Спосіб лікування проявів опіатного абстинентного синдрому

Реферат: Спосіб лікування проявів опіатного абстинентного синдрому включає комбіноване використання препаратів амітриптиліну, аміназину, пенталгіну-плюс, анальгіну, димедролу, бензоналу та карбамазепіну у таблетованих формах. Додатково використовують знеболювальний препарат пенталгін-плюс, антигістамінний холінолітично активний препарат димедрол та протиепілептичні препарати карбамазепін і бензонал. При цьому пенталгін-плюс, анальгін (500 мг), димедрол (50 мг), бензонал (100 мг) та карбамазепін (200 мг) застосовують у вигляді таблетованих стандартних препаратів, які дають хворому чотири рази на добу по одній таблетці. Амітриптилін застосовують тричі на добу у вигляді таблетованого стандартного препарату в дозі по 25 мг вранці, ввечері та на ніч, а аміназин дають двічі на добу в обід та на ніч у кількості двох таблеток по 25 мг. UA 111525 U (54) СПОСІБ ЛІКУВАННЯ ПРОЯВІВ ОПІАТНОГО АБСТИНЕНТНОГО СИНДРОМУ UA 111525 U UA 111525 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, а саме до наркології, і може бути застосована для використання в комплексному лікуванні опіатного абстинентного синдрому з ціллю ліквідації вегетативних проявів даного патологічного стану, для суттєвого зменшення або повної ліквідації проявів больового та агрипнічного синдромів, характерних для даної патології. Запропонована корисна модель також може бути застосована для досягнення седативного та нормотимічного ефектів, важливих в лікуванні психопатологічних проявів опіатного абстинентного синдрому. Відомі способи лікування опіатного абстинентного синдрому із застосуванням холінолітиків, а саме - атропіну сульфату у вигляді атропінокоматозної терапії. Вперше атропінокоматозна терапія для лікування психічних захворювань була запропонована Г.Форрером [Forrer GR. Miller JJ: Atropine coma: A somatic therapy in psychiatry. Am J Psychiatry 1 15:455-458. 1958], та на перших етапах свого існування знайшла широке застосування в лікуванні різноманітної гострої психіатричної патології, в тому числі, й у лікуванні опіатного абстинентного синдрому. Цей спосіб досить широко використовувався у країнах колишнього СРСР, де лідерами його використання у лікуванні проявів опіатної абстиненції були А.Г. Гофман із співробітниками [Гофман А.Г., Бориневич В.В., Черняховский Д.А. и др. Наркомании, токсикомании и их лечение. Метод, рекомендации. - М., 1979. - 48 с.]. Атропінокоматозна терапія (АКТ) здатна практично повністю ліквідовувати прояви опіатного абстинентного синдрому, суттєво впливати на вираженість постабстинентної депресії та інших психопатологічних розладів, які спостерігаються у опіатних наркоманів під час ремісії, послаблювати патологічний потяг до наркотику, збільшуючи тим самим тривалість та якість ремісії. Недоліком відомого способу є його потенційна небезпечність для життя хворого внаслідок досить тривалого виключення свідомості хворого, технічна складність виконання, велика кількість абсолютних та відносних протипоказань до АКТ, велика кількість ранніх та відкладених у часі ускладнень АКТ, до числа яких входять і такі небезпечні патологічні стани, як гостре психомоторне збудження, порушення свідомості, гострі галюцинози, надмірна тахікардія, надмірна гіпертензія, апное, серцеві аритмії, блювота із наступною аспірацією блювотних мас, надмірне поглиблення коми, колаптоїдні стани та гостра серцево-судинна недостатність. Недоліком відомого способу є і велике перевищення терапевтичних доз атропіну сульфату, що нерідко провокує у хворого появу побічних явищ у вигляді сухості в роті, кон'юнктивіту, кашлю, запорів, затруднень сечовиділення, апатії, безсоння, порушень психіки у вигляді манії, депресії, відстроченого галюцинозу або делірію. Недоліком відомого способу у економічному плані є необхідність забезпечення його виконання в умовах спеціалізованого відділення із використанням дороговартісного устаткування із залученням висококваліфікованих спеціалістів, що серйозно впливає на вартість лікування. Відомий також спосіб лікування опіатного абстинентного синдрому із застосуванням атропіну сульфату у вигляді центральної холінолітичної блокади (ЦХЛБ) за методикою Назаралієва [Назаралиев Ж.Б., Мунькин Л.М. Лечение острой фазы опийного абстинентного синдрома методом центральной холинолитической блокады. Бишкек, MCN, 2003, 408 с.]. Спосіб широко застосовується у клінічній практиці, отримав визнання у спеціалістів і по своїй суті є модифікацією методики атропінокоматозної терапії із певним зменшенням дози атропіну сульфату під час лікування за рахунок додаткового використання немедикаментозних методів лікування та знеболювальних препаратів. Недоліками цього відомого способу є практично всі недоліки, властиві для атропінокоматозної терапії (див. вище). Відомі способи лікування опіатного абстинентного синдрому із застосуванням інших антихолінергічних засобів - амітриптиліну, дексбезетиміду, гангліоблокаторів та курареподібних препаратів [Гофман А.Г., Лошаков Е.С, Нижниченко Т.И. Купирование опийной абстиненции атропином и трициклическими антидепрессантами. Неотложная наркология [Тез. докл. Обл. науч.-пр. конф.]. Харьков. 1987:248-51), (Кочмала М.Т., 1973; Морозов Г.В., 1974), (Dilsaver S.C., 1988]. Недоліком зазначених відомих способів є велика кількість ускладнень у вигляді колаптоїдних станів, затримки сечовиділення, кишкової непрохідності, порушень зору, важких розладів дихальної та серцевої діяльності, в тому числі - порушень серцевого ритму, а в разі застосування амітриптиліну - ще й виникнення деліріозних станів, ліквідація котрих, у свою чергу, потребуватиме додаткового застосування великих доз нейролептиків із їхніми побічними та небажаними для хворого ефектами. Все це, у свою чергу, погіршує стан хворих, знижує загальний терапевтичний та економічний ефект, негативно впливає на терміни перебування хворих у стаціонарі, уповільнює перехід хворих до наступних етапів лікування. Близькими до заявленого за технічною суттю та досягнутими результатами є численні способи лікування опіатного абстинентного синдрому із застосуванням так званої 1 UA 111525 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 "психофармакологічної моделі", до структури якої входять препарати, які переважно використовуються за принципом симптоматичної терапії [Малышев В.Г., Корлюгов О.Р. Анализ эффективности известных методов лечения опийного абстинентного синдрома. Medical Express, 2009]. У численних варіантах психофармакологічної моделі для корекції розладів сну та поведінки використовуються транквілізатори та нейролептики у різних комбінаціях, а для зняття больового синдрому застосовуються ортофен, кетанов, диклофенак та інші анальгетики [Воронин К.Э., Рохлина М.Л., Петракова Л.Б. Клинические проявления и патогенетические методы лечения опийного абстинентного синдрома // Актуальные проблемы медикосоциальной реабилитации больных алкоголизмом и наркоманиями. - М., 1994; 125-129], [Галактионова Т.Е. Клинические варианты героиновой наркомании в аспекте дифференцированной терапии. Автореф. канд. дисс. М., 2009], [Иванец Н.Н., Винникова М.А. Кетанов в терапии абстинентного синдрома у больных с опийной (героиновой) зависимостью: пособие для врачей. - М., 2003. - 16 с.]. Недоліком зазначених відомих способів є фактичне ігнорування вегетативної складової опіатного абстинентного синдрому та недостатній вплив на прояви больового синдрому, що, у свою чергу, негативно відбивається на загальному фізичному та емоційному стані хворих та в кінцевому результаті призводить до збільшення кількості психотропних препаратів, за рахунок дії котрих компенсується вплив патологічної вегетативної та больової імпульсації на організм та психіку хворих. Це також погіршує стан хворих, знижує загальний терапевтичний та економічний ефект, негативно впливає на терміни перебування хворих у стаціонарі, уповільнює перехід хворих до наступних етапів лікування. Близьким до заявленого є спосіб лікування опіатного абстинентного синдрому із застосуванням карбамазепіну в добових дозах 200-600 мг, запропонований казахстанськими вченими [Н.Б. Ережепов, А.А. Кусаинов, М.В. Прилуцкая, А.Н. Рамм. Синдром отмены опиоидов. (Патогенез, клиника, лечение). Методические рекомендации. Павлодар. 2010]. Недоліком цього відомого способу також є фактичне ігнорування вегетативної складової опіатного абстинентного синдрому, та недостатність повноцінного комплексного підходу до лікування больового синдрому в складі опіатного абстинентного синдрому, що призводить у свою чергу до збільшення кількості психотропних препаратів, за рахунок дії котрих компенсується вплив патологічної вегетативної та больової імпульсації на організм та психіку хворих із зазначеними вище негативними загально-терапевтичними та економічними ефектами. Найбільш близьким по суті виконання та кінцевим результатам до заявленого є спосіб лікування проявів опіатного абстинентного синдрому із використанням беллалгіну, амітриптіліну та аміназину [Хрикін В.М., заявки u201511088 та u201511089, подані та зареєстровані в Державному реєстрі патентів України на корисні моделі 12.11.2015 р.]. При цьому дані препарати застосовуються у стандартній таблетованій формі, як вегетоактивна та протибольова та седативна складова частина медикаментозного комплексу, із суворим дотриманням разових та добових терапевтичних доз. Белалгін дається хворому два рази на добу - вранці та в ввечері по дві таблетки, а амітриптилін також дається двічі на добу у вигляді таблетованого стандартного препарату в дозі по 25 мг в обід та на ніч - по одній таблетці. Перевагою заявленого способу перед відомим є суттєве підсилення протибольового ефекту комбінації препаратів у адекватних дозах за рахунок поєднання анталгічної дії пенталгіну-плюс, анальгіну, димедролу, амітриптиліну, бензоналу та карбамазепіну, підсилення снодійної дії аміназину та амітриптиліну за рахунок седативного ефекту від дії карбамазепіну, бензоналу, пенталгіну-плюс та димедролу, та підсилення дії запропонованого комплексу на афективну симптоматику за рахунок поєднання антидепресивного впливу амітриптиліну та нормотимічної дії того ж карбамазепіну. При цьому у великій мірі зберігається зафіксований у попередніх відомих моделях позитивний вплив комплексу на вегетативну складову опіатного абстинентного синдрому за рахунок холінолітичної активності амітриптиліну, аміназину та димедролу. Амітриптилін використовується у звичайних терапевтичних дозах, при яких практично не проявляється його негативний вплив на психічний стан хворого. Ця схема є особливо ефективною в разі лікування хворих, котрі вживають синтетичні опіоїди (субітекс, трамадол), які не викликають такої різкої вегетативної реакції, як героїн та кустарно виготовлені препарати снодійного маку Важливими факторами є широка присутність препаратів у аптечній мережі, зручність користування таблетованими формами засобів, та економічна ефективність методу, сульфату. В основу корисної моделі поставлено задачу суттєвого полегшення стану хворого під час лікування опіатного абстинентного синдрому, прискорення переходу хворого до наступних етапів лікування опіатної залежності, скорочення терміну лікування за рахунок підвищення терапевтичного ефекту. 2 UA 111525 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Поставлена задача вирішується тим, що, згідно з корисною моделлю, до комплексного лікування опіатного абстинентного синдрому включається пероральне призначення амітриптиліну у таблетованій формі в дозі 25 мг - по одній таблетці тричі на день - вранці, ввечері та на ніч. Холінолітично активний нейролептик аміназин також використовується у таблетованій формі у вигляді таблеток по 25 мг та призначається два рази на добу у кількості двох таблеток в обід та на ніч. Комплексний анальгетик пенталгін-плюс використовується у вигляді стандартних таблеток чотири рази на добу - вранці, в обід, ввечері та на ніч по одній таблетці на прийом. Анальгетик анальгін використовується у вигляді стандартних таблеток дозою 500 мг чотири рази на добу - вранці, в обід, ввечері та на ніч по одній таблетці на прийом. Антигістамінний холінолітично активний препарат димедрол використовується у вигляді стандартних таблеток дозою 50 мг чотири рази на добу - вранці, в обід, ввечері та на ніч по одній таблетці на прийом. Протиепілептичний препарат бензонал використовується у вигляді стандартних таблеток дозою 100 мг чотири рази на добу - вранці, в обід, ввечері та на ніч по одній таблетці на прийом. Антиконвульсант карбамазепін також використовується у таблетованій формі в стандартній дозі 200 мг, та дається хворому чотири рази на добу - по одній таблетці дозою 200 мг вранці, в обід, ввечері та на ніч. Препарати призначаються з першого дня перебування хворого у стаціонарі. Клінічна практика твердить про те, що призначення пенталгіну-плюс, анальгіну, димедролу та бензоналу у подібних випадках на термін, менший за три доби, є недостатнім, а більше п'яти діб недоцільним. Середній термін призначення даних препаратів для лікування вегетативних та больових проявів опіатного абстинентного синдрому у запропонованій авторами моделі складає чотири доби. Карбамазепін відміняється поступово протягом наступних чотирьох-п'яти діб переважно з ціллю збереження нормотимічного ефекту. Аміназін та амітриптилін також відміняються поступово протягом десяти-дванадцяти діб - переважно для збереження снодійного та психостабілізуючого ефекту. Використання аміназину базується на його снодійній, заспокійливій та помірній холінолітичній активності, до того ж аміназин здатний потенціювати дію деяких анальгетиків. Використання амітриптиліну базується на його відомих фармакологічних властивостях, а саме на його здатності до активізації холінолітичної системи організму, на його знеболювальній та снодійній активності та на його можливостях впливу на афективну симптоматику. Використання пенталгіну-плюс базується на дії його складових компонентів, анальгетиків парацетамолу, кодеїну фосфату та проліфеназону, а також на седативній та снодійній дії того ж кодеїну фосфату та фенобарбіталу, котрий також входить до складу пенталгіну-плюс. Використання анальгіну базується на його знеболювальних властивостях. Використання димедролу базується на його холінолітичних, гангліоблокуючих та седативних властивостях, суттєве значення в даній моделі також мають певні нейролептичні властивості димедролу. Використання бензоналу базується на його фармакологічних властивостях, а саме на тому, що він є прямим похідним фенобарбіталу і виявляє під час застосування виражений снодійний та седативний ефекти, а також підсилює дію анальгетиків на організм хворого. Використання карбамазепіну базується на його відомих фармакологічних властивостях, а саме на його на його знеболювальній, помірній седативні, легкій снодійній та вираженій нормотимічній активності. Заявлений спосіб здійснюється наступним чином. Хворому щоденно чотири рази на добу, а саме - о восьмій годині ранку, о тринадцятій годині дня, о вісімнадцятій годині вечора та на ніч, о двадцять другій годині дається по одній таблетці пенталгіну-плюс, анальгіну (500 мг), димедролу (50 мг), бензоналу (100 мг) та карбамазепіну (200 мг), о тринадцятій голині та на ніч хворому щоденно дається по дві таблетки аміназину по 25 мг кожна, та о восьмій годині ранку, вісімнадцятій годині вечора та на ніч, о двадцять другій годині він також отримує по одній таблетці амітриптиліну в дозі 25 мг. При цьому лікар або підготовлена медсестра паралельно веде моніторинг вегетативних проявів опіатного абстинентного синдрому, найбільш виражених у розладах кишкової діяльності, підвищеного слиновиділення та ринореї. Аналогічним чином ведеться моніторинг проявів больового та агрипнічного синдромів. Найбільш оптимальним засобом для такої оцінки на погляд автора корисної моделі є розроблена та запропонована ним раніше у співавторстві із М.А. Тріщинською раніше шкала ОАС1. Препарати відміняються після зникнення відповідної патологічної симптоматики. Термін застосування пенталгіну-плюс, анальгіну, димедролу та бензоналу, як правило, не перевищує п'яти діб, а карбамазепіну - семи-восьми діб. Дані параметри вибрані дослідним шляхом у зв'язку з тим, що при їх використанні виявлявся найвищий терапевтичний ефект. 3 UA 111525 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Спосіб протипоказаний при наявності алергії на аміназин, амітриптилін, анальгін, димедрол, бензонал, карбамазепін та на складові частини та пенталгіну-плюс, та при глаукомі, ішемічній хворобі серця та декомпенсованих пороках серця, атриовентрикулярній блокаді, виразковій хворобі шлунку та дванадцятипалої кишки, онкозахворюваннях, тиреотоксикозі, активному туберкульозі легень, гострих лихоманкових станах. Спосіб використаний нами у 23 різностатевих хворих у віці від 18 до 35 років, які усі страждали на опіатну наркоманію у 2-й стадії. Усі хворі систематично вживали опіати у ін'єкційній формі та мали сформований опіатний абстинентний синдром різного ступеня важкості. Позитивний результат отримано у всіх хворих, ступінь результату підтверджується достовірними клініко-психопатологічними даними, в тому числі, із застосуванням шкал ОАС1 та ОАС2, раніше запропонованих авторами корисної моделі для динамічної діагностики опіатного абстинентного синдрому. Приклад 1. Хворий Ш., 20 років. Діагноз: психічні та поведінкові розлади внаслідок уживання опіоідів в постійній формі, опіатний абстинентний синдром. Вживає опіати в ін'єкційній формі протягом останніх трьох років, перебуває на диспансерному обліку протягом останніх двох років, двічі лікувався з приводу опіатного абстинентного синдрому в умовах стаціонару за різними методиками. Ремісії після лікування мали тривалість до чотирьох місяців. При госпіталізації хворий відмічає, що він востаннє вживав наркотики в день приїзду до лікарні. Середня добова доза кустарно виготовленого розчину опіатів у середній концентрації - до 2,5 мл розчину. У стаціонарі з першої доби перебування хворий отримував перорально аміназин, амітриптилін, пенталгін-плюс, анальгін, димедрол, бензонал та карбамазепін за зазначеною вище схемою протягом перших чотирьох діб стаціонарного лікування. За цей час вегетативні прояви опіатного абстинентного синдрому у виглядів розладів кишкової діяльності, підвищеного слиновиділення та ринореї практично не проявлялися та не доставляли хворому дискомфорту. У рамках дії лікувального комплексу було також відмічено повну ліквідацію больових відчуттів та майже повну стабілізацію сну. В зв'язку з цим на п'яту добу лікування опіатного абстинентного синдрому анальгін, димедрол, бензонал та пенталгін-плюс були хворому відмінені, карбамазепін був поступово відмінений на восьмий день лікування, а аміназин та амітриптилін були залишені лише для нічного прийому для подальшої стабілізації сну та профілактики афективних реакцій. Вегетативні і больові розлади після цього не відновилися, що свідчить про достатній ефект від застосування препарату у цьому випадку. Ускладнень від прийому аміназину, амітриптиліну, пенталгіну-плюс, анальгіну, димедролу, бензоналу та карбамазепіну у хворого не відмічалося. Покращення стану хворого підтверджувалося достовірними клініко-психопатологічними даними, в тому числі, із застосуванням шкал ОАС1 та ОАС2, раніше запропонованих авторами корисної моделі для динамічної діагностики опіатного абстинентного синдрому. Таким чином, призначення аміназину, амітриптиліну, пенталгіну-плюс, анальгіну, димедролу, бензоналу та карбамазепіну у даному випадку привело до ліквідації вегетативних проявів опіатного абстинентного синдрому у вигляді розладів кишкової діяльності, підвищеного слиновиділення та ринореї протягом перших чотирьох діб застосування препаратів, привело до ліквідації проявів больового синдрому, та суттєвої стабілізації сну, що, у свою чергу, позитивно вплинуло на загальне самопочуття хворого, об'єктивні показники його стану, створило позитивні умови для переходу до наступних етапів лікування та скорочення терміну його перебування у стаціонарі. Приклад 2. Хворий Р. 28 років. Діагноз: психічні та поведінкові розлади внаслідок уживання опіоідів в постійній формі, опіатний абстинентний синдром. Вживає опіати в ін'єкційній формі протягом останніх десяти років. З приводу опіатного абстинентного синдрому в умовах стаціонару лікувався неодноразово. При госпіталізації хворий відмічає, що він востаннє вживав наркотики вранці напередодні. Середня добова доза кустарно виготовленого розчину опіатів у середній концентрації - до 2,5-3,0 мл розчину. У стаціонарі з першої доби перебування хворий отримував перорально аміназин, амітриптилін, пенталгін-плюс, анальгін, димедрол, бензонал та карбамазепін за зазначеною вище схемою протягом перших чотирьох діб стаціонарного лікування. За цей час вегетативні прояви опіатного абстинентного синдрому у виглядів розладів кишкової діяльності, підвищеного слиновиділення та ринореї практично не проявлялися та не доставляли хворому дискомфорту. У рамках дії лікувального комплексу було також відмічено повну ліквідацію больових відчуттів та суттєву стабілізацію сну. В зв'язку з цим на п'яту добу лікування опіатного абстинентного синдрому пенталгін-плюс, анальгін, димедрол та бензонал були хворому відмінені, а аміназин та амітриптилін були залишені лише для нічного прийому для подальшої стабілізації сну та профілактики афективних реакцій. Карбамазепін було поступово відмінено на сьомий день лікування. Вегетативні і больові розлади після цього не 4 UA 111525 U 5 10 15 20 25 30 відновилися, що свідчить про достатній ефект від застосування препарату у цьому випадку. Ускладнень від прийому аміназину, амітриптиліну, пенталгіну-плюс, анальгіну, димедролу, бензоналу та карбамазепіну у хворого не відмічалося. Покращення стану хворого підтверджувалося достовірними клініко-психопатологічними даними, в тому числі, із застосуванням шкал ОАС1 та ОАС2, раніше запропонованих авторами корисної моделі для динамічної діагностики опіатного абстинентного синдрому. Таким чином, призначення аміназину, амітриптиліну, пенталгіну-плюс, анальгіну, димедролу, бензоналу та карбамазепіну у даному випадку привело до ліквідації вегетативних проявів опіатного абстинентного синдрому у вигляді розладів кишкової діяльності, підвищеного слиновиділення та ринореї протягом перших чотирьох діб застосування препарату, привело до повної ліквідації проявів больового синдрому, та суттєвої стабілізації сну, що, у свою чергу, позитивно вплинуло на загальне самопочуття хворої, об'єктивні показники її стану, створило позитивні умови для переходу до наступних етапів лікування та скорочення терміну її перебування у стаціонарі. Як видно із прикладів здійснення, заявлений спосіб лікування опіатного абстинентного синдрому у хворих на опіатну наркотичну залежність є дієздатний і ефективний. У порівнянні із відомими способами заявлений спосіб лікування проявів опіатного абстинентного синдрому із застосуванням аміназину, амітриптиліну, пенталгіну-плюс, анальгіну, димедролу, бензоналу та карбамазепіну дозволяє суттєво підсилити протибольовий ефект комбінації препаратів у адекватних дозах за рахунок поєднання анталгічної дії усіх препаратів, підсилення снодійної дії аміназину та амітриптиліну за рахунок седативного ефекту від дії пенталгіну-плюс, димедролу, бензоналу та карбамазепіну та підсилення дії запропонованого комплексу на афективну симптоматику за рахунок поєднання антидепресивного впливу амітриптиліну та нормотимічної дії того ж карбамазепіну. При цьому зберігається зафіксований у попередніх відомих моделях позитивний вплив холінолітичної складової лікувального комплексу на вегетативну складову опіатного абстинентного синдрому. Все це, у свою чергу, дозволяє в багатьох випадках уникнути призначення інших психотропних та знеболювальних препаратів, необхідних для лікування проявів опіатного абстинентного синдрому у конкретного хворого. Таким чином, заявлений спосіб в порівнянні із відомими способами дозволяє суттєво підвищити терапевтичну ефективність комплексного лікування опіатного абстинентного синдрому. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 35 40 45 Спосіб лікування проявів опіатного абстинентного синдрому, котрий включає комбіноване використання препаратів амітриптиліну, аміназину, пенталгіну-плюс, анальгіну, димедролу, бензоналу та карбамазепіну у таблетованих формах, який відрізняється тим, що разом з холінолітично активним антидепресантом амітриптиліном та холінолітично активним нейролептиком аміназіном, які взаємно підсилюють вегетоактивний, заспокійливий, снодійний та знеболювальний ефекти один одного, з метою досягнення вираженого підсилення знеболювального, снодійного та седативного ефектів використовують знеболювальний препарат пенталгін-плюс, антигістамінний холінолітично активний препарат димедрол та протиепілептичні препарати карбамазепін і бензонал, та при цьому пенталгін-плюс, анальгін (500 мг), димедрол (50 мг), бензонал (100 мг) та карбамазепін (200 мг) застосовують у вигляді таблетованих стандартних препаратів, які дають хворому чотири рази на добу по одній таблетці, амітриптилін застосовують тричі на добу у вигляді таблетованого стандартного препарату в дозі по 25 мг вранці, ввечері та на ніч, а аміназин дають двічі на добу в обід та на ніч у кількості двох таблеток по 25 мг. 50 Комп’ютерна верстка Г. Паяльніков Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 5