Спосіб доклінічної діагностики гаймориту

Реферат: Спосіб доклінічної діагностики гаймориту належить до медицини, а саме до визначення патологічних змін в гайморових пазухах та клінічного статусу жувальних зубів верхньої щелепи. UA 70702 U (54) СПОСІБ ДОКЛІНІЧНОЇ ДІАГНОСТИКИ ГАЙМОРИТУ UA 70702 U UA 70702 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до медицини, а саме до визначення патологічних змін в гайморових пазухах та клінічного статусу жувальних зубів верхньої щелепи. Відомий ряд підходів до діагностики гаймориту, заснованих на різних методиках. Всі відомі автори ділять гайморит на одонтогенний і неодонтогенний. Відомим є спосіб, при якому залежно від клінічного перебігу виділяють гострий, хронічний і хронічний одонтогенний гайморит, який загострився. Крім того визначають дві форми одонтогенних запалень верхньощелепних пазух - відкриту і закриту. У першому варіанті верхньощелепна пазуха сполучається з порожниною рота, а в другому - ні (Клиника и лечение одонтогенных гайморитов: автореф. дис….канд. мед. наук. / Г.Н. Марченко. - Одесса, 1966. - 15 с). Подальше дослідження патоморфологічних змін слизистої оболонки верхньощелепних пазух, що виникають при хронічних одонтогенних запальних процесах, діагностує три форми гаймориту: катаральну, ексудативну і проліферативну. Стверджують, що у більшості хворих морфологічні зміни слизистої оболонки верхньощелепної пазухи носять обмежений характер і захоплюють ділянку, прилеглу до причинних зубів (Одонтогенные свищи верхнечелюстной пазухи и хирургическое лечение их: Дис. … канд. мед. наук./ В.Е. Щегельский. - Харьков, 1966. 331 с). Спостерігаючи хворих, більшість з яких не відзначають ознак гострого запалення, що передують хронічному захворюванню, визначили, що особливістю одонтогенного гаймориту є те, що він частіше має первинно хронічне походження. (Тимофеев А.А. Руководство по челюстно-лицевой хирургии и хирургической стоматологии. - Киев: Червона Рута - Турс, 2004. 1062 с). Відомим є спосіб діагностики одонтогенного гаймориту на доклінічному етапі, при якому пацієнта обстежують і включають в групу страждаючих одонтогенним або неодонтогенним процесом тільки після звернення до лікувальної установи, пред'являючи відповідні скарги (Пискунов Г. З., Пискунов С. З. Клиническая ринология. - М.: МИКЛОШ, 2002. - 390 с). З урахуванням якісного і кількісного співвідношення "корінь зуба - дно гайморової пазухи", патогенетична значущість якого згадується всіма авторами, диференціальна діагностика поза періодом гострого протікання патологічного процесу не проводиться. Недоліком даного способу є те, що діагностика ґрунтується на "симптоматичних" принципах. Найбільш близьким до пропонованого способу є спосіб неінвазивної діагностики хронічних верхньощелепних риносинуситів, що протікають латентно, що включає огляд, лабораторне дослідження вмісту, рентгенологічне дослідження пазух носа (Гофман В.Р. Учебник. - СанктПетербург, 2001. - С. 292-293), при якому виявляють набряк у вогнищах найбільшого запалення, при гіперпластичних формах - потовщення слизистої оболонки пазух, заложеність носа, а потім підтверджують діагноз рентгенологічно і патоморфологічно. Недоліком даного способу є те, що при огляді не розцінюють гіпертрофію нижніх носових раковин з однієї і обох сторін як ознаку запального процесу у верхньощелепних пазухах, що призводить до риногенних внутрішньочерепних і інших ускладнень. В більшості випадків гіпертрофія нижньої носової раковини спостерігається на стороні, протилежній запальному процесу у верхньощелепній пазусі, а у разі двостороннього латентного риносинуситу гіпертрофія спостерігається з обох боків, але переважно на стороні, протилежній більшому запаленню. В основу корисної моделі поставлено задачу удосконалення способу доклінічної діагностики гаймориту, в якому за рахунок додаткового дослідження досягається визначення топографії співвідношення дна гайморової пазухи і коріння зубів верхньої щелепи, їх клінічного стану, за рахунок чого поліпшується точність доклінічної діагностики гаймориту, що дозволяє планувати лікувальні і реабілітаційні заходи. Поставлена задача вирішується в способі доклінічної діагностики гаймориту, який здійснюють шляхом рентгенологічної візуалізації пазух носа, згідно з корисною моделлю, при виявленні затемнення, додатково проводять томографічне дослідження пацієнтам, що звернулися за наданням стоматологічної допомоги і не пред'являють скарг, що обумовлюють проведення диференціальної діагностики відносно можливої патології, пов'язаної з гайморовими пазухами, досліджують томограму, в аксіальному вікні мультиплощинної реконструкції, орієнтують осі налаштування на зубі, що цікавить, потім в коронарному або сагітальному вікні настроюють зображення шляхом поєднання осей налаштування і осі (ей) кореня (ів) досліджуваного зуба; визначають найменшу відстань (перпендикуляр) від верхівки кореня (ів) зуба до просвіту гайморової пазухи, у разі неоднорідності візуалізації просвіту гайморових пазух і відстані від будь-якого апекса кореня будь-якого з жувальних зубів верхньої 1 UA 70702 U 5 10 15 20 25 щелепи до просвіту гайморової пазухи, що перевищує 2 мм, діагностують не одонтогенний характер гаймориту. Для вирішення вказаних завдань на великій кількості пацієнтів розроблена клінікотопографічна карта (таблиця) області гайморових пазух, яка дає можливість описати будь-яке з питань клініки і топографічної анатомії шляхом вивчення комп'ютерної томограми і налаштування осей в режимі мультиплощинної реконструкції. Суть корисної моделі пояснюють фіг. 1-3. На фіг. 1 зображено анатомо-геометричне співвідношення гайморової пазухи і піднебінного кореня зуба 2, 7; клінічний статус піднебінного кореня зуба 2, 7; на фіг. 2 - анатомо-геометричне співвідношення гайморової пазухи і медіального кореня зуба 2, 7; клінічний статус медіального кореня зуба 2, 7; на фіг. 3 анатомогеометричне співвідношення гайморової пазухи і дистального кореня зуба 2, 7; клінічний статус дистального кореня зуба 2, 7. Спосіб, що заявляється, здійснюють таким чином. Пацієнтові, що звернувся до лікувальної установи стоматологічного профілю зі скаргами на різну патологію жувального апарату, що не пред'являв скарг, які б обумовлювали проведення диференціальної діагностики відносно можливої патології, пов'язаної з гайморовими пазухами, проводиться дослідження, наприклад, на томографі Toshiba PAX-Reve 3D, з використанням програмного забезпечення Ez3D2009 Professional. Після чого в аксіальному вікні мультиплощинної реконструкції орієнтують осі налаштування на зубі, що цікавить, наприклад другому верхньому лівому молярі. Потім в коронарному або сагітальному вікні настроюють зображення шляхом поєднання осей налаштування і осі (ей) кореня (ів) досліджуваного зуба; визначають найменшу відстань (перпендикуляр) від апекса (ів) кореня (ів) досліджуваного зуба до межі кісткової тканини дна гайморової пазухи; у тій же послідовності досліджують всі жувальні зуби верхньої щелепи; заповнюють клініко-топографічну карту області гайморових пазух (табл.); у разі неоднорідності візуалізації просвіту гайморових пазух і відстані від апекса (ів) кореня (ів) кожного з жувальних зубів верхньої щелепи до просвіту гайморової пазухи, що перевищує 2 мм, робиться висновок про неодонтогенний характер гаймориту. Графічний алгоритм, що описує клініко-топографічний статус області дна гайморових пазух Таблиця Зуб Співвідношення піднебінного кореня і гайморової порожнини Співвідношення медіального щочного кореня і гайморової порожнини Співвідношення дистального щічного кореня і гайморової порожнини З'єднання пульпарної камери з порожниною рота Візуалізація тіні пломбувального матеріалу в піднебінному корені Візуалізація тіні пломбувального матеріалу в дистальному щічному корені Візуалізація тіні пломбувального матеріалу в медіальному щічному корені 8 Права гайморова пазуха 7 6 5 4 4 Ліва гайморова пазуха 5 6 7 8 1.4,4 2.6,5 1.1,9 н 2 2 2 30 35 Коментар до заповнення карти. Вивчають відношення апекса до дна гайморової пазухи: - якщо корінь зуба відстає від гайморової пазухи на 2 мм, указують індекс 1 і відстань (мм) від межі "повітря - кісткова тканина" до апекса, наприклад 1,2 мм. Надалі метрична розмірність не указується; - якщо корінь відстає в просвіт гайморової пазухи, указують відстань від межі "повітря кісткова тканина" до апекса із знаком мінус, наприклад 1-2 мм; 2 UA 70702 U - якщо апекс знаходиться в проекції межі "повітря - кісткова тканина", то на це указує запис 1,0; 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 - якщо корінь прилягає до дна гайморової пазухи, указують індекс 2 і протяжність прилягання, наприклад 2,2 мм; - якщо корінь вистилає дно гайморової пазухи, указують протяжність вистилання, наприклад 2,2 мм; - якщо одна поверхня кореня знаходиться в проекції кісткової тканини, а інша обернена в просвіт гайморової порожнини, вважаємо, що корінь вистилає дно гайморової порожнини, і застосовуємо відповідний запис. Вивчаючи сполучення пульпарної камери з порожниною рота: - якщо пульпарна камера зуба візуалізується як замкнутий об'єкт або зуб лікований з приводу ускладненого карієсу, ставиться індекс "н"; - якщо рентгенологічна порожнина зуба сполучається з порожниною рота, ставиться індекс "д". Вивчають ступінь заповнення пломбувальним матеріалом кореневого каналу: - якщо в проекції кореня зуба не візуалізується тінь, відповідна по щільності ендодонтичному пломбувальному матеріалу, то у відповідному осередку ставиться індекс 0; - якщо в проекції кореня зуба візуалізується тінь, відповідна по щільності ендодонтичному пломбувальному матеріалу, ставиться індекс 1; - якщо апекс рентгенологічно обтурований, ставиться індекс 2; - якщо матеріал виведений в просвіт гайморової пазухи, ставиться індекс 3. Клінічний приклад. Пацієнтка Н. Н. 37 років, звернулася в стоматологічну поліклініку зі скаргами на кровоточивість при їжі. Незначні болі при накушуванні зліва в області верхньої щелепи, що виникають під час їжі. Клінічна ситуація зумовила проведення рентгенологічного обстеження. З метою диференційної діагностики затемнення, яке локалізується на дні лівої гайморової порожнини, додатково проведено дослідження запропонованим способом, здійснено визначення клініко-топографічного співвідношення коренів зуба 2, 7 і дна гайморової порожнини. Для опису клініко-топографічного співвідношення піднебінного кореня і гайморової пазухи в коронарному вікні настроюють зображення шляхом поєднання сагітальної (червоної) осі і осі піднебінного кореня досліджуваного зуба; у сагітальному вікні проводять відповідні вимірювання (фіг.1) і роблять відповідні записи: піднебінний корінь зуба 2, 7 відстає від гайморової пазухи на 4,4 мм, в порожнині зуба візуалізується тінь, відповідна по щільності пломбувальному матеріалу; у проекції піднебінного кореня зуба 2,7 візуалізується тінь, відповідна по щільності ендодонтичному пломбувальному матеріалу, апекс рентгенологічно обтурований. Для опису клініко-топографічного співвідношення медіального кореня і гайморової пазухи в коронарному вікні настроюють зображення шляхом поєднання сагітальної осі і осі медіального кореня досліджуваного зуба; у сагітальному вікні проводять відповідні вимірювання (фіг. 2) і роблять відповідні записи: медіальний корінь зуба 2, 7 прилягає до дна гайморової пазухи впродовж 6,5 мм, в порожнині зуба візуалізується тінь, відповідна по щільності пломбувальному матеріалу; у проекції медіального кореня зуба 2, 7 візуалізується тінь, відповідна по щільності ендодонтичному пломбувального матеріалу, апекс рентгенологічно обтурований. Для опису клініко-топографічного співвідношення дистального кореня і гайморової пазухи в коронарному вікні настроюють зображення шляхом поєднання сагітальної (червоної) осі і осі дистального кореня досліджуваного зуба; у сагітальному вікні проводять відповідні вимірювання (фіг. 3) і роблять відповідні записи: дистальний корінь зуба 2, 7 відстає від гайморової пазухи на 1,9 мм, в порожнині зуба візуалізується тінь, відповідна по щільності пломбувальному матеріалу; у проекції дистального кореня зуба 2, 7 візуалізується тінь, відповідна по щільності ендодонтичному пломбувальному матеріалу, апекс рентгенологічно обтурований. На підставі проведеного дослідження роблять висновок: оскільки піднебінний корінь зуба 2, 7 відстає від гайморової пазухи на 4,4 мм, а медіальний корінь зуба прилежить до дна гайморової порожнини впродовж 6,5 мм, так само дистальний знаходиться на відстані менше 2 мм, затемнення контуру є в просвіті гайморової порожнини носить одонтогенний характер. Отримані дані внесені до відповідного стовпця в клініко-топографічній карті. При виникненні клінічного інтересу можливе вивчення інших жувальних зубів верхньої щелепи і заповнення відповідних стовпців. Таким чином, запропонований спосіб доклінічної діагностики гаймориту дозволяє визначити наявність гаймориту ще до появи клінічних ознак, що дозволяє провести адекватне лікування. 60 3 UA 70702 U ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 5 10 Спосіб доклінічної діагностики гаймориту, який здійснюють шляхом рентгенологічної візуалізації пазух носа, який відрізняється тим, що при виявленні затемнення, додатково проводять томографічне дослідження пацієнтам, що звернулися за наданням стоматологічної допомоги і не пред'являють скарг, що обумовлюють проведення диференціальної діагностики відносно можливої патології, пов'язаної з гайморовими пазухами, досліджують томограму, в аксіальному вікні мультиплощинної реконструкції, орієнтують осі налаштування на зубі, що цікавить, потім в коронарному або сагітальному вікні настроюють зображення шляхом поєднання осей налаштування і осі кореня досліджуваного зуба; визначають найменшу відстань (перпендикуляр) від верхівки кореня зуба до просвіту гайморової пазухи, у разі неоднорідності візуалізації просвіту гайморових пазух і відстані від будь-якого апекса кореня будь-якого з жувальних зубів верхньої щелепи до просвіту гайморової пазухи, що перевищує 2 мм, діагностують неодонтогенний характер гаймориту. 4 UA 70702 U Комп’ютерна верстка А. Крулевський Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 5