючих, а також розробки та випробовування нових методів лікування гострої кишкової непрохідності. Проблема лікування кишкової непрохідності одна з найбільш актуальних у сучасній хірургії, залишається такою протягом багатьох років і ймовірно буде існувати у подальшому. Наявність численної кількості невирішених питань діагностики та лікування хворих з кишковою непрохідністю обумовлено комплексністю, різноманіттям форм та варіантів захворювання і складністю в діагностиці [1]. Кишкова непрохідність (точніше непрохідність кишечнику) не є самостійною нозологічною формою, а являє собою ускладнення самих різноманітних захворювань: спайкової хвороби органів черевної порожнини, гриж передньої черевної стінки, пухлин кишечнику, жовчнокам'яної хвороби та інші [2]. Кишкова непрохідність трапляється у 9 % усіх хворих із гострою хірургічною патологією органів черевної порожнини. Захворювання зустрічається в будь-якому віці, проте переважно між 25-50 роками. Чоловіки хворіють частіше ніж жінки [3]. За летальністю в абсолютних цифрах кишкова непрохідність ділить перше-друге місце серед усіх гострих захворювань органів черевної порожнини. Вище наведене свідчить, що дана патологія вражає найбільш працездатне населення і несе серйозні соціально-економічні збитки. Використання тварин для потреб медицини практикується вже впродовж сторіч. Прогрес у таких галузях медицини як фізіологія, фармакологія, токсикологія, у першу чергу, завдячує експериментальним дослідженням, проведеним на тваринах [4]. Тваринні моделі кишкової непрохідності є важливими та необхідними для дослідження патогенетичних механізмів непрохідності кишечнику, що є подібними до людського організму, а також відіграють велику роль у пошуку та впровадженні нових методів лікування даної патології. Нажаль, ні одна експериментальна модель кишкової непрохідності не дозволяє повністю відтворити всю складність процесів, що відбуваються в організмі людини. Проте вибір оптимального виду піддослідної тварини та способу моделювання дозволяє задовольнити потреби дослідження на доклінічному етапі у повній мірі [5]. Серед відомих способів моделювання гострої кишкової непрохідності найбільш близьким до запропонованого є спосіб, який полягає у перетисканні кишки широкими матерчатими смужками у двох місцях на відстані 3-4 см між ними [Руководство по экспериментальной хирургии. / С.А. Шалимов, А.П. Радзиховский, Л.В. Кейсевич. - М.: Медицина, 1989. - С. 207]. На нашу думку, недоліком вище наведеного способу є високий ризик розвитку ішемії та некрозу і, як наслідок, перфорації кишки в ділянці її перетискання, що може порушити умови проведення експерименту. В основу корисної моделі поставлено задачу створити спосіб моделювання гострої тонкокишкової непрохідності з мінімальним ризиком розвитку необоротних змін у стінці кишки та приєднанням небажаних факторів (перфорація кишки), з можливістю подальшого відновлення пасажу по травній трубці, тобто створення моделі оборотної кишкової непрохідності. Для вирішення поставленої задачі пропонується спосіб моделювання тонкокишкової непрохідності, що включає проведення лапаротомії у піддослідної тварини, виведення в рану петлі тонкої кишки, в безсудинній ділянці брижі якої у брижового краю кишки утворюють отвір, через який вводиться силіконова трубка із зовнішнім діаметром 0,4 см, довжиною до 0,5 см, кишка перегинається навколо трубки, привідний та відвідний відділи кишки фіксуються один до одного окремими вузловими серозно-м'язовими швами в безпосередній близькості від трубки, з обох боків від неї. Таким чином, перетискаючи просвіт кишки, моделюють гостру тонкокишкову непрохідність. В доступних джерелах науково-медичної та патентної інформації авторами не було знайдено подібного моделювання гострої тонкокишкової непрохідності на лабораторних щурах. Запропонований спосіб здійснюють наступним чином. У піддослідної тварини під внутрішньочеревним тіопенталовим наркозом (40 мг на 1 кг маси тіла) виконують лапаротомію. В рану виводять петлю тонкої кишки для моделювання кишкової непрохідності. В безпосередній близькості до брижового краю кишки в безсудинній зоні брижі утворюють отвір, через який вводиться силіконова трубка із зовнішнім діаметром 0,4 см, довжиною до 0,5 см. Кишка перегинається навколо трубки по типу "двостволки" таким чином, щоб стінка кишки інтимно прилягала до окружності трубки на всій протяжності (Фіг. 1). В такому положенні привідний та відвідний відділи кишки фіксуються один до одного окремими вузловими серозно-м'язовими швами в безпосередній близькості від трубки, з обох боків від неї (Фіг. 2). Операційна рана пошарово ушивається. Через 48 годин виконують релапаротомію, під час якої в черевній порожнині в ділянці петлі тонкої кишки, на якій була змодельована кишкова 1 UA 94781 U 5 10 15 20 25 30 35 непрохідність, виявляють розширений привідний та відвідний відділи тонкої кишки, що відповідає ознакам гострої тонкокишкової непрохідності (Фіг. 3). За потреби шви зі стінки кишки знімаються, трубка видаляється, пасаж по травному тракту відновлюється, таким чином піддослідна тварина може бути використана у хронічному експерименті з моделювання оборотної гострої тонкокишкової непрохідності. В умовах віварію Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика з використанням зазначеного способу було проведено експеримент на 6 самцях білих лабораторних щурів масою 300-500 г. Приклад проведення конкретного досліду. Після обробки операційного поля під внутрішньочеревним тіопенталовим наркозом виконано серединний лапаротомний доступ. В черевній порожнині ідентифіковано петлю тонкої кишки, остання виведена в рану. В безсудинній ділянці брижі вибраної петлі кишки зроблено отвір у безпосередній близькості до брижового краю кишки, через який введено силіконову трубку із зовнішнім діаметром 0,4 см, довжиною до 0,5 см. Кишка перегнута навколо трубки по типу "двостволки" (Фіг. 1). В такому положенні привідний та відвідний відділи кишки фіксовані один до одного окремими вузловими серозно-м'язовими швами в безпосередній близькості від трубки, по одному з обох боків від неї (Фіг. 2). Петля кишки укладена в черевну порожнину. Операційна рана пошарово ушита. Через 48 годин у піддослідної тварини проведено релапаротомію. В черевній порожнині виявлено помірну кількість серозного випоту. Привідний відділ тонкої кишки проксимально від місця моделювання кишкової непрохідності дилятований, містить хімусні маси, стінка кишки гіперемована, брижа набрякла, дистальний відділ кишки впалий, порожній (Фіг. 3). У даної піддослідної тварини явища кишкової непрохідності було ліквідовано шляхом зняття швів з кишки та видалення трубки, тварина була використана у подальшому експерименті впродовж трьох тижнів, після чого була проведена евтаназія. Джерела інформації:: 1. Руководство для врачей Непроходимость кишечника [Текст] / А.П. Радзиховский, О.А. Беляева, Е.Б. Колесников и др. // Издательство ФЕНИКС. - 2012. - 504 с. 2. Клиническая хирургия: национальное руководство: в 3 т. [Текст] / Под редакцией B.C. Савельева, А.И. Кириенко. - М.: ГЭОТАР-Медиа, - 2009. - Т. II. - 832 с. 3. Факультетська хірургія. [Текст] / За ред. В.О. Шідловського, М.П. Захараша. - Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. - 544 с. 4. Experimental surgical models in the laboratory rat / edited by Alfredo Rigalli and Veronica Elina Di Loreto. CRC Press 2009, 232 p. 5. Yuan ML, Yang Z, Li YC, Guo JL et al. Comparison of different methods of intestinal obstruction in a rat model. World J Gastroenterol. 2013 Feb 7; 692-704. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 40 45 Спосіб моделювання гострої тонкокишкової непрохідності на лабораторних щурах, що включає виконання лапаротомії, ідентифікацію в рані петлі тонкої кишки; в безпосередній близькості до брижового краю кишки в безсудинній зоні брижі утворюють отвір, через який вводиться силіконова трубка із зовнішнім діаметром 0,4 см, довжиною до 0,5 см, кишка перегинається навколо трубки по типу "двостволки" таким чином, щоб стінка кишки інтимно прилягала до окружності трубки на всій протяжності і в такому положенні привідний та відвідний відділи кишки фіксуються один до одного окремими вузловимисерозно-м'язовими швами в безпосередній близькості від трубки, з обох боків від неї, що створює умови для формування кишкової непрохідності. 2 UA 94781 U 3 UA 94781 U Комп’ютерна верстка О. Рябко Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 4