Спосіб виготовлення текстильного покриття і текстильне покриття

1. Спосіб виготовлення текстильного покриття (2) з полотна (3) з волокна, який включає: задню поверхню (8В), першу зону (5), другу зону (7) і передню поверхню (8А), причому перша зона є зоною зчеплення, в якій волокна (4) полотна (3) інтегровані в щільну переплутану структуру (5), що містить ці волокна (4), і яка розташована тільки в частині товщини (6) полотна (3), а друга зона (7) розташована в іншій частині товщини (6) полотна (3) аж до згаданої передньої поверхні (8А), який відрізняється тим, що згідно з способом а) прикладають змінне електричне поле до полотна (3) щонайменше передня або задня (8А, 8В) з поверхонь якого несе термоплавке порошкоподібне зв'язуюче (12), причому це порошкоподібне зв'язуюче (12) проникає в полотно (3) з волокна (4) таким чином, щоб згадане зв'язуюче (12) було сконцентроване в першій зоні (5); потім c) зв'язуюче (12) піддають плавленню шляхом подачі тепла; далі d) зв'язуюче (12) залишають до отвердіння або піддають отвердінню. 2. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що полотно є голкопробивним полотном (3). 3. Спосіб за п. 1 або 2, який відрізняється тим, що між прикладанням електричного поля і плав 2 (19) 1 3 95371 4 поверхнею (8В) полотна (3), причому частка термоплавкого зв'язуючого (12) відносно частки воло кна (4) менша в поверхневій зоні (26), ніж в серцевині (25). Даний винахід стосується способу виготовлення текстильного покриття і такого текстильного покриття, яке може бути, зокрема підлоговим покриттям, настінним покриттям або килимом зі стриженим ворсом для пасажирського салону транспортного засобу. Відомий спосіб виготовлення текстильних покриттів з голкопробивного волокнистого полотна і, зокрема з ворсового волокнистого полотна, що являє собою полотно, вироблене голкопробивним способом таким чином, що частина його товщини сформована по суті з з'єднаних петель. Волокна в таких петлях починаються в зоні, розташованій під петлями, де волокна переплетені і, таким чином, частково зв'язані. При виготовленні покриття виворітний бік ворсового полотна просочують водним розчином латексу. Потім весь піддають сушінню, призначенням якого є видалення води з цього розчину, доти, поки в латексі не будуть утворені поперечні зв'язки, але цей спосіб має недоліки, що полягають в тому, що для його здійснення потрібно габаритне обладнання, і в тому, що його здійснення дорого коштує. Під час сушіння в латексі утворюються містки, які зв'язують волокна полотна один з одним в зоні, розташованій під петлями. Латекс є нетермопластичною речовиною, і його присутність в текстильному покритті згубно впливає на переробку і повторне використання останнього. Використання розчину латексу включає і інші недоліки, крім того, що потрібна фаза сушіння. Зокрема він спричиняє за собою забруднення значної кількості води, для очищення якої потрібна спеціальна установка для очищення води, що спричиняє за собою істотні капіталовкладення і витрати на технічне обслуговування. Відомий також, наприклад з документа DE 19737864, спосіб виготовлення текстильного покриття шляхом нанесення на нижній бік волокнистого полотна покриття, яке може бути нанесене в розплавленому стані до подальшого отвердження при охолоджуванні. Це покриття може бути також сформоване з порошку або термоплавкої плівки, які не піддають плавленню до нанесення на нижній бік полотна. У обох випадках покриття на нижньому боці полотна не забезпечує можливість одержання задовільних механічних властивостей, зокрема стабільності розмірів і зносостійкості текстильного покриття. Щонайменше однією метою винаходу є спрощення способу виготовлення текстильного покриття, що не приводить до погіршення певних механічних властивостей згаданого текстильного покриття. Згідно з винаходом цю мету досягають за допомогою використання способу виготовлення тек стильного покриття з волокнистого полотна, що містить: задню поверхню, першу зону, другу зону і передню поверхню, де перша зона є зоною зчеплення, в якій волокна полотна інтегровані в щільну переплутану структуру, яка містить ці волокна, і яка розташована тільки в частині товщини полотна; друга зона, що проходить в іншій частині товщини полотна до згаданої передньої поверхні. Згідно з способом а) прикладають змінне електричне поле до полотна щонайменше передній або задній з боків якого несе термоплавке порошкоподібне зв'язуюче, це порошкоподібне зв'язуюче проникає у волокнисте полотно таким чином, щоб згадане зв'язуюче було сконцентроване в першій зоні; потім c) зв'язуюче піддають плавленню шляхом подачі тепла; потім d) зв'язуюче залишають для отвердження або спонукають до стверджування. Несподівано було встановлено, що під впливом змінного електричного поля порошкоподібне зв'язуюче концентрується в зоні зчеплення. Раніше швидше очікувалося, що під впливом змінного електричного поля порошкоподібне зв'язуюче буде розсіюватися по всій товщині текстильного покриття в такій мірі, що (як це відоме, наприклад з документа WO 99/22920) при використанні аналогічного змінного електричного поля можна ефективно гомогенно розподіляти порошок по всьому волокнистому шару. Тепер бажано, щоб верхня частина покриття, тобто друга зона, містила б як можна менше зв'язуючого. У способі, описаному вище, не використовують формування будь-якого розчину, і сушіння не потрібне. Його можна здійснювати з використанням установок, значно менших розмірів і, які менш дорого коштують, ніж установки для виконання процесів, пов'язаних з обробкою розчину латексу. Крім того, визначений вище спосіб має перевагу, що полягає в тому, що в ньому запропонована можливість гнучкого регулювання кількості зв'язуючого в текстильному покритті і розташування цього зв'язуючого. Це розташування може бути змінене шляхом зміни поверхні, на яку наносять порошкоподібне зв'язуюче і/або шляхом регулювання частинки цього порошкоподібного зв'язуючого, полотна, що наноситься на одну поверхню, в порівнянні з кількістю порошкоподібного зв'язуючого, полотна, що наноситься на іншу поверхню. Розташування зв'язуючого всередині полотна також залежить від тривалості знаходження полотна між електродами, від настановних параметрів поля, що створюється за допомогою цих електродів, від конкретних характеристик порошку і, зокрема від його гранулометрії, від тонкості волокон, з яких 5 сформоване полотно, і від щільності згаданого полотна. Переважно термоплавке зв'язуюче більш конкретно є термопластичним зв'язуючим. Воно може також мати іншу природу. Наприклад термоплавке зв'язуюче може бути зв'язуючим, плавким при першій температурі і термореактивним при другій температурі, більш високій, ніж ця перша температура. Наприклад термоплавке зв'язуюче може бути поліетиленом, поліпропіленом, поліефіром, епоксідною смолою або сумішшю згаданих речовин. Волокно, з якого сформоване полотно, переважно виготовлене з полімерних речовин, наприклад з поліпропілену, поліефіру, поліаміду або з суміші згаданих речовин. Волокно може також бути целюлозним волокном. Полотно може також містити інші види змішаних волокон. Переважно між застосуванням електричного поля і плавленням зв'язуючого щонайменше частину порошкоподібного зв'язуючого, яке може бути присутнім у другій зоні полотна, видаляють, піддаючи передню поверхню цього полотна операції чищення. Переважно між застосуванням електричного поля і плавленням зв'язуючого частину порошкоподібного зв'язуючого видаляють, піддаючи задню поверхню полотна операції чищення, наприклад чистки шляхом витягання або чищення щіткою. Переважно порошкоподібне зв'язуюче є сумішшю порошків з різних хімічних композицій. Переважно спосіб включає етап, в якому задню поверхню покривають покриттям, що містить наповнювач. Додатковою метою винаходу є створення текстильного покриття, що містить полотно, виготовлене з волокна, і що містить: задню поверхню, першу зону, другу зону і передню поверхню; де перша зона є зоною зчеплення, в якій волокна полотна інтегровані в щільну переплутану структуру, якою утримуються ці волокна і яка розташована тільки в частині товщини полотна, тоді як друга зона розташована в іншій частині товщини полотна, над згаданою першою зоною до згаданої передньої поверхні; термоплавким зв'язуючим зв'язують волокна полотна один з одним, і воно сконцентроване в першій зоні, яка містить серцевину і поверхневу зону, за допомогою якої згадана серцевина зв'язана із задньою поверхнею полотна; частка термоплавкого зв'язуючого по відношенню до частки волокна нижча в поверхневій зоні, ніж в серцевині. Автори вважають, що до створення способу, визначеного вище, згідно з винаходом, не було відомо, як можна одержати меншу частку термоплавкого зв'язуючого в поверхневій зоні першої зони відносно частки зв'язуючого в серцевині згаданої першої зони або щонайменше як можна одержати таким способом, щоб він був простим і досить економічно ефективним, щоб він не розглядався як практично недоцільним. Оскільки частка термоплавкого зв'язуючого відносно волокна менша в поверхневій зоні, ніж в серцевині, то можна використовувати меншу кількість зв'язуючого без значного зменшення жорсткості текстильного покриття, що має перевагу, що 95371 6 полягає в зменшенні витрат, що досягається в результаті. Крім того, підшаром, наприклад покриттям, може бути покрита нижня поверхня полотна. Легше спонукати його до приклеювання до задньої поверхні полотна, якщо ця задня поверхня містить малу кількість зв'язуючого. При відсутності підшару задня поверхня полотна також становить задню поверхню покриття. Перевагою термоплавкого зв'язуючого є те, що його можна розплавляти повторно за допомогою подальшого нагрівання текстильного покриття, після якого цьому покриттю можуть бути додані певні форми за допомогою стиснення між двома формуючими блоками. Сприятливе те, що за допомогою здійснення певного вище способу можна одержувати текстильне покриття. Короткий опис креслень Винахід може бути цілком зрозумілий після прочитання подальшого опису, наведеного просто як приклад, з посиланнями на прикладені креслення, які включають: Фіг. 1, на якій представлений схематичний вигляд установки для виготовлення килимів згідно з винаходом, в якій використовують спосіб також згідно з винаходом; Фіг. 2, на якій представлено схематично частково поперечний переріз голкопробивного полотна, з якого на установці, представленій на фіг. 1, виробляють килими; на фіг. 3 представлений вигляд, аналогічний зображеному на фіг. 2, і показаний проміжний етап, на якому волокнисте полотно, представлене на фіг. 2, може бути виявлено під час його трансформування в килим на установці, представленій на фіг. 1; на фіг. 4 представлений вигляд, аналогічний зображеному на фіг. 2 і 3, і показана структура килима згідно з винаходом, виготовленого на установці, представленій на фіг. 1, з голкопробивного полотна, представленого на фіг. 2. На фіг. 1 представлена установка 1 для виготовлення текстильних покриттів, або килимів, 2 з ворсового голкопробивного полотна 3 з використанням способу згідно з винаходом. Як показано на фіг. 2, полотно 3 в висхідному стані є сухим, тобто не промоченим. Воно виготовлене з полімерних волокон 4, які переплетені і, таким чином, становлять щільно переплутану структуру 5, розташовану тільки в частині товщини 6 полотна 3. За допомогою переплутаної структури 5 утримують волокна 4, і ця структура розташована під іншою частиною 7 згаданої товщини 6. Волокна 4, загалом, незалежні один від одного в згаданій іншій частині 7, де з них сформовані петлі 9, що проходять до однієї з двох головних поверхонь 8А і 8В полотна 3. тобто до його поверхні 8А, призначеної становити верхню частину, або передню поверхню, килима 2, і поверхні 8В, призначеної становити його нижню частину, або задню поверхню. У наведеному прикладі полотно 3 містить петлі 9 на його поверхні 8А, оскільки полотно являє собою ворсове голкопробивне полотно. Однак 7 полотно 3 може бути звичайним голкопробивним полотном, тобто воно може не бути ворсовим. На вході установки 1 рулон 10 полотна 3 розмотують і подають до імпрегнуючого пристрою 11 в напрямі, вказаному стрілкою F на фіг. 1. Вище по потоку від цього імпрегнуючого пристрою 11 речовина, що перебуває в істотній мірі з термоплавкого порошкоподібного зв'язуючого 12, яке може також містити одну або більшу кількість добавок, зокрема добавки, сприяючі розплавленню, розсіюють по одній з головних поверхонь 8А і 8В полотна 3. Це зв'язуюче 12 виготовлене з термоплавкого матеріалу, температура плавлення якого нижча температури плавлення волокна 4. Витрати зв'язуючого дозують за допомогою розсіювального пристрою 13, синхронізованого з швидкістю подачі полотна 3 в напрямі F. Імпрегнуючий пристрій 11 містить два протилежних електроди 14 і 15, що мають, загалом, плоску форму і розташованих паралельно один одному, між якими проводять полотно 3, несуче порошкоподібне зв'язуюче 12. Між цими електродами 14 і 15 генерують змінне електричне поле, що накладається в один і той же час на полотно 3 і порошок-зв'язуюче 12. Впливаючи цим полем, спонукають порошкоподібне зв'язуюче 12 до проникнення в товщину полотна 3, включно його переплутану структуру 5. Було також несподівано встановлено, що за допомогою змінного електричного поля, що створюється між електродами 14 і 15, можна концентрувати порошкоподібне зв'язуюче 12 в згаданій переплутаній структурі 5 таким чином, щоб, в частині 7 полотна 3 волокна 4 практично не містили порошкоподібне зв'язуюче 12, що бажано. Аналогічним чином переважно, щоб електроди були плоскими і були розташовані паралельно один одному. Однак в деяких випадках може бути переважним використання електродів, що мають іншу форму і/або розташованих не паралельно один одному. Ці електроди можливо, зокрема подібні описаним в документі WO 2005/038123. На виході імпрегнуючого пристрою 11 за допомогою екстрактора 16 поверхню 8А піддають витяганню, тобто операції чищення, призначеної для видалення будь-яких зерен зв'язуючого 12, розташованих в частині 7 полотна 3. Ця операція аспірації може бути по вибору виключена шляхом заміни її операцією чищення щіткою. Структура полотна 3 безпосередньо після екстрактора 16 показана на фіг. 3, де видно, що порошкоподібне зв'язуюче 12 сконцентроване в основному в переплутаній структурі 5. Нижче за потоком від екстрактора 16 розташована термокамера 17 з подачею гарячого повітря, в якій завдяки подачі тепла спонукають зв'язуюче 12 до плавлення. Потім полотно 3 проводять між двома пресуючими валами 20. Відразу після пропуску полотна 3 між пресуючими валами 20 його піддають охолодженню повітряним струменем 21, що випускається з однієї або множини форсунок 22, впливаючи якою, спонукають зв'язуюче 12 до отвердження. Вали 20 можуть також бути такими, що охолоджуються, і за допомогою їх можна сприяти отвердженню зв'язу 95371 8 ючого 12. За допомогою їх можна навіть викликати згадане отвердження без використання струменя 21 охолоджуючого повітря. Можна також надати можливість самостійного охолодження зв'язуючому 12. Після отвердження зв'язуючого 12 полотно 3 являє собою текстильне покриття, яке в показаному прикладі розрізають ножем 23 на декілька килимів 2. Структура килима 2 представлена на фіг. 4, на якій показано, що тільки дуже мало або зовсім немає зв'язуючого 12 в петлях 9. Містками зв'язуючого 12 зв'язані волокна 4 один з одним в переплутаній структурі 5, і за допомогою цього петлі 9 приєднані до іншої частини килима 2. Масова частка зв'язуючого 12 відносно частки волокна 4 змінюється в напрямі товщини, в переплутаній структурі 5. Більш конкретно, ця частка більша в серцевині 25 переплутаної структури 5, ніж в поверхневій зоні 26, що межує із згаданою серцевиною 25 з протилежного боку від частини 7, і ця поверхня визначає нижню поверхню 8В килима 2. Мала частка зв'язуючого 12 в поверхневій зоні 26 може бути виявлена візуально на нижній поверхні 8В. Це може бути також підтверджено вимірюваннями. Ці вимірювання можуть бути засновані на порівнянні теплового аналізу ентальпії плавлення волокон 4 окремо і ентальпії плавлення зразка що підлягає оцінці, для плавлення тільки волокон 4, присутніх в цьому зразку, виключаючи його зв'язуюче 12. З цього порівняння визначають масову частку волокна 4 в зразку і таким чином визначають частку зв'язуючого 12. Зразок готують шляхом розмелювання що проводиться таким чином, щоб залишити тільки те, що потрібно виміряти, а іншу частину видалити. Наприклад зразок готують для вимірювання кількості зв'язуючого 12 в поверхневій зоні 26, одержаній внаслідок видалення шляхом розмелювання частини 7 і серцевини 25. Термоплавке зв'язуюче 12 може бути вибране таке, яке сумісне з волокном килима таким чином, щоб килим 2 можна було утилізовувати. У наступному розділі запропоновано декілька прикладів килима 2, виготовленого шляхом використання способу, описаного вище. Приклад 1 У цьому прикладі полотно 3 було ворсовим голкопробивним матеріалом з поверхневою густи2 ною 600 г/м і товщиною приблизно 6 мм. Він складався з суміші волокон 4 з лінійною густиною 6,5 дтекс, 17 дтекс і 150 дтекс, виготовленими з поліпропілену, і спочатку він не містив зв'язуючого. Зв'язуюче 12, що складалося з поліетилену 2 високої густини, розсіювали з витратою 90 г/м по полотну 3. До проникнення в це полотно зв'язуюче знаходилося у вигляді порошку з розмірами гранул від 0 мкм до 80 мкм, і було придбано у компанії ABIFOR (Wutoschingen, Німеччина) під асортиментним індексом 1300/20. Проникнення порошкоподібного зв'язуючого 12 в полотно 3 проводили на пристрої 11, забезпеченому плоскими електродами 14 і 15. Змінне електричне поле, що створювалося між цими електродами 14 і 15, мало величину 2 кВ/мм і частоту 50 9 Гц. Полотно 3, що містило порошкоподібне зв'язуюче 12, піддавали впливу змінного електричного поля, що накладалося на нього, протягом 20 с. Потім його вміщували протягом більше 2 хв. в термокамеру 17, в якій підтримували температуру, більш високу, ніж температура плавлення зв'язуючого, але нижчу температури плавлення волокна. Килим 2, одержаний згідно з цим прикладом 1, піддавали випробуванням за умовами тесту Лісона (Lisson test), визначеними стандартом EN 1963 (1997 p.). Після цього тесту виробляли візуальну оцінку рівня дефібрації килима 2 і оцінювали її величиною 3/5 в подовжньому напрямі, тобто в напрямі, вказаному стрілкою F на фіг. 1, і величиною 3/5 в поперечному напрямі, тобто в напрямі, перпендикулярному до подовжнього напряму. Після проведення тесту Лесона визначали також втрату маси килима 2 і одержували величину 2 58,7 г/м в подовжньому напрямі і величину 60,1 2 г/м в поперечному напрямі. Килим 2 мав середню товщину 6 мм. Частка зв'язуючого 12 по всій його товщині була оцінена вищевказаним способом і з використанням вимірювань ентальпії плавлення як така, що складала 29,5 мас. %. Частка зв'язуючого 12 в останньому міліметрі до поверхні 8В, тобто на виворітному боці килима 2, загалом, в його поверхневій зоні 26, була оцінена з використанням того ж способу як так, що складала 16,9 мас. %. З цього можна вивести, що частка зв'язуючого 12 в поверхневій зоні 26 була меншою, ніж в серцевині 25. Ці показники потрібно порівняти з аналогічними показниками випробувань другого килима, виготовленого з того ж полотна, але з використанням способупрототипу, тобто з використанням розчину латексу. Частка латексу у всій товщині цього другого килима була оцінена вищевказаним способом і з використанням вимірювань ентальпії плавлення як такої, що становила 26,7 мас. %. Частка латексу в останньому міліметрі другого килима до його нижньої поверхні, тобто на виворітному боці цього другого килима була оцінена з використанням того ж способу як така, що становила 35,0 мас. %. Приклад 2 У цьому прикладі використали те ж полотно 3 і теж зв'язуюче 12, що і в Прикладі 1. Це зв'язуюче 12 розсіювали з витратою 120 2 г/м по полотну 3. Проникнення порошкоподібного зв'язуючого 12 в полотно 3 проводили на пристрої 11, забезпеченому плоскими електродами 14 і 15. Змінне електричне поле, що створювалося між цими електродами 14 і 15, мало величину 2 кВ/мм і частоту 50 Гц. Полотно 3, що містило порошкоподібне зв'язуюче 12, піддавали впливу змінного електричного поля, що накладалося на нього, протягом 20 с. Потім його вміщували протягом більше 2 хв. в термокамеру 17, в якій підтримували температуру, більш високу, ніж температура плавлення зв'язуючого, але нижчу температури плавлення волокна. Килим 2, одержаний згідно з цим прикладом 3, піддавали випробуванням за умовами тесту Лісона (Lisson test), визначеними стандартом EN 1963 95371 10 (1997 p.). Після цього тесту виробляли візуальну оцінку рівня дефібрації килима 2 і оцінювали її величиною 4/5 в подовжньому напрямі і величиною 3/5 в поперечному напрямі. Після проведення тесту Лесона визначали також втрату маси килима 2 і одержували величину 2 36,8 г/м в подовжньому напрямі і величину 54,3 2 г/м в поперечному напрямі. Приклад 3 У цьому прикладі полотно 3 було ворсовим голкопробивним матеріалом з поверхневою густиною 550 г/м. Волокно 4, що входило до складу полотна, що спочатку не містило будь-якого зв'язуючого, було виготовлене з поліефіру і мало лінійну густина 6,7 дтекс. У якості зв'язуючого 12 використали епоксидну 2 смолу, яку розсіювали з витратою 150 г/м по полотну 3. До проникнення в це полотно зв'язуюче знаходилося у вигляді порошку з розмірами гранул від 0 мкм до 100 мкм, і було придбано у компанії BAKELITE (Німеччина) під асортиментним індексом 6171ТР. Проникнення порошкоподібного зв'язуючого 12 в полотно 3 проводили на пристрої 11, забезпеченому плоскими електродами 14 і 15. Змінне електричне поле, що створювалося між цими електродами 14 і 15, мало величину 3 кВ/мм і частоту 50 Гц. Полотно 3, що містило порошкоподібне зв'язуюче 12, піддавали впливу змінного електричного поля, що накладалося на нього, протягом 20 с. Потім його вміщували протягом більше 2 хв. в термокамеру 17, в якій підтримували температуру, більш високу, ніж температура плавлення зв'язуючого, але нижчу температури плавлення волокна. Килим 2, одержаний згідно з цим прикладом 2, піддавали випробуванням за умовами тесту Тейбера (Taber test). Після цього тесту виробляли візуальну оцінку зносостійкості килима 2 і одержували величину 3/4. Приклад 4 У цьому прикладі використали те ж полотно 3, що і в прикладі 3. 2 Зв'язуюче 12 розсіювали з витратою 140 г/м по полотну 3. До проникнення в це полотно зв'язуюче знаходилося у вигляді суміші, що містила 20 мас. % порошку, який був придбаний у компанії BAKELITE (Німеччина) під асортиментним індексом 6171ТР, і 80 мас. % поліпропіленового порошку, що мав показник текучості розплаву (ПТР) (MFI), який дорівнює 120, і розмірами гранул від 0 мкм до 200 мкм. Порошок "6171ТР" мав розміри гранул від 0 мкм до 100 мкм. Проникнення порошкоподібного зв'язуючого 12 в полотно 3 проводили на пристрої 11, забезпеченому плоскими електродами 14 і 15. Змінне електричне поле, що створювалося між цими електродами 14 і 15, мало величину 3 кВ/мм і частоту 50 Гц. Полотно 3, що містило порошкоподібне зв'язуюче 12, піддавали впливу змінного електричного поля, що накладалося на нього, протягом 20 с. Потім його вміщували протягом більше 2 хв. в термокамеру 17, в якій підтримували температуру, більш високу, ніж температура плавлення зв'язуючого, але нижчу температури плавлення волокна. 11 Комп’ютерна верстка А. Крижанівський 95371 Підписне 12 Тираж 24 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601