Застосування комбінованого препарату тіоцетаму як засобу корекції запальних процесів слизової оболонки порожнини рота

Реферат: Застосування комбінованого препарату тіоцетаму як засобу корекції запальних процесів слизової оболонки порожнини рота. UA 88640 U (12) UA 88640 U UA 88640 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, а саме до фармакології, стоматології і може бути використана при лікуванні запалення слизової оболонки порожнини рота у людей та інших ссавців. Запальна патологія слизової оболонки порожнини рота (СОПР) широко поширена в Україні та світі. Захворювання пародонта залишаються найрозповсюдженішими стоматологічними захворюваннями в світі, складаючи до 60-65 % в різних вікових групах [1]. Стандартними засобами лікування запалення СОПР є нестероїдні протизапальні препарати та антимікробні засоби. Проте стоматологічні захворювання обумовлюються не виключно місцевими чинниками екзогенного характеру, а також загальним станом організму, який, у свою чергу, викликаний порушенням функцій різних органів і систем. Дійсно, до теперішнього часу накопичено переконливі дані, що свідчать про тісний зв'язок стоматологічної патології із загальним станом організму [2]. В свою чергу, хвороба пародонта часто набуває хронічного перебігу, приводячи до серйозних порушень травлення, змін в системі імунітету, обумовлює загальносоматичну патологію або впливає на її перебіг, погіршує якість життя пацієнтів, їх емоційний стан [3]. Окрім стресової обумовленості стоматологічної патології слід мати на увазі також той факт, що процедура санації порожнини рота, через яку проходить практично кожний, сама по собі викликає емоціональне напруження, здатне не тільки негативно впливати на перебіг стоматологічної патології, але й спровокувати небезпечні нестоматологічні ускладнення [4]. З широкої гами медико-біологічних проблем стресу найактуальнішою і найменш розв'язаною є вивчення можливостей його корекції. Одним із способів досягнення цього є застосування фармакологічних засобів [5]. Відомий спосіб фармакотерапевтичної корекції стресових розладів в стоматології [6], проте, окрім узагальнюючої декларації застосування седативних, анальгетичних та антиоксидантних препаратів, він нічого конкретного не вносить у практичну діяльність. Сьогодні існує невизначеність у аспекті застосування стреспротекторів та метаболічних препаратів як засобів оптимізації лікування запалення слизової оболонки порожнини рота. Виправданим є застосування метаболічних препаратів [7], хоча антистресовий їх ефект не завжди достатній. Ноотропні препарати відносять до засобів проти стресової дії через їх властивість зберігати дієздатність організму шляхом підвищення порогу психофізіологічної стійкості, переводу пасивної форми адаптації в активну [8]. Стреспротективну дію ноотропів пов'язують з центральними та периферичними механізмами. Центральні механізми полягають у зміні активності гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової та симпатоадреналової систем і є проявами швидкої (неспецифічної) дії ноотропів, що має анксіолітичний компонент. Периферичні механізми, не менш важливі для реалізації стреспротекторної дії, пов'язані із впливом на активність антиоксидантних ферментів і оптимізацією енергетичного обміну [9]. Ноотропи є однією з найбільш безпечних груп не тільки серед нейротропних препаратів, але й у фармакології в цілому [10]. Класичним представником ноотропних препаратів є пірацетам, який залишається не тільки родоначальником, але й "золотим стандартом" засобів ноотропної дії. Відомо чимало способів застосування пірацетаму у таблетованих формах [11, 12], розчинах для ін'єкцій [13], навіть розчинах для перорального застосування [14]. Проте існують повідомлення, що в умовах клінічного застосування, зокрема при стресогенних станах, пірацетаму не рідко не вистачає структурно-функціональної чи регіональної специфічності дії, зокрема судинного компонента [10]. Це обумовлює доцільність використання комбінацій даного препарата із іншими засобами, які б доповнили його антистресові адаптаційні ефекти [15]. Так, запропоновано комбінацію пірацетаму з бурштиновою кислотою [16]. Бурштинова кислота обумовлює додатковий метаболічний ефект, проте він недостатньо виразний в умовах запального процесу у слизовій оболонці порожнини рота. Запропоновано комбінацію пірацетаму із вазотропним препаратом вінпоцетином [17]. Через переважно системний характер дії такий лікарський засіб не є оптимальним для застосування щодо стоматологічної патології. Існує досвід комбінування пірацетаму з церепропротеїнами [18], вітамінами [19] тощо. Відомі також екзотичні пропозиції комбінувати в стоматологічній практиці застосування пірацетаму з гіпербаричною оксигенацією й антипаркінсонічними засобами [20], опромінення електромагнітними хвилями терагерцового діапазону [21] тощо. Їх ефективність остаточно не доведено, що й стримує практичне застосування. Виходячи з того, що спільною патогенетичною ланкою захворювань запального й емоційностресового ґенезу є так званий оксидативний стрес, що виникає внаслідок порушення рівноваги 1 UA 88640 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 між про- та антиоксидацією в бік переважання процесів перекисного окиснення ліпідів, перспективними антистресовими засобами вважають антиоксиданти та антигіпоксанти [22]. Особливий інтерес представляють препарати з полікомпонентною фармакологічною дією, зокрема тіотриазолін, в якому антиоксидантний ефект поєднується з протиішемічним, кардіопротекторним, протиаритмічним, антиамнестичним, гепатозахисним, протизапальним, протиалергічним, ранозагоювальним, антиліпідемічним, антигіпертензивним, антигіпоксичним і нарешті стреспротекторним ефектами [23]. Усі вищенаведені відомості дозволяють характеризувати тіотриазолін як перспективний препарат для застосування при стресогенних станах, особливо в умовах запального процесу в стоматології. Одним з найперспективніших є застосування комбінованих препаратів на основі речовин ноотропної та метаболічної дії [24, 25]. Важливим є пропорційне відношення препаратів [26]. Вдало поєднує їх властивості препарат тіоцетам, що містить тіотриазолін та пірацетам у пропорції 1:4. Фармакологічний ефект тіоцетаму обумовлений взаємопотенціювальною дією інгредієнтів. Способом лікування запалення СОПР, найбільш близьким до того, що заявляється, за технічною суттю і результатом, який може бути досягнутим, і вибраним за прототип, є місцеве застосування тіотриазоліну [27]. В цьому способі виправдано використовується тіотриазолін як потужний метаболотропний препарат, проте відсутні дані про вплив на загальну ланку патогенезу запалення СОПР. Задача корисної моделі є розширення арсеналу засобів та підвищення ефективності лікування запалення СОПР. Поставлена задача вирішується шляхом застосування комбінованого препарату загальної антистресової дії тіоцетаму в комплексному лікуванні запальних захворювань СОПР. Тіоцетам застосовують у середніх терапевтичних дозах перорально (пірацетаму 0,2-0,4 г, тіотриазоліну 0,05-0,1 г три рази на добу за 30 хвилин до прийняття їжі) чи парентерально (пірацетаму 100 мг/мл, тіотриазоліну 25 мг/мл внутрішньом'язово чи внутрішньовенно крапельно один раз на добу), курс лікування - 2-3 тижні. Технічний ефект корисної моделі, а саме - підвищення ефективності лікування запальних захворювань СОПР забезпечується шляхом вдалої комбінації ноотропного та метаболотропного препаратів. Це дозволяє одночасно нівелювати стресогенний вплив і скоригувати місцеві метаболічні розлади, притаманні запаленню. Спосіб виконують наступним чином. Особі із запаленням слизової оболонки порожнини рота у комплексній терапії застосовують комбінований препарат тіоцетам у середній терапевтичній дозі перорально (250 мг/кг у шлунок раз на добу), курс лікування - до ліквідації запалення під контролем загального психоемоційного статусу та стану слизової оболонки порожнини рота. Корисна модель ілюструється наступним прикладом. Приклад. З метою експериментальної оцінки ефективності застосування антистресових лікарських препаратів нейрометаболічної дії при штучно індукованому запальному процесі у СОПР на фоні іммобілізаційного стресу проведено дослід на п'яти співставлюваних за вихідними показниками групах безпородних шурів-самців віком 3 місяці з масою тіла 150-250 г. Антистресову активність вивчали на моделі запалення СОПР, яке викликали 5-хвилинним втиранням під тіопенталовим наркозом (60 мг/кг внутрішньоочеревинно) 4 % розчину їдкого натру в щелепно-альвеолярну складку у щурів на рівні різців і порівнювали з показниками нейрогормональної, метаболічної, центральної нервової та серцево-судинної систем при гострому іммобілізаційному стресі, який відтворювався в клітках-пеналах протягом 20 годин. В першій групі після моделювання запалення на фоні стресу з лікувальною метою застосовували пірацетам 200 мг/кг, в другій - тіотриазолін 50 мг/кг, в третій - тіоцетам 250 мг/кг, четверта група являла собою моделювання іммобілізаційного стресу, п'ята група - інтактний контроль без лікування. За даними спостереження з'ясовано, що введення тіоцетаму зменшує виразність візуальних та об'єктивних ознак запалення СОПР (табл. 1). 2 UA 88640 U Таблиця 1 Вплив тіоцетаму на стан СОПР у щурів при запаленні порівняно з іммобілізацією Показники Місцеві ознаки, бали Температура місцева, °C Температура тіла, °C Лейкоцити крові, х 10 /л Інтактний контроль 0 36,7±0,1 36,6±0,08 3,9±0,21 Іммобілізація 3,0±0* 37,0±0,15 37,3±0,08* 3,93±0,13 Запалення 1,7±0,21* 37,4±0,06* 37,2±0,07* 4,78±0,36* Тіоцетам , 1,0±0* ** ¥ 36,7±0,09 * 37,0±0,08* 4,02±0,21 Примітка: В цій та наступних таблицях * - р