Спосіб лікування гострих асептичних синовітів у коней

Реферат: Спосіб лікування гострих асептичних синовітів у коней шляхом призначення лікарських засобів, які вводять внутрішньосуглобово. Коням в порожнину суглоба вводять 5 мл 2 %-ного розчину лідокаїну та 2-4 мл 2,5 % розчину трифузолу. При цьому маніпуляцію виконують з інтервалом у 48 годин, всього 2-3 ін'єкції. UA 80396 U (12) UA 80396 U UA 80396 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до ветеринарної медицини, а саме, ветеринарної хірургії, і може бути використаною у лікуванні асептичних синовітів у коней. Відомо, що захворювання кінцівок у коней, особливо суглобів, зустрічається досить часто, значного розповсюдження вони набувають при незадовільному утриманні, годівлі та експлуатації. Останній етіологічний фактор, у більшості випадків, стосується спортивного конярства. Згадані хвороби часто набувають затяжного або хронічного перебігу, чим наносять значні економічні збитки власникам тварин. Для лікування асептичних артритів (синовітів) у коней існує значна кількість різних методів. Найбільш розповсюдженим методом лікування артритів є застосування медикаментозних препаратів, а саме, нестероїдних протизапальних препаратів (НПВП) і кортикостероїдних гормонів. Як нестероїдні протизапальні препарати використовують фенилбутазон, напроксен, флуніксин і ацетилсаліцилову кислоту. Кортикостероїди використовують для лікування артритів, враховуючи їх сильну протизапальну дію. Препарати призначають або внутрішньо, або внутрішньосуглобово. (Артриты неинфекционного происхождения у лошадей / Е.Ф. Забегина, М.Е. Савицкая. Всероссийский научно-исследовательский институт экспериментальной ветеринарии им. Я.Р. Коваленко; АО "Аюрведа", Москва http://www.bayeranimalhealth.ru/scripts/pages/ru/library/cattle/arthritis/index.php). Такий спосіб лікування вважаємо за прототип. Спільними суттєвими ознаками способу-прототипу та корисної моделі, що заявляється, є призначення лікарських засобів, які вводять внутрішньосуглобово. Однак в деяких випадках призначення нестероїдних протизапальних засобів призводить до несприятливих реакцій - виникнення виразок в травному тракті і нирках, особливо у лошат. При призначенні кортикостероїдів можуть розвинутись порушення метаболізму хряща. Відома також біологічно активна речовина піперидиній 2-[5-(2-фурил)-4-феніл-1,2,4-триазол3-ілтіо]ацетат, яку описано у патенті України № 36330, "Похідні 1,2,4-триазолу, що виявляють противірусну активність по відношенню до вірусів курячих ембріонів" (опубл. 27.10.2008, бюл. № 20). Однак у доступній нам літературі ми не знайшли описання способу лікування з використанням такої речовини. В основу корисної моделі поставлено задачу удосконалення способу лікування гострих асептичних синовітів у коней шляхом використання 2,5 % розчину піперидинію 2-[5-(2-фурил)-4феніл-1,2,4-триазол-3-ілтіо]ацетату (умовна назва - трифузол) для внутрішньосуглобового введення, що забезпечить більш швидке, і без подальших ускладнень, клінічне одужання тварин, нормалізацію біохімічних показників як у сироватці крові, так і у синовіальній рідині. Поставлена задача вирішується тим, що у способі лікування гострих асептичних синовітів у коней шляхом призначення лікарських засобів, які вводять внутрішньосуглобово, згідно з корисною моделлю, що коням в порожнину суглоба вводять 5 мл 2 %-ного розчину лідокаїну та 2-4 мл 2,5 % розчину трифузолу (піперидинію 2-[5-(2-фурил)-4-феніл-1,2,4-триазол-3ілтіо]ацетату), при цьому маніпуляцію виконують з інтервалом у 48 годин, всього 2-3 ін'єкції. Причинно-наслідковий зв'язок між сукупністю ознак, що заявляються, та технічним результатом полягає у такому. Для визначення якості результату було проведено клінічну оцінку і патогенетичне обґрунтування способу лікування асептичних синовітів (артритів) у коней, а саме: - коням контрольної групи (n-12) ін'єктували внутрішньосуглобово 2-4 мл розчину дипроспану (Betamethasone) (бетаметазону дипропіонат - 6,43 мг, бетаметазону натрію фосфату - 2,63 мг/мл) з додаванням 2 %-го розчину лідокаїну в дозі 5 мл з інтервалом у 48 годин до повного одужання (всього 2-3 ін'єкції); - коням дослідної групи (n-15) в порожнину суглоба вводили 2-4 мл 2,5 % розчину трифузолу (піперидинію 2-[5-(2-фурил)-4-феніл-1,2,4-триазол-3-ілтіо]ацетату) та 5 мл 2 %-ного розчину лідокаїну. Ін'єкції виконували з інтервалом у 48 годин, до одужання, всього 2-3 ін'єкції. У процесі лікування проводили загальне дослідження тварин, обстеження ураженого суглоба, а на 4-у, 8-у та 12-у добу лікування досліджували морфологічний склад крові, вміст білків, малонового діальдегіду та церулоплазміну у синовіальній рідині ураженого суглоба та сироватці крові. Встановлено, що у коней в перші дні розвитку експериментального асептичного синовіту в обох групах загальний стан був пригнічений, тварини здебільшого лежали, підводились неохоче, із значним зусиллям, корм приймали в'яло, ушкоджену кінцівку у статичному положенні тримали підвішеною або ж спиралися на зачіпну частину копита. У більшості тварин відмічалася кульгавість опертої або висячої кінцівки другого ступеня, у деяких - третього. Уражені суглоби були збільшені в об'ємі, значно болючі, з підвищеною місцевою температурою, напівзігнуті. Флексія у суглобах викликала значну болючість. 1 UA 80396 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Температура тіла у тварин перебувала в межах 37,7-39,0 °C, пульс - 28-42 удари за хвилину, частота дихальних рухів - 10-13 за хвилину. Вищезгадані ознаки є характерними для асептичного синовіту. При подальшому спостереженні на 2-3-й день хвороби, після проведеного лікування, температура у тварин дослідної групи перебувала в межах норми і складала 37,6-38,4 °C, пульс - 28-40 ударів за хвилину, частота дихальних рухів - 10-12 за хвилину. Місцева температура тіла була дещо підвищеною. Суглоб у незначній мірі збільшений в об'ємі, малоболючий, відмічалася кульгавість опертої кінцівки слабкого ступеня, помітна лише при русі тварини. У коней контрольної групи суглоби ще були з вираженою болючістю, ознаками підвищеної місцевої температури, у меншій мірі, але все ж таки збільшеними в об'ємі; спостерігалася кульгавість середнього ступеня. Температура, пульс та частота дихальних рухів складали відповідно: 37,938,6 °C, 29-42 удари за хвилину і 10-12 дихальних рухів за хвилину. Синовія із уражених суглобів від тварин обох груп була зріджена, каламутна, мало тягуча. На 4-5-й дні спостереження відмічалось значне покращання загального стану тварин дослідної групи, зменшення об'єму уражених суглобів і місцевої температури тіла; кульгавість була практично відсутня, за винятком деяких тварин, у котрих вона ще мала місце при русі. У коней контрольної групи клінічні ознаки ще були виражені, але набряк області суглобів та їх болючість значно зменшилися, місцева температура перебувала в межах норми, як і загальна температура тіла та інші показники в обох групах тварин. Протягом наступних 6-8 днів у тварин, для лікування яким застосували гормональний препарат, відмічали затухання більшості характерних ознак синовіту. Кульгавість зникла, тварини вільно опиралися всією підошвою, суглоби не були болючими, місцева температура коливалась у межах норми. При пункції синовіальних виворотів були отримані зразки синовіальної рідини нормальної консистенції. У деяких коней при дуже ретельному огляді все ж відмічалося незначне збільшення суглобів в об'ємі, яке через 1-2 місяці ускладнювалося у вигляді фіброзиту за рахунок проліферації сполучної тканини. У коней дослідної групи місцева температура перебувала в межах норми, болючість відсутня. Отримані при пункції зразки синовії були в межах норми. В цій групі тварин клінічне одужання наставало на 10-14 добу, але у подальшому без ознак рецидиву та ускладнень. На 4-ту добу лікування у коней дослідної групи відбувалося більш динамічне зниження рівня загальних протеїнів як у сироватці крові, так і синовіальній рідині порівняно із показником до лікування. Водночас, концентрація загальних протеїнів у тварин обох груп залишалась вищою відносно рівня клінічно здорових коней у 1,05 та 1,2 рази у сироватці відповідно, тоді як у синовіальній рідині така різниця становить 2,94 рази у першій групі і 3,06 - у другій. Восьма доба лікувального періоду характеризувалась подальшим зниженням вмісту загального білка в сироватці крові коней як першої, так другої груп порівняно із показником до лікування у 1,2 та 1,1 рази, відповідно. Слід зазначити, що концентрація загального білку в крові коней дослідної групи в цей період досягла рівня клінічно здорових тварин, тоді як у контрольній групі цей показник ще значно перевищував значення інтактних тварин. У синовіальній рідині досліджуваний показник навіть на 12-у добу перевищував клінічно здорових як у першій, так і в другій групах, що свідчить про значну реакцію тканин суглоба на травму, але з вірогідною різницею між ними. У процесі лабораторних досліджень та вивчення патогенезу запальних процесів у суглобі було встановлено збільшення концентрації малонового діальдегіду (МДА) як у сироватці крові, так і в синовіальній рідині, що є показником накопичення токсичних продуктів перекісного окислення ліпідів (ПОЛ) та пригнічення антиоксидантних властивостей у місці ураження. Характерні зміни малонового діальдегіду відмічали в синовіальній рідині (табл. 1). Зокрема, якщо на 4-у добу запалення даний показник незначно знижувався як у першій, так і у другій групах, то при подальшому проведенні лікувальних процедур (8-а доба) концентрація малонового діальдегіду знижувалася, а різниця між групами поступово збільшувалася, яка становила 0,89 мкмоль/л або на 18 %. На 12-у добу лікування, після третьої ін'єкції лікарських препаратів, відмічалось подальше зниження кількості кінцевого продукту ПОЛ у контрольній групі до 4,35±0,35 і в дослідній - до 3,19±0,41 мкмоль/л із вірогідною (р