Спосіб визначення in situ bitamiн-d-синтезувальної дози природного та штучного ультрафіолетового опромінення та персональний біодозиметр для його здійснення

Завантажити PDF файл.

Формула / Реферат

1. Спосіб визначення in situ вітамін-D-синтезувальної дози ультрафіолетового опромінення природного і штучного походження, відповідно до якого біоактивну речовину, з фотохімічних перетворень якої починається синтез вітаміну D в природних умовах, піддають ультрафіолетовому опроміненню, вітамін-D-синтезувальна доза якого підлягає визначенню, а величину отриманої вітамін-D-синтезувальної дози визначають за величиною зміни принаймні одного з оптичних параметрів проміжного продукту фотохімічних перетворень, що є безпосереднім попередником вітаміну D, який відрізняється тим, що молекули провітаміну D уміщують у спеціальну матрицю, яка являє собою пористу силікатну плівку або полімерну плівку.

2. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що матриця забезпечує переважні умови лише для одного з можливих шляхів фотохімічних перетворень провітаміну D.

3. Спосіб за пп. 1, 2, який відрізняється тим, що матрицю виготовляють з матеріалу, стійкого до УФ випромінювання і прозорого в області поглинання провітаміну D.

4. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що оптичним параметром є оптична густина в ділянці спектра, що відповідає одній із смуг поглинання провітаміну D.

5. Спосіб за п. 4, який відрізняється тим, що обирають смугу поглинання з максимумом близько 280 нм.

6. Персональний біодозиметр для визначення in situ вітамін-D-синтезувальної дози природного і штучного ультрафіолетового опромінення, який містить фотоприймач, чутливий до УФ світла, аналого-цифровий перетворювач, мікроконтролер та індикаторну панель, який відрізняється тим, що перед фотоприймачем додатково розміщено джерело УФ світла та вимірювальну комірку, яка містить матрицю з вмістом провітаміну D, причому матриця являє собою пористу силікатну плівку або полімерну плівку.

7. Біодозиметр за п. 6, який відрізняється тим, що джерело УФ світла випромінює у вузькій ділянці спектра, що відповідає одній із смуг поглинання біоактивної речовини.

8. Біодозиметр за п. 6, який відрізняється тим, що вимірювальна комірка виконана з можливістю заміни матриці з біоактивною речовиною.

Текст

1. Спосіб визначення in situ вітамін-Dсинтезувальної дози ультрафіолетового опромінення природного і штучного походження, відповідно до якого біоактивну речовину, з фотохімічних перетворень якої починається синтез вітаміну D в природних умовах, піддають ультрафіолетовому опроміненню, вітамін-D-синтезувальна доза якого підлягає визначенню, а величину отриманої вітамін-D-синтезувальної дози визначають за величиною зміни принаймні одного з оптичних параметрів проміжного продукту фотохімічних перетворень, що є безпосереднім попередником вітаміну D, який відрізняється тим, що молекули провітаміну D уміщують у спеціальну матрицю, яка являє со C2 2 UA 1 3 тоді як синтез вітаміну D3, або холекальциферолу (С27Н44О) відбувається у шкірі ссавців внаслідок фотохімічної ізомеризації 7-дегідро-холестерину (провітаміну D3). Важливо відзначити, що схеми реакції синтезу цих двох вітамінів повністю аналогічні. Відомо, що біологічна активність ультрафіолетового (УФ) випромінювання може справляти як позитивну (синтез вітаміну D), так і негативну дію (еритема і фотостаріння шкіри, пригнічення імунітету тощо). Це зумовлює необхідність постійного контролю одержуваної дози ультрафіолетового випромінювання. Відомі способи визначення дози біологічно активного ультрафіолетового випромінювання можна розділити на фізичні, хімічні та біологічні. У фізичних приладах для вимірювання біоактивного УФ опромінення, як правило, використовуються матеріали, спектральна чутливість яких відповідає еритемному спектру дії (СІЕ erythema action spectrum) [Commission Internationale d'Eclairage, A reference action spectrum for ultraviolet induced erythema in human skin, С I. E. J., Vol. 6 (1987) 17-22.], і в переважній більшості відомі способи персонального контролю направлені на попередження надмірних доз ультрафіолетового опромінення для запобігання опіків та інших негативних наслідків. Хімічні способи контролю біоактивного ультрафіолетового випромінення, засновані на реєстрації фотофізичних або фотохімічних процесів, що відбуваються під дією опромінення у середовищі, чутливому до ультрафіолетового опромінення. Як приклад можна навести спосіб контролю ультрафіолетового випромінювання, заснований на вимірюванні степеня потемніння полімерних пластинок із полісульфону внаслідок фотодеградації під дією ультрафіолетового опромінення [A. Davis, G. H. W. Deane, and B. L. Diffey, Possible dosimeter for UV radiation, Nature (London) Vol. 261 (1976) 169-170]. Зміну оптичної густини полімерних пластинок реєструють на фіксованій довжині хвилі за допомогою спектрофотометра і визначають отриману дозу ультрафіолетового опромінення за допомогою градуювального графіка. У біологічних методах як середовище, чутливе до ультрафіолетового випромінення, використовують біооб'єкти (культури вірусів, спори, мікроорганізми тощо) [Див., наприклад, N. Munakata, Killing and mutagenic action of sunlight upon Bacillus subtilis spores: a dosimetric system, Mutat. Res., Vol.82 (1981) 263-268; Gy.Ronto, S.Gaspar, P.Grof, A.Berces and Z.Gugolya, Ultraviolet dosimetry in outdoor measurements based on bacteriophage T7 as a biosensor, Photochem. Photobiol. Vol.59 (1994) 209-214]. Для визначення біологічного ефекту ультрафіолетового випромінення, опромінені зразки звичайно піддають спеціальним, часто тривалим лабораторним дослідженням. Тому серед недоліків біологічних методів слід відзначити тривалість визначення УФ дози і практичну неможливість контролю ультрафіолетового випромінення на місці (n situ). У той час, як для вимірювання потенційно небезпечних УФ доз розроблено багато різноманіт 93569 4 них приладів, спостерігається дефіцит пристроїв, здатних вимірювати вітамін-D-синтезуючу здатність УФ випромінювання, незважаючи на те, що синтез вітаміну D3 у шкірі людини є важливим позитивним наслідком ультрафіолетового опромінення. Як відомо, нестача вітаміну D3 призводить до виникнення рахіту у дітей і остеопорозу у дорослих. Більше того, як виявлено останнім часом, багато серйозних захворювань серця і внутрішніх органів також можуть бути зумовлені дефіцитом вітаміну D3. Зважаючи на це, контроль специфічної антирахітної біологічної активності ультрафіолетового випромінювання, тобто його вітамін-Dсинтезувальної здатності, набирає великого значення, зокрема, з огляду на існуючу пандемію дефіциту вітаміну D [Michael F.Holick, Vitamin D: A Millenium Perspective, J. Cell. Biochem., Vol.88 (2003) 296-307]. Нещодавно американська компанія Solartech Inc., (www.solarmeter.com), яка знаходиться в Harrison Township, MI і розробляє різноманітні цифрові радіометри для вимірювання УФ випромінювання ламп та інших спеціальних потреб (вимірювання ерітемних УФ доз в соляріях, вимірювання УФ-індексів для навчання студентів), представила на ринку спеціальну розробку (Model 6.4 Vitamin D UV Meter) для визначення кількості вітаміну D, що утворюється у шкірі людини під час УФ опромінювання. Дія цього приладу ґрунтується на вимірюванні фотоструму, що спричиняє УФ опромінення фотодіоду з карбіду кремнію, спектральна чутливість якого відповідає ерітемному спектру дії. При цьому антирахітна біодоза обчислюється із заданого співвідношення, згідно якому 1 мінімільна ерітемна доза (MED) прирівнена до 1000 міжнародних одиниць (IU) вітаміну D3 (1 IU =20 мкг) у припущенні, що саме така кількість вітаміну D3 синтезується у незасмаглій шкірі 2-го типу людини віком 20 років при опроміненні 10 % поверхні її тіла (обличчя і нижня частина рук) мінімальною ерітемною дозою УФ світла. Отже цей метод є непрямим. Окрім того, зважаючи на суттєву різницю поміж ерітемним та антирахітним спектрами дії, очевидно, що співвідношення поміж ерітемною і антирахітною дозами не є постійним, а залежить від спектру випромінювання УФ джерела. Очевидно, що найбільш відповідним способом визначення вітамін-D-синтезувальної дози сонячного/штучного УФ випромінювання є використання саме того фотопроцесу, який лежить в основі природного синтезу вітаміну D, а саме, фотоізомеризації провітаміну D при поглинанні ультрафіолетового випромінювання, завдяки чому утворюється безпосередній попередник вітаміну D - превітамін D за схемою hv kT Провітамін D Вітамін D Превітамін D hv Люмістерин hv hv Тахістерин Токсістерини , на якій шляхи фотоперетворень показано стрілками, біля яких стоїть енергія кванта УФ світла hv. 5 Таким чином, кількість фотосинтезованого превітаміну D є природною біологічною мірою отриманої антирахітної УФ біодози. Але при УФ опроміненні провітаміну D визначення концентрації накопиченого превітаміну D значно ускладнене внаслідок бічних фотоперетворень останнього, які призводять до утворення багатокомпонентної суміші фотоізомерів. Тому при використанні фотореакції для визначення сезонних змін вітамін-D-синтезувальної активності сонячного випромінювання [A. R. Webb, L. W. Kline, M. F. Holick, Influence of season and latitude on the cutaneous synthesis of vitamin D3: exposure to winter sunlight in Boston and Edmonton will not promote vitamin D3 in human skin, J. Clin. Endocrinol. Metabol. Vol.67 (1988) 373-378] концентрація накопиченого превітаміну D визначалась за допомогою хроматографічного аналізу, що виключає можливість контролю ультрафіолетового опромінення in situ. Суттєвого прогресу було досягнуто завдяки розробці оригінального спектрофотометричного аналізу, внаслідок чого було запропоновано «Спосіб контролю біоактивного ультрафіолетового випромінення» [И. П. Теренецкая, К. О. Теренецкий, Спосіб контролю біоактивного ультрафіолетового випромінення, Патент UA №19525 А (див. Бюл. №6 від 25.12.1997 року)], який є найближчим аналогом і полягає в наступному. Розчин 7дегідрохолестерину в етанолі опромінюють у стандартній кварцовій спектрофотометричній кюветі. Спектр поглинання розчину реєструють спектрофотометром у діапазоні 230-330 нм до та після опромінення, і з допомогою подальшої комп'ютерної обробки записаних спектрів визначають концентрацію утвореного превітаміну D, яка і є мірою одержаної антирахітної ультрафіолетової біодози. До недоліків цього способу належать: - використання розчину 7-дегідрохолестерину, що утруднює його застосування для персональної дозиметрії ультрафіолетового опромінення; - необхідність використання герметизованих крихких кварцових кювет; - необхідність використання сучасного УФ спектрофотометра, який не завжди є в наявності поблизу місця визначення дози опромінення; - складність спектрофотометричного аналізу, який потребує відповідної кваліфікації персоналу. Все це суттєво підвищує витрати часу і коштів. Нами було розглянуто можливість використання спрощеного методу абсорбційної УФ спектроскопії, аналогічного тому, який застосовується у більшості хімічних дозиметрів, тобто вимірювання зміни оптичної густини фоточутливої речовини до і після УФ експозиції на одній довжині хвилі, наприклад, на 280нм, що відповідає максимуму поглинання 7-дегідрохолестерину. Однак, аналіз накопичених експериментальних даних показав, що наявність декількох конкуруючих шляхів фотоперетворень утворюваного превітаміну D суттєво знижує достовірність вимірювань, зважаючи на неоднозначність зв'язку між зміною оптичної густини й отриманою УФ дозою. [Теренецька І. П., Теор. і експер. хімія, т. 44, № 5, с.279-283, 2008; Т. Н. Орлова, И. П. Теренецкая, 93569 6 Журн. Прикл. спектроскопии, 2009, т.76, №2, С. 265-269]. Зокрема, нами було встановлено, що 1) при опроміненні провітаміну D початкове накопичення превітаміну D супроводжується зниженням оптичної густини, але його подальше перетворення у тахістерин супроводжується її зростанням; 2) незворотні перетворення превітаміну D у токсистерини призводять до зниження оптичної густини аж до нуля. Саме така немонотонна залежність оптичної густини від часу УФ опромінення спричиняє неоднозначну залежність від поглинутої УФ дози і, таким чином, унеможливлює використання розчину 7-дегідрохолестерину в етанолі для УФ дозиметрії при вимірюванні оптичної густини на фіксованій довжині хвилі. Задачею цього винаходу є усунення зазначених недоліків. Ця задача вирішується шляхом створення переважних умов лише для одного з можливих шляхів фотоперетворень превітаміну D, чим забезпечується однозначний зв'язок між зміною оптичної густини D на фіксованій довжині хвилі та отриманою дозою біоактивного (антирахітного) ультрафіолетового випромінювання: (1) (D =Dt - D0), де D0 і Dt - оптична густина до і після УФ опромінювання. Це досягають шляхом уміщення молекул провітаміну D в спеціально підібрану матрицю, яка суттєво пригнічує конкуруючі шляхи перетворення превітаміну D. При цьому така матриця повинна бути стійкою до УФ випромінювання і прозорою в області поглинання провітаміну D. Контроль одержаної УФ дози здійснюють за реєстрацією змін оптичної густини в ділянці, що відповідає одній із смуг (~280нм) поглинання провітаміну D. Як матрицю використовують пористу силікатну, полімерну, рідкокристалічну плівку, або плівку з полімерно-рідкокристалічної композиції. Дозу УФ опромінення визначають за калібрувальним графіком, що пов'язує її зі зміною оптичної густини. Спосіб докладно розкривається на прикладах з посиланнями на наступні фігури. На Фіг.1 наведено трансформацію спектру поглинання пористої силікатної плівки з домішкою провітаміну D внаслідок УФ опромінення лампою ЕЛ-30 протягом 30 хвилин (а) та залежність оптичної густини на довжині хвилі 280нм від отриманої УФ дози (б). На Фіг.2 наведено трансформацію спектру поглинання полімерної плівки з домішкою провітаміну D, внаслідок УФ опромінення лампою ЕЛ-30 протягом 50 хвилин (а) та залежність оптичної густини на довжині хвилі 280 нм від отриманої УФ дози (б). На Фіг.3 наведено трансформацію спектру поглинання нематичного рідкого кристалу MLC-6815 з домішкою провітаміну D, внаслідок УФ опромінення лампою ЕЛ-30 протягом 30 хвилин(а) та залежність оптичної густини на довжині хвилі 280 нм від отриманої УФ дози (б). На Фіг.4 наведено кореляційні залежності зміни оптичної густини в силікатній (а), полімерній (б) і рідкокристалічній (в) плівках із концентрацією 7 превітаміну D, фотосинтезованого в етанольному розчині. Надалі будь-яку із таких плівок з домішкою провітаміну D будемо називати фоточутливим матеріалом. Для визначення фізичної УФ дози (Дж/м2) будь-якого УФ опромінення за зміною оптичної густини фоточутливого матеріалу спочатку будують калібрувальний графік, використовуючи попередньо виміряну інтенсивність випромінювання джерела у Вт/м2 за допомогою фізичного УФ радіометра. В подальшому відповідну фізичну дозу знаходять з цього графіка за різницею (Dt - D0). Визначення антирахітної УФ дози (тобто концентрації превітаміну D) за зміною оптичної густини здійснюють за допомогою графіку, який отримують при одночасному експонуванні провітаміну D у матриці та в етанольному розчині. Приклад 1. Побудова графіку залежності зміни оптичної густини від дози УФ опромінення для фоточутливого матеріалу "пориста силікатна плівка з домішкою 7-ДГХ". За допомогою спектрофотометра Perkin&Elmer Lambda 25 UV/VIS реєструють спектр поглинання пористої силікатної плівки з домішкою 7-ДГХ в діапазоні 230-330 нм до опромінювання і визначають D0 на довжині хвилі 280 нм. Потім плівку опромінюють УФ флуоресцентною лампою ЕЛ30. Після кожної з фіксованих експозицій вимірюють спектр поглинання плівки (Фіг.1а) і визначають Dt на довжині хвилі 280 нм. Густину потужності УФ опромінювання, яку забезпечує лампа ЕЛ-30 на тій самій відстані, визначають за допомогою каліброваного спектрометра EPP2000C-UV+VIS (StellarNet, Inc). За зміною оптичної густини D на довжині хвилі 280 нм в залежності від дози УФ опромінення будують графік (Фіг.1б), з якого в подальшому визначається фізична УФ доза (Дж/м2) за зміною оптичної густини D =Dt - D0. Для визначення біодози ультрафіолетового опромінення пористу силікатну плівку з домішкою 7-ДГХ експонують одночасно з кюветою з етанольним розчином 7-ДГХ, розташованою на тій же відстані. Перед початком опромінювання за допомогою спектрофотометра Perkin&Elmer Lambda 25 UV/VIS реєструють спектр поглинання і плівки, і розчину в діапазоні 230-330 нм. Плівку і розчин опромінюють УФ лампою, і після фіксованих експозицій вимірюють спектри поглинання. За допомогою комп'ютерної обробки спектрів поглинання 7-ДГХ в етанольному розчині визначають концентраційну залежність превітаміну від часу опромінювання. Співставляють D і концентрацію превітаміну, виміряну при однакових експозиціях, і будують графік залежності зміни оптичної густини від біологічної УФ дози (Фіг.4а). В подальшому біодозу визначають за зміною числа D за допомогою побудованого графіка. Приклад 2. Побудова графіку залежності зміни оптичної густини від дози УФ опромінення для фоточутливого матеріалу "полімерна плівка з домішкою 7-ДГХ". 93569 8 Повторюють операції, що описані в прикладі 1. Результати представлені на Фіг.2а, Фіг.2б і Фіг.4б відповідно. Приклад 3. Побудова графіку залежності зміни оптичної густини від дози УФ опромінення для фоточутливого матеріалу "рідкокристалічна плівка з домішкою 7-ДГХ". Повторюють операції, описані в прикладі 1. Результати представлені на Фіг.3а, Фіг.3б і Фіг.4в відповідно. Пропонований спосіб визначення вітамін-Dсинтезувальної дози ультрафіолетового випромінення може знайти широке застосування в екології, медицині, косметології та ін.: - для щоденного контролю сонячного ультрафіолетового випромінення, здатного ініціювати синтез вітаміну D; - для дозиметричного контролю штучних джерел ультрафіолетового випромінення (ламп і лазерів); - для персонального контролю антирахітичних ультрафіолетових доз при епідеміологічних дослідженнях; - для контролю одержаної антирахітичної дози ультрафіолетового опромінення в фізіотерапевтичних кабінетах і соляріях; - в зоології, біології, океанології, сільському господарстві і т.д. Для реалізації викладеного способу запропоновано персональний біодозиметр, найближчим аналогом якого є УФ-дозиметр Model 6.4 Vitamin D UV Meter компанії Solartech Inc., згаданий вище, який містить фотоприймач (карбід-кремнієвий фотодіод), АЦП, мікроконтролер та індикаторну панель. Недоліки цього УФ-дозиметра випливають із способу його дії, розкритого вище. По-перше, метод є непрямим, спектральна чутливість фотоприймача, виготовленого з карбіду кремнію, відповідає ерітемному спектру дії, а обчислення антирахітної біодози проводиться із заданого співвідношення 1 MED = 1000 I.U. вітаміну D, яке не є постійним і залежить від спектру випромінювання УФ джерела. На Фіг.5 наведено блок-схему персонального біодозиметра, який містить світлодіод (1), що випромінює на довжині хвилі 280 нм, модуль живлення світлодіода (2), вимірювальну комірку, яка містить матрицю з біоактивною речовиною (3), фотодіод (4), підсилювач (5), мікроконтролер з аналого-цифровим перетворювачем (6), індикаторну рідкокристалічну панель (7), клавіатурну панель (8), хімічне джерело живлення (9) та комунікаційний USB-порт (10). В біодозиметрі можуть бути також передбачені засоби для передачі даних через телекомунікаційні системи, наприклад через мережу стільникового зв'язку. Персональний біодозиметр працює наступним чином. У вимірювальну комірку вміщують одну з вищеназваних фоточутливих плівок з домішкою провітаміну D (3) і вмикають живлення приладу. При цьому на індикаторній панелі висвічується робоче меню, в якому вибирають пункт "Вимірювання". У цьому режимі роботи мікроконтролер (6) запускає 9 модуль живлення (2) світлодіода (1), який забезпечує високостабільний потік випромінювання світлодіода на довжині хвилі 280 нм. Цей потік випромінювання проходить через фоточутливий матеріал (плівку з провітаміном D) і потрапляє на фотодіод (4) . На виході фотодіоду формується сигнал напруги, пропорційний інтенсивності світлового потоку. Цей сигнал подається на підсилювач (5), на виході якого формується сигнал напруги достатній для нормальної роботи аналогоцифрового перетворювача (АЦП). Коефіцієнт підсилення вибирається таким, щоб забезпечити нормальну роботу АЦП в усьому динамічному діапазоні світлових потоків з кодуванням їх в межах від 1 до 1024. АЦП перетворює отриману напругу в числовой код Іпл, який записується в окрему комірку пам'яті. Як тільки завершується процес кодування сигналу, мікроконтролер вимикає модуль живлення світлодіоду. Далі, по програмі, що записана в пам'яті мікроконтролера, проводиться розрахунок оптичної густини D0 по формулі: D0= lg/Іпл (1.1) де Іпл - інтенсивність світла, що пройшло через плівку, І0 - попередньо виміряне значення інтенсивності без плівки. Після опромінення плівки УФ світлом повторюють ті ж самі операції і визначають Dt. За різницею D =Dt - D0 визначають вітамін-Dсинтезувальну УФ дозу з відомої залежності зміниоптичної густини плівки від отриманої дози (Фіг.1б, 2б, 3б) шляхом порівняння виміряної різниці оптичних густин з відповідним масивом даних попередньо записаним в пам'яті мікроконтролера. Кількість накопиченого превітаміну D визначають з відомої залежності оптичної густини від концентрації превітаміну D (Фіг.4а, 46, 4в), використовуючи масив відповідних даних попередньо записаних в пам'яті мікроконтролера. Далі по програмі проводиться запис в пам'ять дати і часу вимірювання та значення УФ дози, а на екрані з'являється дата і час першого вимірювання, дата і час останнього вимірювання та значення УФ дози за цей період. (Дата і час беруться з тай 93569 10 меру реального часу, який є складовою частиною мікроконтролера). Таким чином, при роботі біодозиметр виконує таку послідовність дій: 1. Встановлюється реальні дата і час. 2. Світлодіод вмикається на час, достатній для кодування сигналу з фотодіода (зазвичай цей час не більше 20 мксек). 3. Вимірюється пропускання фоточутливого матеріалу. 4. Отримані дані перетворюються у дозові величини за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення. 5. Запам'ятовуються виміряні УФ дози, а також дати і час вимірювання (кількість точок вимірювання не менше 2000). 6. Виміряні УФ дози відображуються на індикаторній панелі (рідкокристалічному екрані). 7. Записані дані через USB-порт передаються до комп'ютера і далі до телекомунікаційної системи. Крім того, в режимі для спеціалістів 1. вимірюється і запам'ятовується сигнал із світлодіоду I0. 2. проводяться попередні калібрувальні роботи. 3. періодично очищується пам'ять. 4. відновлюються мікропрограми. Треба зазначити, що використання УФсвітлодіоду може позначитись на функції пропускання фоточутливого матеріалу під час вимірювання. Тому проведено розрахунки по впливу УФ випромінювання світлодіоду під час вимірювання на фоточутливий матеріал. Паспортна потужність випромінювання УФ-світлодіоду T9F28B складає 500 мкВт, що при найбільшому інтервалі вимірювання 20 мксек складає лише 110-8 дж. Опромінювана поверхня плівки при вимірюванні складає приблизно 10 мм2, що утворює поверхневу дозу в 110-7 дж/см2. Ця дозова добавка в 1000 разів менша за найменшу похибку вимірювання приладу і тому нею можна знехтувати. Наведені в описі приклади і варіанти реалізації ніяким чином не обмежують можливі втілення способу і пристрою за винаходом. 11 93569 12 13 Комп’ютерна верстка Л.Литвиненко 93569 Підписне 14 Тираж 23 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601

Дивитися

Додаткова інформація

Назва патенту англійською

Method and personal dosimeter for in situ determination of vitamin-d-synthesizing dose of ultraviolet radiation of natural and artificial origin

Автори англійською

Terenetska Iryna Palladiivna, Orlova Tetiana Mykolaivna, Kyrylenko Yevhen Kostiantynovych, Yeremenko Anna Mykhailivna, Halich Hryhorii Andriovych

Назва патенту російською

Способ определения in situ витамин-d-синтезирующей дозы естественного и искусственного ультрафиолетового облучения и персональный биодозиметр для его осуществления

Автори російською

Теренецкая Ирина Палладиевна, Орлова Татьяна Николаевна, Кириленко Евгений Константинович, Еременко Анна Михайловна, Галич Григорий Андреевич

МПК / Мітки

МПК: A61N 5/08, C07C 401/00, G01J 1/04

Мітки: природного, опромінення, bitamiн-d-синтезувальної, визначення, здійснення, штучного, ультрафіолетового, дози, біодозиметр, персональний, спосіб

Код посилання

<a href="https://ua.patents.su/7-93569-sposib-viznachennya-in-situ-bitamin-d-sintezuvalno-dozi-prirodnogo-ta-shtuchnogo-ultrafioletovogo-oprominennya-ta-personalnijj-biodozimetr-dlya-jjogo-zdijjsnennya.html" target="_blank" rel="follow" title="База патентів України">Спосіб визначення in situ bitamiн-d-синтезувальної дози природного та штучного ультрафіолетового опромінення та персональний біодозиметр для його здійснення</a>

Подібні патенти