Спосіб попередження апоптозу та некрозу за аноксії-реоксигенації ізольованих неонатальних кардіоміоцитів

Реферат: Спосіб попередження апоптозу та некрозу за аноксії-реоксигенації ізольованих неонатальних кардіоміоцитів включає відкривання АТФ-чутливих калієвих каналів клітинних мембран. В середовище інкубації вводять новий вітчизняний фторвмісний активатор вищезазначених каналів флокалін в дозі 5 мкмоль/л за дві хвилини до аноксії, що призводить до розвитку кардіопротекторних реакцій, які полягають у значному зменшенні процесів некрозу та повному запобіганні загибелі клітин через апоптоз. UA 98023 U (54) СПОСІБ ПОПЕРЕДЖЕННЯ АПОПТОЗУ ТА НЕКРОЗУ ЗА АНОКСІЇ-РЕОКСИГЕНАЦІЇ ІЗОЛЬОВАНИХ НЕОНАТАЛЬНИХ КАРДІОМІОЦИТІВ UA 98023 U UA 98023 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 Корисна модель належить до фізіології, патологічної фізіології та медицини, а саме до кардіології. Вона може бути застосована для попередження та лікування захворювань серця ішемічної природи. Відомі способи попередження загибелі кардіоміоцитів шляхом апоптозу та некрозу 2+ основуються на зменшенні перенавантаження матриксу мітохондрій іонами Са та пригніченні утворення вільних радикалів, попередженні відкривання мітохондріальної пори та інгібуванні звільнення цитохрома с, активації білка BCL2 та інгібуванні білка Вах, що індукує апоптоз, активації АТФ-чутливих калієвих (КАТФ) каналів та інші [1-3]. Найближчим до корисної моделі, що заявляється, є спосіб [4], в якому як лікарський засобу використовують активатор КАТФ каналів діазоксид. Недоліком цього способу є висока токсичність останнього та можливі ускладнення, пов'язані зі зменшенням звільнення з панкреатичних βклітин інсуліну та високою вірогідністю розвитку цукрового діабету. Задачею корисної моделі, що заявляється, є розробка ефективного способу попередження загибелі клітин шляхом апоптозу та некрозу за аноксії-реоксигенації ізольованих неонатальних кардіоміоцитів шляхом застосування нового вітчизняного фторвмісного активатора КАТФ каналів флокаліну [5], перевагою якого порівняно з вищезазначеним способом [4] є менші середньоефективні дози, значно менша токсичність та відсутність змін у вуглеводному обміні за їх використання у терапевтичних дозах [5, 6]. Технічним результатом корисної моделі, що заявляється, є розвиток захисних кардіопротекторних механізмів, що полягає у попередженні розвитку таких механізмів загибелі клітин, як апоптоз та некроз за експериментальної аноксії-реоксигенації ізольованих неонатальних кардіоміоцитів. Суть корисної моделі, що заявляється, полягає в тому, що в ній застосовують новий вітчизняний фторвмісний активатор КАТФ каналів флокалін (N-(4-дифторометоксифеніл)-N'пінаколіл-N''-ціаногуанідин) шляхом дослідження його кардіопротекторного ефекту в експериментах з аноксією-реоксигенацією ізольованих неонатальних кардіоміоцитів та встановлюють, що він є потужним кардіопротектором, який зменшує процеси некрозу та повністю запобігає розвитку апоптозу, що був індукований аноксією-реоксигенацією неонатальних кардіоміоцитів. Отримання кардіопротекторного ефекту відбувається за рахунок відкривання К АТФ каналів сарколемальної та мітохондріальної мембран кардіоміоцитів за допомогою нового вітчизняного засобу флокалін. Даний спосіб реалізується наступним чином. Новий вітчизняний фторвмісний активатор КАТФ каналів флокалін вводять в середовище інкубації в дозі 5 мкмоль/л за 2 хв. до початку аноксії. Приклад. Дослідження такого механізму кардіопротекторної дії нового вітчизняного відкривача КАТФ каналів флокаліну, як попередження розвитку апоптозу та некрозу кардіоміоцитів, проводились в експериментах з аноксією (30 хв.) та реоксигенацією (60 хв.) ізольованих неонатальних кардіоміоцитів щурів. Корисна модель реалізується при введенні в інкубаційне середовище флокаліну в дозі 5 мкмоль/л за 2 хв. до початку аноксії. В експериментах на культурі ізольованих неонатальних кардіоміоцитів показано, що при відтворенні експериментальної аноксії протягом 30 хв. та наступної 60-ти хвилинної реоксигенації в культурі кардіоміоцитів відбуваються патологічні процеси, які спричиняють активацію процесів некрозу та апоптозу. Відповідно до цього зменшується співвідношення живих клітин до некротичних та апоптотичних (табл. 1 та 2, фіг. 1). Так кількість живих кардіоміоцитів в серії експериментів з аноксією-реоксигенацією відносно контрольних зменшувалась на 15,88±1,83 % (n=9, Р