Спосіб лікування вітряної віспи у дітей

Реферат: Спосіб лікування вітряної віспи у дітей включає застосування симптоматичної терапії. При цьому на фоні базисної терапії додатково при всіх формах захворювання призначають препарат ліпосомальної форми рекомбінантного інтерферону альфа-2b (ліпоферон) перорально. UA 87208 U (54) СПОСІБ ЛІКУВАННЯ ВІТРЯНОЇ ВІСПИ У ДІТЕЙ UA 87208 U UA 87208 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель, що заявляється, належить до медицини, а саме до педіатрії, і може бути використана для лікування вітряної віспи у дітей. Вітряна віспа сьогодні належить до найбільш поширених інфекційних захворювань, особливо серед дітей. До останнього часу вона вважалася "легким" дитячим захворюванням. Першими звернули увагу на тяжкий перебіг вітряної віспи у хворих на лейкемію в Японії, зважаючи на значну кількість таких хворих в цій країні [1]. Пізніше з'явилися повідомлення про ускладнення і летальні випадки, пов'язані з вітряною віспою в інших країнах світу: США, Німеччині, Англії [2, 3, 4]. Вітряна віспа на сьогодні розглядається як важлива медико-соціальна проблема, оскільки при цьому захворюванні можливий розвиток ускладнень, в першу чергу, зумовлених безпосереднім впливом вірусу та приєднанням вторинної бактеріальної інфекції [5]. Внаслідок загальної сприйнятливості та інтенсивного крапельного механізму передачі на вітряну віспу хворіють переважно діти дошкільного і молодшого шкільного віку. За даними Бобровицької А.І., Біломері Т.А. та інш. із загального числа хворих на цю інфекцію діти до 7 років становлять 75-84 %, до 10 років - 92-95 %. Максимум захворюваності припадає на дітей у віці 3-4 років - на кожні 10 тис. дітей цього віку хворіє близько 600-1000. Середній показник захворюваності на 100 тис. населення у великих містах України становить від 500 до 1100, у сільській місцевості захворюваність у 3-4 рази нижча. В Україні щороку хворіє на вітряну віспу близько 150 тис., 75 % серед них діти [3, 6]. Середньотяжкий, тяжкий та ускладнений перебіг захворювання, за даними літератури, є характерним для пацієнтів у віці старше 14 років та для дітей першого року життя. Звичайно, захворювання перебігає доброякісно, та в 1 на 50 випадків спостерігаються ускладнення. В структурі ускладнень превалюють вторинні бактеріальні інфекції шкіри, пневмонія, ураження ЦНС. Частота енцефаліту, який частіше проявляється церебелярною атаксією, становить близько 1 на 4000 випадків вітряної віспи. Пневмонія може бути як первинною вірусною, так і бактеріальної природи. Летальність при вітряній віспі серед дітей 1-14 років в світі становить близько 2 на 100000 випадків [4, 6, 7]. 89,1 % всіх випадків вітряної віспи, що потребують госпіталізації, реєструються у первісно здорових дітей. У Франції у 1998 р., у 92,5 % пацієнтів, що були госпіталізовані з приводу вітряної віспи, не було виявлено фактора - предиктора ускладненого перебігу інфекції, який міг би обумовити тяжкий перебіг захворювання, таких як, наявність в анамнезі порушень імунітету, інфікованість ВІЛ, тощо [8]. Тяжкий перебіг захворювання має у новонароджених і людей похилого віку. У дорослих ризик виникнення ускладнень у 25 разів вищий, ніж у дітей. Показник госпіталізації дорослих з вітряною віспою, ускладненою пневмонією, становить 27, енцефалітами - 3,3 на 10 тис. випадків. Ризик виникнення пневмоній серед цієї групи хворих дорівнює 1 на 400 випадків. У дітей енцефаліти виникають із частотою 1,7 на 100 тис. хворих. За даними Лещинської Е.В., Мартиненко І.Н. на гострий енцефаліт хворіють переважно діти - у віці 4-7 років, за іншими даними - виключно діти перших 2 років життя. Частота реєстрації гострого енцефаліту коливається в межах 0,06-7,9 % [9]. Особливо небезпечна вітряна віспа для новонароджених дітей, чиї матері захворіли на вітряну віспу протягом останнього тижня до пологів. У них захворювання може перебігати у вигляді генералізованої вісцеральної форми і закінчуватися летально [5, 10]. Водночас новонароджені і діти раннього віку можуть хворіти на вітряну віспу в легкій і рудиментарній формах за умови наявності імунітету у матері, а також у випадках, коли дитина незадовго до інфікування отримувала препарати плазми крові та імуноглобуліни. За статистикою, захворюваність вагітних жінок на вітряну віспу не перевищує 0,5-0,7 випадків на 1000. При зараженні вітряною віспою під час вагітності в терміни до 14 тижнів ризик для плоду становить 0,4-0,5 %, а при зараженні в терміни від 14 до 20 тижнів - 1,4-2 %. Відсоток розвитку пороків та каліцтв у плода становить близько 1 % [10]. Вітряна віспа є убіквітарною інфекцією, тобто поширена всюди. Захворювання характерне для зон помірного та тропічного клімату. Особливості клімату та способу життя впливають на віковий розподіл вітряної віспи. В зоні помірного клімату захворювання зустрічається в 90 % випадків, в основному у дітей до 12 років і в холодний час року (у другій половині зими, ранньою весною). В зоні тропічного клімату вітряна віспа не має сезонності та розвивається частіше серед підлітків і дорослих, у яких перебігає тяжко. Захворювання є причиною госпіталізації і летальності в країнах Європи [9, 11]. В останні роки відбуваються помітні зміни структури захворюваності дитячого населення, пов'язані із демографічними змінами: частка хворих дітей шкільного віку зростає, тоді як дошкільного - скорочується. Засобом етіотропної терапії вітряної віспи є ацикловір [10]. Противірусну терапію призначають з першого дня захворювання. Дітям із скомпрометованою імунною системою, за наявності ускладнень з боку нервової системи ацикловір вводиться внутрішньовенно. Курс 1 UA 87208 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 етіотропної терапії триває 7 діб чи 48 годин після появи останніх елементів висипки. Імунокомпетентним дітям при тяжких формах захворювання та дітям із скомпроментованою імунною системою при середньотяжких і легких формах ацикловір застосовується перорально. Крім ацикловіру при вітряній віспі ефективними є такі препарати як валацикловір, фамцикловір, ганцикловір, препарати інтерферонів, інфлюцид, флавозид [10, 12, 13, 14]. Для лікування вітряної віспи у новонароджених використовують ацикловір в дозі 10-20 мг/добу, розділений на три введення протягом доби, 7-денним курсом, при тяжкому перебігу хвороби призначають вищі дози препарату. При тяжких, генералізованих формах вітряної віспи, особливо у новонароджених, дітям на першому році життя, можливе використання внутрішньовенного полівалентного імуноглобуліну курсом 3-5 введень, щодня в дозі 0,4 г/кг маси тіла або специфічного варіцела-зостерного імуноглобуліну в дозі 0,2 мл/кг маси тіла [6, 10]. Відомий спосіб лікування вітряної віспи, вибраний як найближчий аналог (10), передбачає застосування противірусного препарату ацикловір у дітей із тяжкою формою вітряної віспи, вітряною віспою у дітей на фоні онкогематологічних захворювань; реципієнтів органів, кісткового мозку, які захворіли на вітряну віспу; хворим, які отримують кортикостероїдні препарати; дітям із вродженими Т-клітинними імунодефіцитами; дітям із ВІЛ-інфекцією - хворим на вітряну віспу; із вродженою вітряною віспою; у дітей із вітряною віспою, яка ускладнена ураженнями нервової системи, гепатитом, тромбоцитопенією, пневмонією перорально у дозі - дітям у віці до 2 років по 200 мг, дітям від 2 до 6 років - 400 мг і дітям від 6 років до 18 років - 800 мг за прийом. Зазначена доза приймається 5 разів на добу впродовж 7 днів. Дітям із легкою і середньотяжкою формою захворювання проведення лише симптоматичного лікування. При легкій і середньотяжкій формах вітряної віспи у імунокомпетентних пацієнтів проводиться симптоматичне лікування спрямоване на профілактику вторинних бактеріальних ускладнень. Воно складається із попередження порушення покришки пухирців на шкірі, дотримання у чистоті постільної білизни, одягу хворого, обробки елементів висипу розчинами анілінових барвників, 1 % розчином перманганату калію. Для профілактики виникнення вторинної бактеріальної інфекції в ротовій порожнині після їжі рекомендується полоскання 5 % розчином борної кислоти, слабкими розчинами перманганату калію, фурациліну або просто - кип'яченою водою. Ацикловір - противірусний препарат, синтетичний аналог ациклічного пуринового нуклеозиду, який виконує високо селективну дію на віруси герпесу [15]. Усередині інфікованих вірусом клітин під дією вірусної тимідинкінази відбувається ряд послідовних реакцій трансформації ацикловіру в моно-, ди- і трифосфат ацикловіру. Ацикловіртрифосфат вбудовується в ланцюжок вірусної ДНК і блокує її синтез шляхом конкурентного інгібування вірусної ДНК-полімерази. Ацикловір є фармакологічно неактивною речовиною, яка трансформується в противірусний засіб тільки після проникнення до клітини, інфікованої вірусами герпесу (HSV, CMV, EBV та іншими герпесвірусами) або вірусами vericella zoster (VZV). Ця активація ацикловіру зазнає каталітичної дії із бокутимідинкіназою вірусів HSV або VZVферменту, необхідної для реплікації цих вірусів. Спрощено можна сказати, що вірус синтезує власний противірусний засіб. При цьому відбуваються такі окремі дії: ацикловір посилено проникає до клітин, інфікованих вірусами герпесу. Вірусна тимідинкіназа, що знаходиться в цих клітинах, фосфорилює ацикловір в ацикловіру монофосфат; ацикловіру трифосфат має спорідненість до вірусної ДНК-полімерази, що в 10-30 разів перевищує спорідненість до клітинної ДНК-полімерази, і, таким чином, селективно інгібує активність вірусного ферменту. Крім того, вірусна ДНК-полімераза вводить ацикловір до складу вірусної ДНК, унаслідок чого відбувається обрив ланцюга при синтезі ДНК. Ці окремі стадії призводять загалом до дуже ефективної редукції розмноження вірусів. Тимідинкіназа інфікованих вірусом клітин активно перетворює ацикловір через низку послідовних реакцій в моно-, ди- і трифосфат ацикловіру. Останній взаємодіє з вірусною ДНК-полімеразою та вбудовується в ДНК, яка синтезується для нових вірусів. Таким чином, формується "дефектна" вірусна ДНК, що призводить до придушення реплікації нових поколінь вірусів. Проте цей спосіб має суттєві недоліки: - дітям із середньотяжкою формою, легкою формою захворювання ацикловір не показаний, - дітям, хворим на вітряну віспу із ускладненнями вітряної віспи крім ураження нервової системи, тромбоцитопенією, пневмонією ацикловір не показаний, - використання ацикловіру має проти покази та побічні дії, - при симптоматичному лікуванні термін видужання хворих затягується, - при симптоматичному лікуванні не визначається тривалість віремії, - лише симптоматичне лікування не має швидкої повної клінічної ефективності, 2 UA 87208 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Задачею корисної моделі, що заявляється, є створення такого способу лікування, який би дозволив досягти швидкої інволюції симптомів, зниження активності вірусу, скоротити термін лікування, попередити несприятливі наслідки захворювання. Технічним результатом є покращення ефективності лікування та зменшення ризику виникнення ускладнень шляхом включення до симптоматичної терапії препарату ліпосомальної форми рекомбінантного інтерферону альфа-2b (ліпоферон, компанія АО "Ядран", Галенська Лабораторія). Поставлена задача вирішується тим, що у відомому способі лікування вітряної віспи, який передбачає призначення симптоматичної терапії, згідно з корисною моделлю, додатково до симптоматичної терапії при всіх формах захворювання призначають препарат ліпосомальної 2 форми рекомбінантного інтерферону альфа-2b (ліпоферон) із розрахунку 1 млн. МО/м площі тіла перорально. Орієнтовні дози препарату у дітей при вітряній віспі складають: - дітям віком до 1 року - по 250 тис. МО 2 рази на добу; - дітям віком від 1 до 3 років - по 500 тис. МО 2 рази на добу; - дітям віком від 3 до 10 років - по 500 тис. МО - 1 млн. МО 2 рази на добу; - дітям віком від 10 до 15 років - по 1 млн. МО - 1,5 млн. МО 2 рази на добу; - дітям віком старше 15 років - по 1,5 млн. МО 2 рази на добу, курс лікування від 5 до 7 днів. Ліпосомальна форма рекомбінантного інтерферону альфа-2b є представником групи ліпосомних препаратів [14]. Ліпосомне покриття складається із лецитину і холестерину. Серед активних субстанцій препарату є інтерферон людський рекомбінантний альфа-2b, вітамін Е, аскорбінова кислота. Поліпептидна структура молекули, біологічна активність та фармакологічні властивості рекомбінантного білка та людського лейкоцитарного інтерферону альфа-2 ідентичні. Існуючі" препарати інтерферонів для системного застосування при ін'єкційному способі можуть викликати небажані побічні ефекти - грипоподібний синдром, погіршення настрою, випадіння волосся, свербіж, висип на шкірі, диспепсію, біль в животі та інші небажані явища. Оскільки інтерферони належать до високомолекулярних білкових з'єднань, істотним моментом для їх орального застосування є підвищення біодоступності та безпечності. Одним із таких напрямків є створення ліпосомальних форм. Ліпосоми - це мікроскопічні сферичні частки, заповнені рідиною, з оболонкою з фосфоліпідів, аналогічних тим, які входять до складу клітинних мембран. Утворення ліпосом пов'язане із здатністю деяких ліпідів за певних умов формувати у водному середовищі концентричні біошари, що відокремлені один від одного водними проміжками. Для запобігання утворенню везикул з великим внутрішнім об'ємом і для стабілізації ліпідної мембрани використовується холестерин. Гідрофільні (водорозчинні) лікарські речовини можуть бути поміщені у внутрішній водний простір ліпосом, тоді як гідрофобні (жиророзчинні) включаються безпосередньо в ліпідну мембрану. За рахунок того, що оболонка ліпосом складається з природних компонентів, вона є повністю біодеградованою і біосумісною. Включені в ліпосоми лікарські речовини виявляються стійкішими в організмі, оскільки захищені ліпідною мембраною від дії зовнішніх умов, зокрема - від руйнування в травному тракті, що дозволяє здійснювати пероральний прийом ліпосомних препаратів. Речовина, що діє, вивільняється з ліпідної плівки шляхом екзоцитозу, унаслідок злиття ліпосоми з клітинною стінкою або в результаті полегшеної дифузії при адсорбції ліпідних везикул на поверхні клітини, що забезпечує доставку активної речовини безпосередньо всередину клітин. Ліпосоми, як носії лікарських речовин, мають низку переваг: захищають клітини організму від токсичної дії лікарських засобів; пролонгують дію введеного в організм лікарського засобу; захищають лікарські речовини від деградації; сприяють націленій специфічності за рахунок селективного проникнення з крові в тканини; змінюють фармакокінетику лікарських препаратів, підвищуючи їхню фармакологічну ефективність; дозволяють створити водорозчинну форму ряду лікарських субстанцій, збільшуючи тим самим їх біодоступність. Препарат Ліпоферон, за рахунок вмісту інтерферону, має противірусну, імуномодулюючу, антипроліферативну дії. До його складу також входить антиоксидант - вітамін Е. Застосування інтерферону сумісно із вітаміном Е підсилює його противірусну дію. Також це мінімізує токсичний вплив інтерферону на організм, що дозволяє використовувати - препарат у педіатричній практиці. Ліпосомування інтерферону та його комплексний склад обумовлює ряд нових ефектів. Відсутні побічні ефекти (підвищення температури, гарячка, грипоподібні явища), виникаючі при парентеральному введенні препаратів інтерферону. Спосіб здійснюється наступним чином: В дослідження було включено 33 дитини, хворі на вітряну віспу віком від 4 місяців до 15 років. Серед них хлопчиків було 78,8 % (26 дітей), дівчаток - 21,2 % (7 дітей). Дітей 1-го року життя було 18,2 % (6 дітей), у віці 1-7 років - 39,4 % (13 дітей), 7-15 років - 42,4 % (14 дітей). У 84,8 % дітей (28 дітей) був встановлений середньо-тяжкий перебіг захворювання, у 9,1 % 3 UA 87208 U 5 10 15 хворих (3 дітей) перебіг захворювання був розцінений як легкий, у 6,1 % дітей (2 дітей) - як тяжкий. Всі діти з вітряною віспою були розподілені на дві групи. До 1-ї групи увійшло 18 пацієнтів, які отримували стандартну симптоматичну терапію згідно Протоколів діагностики та лікування інфекційних хвороб у дітей (Наказ МОЗ України від 09.07.2004 р. № 354). 2-гу групу склали 15 пацієнтів, які разом із стандартною симптоматичною. терапією захворювання додатково отримували препарат ліпоферон. Суттєвих відмінностей у розподілі хворих за віком, статтю серед 1 та 2 групи не було, що свідчить про відсутність відмінностей у підібраних групах за статтю, віком для наступної порівняльної оцінки ефективності лікування. Статистичну обробку результатів дослідження проводили за допомогою MS Excel 2003. Визначались середні показники (t-тест Student) та стандартні відхилення (M±SD). Різницю частот визначали за методом оцінки різниці між частотами появи ознаки в окремих серіях спостереження, статистично достовірною вважали різницю, якщо р