Спосіб аугментації альвеолярного відростка шляхом ін’єкційного піднадкісничного введення остеопластичних матеріалів

Реферат: UA 91432 U UA 91432 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, а саме до стоматології і щелепно-лицьової хірургії, і може бути використана для профілактики дефектів і деформацій альвеолярного відростка щелепи після видалення зуба, наприклад, для попередження і усунення атрофії вестибулярної стінки альвеолярного відростка в проекції фронтальної групи зубів (різці, ікла), крім того, доцільно виконувати попередню аугментацію альвеолярного відростка за 2-3 місяці до зубної імплантації або протезування знімними протезами. Кісткова тканина щелеп (альвеолярного відростка), що забезпечує фіксацію зубів і імплантатів, відносно м'яка (за рахунок крупнопетлистої структури основного масиву кістки) і має добре розвинену кровоносну мережу. Процеси резорбції і атрофії тканин альвеолярного відростка в постекстракційній ділянці починають переважати, як тільки відбувається перерозподіл або втрата функціонального навантаження. Видалення одного або декількох зубів, унаслідок травми або хронічного запального захворювання, сприяє розвитку процесу переміщення антагонуючих і сусідніх зубів, втраті частини об'єму кісткової тканини в області видаленого зуба. При цьому атрофія тканин парадонту відбувається не тільки в зоні дефекту зубного ряду, але і навколо нього (втрачається до 20 % об'єму в перебігу першого року). Через 2-3 роки після видалення відзначають зменшення анатомічних розмірів альвеолярного відростка вже на 40-60 % і це характерно для всіх груп населення. Скорочення розмірів альвеолярного відростка спостерігається не тільки у вертикальному, але і в поперечному напрямі. Дані явища спостерігаються навіть, якщо процес загоєння лунки проходив без вираженого запалення і різних ускладнень. Ділянки альвеолярних відростків з вираженою атрофією часто значно утрудняють ортопедичне лікування - знижується якість фіксації знімних протезів, погіршуються естетичні показники мостовидних конструкцій. При повній втраті зубів і зменшенні висоти альвеолярного гребеня, виготовлення традиційних знімних протезів проблематичне і супроводиться скаргами пацієнтів на труднощі адаптації, низьку функціональну ефективність і необхідність частої корекції протезів. Так само атрофія альвеолярних відростків щелеп є відносним протипоказанням при застосуванні дентальных імплантатів у зв'язку з відсутністю необхідного об'єму кісткової тканини від вершини альвеолярних відростків, до важливих анатомічних утворень, таких як верхньощелепні пазухи, порожнина носа, нижньощелепний канал і ін. В зв'язку з цим попередження або усунення наслідків постекстракційної атрофії і деформації альвеолярного відростка щелеп після видалення зубів представляється важливою медикосоціальною проблемою. Це обумовлює актуальність пошуку, шляхів підвищення ефективності лікування хворих в період від видалення зуба до виготовлення постійної ортопедичної конструкції, зокрема розробки малотравматичних методів лікування атрофії кісткової тканини щелеп. У сучасній стоматології однім з основних завдань є відновлення цілісності зубних рядів і функції жування. Ортопедична стоматологія досягла високого рівня в рішенні цієї задачі завдяки застосуванню високоестетичних незнімних конструкцій і знімних протезів. Проте постекстракційна атрофія і деформація альвеолярних відростків щелеп часто утрудняють і знижують якість ортопедичного лікування — погіршують естетику незнімних конструкцій, фіксацію знімних, а також нерідко є протипоказанням до застосування дентальних імплантатів. Встановлено, що навіть при типовому видаленні і відсутності у пацієнтів супутніх соматичних патологій неминучий розвиток постекстракційної атрофії альвеолярного відростка, що складає 72,2 % від всіх постекстракційних ускладнень. В зв'язку з цим, одним з найбільш важливих питань сучасної стоматології є пошук ефективних методик попередження і усунення вторинних деформацій альвеолярної кістки, зубів, що розвиваються після видалення. Перспективними методами рішення цієї задачі є: заповнення (пломбування) постекстракційної лунки остеопластичними матеріалами, а також їх імплантація в ділянку деформації, що вже сформувалася, або атрофії альвеолярного відростка. При цьому найменш травматичною методикою введення остеопластичної комбінації є ін'єкційна. Крім того, вона дозволяє точніше дозувати препарати, що вводяться, і здійснювати процес аугментації альвеолярного відростка у декілька етапів. Разом з тим до теперішнього часу така методика не розроблена в медицині, у тому числі і в стоматології, що дозволяє говорити про актуальність технічного рішення, що заявляється. Існує велика кількість остеопластичних матеріалів, вживаних в хірургічній стоматології, при цьому багато авторів відзначають значне прискорення процесу регенерації і структуризації альвеолярної кістки при місцевому застосуванні остеокондуктивних матеріалів в комбінації з аутогенної збагаченої тромбоцитами плазми крові, що містить високу концентрацію чинників зростання, лейкоцити, фібрин. Окрім вираженого остеогенного ефекту, привабливою є також 1 UA 91432 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 відносна безпека, простота і дешевизна методу. Ґрунтуючись на високій перспективності, актуальним і доцільним представляється удосконалення даного способу остеопластики у напрямі розробки методу ін'єкційного введення в тканині ОТПК у вигляді комбінованого тромбоцитарного гелю з препаратом "Біомін" ГТлС, що є предметом даної корисної моделі. На окрему увагу заслуговує попередження і усунення атрофії (контурна пластика) вестибулярної стінки альвеолярного відростка в проекції фронтальної групи зубів (різці, ікла). Така необхідність пояснюється фізіологічним звуженням альвеолярного відростка в даній ділянці, яке може значно посилюватися після видалення різців і іклів. Постекстракційна атрофія значно ускладнює застосування імплантантів в цій ділянці нижньої щелепи, а також може значно знижувати естетику ортопедичних конструкцій, що небажано унаслідок високої косметичної значущості даної зони. Відомій "Спосіб комплексного лікування одонтогенних запальних процесів щелепно-лицевої ділянки" (Патент Україні № 60010, МПК (2011.01) А61С 17/00, БВ-11-2011р.), який включає хірургічне втручання та застосування антигомотоксичних препаратів і колапану, при цьому хірургічне втручання здійснюють у два етапи - на першому етапі видаляють причинні зуби або корені, після чого здійснюють обробку рани стерильною ватяною кулькою, зволоженою розчином колоїдного срібла, протягом 5-8 хв., причому у перший день після екстракції зубів пацієнти приймають антигомотоксичні препарати за ініціюючою схемою, після чого на іншому етапі хірургічного втручання, який здійснюють на 12-14 день після видалення причинних зубів або коренів, розрізають м'які тканини по гребеню альвеолярного відростку, відводять слизовоокісний клапоть, формують кістове ложе і заповнюють його гранулами колапану з лінкоміцином, закривають дефект клаптем і накладають шви. Недоліком відомого способу є його складність і недостатня ефективність лікування. Відомій "Спосіб профілактики атрофії альвеолярного відростка після видалення зубів" (Патент Україні № 50504, МПК 6 А61В 17/00, БВ-10-2002р.), що включає кюретаж видаленого зуба, відшарування слизово-окисного клаптя альвеолярного відростка з вестибулярного боку, мобілізацію вестибулярного слизово-окисного клаптя та ушивання лунки, причому після мобілізації вестибулярного слизово-окисного клаптя додатково видаляють стоматологічним бором кортикальний куля альвеоли бічних стінок і вершини лунки зуба з розкриттям комірок кістково-мозкових просторів, залишаючи в лунці стружку кортикального кулі. Недоліком відомого способу є його складність і недостатня ефективність лікування. Найбільш близьким по технічній суті і технічному результату, який досягається, і вибраним як прототип є "Спосіб лікування хронічних альвеолітів після видалення зубів" (Патент Україні № 38338, МПК (2006) А61С 3/00, БВ-1-2009р.), який включає вторинну обробку лунки видаленого зуба, при цьому звільнену від патологічно змінених тканин лунку заповнюють тромбоцитарним концентратом аутокрові, покривають тромбоцитарною мембраною аутокрові, розмежовують лунку з ротовою порожниною диплен-плівкою та призначають фітоконцентрат per os. Недоліком прототипу є його складність і недостатня ефективність лікування. Задачею справжньої корисної моделі є розробка нового способу аугментації альвеолярного відростка шляхом ін'єкційного піднадкісничного введення остеопластичних матеріалів з досягненням технічного результату - спрощення способу аугментації при малій травматичності, низькій собівартості і підвищенні його ефективності. Поставлена задача виконується тим, що в "Способі аугментації альвеолярного відростка шляхом ін'єкційного піднадкісничного введення остеонластичних матеріалів", що включає забір крові, підготовку і використання аутогрансплантата, що є тромбоцитарним концентратом аутокрові, виконують забір крові з вени пацієнта, далі плазму крові збагачують тромбоцитами, а потім збагачену тромбоцитами плазму крові (ОТПК) ін'єкційний за допомогою голки вводять піднадкіснично з вестибулярного боку в проекції зуба, що видаляється, інфільтруючи при цьому всю ділянку деформації альвеолярного відростка, причому для посилення остеопластичного результату через 10-15 хв в тканині цієї ж ділянки піднадкіснично вводять суспензію порошку препарату "Біомін" ГТлС в ізотонічному розчині натрію хлориду, крім того, приготування ОТПК проводять безпосередньо в ході оперативного втручання шляхом центрифугування нашивної венозної крові пацієнта в кількості 45-60 мл з додаванням гепарину з розрахунку 0,0005 на 1мл крові, при цьому центрифугування виконують на швидкості 3000 об/хв протягом 15 хвилин, при цьому суспензію порошку препарату "Біомін" ГГлС в ізотонічному розчині натрію хлориду беруть в співвідношенні 1:1, причому препарат "Біомін" ГТлС є дрібнодисперсний порошок з діаметром частинок 0,01-0,08 мм, а об'єм остеопластичних матеріалів, що вводяться, відповідає параметрам дефекту альвеолярного відростка, крім того, попередню аугментацію альвеолярного відростка виконують за 2-3 місяці до зубної імплантації або протезування 2 UA 91432 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 знімними протезами, а у разі виявлення залишкового дефекту повторну ін'єкційну корекцію проводять через 1-1,5 місяця. Суттєвими ознаками способу, що заявляється, співпадаючими з прототипом, є наступні ознаки: забір крові; підготовка і використання аутотрансплантата; аутотрансплантат є тромбоцитарним концентратом аутокрові. Відмітними від прототипу суттєвими ознаками способу, що заявляється, є наступні ознаки: виконують забір крові з вени пацієнта; далі плазму крові збагачують тромбоцитами; потім збагачену тромбоцитами плазму крові (ОТПК) ін'єкційно за допомогою голки вводять піднадкіснично з вестибулярного боку в проекції зуба, що видаляється, інфільтруючи при цьому всю ділянку деформації альвеолярного відростка; для посилення остеопластичного результату через 10-15 хв в тканині цієї ж ділянки піднадкіснично вводять суспензію порошку препарату "Біомін" ГТлС в ізотонічному розчині натрію хлориду. Приватними відмітними від прототипу суттєвими ознаками способу, що заявляється, є наступні ознаки: приготування ОТПК проводять безпосередньо в ході оперативного втручання шляхом центрифугування нативної венозної крові пацієнта в кількості 45-60 мл з додаванням гепарину з розрахунку 0,0005 на 1мл крові, при цьому центрифугування виконують на швидкості 3000 об/хв протягом 15 хвилин; суспензію порошку препарату "Біомін" ГТлс в ізотонічному розчині натрію хлориду беруть в співвідношенні 1:1, при цьому препаратом "Біомін" ГТлС є дрібнодисперсний порошок з діаметром частинок 0,01-0,08 мм; об'єм остеопластичних матеріалів, що вводяться, відповідає параметрам дефекту альвеолярного відростка; попередні аугментацію альвеолярного відростка виконують за 2-3 місяці до зубної імплантації або протезування знімними протезами, а у разі виявлення залишкового дефекту повторну ін'єкційну корекцію проводять через 1-1,5 місяця. Між сукупністю суттєвих ознак способу, що заявляється, і очікуваним технічним результатом - спрощення способу аугментації при малій травматичності, низькій собівартості і підвищенні його ефективності - виявляється наступний причинно-наслідковий зв'язок. До переваг венозної крові, як аутотрансплантата, при проведенні способу, що заявляється, відносять: можливість отримання його в необхідному об'ємі одномоментно з нативної крові; малу травматичність техніка забору крові (з ліктьової вени) і процедури введення в тканині (через тонкі голки); низьку собівартість; невираженість місцевих ін'єкційних для поста запальних реакцій (за рахунок імунокорегуючих властивостей плазми); високу здатність аутотрансплантата індукувати місцеві проліферативні процеси (за рахунок підвищеної концентрації чинників зростання: тромбоцитарного, що трансформує, епідермального, ендотеліального і ін.). Розробка і апробація малотравматичной ін'єкційної методики аугментації альвеолярного відростка піднадкісничного поєднаного введення ОТПК і препарату "Біомін" ГТлС (у ділянці атрофії альвеолярного відростка) дозволяє достатньо повно відновити втрачені об'єми кістки, суттєво поліпшити умови для проведення зубної імплантації і протезування. Ін'єкційний метод аугментації альвеолярного відростка доцільно проводити за 2-3 місяці до зубної імплантації або протезування знімними протезами. При цьому застосування методики піднадкісничного ін'єкційного введення остеопластичних матеріалів, як методу аугментації альвеолярного відростка, рекомендується включити в перелік обов'язкових дій хірургастоматолога при виконанні операцій по підготовці альвеолярного відростка до зубного протезування. Запропонована методика не вимагає додаткових суттєвих матеріальних витрат. Забір крові, її центрифугування і підготовка ОТГТК можуть проводитися в умовах клінічної лабораторії, а введення тромбоцитарного гелю у поєднанні з препаратом "Біомін" ГТлС - в кабінеті стоматолога-хірурга. Процедура не вимагає від хворого додаткових відвідин лікаря, не викликає розвитку виражених місцевих запальних реакцій, сприяє оптимізації умов для проведення зубної 3 UA 91432 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 імплантації і протезування. Всі вищезгадані позитивні властивості способу, що заявляється, дозволяють досягти очікуваного технічного результату - спрощення способу аугментації при малій травматичності, низькій собівартості і підвищенні його ефективності, а також сприяють стійкій ремісії, скороченню термінів лікування, проте за відсутності сукупності вищеперелічених ознак досягнення технічного результату неможливе. Проведений заявником аналіз рівня техніки, який включає пошук за патентними і науковотехнічними джерелами інформації, з виявленням джерел, що містять інформацію про аналоги технічного рішення, що заявляється, дозволяє встановити, що заявником не виявлені аналоги, які характеризуються всією сукупністю ознак, ідентичних всім істотним ознакам способу, що заявляється, вказаних у формулі корисної моделі. Тому можна стверджувати, що корисна модель відповідає умові патентоспроможності за критерієм "новизна". Крім того, корисна модель промислово застосовна, тому що технічне рішення, що заявляється, дозволяє використовувати його для профілактики дефектів і деформацій альвеолярного відростка щелепи після видалення зуба, наприклад, для попередження і усунення атрофії вестибулярної стінки альвеолярного відростка в проекції фронтальної групи зубів (різці, ікла), крім того, доцільно виконувати попередню аугментацію альвеолярного відростка за 2-3 місяці до зубної імплантації або протезування знімними протезами. Можливість здійснення корисної моделі, що заявляється, підтверджується нижчеприведеним описом її практичної реалізації. Спосіб, що заявляється, полягає в наступному. Заявлюваний спосіб аугментації альвеолярного відростка шляхом ін'єкційного піднадкісничного введення остеопластичних матеріалів включає забір крові з вени пацієнта, підготовку і використання аутотрансплантата, що є тромбоцитарним концентратом аутокрові. Після забору крові її плазму збагачують тромбоцитами, отримуючи, таким чином, збагачену тромбоцитами плазму крові (ОТПК), яку потім за допомогою ін'єкційний голки вводять піднадкіснично з вестибулярного боку в проекції зуба, що видаляється, інфільтруючи при цьому вся ділянку деформації альвеолярного відростка. При цьому для посилення остеопластичного результату через 10-15 хв в тканині цієї ж ділянки піднадкіснично вводять суспензію порошку препарату "Біомін" ГТлС в ізотонічному розчині натрію хлориду. Приготування ОТПК проводять безпосередньо в ході оперативного втручання шляхом центрифугування нативної венозної крові пацієнта в кількості 45-60 мл з додаванням гепарину з розрахунку 0,0005 на 1мл крові, при цьому центрифугування виконують на швидкості 3000 об/хв протягом 15 хвилин. Препарат "Біомін" ГТлС, що є дрібнодисперсним порошком з діаметром частинок 0,01-0,08 мм, використовують у вигляді суспензії в ізотонічному розчині натрію хлориду в співвідношенні 1:1. При цьому об'єм остеопластичних матеріалів, що вводяться, - ОТПК і препарату "Біомін" ГТлС - відповідає параметрам дефекту альвеолярного відростка. Крім того, за 2-3 місяці до зубної імплантації або протезування знімними протезами доцільно провести попередню аугментацію альвеолярного відростка. У разі виявлення залишкового дефекту повторну ін'єкційну корекцію проводять через 1-1,5 місяця. Новизна способу, що заявляється, полягає в тому, що вперше вивчені особливості місцевих запальних і відновних реакцій організму, що виникають після екстракційного та постін'єкційного піднадкісничного введення аутогенної збагаченої тромбоцитами плазми крові (ОТПК) спільно з препаратом "Біомін" ГТлС у фронтальній вестибулярній ділянці альвеолярного відростка щелеп з метою аугментації його і запобігання постекстракційній атрофії. Шляхом комплексної клініко-лабораторної оцінки встановлена ефективність запропонованого методу аугментації альвеолярного відростка. Доведений виражений оптимізуючий вплив методу на репаративну активність кістки в зоні введення ОПТК і препарату "Біомін" ГТлС. Промислова застосовність способу, що заявляється, обумовлена тим, що розроблена і апробована малотравматична профілактична ін'єкційна методика піднадкісничного введення ОТПК і препарату "Біомін" ГТлС (у проекції постекстракційної лунки), що дозволяє понизити темп постекстракційної локальної атрофії кістки більш, ніж на 30 % протягом перших б місяців, суттєво поліпшити умови для зубної імплантації і протезування. Матеріали проведеного дослідження дозволили прийти до висновку, що профілактику 4 UA 91432 U 5 10 15 20 25 30 35 ускладнень атрофічного характеру після екстракції зуба слід проводити безпосередньо під час виконання операції, крім того, за 2-3 місяці до зубної імплантації або протезування знімними протезами доцільно провести попередню аугментацію альвеолярного відростка. Запропонована методика не вимагає додаткових суттєвих матеріальних витрат. Забір крові, її центрифугування і підготовка ОТПК можуть проводитися в умовах клінічної лабораторії, а введення ОТПК і препарату "Біомін" ГТлС - в кабінеті стоматолога-хірурга. Процедура не вимагає від хворого додаткових відвідин лікаря, попереджає розвиток виражених місцевих запальних реакцій і інфекційних ускладнень операції видалення зуба, таких як альвеоліт. На підставі всього вищевикладеного, можна зробити висновок, що задача, поставлена в даній корисній моделі - розробка нової аугментації альвеолярного відростка шляхом ін'єкційного піднадкісничного введення остеопластичних матеріалів - виконана з досягненням технічного результату - спрощення способу аугментації при малій травматичності, низькій собівартості і підвищенні його ефективності. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 1. Спосіб аугментації альвеолярного відростка шляхом ін'єкційного піднадкісничного введення остеопластичних матеріалів, що включає забір крові, підготовку і використання аутотрансплантата, що є тромбоцитарним концентратом аутокрові, який відрізняється тим, що виконують забір крові з вени пацієнта, далі плазму крові збагачують тромбоцитами, а потім збагачену тромбоцитами плазму крові (ОТПК) ін'єкційно за допомогою голки вводять піднадкіснично з вестибулярного боку в проекції зуба, що видаляється, інфільтруючи при цьому всю ділянку деформації альвеолярного відростка, причому для посилення остеопластичного результату через 10-15 хв в тканині цієї ж ділянки піднадкіснично вводять суспензію порошку препарату "Біомін" ГТлС в ізотонічному розчині натрію хлориду. 2. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що приготування ОТПК проводять безпосередньо в ході оперативного втручання шляхом центрифугування нативної венозної крові пацієнта в кількості 45-60 мл з додаванням гепарину з розрахунку 0,0005 на 1 мл крові, при цьому центрифугування виконують на швидкості 3000 об./хв протягом 15 хвилин. 3. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що суспензію порошку препарату "Біомін" ГТлС в ізотонічному розчині натрію хлориду беруть в співвідношенні 1:1, при цьому препаратом "Біомін" ГТлС є дрібнодисперсний порошок з діаметром частинок 0,01-0,08 мм. 4. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що об'єм остеопластичних матеріалів, що вводяться, відповідає параметрам дефекту альвеолярного відростка. 5. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що попередню аугментацію альвеолярного відростка виконують за 2-3 місяці до зубної імплантації або протезування знімними протезами, а у разі виявлення залишкового дефекту повторну ін'єкційну корекцію проводять через 1-1,5 місяця. Комп’ютерна верстка Л. Ціхановська Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 5