Спосіб сухого збагачення вугілля та пристрій для його здійснення

1. Спосіб сухого збагачення вугілля, який включає обробку електромагнітним полем вихідної вугільної сировини, що переміщується по конвеєрній стрічці, і містить пусту породу та вуглецевмісний компонент, який відрізняється тим, що вихідну вугільну сировину, попередньо класифікують за розмірами для коректування сили електромагнітного поля, наприклад, зважуванням, та в один рядок пропускають крізь поздовжній прохідний вихрострумовий датчик, виконаний як котушка індуктивності з первинною та вторинною обмотками, перша з яких генерує електромагнітне поле C2 2 97426 1 3 що спінюється, а вуглецевмісний компонент і золу розділяють шляхом обробки водно-вугільної суспензії водяною парою, що вдувається окремими струменями для зниження щільності складової зольної фракції. При цьому водно-вугільна суспензія містить 7,0-50,0 мас. ч. води на 1 мас. ч. вугілля, витрата водяної пари становить 500 кг на 1 т вихідної вугільної сировини, витрата агломеруючого агента становить 3-7 кг на 1 т водно-вугільної суспензії, а агента, що спінюється, відповідно, 0,05-0,15кг. Для реалізації цього способу збагачення вугілля використовують технологічне обладнання, що містить похилий шнек, у який з бункера завантажується сировина та за допомогою якого (шнека) вугільна сировина, переміщуючись, змішується з агломеруючим агентом. У шнек подають водяну пару під тиском по паропроводу від парогенератора. У такому стані сировина потрапляє на ділянку флотації - спеціальну ємність і, далі, через класифікатор, у сушарку готової продукції, а використана вода з реагентами потрапляє у відстійники і, далі, у систему очищення [див. пат. Росії № 2304467 з класу В03В 1/02, В03В 7/00, опублікований 20.08.2007 p. у Бюл. № 23]. Основним недоліком відомого способу збагачення вугілля є його технологічна складність реалізації, тривалість у часі та значна вартість, які зумовлені застосуванням процедур агломерації, флотації, парування, промивання, сушіння, використанням декілька хімічних реагентів, водяної пари, технічної води, електроструму. Застосування перелічених засобів збагачення вугілля потребує значних енергетичних витрат, наприклад, для утворення водяної пари, яка, до того ж не утилізується. Основним недоліком відомого технологічного обладнання для збагачення вугілля запропонованим способом є його складність, а через це висока вартість, його розміщення потребує значних виробничих площ, а також те, що його використання потребує значних енергетичних витрат, наприклад, для утворення та подання водяної пари у шнек. У склад цього обладнання входять пристрої, що належить до різних галузей техніки, для можливості впливу на сировину різними за видами енергетичних та хімічних засобів, що дає підставу вважати - його використання, безумовно, є економічно невиправданим. Крім того, до загального недоліку обладнання для всіх відомих «мокрих» способів слід віднести обов'язкову наявність у його складі пристроїв для подальшого сушіння готової продукції, зокрема вугілля, та мати потужні відстійники і систему очищення від реагентів, використаної води для можливості її повторного використання у технологічному процесі збагачення вугілля. Обладнання для реалізації, так званих «сухих» способах збагачення вугілля, позбавлена вказаного недоліку через відсутність у складі низки пристроїв для сушіння та рекуперації робочої рідини. Наприклад, відомий «сухий» спосіб збагачення вугілля, при якому всі технологічні операції по сухому збагаченню здійснюють в процесі транспортування вугілля на єдиному транспортному засобі 97426 4 з попереднім його вибірковим роздрібненням та подальшим розділенням на низькозольні і високозольні класи за зовнішнім виглядом, при цьому низькозольні класи (концентрат) видаляють з транспортного потоку у підрешітковий продукт і направляють споживачеві, а високозольні класи ще раз піддають вибірковому дробленню з подальшим виділенням роздробленого вугілля із транспортного потоку у підрешітковий продукт, після чого видаляють породу, що залишилася, у вигляді надрешіткового продукту з процесу збагачення. Технологічне обладнання для реалізації цього способу збагачення вугілля містить щонайменше дві дробарки, систему решіт різного калібру, низку ємностей для збирання різних продуктів та фракцій збагачення (золи, різного за зольністю вугілля) та довгий транспортний засіб, зокрема конвеєр [див. заявку Росії № 96114936 з класів В07В 1/00, В07В 13/00, В02С 23/00, опубліковану 20.10.1998 р. у Бюл. № 29]. Основним недоліком даного способу є його низька ефективність та якість збагачення вугілля через людський фактор, який впливає на процес, і не забезпечує достатньо точного відділення вугільного концентрату від пустої породи, внаслідок чого готовий продукт виходить з домішками породи і глини, а відходи, навпаки, містять значну кількість вугілля. До того ж, відомий спосіб досить трудомісткий та небезпечний для здоров'я працівників через безпосередній контакт з вихідною сировиною та розміщення робітників безпосередньо біля рухомого конвеєра. Основним недоліком технологічного обладнання для реалізації описаного способу є те, що його експлуатація потребує використання ручної роботи для збагачення вугілля, а також в ньому відсутні пристрої для виділення пустої породи із сировини, та пристрої для виділення глини з вугілля. Таке обладнання не забезпечує певну якість процесу збагачення, небезпечно для працівників через наявність у складі рухомих пристроїв, зокрема конвеєра. Вказаних недоліків позбавлений спосіб відділення дрібних часток вуглецю від зольного пилу, який включає подачу пилоподібних часток вуглецю разом із зольним пилом у трибоелектричний сепаратор, де відбувається заряджання трибоелектричним методом часток вихідної сировини та подальше електростатичне відділяння заряджених часток вуглецю від зарядженого зольного пилу. Технологічне устаткування для реалізації відомого способу містить триступеневу систему обладнання, перша з яких має пристрої для роздрібнення вихідної сировини до пилоподібної фракції та її класифікації, друга - трибоелектричний зарядний пристрій, у якому відбувається заряджання трибоелектричним методом часток вихідної сировини, третя - трибоелектричний сепаратор, у якому відбувається процедура електростатичного відділяння заряджених часток вуглецю від зарядженого зольного пилу [див. заявку Японії № 57171454 з класу В03С 7/02, В03С 1/24, опублікований 22. 10.1982 р. у Бюл. «Токкє Кохо»]. Основними недоліками цього відомого способу збагачення вугілля є його технологічна обмеже 5 ність - він передбачає опрацювання лише пилоподібних фракцій сировини, яку попередньо треба підготувати, що потребує певних витрат енергії на подрібнення, а також цей спосіб має певні фізичні обмеження, що пов'язані з використанням трибоелектричного ефекту (явища виникнення заряду під час тертя провідника об ізоляцію). Через недостатність сили статичної електрики, для зарядження потрібне попереднє руйнування грудок сировини до пилоподібних фракцій, що марно до вугілля немає сенсу. До того ж деякі мінеральні компоненти золи, взагалі, не електропровідні, тобто ніяким чином не реагують на електростатичне поле, тому, природно, потраплятимуть як у золу (що добре), так й у збагачений вуглецевий компонент (що марно). Крім того, відомий спосіб досить дорогий через використання нестандартного дорогого обладнання, зокрема трибоелектричного зарядного пристрою та трибоелектричного сепаратора, що підвищує собівартість готового продукту. Даний спосіб передбачає переробку виключно дрібних фракцій вуглецевмісного матеріалу, зокрема зольного пилу, що містить частки вуглецю, а тому є непридатним для збагачення викопного (шматкового) вугілля, тобто має певні обмеження щодо його застосування. Основним недоліком відомого устаткування є його занадто висока складність через використання нестандартного, до того ж, досить дорогого обладнання, зокрема трибоелектричного зарядного пристрою та трибоелектричного сепаратора, що підвищує собівартість готового продукту. Таке обладнання потребує для обслуговування певних фахівців, займає багату виробничу площу, а також має обмежені функціональні обмеження через переробку виключно пилоподібних фракцій вуглецевмісного матеріалу, а тому є непридатним для збагачення викопного (шматкового) вугілля, тобто має певні обмеження щодо його застосування. Найбільш близькими за своєю суттю та ефектом, що досягається, і які приймаються за прототипи, є спосіб сухого збагачення вугілля та пристрій для його реалізації, технологічна та конструктивна суть яких, полягає у наступному. Спосіб безперервного сухого збагачення вугілля, який включає обробку магнітним (електромагнітним) полем і захист зовнішньої поверхні шматків вугілля, що переміщуються по конвеєрній стрічці, від повторного проникнення в них атмосферної та іншої вологи. Даний спосіб здійснюють таким чином. На навантажувальній дільниці збагачувальної фабрики, над конвеєрною стрічкою, що завантажує вугілля в вагони, розташовують електромагнітний опромінювач і розпилювач водного розчину синтетичного полімеру. Відстань опромінювача та розпилювача до поверхні конвеєрної стрічки вибирають з умовою рівномірного розпилювання розчину та опромінювання всього шару вугілля, що рухається разом зі стрічкою. Шматки вугілля, рухаючись на конвеєрній стрічці, перетинають магнітне поле електромагнітного опромінювача, при цьому зменшуються сили зв'язку молекул води з поверхнями тріщин, пружні сили яких видавлюють воду з простору (об'єму) тріщин і закривають їх від вологи. Захист від повторного про 97426 6 никнення вологи в мікро- чи макротріщини вугілля здійснюють шляхом покриття зовнішньої поверхні шматків полімерною плівкою, яку наносять розпилювачем водного розчину полімерів або методом занурювання вугілля в такий розчин. В обох випадках розчин опромінюють магнітним полем, [див. пат. України № 46872 з класів C10L 5/04, B03D 1/10, опублікований 17.06.2002 в Бюл. № 6]. Для реалізації цього вищеописаного способу сухого збагачення вугілля використовують пристрій, який включає конвеєрну стрічку, над якою розташований потужній електромагнітний опромінювач, у вигляді електромагнітного генератора, для формування магнітного поля, та розпилювач водного розчину синтетичного полімеру [див. там же ж]. Основним суттєвим недоліком відомого способу сухого збагачення вугілля є те, що він взагалі не забезпечує відділення вуглецевмісного компонента вугілля від пустої породи. Суть даного недоліку пояснюється наступним: збагачення за цим способом полягає виключно у видаленні вологи із тріщин шматкового вугілля, а також у захисті поверхні окремих шматків від повторного проникнення в них вологи. Це, скоріше, спосіб захисту вугілля, ніж його збагачення, оскільки таким же ж чином електромагнітний опромінювач впливає й на породу, а розпилювач також покриває породу полімерною плівкою, тобто порода нікуди не дівається з конвеєра. До того ж, полімерна плівка покриває як вугілля, так і породу лише з одного боку, що звернений до розпилювача рідинної полімерної речовини. Якщо вугілля на конвеєрі розташовано у декілька шарів, то нижні з них взагалі не будуть оброблені полімерною речовиною, оскільки ворушіння на конвеєрі непередбачене. Подібний спосіб доцільно застосовувати лише на заключних етапах збагачення, тобто, коли порода та інші мінеральні домішки вже видалені із вугільної маси. Наступним суттєвим недоліком відомого способу збагачення вугілля є нераціональність використання природних властивостей магнітного (електромагнітного) поля, зокрема його проникнення у електропровідні матеріали, до яких належить вугілля. Даний недолік полягає в тому, що магнітне (електромагнітне) поле застосовується тільки, частково, зокрема для видалення зайвої вологи і при цьому зовсім не використовується для ідентифікації вуглецевмісного компонента викопного вугілля та наступного його відділення від пустої породи. Це, безумовно, упущені можливості. Також недоліком відомого способу збагачення вугілля слід вважати його низьку продуктивність. Суть цього недоліку пояснюється наступним. Оскільки над конвеєром розташований лише один електромагнітний опромінювач, то для забезпечення ефективного впливу магнітного поля на всі частки вугільного потоку необхідно, щоб конвеєрна стрічка рухалася дуже повільно, оскільки перед покриттям шматків вугілля водним розчином полімерного матеріалу потрібний ще деякий час для відбування процесів виділення з щілин вологи (навіщо вологу взагалі видаляти, якщо вона знов потрапляє у щілини разом з полімерним матеріалом?). Це негативно позначається на ефективності і продукти 7 вності відомого способу у цілому. І, останнім, суттєвим недоліком відомого способу збагачення викопного вугілля є застосування технології розпилювання розчину синтетичних полімерів. Цей недолік полягає в тому, що ця технологія, поперше, є недешевою, по-друге, вимагає використання додаткових синтетичних речовин, по-третє, є незручною при її застосуванні на завершальному етапі збагачення (згідно із заявленим способом безпосередньо перед завантаженням вугілля у вагони), та ще й становить небезпеку екологічного забруднення довкілля полімерними матеріалами і, по-четверте, є економічно виправданою лише для окремих видів (марок) вугілля, зокрема для антрациту. Враховуючи, що антрацит найчастіше використовується у металургійно-ливарному виробництві, згоряння полімерних матеріалів при виплавці металу, забруднюватиме довкілля продуктами згоряння та газами нервово-паралітичної дії, тобто токсичними для людини, флори та фауни. Основним суттєвим недоліком відомого пристрою для реалізації описаного способу збагачення вугілля є те, що воно не забезпечує відділення вуглецевмісного компонента вугілля від пустої породи, забезпечує мінімальну продуктивність процесу збагачення через вимушену повільність переміщення стрічки конвеєра, потребує застосування додаткового обладнання для утворення водно-полімерної рідини, забруднює виробничу площу рідиною тощо. Отже, низка перелічених суттєвих недоліків, притаманних відомому способу збагачення вугілля та пристрою для його реалізації, заважають його розповсюдженню та практичному застосуванню. В основу винаходу поставлено задачу створення високоефективного та безпечного способу для сухого збагачення вугілля та технологічного обладнання, експлуатація якого не потребує використання додаткових природних чи синтетичних матеріалів, які б забезпечували разом якісне відділення вуглецевмісного компонента від пустої породи незалежно від фракційності та вологості вуглецевої сировини за рахунок використання вихрострумового ефекту, що виникає у електропровідних матеріалах при потраплянні їх у електромагнітне поле, яке змінюється під впливом вихрових струмів, що виникають у таких матеріалах, шляхом здійснення контролю зміни електричного сигналу у електричній схемі для подальшого його використання для розділення вугільної сировини за різницею електропровідності вуглецевмісного і мінерального її компонентів. Поставлена задача вирішується тим, що у відомому способі сухого збагачення вугілля, який включає обробку електромагнітним полем вихідної вугільної сировини, що переміщується по конвеєрній стрічці, і містить пусту породу та вуглецевмісний компонент, згідно з пропозицією, вихідну вугільну сировину, попередньо класифікують за розмірами для коректування сили електромагнітного поля, наприклад, зважуванням, та в один рядок пропускають крізь поздовжній прохідний вихрострумовий датчик, виконаний у вигляді котушки індуктивності з первинною та вторинною обмотками, перша з яких генерує електромагнітне поле 97426 8 всередині вказаної соленоїдної котушки, а друга формує електричний сигнал при диференційній зміні електромагнітного поля під час потрапляння у нього електропровідного матеріалу, для подальшої його обробки, та за рівнем якого здійснюють відокремлення механічною заслінкою вуглецевмісного компонента сировини від пустої породи. Поставлена задача вирішується також і тим, що у відомому пристрої для безперервного сухого збагачення вугілля, який включає класифікатор для розділення вугільної сировини на фракції, конвеєрну стрічку та електромагнітний опромінювач для формування магнітного поля, яке перетинає весь шар вугільної сировини, що рухається разом зі стрічкою, згідно з пропозицією, електромагнітний опромінювач, виконаний у вигляді поздовжнього прохідного вихроструменевого датчика у вигляді котушки індуктивності з первинною та вторинною обмотками, перша з яких генерує електромагнітне поле всередині вказаної соленоїдної котушки, а друга - формує електричний сигнал при диференційній зміні електромагнітного поля під час потрапляння у нього електропровідного матеріалу, а також механічну заслінку, електрично зв'язану з електроконтактором, який електрично зв'язаний з приладом для обробки електричного сигналу, крім того, перед конвеєрною стрічкою розташована додаткова стрічка з вагами для зважування вихідної класифікованої вугільної сировини. В основу розробки запропонованого способу та пристрою для сухого збагачення вугілля поставлена така властивість вугільної компоненти сировини, як її електропровідність, яка повністю відсутня або занадто низька у зольній компоненті сировини. Загально відомо, що у будь-якому електричному середовищі, зокрема й у електромагнітному полі, відбуваються зміни, якщо в ньому розмістити електропровідний матеріал. Такі зміни у електромагнітному полі відбуваються завдяки виникненню у електропровідному матеріалі вихрових струмів через його магнітну проникливість, яка сягає майже одиниці (1 для всіх вуглеців незалежно від вологості та типу вугілля). Отже, зміни електромагнітного поля всередині соленоїдної котушки, неминуче призводять до зміни електричних параметрів у вторинній обмотці, зокрема, напруги. Такі зміни у вторинній обмотці виникають лише при потраплянні у соленоїд вугілля, а при потраплянні породи змін не відбувається. Це дозволяє з вторинної обмотки отримувати диференційний сигнал для подальшої його обробки. Рівень вказаного сигналу дозволяє визначати марку вугілля за електропровідністю, а також, після обробки, цей сигнал подають на виконавчий механізм, наприклад на механічну заслінку, за допомогою якої здійснюється процедура відокремлення вуглецевмісного компонента сировини від пустої породи. Отже, здійснення електромагнітного контролю вугільної маси за допомогою наскрізного соленоїда (поздовжній прохідний вихрострумовий датчик) дозволяє чітко визначити який шматочок сировини (вугілля чи порода) потрапив у електромагнітне поле. При збагаченні вугілля за його електропровідністю, з'являється можливість з високою точніс 9 тю сортувати вугілля в потоці, відділяючи з нього фрагменти з мінімальним вмістом вуглецю, а також пусту породу, глину та інші неорганічні домішки. Попереднє зважування вугільної сировини та її рядкове подавання у електромагнітне поле дозволяє попередньо коректувати потужність електромагнітного поля, що забезпечує більш високу точність формування диференційного сигналу, тобто чутливість запропонованого пристрою можна регулювати у залежності від загального рівня електропровідності окремої порції вугільної маси. За рахунок магнітної проникності вугілля (вугільна речовина є не феромагнітною) запропонованим пристроєм можна з успіхом збагачувати як крупні фракції викопного вугілля, так і дрібні. Отже, використання запропонованого нового принципу збагачення викопного вугілля, заснованого на властивостях електропровідності вугілля та виникнення в ньому вихрових струмів, що змінюють напруженість електромагнітного поля, забезпечує якісне відділення вуглецевмісного компонента від пустої породи та суттєво, майже повністю, знижує зольність готового продукту, а також суттєво спрощує пристрій для збагачення вугілля, застосовувати у його складі добре відоме та поширене обладнання. Таким чином, уся сукупність суттєвих ознак запропонованого технічного рішення забезпечує досягнення технічного результату, сформульованого у постановці задачі. Подальша суть запропонованого технічного рішення пояснюється спільно з ілюстративним матеріалом, на якому зображена схема пристрою для реалізації запропонованого способу сухого збагачення вугілля. Вихідну вугільну сировину 1, що підлягає збагаченню, попередньо класифікують будь-яким відомим способом, наприклад, на ситах чи за допомогою грохотів за розмірами шматочків (не показані через загальновідомість) та зважують на ваговому конвеєрі 2. Цей конвеєр еклектично пов'язаний з регулятором потужності електромагнітного поля у соленоїдній котушці 3 для налагодження чутливості соленоїдної котушки 3 у відповідності до розмірів шматочків вихідної вугільної сировини (визначається через загальну вагу). Електричний струм подається на первинну обмотку 4 соленоїдної котушки 3 від джерела постачання електроструму 5. Далі, вихідна вугільна сировина 1 потрапляє рядком на транспортний конвеєр 6, який проходить крізь соленоїдну котушку 3. Всередині соленоїдної котушки 3 первинна обмотка 4 генерує електромагнітне поле, завдяки якому у вторинній обмотці 7 виникає електричний потенціал, який фіксується потенціометром 8, що електрично пов'язаний з електроконтактором 9, який, у свою чергу, пов'язаний з механічною рухомою заслінкою 10 (виконавчий механізм може бути будь-який з відомих). Під впливом електромагнітного поля у шматочках вугілля 11 виникають вихрові струми, які змінюють параметри електромагнітного поля всередині соленоїдної котушки 3. Ця зміна автоматично викликає зміну потенціалу у вторинній обмотці 7. 97426 10 Зміна потенціалу у вторинній обмотці 7 фіксується потенціометром 8 та подається на виконавчий орган - електроконтактор 9, який пересуває механічну заслінку 10 у відповідне положення. По обидва боки від заслінки 10 розташовані, наприклад, ємності 12 для збирання вугілля та пустої породи 13 чи конвеєри (не має значення). Якщо у соленоїдну котушку 3 по конвеєру 6 потрапила пуста порода 13, зміна електромагнітного поля не відбувається, та й у вторинній обмотці 7 зміна сигналу не відбувається і заслінка 10 спрямовує породу у відповідну ємність 12 для збирання породи 13. Суттєва відмінність запропонованого технічного рішення від раніше відомих, полягає у застосуванні вихрострумового принципу розділення вуглецевмісного та мінераловмісного компонентів вугільної сировини у електромагнітному полі з урахуванням їх різної властивості щодо електропровідності. Вказана відмінність забезпечує отримання точного та високоякісного безконтактного процесу збагачення вугілля без використання додаткових речовин, не враховує стан сировини, незалежна від маси сировини, тобто незалежна від будь-яких зовнішніх факторів. Жоден із відомих способів сухого збагачення вугілля та пристроїв для їх реалізації не можуть одночасно мати всі перераховані властивості разом, оскільки взагалі не передбачають отримання даних щодо кількісного співвідношення органічної і мінеральної складових викопного вугілля шляхом аналізу вихрових струмів, що виникають в них під дією електромагнітного поля. Запропоноване технічне рішення перевірене на практиці. Запропонований спосіб та пристрій для сухого збагачення вугілля не містить жодних елементів, вузлів чи операцій, які неможливо було б відтворити на сучасному етапі розвитку науки і техніки, зокрема виробництва пристроїв для збагачення вугілля, отже прийнятне для промислового застосування, має технічні і інші переваги перед відомими подібними технічними рішеннями через запропоновані конструктивні зміни у пристрої, які дають можливість змінити принциповий підхід до процесу збагачення вугілля, що підтверджує можливість досягнення технічного результату об'єктом, що заявляється, у відомих джерелах інформації не виявлено подібних способів та пристроїв для сухого збагачення вугілля з вказаними в пропозиції суттєвими ознаками, а тому вважається таким, що може отримати правовий захист. До технічних переваг запропонованого технічного рішення, у порівнянні з прототипом, можна віднести: - забезпечення більш точного, якісного і повноцінного збагачення викопного вугілля за рахунок можливості відділяти вуглецевмісний компонент вугілля від пустої породи, мінеральних домішок; - можливість використання на всіх етапах збагачення (попередньому, основному і заключному) з цієї ж причини; - розширення області використання властивостей електромагнітного поля за рахунок застосування вихрострумового принципу розділяння органічних і неорганічних складових викопного вугілля; 11 - можливість переробки будь-яких фракцій вугілля з цієї ж причини; - незалежність від сортів вугілля - всі вони електропровідні - треба лише встановити відповідну чутливість соленоїдної котушки; - висока продуктивність процесу збагачення за рахунок незалежності від швидкості переміщення конвеєра; - легкість реалізації з використанням простого, доступного та розповсюдженого технологічного обладнання, а також екологічну безпечність. Соціальний ефект від впровадження запропонованого технічного рішення, у порівнянні з використанням прототипу, отримують за рахунок відсутності будь-якого забруднення довкілля невідновними відходами процесу збагачення. Економічний ефект від впровадження запропонованого технічного рішення, у порівнянні з використанням прототипу, отримують за рахунок зниження вартості процесу збагачення вугілля, відсутності допоміжних речовин, відходів, що потребують утилізації, застосування звичайного недорогого обладнання. Після опису запропонованого технічного рішення фахівцям у даній галузі знань повинно бути наочним, що все вищеописане є лише ілюстративним, а не обмежувальним, будучи представленим даним прикладом. Численні можливі модифікації способу сухого збагачення вугілля та пристрою Комп’ютерна верстка Л. Литвиненко 97426 12 для його реалізації, зокрема конструкцій соленоїда, варіантів механічного розділяння вугільної маси або їх послідовності, можуть змінюватися залежно від вихідної сировини, рівня технічного оснащення та, зрозуміло, знаходяться в межах об'єму одного із звичайних і природних підходів в даній області знань і розглядаються такими, що знаходяться в межах об'єму запропонованого технічного рішення. Квінтесенцією запропонованого технічного рішення є використання вихрострумового принципу розділення вуглецевмісного та мінераловмісного компонентів вугілля у електромагнітному полі з урахуванням різниці їх електропровідності, і саме ця обставина дозволила набути запропонованому способу та пристрою вищеперераховані й інші переваги. Зміна окремих положень запропонованого принципу розділення вуглецевмісного та мінераловмісного компонентів вугілля на інші, природно, обмежує спектр переваг, перерахованих вище, і не може вважатися новими технічними рішеннями в даній області знань, оскільки інше, подібне описаному пристрою, вже не вимагатиме будь-якого творчого підходу від конструкторів і інженерів, і не може вважатися результатами їх творчої діяльності або новими об'єктами інтелектуальної власності, відповідними до захисту охоронними документами. Підписне Тираж 23 прим. Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601