Спосіб лікування інфекційного мононуклеозу у дітей

Спосіб лікування інфекційного мононуклеозу у дітей, що включає застосування антибактеріальних, антигістаміних препаратів, ентеросорбентів та 3 лецитину і холестерину. Серед активних субстанцій препарату є інтерферон людський рекомбінантний альфа-2b, вітамін Е, аскорбінова кислота. Поліпептидна структура молекули, біологічна активність та фармакологічні властивості рекомбінантного білка та людського лейкоцитарного інтерферону альфа-2 ідентичні [1, 8]. Існуючі препарати інтерферонів для системного застосування при ін'єкційному способі можуть викликати небажані побічні ефекти грипоподібний синдром, погіршення настрою, випадіння волосся, свербіж, висип на шкірі, диспепсію, біль в животі та інші небажані явища [3]. Оскільки інтерферони відносяться до високомолекулярних білкових з'єднань, істотним моментом для їх орального застосування є підвищення біодоступності та безпечності. Одним із таких напрямків є створення ліпосомальних форм. Ліпосоми - це мікроскопічні сферичні частки, заповнені рідиною, з оболонкою з фосфоліпідів, аналогічних тим, які входять до складу клітинних мембран. Утворення ліпосом пов'язане із здатністю деяких ліпідів за певних умов формувати у водному середовищі концентричні біошари, що відокремлені один від одного водними проміжками. Для запобігання утворенню везикул з великим внутрішнім об'ємом і для стабілізації ліпідної мембрани використовується холестерин. Гідрофільні (водорозчинні) лікарські речовини можуть бути поміщені у внутрішній водний простір ліпосом, тоді як гідрофобні (жиророзчинні) включаються безпосередньо в ліпідну мембрану. За рахунок того, що оболонка ліпосом складається з природних компонентів, вона є повністю біодеградуємою і біосумісною [12]. Включені в ліпосоми лікарські речовини виявляються стійкішими в організмі, оскільки захищені ліпідною мембраною від дії зовнішніх умов, зокрема - від руйнування в травному тракті, що дозволяє здійснювати пероральний прийом ліпосомних препаратів [12]. Речовина, що діє, вивільняється з ліпідної плівки шляхом екзоцитозу, унаслідок злиття ліпосоми з клітинною стінкою або в результаті полегшеної дифузії при адсорбції ліпідних везикул на поверхні клітини, що забезпечує доставку активної речовини безпосередньо всередину клітин. Ліпосоми, як носії лікарських речовин, мають низку переваг: захищають клітини організму від токсичної дії лікарських засобів; пролонгують дію введеного в організм лікарського засобу; захищають лікарські речовини від деградації; сприяють націленій специфічності за рахунок селективного проникнення з крові в тканини; змінюють фармакокінетику лікарських препаратів, підвищуючи їхню фармакологічну ефективність; дозволяють створити водорозчинну форму ряду лікарських субстанцій, збільшуючи тим самим їх біодоступність. Препарат Ліпоферон, за рахунок вмісту ІФН, має противірусну, імуномодулюючу, антипроліферативну дії. До його складу також входять антиоксиданти - вітаміни Е і С. Застосування інтерферону сумісно із вітамінами Е та С підсилює його противірусну дію. Також це мінімізує токсичний вплив ІФН на організм, що дозволяє використовувати препарат у педіатричній практиці [1, 6, 8, 9]. 56489 4 В літературі відображений досвід застосування Ліпоферону у дітей з гострими і хронічними вірусними гепатитами, в тому числі, вірусного гепатиту С, профілактики ГРЗ, алергічного ринокон'юнктивіту, атонічної бронхіальної астми, вітряної віспи, серозних менінгітів [1, 6, 8, 9]. Відомий спосіб лікування інфекційного мононуклеозу обраний нами в якості прототипу [4] передбачає застосування антибактеріальних, антигістамінних препаратів, ентеросорбентів та симптоматичної терапії. Однак недоліками даної терапії є те, що він має протипоказання та побічні дії. Задача корисної моделі, що досягається, є швидка інволюція симптомів, зниження активності вірусу, попередження несприятливих наслідків захворювання. Технічним результатом є зменшення ризику виникнення ускладнень та покращення ефективності лікування шляхом включенням до базисної терапії препарату Ліпоферон (компанія АО «Ядран», Галенська Лабораторія). Поставлена задача досягається тим, що у відомому способі лікування інфекційного моонуклеозу, який передбачає застосування антибактеріальних, антигістамінних препаратів, ентеросорбентів та симптоматичної терапії, згідно корисної моделі, на фоні базисної терапії додатково призначають препарат Ліпоферон у наступних дозах: дітям віком від 3 до 7 років по 500000 МО (1 флакон) один раз на добу; дітям віком від 7 до 15 років по 1000000 МО (2 флакони) двічі на добу; дітям віком від 15 до 18 років по 1,5000000 МО (3 флакони) двічі на добу курс лікування від 5 до 10 днів. Спосіб здійснюється наступним чином: В дослідження було включено 60 дітей, хворих на ІМ, у віці від 3 до 18 років, які методом рандомізації були розподілені на дві групи. Дітям 1 групи, крім базисної терапії призначали препарат Ліпоферон. Діти 2 групи отримували лише базисну терапію інфекційного мононуклеозу. Верифікацію діагнозу здійснювали на підставі даних анамнезу, клінічного та лабораторного обстеження (загального аналізу крові, визначення активності трансаміназ крові), виявлення специфічних маркерів EBV Інфекції - антитіл класів IgM VCA, IgG VCA, IgG EA до EBV, відсутності в крові IgG EBNA, визначення ДНК EBV у крові та слині. В дослідження увійшли діти, у яких при проведенні первинного імунологічного дослідження було виявлено зниження в крові рівня сироваткового інтерферону, ІФН- та ІФН-. Статистичну обробку результатів дослідження проводили за допомогою MS Excel 2007. Визначались середні показники (t-тест Student) та стандартні відхилення (MSD). Різницю частот визначали за методом оцінки різниці між частотами появи ознаки в окремих серіях спостереження, статистично достовірною вважали різницю, якщо р