Фосфонати, монофосфонамідати, бісфосфонамідати для лікування вірусних захворювань

1. Сполука формули І Rx1 Rx2 N C2 2 (19) 1 3 89625 4 4 5. Сполука за п. 4, у якій R являє собою етил, за3d міщений групою R . 6. Сполука за п. 5, у якій R3d являє собою 3b 4 C(R )OR . 7. Сполука за п. 6, у якій R3b являє собою =O. 8. Сполука за п. 7, у якій R4 являє собою алкіл, що має від 1 до 18 атомів вуглецю. 3d 9. Сполука за п. 1, у якій R являє собою 3b 3 C(R )OW . 10. Сполука за п. 1, у якій R4 являє собою пропіл, заміщений групою R3d. 3d 11. Сполука за п. 1, у якій R являє собою 3b 4 C(R )OR . 2 4 12. Сполука за п. 3, у якій R являє собою R , не3 залежно заміщений двома групами R . 4 13. Сполука за п. 12, у якій R являє собою метил, 3 заміщений двома групами R . 14. Сполука за п. 13, у якій одна група R3 являє 3c собою R . 15. Сполука за п. 1, у якій R5 являє собою метилен. 3 5 16. Сполука за п. 1, у якій W являє собою W . 3 17. Сполука за п. 14, у якій одна група R являє собою R3d. 18. Сполука за п. 1, у якій R3c являє собою W 3. 19. Сполука за п. 1, у якій Y1A являє собою -N(RX) і W5 являє собою карбоцикл. 20. Сполука за п. 1, у якій Y1B являє собою -N(RX). 21. Сполука за п. 1, у якій R3c являє собою -R5W3. 22. Сполука за п. 16, у якій W 5 являє собою карбоцикл. 23. Сполука за п. 1, у якій Y1B являє собою -O(RX). 24. Сполука за п. 23, у якій Y1B являє собою O(W 3). 25. Сполука за п. 22, у якій згаданий карбоцикл являє собою феніл. 26. Сполука за п. 1, у якій R2 являє собою R4, заміщений групами R3c і R3d. 4 27. Сполука за п. 26, у якій R являє собою етил, 3c 3d заміщений групами R і R . 1A 1B 28. Сполука за п. 1, у якій Y і Y являють собою X O(R ). 29. Сполука за п. 1, у якій RX2 являє собою R4. 2 4 30. Сполука за п. 1, у якій R являє собою R , за3 міщений однією групою R . 31. Сполука за п. 30, у якій R4 являє собою метил, заміщений однією групою R3. 3 3a 32. Сполука за п. 31, у якій R являє собою R . 3a 33. Сполука за п. 32, у якій R являє собою -CF3. 34. Сполука за п. 30, у якій R4 являє собою -CH2CF3. 35. Сполука за п. 1 для застосування як антипроліферативного агента. 36. Сполука за п. 1 для застосування як апоптозного агента. 37. Сполука за п. 1 для застосування як противірусного агента по відношенню до ВПЛ. 38. Сполука за п. 1 для застосування як противірусного агента по відношенню до ВПЛ місцевого призначення. 39. Сполука за п. 1 формули ІА HN P Y1B O N N H2 N O N N Y1A ІА. 40. Сполука за п. 1 формули HN O O N N P N H2N O N NH N H O O O . 41. Сполука за п. 1 формули HN O P O N N H2 N O N N NH N H O O O . 42. Сполука за п. 1 формули HN O P O N N H2 N O N N NH N H O O O . 43. Сполука за п. 1 формули HN O P N H2N O N N N O NH N H O O O . 44. Сполука за п. 1 формули HN H2 N O N N O P N N O NH O N H O O . 5 89625 6 45. Сполука за п. 1 формули HN O N N O P O N N H2 N N H NH P N H2N O N N HN N O O HN O O O O O . 46. Сполука за п. 1 формули HN O N N O P N H2 N O N NH N H O O O . 47. Сполука за п. 1 формули HN P N H2 N O N N N . 51. Фармацевтична композиція, що містить ефективну кількість сполуки за п. 1 або її фармацевтично прийнятної солі і фармацевтично прийнятний носій. 52. Фармацевтична композиція за п. 51, причому зазначеною композицією є гелева композиція. 53. Фармацевтична композиція за п. 51, причому зазначеною композицією є композиція мазі. 54. Фармацевтична композиція, що містить ефективну кількість сполуки за п. 1 або її фармацевтично прийнятної солі та ефективну кількість принаймні одного противірусного агента, а також фармацевтично прийнятний носій. 55. Фармацевтична композиція за п. 54, причому зазначеною композицією є гелева композиція. 56. Фармацевтична композиція за п. 54, причому зазначеною композицією є композиція мазі. 57. Сполуки формули O O Y1A HN . 48. Сполука за п. 1 формули H2 N HN N O . 49. Сполука за п. 1 формули HN H2N O N P N N O NH O O NH O O N N O NH O O O 50. Сполука за п. 1 формули N H R4 O R4 P N H2 N O P N O N N O N N . O , 4 де R являє собою Н або алкіл, що має від 1 до 18 атомів вуглецю, алкеніл, що має від 2 до 18 атомів вуглецю, або алкініл, що має від 2 до 18 атомів вуглецю, і фармацевтично прийнятні солі зазначених сполук. 58. Гель або мазь, що містять сполуку за п. 57. 59. Застосування сполуки за п. 57 для одержання лікарського засобу для застосування як антипроліферативного, апоптозного або противірусного агента по відношенню до ВПЛ. 7 Даний винахід відноситься до сполук і композицій, а також до способів їх застосування дія лікування вірусних інфекцій, насамперед, вірусу папіломи людини. Вірус папіломи людини (ВПЛ) є однією з найпоширеніших у світі інфекцій, що передаються статевим шляхом. Існує більше 100 різних типів ВПЛ, більшість із яких нешкідливі. Однак приблизно 30 типів вірусу поширюються при статевих контактах. Деякі типи ВПЛ викликають появу гострих кондилом, які з'являються у вигляді одиничних або множинних наростів на статевих органах чоловіків і жінок, включаючи піхву, шийку матки, вульву (область зовнішньої сторони піхви), пеніс і пряму кишку. Однак, у багатьох людей, інфікованих ВПЛ, не спостерігається ніяких симптомів. У той час як більшість підтипів ВПЛ викликає виникнення доброякісних утворень, деякі підтипи викликають більш серйозні утворення. Аногенітальні інфекції, що виникають при зараженні вірусами ВПЛ-16 і ВПЛ-18, хоча і менш поширені, ніж інфекції, викликані ВПЛ-6 і ВПЛ-11, у більшості випадків асоційовані з утвореннями в тканині шийки матки і анальних тканин, які називають дисплазією. У пацієнтів, що страждають дисплазією, у більшості випадків не спостерігається ніяких симптомів, і захворювання виявляється тільки при обстеженні пацієнтів. Дисплазія на більш пізніх стадіях розвитку при відсутності лікування може трансформуватися в ракові тканини. Дисплазія на ранніх стадіях може самовільно регресувати, у той час як на пізніх стадіях розвитку може прогресувати з утворенням високо-недоброякісних утворень. Віруси ВПЛ-16 і ВПЛ-18 у більшості випадків пов'язують із дисплазією, незважаючи на те, що деякі інші трансформуючі підтипи ВПЛ також пов'язані з появою дисплазії. Порівняно недавно встановлено, що до 89% гомосексуальних чоловіків з позитивною реакцією на ВІЛ інфіковані зазначеними підтипами ВПЛ високого ризику. Найбільш імовірно, що пацієнти з позитивною реакцією на ВІЛ інфіковані одночасно декількома підтипами ВПЛ, що пов'язують із високим ризиком прогресивного розвитку дисплазії. Гострі кондиломи є найпоширенішим у світі захворюванням, що передається статевим шляхом, і вражають людей у віці 17-33 років. Віруси ВПЛ-6 і ВПЛ-11 викликають приблизно 90% всіх гострих кондилом, але вони в рідких випадках асоційовані з ростом новоутворень. Відповідно до даних Американської соціальної асоціації охорони здоров'я (Аmerican Social Health Association), принаймні 20 мільйонів людей у США на цей час інфіковані ВПЛ, причому щорічно реєструється 5,5 мільйонів нових випадків інфікування ВПЛ, що передається статевим шляхом. Гострі кондиломи зазвичай викликають виникнення безболісних і сверблячих наростів, розташованих на геніталіях або в сусідніх тканинах, але за відсутності лікування захворювання може прогресувати з утворенням більш виражених більших кондилом на зразок цвітної капусти. Приблизно у двох третин людей, що мали сексуальний контакт із носієм гострих кондилом, розвиваються кондиломи протягом трьох місяців після контакту. Спонтанна регресія гострих 89625 8 кондилом відбувається в 20-30% випадків. Однак, навіть якщо відбувається регресія таких утворень, в 50% випадків через рік зазвичай відбувається повторне утворення гострих кондилом. Так як такі утворення виглядають неестетично, зазвичай здійснюють лікування такого захворювання. За останні два десятиліття вважається, що інфекція ВПЛ є необхідним, хоча і недостатнім фактором для розвитку раку шийки матки. Вірус ВПЛ є присутнім в 99,7% випадків раку шийки матки. Вважають, що анальний рак аналогічним чином пов'язаний з інфекцією ВПЛ і розвитком анальної дисплазії, так само як і у випадку раку шийки матки. При обстеженні пацієнтів з негативною реакцією на ВІЛ, що страждають анальним раком, інфекція ВПЛ виявлена в 88% випадків. У США в 2003 році прогнозують 12200 нових випадків захворювання раком шийки матки і 4100 випадків летального результату від раку шийки матки разом з 4000 новими випадками захворювання анальним раком і 500 випадками летального результату від анального раку. У той час як в останні чотири десятиліття захворюваність раком шийки матки знижується завдяки широкому обстеженню пацієнтів, захворюваність анальним раком зростає. Підвищення захворюваності анальним раком частково пов'язують із інфекцією ВІЛ, тому що захворюваність анальним раком вище для пацієнтів з позитивною реакцією на ВІЛ у порівнянні із загальною популяцією. У той час як захворюваність анальним раком становить 0,9 випадків на 100000 чоловік у загальній популяції, захворюваність анальним раком становить 35 випадків на 100000 чоловік у популяції гомосексуальних чоловіків і 70-100 випадків на 100000 чоловік у популяції гомосексуальних чоловіків з позитивною реакцією на ВІЛ. Фактично завдяки високій захворюваності анальною дисплазією пацієнтів, інфікованих ВІЛ, і зростаючій захворюваності анальним раком, у Посібник з лікування умовно-патогенних інфекцій у пацієнтів з позитивною реакцією на ВІЛ 2003 (2003 USPHA/IDSA Guidelines for the Treatment of Opportunistic Infections in HIV Positive Pаtients) включені інструкції з лікування пацієнтів, у яких діагностовано анальну дкплазію. Способи лікування ВПЛ не відомі. Існують засоби для лікування гострих кондилом, хоча кондиломи в більшості випадків зникають при відсутності лікування. Спосіб лікування залежить від факторів, таких як розмір і розташування гострих кондилом. Засоби, які використовують для лікування включають крем Imiquimod, 20%-ий антимітотичний розчин подофіліну, 0,5%-ий розчин подофілоксу, 5%-ий крем 5-фторурацилу і трихлороцтову кислоту. Застосування подофіліну або подофілоксу не рекомендується вагітним жінкам, оскільки зазначені засоби абсорбуються шкірою і можуть привести до пороку розвитку плоду. Застосування крему, що містить 5-фторурацил, вагітним жінкам також не рекомендується. Невеликі гострі кондиломи можна видалити фізичним методом при заморожуванні (кріохірургія), припіканні (електрокаустика) або обробці лазером. Більші кондиломи, які не піддаються іншим способам лікування, видаляють хірургічно. 9 Відомо, що гострі кондиломи з'являються знову після фізичного видалення, у цих випадках використовують α-інтерферон, вводячи його прямо в кондиломи. Однак, α-інтерферон є дорогим препаратом, і його застосування не знижує можливість повторної появи гострих кондилом. Таким чином, у даний час існує гостра потреба в ефективному лікуванні ВПЛ. Авторами неочікувано встановлено, що сполуки відповідно до даного винаходу можна використовувати для такого лікування, і що такі сполуки мають також інші корисні властивості. Сполука формули І, 89625 10 5 W являє собою карбоцикл або гетероцикл, 5 2 причому W незалежно заміщений 0-3 групами R ; М2 дорівнює 0, 1 або 2; та її фармацевтично прийнятні солі. Уданому винаході пропонується сполука формули, у якій А являє собою де: Υ1Α і Υ1Β незалежно являють собою Υ1, X1 Х2 Х R і R незалежно являють собою R , 1 X Y являє собою =O, -O(R ), =S, -N(RX), N(O)(RX), -N(ORX), -N(O)(ORX) або -N(N(RX)(RX)); RX незалежно являє собою R1, R2 ,R4, W 3 або захисну групу; R1 незалежно являє собою -Η або алкіл, що має від 1 до 18 атомів вуглецю; 2 3 4 R незалежно являє собою R або R , причому 4 кожен R незалежно заміщений 0-3 групами R3, або дві групи R2 об'єднані через атом вуглецю з утворенням циклу, що має від 3 до 8 атомів вуглецю, причому зазначений цикл заміщений 0-3 групами R3; R3 являє собою R3a, R3b, R3c або R3d, за умови, 3 3 що, якщо R приєднаний до гетероатому, то R являє собою R3c або R3d; R3a являє собою -Н, -F, -СІ, -Br, -I, -CF3 ,-CN, 4 N3, -NO2 або -OR ; 3b 4 4 R являє собою =O, -O(R ), =S, -N(R ), 4 4 4 4 4 N(O)(R ), -N(OR ), -N(O)(OR ) або -N(N(R )(R )); R3c являє собою -R4, -N(R4)(R4), -SR4, -S(O)R4, 4 4 4 3b 4 -S(O)2R , -S(O)(OR ), -S(O)2(OR ), -OC(R )R , OC(R3b)OR4, -OC(R3b)(N(R4)(R4)), -SC(R3b)R4 SC(R3b)OR4, -SC(R3b)(N(R4)(R4)), -N(R4)C(R3b)R4, 4 3b 4 4 3b 4 4 3 N(R )C(R )OR , -N(R )C(R )(N(R )(R )), W або 5 3 RW; R3d являє собою -C(R3b)R4, -C(R3b)OR4, C(R3b)W 3, -C(R3b)OW 3 або -C(R3b)(N(R4)(R4)); R4 являє собою -Η або алкіл, що має від 1 до 18 атомів вуглецю, алкеніл, що має від 2 до 18 атомів вуглецю, або алкініл, що має від 2 до 18 атомів вуглецю; 5 R являє собою алкілен, що має від 1 до 18 атомів вуглецю, алкенілен, що має від 2 до 18 атомів вуглецю, або алкінілен, що має від 2 до 18 атомів вуглецю; 3 4 5 W являє собою W або W , 4 6 3b 6 3b 5 W являє собою R , -C(R )R , -C(R )W , 6 5 6 4 SOM2R або -SOM2W , де R являє собою R , при4 3 чому кожен R заміщений 0-3 групами R ; , , або ; Y1A і Y1B незалежно являють собою Y1, RX1 і RX2 незалежно являють собою RX, Y1 являє собою =O, -O(RX), =S, -N(RX), N(O)(RX), -N(ORX), -N(O)(ORX) або -N(N(RX)(RX)); RX незалежно являє собою R1, R2, R4, W 3 або захисну групу; R1 незалежно являє собою -Η або алкіл, що має від 1 до 18 атомів вуглецю; R2 незалежно являє собою R3 або R4, причому кожен R4 незалежно заміщений 0-3 групами R3, або дві групи R2 об'єднані через атом вуглецю з утворенням циклу, що має від 3 до 8 атомів вуглецю, причому зазначений цикл заміщений 0-3 гру3 пами R ; 3 3a 3b 3c 3d R являє собою R , R , R або R , за умови, 3 що, якщо R приєднаний до гетероатому, то R3 являє собою R3c або R3d; R3a являє собою -Н, -F, -СІ, -Br, -I, -CF3, -CN, 4 N3, -NO2 або -OR ; R3b являє собою =O, -O(R4), =S, -N(R4), N(O)(R4), -N(OR4), -N(O)(OR4) або -N(N(R4)(R4)); 3c 4 4 4 4 4 R являє собою -R , -N(R )(R ), -SR , -S(O)R , 4 4 4 3b 4 -S(O)2R , -S(O)(OR ), -S(O)2(OR ), -OC(R )R , OC(R3b)OR4, -OC(R3b)(N(R4)(R4)), -SC(R3b)R4, 3b 4 3b 4 4 4 3b 4 SC(R )OR , -SC(R )(N(R )(R )), -N(R )C(R )R , 4 3b 4 4 3b 4 4 3 N(R )C(R )OR , -N(R )C(R )(N(R )(R )), W або 5 3 RW; R3d являє собою -C(R3b)R4, -C(R3b)OR4, 3b 3 3b 3 3b 4 4 C(R )W , -C(R )OW або -C(R )(N(R )(R )); 4 R являє собою -Η або алкіл, що має від 1 до 18 атомів вуглецю, алкеніл, що має від 2 до 18 атомів вуглецю, або алкініл, що має від 2 до 18 атомів вуглецю; R являє собою алкілен, що має від 1 до 18 атомів вуглецю, алкенілен, що має від 2 до 18 атомів вуглецю, або алкінілен, що має від 2 до 18 атомів вуглецю; W3 являє собою W 4 або W 5, 4 6 3b 6 3b 5 W являє собою R , -C(R )R , -C(R )W , 6 5 6 4 SOM2R або -SOM2W , де R являє собою R , при4 3 чому кожен R заміщений 0-3 групами R ; 11 89625 12 5 W являє собою карбоцикл або гетероцикл, 5 2 причому W незалежно заміщений 0-3 групами R ; M2 дорівнює 0, 1 або 2; та її фармацевтично прийнятні солі. Водному варіанті втілення даного винаходу пропонується сполука формули І, 1A 1B де Y i Y приймають значення, як визначено вище. У ще одному варіанті втілення даного винаходу пропонується сполука формули, де: Y1A и Y1B незалежно являють собою Y1, RX1 і Rx2 незалежно являють собою RX, 1 X X Υ являє собою =O, -O(R ), =S, -N(R ), X X X X X N(O)(R ), -N(OR ), -N(O)(OR ) або -N(N(R )(R )); X 1 2 4 3 R незалежно являє собою R , R , R , W або захисну групу; R1 незалежно являє собою -Η або алкіл, що має від 1 до 18 атомів вуглецю; R2 незалежно являє собою R3 або R4, причому кожен R4 незалежно заміщений 0-3 групами R3, або дві групи R2 об'єднані через атом вуглецю з утворенням циклу, що має від 3 до 8 атомів вуглецю, причому зазначений цикл заміщений 0-3 групами R3; 3 3a 3b 3c 3d R являє собою R , R , R або R , за умови, 3 що, якщо R приєднаний до гетероатома, то R3 являє собою R3c або R3d; R3а являє собою -Н, -F, -СІ, -Br, -I, -CF3, -CN, N3, -NO2 або -OR4; R3b являє собою =O, -O(R4), =S, -N(R4), 4 4 4 4 4 N(O)(R ), -N(OR ), -N(O)(OR ) або -N(N(R )(R )); 3c 4 4 4 4 4 R являє собою -R , -N(R )(R ), -SR , -S(O)R , 4 4 4 3b 4 -S(O)2R , -S(O)(OR ), -S(O)2(OR ), -OC(R )R , OC(R3b)OR4, -OC(R3b)(N(R4)(R4)), -SC(R3b)R4, 3b 4 3b 4 4 4 3b 4 SC(R )OR , -SC(R )(N(R )(R )), -N(R )C(R )R , 4 3b 4 4 3b 4 4 3 N(R )C(R )OR , -N(R )C(R )(N(R )(R )), W або R5W3; R3d являє собою -C(R3b)R4, -C(R3b)OR4, 3b 3 3b 3 3b 4 4 C(R )W , -C(R )OW або -C(R )(N(R )(R )); 4 R являє собою -Н або алкіл, що має від 1 до 18 атомів вуглецю, алкеніл, що має від 2 до 18 атомів вуглецю, або алкініл, що має від 2 до 18 атомів вуглецю; R5 являє собою алкілен, що має від 1 до 18 атомів вуглецю, алкенілен, що має від 2 до 18 атомів вуглецю, або алкінілен, що має від 2 до 18 атомів вуглецю; 3 4 5 W являє собою W або W , 4 6 3b 6 3b 5 W являє собою R , -C(R )R , -C(R )W , 6 5 6 4 SOM2R або -SOM2W , де R являє собою R , причому кожен R4 заміщений 0-3 групами R3; W5 являє собою карбоцикл або гетероцикл, причому W 5 незалежно заміщений 0-3 групами R2; М2 дорівнює 0, 1 або 2; і її фармацевтично прийнятні солі. В іншому варіанті втілення даного винаходу пропонується сполука формули ІА, В іншому варіанті втілення даного винаходу пропонується сполука формули, У ще одному варіанті втілення даного винаходу пропонується сполука формули, В одному варіанті втілення даного винаходу пропонується сполука формули, 13 У ще одному варіанті втілення даного винаходу пропонується сполука формули В іншому варіанті втілення даного винаходу пропонується сполука формули В одному варіанті втілення даного винаходу пропонується сполука формули У ще одному варіанті втілення даного винаходу пропонується сполука формули 89625 14 В іншому варіанті втілення даного винаходу пропонується сполука формули В одному варіанті втілення даного винаходу пропонується сполука формули У ще одному варіанті втілення даного винаходу пропонується сполука формули В іншому варіанті втілення даного винаходу пропонується сполука, придатна для використання як антипроліферативний агент. В одному варіанті втілення даного винаходу пропонується сполука, придатна для використання як апоптотичний агент. У ще одному варіанті втілення даного винаходу пропонується сполука, придатна для використання як агент, що має противірусну активність по відношенню до ВПЛ. 15 89625 В іншому варіанті втілення даного винаходу пропонується сполука, придатна для використання як агент місцевого застосування, що має противірусну активність по відношенню до ВПЛ. У ще одному варіанті втілення даного винаходу пропонується фармацевтична композиція, що містить ефективну кількість сполуки формули І або її фармацевтично прийнятної солі і фармацевтично прийнятний носій. В одному аспекті даного винаходу пропонується фармацевтична композиція у вигляді гелю. В іншому аспекті даного винаходу пропонується фармацевтична композиція у вигляді мазі. У ще одному варіанті втілення даного винаходу пропонується фармацевтична композиція, що містить ефективну кількість сполуки формули І або її фармацевтично прийнятної солі і ефективну кількість, принаймні, одного противірусного агенту, а також фармацевтично прийнятний носій. В одному аспекті даного винаходу пропонується фармацевтична композиція у вигляді гелю. В іншому аспекті даного винаходу пропонується фармацевтична композиція у вигляді мазі. Визначення Термін "PMEG" означає сполуку 9-(2фосфонілметоксіетил)гуанін, Термін "PMEDAP" означає сполуку фосфонілметоксіетил)-2,6-діамінопурин, 9-(2 Термін "cprPMEDAP" означає сполуку 9-(2фосфонілметоксіетил)-2-аміно-6(циклопропіл)пурин, "Біодоступність" являє собою кількість фармацевтично активного агенту, що досягає тканинимішені після введення агенту в організм. Підвищення біодоступності фармацевтично активного агенту забезпечує більш результативне і ефективне лікування пацієнтів, тому що при даній дозі здійснюється доставка більшої кількості фармацевтично активного агенту в тканину-мішень. Терміни "фосфонат" і "фосфонатна група" означають функціональні групи або фрагменти в 16 складі молекули, що містить атом фосфору, що 1) приєднаний простим зв'язком до атому вуглецю, 2) приєднаний подвійним зв'язком до гетероатому, 3) приєднаний простим зв'язком до гетероатому і 4) приєднаний простим зв'язком до іншого гетероатому, причому кожен гетероатом є однаковим або різним. Терміни "фосфонат" і "фосфонатна група" включають також функціональні групи або фрагменти, які містять атом фосфору в такому ж окисленому стані, як і атом фосфору, описаний вище, а також функціональні групи або фрагменти, які містять фрагмент проліків, що відщеплюється від сполуки таким чином, що в сполуці залишається атом фосфору, якому притаманні описані вище характеристики. Наприклад, терміни "фосфонат" і "фосфонатна група" включають фосфонову кислоту, складний моноефір фосфонової кислоти, складний діефир фосфонової кислоти, фосфонамідат і фосфонтіоатні функціональні групи. В одному варіанті втілення даного винаходу терміни "фосфонат" і "фосфонатна група" включають функціональні групи або фрагменти в складі молекули, що містить атом фосфору, що 1) приєднаний простим зв'язком до атому вуглецю, 2) приєднаний подвійним зв'язком до атому кисню, 3) приєднаний простим зв'язком до атому кисню і 4) приєднаний простим зв'язком до іншого атому кисню, а також функціональні групи або фрагменти, які містять фрагмент проліків, що відщеплюється від сполуки таким чином, що в сполуці залишається атом фосфору, якому притаманні описані вище характеристики. В іншому типовому варіанті втілення даного винаходу терміни "фосфонат" і "фосфонатна група" включають функціональні групи або фрагменти в складі молекули, що містить атом фосфору, що 1) приєднаний простим зв'язком до атому вуглецю, 2) приєднаний подвійним зв'язком до атома кисню, 3) приєднаний простим зв'язком до атому кисню або азоту і 4) приєднаний простим зв'язком до іншого атому кисню або азоту, а також функціональні групи або фрагменти, які містять фрагмент проліків, що відщеплюється від сполуки таким чином, що в сполуці залишається атом фосфору, що має описані характеристики. У даний час відомі методи і способи визначення стабільності сполук у сурогатах шлунковокишкових секретів. Термін "стабільні сполуки", використаний у даному контексті, являє собою стабільні в шлунково-кишковому тракті сполуки, у яких при інкубації в сурогаті кишкового або шлункового соку при 37°С протягом 1год. видаляється приблизно менше 50мол.% захисних груп. Такі сполуки придатні для застосування в зазначеному варіанті способу. Слід зазначити, що стабільність сполук у шлунково-кишковому тракті включає можливість їх гідролізу in vivo. Зазвичай проліки стабільні в травній системі, але вони в значній мірі гідролізуються з утворенням вихідного лікарського засобу в просвітах травного тракту, у печінці або в іншому метаболічному органі, або в основному всередині клітин. Сполуки відповідно до даного винаходу в деяких випадках існують також у формі таутомерів. Наприклад, таутомери типу "єн-аміно" утворюються у випадку імідазолу, гуанідину, амідину і систем 17 тетразолу, причому всі їх можливі таутомерні форми включені в обсяг даного винаходу. Термін "проліки", використаний у даному контексті, являє собою будь-яку сполуку, при веденні якої в біологічну систему утворюється лікарська сполука, тобто, активний інгредієнт, що утворюється в результаті спонтанної хімічної реакції(й); хімічної реакції(й), які каталізовані ферментом, фотолізу та/або метаболічної хімічної реакції(ій). Таким чином, проліки є ковалентно модифікованим аналогом або латентною формою терапевтично активної сполуки. "Фрагмент проліків" являє собою лабільну функціональну групу, що відщеплюється від активної інгібуючої сполуки в процесі метаболізму, при системному введенні, усередині клітини при гідролізі, ферментативному розщепленні або при відщіпленні за іншим механізмом (стаття Н. Bundgaard, "Design and Application of Prodrug", у збірнику А Textbook of Drug Design and Development, 1991, P. Krogsgaard-Larsen and H. Bundgaard, Eds. Harwood Academic Publishers, стор.113-191). Ферменти, що активують сполуки фосфонатних проліків відповідно до даного винаходу, включають, без обмеження перерахованими, амідази, естерази, мікробіологічні ферменти, фосфоліпази, холінестерази і фосфази. Фрагменти проліків підвищують розчинність, абсорбцію і ліпофільність для оптимізації доставки лікарського засобу, його біодоступності і ефективності. Фрагмент проліків може включати активний метаболіт або лікарський засіб. Приклади фрагментів проліків включають гідролітично чутливі або лабільні ацилоксиметильні складні ефіри -CH2OC(=O)R і ацилоксиметильні карбонати -CH2OC(=O)OR, де R у цьому випадку являє собою (С1-С6)алкіл, заміщений (С1-С6)алкіл, (С6-С20)арил або заміщений (С6-С20)арил. Ацилоксіалкільний складний ефір вперше був використаний як проліки при модифікації карбонових кислот і потім при модифікації фосфатів і фосфонатів, як описано в статті Farquhar et al., 1983, J. Pharm. Sci., 72, стор.324; а також у патентах США №№4816570, 4968788, 5663159 і 5792756. Пізніше ацилоксіалкільний складний ефір був використаний для доставки фосфонових кислот через клітинні мембрани і для підвищення пероральної біодоступності. Близький аналог ацилоксіалкільного складного ефіру, алкоксикарбонілоксіалкільний складний ефір (карбонат), використаний як фрагмент проліків в комбінаціях сполук відповідно до даного винаходу, також підвищує пероральну біодоступність. Приклад ацилоксиметильного складного ефіру включає ізопропілкарбонілоксиметокси, -ОСН2ОС(=О)С(СН3)2. Приклад фрагменту проліків ацилоксиметильного карбонату включає ізопропілкарбонілокси-метилкарбонат, НОС(=О)ОСН2ОС(=О)С(СН3)2. Фосфонатною групою є фрагмент фосфонатних проліків. Приклади фрагментів фсфонатних проліків, які піддаються гідролізу, включають, без обмеження перерахованим, ізопропілкарбонілоксиметоксиабо ізопропілкарбонілоксиметилкарбонатну групу. В іншому варіанті, фрагмент проліків, що розщеплюється під дією ферме 89625 18 нтів, включає складноефірну лактатну або складноефірну фосфонамідатну групу. Встановлено, що арильні складні ефіри з фосфоровмісними групами, насамперед, фенілові стадні ефіри, підвищують пероральну біодоступність (De Lombaert et al., J. Med. Chem., 1994, 37, стор.498). Описані також фенілові складні ефіри, що містять складні ефіри карбонових кислот в орто-положенні до фосфату (Khamnei and Torrence, J. Med. Chem., 1996, 39, стор.4109-4115). Встановлено, що бензилові складні ефіри утворюють вихідну фосфонову кислоту. У деяких випадках замісники, розташовані в орто- або пара-положенні, прискорюють гідроліз. Бензилові аналоги, що містять ацильований фенол або алкільований фенол, утворюють фенольну сполуку під дією ферментів, наприклад, естераз, оксидаз і т.п., що у свою чергу піддається розщепленню по бензиловому зв'язку С-О з утворенням фосфорної кислоти і проміжного хінонметиду. Приклади зазначеного класу проліків описані в статті Mitchell et al., J. Chem. Soc, Perkin Trans., 1992, II, стор.2345; і в заявці на видачу патенту Glazier WO 91/19721. Описано і інші бензилові проліки, що містять складноефірну групу карбонової кислоти, приєднану до бензилметилену (заявка на видачу патенту Glazier WO 91/19721). Встановлено, що проліки, які містять тіогрупу, придатні для внутрішньоклітинної доставки фосфонатних лікарських засобів. Зазначені попередники складних ефірів містять етилтіогрупу, у якій тіольну групу або етерифікують ацильною групою, або комбінують із іншою тіольною групою з утворенням дисульфіду. При омиленні або відновленні дисульфіду одержують вільну проміжну тіосполуку, що згодом розщеплюється на фосфорну кислоту і епісульфід (Puech et al., Antiviral Res., 1993, 22, стор.155-174; Benzaria et al., J. Med. Chem., 1996, 39, стор.4958). Циклічні фосфонатні складні ефіри описані також як проліки фосфоровмісних сполук (Erion et al., патент США №6312662). "Захисна група" являє собою фрагмент сполуки, що маскує або змінює властивості функціональної групи або властивості сполуки в цілому. Хімічні захисні групи і способи введення/видалення захисних груп відомі в даній області техніки. Див., наприклад, збірник Protective Groups in Organic Chemistry, Theodora W. Greene, John Wiley and Sons, Inc., New York, 1991. У більшості випадків захисні групи використовують для маскування реакційної здатності певних функціональних груп, що підвищує ефективність необхідних хімічних реакцій, наприклад, для створення і розщеплення хімічних зв'язків за певною схемою синтезу. Захист функціональних груп сполуки змінює її інші фізичні властивості, крім реакційної здатності захищеної функціональної групи, такі як полярність, ліпофільність (гідрофобність) і інші властивості, які визначають відомими методами. Хімічно захищені проміжні сполуки самі по собі є біологічно активними або неактивними. Захищені сполуки проявляють також змінені і у деяких випадках оптимізовані властивості іn vitro і in vivo, такі як проникність через клітинні мембрани і стійкість до деградації або секвестрації під дією ферментів. У зв'язку із цим захищені сполуки із 19 призначеною терапевтичною дією можна використовувати як проліки. Інша функція захисної групи полягає в перетворенні вихідного лікарського засобу в проліки, причому вихідний лікарський засіб вивільнюється при перетворенні проліків in vivo. Оскільки активні проліки абсорбуються більш ефективно, ніж вихідний лікарський засіб, проліки мають більшу ефективність in vivo у порівнянні з вихідним лікарським засобом. Захисні групи видаляють або in vitro у випадку хімічних проміжних сполук, або in vivo у випадку проліків. При використанні хімічних проміжних сполук не є необхідним, щоб продукти після видалення захисних груп, наприклад, спирти, були фізіологічно прийнятними, хоча переважно використовувати фармакологічно нешкідливі продукти. Будь-яке посилання на кожну із сполук відповідно до даного винаходу включає також посилання на її фізіологічно прийнятну сіль. Приклади фізіологічно прийнятних солей сполук відповідно до даного винаходу включають солі придатної основи, такої як лужний метал (наприклад, натрій), лужноземельний метал (наприклад, магній), амоній і NX4+ (де X являє собою (С1-С4)алкіл). Фізіологічно прийнятні солі, утворені за участю атома водню або аміногрупи, включають солі органічних карбонових кислот, таких як оцтова, бензойна, молочна, фумарова, винна, малеїнова, малонова, яблучна, ізетіонова, лактобіонова і бурштинова кислоти; органічних сульфокислот, таких як метансульфокислота, етансульфокислота, бензолсульфокислота і пара-толуолсульфокислота; і неорганічних кислот, таких як соляна, сірчана, фосфорна і сульфамінова кислоти. Фізіологічно прийнятні солі сполуки, отримані за участю гідроксигрупи, включають аніон зазначеної сполуки в комбінації із придатним катіоном, таким як Na+ і NX4+ (де X незалежно вибирають із Η або групи (С1-С4)алкіл). Термін "гель", використаний у даному контексті, являє собою напівтверді системи, що складаються або із суспензій, утворених невеликими неорганічними частками, або з високомолекулярних органічних молекул, що включають або просочені рідиною. Якщо гелієва маса складається із флокул невеликих часток, гель називають двофазною системою і у деяких випадках магмою (густа водна суспензія). Приклади двофазних систем включають гель гідроксиду алюмінію і бентонітову магму. Однофазні гелі складаються з органічних макромолекул, рівномірно розподілених у всій рідині таким чином, що не існує видимих границь між диспергованими макромолекулами і рідиною. Прикладами таких гелів є натрій карбоксиметилцелюлоза і трагакант. Незважаючи на те, що гелі звичайно одержують на водній основі, як безперервну фазу використовують спирти і масла. Термін "мазі", використаний у даному контексті, являє собою напівтвердий препарат для зовнішнього застосування з такою консистенцією, що дозволяє наносити його на шкіру втиранням. Склад таких препаратів звичайно розм'якшується, але не плавиться при нанесенні на шкіру. Зазначені препарати використовують як носії при місцевому введенні медичних препаратів, а також вони призначені для захисту і пом'якшення шкіри. 89625 20 При терапевтичному застосуванні солі активних інгредієнтів сполук відповідно до даного винаходу повинні бути фізіологічно прийнятними, тобто вони повинні являти собою солі фізіологічно прийнятної кислоти або основи. Однак знаходять також застосування солі кислот або основ, які не є фізіологічно прийнятними, наприклад, при одержанні або очищенні фізіологічно прийнятної сполуки. Всі солі, похідні фізіологічно прийнятної або фізіологічно неприйнятної кислоти або основи, включені в обсяг даного винаходу. "Алкіл" являє собою (С1-С18)вуглеводень, що містить первинні, вторинні, третинні або циклічні атоми вуглецю. Приклади включають метил (Me, CH3), етил (Et, -СН2СН3), 1-пропіл (н-Рг, н-пропіл, СН2СН2СН3), 2-пропіл (ізо-Pr, ізо-пропіл, СН(СН3)2), 1-бутил (н-Ви, н-бутил, СН2СН2СН2СН3), 2-метил-1-пропіл (ізо-Bu, ізобутил, -СН2СН(СН3)2), 2-бутил (втор-Bu, вторбутил, -СН(СН3)СН2СН3), 2-метил-2-пропіл (третBu, трет-бутил, -С(СН3)3), 1-пентил (н-пентил, СН2СН2СН2СН2СН3), 2-пентил (CH(CH3)CH2CH2CH3), 3-пентил (-СН(СН2СН3)2), 2метил-2-бутил (-С(СН3)2СН2СН3), 3-метил-2-бутил (-СН(СН3)СН(СН3)2), 3-метил-1-бутил (СН2СН2СН(СН3)2), 2-метил-1-бутил (СН2СH(CH3)СН2СН3), 1-гексил (СН2СН2СН2СН2СН2СН3), 2-гексил (СН(СН3)СН2СН2СН2СН3), 3-гексил (СН(СН2СН3)(СН2СН2СН3)), 2-метил-2-пентил (С(СН3)2СН2СН2СН3), 3-метил-2-пентил (СН(СН3)СН(СН3)СН2СН3), 4-метил-2-пентил (СН(СН3)СН2СН(СН3)2), 3-метил-3-пентил (С(СН3)(СН2СН3)2), 2-метил-3-пентил (СН(СН2СН3)СН(СН3)2), 2,3-диметил-2-бутил (С(СН3)2СН(СН3)2), 3,3-диметил-2-бутил (СН(СН3)С(СН3)3). "Алкеніл" являє собою (С2-С18)вуглеводень, що містить первинні, вторинні, третинні або циклічні атоми вуглецю і принаймні один ненасичений 2 зв'язок, тобто вуглець-вуглець-sp -подвійний зв'язок. Приклади включають, без обмеження перерахованим, етилен або вініл (СН=СН2), аліл (СН2СН=СН2), циклопентеніл (-С5Н7) і 5-гексеніл (CH2CH2CH2CH2CH=CH2). "Алкініл" являє собою (С2-С18)вуглеводень, що містить первинні, вторинні, третинні або циклічні атоми вуглецю й, принаймні, один ненасичений зв'язок, тобто вуглець-вуглець sp-потрійний зв'язок. Приклади включають, без обмеження перерахованим, ацетилен (С=СН) і пропаргіл (СН2С=СН). "Алкілен" являє собою насичений, розгалужений або нерозгалужений ланцюг або циклічний вуглеводневий радикал, що має від 1 до 18 атомів вуглецю і дві вільні валентності, утворені при видаленні двох атомів водню від того самого або двох різних атомів вуглецю вихідного алкану. Приклади алкіленових радикалів включають, без обмеження перерахованим, метилен (-СН2-), 1,2етил (-СН2СН2-), 1,3-пропіл (СН2СН2СН2-), 1,4бутил (-СН2СН2СН2СН2-) і т.п. "Алкенілен" являє собою ненасичений, розгалужений або нерозгалужений ланцюг або циклічний вуглеводневий радикал, що має від 2 до 18 21 атомів вуглецю і дві вільні валентності, утворені при видаленні двох атомів водню від того самого або двох різних атомів вуглецю вихідного алкену. Приклади алкеніленових радикалів включають, без обмеження перерахованим, 1,2-етилен (СН=СН-). "Алкінілен" являє собою ненасичений, розгалужений або нерозгалужений ланцюг або циклічний вуглеводневий радикал, що має від 2 до 18 атомів вуглецю і дві вільні валентності, утворені при видаленні двох атомів водню від того самого або двох різних атомів вуглецю вихідного алкіну. Приклади алкініленових радикалів включають, без обмеження перерахованим, ацетилен (-С=С-), пропаргіл (-СН2С=С-) і 4-пентиніл (СН2СН2СН2С=С-). "Арил" являє собою моновалентний ароматичний вуглеводневий радикал, що має від 6 до 20 атомів вуглецю, утворений при видаленні одного атому водню від одного атому вуглецю вихідної ароматичної циклічної системи. Приклади арильних груп включають, без обмеження перерахованим, радикали, утворені з бензолу, заміщеного бензолу, нафталіну, антрацену, біфенілу і т.п. "Арилалкіл" являє собою ациклічний алкільний радикал, у якому один з атомів водню, приєднаний до атому вуглецю, звичайно до кінцевого або sp3 атому вуглецю, замінений на арильний радикал. Приклади арилалкільних груп включають, без обмеження перерахованим, бензил, 2-фенілетан-1ил, нафтилметил, 2-нафтилетан-1-іл, нафтобензил, 2-нафтофенілетан-1-іл і т.п. Арилалкільна група містить від 6 до 20 атомів вуглецю, наприклад, алкіл, включаючи групи алкіл, алкеніл або алкініл, у складі групи арилалкіл, мстить від 1 до 6 атомів вуглецю, а арил містить від 5 до 14 атомів вуглецю. "Заміщений алкіл", "заміщений арил" і "заміщений арилалкіл" являють собою алкіл, арил і арилалкіл, відповідно, у яких один або більше атомів водню кожен незалежно замінені на замісник, що не є воднем. Приклади замісників включають, без обмеження перерахованим, -X, -R, -О-, OR, -SR, -S , -NR2, -NR3, =NR, -CX3, -CN, -SCN, SCN, -N=C=O, -NCS, -NO, -NO2, =N2, -N3, NC(=O)R, -C(=O)R, -C(=O)NRR, -S(=O)2O, -S(=O)2OH, S(=O)2R, -OS(=O)2OR, -S(=O)2NHR, -S(=O)R, OP(=O)O2RR, -P(=O)O2RR, -P(=O)(О)2, P(=O)(OH)2, -C(=O)R, -C(=O)X, -C(S)R, -C(O)OR, C(O)O, -C(S)OR, -C(O)SR, -C(S)SR, -C(O)NRR, C(S)NRR, -C(NR)NRR, де X кожен незалежно являє собою галоген: F, СІ, Вr або І, a R кожен незалежно являє собою -Н, алкіл, арил, гетероцикл, захисну групу або фрагмент проліків. Групи алкілен, алкенілен і алкінїлен заміщують аналогічним чином. Термін "гетероцикл", використаний у даному контексті, означає, наприклад, але без обмеження перерахованим, зазначені гетероцикли, описані в збірнику LA. Paquette, Principles of Modern Heterocyclic Chemistry (W.A. Benjamin, New York, 1968), насамперед, у главах 1, 3, 4, 6, 7 і 9; у збірнику The Chemistry of Heterocyclic Compounds, A Series of Monographs (John Wiley and Sons, New York, з 1950 дотепер), насамперед, у томах 13, 14, 89625 22 16, 19 і 28; і в статті J. Am. Chem. Soc, 1960, 82, стор.5566. В одному варіанті втілення даного винаходу термін "гетероцикл" являє собою "карбоцикл", як визначено в даному контексті, де один або більше (наприклад, 1, 2, 3 або 4) атомів вуглецю замінені на гетероатом (наприклад, О, N або S). Приклади гетероциклів включають, без обмеження перерахованим, піридил, дигідропіридил, тетрагідропіридил (піперидил), тіазоліл, тетрагідротіофеніл, тетрагідротіофеніл, що включає атом сірки, піримідиніл, фураніл, тієніл, піроліл, піразоліл, імідазоліл, тетразоліл, бензофураніл, тіанафталеніл, індоліл, індоленіл, хінолініл, ізохінолініл, бензімідазоліл, піперидиніл, 4-піперидоніл, піролідиніл, 2-піролідоніл, піролініл, тетрагідрофураніл, тетрагідрохінолініл, тетрагідроізохінолініл, декагідрохінолініл, октагідроізохінолініл, азоциніл, триазиніл, 6Н-1,2,5-тіадіазиніл, 2Н,6Н-1,2,5-дитіазиніл, тієніл, тіантреніл, піраніл, ізобензофураніл, хроменіл, ксантеніл, феноксатиніл, 2Н-піроліл, ізотіазоліл, ізоксазоліл, піразиніл, піридазиніл, індолізиніл, ізоіндоліл, 3Н-індоліл, 1Н-індазоліл, пуриніл, 4Нхінолізиніл, фталазиніл, нафтиридиніл, хіноксалініл, хіназолініл, цинолініл, птеридиніл, 4аНкарбазоліл, карбазоліл, β-карболініл, фенантридиніл, акридиніл, ліримідиніл, фенантролініл, феназиніл, фенотіазиніл, фуразаніл, феноксазиніл, ізохроманіл, хроманіл, імідазолідиніл, імїдазолініл, піразолідиніл, піразолініл, піперазиніл, індолініл, ізоіндолініл, хінуклідиніл, морфолініл, оксазолідиніл, бензотриазоліл, бензізоксазоліл, оксіндоліл, бензоксазолініл, ізатіоніл і біс-тетрагідрофураніл. Як приклад, без обмеження перерахованим, гетероцикли, приєднані до атому вуглецю, являють собою гетероцикли, приєднані в положенні 2, 3, 4, 5 або 6 піридину, у положенні 3, 4, 5 або 6 піридазину, у положенні 2, 4, 5 або 6 піримідину, у положенні 2, 3, 5 або 6 піразину, у положенні 2, 3, 4 або 5 фурану, тетрагідрофурану, тіофурану, тіофену, піролу або тетрагідропіролу, у положенні 2, 4 або 5 оксазолу, імідазолу або тіазолу, у положенні 3, 4 або 5 ізоксазолу, піразолу або ізотіазолу, у положенні 2 або 3 азиридину, у положенні 2, 3 або 4 азетидину, у положенні 2, 3, 4, 5, 6, 7 або 8 хіноліну або в положенні 1, 3, 4, 5, 6, 7 або 8 ізохіноліну. У більшості випадків гетероцикли, приєднані до атому вуглецю, включають 2-піридил, 3піридил, 4-піридил, 5-піридил, 6-піридил, 3піридазиніл, 4-піридазиніл, 5-піридазиніл, 6піридазиніл, 2-піримідиніл, 4-піримідиніл, 5піримідиніл, 6-піримідиніл, 2-піразиніл, 3-піразиніл, 5-піразиніл, 6-піразиніл, 2-тіазоліл, 4-тіазоліл або 5-тіазоліл. Як приклад, без обмеження перерахованим, гетероцикли, приєднані до атома азоту, являють собою гетероцикли, приєднані в положенні 1 азиридину, азетидину, піролу, піролідину, 2-піроліну, 3-піроліну, імідазолу, імідазолідину, 2-імідазоліну, 3-імідазоліну, піразолу, піразоліну, 2-піразоліну, 3піразоліну, піперидину, піперазину, індолу, індоліну, 1Н-індазолу, у положенні 2 ізоіндолу або ізоіндоліну, у положенні 4 морфоліну і у положенні 9 карбазолу або β-карболіну. У більшості випадків гетероцикли, приєднані до атому азоту, включають 23 1-азиридил, 1-азетидил, 1-піроліл, 1-імідазоліл, 1піразоліл і 1-піперидиніл. "Карбоцикл" являє собою насичений, ненасичений або ароматичний цикл, що має від 3 до 7 атомів вуглецю як моноцикл, від 7 до 12 атомів вуглецю як біцикл і аж до 20 атомів вуглецю як поліцикл. Моноциклічні карбоцикли містять від 3 до 6 атомів у циклі, більш типово від 5 до 6 атомів у циклі. Біциклічні карбоцикли містять від 7 до 12 атомів у циклі, наприклад, [4,5], [5,5], [5,6] або [6,6] біциклосистеми, або 9 або 10 атомів у циклі, наприклад, [5,6] або [6,6] біциклосистеми. Приклади моноциклічних карбоциклів включають циклопропіл (сРrоруl), циклобутил (cButyl), циклопентил (cPentyl), 1-циклопент-1-еніл, 1-циклопент-2-еніл, 1-циклопент-3-еніл, циклогексил, 1-циклогекс-1еніл, 1-циклогекс-2-еніл, 1-циклогекс-3-еніл, феніл, спірил і нафтил. "Сполучна група" або "сполучна ланка" являє собою хімічний фрагмент, що містить ковалентний зв'язок або ланцюг або групу атомів, які ковалентно приєднані до фосфонатної групи проліків. Сполучні групи включають фрагменти, такі як: повторювані ланки алкілокси (поліетиленокси, ПЕГ, поліметиленокси) і алкіламіно (наприклад, поліетиленаміно, Jeffamine™), і складні ефіри двоосновних кислот і амідів, включаючи сукцинат, сукцинамід, дигліколят, малонат і капроамід. Термін "Aba", використаний у даному контексті, являє собою двовалентний залишок 2амінобутанової кислоти, де місця приєднання позначені символом "зірочка" "*". Термін "Ala", використаний у даному контексті, являє собою двовалентний залишок аланіну, де місця приєднання позначені символом "зірочка" "*". Термін "Рhe", використаний у даному контексті, являє собою двовалентний залишок аланіну, 89625 24 де місце приєднання позначене символом "зірочка" "*". Термін "РОС", використаний у даному контексті, являє собою двовалентний залишок гідроксиметилізопропілкарбонату, де місце приєднання позначене символом "зірочка" "*". Замісники Υ1А і Υ1Β названі з використанням номенклатури, що включає вищезгадані двовалентні залишки амінокислоти і алкільні залишки, як зазначено в таблиці 80-3. Наприклад, сполуки формули названо з використанням номенклатури формули І, де Y1A і Y1B являють собою -N(RX), де RХ являє собою R2, де R2 являє собою R4, заміщений групою R3d, причому R4 являє собою етил, заміще3d 3d ний групою R , де R у свою чергу являє собою 3b 3 3b 3 C(R )OW , де R являє собою =О, де W являє 5 5 собою W , де W являє собою карбоцикл, причому R4 являє собою пропіл, заміщений групою R3d, де 3d 3b 4 3b R являє собою -C(R )OR , де R являє собою 4 =О, і де R являє собою етил. В іншому варіанті зазначена сполука описана в таблиці 80-3, як фо1A 1B рмула І, де Y і Y являють собою "Aba-Et" формули (де символ зірочка "*" являє собою місце приєднання), у якій "Aba" пов'язаний з "Et" (етилом). Наприклад, сполуки формули де місця приєднання позначені символом "зірочка" "*". Термін "Ala", використаний у даному контексті, являє собою двовалентний залишок аланіну, 25 названо з використанням номенклатури формули І, де Y1A і Y1B являють собою -N(RX), де RХ являє собою R2, причому R2 являє собою R4, заміщений групою R3d, де R4 являє собою етил, за3d міщений групою R , причому R являє собою 3b 4 3b 4 C(R )OR , де R являє собою =О, і де R являє собою н-пропіл. В іншому варіанті зазначена сполука описана в таблиці 80-3, як формула І, де Υ1А і Υ1Β являють собою "Ala-nPr" формули (де символ зірочка "*" являє собою місце приєднання), де "Ala" пов'язаний з "nРr" (н-пропілом). Термін "хіральний" відноситься до молекул, дзеркальні відбиття яких є несумісними, а термін "ахіральний" являє собою молекули, дзеркальні відбиття яких сумісні. Термін "стереоізомери" являє собою сполуки, які характеризуються однаковою хімічною будовою, але відрізняються розташуванням атомів або груп атомів у просторі. Термін "діастереомер" являє собою стереоізомер, що містить два або більше хіральних центри, і молекули якого не є дзеркальними відбиттями одна одної. Діастереомери мають різні фізичні властивості, наприклад, температури плавлення, температури кипіння, спектральні характеристики і реакційну здатність. Суміші діастереомерів розділяють аналітичними методами високого розділення, такими як електрофорез і хроматографія. Термін "енантіомери" являє собою два стереоізомери сполуки, які не є дзеркальними підбиттями, що сполучаються, один одного. Термін "лікування" відносно захворювання або патологічного стану являє собою профілактику захворювання або патологічного стану, пригнічення захворювання або патологічного стану, усунення захворювання або патологічного стану та/або ослаблення інтенсивності одного або більше симптомів захворювання або патологічного стану. Термін "антипроліферативний" відноситься до активності, що використовують для інгібування росту клітини, наприклад, антипроліферативна дія на клітини новоутворень або антипроліферативна дія на інфіковані вірусом клітини. Термін "апоптоз" являє собою один з головних типів запрограмованої загибелі клітини. В основному цей процес являє собою навмисне самозни 89625 26 щення небажаної клітини в багатоклітинному організмі. На відміну від некрозу, при якому спостерігається загибель клітин у результаті гострого ушкодження тканини, апоптоз являє собою впорядкований процес, що, як правило, робить сприятливу дію протягом циклу життя організму. Апоптоз являє собою тип загибелі клітин, при якому клітина використовує спеціальний клітинний механізм для самознищення; механізм самознищення клітини дозволяє багатоклітинному організму контролювати кількість клітин і видаляти клітини, які загрожують довговічності тварини. Апоптоз відбувається, наприклад, при ушкодженні клітини, що не може бути відновлена, або при інфікуванні клітини вірусом. Стимулювання апоптозу здійснюється самою клітиною, з навколишньої її тканини або із клітини, що є частиною імунної системи, причому зазначений стимул може бути хімічним, біологічним або фізичним. Відповідний термін "апоптичний" відноситься до процесу апоптозу. Стереохімічні визначення і умовні позначки, використані в даному контексті, як правило, відповідають правилам, наведеним у збірнику S.P. Parker, Ed., McGraw-Hill Dictionary of Chemical Terms, McGraw-Hill Book Company, New York, 1984; і Ε. Eliel and S. Wilen, Stereochemistry of Organi Compounds, John Wiley and Sons, Inc., New York, 1994. Багато органічних сполук існують в оптично активних формах, тобто вони мають здатність обертати площина плоскополяризованого світла. При описі оптично активного сполуки для позначення абсолютної конфігурації молекули відносно її хірального центру(ів) використовують букви D і L або R і S. Букви d і І або (+) і (-) використовують для позначення напрямку обертання плоскополяризованого світла сполукою, причому (-) або 1 означає, що сполука є лівообертальною. Сполука, позначена (+) або d, є правообертальною. Для даної хімічної структури зазначені стереоізомери є однаковими за винятком того, що вони є дзеркальними відбиттями один одного. Індивідуальний стереоізомер називають також енантіомером, а суміш таких ізомерів часто називають енантіомерною сумішшю. Суміш енантіомерів складу 50:50 називають рацемічною сумішшю або рацематом, причому зазначена суміш утворюється, якщо хімічна реакція або процес не має стереоселективності або стереоспецифічності. Термін "рацемічна суміш" або "рацемат" являє собою еквімолярну суміш двох енантіомерних сполук, що не мають оптичної активності. Захисні групи У контексті даного винаходу захисні групи являють собою фрагменти проліків і хімічні захисні групи. Захисні групи є комерційними препаратами, загальновідомими і широко використовуваними, і на вибір використовуються для запобігання побічних реакцій захищених груп у ході синтезу, тобто при одержанні сполук відповідно до даного винаходу. У більшості випадків при виборі захисних груп має значення природа хімічних захисних груп "PG", що залежить від типу використовуваної реакції, в умовах якої потрібно захистити функціональну групу (наприклад, кислотні, основні, окисні, 27 відновні або інші умови) і від передбачуваної схеми синтезу. Захисні групи не обов'язково повинні бути однаковими і в основному цього не потрібно, якщо сполука заміщена захисними групами різного типу. В основному захисні групи використовують для захисту функціональних груп, таких як карбоксильні, гідроксильні, тіо- або аміногрупи, щоб виключити побічні реакції або іншим способом підвищити ефективність синтезу. Порядок видалення захисних груп з утворенням вільних незахищених груп залежить від схеми синтезу і умов використовуваної реакції, причому порядок видалення може змінюватися за розсудом фахівця в даній області органічної хімії. Можна захищати різні функціональні групи в складі сполук відповідно до даного винаходу. Наприклад, захисні групи для ОН-груп (гідроксильних, карбоксильних, фосфонової кислоти або інших) включають групи, що утворюють прості або складні ефіри. Такі групи використовують як захисні групи у використовуваних в даному контексті схемах синтезу. Однак, деякі захисні групи для гідроксильних і тіогруп не є групами, що утворюють прості або складні ефіри, як представляється очевидним для фахівця в даній галузі хімії, причому такі групи включають аміди, як описано нижче. Безліч захисних груп для гідроксильних груп і амід-утворюючих груп і відповідні методи хімічного відщеплення описано в книзі Protective Groups in Organic Synthesis, Т. W. Green, J. Wiley and Sons, Inc., New York, 1991, ISBN 0-471-62301-6 (далі "Green"). Див. також у книзі Kocienski P.J., Protecting Groups, Georg Thieme Verlag Stuttgard, New York, 1994, які включені в даний опис як посилання. Насамперед, розділ 1, "Protecting Groups", огляд, стор.1-20, розділ 2 "Hydroxyl Protecting Groups", стор.21-94, розділ 3, "Diol Protecting Groups, стор.95-117, розділ 4, "Carboxyl Protecting Grouls", стор.118-154, розділ 5 "Carbonyl Protecting Groups" стор.155-184. Захисні групи для карбонової кислоти, фосфонової кислоти, фосфонату, сульфонової кислоти і інші захисні групи для кислотних груп також описані в книзі Green. Такі групи включають, без обмеження перерахованим, складні ефіри, аміди, гідразиди і т.п. Захисні групи, що утворюють прості і складні ефіри Групи, що утворюють складні ефіри, включають (1) групи, що утворюють фосфонатні складні ефіри, такі як фосфонамідатні складні ефіри, фосфоротіоатні складні ефіри, фосфонатні складні ефіри і фосфон-біс-амідати, (2) групи, що утворюють складні ефіри карбонових кислот і (3) групи, що утворюють сірковмісні складні ефіри, такі як сульфонат, сульфат і сульфінат. Фосфонатні залишки в складі сполук за винаходом можуть означати або не означати залишки проліків, тобто можуть проявляти або не проявляти чутливість в умовах гідролізу або ферментативного розщеплення або модифікації. Деякі фосфонатні залишки стійкі в більшості або практично в більшості умов метаболізму. Наприклад, діалкілфосфонат, у якому алкільні групи містять 2 або більше атомів вуглецю, проявляє помітну стійкість in vivo через низьку швидкість гідролізу. 89625 28 Солі і гідрати Композиції відповідно до даного винаходу необов'язково включають солі сполук, описаних у даному контексті, насамперед фармацевтично прийнятні нетоксичні солі, що містять, наприклад, Na+, Li+, K+, Ca++ і Mg++. Такі солі включають солі, що утворюються при комбінації відповідних катіонів, таких як іони лужних і лужноземельних металів або іонів амонію і четвертинного амонію, із залишком кислотного аніону. Одновалентні солі кращі, якщо потрібні водорозчинні солі. Солі металів звичайно одержують при взаємодії сполуки відповідно до даного винаходу з гідроксидом металу. Приклади солей металів, які одержують зазначеним методом, включають солі, + + + що містять Li , Na і K . Менш розчинну сіль металу осаджують із розчину більш розчинної солі при додаванні сполуки придатного металу. Крім того, солі можна одержати приєднанням певних органічних і неорганічних кислот, наприклад, НСІ, HBr, H2SO4, або органічних сульфонових кислот до основних центрів або до кислотних груп. В остаточному підсумку фахівцеві в даній галузі хімії представляється очевидним, що композиції включають сполуки за винаходом в їх неіонізованій, а також у цвітер-іонній формі, а також у комбінації зі стехіометричною кількістю води у вигляді гідратів. В обсяг винаходу включені також солі вихідних сполук і однієї або більше амінокислот. Придатними є будь-які амінокислоти, описані вище, насамперед природні амінокислоти, що входять до складу білків, однак, амінокислота звичайно містить бічний ланцюг основної або кислотної природи, наприклад, лізин, аргінін або глутамінова кислота, або нейтральний ланцюг, таку як гліцин, серії, треонін, аланін, ізолейцин або лейцин. Способи пригнічення активності ВПЛ Інший аспект даного винаходу відноситься до способів пригнічення активності ВПЛ, що включає стадію обробки зразка, приблизно інфікованого ВПЛ, сполукою за винаходом. Композиції за винаходом діють як інгібітори ВПЛ, як проміжні похідні таких інгібіторів або знаходять застосування в інших областях. Стадія обробки за винаходом включає додавання сполуки за винаходом до зразка або включає додавання попередника композиції до зразка. Стадія включає будь-який метод введення, як описано вище. За необхідності активність ВПЛ після нанесення композиції можна визначити будь-яким методом, що включає прямі і непрямі методи детектування активності ВПЛ. Використовують кількісні, якісні і напівкількісні методи визначення активності ВПЛ. Звичайно використовують один з перерахованих вище методів аналізу, однак можна також використовувати будь-який інший метод, такий як оцінка фізіологічних властивостей живого організму. Пошук інгібіторів ВПЛ Дія сполук і композицій відповідно до даного винаходу визначають терапевтичну ефективність за величиною ЕС50, тобто по концентрації сполуки, при якій спостерігається інгібування росту клітин 29 на 50%. Співвідношення ЕС50 для неінфікованих ВПЛ клітин і ЕС50 для інфікованих ВПЛ клітин є мірою селективності сполуки у відношенні інфікованих вірусом клітин. Методики для визначення таких величин описані в розділі "Приклади". Фармацевтичні склади і способи введення Сполуки за винаходом переробляють у суміші зі стандартними носіями або компонентами, які вибирають за відомими методиками. Таблетки містять компоненти, гліданти, наповнювачі, зв'язуючі і т.п. Водні склади одержують у стерильній формі, і якщо передбачається вводити їх не пероральним способом, то їх одержують у формі ізотонічних розчинів. Всі склади необов'язково містять компоненти, наприклад описані в довіднику "Handbook of Pharmaceutical Excipients" (1986). Компоненти включають аскорбінову кислоту і інші антиоксиданти, хелатуючі агенти, такі як ЕДТУ, вуглеводи, такі як декстрин, гідроалкілцелюлоза, гідроксіалкілметилцелюлоза, стеаринова кислота і т.п. рН складів знаходиться в діапазоні від приблизно 3 до приблизно 11, але звичайно в діапазоні від приблизно 7 до приблизно 10. Одну або більше сполук за винаходом (у даному контексті називається активним компонентом) вводять будь-яким придатним способом для лікування конкретного стану. Придатний спосіб включає пероральний, ректальний, назальний, місцевий (включаючи букальний і сублінгвальний), вагінальний і парентеральний способи (включаючи підшкірний, внутрім'язовий, внутрішньовенний, внутрішкірний, інтратекальний і епидуральний) способи і т.п. Слід розуміти, що кращий спосіб введення вибирають залежно від стану реципієнта. Перевага сполук за винаходом полягає в їх пероральній біодоступності і у можливості вводити їх пероральним способом. Незважаючи на те, що активні компоненти можна вводити окремо, переважно вводити їх у вигляді фармацевтичних складів. Склади для застосування як у ветеринарії, так і у медицині відповідно до даного винаходу містять принаймні один активний компонент, описаний вище, у суміші з одним або більше прийнятних носіїв і необов'язково з іншими терапевтичними агентами. "Прийнятні" носії являють собою сумісність із іншими компонентами складу і фізіологічну безпеку при дії на реципієнта. Склади повинні бути придатні для введення кожним із зазначених вище способів. Склади одержують у вигляді лікарської форми будь-яким відомим у фармацевтиці методом. Методики і склади описані в довіднику Remington's Pharmaceutical Sciences (Mack Publishing Co., Easton, PA). Такі методи включають стадію контактування активного компонента з носієм, що містить один або більше допоміжних компонентів. В основному склади одержують при рівномірному і ретельному перемішуванні активного компоненту з рідкими носіями або тонкодисперсними твердими носіями, або з носіями обох зазначених типів і потім при необхідності формують продукт. Склади за винаходом, придатні для перорального введення, одержують у вигляді дискретних форм, таких як капсули, пакетики або таблетки, у 89625 30 кожній з яких утримується попередньо визначена кількість активного компоненту, у вигляді порошків або гранул, розчинів або суспензій у водній або неводній рідині, або у вигляді рідких емульсій типу масло-у-воді або воді-у-маслі. Активний компонент можна одержати також у формі для вливання, електуарію або пасти. Таблетки одержують пресуванням або формуванням, необов'язково в суміші з одним або більше допоміжних компонентів. Пресовані таблетки одержують пресуванням у придатній машині активного компоненту у формі, що вільно тече, такій як порошок або гранули, необов'язково змішані зі зв'язуючим, замаслювачем, інертним розріджувачем, консервантом, ПАР або диспергуючим агентом. Формовані таблетки одержують при формуванні в придатній машині суміші порошкоподібного активного компоненту, зволоженого інертним рідким розріджувачем. На таблетки необов'язково наносять покриття або насічку або необов'язково їх одержують у формі для уповільненого або контрольованого вивільнення активного компоненту. При інфікуванні очей або інших зовнішніх тканин, наприклад, ротової порожнини або шкіри, склади переважно наносять у вигляді мазі або крему місцевого призначення, що містять активний компонент (компоненти) у кількості, наприклад, від 0,075 до 20мас.% (включаючи активні компоненти в діапазоні від 0,1 до 20% зі збільшенням 0,1мас.%, наприклад, 0,6мас.%, 0,7мас.% і т.д.), переважно від 0,2 до 15мас.% і найбільш переважно від 0,5 до 10мас.%. При одержанні мазі активні компоненти змішують із парафіновою основою або основою, що змішується з водою. В іншому варіанті активні компоненти одержують у формі крему на основі типу масло-у-воді. За необхідності водна фаза основи для крему включає, наприклад, принаймні 30мас.% багатоатомного спирту, тобто спирту, що містить дві або більше гідроксильні групи, такого як гліколь, бутан1,3-діол, маніт, сорбіт, гліцерин і поліетиленгліколь (включаючи ПЕГ 400) і їх суміші. За необхідності склади місцевого застосування включають сполуку, що прискорює абсорбцію або проникнення активного компоненту через шкіру або інші оброблювані ділянки. Приклади таких прискорювачів проникнення через шкіру включають диметилсульфоксид і споріднені аналоги. Масляну фазу емульсій відповідно до даного винаходу одержують із відомих компонентів за відомою методикою. Незважаючи на те, що фаза може включати тільки емульгатор, іноді необхідно використовувати суміш принаймні одного емульгатору з жиром або маслом або суміш жиру і масла. Переважно гідрофобний емульгатор включають у суміші з ліпофільним емульгатором, що діє як стабілізатор. Переважно також включати і жир, і масло. Суміш емульгатору (емульгаторів) у присутності або відсутності стабілізатору (стабілізаторів) називається емульгуючим воском, а віск у суміші з маслом і жиром називається емульгуючою основою мазі, що утворює масляну дисперговану фазу в складах крему. Емульгатори або стабілізатори емульсій, придатні для застосування в складах за винаходом, 31 включають Твін 60, Спан 80, цетостеариловий спирт, бензиловий спирт, міристиловий спирт, гліцерилмоностеарат і лаурилсульфат натрію. Вибір придатних масел або жирів для складів залежить від необхідних косметичних властивостей. Крем переважно являє собою нежирний продукт, що не залишає плям і змивається водою, причому консистенція зазначеного продукту повинна виключити витікання з тюбика або іншого контейнера. Для цих цілей використовують моно- і двуосновні алкілові складні ефіри із прямим або розгалуженим ланцюгом, такі як діізоадипат, ізоцетилстеарат, пропіленгліколевий діефір жирних кислот з кокосового масла, ізопропілміристат, децил олеат, ізопропілпальмітат, бутил стеарат, 2етилгексилпальмітат або суміш складних ефірів з розгалуженим ланцюгом під назвою Crodamol CAP, причому три останніх ефіри є кращими. Такі ефіри використовують кожний окремо або в комбінації залежно від необхідних властивостей. В іншому варіанті можна використовувати ліпіди з високою температурою плавлення, такі як безбарвний м'який парафін та/або рідкий парафін або інші мінеральні масла. Композиції, призначені для місцевого введення в око, включають також очні краплі, у яких активний компонент розчинений або суспендований у придатному носії, насамперед у водному розчиннику для активного компоненту. Вміст активного компоненту в таких складах становить концентрації від 0,5 до 20мас.%, переважно від 0,5 до 10мас.% і насамперед приблизно 1,5мас.%. Композиції для місцевого введення в ротову порожнину включають таблетки, що містять активний компонент в ароматизованій основі, звичайно такий як сахароза і аравійська камедь або трагакант, пастилки, що включають активний інгредієнт в інертній основі, такий як желатин і гліцерин, або сахароза і аравійська камедь, або засоби для полоскання роту, що включають активний компонент у придатному рідкому носії. Композиції, призначені для ректального введення, одержують у вигляді супозиторій в придатній основі, що включає, наприклад, масло какао або саліцилат. Композиції, призначені для внутрілегеневого або назального введення характеризуються розміром часток, наприклад, у діапазоні від 0,1 до 500 мкм (включаючи частки розміром від 0,1 до 500 мікронів зі збільшенням, таким як 0,5, 1, 30 мкм, 35 мкл і т.д.), які вводять швидким вдиханням через ніс або вдиханням через рот, при цьому досягається доставка в альвеолярні мішечки. Придатні склади включають водні або масляні розчини активного компоненту. Склади для введення у вигляді аерозолю або сухого порошку одержують стандартними методами і їх доставляють у суміші з іншими терапевтичними агентами, такими як сполуки для лікування або профілактики вірусів грипу А або В, як описано нижче. Композиції, призначені для вагінального введення, одержують у формі песаріїв, тампонів, кремів, гелів, паст, пін або спреїв, що містять крім активного компоненту відповідний стандартний носій. 89625 32 Композиції, призначені для парентерального введення включають водні і неводні стерильні розчини для ін'єкції, які можуть містити антиоксиданти, буферні речовини, бактеріостатики і розчинні речовини, які надають складу ізотонічні властивості, сумісні із кров'ю реципієнта; і водні або неводні стерильні суспензії, які можуть містити суспендуючі агенти і загущувачі. Склади одержують у вигляді лікарських форм із однією дозою або в контейнерах з безліччю доз, наприклад, запаяні ампули і флакони; і їх можна зберігати у вигляді ліофілізованих продуктів, які розчиняють у стерильному рідкому носії, наприклад, у воді для ін'єкцій, безпосередньо перед введенням. Ін'єкційні розчини і суспензії, призначені для негайного введення, одержують зі стерильних порошків, гранул і таблеток, описаних вище. Кращі склади лікарських форм містять добову дозу або добову піддозу, як описано вище, або відповідну частку добової дози активного сполуки. Спід розуміти, що крім перерахованих вище компонентів склади відповідно до даного винаходу можуть включати інші стандартні агенти залежно від типу складу, наприклад, склади для перорального введення можуть включати, наприклад, ароматизатори. В обсяг винаходу включені також ветеринарні композиції, що містять принаймні один активний компонент, описаний вище, у суміші з ветеринатним носієм. Як ветеринарні носії і матеріали для введення композиції можна використовувати тверді, рідкі або газоподібні матеріали, які є інертними або прийнятними для застосування у ветеринарії і сумісними з активним компонентом. Такі ветеринарні композиції можна вводити пероральним, парентеральним або будь-яким іншим необхідним способом. Сполуки за винаходом можна використовувати для одержання фармацевтичних складів з контрольованим вивільненням, що містять як активний компонент одну або більше сполук за винаходом ("склади з контрольованим вивільненням"), у яких вивільнення активного компоненту контролюється або регулюється з метою зниження частоти введення дози або для поліпшення фармакокінетичного або токсичного профілю даного активного компоненту. Ефективна доза активного компоненту залежить принаймні від природи захворювання, що потрібно вилікувати, від токсичності, від мети введення, тобто при профілактиці (низькі дози) або при лікуванні активної інфекції вірусу грипу, від способу доставки і від фармацевтичної композиції. Ефективну дозу визначає лікар-клініцист із використанням стандартного методу поступового збільшення дози. Слід очікувати, що ефективна доза становить від приблизно 0,0001 до приблизно 100мг/кг маси тіла на добу, звичайно від приблизно 0,01 до приблизно 10мг/кг маси тіла на добу, від приблизно 0,01 до приблизно 5мг/кг маси тіла на добу, більш типово від приблизно 0,05 до приблизно 0,5мг/кг маси тіла на добу. Наприклад, передбачувана добова доза для інгаляції дорослої людини масою тіла приблизно 70кг становить діа 33 пазон від приблизно 1мг до 1000мг, переважно від 5мг до 500мг у формі єдиної дози або розділених доз. Активні компоненти за винаходом можна також використовувати в комбінації з іншими активними компонентами. Такі комбінації вибирають залежно від захворювання, що вимагає вилікувати, перехресної реакційної здатності компонентів і фармацевтичних властивостей комбінації. Наприклад, при лікуванні вірусних інфекцій респіраторної системи, насамперед інфекції вірусу грипу, композиції за винаходом змішують із противірусними агентами (такими як амантадин, римантадин і рибавірин), муколітичними агентами, відхаркувальними засобами, бронходилаторами, антибіотиками, жарознижуючими засобами або анальгетиками. Звичайно в суміші із сполуками за винаходом вводять антибіотики, жарознижуючі засоби і анальгетики. Метаболіти сполук відповідно до даного винаходу Даний винахід також відноситься до продуктів метаболізму in vivo сполук за винаходом, якщо ці продукти є новими і неочевидними в порівнянні з попереднім рівнем техніки. Такі продукти (продукт) можуть утворитися, наприклад, при окислюванні, відновленні, гідролізі, амідуванні, етерифікації і т.п. введеної сполуки, безпосередньо при дії ферментів. У зв'язку із цим винахід включає нові і неочевидні сполуки, що утворюються в процесі, що включає контактування сполуки за винаходом з організмом ссавця протягом достатнього часу для утворення продуктів метаболізму. Такі продукти звичайно ідентифікують при одержанні радіоактивно-міченої (наприклад, С14 або Η3) сполуки за винаходом, введенні її парентеральним способом у детектуємій дозі (наприклад, приблизно 0,5мг/кг) тварині, такій як пацюк, миша, морська свинка, мавпа або людина, і забезпечуючи достатній період часу для метаболізму (звичайно приблизно від 30с до 30год.), і потім при виділенні продуктів конверсії із сечі, крові або інших біологічних зразків. Такі продукти виділяють простим методом з використанням мітки (інші продукти виділяють із використанням антитіл, що впізнають епітопи, що містяться в метаболіті). Структуру метаболітів визначають стандартними методами, наприклад, з використанням МС або ЯМР. В основному, аналіз метаболітів проводять стандартними методами, використовуваними для вивчення метаболізму лікарського засобу. Продукти конверсії, якщо вони не знайдені іншим способом in vivo, можна використовувати для діагностики при визначенні терапевтичних доз сполук за винаходом, навіть якщо вони не мають інгібуючої активності по відношенню до нейрамінідази. Інші галузі застосування сполук відповідно до даного винаходу Сполуки за винаходом або біологічно активні речовини, що утворюються із цих сполук при гідролізі або метаболізмі in vivo, можна використовувати як імуногени або для одержання кон'югатів з білками, причому їх можна використовувати як компоненти імуногенних композицій, призначених для одержання антитіл, здатних специфічно зв'я 89625 34 зуватися з білком, із сполуками або продуктами її метаболізму, які містять імунологічно пізнавані епітопи (ділянки зв'язування з антитілами). Імуногенні композиції можна використовувати як проміжні продукти для одержання антитіл, призначених для застосування в діагностиці, при контролі якості або при аналізі сполук або їхніх нових продуктів метаболізму. Сполуки можна використовувати для підвищення рівня антитіл проти неімуногенних поліпептидів, тому що сполуки містять гаптенові ділянки, які стимулюють імунну відповідь, перехресний з немодифікованим кон'югованим білком. Досліджувані продукти гідролізу включають продукти гідролізу захищених кислотних або основних груп, описаних вище. Як зазначено вище, як імуногени використовують кислотні або основні аміди, що включають імуногенні поліпептиди, такі як альбумін або гемоціанін з молюска (keyhole limpet). Продукти метаболізму, описані вище, можуть зберігати значний ступінь імунологічної перехресної активності відносно сполук за винаходом. Таким чином, антитіла за винаходом зв'язуються з незахищеними сполуками за винаходом і не зв'язуються із захищеними сполуками, в іншому варіанті продукти метаболізму зв'язуються із захищеними сполуками та/або продукти метаболізму не зв'язуються із захищеними сполуками за винаходом, або мають єднальну здатність до будь-якого одного або до всіх трьох типів сполук. Антитіла не повинні мати значну перехресну реакційну здатність із природними матеріалами. Значною перехресною реакційною здатністю називається реакційна здатність у специфічних умовах аналізу специфічних аналізованих речовин, що вносить істотний вклад у результати аналізу. Імуногени відповідно до даного винаходу містять сполуки за винаходом, що містять необхідний епітоп у сполученні з імуногенною речовиною. У контексті даного винаходу таке сполучення являє собою ковалентне зв'язування з утворенням імуногенного кон'югата (якщо є присутнім) або суміш нековалентно зв'язаних матеріалів або їх комбінацію. Імуногенні речовини включають ад'юванти, такі як ад'ювант Фрейнда, імуногенні білки, такі як поліпептиди вірусів, бактерій, дріжджів, рослин і тварин, насамперед гемоціанін з молюска (keyhole limpet), сироватковий альбумін, тироглобулін бика або інгібітор трипсину із сої, або імуногенні полісахариди. Звичайно сполуку, що включає структуру необхідного епітопу, ковалентно зв'язують із імуногенним поліпептидом або полісахаридом з використанням поліфункціонального (звичайно біфункціонального) агенту, що зшиває. Методи одержання гаптенових імуногенів відомі і кожний з них можна використовувати для одержання кон'югатів гаптенів і імуногенних поліпептидів або подібних структур з урахуванням функціональних груп попередників aбo продуктів гідролізу, які можуть утворювати поперечні зв'язки і стимулювати утворення антитіл, специфічних до досліджуваних епітопів, на відміну від імуногенної речовини. Звичайно поліпептид приєднують до фрагменту сполуки за винаходом, віддаленого від пізнаваного епітопу. 35 Кон'югати одержують за відомими методиками. Наприклад, для одержання кон'югатів за винаходом використовують зшиваючі агенти Nгідроксисукцинімід, бурштиновий ангідрид або алкіл-N=С=N-алкіл. Кон'югати включають сполуку за винаходом, приєднану через зв'язок або сполучну групу, що містить 1-100, звичайно 1-25, більш переважно 1-10 атомів вуглецю, до імуногенної речовини. Кон'югати відокремлюють від вихідних матеріалів і продуктів з використанням хроматографії або подібних методів, а потім їх фільтрують через фільтри, що стерилізують, і розфасовують у флакони для зберігання. Тварин звичайно імунізують імуногенними кон'югатами або похідними, і одержують антисироватку або моноклональні антитіла за стандартними методиками. Сполуки за винаходом використовують як сполучні ланки або спейсери при одержанні афінних сорбентів, іммобілізованих ферментів, призначених для контролю або для одержання імуноферментих систем аналізу. Сполуки за винаходом містять безліч функціональних груп, придатних для утворення поперечних зв'язків с потрібними речовинами. Наприклад, стандартним методом є зв'язування афінних реагентів, таких як гормони, пептиди, антитіла, лікарські засоби і т.п., з нерозчинними субстратами. Такі іммобілізовані реагенти використовують відомим методом для сорбції компонентів, що зв'язуються з афінним реагентом, з різних препаратів, діагностичних зразків і інших сумішей. Аналогічним чином іммобілізовані ферменти використовують для проведення каталітичних перетворень із простою регенерацією ферменту. Біфункціональні сполуки звичайно використовують для приєднання аналізованих речовин до детектуємих груп при одержанні діагностичних реагентів. При пошуку активних сполук переважно використовують клітини з конкретних тканин, які чутливі до інфекції ВПЛ. Відомі системи для аналізу придатні для визначення in vivo біодоступності, включаючи стабільність у просвіті кишечнику, проникність у клітини, стабільність у гомогенаті печінки і стабільність у плазмі. Однак, навіть якщо складні ефіри, аміди або інші захищені похідні не перетворюються in vivo у вільні гідроксильні, аміно або гідроксильні групи, їх можна використовувати як проміжні похідні для хімічного синтезу. Застосування відповідно до даного винаходу підтверджують визначенням антипроліферативної активності. При визначенні антипроліферативної активності оцінюють дію сполук на проліферацію культуральних клітин. Клітини культивують протягом 7 діб у присутності різних концентрацій сполук. У день 7 клітини проявляють, і інтенсивність зафарбовування (пропорційну числу клітин) визначають на спектрофотометрі. Отримані дані відкладають на осі ординат, а концентрацію сполуки на осі абсцис, і одержують криву залежності відповідної реакції від дози сигмоїдального типу, по якій визначають концентрацію сполуки, що знижує проліферацію клітин на 50% (50% ефективна концентрація або ЕС50). Активні сполуки за даними визначення штипроліферативної активності мо 89625 36 жуть проявляти цитостатичний ефект (інгібування ділення клітин) та/або цитоцидний ефект (загибель клітин). При визначенні антипроліферативної активності з використанням ВПЛ-позитивних ракових клітин і нормальних клітин, виявляють сполуки, які інгібують проліферацію ВПЛ-позитивних ракових клітин з більшою ефективністю в порівнянні з нормальними тканинами людини. Приклади способів одержання сполук відповідно до даного винаходу Винахід відноситься також до способів одержання композицій за винаходом. Композиції одержують будь-яким придатним методом органічного синтезу. Відома безліч таких методів. Однак, сучасні методи описані в наступних виданнях: "Compendium of Organic Synthetic Methods", J. Wiley and Sons, New York, т.1, Ian T.Harrison and Shuyen Harrison 1971; T.2, Ian T.Harrison and Shuyen Harrison 1974; т.3, Louis S.Hegedus and Leroy Wade, 1977; т.4, Leroy G. Wade, jr., 1980; т.5, Leroy G. Wade jr., 1984, і т.6, Michael B.Smith; a також March J. "Advanced Organic Chemistry, Third Edition", J.Wiley and Sons, New York, 1985; "Comprehensive Organic Synthesis. Selectivity, Strategy and Efficiency in Modern Organic Chemistry", в 9 томах, Barry M.Trost, Editor-in-Chied, Pergamon Press, New York, видання 1993. Приклади способів одержання композицій за винаходом описані нижче. Ці методики представлені для ілюстрації природи таких препаратів і не обмежують обсяг винаходу. Звичайно реакції проводять у стандартних умовах при стандартних температурі, часі реакції, з використанням стандартних розчинників. Такі умови докладно описані в процитованій літературі. Звичайно реакцію проводять при температурі від 100°С до 200°С, в апротонному або протонному розчиннику протягом від 10 секунд до 10 діб. Обробка реакційної суміші звичайно включає нейтралізацію будь-якого непрореагованого реагенту з наступним розподілом суміші між водою і органічним розчинником і відділенням шару, що містить продукт. Окислення і відновлення звичайно проводять при температурі, близькій до кімнатного (приблизно 20°С), однак реакції з використанням відновлення гідридами металів у більшості випадків проводять при зниженій температурі від 0°С до 100°С, відновлення звичайно в апротонному розчиннику, а окислювання в протонному або апротонному розчиннику. Тривалість реакції підбирають залежно від необхідного типу реакції. Реакції конденсації звичайно проводять при температурі, близькій до кімнатної, однак нерівноважні, кінетично контрольовані реакції конденсації проводять при зниженій температурі (від 0°С до 100°С), у протонному (для рівноважних реакцій) або апротонному (для кінетично контрольованих реакцій) розчиннику. За необхідності використовують стандартні методики синтезу, такі як азеотропне видалення побічних продуктів реакції і використання безводного середовища (наприклад, в атмосфері інертного газу). 37 Приклади способів одержання сполук за винаходом описані нижче на наступних схемах. ДоклаСхема 1 89625 38 дний опис методик представлений у розділі "Приклади" з посиланням на відповідну схему. Схеми 39 Схема 2 89625 40 41 Схема 3 89625 42 43 Схема 4 89625 44 45 Схема 5 89625 46 47 Схема 6 89625 48 49 Схема 7 89625 50 51 Схема 8 89625 52 53 Схема 9 Схема 10 Схема 11 Схема 12 89625 54 55 Схема 13 89625 56 57 Схема 14 89625 58 59 Схема 15 89625 60