Спосіб обробки суспензії шламу

1. Спосіб обробки суспензії шламу, що містить воду та відповідну порошкоподібну тверду речовину, що включає відділення фракції частинок у суспензії шламу найбільшого розміру, що складає щонайменше 5 мас. % частинок, пасивування шляхом додавання фосфорної кислоти до шламу і спінювання шламу у регульованих умовах, що забезпечують інтенсивність перемішування, достатню для одержання піни з густиною менше ніж 90 % від густини шламу, і стадію сушіння піни, при цьо C2 2 (19) 1 3 жливість його ефективного і економічного висушування. Відомо, що для обробки великої кількості шламу його змішують з фосфорною кислотою і суміш прожарюють, щоб пасивувати важкі метали, що містяться у шламі, і розкласти органічну речовину (SOLVAY FR 2815338). Проте, здійснення вказаного відомого способу має той недолік, що він є відносно дорогим, зокрема, через споживання енергії, необхідної для сушіння шламу під час його прожарювання. Більш того, рідкий стан фосфатованого шламу створює складності під час деяких типів обробки. Завданням даного винаходу є створення способу обробки шламу, який є економічнішим, ніж вищезазначений відомий спосіб, і який швидко перетворює шлам на продукти, що мають достатню механічну міцність, щоб бути легко оброблюваними, наприклад, машинами для будмайданчиків (механічні землерийні машини, бульдозери і подібні). Отже, винахід належить до способу обробки природного або штучного шламу, який передбачає відділення фракції частинок великого розміру від частинок у суспензії шламу, що можна здійснити для відділяння, що можливо проводиться, у випадку штучного шламу, до додавання води; спосіб додатково передбачає стадію спінювання шламу у регульованих умовах, що дозволяє одержувати піну з густиною менше 90% від (густини) шламу, і стадію сушіння піни. «Шлам» означає будь-яку водну речовину, яка містить тверду речовину у суспензії. Він може бути природного походження або може бути результатом додавання води до порошкоподібної твердої речовини, одержаної, наприклад, дробленням. Якщо шлам має природне походження, він переважно містить у суспензії мулисті відкладення, бруд і мінеральні речовини (пісок або навіть крупнозернистий гравій). Шлами, одержані від очищення водотоків або забруднених ґрунтів, є прикладами природних шламів, до яких належить винахід. Більш того, шлами, одержані додаванням води до золи від спалювання або до залишків від утилізації автомашин роздавлюванням, є прикладами штучних шламів, до яких належить винахід. Інтервал розподілу розміру частинок у суспензії у шламі може бути дуже широким, наприклад, від менше 1 мікрона до декількох сотень мікронів або навіть декількох міліметрів. Шлам часто містить велику кількість дуже тонких частинок. Часто 10 мас.% сухого шламу містить частинки діаметром менше 5 мікронів, тоді як вміст частинок діаметром більше 500 мікронів може доходити до декількох відсотків. Більш того, гістограми розміру частинок деяких шламів мають характеристичну властивість мультимодальності, про що говорить те, що вони мають декілька піків. Для способу згідно з винаходом особливо доцільними є шлами з вмістом сухої речовини менше 70% під час спінювання, вміст сухої речовини визначають як масовий відсоток сухої речовини, яка міститься у шламі. У даному описі вміст сухої речовини визначають підрахунком співвідношення між масами зразка після і до витримування протя 93183 4 гом 4 годин у печі при 100°С. Переважно уникати вмісту сухої речовини 30% або у деяких випадках 40%. Згідно з винаходом проводять спінювання шламу, після чого шлам набуває форми піни (піну для даної початкової речовини розуміють як стан вказаної речовини, що має густину менше густини вихідного матеріалу). Вказана основна характеристика винаходу дає можливість полегшити подальшу обробку шламу. Фактично, після періоду зберігання, що варіюється зазвичай від 2 до 7 днів, переважно від 4 до 6 днів, під час якого шлам, спочатку у стані піни, залишають стояти при звичайній зовнішній температурі (але уникаючи заморожування), його консистенція близька до консистенції твердої речовини. У цей момент шлам може бути легко оброблений машинами для роботи на будмайданчиках, такими як механічні землерийні машини або бульдозери, хоча ще містить багато води (зазвичай до 40 мас.%). Піни низької густини представляються такими, що мають найкращі консистенції. Густина піни повинна складати менше 90% від (густини) шламу перед обробкою. Найкращими є значення менше 85%. наприклад, менше 80%, переважно менше 75%. Переважно, щоб густина не падала нижче 50%. Особливо відповідною є густина від 55 до 65%. Спінювання шламу може бути здійснено за будь-якою відомою технологією спінювання, придатною для обробки шламу. Спінювання може бути досягнуте, зокрема, хімічним шляхом, додаванням реагентів, які викликають на місці виділення газів. У переважному варіанті здійснення для забезпечення виділення газів використовують взаємодію кислоти, такої як соляна, сірчана або фосфорна кислота, наприклад, з карбонатом. Відмічено, що виділення газоподібної H2S під час фосфатування покращує спінювання шламу. Додавання або присутність поверхнево-активних речовин, які стабілізують піну, також сприятливо. В цьому відношенні відмічено, що ряд димлячих кислот, присутніх у шлам ах, одержаних при очищенні водотоків, ймовірно здійснюють сприятливу дію на спінювання, можливо, завдяки їх поверхнево-активному характеру. Залежно від обробленого шламу може бути доцільним можливе додавання ряду поверхнево-активних речовин для одержання піни, що має густину відповідно до винаходу. Вибір найбільш доцільної поверхнево-активної речовини і кількості, яка повинна бути використана, слід проводити на основі (конкретного) випадку відомим для цього способом. Більш того, переважно піддавати шлам механічному перемішуванню, щоб полегшити спінювання. Інтенсивність перемішування вибирають відповідно до специфічних умов застосування способу згідно з винаходом. Доцільно, щоб механічне перемішування не було дуже інтенсивним. Слід уникати змішувальних шнеків, що зазвичай найбільш часто перешкоджають утворенню піни. Рекомендують застосування трубчастих реакторів, які є сегментами труб, обладнаними статичними мішалками або без них. Переважно вони розташовані так, щоб забезпечити час перебування у них від 2 до 10 секунд. У кожному випадку механічне перемішування регулюють так, 5 щоб промотувати спінювання згідно з винаходом. У деяких випадках переважно додавати реагент, який викликає спінювання, до шламу вище за течією його проходження через насос, причому вказаний насос може викликати бажане механічне перемішування. Доцільним може бути також застосування статичних мішалок для одержання оптимальної інтенсивності механічного перемішування. Відмічено, що частинки у суспензії в шламі, які мають найбільший діаметр, можуть абсорбувати реагенти, використані для спінювання, такі як кислоти і поверхнево-активні речовини. Зокрема, це справедливо, якщо частинки є пористими або складаються з повсті або піни, одержаних, наприклад, у результаті електростатичної агломерації органічних волокон. Це, зокрема, являє собою випадок, коли шлам одержують від додавання води до залишку, який був подрібнений перед обробкою, оскільки волокна продовжували існувати після розмелювання залишку і потім аглютинували у крупні частинки. У способі згідно з винаходом фракцію частинок найбільшого розміру спочатку повністю відокремлюють від частинок у суспензії в шламі. Визначення фракції з розміром частинок, які повинні бути відокремлені, залежить від природи шламу. Насправді переважно відокремлювати фракцію, яка є найбільшим абсорбентом. На практиці часто рекомендують відокремлювати фракцію з розміром частинок, що відповідають до 5 мас.%, переважно 10%, ще переважніше 20% частинок у суспензії в шламі. У випадку природного шламу відділення фракції з найбільшим розміром частинок може бути проведене, наприклад, пропусканням шламу крізь фільтри або сита. Якщо шлам є штучним шламом, і результатом додавання води є пильний матеріал, переважно до додавання води проводити відділення, наприклад, просіюванням. Визначення розміру отворів сита або решета може бути проведене методом проб і помилок так, щоб одержати відокремлену фракцію з бажаним масовим відсотком розміру частинок. За допомогою вказаного попереднього відділення покращують економічну ефективність способу. Згідно з переважним варіантом здійснення винаходу, спосіб передбачає фосфатування шламу, переважно перед спінюванням. Переважно проводити фосфатування після відділення фракції частинок найбільшого розміру. Було виявлено, що фосфатування шламу, об'єднане із спінюванням, дає можливість одержання відходів, у яких токсичні сполуки, присутні у шламі, стають інертними, і в результаті, якщо відходи зберігають, вказані токсичні сполуки не забруднюють навколишнє середовище у місці зберігання. Вказаний варіант здійснення особливо доцільний, якщо оброблений шлам містить важкі метали. Під виразом «важкі метали» розуміють метали, густина яких дорівнює щонайменше 5 г/см3, а також берилій, миш'як, селен та сурму, відповідно до загальноприйнятого визначення (Heavy Metals in Wastewater and Sludge Treatment Processes; том I, CRC Press Inc; 1987; сторінка 2). Свинець являє собою особливо 93183 6 характерний приклад, шкідливого впливу на організм людини. У вказаному варіанті здійснення шлам, що став інертним, може також містити металічний алюміній. Переважно фосфатування проводять додаванням до шламу фосфорної кислоти. У вказаному випадку спінювання і пасивування можна здійснювати спільно, зокрема, для шламів. одержаних від драгування водотоків, і для шламів, одержаних від додавання води до залишків від утилізації автомашин роздавлюванням. Кількість фосфорної кислоти, яка повинна бути використана, залежить від точного складу шламу, який повинен бути оброблений, і, зокрема, від вмісту важких металів. На практиці повинна бути використана масова кількість щонайменше 1% (переважно 2%) з розрахунку на масу сухої речовини. Переважно, щоб кількість фосфорної кислоти була менше 15%. Зазвичай придатними є кількості від 2 до 6%. У вказаному варіанті здійснення винаходу доцільне використання сильно розбавленої фосфорної кислоти, в якій розчинене економічне джерело фосфату, таке як деякі фосфатовані мінерали, що містять Р2О5, або прожарені залишки тваринного борошна, також багаті на фосфати. Виходячи з кислоти, концентрація якої відповідає 20 мл 85%вої фосфорної кислоти, розбавленої 980 мл води, і додаванням до неї фосфатної руди або прожареного тваринного борошна досить економічно одержували кислоту, застосовну для способу згідно з винаходом. Згідно з переважним варіантом винаходу, шлам сушать за технологією, подібною до компостування. У частині опису, що залишилася, «сухий шлам» означає продукт, одержаний від сушіння піни. Для вказаного продукту стан піни вже не є необхідним, оскільки піна має тенденцію ущільнюватися під час її сушіння. Компостування є добре відомою технологією для обробки ферментованих (здатних до ферментації) відходів, таких як лісосічні відходи. В основному воно полягає у зберіганні відходів протягом тривалого періоду у контакті з повітрям при зовнішній температурі навколишнього середовища, щоб дати можливість розкластися органічній речовині, яка міститься у відходах, і видаленні, шляхом перколяції, рідини, яку вони містять. Застосування, згідно з вказаним варіантом здійснення винаходу, технології, подібної до компостування, для сушіння спіненого шламу, що містить органічну речовину - навіть не ферментовану - і важкі метали, несподівано робить можливим досить економічно досягати високого вмісту сухої речовини. Витрата енергії під час можливого подальшого прожарювання шламу при цьому зменшується. Сушіння спіненого шламу технологією, подібною до компостування, робить навіть можливим виключення стадії прожарювання, якщо досягнуте розкладання органічної речовини є достатнім. У частині опису, що залишилася, під виразом «сушіння» зазвичай розуміють позначення сушіння технологією, подібною до компостування. Під час сушіння шлам зберігають протягом достатньо тривалого часу для спонтанного видалення води під дією сили тяжіння. Необхідне сушіння протягом 7 більше 24 годин. Переважне сушіння протягом щонайменше 48 годин. Сушіння протягом більше одного місяця не видається необхідним. На практиці застосовним є період сушіння від одного до двох тижнів. Як вказано вище, якщо, згідно з винаходом, шлам існує у вигляді піни, сушіння шламу є легшим і ефективнішим. Фактично поліпшена консистенція шламу дозволяє обробку його маси машинами для роботи на будмайданчиках звичайної конструкції і робить, зокрема, можливим перевертати його під час компостування. Це дає можливість швидшого досягнення бажаного вмісту сухої речовини. Згідно з рекомендованим вказаним варіантом здійснення винаходу, сушіння проводять у таких умовах, що через 12 днів сушіння висушений шлам досягає вмісту сухої речовини, що перевищує 65%, переважно 70%. Сушіння проводять прямо на землі. Проте у переважному варіанті здійснення способу згідно з винаходом піну поміщають на шар піску. Згідно з рекомендованим вказаним варіантом здійснення, шар піску, сам по собі, поміщений на мембрану, непроникну для води, для запобігання забрудненню ґрунту важкими металами і здійснення можливості регенерації води, одержаної з фосфатованого шламу під час компостування. Застосовні мембрани виготовлені з пластика, наприклад, з поліетилену або полівінілхлориду. Сушіння можна проводити на відкритому повітрі, на зовнішній поверхні, без захисту від дії дощу і у широкому діапазоні температур, передбачаючи, що останні залишаються вищими 0°С. Проте, переважно використовувати закриту систему сушіння, таку як компостуюча труба. Вказані компостуючі труби добре відомі у промисловій обробці органічних відходів, здатних до ферментації. Компостуюча труба переважно оснащена системами для циркуляції повітря і системами для збору і обробки газів, що виділяються, таких як сірководень. Сірководень переважно регенерують і, наприклад, обробляють на біофільтрі або видаляють під час можливого прожарювання. Переважно, щоб компостуюча труба містила шар піску, поміщений на мембрану, непроникну для води. Згідно з переважним варіантом здійснення винаходу, зокрема, якщо шлам містить багато органічної речовини, або якщо остання недостатньо розкладається під час сушіння, висушений шлам прожарюють. Органічна речовина може бути у шламі в рідкому стані або у твердому стані. Вона може містити, наприклад, неполярні вуглеводні, (моно- або поліциклічні), аліфатичні або ароматичні вуглеводні та галогеновані розчинники. Прожарювання призначене для розкладання органічної речовини. Прожарювання зазвичай проводять при температурі вище 450°С так, щоб органічна речовина достатньо розклалася. Рекомендується уникати дуже високої температури, яка може призвести до випаровування деяких важких металів. На практиці температура прожарювання нижче 1000°С. У переважному варіанті способу згідно з винаходом температура прожарювання вище 500°С і нижче 800°С. Щоб особливо добре зруйну 93183 8 вати органічну речовину і по можливості майже не випарувати важкі метали, особливо доцільно, щоб температура прожарювання була від 550°С до 750°С. У вказаному варіанті здійснення винаходу рекомендують змішувати з сухим шламом перед його прожарюванням заздалегідь відокремлену фракцію з частинками великого розміру, таку як повсть і піни у випадку залишків від подрібнення. Було виявлено, що кальцинування доцільно проводити у відрегульованій атмосфері. Для цього в конкретному варіанті здійснення способу згідно з винаходом вказана атмосфера є окислювальною. Вказаний варіант полегшує осадження подальшого можливого будівельного розчину, як описано нижче. У вказаному випадку можна використовувати, наприклад, навколишню атмосферу. Потім слід звернути увагу, щоб у печі був достатній доступ повітря. В іншому конкретному варіанті здійснення атмосфера є відновлювальною. Вказаний варіант здійснення, зокрема, доцільний у тому сенсі, що він інгібує утворення хрому VI. Тривалість прожарювання залежить від складу шламу, який повинен бути оброблений, і від розташування речовини в обпалювальній печі. Воно повинно бути достатнім, щоб розкласти органічну речовину і, якщо шлам був фосфатований, одержати достатню кількість пірофосфату. У конкретному варіанті здійснення способу згідно з винаходом продукт, одержаний зі стадії прожарювання, змішують з водою і потім піддають схоплюванню і затвердінню. У вказаному варіанті здійснення відновлювальну домішку переважно вводять у домішувану воду. Як приклад, вказана домішка може бути вибрана із заліза, марганцю, сполук заліза (II), сполук марганцю (II) і відновлювальних солей лужних металів. Переважне використання сульфіту натрію. Відновник доцільно додавати у кількості від 0,1 до 1 мас.% з розрахунку на суху речовину, що міститься у шламі. Під час стадії прожарювання деякі шлами, зокрема багаті на кальцит, дають підйом утворення пуцоланових матеріалів. У вказаному випадку не потрібно додавати гідравлічну в'яжучу речовину, щоб викликати схоплювання і затвердіння. Якщо для схоплювання і затвердіння необхідне внесення гідравлічної в'яжучої речовини, її точний склад не є критичним. Зазвичай вона є портландцементом. Також можуть бути застосовані пуцоланові матеріали, такі як зола від спалювання вугілля. Під час змішування гідравлічної в'яжучої речовини з продуктом прожарювання, що призводить до утворення будівельного розчину, необхідно додати таку кількість домішуваної води, яка є достатньою для одержання пластичної пасти. Кількість гідравлічної в'яжучої речовини, яка повинна бути використана, залежить від різних параметрів, зокрема, від вибраної гідравлічної в'яжучої речовини, складу шламу і бажаних властивостей кінцевого продукту способу обробки згідно з винаходом, зокрема, його механічної міцності. На практиці часто рекомендують використовувати кількість за масою в'яжучої речовини більше 1 мас.% з розрахунку на прожарювану золу. Згідно з винаходом бажано, щоб маса гідравлічної в'яжучої речо 9 вини була менше 50% і переважно, не перевищувала 30%. У переважному варіанті способу згідно з винаходом використовують кількість за масою гідравлічної в'яжучої речовини більше 2% і менше 20% від прожареного продукту. Форма твердої маси, одержаної після затвердіння, яке може продовжуватися декілька днів, така, як форма, в яку відформований будівельний розчин. Вона може являти собою, наприклад, брикети або сферичні або призматичні блоки. Вона компактна, по суті вільна від газоподібних включень і тому мас хороші механічні властивості, зокрема, твердість і ударну в'язкість, які є достатніми для забезпечення її обробки і зберігання без труднощів. Тверда і компактна маса, одержана після затвердіння, відповідає стандартам токсичності з екстрагованого вилуговування відповідно до точних способів, які визначені як стандарти «TL» або «NEN». Французька проба для потрійного вилуговування описана у Французькому стандарті ХРХ 31210. Протокол випробування складається з подрібнення речовини до такого ступеня, щоб вона могла проходити крізь 4 мм сито. Вказаний подрібнений матеріал піддають потрійному вилуговуванню демінералізованою водою у співвідношенні рідина/тверда речовина, що дорівнює 10, при постійному перемішуванні. Після кожного вилуговування вимірюють у промивній рідині для порошку, підданого випробуванню, вміст важкого металу. Голландське випробування «NEN» передбачає, зокрема, тонке подрібнення зразка (нижче 125 мкм) і додавання води у співвідношенні вода/тверда речовина, що дорівнює 50. Потім витримують протягом трьох годин при рН 7 і далі ще протягом трьох годин при рН 4 (яке є мінімальним рН дощової води). Значення рН безперервно регулюють за допомогою 1 Η розчину азотної кислоти (некомплексоутворюючої кислоти). Вміст важких металів у рідкій фазі потім визначають шляхом аналізу. Згідно з американським випробуванням TCLP (характеристика токсичності способом вилуговування) беруть 100 г твердої речовини, пропущеної крізь 9,5 мм сито, і зразок контактує протягом 18 годин з 2000 мл розчину, що містить 6 г/л СН3СООН+2,57 г/л NaOH (рН 4,9). Речовину потім фільтрують крізь скловолокно при 0,6-0,8 мкм. Спосіб згідно з винаходом може бути застосований, наприклад: - до шламу, одержаного від відстоювання стічної води промислового або міського походження; - до шламу, одержаного від очищення ґрунтів, таких як у деяких промислових ділянках; - до шламу, одержаного від додавання води до залишків від утилізації автомашин роздавлюванням або до прожареної золи; - до осадів, одержаних від драгування або очищення річок, ставків, колодязів або стічних труб; і - до осадів, одержаних від очищення водотоків (наприклад, портів, озер, річок, каналів). 93183 10 У переважному варіанті здійснення способу згідно з винаходом шлам одержують від додавання води до відходів, що складаються із залишків від утилізації автомашин роздавлюванням. У вказаному варіанті рекомендують відокремлювати від відходів частинки, відсортовані ситами 4 мм, переважно 3 мм, особливо переважно 2 мм. Відходи, що ще залишаються, потім доповнюють водою і фосфорною кислотою і потім спінюють і сушать. Відокремлені частинки потім переважно змішують з сухим шламом для можливого прожарювання. На Фіг.1 представлена порівняльна зміна вмісту сухої речовини шламу під час зберігання при 25°С, чи піддається він спінюванню згідно з винаходом чи ні. Приклади, опис яких наведений нижче, демонструють важливість винаходу. Приклад 1 (відповідно до винаходу) У прикладі 1 обробляли зразки шламу від драгування водотоків. Принциповий склад забруднюючих речовин з розрахунку на масу шламу представлений у наступній таблиці 1: Таблиця 1 Компоненти Cd Co Cr Сu Fe Pb Zn Органічні речовини Вода Вміст за масою (маса сухої речовини) 9 мг/кг 40 мг/кг 92 мг/кг 88 мг/кг 25200 мг/кг 112 мг/кг 428 мг/кг 48 г/кг 417 г/кг Шлам має густину 1,54 кг/дм . До шламу додавали 5% (з розрахунку на масу сухої речовини) 85%-ної фосфорної кислоти. Одержану суміш вводили у трубчастий реактор, біля випуску з якого суміш була у вигляді піни з густиною від 0,8 до 0,9. Піну потім помішували у циліндрові контейнери діаметром 10 см і глибиною приблизно 1 см. Контейнери помішували у потік повітря з температурою 25°С і швидкістю 1,5 м/с на 100 годин, під час вказаного періоду зразки безперервно зважували. Значення вмісту сухої речовини виводили із зважування. Результати представлені на Фіг.1. Приклад 2 (не відповідно до винаходу) У прикладі 2 операцію проводили як у прикладі 1, за винятком того, що шлам не доповнювали фосфорною кислотою. Значення вмісту сухої речовини у часі представлене на Фіг.1. Порівняння результатів прикладів 1 і 2 ілюструє вилив спінювання згідно з винаходом зі зміною у часі на вміст сухої речовини обробленого шламу. Приклад 3 (відповідно до винаходу) У прикладі 3 обробляли зразки шламу, зібраного з ділянок шламу поверхневого драгування. Основний склад забруднюючої речовини з розрахунку на масу шламу представлений в наступній таблиці 2. 11 93183 Таблиця 2 Компоненти Cd Co Cr Сu Ni Pb Zn Органічна речовина Вода Вміст за масою (маса сухої речовини) 1,9 мг/кг 14 мг/кг 95 мг/кг 100 мг/кг 22 мг/кг 78 мг/кг 385 мг/кг 31 г/кг 420 г/кг Шлам мав густину 1,67 кг/дм . До шламу додавали 2,5% (з розрахунку на вміст сухої речовини) фосфорної кислоти. Фосфатований шлам потім перекачували шланговим насосом і вводили у прозорі колонки висотою 1220 мм і діаметром 100 мм. Колонки закривали у нижньої основи дротяною сіткою з отворами 1 мм, вкритою текстилем. Сам текстиль був покритий шаром піску (товщиною близько 1 см). Густина шламу, який знаходився у вигляді піни, була виведена з вимірювань висоти піни у колонці та її маси. Одержували значення 1,4 кг/дм . У цей момент вміст сухої речовини був 50%. Після зберігання протягом 4 днів у колонці при температурі 30°С густина підвищилася до 1,7 кг/дм3 і вміст сухої речовини був 52,9%. У кінці зберігання зразки піддавали пробі вилуговування «TCLP», визначеній вище. Результати проби представлені у таблиці 3 (у мг/л): 12 речовини був 59,4%. Піну потім переносили до чашок і потім повертали до колонок. Після вказаної обробки, яка стимулює перевертання шламу, шлам знову зберігали протягом 6 днів. В кінці 6-го дня вміст сухої речовини був 71,2%. Приклад 6 (відповідно до винаходу) У прикладі 6 обробляли шлам, одержаний з відстійного басейну. Основний склад забруднюючої речовини наведений у таблиці 5: Таблиця 5 Компоненти Cd Hg As Сu Ni Pb Zn Вміст за масою (маса сухої речовини) 53 мг/кг 11 мг/кг 315 мг/кг 100 мг/кг 1774 мг/кг 1216 мг/кг 6997 мг/кг Приклад 4 (не відповідно до винаходу) У прикладі 4 операцію проводили як у прикладі 3, за винятком того, що шлам не спінювали і не фосфатували. Під час його введення у колонки шлам не приймав форму піни, і його густина була 1,67 кг/дм3. Після сушіння шлам піддавали випробуванню TCLP. Результати представлені у таблиці 4: Шлам мав густину 1,5 кг/дм3. До шламу додавали 2,5% (з розрахунку на масу сухої речовини) 85%-вої фосфорної кислоти. Фосфатований шлам потім перекачували шланговим насосом і, як у прикладі 3, вводили до прозорих колонок висотою 1220 мм і діаметром 100 мм. Колонки були оснащені в нижній основі дротяною решіткою з отворами в 1 мм. покритими текстилем. Текстиль, у свою чергу, був покритий шаром піску (товщиною близько 1 см). Густина шламу, який був у вигляді піни, виводили з вимірювань висоти піни у колонці і її маси. Одержували значення 0,9 кг/дм3. Після зберігання протягом двох тижнів вміст колонок поміщували (шарами) товщиною приблизно 10 см на непроникні мембрани. В кінці двох додаткових тижнів зберігання на мембранах зразки висушеного шламу збирали, щоб піддати їх випробуванню на вилуговування. Висушений шлам потім прожарювали протягом 4 годин при 650°С. Прожарені зразки також піддавали вилуговуванню. Проба на вилуговування була італійською пробою UNI 10802, протягом 24 годин з демінералізованою водою. Результати випробування на вилуговування, виражені в мг/л вилуговування, представлені у таблиці 6: Таблиця 4 Таблиця 6 Таблиця 3 рН 4,9 рН 5,3 Cd