Препарат, що містить гуманізоване моноклональне антитіло 3d6, що специфічно зв’язується з бета-амілоїдним пептидом, та фармацевтичний продукт

1. Препарат, який відрізняється тим, що містить: (a) гуманізованe моноклональнe антитіло 3D6 (депоноване в АТСС під номером РТА-5130), що специфічно зв'язується з бета-амілоїдним пептидом (Аβ), в концентрації від приблизно 1 мг/мл до приблизно 100 мг/мл; (b) L-гістидин в концентрації від приблизно 0,1 мМ до приблизно 25 мМ; і (c) D-маніт в кількості від приблизно 1 % (мас./об.) до приблизно 10 % (мас./об.), де рН препарату становить від приблизно 5,5 до приблизно 6,5. 2 (19) 1 3 87549 4 (a) гуманізоване моноклональне антитіло 3D6 (депоноване в АТСС під номером РТА-5130), що специфічно зв'язується з бета-амілоїдним пептидом (Аβ), в концентрації 50 мг/мл, де антитіло містить легкий ланцюг, який включає послідовність амінокислот SEQ ID NO: 1, і важкий ланцюг, який включає послідовність амінокислот SEQ ID NO: 2; (b) L-гістидин в концентрації 10 мМ; (c) полісорбат 80 в кількості 0,005 % (мас./об.); і (d) метіонін в концентрації 10 мМ, де рН препарату становить 6,0. 10. Фармацевтичний продукт, який відрізняється тим, що включає: (a) скляний флакон, який містить препарат гуманізованого антитіла 3D6, причому препарат містить: (і) гуманізоване моноклональне антитіло 3D6 (депоноване в АТСС під номером РТА-5130), що специфічно зв'язується з бета-амілоїдним пептидом (Аβ), в кількості від 10 мг до 250 мг; (іі) L-гістидин в концентрації від 0,1 мМ до 25 мМ; і (ііі) D-маніт в кількості від 1 % (мас./об.) до 10 % (мас./об.), де рН препарату становить від 5,5 до 6,5; і (b) маркування для застосування, що включає інструкції щодо використання відповідного об'єму, необхідного для забезпечення дози від 0,15 мг/кг до 5 мг/кг. 11. Продукт за п. 10, який відрізняється тим, що гуманізоване антитіло 3D6, що специфічно зв’язується з бета-амілоїдним пептидом, являє собою гуманізоване антитіло 3D6, яке містить легкий ланцюг, що включає послідовність амінокислот SEQ ID NO: 1, і важкий ланцюг, що включає послідовність амінокислот SEQ ID NO: 2. 12. Фармацевтичний продукт, який відрізняється тим, що включає: (а) скляний флакон, що містить препарат гуманізованого антитіла 3D6, де препарат містить: (і) 100 мг гуманізованого моноклонального антитіла 3D6 (депоноване в АТСС під номером РТА 5130), що специфічно зв'язується з бетаамілоїдним пептидом (Аβ), де антитіло містить легкий ланцюг, що включає послідовність амінокислот SEQ ID NO: 1, і важкий ланцюг, що включає послідовність амінокислот SEQ ID NO: 2; (іі) L-гістидин в концентрації 10 мМ; (iii) D-маніт в кількості 4 % (мас./об.); (iv) метіонін в концентрації 10 мМ; і (v) полісорбат 80 в кількості 0,005 % (мас./об.), де рН препарату становить 6,0; і (b) маркування для застосування, що включає інструкції щодо використання відповідного об'єму, необхідного для забезпечення дози від 0,5 мг/кг до 3 мг/кг. 13. Спосіб одержання фармацевтичного продукту, який відрізняється тим, що включає: (a) поєднання від 30 мг/мл до 100 мг/мл гуманізованого моноклонального антитіла 3D6 (депоноване в АТСС під номером РТА-5130), що специфічно зв'язується з бета-амілоїдним пептидом (Аβ), та від 1 мг/мл до 2 мг/мл L-гістидину і 0,05 мг полісорбату 80 для одержання препарату; (b) корекцію рН препарату до 6,0; (c) фільтрацію препарату у флакон для ліофілізації; і (d) заморожування препарату при температурі від -50 °С до -80 °С. 14. Спосіб за п. 10, який відрізняється тим, що додатково включає: (e) відтаювання препарату; і (f) розбавлення препарату манітом в кількості, достатній для одержання кінцевої концентрації антитіла від 2 мг/мл до 20 мг/мл, 4 % маніту (мас./об.), 10 мМ гістидину і 0,005 % полісорбату 80; (g) фільтрацію розбавленого препарату; (h) закупорювання скляного флакона з профільтрованим препаратом для одержання стерильного продукту; і (і) зберігання стерильного продукту при температурі від 2 °С до 8 °С. Споріднені заявки Дана заявка претендує на корисний ефект попередньої патентної заявки США сер. №60/ 648,631 (поданої 28 січня 2005р.) під назвою "Anti A Beta Antibody Formulation" (Препарат на основі антитіла проти А бета-пептиду. Повний зміст цитованої вище заявки включений тут шляхом посилання. Рівень техніки Хвороба Альцгеймера (AD: Alzheimer's disease) є нейродегенеративним розладом, для якого є характерним виникнення амілоїдних бляшок, нейрофібрилярних сплетінь і значна втрата нейронів. Було визнано, що b-амілоїдний білок (відомий також під назвою Ab-пептиду), головний компонент старечих бляшок, бере участь у патогенезі хвороби Альцгеймера (Selkoe (1989) Cell 58:611-612; Hardy (1997) Trends Neurosci. 20:154159). Було показано, що b-амілоїд є токсичним для культивованих нейронів як безпосередньо (Lorenzo and Yankner (1996) Ann. NY Acad. Sci. 777:89-95), так і непрямо, за посередництвом різноманітних медіаторів (Koh et al. (1990) Brain Research 533:315-320; Mattson et al. (1992) J. Neurosciences 12:376-389). Крім того, на піддослідних тваринах in vivo, включаючи PDAPP мишей і щурів, досліджувалося зв'язування b-амілоїду для вивчення дефіцитів, зміненої когнітивної функції та інгібування довготривалої гіпокампової потенціації (Chen et al. (2000) Nature 408:975-985; Walsh et al. (2002) Nature 416:535-539). Таким чином, очевидним є значний інтерес до методів лікування, що змінюють рівні b-амілоїду для потенційного зменшення тяжкості цієї хвороби і навіть повного її подолання. Одним із стратегічних напрямків лікування AD, який нещодавно виник у результаті успішних досліджень на експериментальних моделях PDAPP миші і щура, є імунізація організму пацієнта для постачання в нього імуноглобулінів і зокрема анти 5 тіл (як це відбувається при пасивній імунізації, коли терапевтичні імуноглобуліни вводять пацієнту зовні) або для створення імуноглобулінів (активна імунізація, коли імунна система організму активується на вироблення імуноглобулінів проти введеного антитіла), специфічних до b-амілоїду. Ці антитіла працюють на зниження бляшкового навантаження шляхом запобігання b-амілоїдному агрегатуванню (Solomon et al. (1997) Neurobiology 94:4109-4112) або стимулювання мікрогліальних клітин на фагоцитоз і видалення бляшок (Bard et al. (2000) Nature Medicine 6: 916-919). Крім того, наприклад, гуманізоване моноклональне lgG1 антитіло проти Ab-пептиду (гуманізоване антитіло 3D6) може ефективно лікувати хворобу AD шляхом селективного зв'язування людського Abпептиду. Для того, щоб біологічна активність білка і, зокрема, антитіла могла підримуватися незмінною, терапевтичний препарат повинен зберігати непорушеною конфірмаційну цілісність принаймні центральної амінокислотної послідовності білка, захищаючи водночас численні функціональні групи білка від деградації. Шляхи деградації білків можуть викликати хімічну нестабільність (тобто будь-який процес, що призводить до модифікації білка в результаті утворення або розщеплення зв'язків і як результат - до утворення нової хімічної субстанції) або фізичну нестабільність (тобто зміни в білковій структурі вищого порядку). Хімічна нестабільність може виникати внаслідок деамідування, рацемізації, гідролізу, окислювання, бетаелімінації або дисульфідного обміну. Причинами виникнення фізичної нестабільності можуть бути, наприклад, денатурація, агрегатування, преципітація або адсорбція. Загальний огляд з питання стабільності білкових фармацевтичних препаратів поданий, наприклад, у роботі (Manning, et al. (1989) Pharmaceutical Research 6:903-918). Крім того, стабільність бажано підтримувати, коли до складу препарату не включений поліпептидний носій. Незважаючи на проведені широкі дослідження стосовно нестабільності білків, залишається до тих пір неможливим прогнозувати конкретні наслідки нестабільності конкретних білків. Будь-яка із цих нестабільностей може призводити до утворення поліпептидного побічного продукту або похідної зі зниженою активністю, збільшеною токсичністю і/або підвищеною імуногенністю. Так, осадження поліпептидів може викликати тромбоз, неоднорідність лікарської форми та імунні реакції. Таким чином, безпека та ефективність будь-якого поліпептидного фармацевтичного препарату мають прямий зв'язок з його стабільністю. Отже, із викладеного вище цілком очевидно, що й до цього часу залишається нагальною потреба в препаратах, які не тільки зберігають стабільність і біологічну активність своїх біологічних поліпептидів і зокрема, наприклад, Ab-зв'язуючих поліпептидів, протягом періоду їх зберігання і постачання, але які є також придатними для їх уведення різноманітними терапевтичними шляхами. 87549 6 Суть винаходу Даним винаходом запропоновано препарати, що забезпечують стабільність і підтримання біологічної активності введеного в нього біологічно активного білка і, зокрема, Ab-зв'язуючих білків або поліпептидів і, зокрема наприклад, антитіл проти Ab або їхніх фрагментів чи частин. Винаходом пропонуються також поліпептидні препарати і, зокрема наприклад, стабілізовані рідкі поліпептиди препарати, що є стійкими до утворення небажаних поліпептидних побічних продуктів. Цілісність антиген-зв'язуючих поліпептидів для терапевтичного застосування є особливо важливою, оскільки якщо поліпептид під час його зберігання утворює побічні продукти, наприклад, агрегати або фрагменти деградації, він може втратити свою біологічну активність і тим самим погіршити терапевтичну активність молекули на одиничну дозу. Крім того, існує також гостра потреба в стабілізації терапевтичних поліпептидів, призначених для виконання спеціалізованих функцій, для постачання і застосування в деяких біологічних показаннях, наприклад, для лікування нейродегенеративних станів, де поліпептид повинен переходити через гемато-енцефалічний бар'єр (ВВВ: bloodbrain-barrier) і зв'язувати антиген-мішень. В одному з варіантів здійснення винаходу пропонується стабілізований препарат, який містить принаймні один Ab-зв'язуючий поліпептид, принаймні один тонізувальний засіб, де тонізувальний засіб є наявним у кількості, достатній для того, щоб зробити препарат, придатним для його введення, і принаймні один буферизатор у кількості, достатній для підтримання фізіологічно прийнятної величини pH. Даний препарат може мати ліофілізовану або рідку форму. Деякі препарати містять принаймні один антиоксидант і, зокрема наприклад, амінокислотний антиоксидант, котрим може бути, наприклад, метіонін. У деяких препаратах тонізувальним засобом є маніт або NaCI. У деяких препаратах принаймні одним буферизатором є сукцинат, фосфат натрію або амінокислота, наприклад, гістидин. Кращі препарати також містять принаймні один стабілізатор, котрим може бути, наприклад, полісорбат 80. У деяких препаратах стабілізатором є полісорбат 80, антиоксидантом є метіонін, тонізувальним засобом є маніт, сорбіт або NaCI, а буферизатором є гістидин. У деяких препаратах, принаймні один Ab-зв'язуючий поліпептид вибирають із сукупності, що складається із антитіла проти Ab, Fv фрагмента антитіла проти Ab, Fab фрагмента антитіла проти Ab, Fab'(2) фрагмента антитіла проти Ab, Fd фрагмента антитіла проти Ab, одноланцюгового антитіла (scFv) проти Ab, однодоменного фрагмента (Dab) антитіла проти Ab, поліпептиду зі структурою бетаскладчастого листа, який містить принаймні одну гіперваріабельну ділянку антитіла (CDR: complementarity determining ділянку) із антитіла проти Ab, і неглобулярного поліпептиду, який містить принаймні одну CDR-ділянку антитіла із антитіла проти Ab. У деяких препаратах принаймні один Ab-зв'язуючий поліпептид є антитілом проти Ab, наприклад таким, що специфічно зв'язується з 7 епітопом у межах залишків 1-7, 1-5, 3-7, 3-6, 13-28, 15-24, 16-24, 16-21, 19-22, 33-40, 33-42 поліпептиду Ab, або його Fab, Fab'(2) чи Fv фрагментом. Типове антитіло проти Ab специфічно зв'язується з епітопом у межах залишків 1-10 пептиду Ab і, зокрема наприклад, у межах залишків 1-7, 1-5, 3-7 або 3-6 пептиду Ab. Інше типове антитіло проти Ab специфічно зв'язується з епітопом у межах залишків 13-28 пептиду Ab і, зокрема наприклад, у межах залишків 16-21 або 19-22 пептиду Ab. Ще одне типове антитіло проти Ab специфічно зв'язується з С-кінцевим епітопом пептиду Ab і зокрема, наприклад, 33-40 або 33-42 епітопом пептиду Ab. Кращим антитілом проти Ab є, в тому числі, гуманізоване антитіло проти Ab, наприклад, гуманізоване антитіло 3D6, гуманізоване антитіло 10D5, гуманізоване антитіло 12В4, гуманізоване антитіло 266, гуманізоване антитіло 12А11 і гуманізоване антитіло 15С11. У деяких препаратах антитіло проти Ab зв'язує безперервний епітоп, який включає у себе залишки в інтервалі 1-7 і в інтервалі 13-28 пептиду Ab. У деяких препаратів такого типу антитіло є біспецифічним або антитіло здійснює процес, описаний у Міжнародній патентній публікації № WO 03/070760. У деяких препаратів такого типу епітоп є безперервним. У кращих препаратах антитілом проти Ab є гуманізоване антитіло 3D6, гуманізоване антитіло 10D5, гуманізоване антитіло 12В4, гуманізоване антитіло 266, гуманізоване антитіло 12А11, або гуманізоване антитіло 15С11. Ізотипом антитіла може бути IgM, lgG1, lgG2, lgG3, lgG4 або будь-який інший фармацевтично прийнятний ізотип. У кращих препаратах ізотипом є людський lgG1 або людський lgG4. У деяких рідких препаратах концентрація антитіла проти Ab складає приблизно від 0,1мг/мл до 60мг/мл, від 40мг/мл до 60мг/мл, приблизно 50мг/мл, приблизно 30мг/мл, приблизно від 17мг/мл до 23мг/мл, приблизно 20мг/мл, приблизно 17мг/мл, приблизно 10мг/мл, приблизно 5мг/мл, приблизно 2мг/мл або приблизно 1мг/мл, а в кращому варіанті - приблизно від 17мг/мл до 23мг/мл. У деяких препаратах принаймні одним тонізувальним засобом є D-маніт, що є наявним у концентрації приблизно від 1%(мас./об.) до 10%(мас./об.), приблизно від 2%(мас./об.) до 6%(мас./об.), або ще краще - приблизно 4%(мас./об.). У деяких препаратах принаймні одним буферизатором є гістидин, наявний у концентрації приблизно від 0,1мМ до 25мМ, приблизно від 5мМ до 15мМ, а в кращому варіанті - приблизно 5мМ або приблизно 10мМ. В інших препаратах принаймні одним буферизатором є сукцинат, що є наявним у концентрації приблизно від 0,1мМ до 25мМ і, зокрема наприклад, приблизно 10мМ. У деяких препаратах антиоксидантом є метіонін, що є наявним у концентрації приблизно від 0,1мМ до 25мМ, приблизно від 5мМ до 15мМ, або ще краще - приблизно 10мМ. У кращих препаратах стабілізатором є полісорбат 80, що є наявним у концентрації приблизно від 0,001%(мас./об.) до 0,01%(мас./об.), приблизно від 0,005%(мас./об.) до 0,01%(мас./об.) або приблизно 0,005%(мас./об.). 87549 8 Даний препарат може мати величину pH приблизно від 5 до 7, приблизно від 5,5 до 6,5, приблизно від 6,0 до 6,5, приблизно 6,2, приблизно 6,0 або приблизно 5,5, а в кращому варіанті - приблизно 6,0. Кращий препарат має величину pH приблизно від 6,0 до 6,5 і містить антитіло проти Ab, яке специфічно зв'язується з епітопом в інтервалах залишків, вибраних із сукупності, що складається із ділянок 1-7, 1-5, 3-7, 3-6, 13-28, 15-24, 16-24, 1621, 19-22, 33-40 і 33-42 пептиду Ab, наприклад, Dманіт в концентрації приблизно від 2%(мас./об.) до 6%, наприклад, гістидин в концентрації приблизно від 0,1мМ до 25мМ, метіонін в концентрації приблизно від 0,1мМ до 25мМ і стабілізатор. У кращому варіанті стабілізатором є полісорбат 80 в концентрації приблизно від 0,001% до 0,01%(мас./об.). Даний препарат може мати форму рідкого поліпептидного складу, розрахованого на забезпечення стабільності і підтримання біологічної активності введеного в нього поліпептиду. Такий препарат містить терапевтично активний Abзв'язуючий поліпептид та антиоксидант у кількості, достатній для зменшення утворення побічних продуктів поліпептиду впродовж зберігання препарату. Деякі рідкі поліпептидні препарати є стабілізованими проти утворення небажаних побічних продуктів, якими можуть бути, наприклад, високомолекулярні поліпептидні агрегати, низькомолекулярні продукти деградації поліпептидів або їх суміші. У препаратах, де терапевтичним антигензв'язуючим поліпептидом є антитіло, типовими високомолекулярними агрегатами, утворення яких потрібно зменшувати до мінімуму, є, наприклад, комплекси типу антитіло:антитіло, комплекси типу антитіло: фрагмент антитіла, комплекси типу фрагмент антитіла:фрагмент антитіла або їх суміші. У загальному випадку високомолекулярні комплекси або побічні продукти мають молекулярну масу, більшу, ніж у мономеру антиген-зв'язуючого поліпептиду, як це має місце, наприклад, у випадку IgG антитіла масою більше, ніж приблизно 150кДа. У таких антитіловмісних препаратах типовими низькомолекулярними продуктами деградації поліпептидів, утворення яких потрібно мінімізувати, є, наприклад, комплекси, що складаються із антитіла з легким ланцюгом, антитіла з важким ланцюгом, комплексу антитіла з легким ланцюгом та антитіла з важким ланцюгом або їх суміші. У загальному випадку низькомолекулярні комплекси або побічні продукти мають молекулярну масу менше молекулярної маси мономеру антиген-зв'язуючого поліпептиду, наприклад, у випадку IgG антитіла - менше, ніж приблизно 150кДа. Кращий стабілізований препарат з антитілом прти Ab містить як антиоксидант - метіонін у кількості, достатній для інгібування утворення небажаних побічних продуктів, тонізувальний засіб у кількості, достатній для того, щоб зробити препарат придатним для його введення в організм пацієнта, та амінокислоту або її похідну у кількості, 9 достатній для підтримання фізіологічно прийнятної величини pH. Деякі препарати є стабільними в замороженому стані. Препарат за винаходом може вводитися в організм пацієнта парентерально, внутрішньовенно, внутрішньом'язово, підшкірно, інтракраніально або епідурально. Кращими серед цих способів уведення є внутрішньовенний і підшкірний. Деякі препарати можуть бути розраховані на цільове постачання в мозок або у спінальну рідину об'єкта лікування. Даний препарат може практично не містити консервантів. Деякі препарати за винаходом є стабільними протягом щонайменше приблизно 12 місяців, щонайменше приблизно 18 місяців, щонайменше приблизно 24 місяців або щонайменше приблизно 30 місяців. Деякі препарати є стабільними при температурах приблизно від -80°С до 40°С, приблизно від 0°С до 25°С, приблизно від 0°С до 10°С, краще - при температурах приблизно від -80°С до -50°С або приблизно від 2°С до 8°С. Деякі препарати є стабільними протягом принаймні приблизно 12 місяців при температурах в інтервалі від вище температури замерзання до 10°С і мають pH в інтервалі приблизно від 5,5 до 6,5. Такий препарат містить принаймні одне антитіло проти Ab в концентрації приблизно від 1мг/мл до 30мг/мл, маніт в концентрації приблизно 4%(мас./об.) або NaCI в концентрації приблизно 150мМ, гістидин або сукцинат в концентрації приблизно від 5мМ до 10мМ, і 10мМ метіоніну. Один із таких препаратів має pH приблизно 6,0, і містить приблизно 1мг/мл антитіло проти Ab, приблизно 10мМ гістидину і приблизно 4%(мас./об.) маніту. Інші препарати є стабільними протягом принаймні приблизно 24 місяців при температурах приблизно від 2°С до 8°С, і містять полісорбат 80 в концентрації приблизно від 0,001%(мас./об.) до 0,01%(мас./об.). Деякі з таких препаратів мають pH в інтервалі приблизно від 6,0 до 6,5 і містять приблизно 10мМ гістидину, приблизно 4%(мас./об.) маніту і приблизно 1мг/мл, приблизно 2мг/мл або приблизно 5мг/мл антитіла проти Ab. Інші препарати цього типу містять приблизно 10мМ гістидину, приблизно 4%(мас./об.) маніту, приблизно 0,005%(мас./об.) полісорбату 80 і приблизно 10мг/мл, приблизно 20мг/мл або 30мг/мл антитіла проти Ab, і в кращому варіанті мають pH в інтервалі приблизно від 6,0 до 6,2. Антитілом проти Ab в таких препаратах у кращому варіанті є гуманізоване антитіло 3D6, гуманізоване антитіло 10D5, гуманізоване антитіло 12В4, гуманізоване антитіло 266, гуманізоване антитіло 12А11 або гуманізоване антитіло 15С11. Один із таких препаратів має величину pH в інтервалі приблизно від 6,0 до 6,5 і містить приблизно 10мМ гістидину, приблизно 4%(мас./об.) маніту і приблизно від 2мг/мл до 20мг/мл антитіла проти Ab, вибраного із сукупності, що складається із гуманізованого антитіла 3D6, гуманізованого антитіла 10D5, гуманізованого антитіла 12В4 і гуманізованого антитіла 12А11. Інший препарат такого типу має величину pH в інтервалі приблизно від 6,0 до 6,5 і містить приблизно 10мМ гістидину, приблизно 150мМ NaCI і приблизно від 2мг/мл до 20мг/мл 87549 10 антитіла проти Ab, вибраного із сукупності, що складається із гуманізованого антитіла 12В4 і гуманізованого антитіла 12А11. Можливими є також інші препарати такого типу, що мають величину pH в інтервалі приблизно від 6,0 до 6,5 і містять приблизно 10мМ гістидину, приблизно 4%(мас./об.) маніту і приблизно від 2мг/мл до 20мг/мл антитіла проти Ab, вибраного із сукупності, що складається із гуманізованого антитіла 266 і гуманізованого антитіла 15С11. Кращий препарат за винаходом є стабільним упродовж принаймні приблизно 24 місяців при температурах приблизно від 2°С до 8°С, має pH в інтервалі приблизно від 5,5 до 6,5, і містить приблизно від 2мг/мл до 23мг/мл, а в кращому варіанті - приблизно 17мг/мл до 23мг/мл гуманізованого антитіла 3D6, приблизно 10мМ гістидину і приблизно 10мМ метіоніну. У кращому варіанті даний препарат містить також приблизно 4%(мас./об.) маніту. Даний препарат у кращому варіанті містить полісорбат 80 в концентрації приблизно від 0,001 %(мас./об.) до 0,01%(мас./об.), а в ще кращому варіанті - приблизно 0,005%(мас./об.) полісорбату 80. У таких препаратах гуманізоване антитіло 3D6 може бути наявним у концентрації приблизно від 20мг/мл до 23мг/мл. Можливим є також препарат, стабільність якого зберігається протягом принаймні приблизно 24 місяців при температурах приблизно від 2°С до 8°С, величина pH лежить в інтервалі приблизно від 5,5 до 6,5, і який містить приблизно від 2мг/мл до 23мг/мл гуманізованого антитіла 3D6, приблизно 10мМ сукцинату, приблизно 10мМ метіоніну, приблизно 4%(мас./об.) маніту і приблизно 0,005%(мас./об.) полісорбату 80. У деяких із таких препаратів гуманізоване антитіло 3D6 є наявним у концентрації приблизно від 17мг/мл до 23мг/мл. Інший кращий препарат за даним винаходом є стабільним протягом принаймні приблизно 24 місяців при температурах приблизно від 2°С до 8°С, має pH в інтервалі приблизно від 6,0 до 6,5 і містить приблизно від 2мг/мл до 30мг/мл гуманізованого антитіла 266, приблизно 10мМ гістидину і приблизно 10мМ метіоніну. Деякі із таких препаратів містять, крім того, приблизно 4%(мас./об.) маніту. Деякі із таких препаратів містять полісорбат 80 в концентрації приблизно від 0,001 %(мас./об.) до 0,01%(мас./об.) і зокрема, наприклад, приблизно 0,005%(мас./об.) полісорбату 80. У деяких із таких препаратів гуманізоване антитіло 266 є наявним у концентрації приблизно від 17мг/мл до 23мг/мл або приблизно від 20мг/мл до 23мг/мл. В одному з інших варіантів препарат за винаходом є стабільним протягом принаймні приблизно 24 місяців при температурах приблизно від 2°С до 8°С, має pH приблизно від 6,0 до 6,5 і містить приблизно від 2мг/мл до 20мг/мл гуманізованого антитіла 266, приблизно 10мМ сукцинату, приблизно 10мМ метіоніну, приблизно 4%(мас./об.) маніту і приблизно 0,005%(мас./об.) полісорбату. У ще одному кращому варіанті препарат за винаходом є стабільним протягом принаймні приблизно 24 місяців при температурах приблизно від 2°С до 8°С, має pH приблизно від 6,0 до 6,5, і містить приблизно від 2мг/мл до 30мг/мл гуманізова 11 ного антитіла 12А11, приблизно 10мМ гістидину і приблизно 10мМ метіоніну. Деякі із таких препаратів містять приблизно 150мМ NaCI. Такий препарат може містити полісорбат 80 в концентрації приблизно від 0,001 %(мас./об.) до 0,01%(мас./об.) і зокрема, наприклад, приблизно 0,005%(мас./об.) полісорбату 80. У деяких із таких препаратів гуманізоване антитіло 12А11 є наявним в концентрації приблизно від 17мг/мл до 23мг/мл або приблизно від 20мг/мл до 23мг/мл. Можливим є також препарат за винаходом, який є стабільним протягом принаймні приблизно 24 місяців при температурах приблизно від 2°С до 8°С, має pH в інтервалі приблизно від 6,0 до 6,5, і містить приблизно від 2мг/мл до 20мг/мл гуманізованого антитіла 12А11, приблизно 5мМ гістидину, приблизно 10мМ метіоніну, приблизно 4%(мас./об.) маніту і приблизно 0,005%(мас./об.) полісорбату 80. Даним винаходом пропонується також препарат, який є стабільним при розморожуванні приблизно від -50°С до -80°С, має pH приблизно 6,0 і містить приблизно від 40 до 60мг/мл антитіла проти Ab, приблизно від 1,0мг/мл до 2,0мг/мл гістидину, приблизно від 1,0мг/мл до 2,0мг/мл метіоніну і приблизно 0,05мг/мл полісорбату 80. У кращому варіанті маніт зі складу даного препарату виключений. У кращому варіанті цього препарату його антитілом проти Ab є гуманізоване антитіло 3D6 або гуманізоване антитіло 266. Даним винаходом пропонується також рідкий препарат, який містить антитіло проти Ab, маніт і гістидин. У деяких із таких препаратів антитіло проти Ab є наявним у кількості приблизно від 1мг/мл до 30мг/мл. У кращому варіанті маніт є наявним у його складі у кількості, достатній для підтримання ізотонічності даного препарату. У кращому варіанті гістидин є наявним у його складі у кількості, достатній для підтримання фізіологічно прийнятної величини pH. Один із таких препаратів містить приблизно 20мг/мл антитіла проти Ab, приблизно 10мМ L-гістидину, приблизно 10мМ метіоніну, приблизно 4% маніту і має pH приблизно 6. Інший препарат такого типу містить приблизно 30мг/мл антитіла проти Ab, приблизно 10мМ сукцинату, приблизно 10мМ метіоніну, приблизно 6% маніту і має pH приблизно 6,2. Ще один препарат такого типу містить приблизно 20мг/мл антитіла проти Ab, приблизно 10мМ L-гістидину, приблизно 10мМ метіоніну, приблизно 4% маніту, приблизно 0,005% полісорбату 80, і має pH приблизно 6. Інший препарат такого типу містить приблизно 10мг/мл антитіла проти Ab, приблизно 10мМ сукцинату, приблизно 10мМ метіоніну, приблизно 10% маніту, приблизно 0,005% полісорбату 80 і має pH приблизно 6,5. Можливим є також інший препарат такого типу, який містить приблизно від 5мг/мл до 20мг/мл антитіла проти Ab, приблизно від 5мМ до 10мМ Lгістидину, приблизно 10мМ метіоніну, приблизно 4% маніту, приблизно 0,005% полісорбату 80 і має pH приблизно від 6,0 до 6,5. Ще один препарат такого типу містить приблизно від 5мг/мл до 20мг/мл антитіла проти Ab, приблизно від 5мМ до 87549 12 10мМ L-гістидину, приблизно 10мМ метіоніну, приблизно 150мМ NaCI, приблизно 0,005% полісорбату 80 і має pH приблизно від 6,0 до 6,5. Даним винаходом пропонується також препарат, підходящий для внутрішньовенного введення, який містить приблизно 20мг/мл антитіла проти Ab, приблизно 10мМ L-гістидину, приблизно 10мМ метіоніну, приблизно 4% маніту і має pH приблизно 6. У кращому варіанті такий препарат містить приблизно 0,005% полісорбату 80. Даним винаходом пропонується процес для підвищення стабільності антиген-зв'язуючого поліпептиду і, зокрема наприклад, антитіла у рідкому фармацевтичному препараті, де поліпептид при застосуванні іншого процесу може утворювати побічні продукти впродовж зберігання цього рідкого препарату. Таким чином, запропонований процес включає у себе введення в даний препарат антиоксиданту, наприклад метіоніну або його аналогу, в кількості, достатній для зменшення утворення побічних продуктів. Даним винаходом пропонується також процес для підтримання стабільності препарату з гуманізованим антитілом проти Ab, що зберігається при температурах приблизно від -50°С до -80°С з наступним зберіганням при температурах приблизно від 2°С до 8°С, який включає у себе (і) об'єднання приблизно від 40мг/мл до 60мг/мл гуманізованого антитіла проти Ab, приблизно від 1мг/мл до 2мг/мл L-гістидину, приблизно від 1мг/мл до 2мг/мл метіоніну і приблизно 0,05мг/мл полісорбату 80; (іі) встановлення величини pH 6,0; (ііі) фільтрування у кріопосудину і заморожування; (iv) розморожування; (ν) додавання маніту або NaCI і розбавляння в кількостях, достатніх для досягнення кінцевої концентрації приблизно 4% маніту або приблизно 150мМ NaCI, приблизно від 2мг/мл до 20мг/мл гуманізованого антитіла проти Aß; приблизно від 5мМ до 10мМ гістидину; приблизно 10мМ метіоніну і приблизно 0,005% полісорбату 80; (vi) фільтрування; (vii) перенесення у скляну пляшечку і герметизацію; і (viii) зберігання при температурах приблизно від 2°С до 8°С. Даним винаходом пропонується також набір, який містить контейнер з описаним тут препаратом та інструкції щодо його вживання. Даним винаходом пропонується також фармацевтична одинична лікарська форма, яка містить препарат, до складу котрого входять приблизно від 10мг до 250мг антитіла проти Ab, приблизно 4% маніту або приблизно 150мМ NaCI, приблизно від 5мМ до 10мМ гістидину або сукцинату і приблизно 10мМ метіоніну. Деякі із таких фармацевтичних одиничних лікарських форм містять приблизно від 0,001% до 0,1% полісорбату 80. Деякі із таких фармацевтичних одиничних лікарських форм містять приблизно від 40мг до 60мг, приблизно від 60мг до 80мг, приблизно від 80мг до 120мг, приблизно від 120мг до 160мг або приблизно від 160мг до 240мг антитіла проти Ab. Деякі із таких препаратів перед їх уведенням пацієнту можуть утримуватися у скляних пляшечках при температурах приблизно від 2°С до 8°С. Крім того, даним винаходом пропонується терапевтичний продукт, який включає у себе скляну 13 пляшечку з препаратом, котрий містить приблизно від 10мг до 250мг гуманізованого антитіла проти Ab, приблизно 4% маніту або приблизно 150мМ NaCI, приблизно від 5мМ до 10мМ гістидину і приблизно 10мМ метіоніну. Деякі із таких терапевтичних продуктів мають, крім того, етикетку з написами, що стосуються вживання, включаючи інструкції стосовно готування об'єму, потрібного для отримання дози приблизно від 0,15мг/кг до 5мг/кг маси тіла пацієнта. Звичайно пляшечка має місткість 1мл, 2мл, 5мл, 10мл, 25мл або 50мл. Доза деяких із таких терапевтичних продуктів складає приблизно від 0,5мг/кг до 3мг/кг, а в кращому варіанті приблизно від 1мг/кг до 2мг/кг маси тіла. У деяких із таких терапевтичних продуктів концентрація антитіла проти Ab складає приблизно від 10мг/мл до 60мг/мл, а в кращому варіанті - приблизно 20мг/мл. Терапевтичний продукт за винаходом у кращому варіанті містить приблизно 0,005% полісорбату 80. Препарат із таких терапевтичних продуктів призначається для підшкірного введення або для внутрішньовенного введення. Даним винаходом пропонується також процес профілактики або лікування хвороби, що характеризується Ab відкладеннями, який включає у себе внутрішньовенне або підшкірне введення фармацевтичної одиничної дози за даним описом. Інші особливості і переваги даного винаходу докладно розглянуті у подальшому описі і визначені в доданій Формулі винаходу. Перелік фігур креслення На Фіг.1 схематично зображена прогнозована структура IgG антитіла і показані приблизні положення внутрішньоланцюгових і міжланцюгових дисульфідних зв'язків, сайтів глікозилювання (шестикутники), гіперваріабельних ділянок (CDRs), остовних ділянок (затінені) і константних ділянок. На Фіг.2 показані повні амінокислотні послідовності легкого і важкого ланцюгів, відповідно SEQ ID NO:1 і SEQ ID NO:2 гуманізованого антитіла 3D6 версії 2 (hu3D6.v2) проти Ab. Гіперваріабельні ділянки (CDR) легкого ланцюга, тобто CDR1, CDR2 і CDR3, є в положеннях залишків, відповідно, 24-39, 55-61 і 94-102 (верхня послідовність). Гіперваріабельні ділянки (CDR) важкого ланцюга, тобто CDR1, CDR2 і CDR3, є в положеннях залишків, відповідно, 40-44, 50-65 і 99-108 (нижня послідовність). Прогнозовані внутрішньомолекулярні дисульфідні зв'язки показані сполученнями відповідних цистеїнових залишків. Цистеїнові залишки, які за прогнозом утворюють внутрішньомолекулярні дисульфідні зв'язки, підкреслені і показані у сполученні. N-зв'язаний сайт завершення глікозилювання важкого ланцюга антитіла показаний курсивом у положенні залишків 299-301 (нижня послідовність). Прогнозований С-кінцевий лізин важкого ланцюга показаний у дужках. На Фіг.3 показані графіки прогнозованого часу зберігання препаратів з антитілом (з полісорбат 80 (PS80) і без нього), які були виготовлені за даним винаходом і зберігалися при температурі 5°С. На Фіг.4 показані графіки прогнозованого часу зберігання препаратів з антитілом (з полісорбат 80 (PS80) і без нього), які були виготовлені за даним винаходом і зберігалися при температурі 25°С. 87549 14 На Фіг.5 показані графіки прогнозованого часу зберігання препаратів з антитілом (з полісорбат 80 (PS80) і без нього), які були виготовлені за даним винаходом і зберігалися при температурі 40°С. На Фіг.6 показані прогнозовані криві деградації препаратів з PS80, які були виготовлені за даним винаходом і зберігалися при температурі 5°С. На Фіг.7 графічно подані результати гельхроматографічного (SEC) аналізу препаратів з полісорбатом PS80, які були виготовлені за даним винаходом, зберігалися при температурі 5°С і були піддані повторній обробці для зниження до мінімуму змінності результатів випробувань. На Фіг.8 показані прогнозовані криві деградації препаратів без PS80, які були виготовлені за даним винаходом і зберігалися при температурі 5°С. На Фіг.9 показана хроматограма, яка свідчить про те, що наявність PS80 зміщує побічні продукти, знайдені у стабілізованому поліпептидному препараті із високомолекулярної в низькомолекулярну область, не змінюючи при цьому профіль мономерного антитіла. На Фіг.10 показані графіки інгібування утворення небажаних побічних продуктів у поліпептидному препараті, що містить lgG4 і, зокрема, високомолекулярні поліпептидні агрегати, після додавання антиоксиданту, наприклад вільного метіоніну. На Фіг.11 показані графіки інгібування утворення небажаних побічних продуктів у поліпептидному препараті, що містить lgG2 і, зокрема, високомолекулярні поліпептидні агрегати, після додавання антиоксиданту, наприклад вільного метіоніну. Докладний опис винаходу Для полегшення розуміння вмісту даного опису і доданої Формули винаходу нижче дані визначення основних термінів, що тут використовуються. Використовуваний тут термін "амілоїдогенна хвороба" означає будь-яку хворобу, пов'язану з (або викликану) утворенням або відкладенням нерозчинних амілоїдних фібрил. Типовими амілоїдогенними хворобами є, наприклад, системний амілоїдоз, хвороба Альцгеймера, діабет у зрілому віці, хвороба Паркінсона, хвороба Хантінгтона, лобно-скроневе недоумство, і трансмісивні губкоподібні енцефалопатії (куру і хвороба Крейцфельдта-Якоба (Creutzfeldt-Jacob) у людей, а також скрепі і BSE у овець і великої рогатої худоби, відповідно). Різні амілоїдогенні хвороби визначаються або характеризуються природою поліпептидного компонента відкладених фібрил. Наприклад, у пацієнтів, що мають хворобу Альцгеймера, bамілоїдний білок (наприклад, дикого типу, варіантний або зрізаний b-амілоїдний білок) є характеристичним поліпептидним компонентом амілоїдного відкладення. Таким чином, хвороба Альцгеймера є прикладом "хвороби, що характеризується відкладеннями Ab" або "хвороби асоційованої з відкладеннями Ab", наприклад, в мозку пацієнта. Терміни "b-амілоїдний білок", "b-амілоїдний пептид", "b-амілоїд", "Ab" і "Ab-пептид" використовуються тут як взаємозамінні. 15 Значенням терміну "Ab-зв'язуючий поліпептид" охоплюються поліпептиди, здатні специфічно зв'язуватися з Ab-пептидом (чи пептидами) або з епітопом (чи епітопами) усередині цих Ab-пептидів. Зазвичай Ab-зв'язуючі поліпептиди містять щонайменше функціональну частину імуноглобуліну або імуноглобуліноподібного домену, наприклад рецептор, що містить одну чи більше варіабельних ділянок або гіперваріабельних ділянок (CDR), котрі надають поліпептиду особливості специфічного зв'язування. Кращі антиген-зв'язуючі поліпептиди містять антитіла, наприклад IgM, lgG1, lgG2, lgG3 або lgG4. Використовуваний тут термін "антитіло" означає молекули імуноглобуліну та імунологічно активні частини імуноглобулінових молекул (тобто молекул, які містять антиген-зв'язуючий сайт, який специфічно зв'язує антиген), включаючи моноклональні антитіла (і в тому числі моноклональні антитіла повної довжини), поліклональні антитіла, мультиспецифічні антитіла (наприклад, біспецифічні антитіла), хімерні антитіла, CDR-прищеплені антитіла, гуманізовані антитіла, людські антитіла та одноланцюгові антитіла (scFvs). Використовуваний тут термін "моноклональне антитіло" або "склад із моноклональних антитіл " означає популяцію молекул антитіл, які містять лише один вид антиген-зв'язуючого сайта, здатний розпізнавати певний епітоп антигена-мішені і зв'язуватися з ним; такий епітоп (чи епітопи) може належати, наприклад, до пептиду Ab. Таким чином, склад із моноклональних антитіл зазвичай відображає монозв'язувальну специфічність та афінність до конкретного антигена-мішені, з котрим він вступає в імунні реакції. Термін "одноланцюгове антитіло" означає білок, який має структуру, що складається з двох поліпептидних ланцюгів - важкого і легкого, стабілізованих, наприклад, міжланцюговими пептидними лінкерами, і є здатним специфічно зв'язувати антиген. Процеси одержання одноланцюгових антитіл, специфічних до антигена-мішені, описані, наприклад, у патенті США №4,946,778. Використовуваний тут термін "фрагмент антитіла" охоплює своїм значенням F(аb')2-фрагменти, Fabфрагменти, Fab'-фрагменти, Fd-фрагменти, Fvфрагменти та однодоменні фрагменти (DAbs) антитіл. Імунологічно активними частинами імуноглобулінів є, наприклад, F(ab)- і F(аb')2-фрагменти. Методи конструювання Fab-фрагментів описані, наприклад, в роботі (Huse, et al. (1989) Science 246:1275 1281). За допомогою добре відомих у даній галузі методів можна отримувати також інші фрагменти антитіл, в тому числі, наприклад: (і) F(аb')2-фрагмент шляхом пепсинового переварювання молекули антитіла; (іі) Fab-фрагмент шляхом відновлення дисульфідних містків F(ab')2фрагмента; (iii) Fab'-фрагмент шляхом обробки молекули антитіла папіном і відновлювальним засобом; (iv) Fv-фрагменти. Різноманітні фрагменти можуть отримуватися також за допомогою добре відомих методів рекомбінантної інженерії. Антитіла, що не є людськими, можуть бути "гуманізовані" за допомогою методів, описаних, наприклад, в патенті США 5,225,539. В одному із цих методів відмінні від людських CDR-ділянки 87549 16 вводять в людське антитіло або в узгоджену остовну послідовність антитіла. Після цього можуть уводитися подальші зміни в остов антитіла для модулювання афінності або імуногенності. Використовуваний тут термін "домен" означає глобулярну ділянку важкого або легкого ланцюга поліпептиду, яка містить імуноглобулінову укладку. Імуноглобулінова укладка являє собою вторинну структуру b-складчастого листа і містить єдиний дисульфідний зв'язок. Домени звуться тут також "константними" або "варіабельними" в залежності від того, чи є усередині доменів членів різноманітних класів відносно незначні зміни послідовності, і тоді це є "константні" домени, або значні зміни, - і тоді це є "варіабельні" домени. Термін "домени" антитіла або поліпептиду часто в даній галузі заміняють терміном "ділянки" антитіла або поліпептиду. Термін "константні" домени легкого ланцюга антитіла часто використовують як однозначний термінам "константні ділянки легкого ланцюга" і "константні домени легкого ланцюга" або "CLділянки" і "CL-домени" (CL: constant light). Термін "константні" домени важкого ланцюга антитіла використовують як однозначний термінам "константні ділянки важкого ланцюга", "константні домени важкого ланцюга", "СН-ділянки" або "СН-домени" (СН: constant важкий). Термін "варіабельні" домени легкого ланцюга антитіла використовується як взаємозамінний з термінами "варіабельні ділянки легкого ланцюга", "варіабельні домени легкого ланцюга", "VL" ділянки і "VL" домени (VL: variable light). Термін " варіабельні" домени важкого ланцюга антитіла використовується як взаємозамінний з термінами "варіабельні ділянки важкого ланцюга", "варіабельні домени важкого ланцюга", "VH" ділянки і "VH" домени (VH: variable heavy). Термін "ділянка" може означати також деталь або частину ланцюга антитіла або домену ланцюга антитіла (наприклад, деталь чи частину важкого або легкого ланцюга, або деталь чи частину константного чи варіабельного домену за поданим тут визначенням), а також більш дискретні деталі чи частини вищезгаданих ланцюгів або доменів. Наприклад, вирази легкі і важкі ланцюги або варіабельні домени легких і важких ланцюгів охоплюють своїми значеннями також "гіперваріабельні ділянки" або "CDR-ділянки", що розподіляються серед "остовних ділянок" або "FR-ділянок" (FR: framework ділянку), за поданим тут визначенням. Значенням терміну "антитіло проти Ab" охоплюються антитіла (та їхні фрагменти), здатні зв'язуватися з епітопами Ab-пептиду. Антитілами проти Ab є, наприклад, антитіла, описані в патентній публікації США №20030165496А1, патентній публікації США №20040087777А1, Міжнародній патентній публікації № WO02/46237A3 і Міжнародній патентній публікації № WO04/080419A2. Антитіла проти Ab описані також в Міжнародних патентних публікаціях №№ WO03/077858A2 і WO04/108895A2, обох під назвою "Humanized Antibodies that Recognize Beta Amyloid Peptide" (Гуманізовані антитіла, що розпізнають бетаамілоїдний пептид), Міжнародній патентній публікації № WO03/016466A2 під назвою "Anti-Ab Antibodies" (Антитіла проти Ab), Міжнародній пате 17 нтній публікації № WO0162801А2 під назвою "Humanized Antibodies that Sequester Amyloid Beta Peptide" (Гуманізовані антитіла, що руйнують бетаамілоїдний пептид), Міжнародній патентній публікації № WO02/088306A2 під назвою "Humanized Antibodies" (Гуманізовані антитіла) і Міжнародній патентній публікації № WO03/070760A2 під назвою " Anti-Ab Antibodies and Their Use" (Антитіла проти Ab та їх застосування). Термін "фрагмент" означає деталь або частину антитіла або ланцюга антитіла, що містить менше амінокислотних залишків, ніж інтактне або повне антитіло чи ланцюг антитіла. Фрагменти можна отримувати за допомогою хімічних або ферментативних процесів обробки інтактного або повного антитіла чи ланцюга антитіла. Фрагменти можна отримувати за допомогою рекомбінантних засобів. Серед типових фрагментів можна назвати Fab, Fab', F(ab')2, Fabc і/або Fv фрагменти. Термін "антиген-зв'язуючий фрагмент" означає фрагмент поліпептиду або імуноглобуліну чи антитіла, що зв'язує антиген або конкурує з інтактним антитілом, із якого він був отриманий, за специфічне зв'язування антигена. Термін "конформація" означає третинну структуру білка або поліпептиду і, зокрема наприклад, антитіла, ланцюга антитіла, його домену або ділянки. Наприклад, вираз "конформація легкого (або важкого) ланцюга" означає третинну структуру варіабельної ділянки легкого (важкого) ланцюга, а вираз "конформація антитіла" або "конформація фрагмента антитіла" означає третинну структуру антитіла або його фрагмента. Термін "специфічно зв'язуюче" антитіло означає, що дане антитіло виказує відчутну афінність до конкретного антигена або епітопу і в загальному випадку не демонструє значної перехресної реактивності. У типових варіантах здійснення винаходу дане антитіло не виказує перехресної реактивності (наприклад, не вступає в перехресну реакцію з не-Ab-пептидами або з віддаленими чи далекими епітопами в Ab). Термін "відчутно" або краще зв'язуючий означає зв'язування з афінністю щонайменше 10-6, 10-7, 10-8, 10-9Μ або 10-10М. Більш кращими є афінності зв'язування більше 107 М, а найкращими - афінності зв'язування більше 10-8Μ. Об'ємом даного винаходу охоплюються також проміжні величини цих інтервалів, а краща афінність зв'язування може бути вказана інтервалом величин афінності, наприклад, від 10-6 до 1010 М, у кращому варіанті від 10-7 до 10-10М, а в ще кращому варіанті від 10-8 до 10-10М. Антитіло, яке "не виказує значної перехресної реактивності" є таким, що не зв'язується відчутно з нецільовою субстанцією (наприклад, з нецільовим білком, поліпептидом або пептидом). Наприклад, антитіло, що специфічно зв'язується з Ab, буде відчутно зв'язувати Ab, але при цьому не реагувати відчутно з іншими, не-Ab, білками або пептидами (наприклад, з не-Ab білками або пептидами, що містяться в бляшках). Антитіло, специфічне до конкретного епітопу, буде, наприклад, не в значній мірі перехресно реагувати з віддаленими або іншими епітопами в тому ж самому білку або пептиді. Специфічне зв'язування може визначатися за 87549 18 допомогою будь-яких відомих засобів і методик, які застосовуються для цього в даній галузі. У кращому варіанті специфічне зв'язування визначають методом аналізу Скетчерда (Scatchard) і/або аналізу на конкурентне зв'язування. Зв'язуючі фрагменти отримують за допомогою методів рекомбінантних ДНК або шляхом ферментативного чи хімічного розщеплення інтактних імуноглобулінів. Зв'язуючими фрагментами можуть бути Fab, Fab', F(ab')2, Fabc, Fv, поодинокі ланцюги та одноланцюгові антитіла. Під відмінним від "біспецифічного" або "біфункціонального" імуноглобуліном або антитілом слід розуміти імуноглобулін або антитіло, у котрого всі його зв'язуючі сайти є ідентичними один одному. "Біспецифічним" або "біфункціональним" антитілом є штучне гібридне антитіло, яке має дві різні пари важкого і легкого ланцюгів і два різні сайти зв'язування. Біспецифічні антитіла можна отримувати за допомогою різноманітрих методів, включачи злиття гібридом або зшивання Fab'-фрагментів, див., наприклад, (Songsivilai & Lachmann, Clin. Exp. Immunol. 79:315321 (1990); Kostelny et al., J. Immunol. 148, 15471553 (1992)). "Антигеном" є молекула (наприклад, білок, поліпептид, пептид, вуглевод або мала молекула), що містить антигенну детермінанту, з котрою специфічно зв'язується антитіло. Термін "епітоп" або "антигенна детермінанта" означає сайт в антигені, з котрим специфічно зв'язується імуноглобулін або антитіло (або його антиген-зв'язуючий фрагмент). Епітопи можуть утворюватися як із суміжних амінокислот, так і з несуміжних амінокислот, накладених одна на одну третинним складанням білка. Епітопи, утворені із суміжних амінокислот, зазвичай витримують дію на них розчинників, що денатурують, а епітопи, утворені третинним складанням, зазвичай втрачаються після обробки розчинниками, що денатурують. Епітоп зазвичай містить щонайменше 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14 або 15 амінокислот в унікальній просторовій конформації. Для визначення просторової конформації епітопів використовують такі методи, як рентгенівська кристалографія і 2-мірний ядерний магнітний резонанс, див., наприклад, (Epitope Mapping Protocols in Methods in Molecular Biology, Vol. 66, G. E. Morris, Ed., 1996). Термін "стабілізований препарат" або "стабілізований рідкий поліпептидний препарат" охоплює своїм значенням препарати, в котрих поліпептид практично повністю залишає незмінними свої фізичну і хімічну ідентичність та цілісність упродовж зберігання. Для вимірювання стабільності білка можна застосовувати різноманітні методи аналізу, деякі з котрих описані в роботах (Peptide and Protein Drug Delivery, 247-301, Vincent Lee Ed., Marcel Dekker, Inc., New York, N.Y., Pubs. (1991) and Jones, A. Adv. Drug Delivery Rev. 10: 29-90 (1993)). Стабільність можна виміряти при заданій температурі і протягом заданого часу. В разі необхідності проводити швидке тестування даний препарат можна витримувати в умовах підвищених або "пришвидшених" температурних режимів, наприклад, при 40°С упродовж від 2 тижнів до 1 мі 19 сяця або більше, і протягом цього часу виміряти стабільність. У типових варіантах здійснення винаходу даний препарат є стійким до утворення побічних продуктів поліпептидного компонента, наприклад, високомолекулярних продуктів агрегатування, низькомолекулярних продуктів деградації або фрагментації, та їх сумішей. Використовуваний тут термін "стабільність" означає тривалість часу, протягом якого молекулярна субстанція, наприклад, антитіло зберігає свою початкову хімічну ідентичність, наприклад, первинну, вторинну і/або третинну структуру. Термін "побічний продукт" означає небажані продукти, що зменшують пропорцію терапевтичного поліпептиду в даному препараті. Типовими побічними продуктами є агрегати терапевтичного поліпептиду, фрагменти терапевтичного поліпептиду (наприклад, утворені внаслідок деградації поліпептиду деамідуванням або гідролізом) та їх суміші. Значенням терміну "високомолекулярні поліпептидні агрегати" охоплюються агрегати терапевтичного поліпептиду, фрагменти терапевтичного поліпептиду (наприклад, утворені внаслідок деградації поліпептиду гідролізом з наступним агрегатуванням) та їх суміші. Зазвичай, високомолекулярними агрегатами є комплекси, які мають молекулярну масу, більшу за масу терапевтичного поліпептидного мономеру. У випадку антитіла, наприклад, IgG антитіла такі агрегати мають масу приблизно 150кДа. Але у випадку інших терапевтичних поліпептидів, наприклад, одноланцюгових антитіл, які зазвичай мають молекулярну масу порядку 25кДа, такі агрегати зазвичай мають молекулярну масу більшу, ніж приблизно 25кДа. Термін "низькомолекулярний продукт деградації поліпептиду" охоплює своїм значенням, наприклад, фрагменти терапевтичного поліпептиду, утворені, наприклад, внаслідок деамідування або гідролізу. Зазвичай, низькомолекулярними продуктами деградації є комплекси, які мають молекулярну масу, меншу маси терапевтичного поліпептидного мономеру. У випадку антитіла, наприклад, IgG такі продукти деградації мають молекулярну масу, меншу ніж приблизно 150кДа. Проте, у випадку інших терапевтичних поліпептидів, наприклад, одноланцюгових антитіл, молекулярна маса яких зазвичай є порядку 25кДа, такі агрегати мають молекулярну масу, меншу ніж приблизно 25кДа. Термін "спосіб введення" охоплює своїм значенням загальновідомі шляхи введення, котрі використовуються в даній галузі для постачання терапевтичних поліпептидів, тобто, наприклад, парентеральний, внутрішньовенний, внутрішньом'язовий, підшкірний, інтракраніальний або епідуральний. Для введення терапевтичного поліпептиду з метою лікування нейродегенеративної хвороби підходящими можуть бути внутрішньовенний, епідуральний або інтракраніальний способи. Використовуваний тут термін "лікування" має значення прикладання чи введення терапевтичного засобу пацієнту, або прикладання чи введення терапевтичного засобу в ізольовану тканину або 87549 20 клітинну лінію, взяту у пацієнта, який має хворобу, симптом хвороби або схильність до хвороби, з метою лікування, оздоровлення, полегшення стану, затримування розвитку, заспокоєння, змінювання, виліковування, поліпшення стану й одержання інших позитивних результатів впливу на хворобу, її симптоми або на схильність до неї. Термін "ефективна доза" або "ефективне дозування" означає кількість лікарського засобу, достатню для досягнення або щонайменше часткового досягнення бажаного ефекту. Термін "терапевтично ефективна доза" означає кількість лікарського засобу, достатню для виліковування або щонайменше часткової зупинки розвитку хвороби та її ускладнень у пацієнта, що вже страждає на дану хворобу. Кількості, ефективні для такого застосування, залежать від тяжкості інфікування і від загального стану власної імунної системи пацієнта. Під терміном "пацієнт" тут мається на увазі людина або інший ссавець, що отримує профілактичне або терапевтичне лікування. Використовуваний тут термін "однодозова лікарська форма" (або "одинична доза лікарської форми") означає фізично дискретну одиницю, що є підходящою як унітарна доза для пацієнта, який є об'єктом лікування, де кожна така одиниця містить певну кількість активної сполуки, розраховану на одержання бажаного терапевтичного ефекту, разом з відповідним фармацевтичним носієм, розріджувачем або ексципієнтом. Технічні умови на однодозові лікарські форми за винаходом складаються на основі і безпосередньо залежать від унікальних характеристик активної сполуки і конкретного терапевтичного ефекту, якого бажано досягти, з урахуванням обмежень з боку виготовлення препаратів з такою активною сполукою для лікування пацієнтів. Фактичні рівні дозування активного інгредієнта (наприклад, Ab-поліпептидів) у препаратах за винаходом можуть бути різними і залежать від, потрібної кількості активного інгредієнта, що дозволить ефективно досягти бажаного терапевтичного результату у конкретного пацієнта, а також від складу препарату і способу його введення без вчинення токсичної дії на пацієнта. Вибраний рівень дозування залежить також від численних фармакокінетичних факторів, включаючи активність конкретних використовуваних складів за винаходом, способу і часу введення, швидкості виведення даної сполуки із організму пацієнта, тривалості курсу лікування, від інших ліків, сполук і/або матеріалів, використовуваних разом з конкретними використовуваними складами, від віку, статі, маси тіла, медичного стану, загального стану здоров'я і попередньої медичної історії пацієнта, а також від інших відповідних факторів, добре відомих фахівцям у галузі медицини. Використовуваний тут термін "розріджувач" означає розчин, підходящий для змінювання або досягнення типової чи відповідної концентрації або відповідних концентрацій за даним описом. Огляд Даним винаходом пропонуються препарати, що містять Ab-зв'язуючі поліпептиди і, зокрема, 21 антитіла проти Ab, а також їхні частини і/або фрагменти. У деяких варіантах здійснення даного винаходу пропонуються стабілізовані рідкі поліпептиди препарати для терапевтичного застосування. Метою даного винаходу є зокрема стабілізація Abзв'язуючих поліпептидів, наприклад антитіл та їхніх антиген-зв'язуючих фрагментів, призначених для лікування амілоїдогенних хвороб і/або розладів. Зокрема, винаходом пропонуються препарати, котрі є стабілізованими таким чином, що активний терапевтичний поліпептид є стабільним упродовж тривалого часу і може вводитися різноманітними способами. Це є особливо важливим для тих Abзв'язуючих поліпептидів (наприклад, антитіл), що призначаються для лікування амілоїдогенних хвороб і/або розладів. В інших варіантах здійснення даного винаходу пропонується унікально стабільний препарат, що містить антитіло, і є, наприклад, стійким до таких різких факторів впливу, як заморожування, ліофілізація, нагрів і/або відновлення вмісту вологи. Крім того, типові препарати за винаходом є здатними підтримувати стабільність, біологічну активність, чистоту і якість антитіла упродовж тривалого часу (наприклад, протягом року і більш тривалого часу їх зберігання) навіть при несприятливих температурах. Крім того, типові препарати за винаходом є підходящими для введення об'єкту лікування або пацієнту (наприклад, внутрішньовенним способом), наприклад, людині, яка страждає на амілоїдогенну хворобу чи розлад або є схильною до них. Препарати В одному з варіантів здійснення винаходу пропонується стабілізований препарат, який містить Ab-зв'язуючий поліпептид і тонізувальний засіб, причому тонізувальний засіб є наявним у кількості, достатній для того, щоб зробити стабілізований препарат придатним до внутрішньовенного вливання. Крім того, запропонований препарат містить амінокислоту або її похідну в кількості, достатній для підтримання фізіологічно прийнятної величини pH. В одному з типових варіантів його здійснення даним винаходом пропонується стабілізований препарат, який містить антитіло проти Ab, маніт і гістидин. В одному з варіантів здійснення даного винаходу пропонується стабілізований препарат, який містить Ab-зв'язуючий поліпептид, тонізувальний засіб, де тонізувальний засіб є наявним у кількості, достатній для того, щоб зробити препарат, придатним для внутрішньовенного вливання, й амінокислоту або її похідну, де зазначена амінокислота або її похідна є наявною в кількості, достатній для підтримання фізіологічно прийнятної величини pH. В одному з типових варіантів здійснення винаходу тонізувальним засобом є маніт. В іншому типовому варіанті амінокислотою є гістидин. В іншому варіанті здійснення даного винаходу пропонується стабілізований препарат, який містить Ab-зв'язуючий поліпептид. До числа Abзв'язуючих поліпептидів, підходящих для стабілізації у препараті за даним винаходом, входять антитіла та їх фрагменти і, зокрема, антитіла, здатні зв'язувати терапевтичну ціль, асоційованою з даною амілоїдогенною хворобою або розладом. 87549 22 Відповідно до цього, терапевтичні поліпептиди є стабілізованими за даним винаходом для уникнення утворення побічних продуктів, котрими зазвичай є високомолекулярні агрегати, низькомолекулярні фрагменти внаслідок деградації або їх суміші, шляхом додавання антиоксиданту в кількості, достатній для інгібування утворення таких побічних продуктів. До числа підходящих антиоксидантів входять метіонін та його аналоги, які додаються в кількостях, достатніх для забезпечення потрібного інгібування небажаних побічних продуктів, як описано нижче. У разі потреби стабілізовані поліпептидні препарати за даним винаходом містять також тонізувальний засіб у кількості, достатній для того, щоб зробити стабілізований препарат придатним для декількох різних способів уведення, наприклад, внутрішньовенним вливанням, та амінокислоту або її похідну, де зазначена амінокислота або її похідна є наявною в кількості, достатній для підтримання фізіологічно прийнятної величини pH. В одному з типових варіантів його здійснення даним винаходом пропонується стабілізований препарат, який містить антитіло проти Ab, метіонін, маніт і гістидин. В одному з варіантів здійснення даного винаходу пропонується стабілізований рідкий препарат, який містить терапевтично активний Abзв'язуючий поліпептид, де зазначений поліпептид є здатним утворювати побічний продукт впродовж зберігання, та антиоксидант, де зазначений антиоксидант є наявним у кількості, достатній для зменшення утворювання побічного продукту впродовж зберігання даного препарату. В одному з типових варіантів здійснення винаходу зазначеним антиоксидантом є метіонін або його аналог. У деяких варіантах здійснення даного винаходу Ab-зв'язуючий поліпептид вибирають із сукупності, що складається із антитіла, Fv-фрагмента антитіла, Fab-фрагмента антитіла, Fab'(2)фрагмента антитіла, Fd-фрагмента антитіла, одноланцюгового антитіла (scFv), однодоменного фрагмента антитіла (Dab), поліпептиду зі структурою бета-складчастого листа, який містить принаймні одну гіперваріабельну ділянку (CDR) антитіла, і неглобулярного поліпептиду, який містить принаймні одну гіперваріабельну ділянку антитіла. У типових варіантах здійснення даного винаходу Ab-зв'язуючий поліпептид є наявним у кількості приблизно від 0,1мг/мл до 60мг/мл. В інших типових варіантах здійснення препарати за винаходом містять Ab-зв'язуючий поліпептид в кількості приблизно 30мг/мл. Існують також типові варіанти здійснення, в котрих препарати за винаходом містять Ab-зв'язуючий поліпептид в кількості приблизно 20мг/мл. Крім того, можливими є типові варіанти здійснення, в котрих препарати за даним винаходом містять Ab-зв'язуючий поліпептид в кількості приблизно 17мг/мл. У типових варіантах здійснення даного винаходу Ab-зв'язуючим поліпептидом є антитіло проти Ab. У деяких варіантах здійснення даного винаходу антитіло проти Ab вибирають із сукупності, що складається із гуманізованого антитіла 3D6, гуманізованого антитіла 10D5, гуманізованого антитіла 23 12В4, гуманізованого антитіла 266, гуманізованого антитіла 12А11 і гуманізованого антитіла 15С11. У типових варіантах здійснення даного винаходу антитіло проти Ab зв'язується з епітопом, який включає у себе Ab амінокислотні залишки, вибрані із сукупності, що складається із 1-7, 1-5, 3-7, 3-6, 13-28, 16-21, 19-22, 33-40 і 33-42. У деяких варіантах здійснення даного винаходу антитіло проти Ab належить до субтипу, вибраного із сукупності, що складається із людських lgG1, lgG2, lgG3 та lgG4. В одному із конкретних варіантів здійснення даного винаходу антитіло проти Ab належить до людського lgG1 субтипу. Ab поліпептид може бути здатним утворювати побічний продукт вибраний із сукупності, що складається із високомолекулярного поліпептидного агрегату, низькомолекулярного продукту деградації поліпептиду та їх комбінацій. При цьому високомолекулярні агрегати можуть містити комплекси антитіло: антитіло, комплекси антитіло:фрагмент антитіла, комплекси фрагмент антитіла:фрагмент антитіла та їх комбінації. Низькомолекулярні продукти деградації поліпептиду можуть містити легкий ланцюг антитіла, важкий ланцюг антитіла, комплекс із легкого і важкого ланцюгів антитіла, фрагмент антитіла та їх комбінації. В одному з варіантів здійснення даного винаходу запропонований рідкий препарат містить Abзв'язуючий поліпептид, маніт і гістидин. В одному з типових варіантів здійснення винаходу зазначеним Ab-зв'язуючим поліпептидом є антитіло проти Ab. У деяких типових варіантах здійснення винаходу антитіло проти Ab вибирають із сукупності, що складається із гуманізованого антитіла 3D6, гуманізованого антитіла 10D5, гуманізованого антитіла 12В4, гуманізованого антитіла 266, гуманізованого антитіла 12А11 і гуманізованого антитіла 15С11. В інших типових варіантах здійснення винаходу антитіло проти Ab зв'язується з епітопом, який включає у себе Ab амінокислотні залишки, вибраних із сукупності, що складається із 1-7, 1-5, 3-7, 3-6, 1328, 16-21, 19-22, 33-40 і 33-42. У деяких варіантах здійснення даного винаходу зазначене антитіло належить до субтипу, вибраного із сукупності, що складається із lgG1, lgG2, lgG3 і lgG4. В одному із конкретних варіантів здійснення даного винаходу антитіло належить до субтипу lgG1. У типових варіантах здійснення даного винаходу антитіло проти Ab є наявним у кількості приблизно від 0,1мг/мл до 200мг/мл. В інших типових варіантах здійснення винаходу антитіло проти Ab є наявним у кількості приблизно 20мг/мл. У деяких варіантах здійснення даного винаходу препарати за винаходом містять маніт у кількості, достатній для підтримання ізотонічності даного препарату. У типових варіантах здійснення даного винаходу маніт є наявним у кількості приблизно від 2%(мас./об.) до 10%(мас./об.). В інших типових варіантах здійснення винаходу маніт є наявним у кількості приблизно 4%(мас./об.)· Існують також типові варіанти здійснення, в котрих маніт є наявним у кількості приблизно 6%(мас./об.)· Крім того, можливими є типові варіанти здійснення, в котрих 87549 24 маніт є наявним у кількості приблизно 10%(мас./об.). У деяких варіантах здійснення даного винаходу препарати за винаходом містять гістидин у кількості, достатній для підтримання фізіологічно прийнятної величини pH. У типових варіантах здійснення даного винаходу гістидин є наявним у кількості приблизно від 0,1мМ до 25мМ. В інших типових варіантах здійснення гістидин є наявним у кількості приблизно 10мМ. В одному з варіантів здійснення даного винаходу препарати за винаходом містять сукцинат у кількості приблизно від 0,1мМ до 25мМ. В одному з типових варіантів здійснення винаходу сукцинат є наявним у кількості приблизно 10мМ. У деяких варіантах здійснення даного винаходу препарати за винаходом містять, крім того, антиоксидант. У типових варіантах здійснення винаходу антиоксидантом є метіонін або його аналог. В одному з варіантів здійснення даного винаходу зазначений метіонін або його аналог є наявним у кількості приблизно від 0,1мМ до 25мМ. В іншому варіанті здійснення метіонін або його аналог є наявним у кількості приблизно 10мМ. У деяких варіантах здійснення даного винаходу запропонований препарат містить також стабілізатор. У типових варіантах здійснення даного винаходу стабілізатором є полісорбат 80. У деяких варіантах здійснення полісорбат 80 є наявним у кількості приблизно від 0,001 %(мас./об.) до 0,01%(мас./об.). В інших варіантах здійснення полісорбат 80 є наявним у кількості приблизно 0,005%(мас./об.). Можливими є також варіанти здійснення винаходу, в котрих полісорбат 80 є наявним у кількості приблизно 0,01%(мас./об.). У деяких варіантах здійснення даного винаходу запропонований препарат має pH приблизно від 5 до 7. У типових варіантах здійснення даного винаходу запропонований препарат має pH приблизно 5,5. В іншому типовому варіанті даний препарат має pH приблизно 6,0. Можливим є також типовий варіант, у котрому даний препарат має pH приблизно 6,2. Крім того, можливими є типові варіанти здійснення, в котрих даний препарат має pH приблизно 6,5. У деяких варіантах здійснення винаходу запропонований препарат є стабільним для заморожування. В інших варіантах здійснення за винаходом запропонований препарат є підходящим для внутрішньовенного введення. В одному з типових варіантів здійснення винаходу даний препарат є підходящим для внутрішньом'язового або підшкірного введення. В одному з типових варіантів здійснення винаходу даний препарат є підходящим для постачання ліків у мозок пацієнта. У деяких варіантах здійснення даного винаходу запропонований препарат є підходящим для постачання ліків у спинальну рідину пацієнта. В інших варіантах здійснення запропонований препарат практично не містить консервантів. У деяких варіантах здійснення даного винаходу запропонований препарат є стабільним протягом принаймні приблизно 12 місяців. У деяких варіантах здійснення даний препарат є стабільним 25 протягом принаймні приблизно 18 місяців. У деяких варіантах здійснення даного винаходу запропонований препарат є стабільним протягом принаймні приблизно 24 місяців. У деяких варіантах здійснення даного винаходу запропонований препарат є стабільним протягом принаймні приблизно 30 місяців. У типових варіантах здійснення даного винаходу запропонований препарат є стабільним при температурах приблизно від -80°С до 40°С. У деяких типових варіантах здійснення даного винаходу запропонований препарат є стабільним при температурах приблизно від 0°С до 25°С. У кращому варіанті даний препарат є стабільним при температурах приблизно від 2°С до 8°С. В одному із конкретних варіантів здійснення даного винаходу придатний для внутрішньовенного введення препарат містить приблизно 20мг/мл антитіла проти Ab, приблизно 10мМ L-гістидину, приблизно 10мМ метіоніну, приблизно 4% маніту і має pH приблизно 6. В іншому конкретному варіанті здійснення винаходу придатний для внутрішньовенного введення препарат містить приблизно 30мг/мл антитіла проти Ab, приблизно 10мМ Lгістидину, приблизно 10мМ метіоніну, приблизно 6% маніту і має pH приблизно 6,2. Кращий препарат, придатний для внутрішньовенного введення, містить приблизно 20мг/мл антитіла проти Ab, приблизно 10мМ L-гістидину, приблизно 10мМ метіоніну, приблизно 4% маніту, приблизно 0,005% полісорбату 80 і має pH приблизно 6. У ще одному типовому варіанті здійснення винаходу придатний для внутрішньовенного введення препарат містить приблизно 10мг/мл антитіла проти Ab, приблизно 10мМ L-гістидину, приблизно 10мМ метіоніну, приблизно 10% маніту, приблизно 0,005% полісорбату 80 і має pH приблизно 6,5. У деяких варіантах виконання вищерозглянутих препаратів за даним винаходом антитіло проти Ab вибирають із сукупності, що складається із гуманізованого антитіла 3D6, гуманізованого антитіла 10D5, гуманізованого антитіла 12В4, гуманізованого антитіла 266, гуманізованого антитіла 12А11 і гуманізованого антитіла 15С11. У типових варіантах здійснення винаходу антитіло проти Ab зв'язується з епітопом в інтервалах амінокислотних залишків, вибраних із сукупності, що складається із 1-7, 1-5, 3-7, 3-6, 13-28, 16-21, 19-22, 33-40 і 33-42 пептиду Ab. У деяких препаратах антитіло проти Ab зв'язує безперервний епітоп, який включає у себе залишки в інтервалі 1-7 у межах 13-28 пептиду Ab. У деяких препаратів такого типу антитілом є біспецифічне антитіло або антитіло здійснює процес, описаний у Міжнародній патентній публікації № WO03/070760. У деяких препаратів такого типу епітоп є безперервним. В одному з варіантів здійснення даного винаходу фармацевтична одинична лікарська форма містить ефективну кількість даного препарату за будь-яким із попередніх варіантів для лікування хвороби у пацієнта шляхом введення пацієнту лікарської форми. В одному з типових варіантів здійснення винаходу фармацевтична одинична доза лікарської форми являє собою контейнер, що містить препарат за даним винаходом. В одному з 87549 26 типових варіантів здійснення винаходу контейнером є пляшечка, яка вміщає приблизно від 1мг до 2000мг Ab-зв'язуючого поліпептиду. В іншому типовому варіанті пляшечка містить приблизно від 50мг до 1500мг Ab-зв'язуючого поліпептиду. В іншому типовому варіанті здійснення винаходу пляшечка містить приблизно від 5мг до 50мг Abзв'язуючого поліпептиду. У типових варіантах здійснення винаходу вищезгадана пляшечка має об'єм приблизно від 2 до 100мл. Можливими є також варіанти, в котрих пляшечка має об'єм приблизно від 2 до 10мл. У деяких варіантах здійснення фармацевтична одинична лікарська форма за даним винаходом є підходящою для внутрішньовенного вливання ліків пацієнту. Винаходом запропоновані також набори, до котрих входять описана тут фармацевтична одинична лікарська форма та інструкції стосовно користування нею. В одному з варіантів здійснення даного винаходу контейнер з фармацевтичною одиничною дозою лікарської форми має етикетку з інформацією щодо користування. В одному з типових варіантів його здійснення контейнер має етикетку з інформацією стосовно користування у профілактичних цілях. В іншому типовому варіанті контейнер має етикетку з інформацією стосовно користування у терапевтичних цілях. Даним винаходом пропонується процес підвищення стабільності Ab-зв'язуючого поліпептиду в рідкому фармацевтичному препараті, де зазначений поліпептид виказує здатність утворювати побічні продукти впродовж зберігання в цьому рідкому препараті, де зазначений процес включає у себе введення у даний препарат антиоксиданту в кількості, достатній для зменшення утворення побічних продуктів поліпептиду. У типових варіантах здійснення винаходу Ab-зв'язуючий поліпептидний компонент вибирають із сукупності, що складається із антитіла, Fv-фрагмента антитіла, Fabфрагмента антитіла, Fab'(2)-фрагмента антитіла, Fd-фрагмента антитіла, одноланцюгового антитіла (scFv), однодоменного фрагмента антитіла (Dab), поліпептиду зі структурою бета-складчастого листа, який містить принаймні одну гіперваріабельну ділянку антитіла (CDR), і неглобулярного поліпептиду, який містить принаймні одну гіперваріабельну ділянку антитіла. В одному з варіантів здійснення побічний продукт є членом сукупності, що складається із високомолекулярного поліпептидного агрегату, низькомолекулярного продукту деградації поліпептиду та їх комбінацій. В іншому варіанті здійснення вищезазначений антиоксидант вибирають із сукупності, що складається із метіоніну та його аналогу. У деяких варіантах здійснення процес виготовлення препарату за будь-яким із вищезазначених варіантів здійснення даного винаходу включає у себе об'єднання ексципієнтів даного препарату. В одному з типових варіантів здійснення винаходу процес виготовлення препарату за будь-яким із вищезазначених варіантів включає у себе об'єднання Ab-зв'язуючого поліпептиду з розріджувачем або розріджувачами, де зазначені розріджувач або 27 розріджувачі містять ексципієнти даного препарату. В одному з типових варіантів здійснення винаходу процес виготовлення фармацевтичної одиничної лікарської форми включає у себе об'єднання даного препарату за будь-яким із вищеперелічених варіантів у відповідному контейнері. В іншому типовому варіанті процес виготовлення даного препарату за будь-яким із вищеперелічених варіантів включає у себе об'єднання розчину, що містить Ab-зв'язуючий поліпептид і принаймні частину ексципієнтів даного препарату з розріджувачем, що містить решту ексципієнтів. Поліпептиди, підходящі для використання у стабілізованих препаратах за даним винаходом Поліпептиди для препаратів за даним винаходом виготовляють за допомогою добре відпрацьованих у даній галузі методів і серед них, наприклад, за допомогою методів синтезу (включаючи рекомбінантні методи і пептидний синтез або комбінацію цих методів), або ж вони можуть віділлятися із ендогенних джерел поліпептидів. У деяких варіантах здійснення даного винаходу вибирають антиген-зв'язуючий поліпептид, у ще кращому варіанті - антитіло, і зокрема антитіло проти Ab. Процеси, підходящі для виготовлення антигензв'язуючого поліпептиду і зокрема антитіла, докладно описані нижче. Поліклональні антитіла Поліклональні антитіла можна одержувати шляхом імунізації підходящого об'єкта імуногеном. Моніторинг титру антитіл в імунізованому об'єкті може вестися протягом потрібного часу за допомогою стандартних методів і зокрема, наприклад, за допомогою методу твердофазного імуноферментного аналізу (ELISA: enzyme linked immunosorbent assay), використовуючи імобілізований антигенмішень. У разі потреби молекули антитіл, спрямовані проти даного антигена-мішені, можуть відбиратися у ссавця (наприклад, із крові) й очищатися за допомогою добре відомих методів, наприклад, білок-А-сефарозної хроматографії з отриманням фракції антитіла, наприклад, IgG. У підходящий час після імунізації, наприклад, коли титри антитіла проти антигена є найвищими, клітини, що виробляють антитіло, можуть відбиратися у даного об'єкта і використовуватися для готування моноклональних антитіл за допомогою стандартних методів і зокрема, наприклад, за допомогою методу гібридом, уперше описаного в роботі (Kohler and Milstein (1975) Nature 256:495-497), див. також (Brown et al. (1981) J. Immunol. 127:539-46; Brown et al. (1980) J. Biol. Chem, 255:4980-83; Yeh et al. (1976) Proc. Natl. Acad. Sci. USA 76:2927-31; and Yeh et al. (1982) Int. J. Cancer 29:269-75). Процес, підходящий для одержання хімерних поліклональних антитіл, описаний, наприклад, у патенті США №6,420,113 (Buechler et al.). Моноклональні антитіла Для створення моноклональних антитіл можуть використовуватися будь-які із численних, добре відомих методик злиття лімфоцитів та іморталізованих клітинних ліній, див. наприклад роботи (G. Galfre et al. (1977) Nature 266:55052; Gefter et al. Somatic Cell Genet, cited supra; Lerner, Yale J. 87549 28 Biol. Med, cited supra; Kenneth, Monoclonal Antibodies, cited supra). Крім того, цілком зрозуміло, що поряд з цими, базовими методиками, можуть використовуватися також їхні різноманітні варіанти та модифікації. Зазвичай, імортальну клітинну лінію (наприклад, клітинну лінію мієломи) виводять із таких самих ссавцевих видів, що й лімфоцити. Наприклад, мишачі гібридоми можна одержувати шляхом злиття лімфоцитів із миші, імунізованої імуногенним препаратом за винаходом, з іморталізованою мишачою клітинною лінією. Кращими імортальними клітинними лініями є клітинні лінії мієломи миші, які є чутливими до культурального середовища, що містить гіпоксантин, аміноптерин і тимідин ("HAT середовище"). Як партнер для злиття за стандартними методами може використовуватися будь-яка кількість клітинних ліній мієломи,наприклад, ліній P3-NS1/1-Ag41, P3-x63-Ag8,653 або Sp2/O-Ag14 мієломи. Ці лінії мієломи можуть отримуватися від Американської колекції типових культур (АТСС). Зазвичай, НАТчутливі клітини мієломи миші зливають зі спленоцитами миші у поліетиленгліколі ("PEG"). Після цього проводять селекцію отриманих в результаті злиття клітин гібридоми за допомогою HAT середовища, яке вбиває незлиті і непродуктивно злиті клітини мієломи (незлиті спленоцити вмирають за декілька днів через те, що вони не є трансформованими). Клітини гібридоми, що виробляють моноклональні антитіла за даним винаходом, виявляють шляхом скринінгу супернатантів гібридомної культури на антитіла, що зв'язують антигенмішень, наприклад Ab, за допомогою стандартного аналізу ELISA. Рекомбінантні антитіла Альтернативою одержанню гібридом, що виділяють моноклональні антитіла, може бути метод ідентифікації і відділяння моноклональних антитіл шляхом скринінгу бібліотеки рекомбінантних комбінаторних імуноглобулінів (наприклад, бібліотеки відображання антитіл і фагів) антигеном-мішенню для відділяння цим членів бібліотеки імуноглобулінів, що зв'язують антиген-мішень. Набори для створення і скринінгу бібліотек відображання фагів є в продажу (наприклад, the Pharmacia Recombinant Phage Antibody System, Catalog No. 27-9400-01; Stratagene SurfZAP™ Phage Display Kit, Catalog No. 240612). Крім того, приклади методів і реагентів, особливо підходящих для створення і скринінгу бібліотек відображання антитіл, можна знайти в публікаціях (Ladner et al. U.S. Patent No. 5,223,409; Kang et al. PCT International Publication No. WO 92/18619; Dower et al. PCT International Publication No. WO 91/17271; Winter et al. PCT International Publication WO 92/20791; Markland et al. PCT International Publication No. WO 92/15679; Breitling et al. PCT International Publication WO 93/01288; McCafferty et al. PCT International Publication No. WO 92/01047; Garrard et al. PCT International Publication No. WO 92/09690; Ladner et al. PCT International Publication No. WO 90/02809; Fuchs et al. (1991) Bio/Technology 9:1370-1372; Hay et al. (1992) Hum. Antibod. Hybridomas 3:81-85; Huse et al. (1989) Science 246:1275-1281; Griffiths et al. (1993) EMBO 29 J 12:725-734; Hawkins et al. (1992) J. Mol. Biol. 226:889-896; Clarkson et al. (1991) Nature 352:624628; Gram et al. (1992) Proc. Natl. Acad. Sci. USA 89:3576-3580; Garrad et al. (1991) Bio/Technology 9:1373-1377; Hoogenboom et al. (1991) Nuc. Кислота Res. 19:4133-4137; Barbas et al. (1991) Proc. Natl. Acad. Sci. USA 88:7978-7982; and McCafferty et al. Nature (1990) 348:552-554). Хімерні та гуманізовані антитіла Крім того, об'ємом даного винаходу охоплюються також рекомбінантні антитіла, наприклад, хімерні та гуманізовані моноклональні антитіла, які містять як людську частину, так і частину, відмінну від людської, і які можна одержувати за допомогою стандартних методів рекомбінантних ДНК. Термін "гуманізований імуноглобулін" або "гуманізоване антитіло" означає імуноглобулін або антитіло, що містить принаймні один гуманізований ланцюг імуноглобуліну або антитіла (тобто принаймні один гуманізований легкий або важкий ланцюг). Термін "гуманізований ланцюг імуноглобуліну" або "гуманізований ланцюг антитіла" (тобто "гуманізований легкий ланцюг імуноглобуліну" або "гуманізований важкий ланцюг імуноглобуліну") означає ланцюг імуноглобуліну або антитіла (тобто, відповідно, легкий або важкий ланцюг), який має варіабельну ділянку, що містить варіабельну ділянку остова практично від людського імуноглобуліну або антитіла і гіперваріабельні ділянки (CDR-ділянки) (наприклад, принаймні одну CDR-ділянку, у кращому варіанті - дві CDRділянки, а в ще кращому варіанті - три CDRділянки) практично із відмінного від людського імуноглобуліну або антитіла, і містить також константні ділянки (наприклад, принаймні одну константну ділянку або її частину у випадку легкого ланцюга, і три константні ділянки у випадку важкого ланцюга). Термін "гуманізована варіабельна ділянка" (наприклад, "гуманізована варіабельна ділянка легкого ланцюга" або "гуманізована варіабельна ділянка важкого ланцюга") означає а варіабельн ділянку, що містить варіабельну остовну ділянку практично із людського імуноглобуліну або антитіла і гіперваріабельні ділянки (CDR-ділянки) практично із відмінного від людського імуноглобуліну або антитіла. Вирази "практично із людського імуноглобуліну або антитіла" і "практично людський" означають, що при зіставлянні з метою порівняння з амінокислотною послідовністю людського імуноглобуліну або антитіла дана ділянка має з нею щонайменше 80-90%, 90-95% або 95-99% ідентичність (тобто локальну ідентичність послідовності) з послідовністю людського остову або константної ділянки, що дозволяє проводити, наприклад, консервативні заміни, заміни узгоджених послідовностей, заміни ембріональних ліній, зворотні мутації і т.п. Уведення консервативних замін, замін узгоджених послідовностей, замін ембріональних ліній, зворотних мутацій і т.п., часто називають "оптимізацією" гуманізованого антитіла або ланцюга. Вирази "практично із відмінного від людського імуноглобуліну або антитіла" і "практично відмінний від людського" означає, що послідовність даного імуноглобуліну або антитіла є щонай 87549 30 менше на 80-95%, у кращому варіанті - щонайменше на 90-95%, а в ще кращому варіанті - на 96%, 97%, 98% або 99% ідентичною послідовності відмінного від людського організму, наприклад ссавця, що не є людиною. Таким чином, усі ділянки або залишки гуманізованого імуноглобуліну чи антитіла, або гуманізованого ланцюга імуноглобуліну чи антитіла, за винятком CDR-ділянок, є практично ідентичними відповідним ділянкам або залишкам однієї чи більше нативних людських послідовностей імуноглобулінів. Використовувані тут терміни "відповідна ділянка" і "відповідний залишок" означає ділянку або залишок в другій амінокислотній або нуклеотидній послідовності, що займає таке саме (тобто, еквівалентне) положення, що й ділянка або залишок у першій амінокислотній або нуклеотидній послідовності, коли перша і друга послідовності є аптимально зіставлені з метою порівняння. Використовуваний тут термін "значна ідентичність" означає, що дві послідовності поліпептидів, при їх аптимальному зіставлянні за допомогою програм GAP або BESTFIT, використовуючи ваги проміжків за умовчанням, демонструють щонайменше 50-60% ідентичність послідовностей, у кращому варіанті - щонайменше 60-70% ідентичність послідовностей, у ще кращому варіанті - щонайменше 70-80% ідентичність послідовностей, у ще кращому варіанті - щонайменше 80-90% ідентичність послідовностей, у ще кращому варіанті щонайменше 90-95% ідентичність послідовностей, а в ще кращому варіанті - щонайменше 95% ідентичність послідовностей або ще більшу (наприклад, 99% ідентичність послідовностей і більше). Термін "практична ідентичність" означає, що дві послідовності поліпептидів при їх аптимальному зіставлянні за допомогою програм GAP або BESTFIT, використовуючи ваги проміжків за умовчанням, демонструють щонайменше 80-90% ідентичність послідовностей, у кращому варіанті - щонайменше 90-95% ідентичність послідовностей, а в ще кращому варіанті - щонайменше 95% ідентичність послідовностей або більше (наприклад, 99% і навіть більшу ідентичність послідовностей). При порівнянні послідовностей зазвичай одна послідовність служить еталоном, з яким порівнюється досліджувана послідовність. При використанні алгоритму порівняння послідовностей, досліджувану й еталонну послідовності вводять у комп'ютер, у разі потреби вказують координати субпослідовностей і вказують програмні параметри алгоритму послідовності. Після цього алгоритм порівняння послідовностей обчислює відсоток послідовностної ідентичності для досліджуваної послідовності (або досліджуваних послідовностей) відносно еталонної послідовності на основі вказаних параметрів програми. Оптимальне зіставляння послідовностей для порівняння може проводитися, наприклад, за допомогою алгоритму локальної гомології СмітаУотермана (Smith & Waterman, Adv. Appl. Math. 2:482 (1981)), за допомогою алгоритму гомології зіставляння Нідлемана-Вунша (Needleman & Wunsch, J. Mol. Biol. 48:443 (1970)), за допомогою методу пошуку подібності Пірсона-Ліпмана 31 (Pearson & Lipman, Proc. Nat'l. Acad. Sci. USA 85:2444 (1988)), шляхом комп'ютеризованого здійснення цих алгоритмів (GAP, BESTFIT, FASTA і TFASTA у програмному пакеті Wisconsin Genetics Software Package, Genetics Computer Group, 575 Science Dr., Madison, Wl) або шляхом візуального контролю, у загальному випадку див. (Ausubel et al, Current Protocols in Molecular Biology). Одним із підходящих для визначення відсотка ідентичності послідовностей і подібності послідовностей є алгоритм BLAST, описаний у роботі (Altschul et al., J. Mol. Biol. 215:403 (1990)). Програмне забезпечення для проведення BLAST аналізу можна отримати через Національний центр біологічної інформації (National Center for Biotechnology Information), публічний доступ до котрого одержується через Інтернет-сервер Національних інститутів здоров'я (National Institutes of Health NCBI internet server). Зазвичай, для проведення порівняння послідовностей можуть використовуватися як параметри програми за умовчанням, так і параметри, замовлені індивідуально. Для порівняння амінокислотних послідовностей програма BLASTP як параметри за умовчанням використовує довжину слова (W) 3, очікування (Е) 10 і матрицю підраховування BLOSUM62, див. роботу (Henikoff & Henikoff, Proc. Natl. Acad. Sci. USA 89:10915 (1989)). У кращому варіанті положення залишків, що не є ідентичними, відрізняються консервативними замінами амінокислот. Для проведення класифікації амінокислотних замін як консервативних або неконсервативних амінокислоти розподіляють по групах таким чином: Група І (гідрофобні бічні ланцюги): leu, met, ala, val, leu, ile; Група II (нейтральні гідрофільні бічні ланцюги): cys, ser, thr; Група III (кислі бічні ланцюги): asp, glu; Група IV (основні бічні ланцюги): asn, gin, his, lys, arg; Група V (залишки, що впливають на орієнтацію ланцюга): gly, pro; і Група VI (ароматичні бічні ланцюги): trp, tyr, phe. Консервативні заміни викликають заміни амінокислот в одному і тому самому класі. Неконсервативні заміни являють собою обмін члена одного з цих класів на член іншого класу. У кращому варіанті гуманізовані імуноглобуліни або антитіла зв'язують антиген з афінністю, яка в три, чотири або п'ять разів є більшою за афінність відповідного негуманізованого антитіла. Наприклад, якщо негуманізоване антитіло має афінність зв'язування 10-9М, то гуманізовані антитіла будуть мати афінність зв'язування щонайменше 3´10-8М, 4´10-8 М, 5´10-8 Μ або 10-9М. При описування властивостей зв’язування ланцюга імуноглобуліну або антитіла цей ланцюг може бути охарактеризований на основі його здатності до "прямого зв'язування антигена (наприклад, Ab)". Ланцюг зветься таким, що "прямо зв'язує антиген", коли він підтверджує наявність у нього властивостей специфічного зв'язування або афінності зв'язування на інтактному імуноглобуліні або антитілі (або на його антиген-зв'язуючому фрагменті). Мутація (наприклад, зворотна мутація) зветься такою, що практично впливає на здатність важкого або легкого ланцюга прямо зв'язувати антиген, якщо вона впливає (наприклад, знижує) афінність зв'язування інтактного імуноглобуліну або антитіла 87549 32 (або його антиген-зв'язуючого фрагмента), що містить цей ланцюг, щонайменше на порядок порівняно з тою, яку має антитіло (або його антигензв'язуючий фрагмент), що містить еквівалентний ланцюг без цієї мутації. Мутація "практично не впливає (наприклад, не знижує) на здатність ланцюга прямо зв'язувати антиген", якщо вона впливає (наприклад, знижує) афінність зв'язування інтактного імуноглобуліну або антитіла (або його антиген-зв'язуючого фрагмента), що містить цей ланцюг, лише у два, три або чотири рази порівняно з тою, яку має антитіло (або його антигензв'язуючий фрагмент), що містить еквівалентний ланцюг без цієї мутації. "Хімерним" є імуноглобулін або антитіло, у котрого варіабельні ділянки виведені із першого виду, а константні ділянки - із другого виду. Хімерні імуноглобуліни або антитіла можна конструювати, наприклад, методами генної інженерії, із генних сегментів імуноглобулінів, що належать до різних видів. Як показано нижче, терміни "гуманізований імуноглобулін" і "гуманізоване антитіло" не обов'язково охоплюють своїми значеннями хімерні імуноглобуліни або антитіла. Із викладеного в даному описі випливає, що хоча гуманізовані імуноглобуліни або антитіла є хімерними за своєю структурою (тобто, містять ділянки від білків більш, ніж одного виду), вони містять додаткові особливості (тобто, варіабельні ділянки, що містять CDRзалишки донорів та остовні залишки акцепторів), відсутні у хімерних імуноглобулінів або антитіл. Такі хімерні та гуманізовані моноклональні антитіла можуть одержуватися методами рекомбінантних ДНК, добре відомими в даній галузі й описаними, наприклад, у таких публікаціях (Robinson et al. International Application No. PCT/US86/02269; Akira, et al. European Patent Application 184,187; Taniguchi, M., European Patent Application 171,496; Morrison et al. European Patent Application 173,494; Neuberger et al. PCT International Publication No. WO 86/01533; Cabilly et al. U.S. Patent No. 4,816,567; Cabilly et al. European Patent Application 125,023; Better et al. (1988) Science 240:1041-1043; Liu et al. (1987) Proc. Natl. Acad. Sci. USA 84:34393443; Liu et al. (1987) J. Immunol. 139:3521-3526; Sun et al. (1987) Proc. Natl. Acad. Sci. USA 84:214218; Nishimura et al. (1987) Canc. Res. 47:999-1005; Wood et al. (1985) Nature 314:446-449; and Shaw et al. (1988) J. Natl. Cancer Inst. 80:1553-1559); Morrison, S.L. (1985) Science 229:1202-1207; Oi et al. (1986) BioTechniques 4:214; Winter U.S. Patent 5,225,539; Jones et al. (1986) Nature 321:552-525; Verhoeyan et al. (1988) Science 239:1534; and Beidler et al. (1988) J. Immunol. 141:4053-4060). Людські антитіла від трансгенних тварин і відображання фагів Сьогодні є можливим альтернативний варіант, який полягає у продукуванні трансгенних тварин (наприклад, мишей), які після їх імунізації стають здатними виробляти повний репертуар людських антитіл за відсутності продукування ендогенних імуноглобулінів. Наприклад, повідомлялося, що гомозиготна делеція гена з'єднувальної ділянки (JH) важкого ланцюга антитіла у хімерної миші і мутантної миші ембріональної лінії приводить до 33 повного інгібування ендогенного виробляння антитіл. У результаті перенесення ряду генів людського імуноглобуліну ембріональної лінії у таких мутантних мишей ембріональної лінії виробляються людські антитіла після антигенної стимуляції, див., наприклад, (Патенти США №№6,150,584, 6,114,598 і 5,770,429). Повністю людські антитіла можна виводити також із бібліотек відображання фагів (Hoogenboom et al., J. Mol. Biol., 227:381 (1991); Marks et al., J. Mol. Biol., 222:581-597 (1991)). Хімерні поліклональні антитіла можуть також отримуватися із бібліотек відображання фагів (Патент США №6,420,113, Buechler et al.). Біспецифічні антитіла, поліпептиди злиття антитіл та одноланцюгові антитіла Біспецифічними є антитіла (BsAb-антитіла), які мають специфічності зв'язування принаймні до двох різних епітопів. Такі антитіла можна виводити із антитіл або фрагментів антитіл (наприклад, біспецифічні антитіла F(ab)'2) повної довжини. Методи одержання біспецифічних антитіл добре відомі в даній галузі. Традиційний процес одержання біспецифічних антитіл повної довжини базується на спільній експресії двох пар важкий ланцюг-легкий ланцюг імуноглобуліну, де зазначені два ланцюги мають різні специфічності (Millstein et al., Nature, 305:537-539 (1983)). Через випадковий вибір важкого і легкого ланцюгів імуноглобулінів ці гібридоми (квадроми) продукують імовірну суміш різних молекул антитіл (WO 93/08829; Traunecker et al., EMBO J., 10:3655-3659 (1991)). Біспецифічні антитіла містять також поперечно зв'язані або "гетерокон'югатні" антитіла. Наприклад, одне із антитіл у гетерокон'югаті може бути зв'язане з авідином, а інше - з біотином або іншим навантаженням. Гетерокон'югатні антитіла можна виготовляти за допомогою звичайних методів зшивання. Підходящі для цього зшивальні речовини добре відомі в даній галузі й описані, наприклад, в патенті США №4,676,980 разом із низкою процесів зшивання. В одному з варіантів здійснення даного винаходу антитіло піддають зливанню хімічним або генетичним шляхом з навантаженням, котрим може бути, наприклад, хімічно активна, така, що детектується, або функціональна частина, наприклад, імунотоксин для одержання поліпептиду злиття антитіл. Такими навантаженнями можуть бути, наприклад, добре відомі в даній галузі імунотоксини, хіміотерапевтичні речовини та радіоізотопи. Одноланцюгові антитіла є також підходящими для стабілізації за даним винаходом. Ці фрагменти містять варіабельний домен (VH) важкого ланцюга, з'єднаний з варіабельним доменом (VL) легкого ланцюга лінкером, який дозволяє кожній варіабельній ділянці взаємодіяти одна з одною і відтворювати антиген-зв'язуючу кишеню батьківського антитіла, із котрого були виведені VL і VH ділянки (Gruber et al., J. Immunol., 152:5368 (1994)). Цілком зрозуміло, що будь-яка із вищезгаданих поліпептидних молекул, одна або в комбінації з іншими молекулами, є підходящою для виготов 87549 34 лення з неї стабілізованого препарату за даним винаходом. Антитіла проти Ab У загальному випадку препарати за винаходом можуть містити різноманітні антитіла для лікування амілоїдогенних хвороб і, зокрема, хвороби Альцгеймера шляхом спрямування їхньої дії на Ab-пептид. Терміни "Ab антитіло" та "антитіло проти Ab" є взаємозамінними й означають антитіло, що зв'язується з одним чи більше епітопами або антигенними детермінантами людського амілоїдного білка-попередника (АРР), Ab білка або того й іншого. Типові епітопи або антигеннні детермінанти можуть перебувати усередині АРР, але в кращому варіанті вони є в Ab пептиді білка АРР. Існують численні ізоформи білка АРР і зокрема, наприклад, АРР695, АРР751 і АРР770. Амінокислотам у білку АРР призначають номери відповідно до послідовності ізоформи АРР770 даного білка, див., наприклад, (GenBank Accession No. Р05067). Прикладами специфічних ізотипів білка АРР, про котрі відомо, що вони існують у людей, є: 695амінокислотний поліпептид, описаний у роботі (Kang et. al. (1987) Nature 325:733-736), який позначається як "звичайний" АРР; 751амінокислотний поліпептид, описаний роботах (Ponte et al. (1988) Nature 331:525-527) і Tanzi et al. (1988) Nature 331:528-530); і 770-амінокислотний поліпептид, описаний у роботі (Kitaguchi et. al. (1988) Nature 331:530-532). У результаті протеолітичного процесінгу АРР різноманітними секретазами in vivo або in situ пептид Ab існує як у "короткій формі" завдовжки 40 амінокислот, так і в "довгій формі" завдовжки 42-43 амінокислот. Коротка форма, Ab40, цього пептиду складається із залишків 672-711 білка АРР. Довга форма, наприклад, Ab 42 або Ab43, складається із залишків 672713 або 672-714, відповідно. Частина гідрофобного домену білка АРР перебуває на карбоксильному кінці пептиду Ab і може відповідати за здатність цього пептиду до агрегатування, особливо у випадку його існування в довгій формі. Ab-пептид може перебувати в загальній воді організму людини або інших ссавців, наприклад у цереброспинальній рідині, як у здорових індивідуумів, так і в індивідуумів, що страждають на амілоїдогенні розлади, або ж бути очищеним від цієї води. Використовувані тут терміни "b-амілоїдний білок", "b-амілоїдний пептид", "b-амілоїд", "Ab" і "Abпептид" є взаємозамінними. Ab-пептид (наприклад, Ab39, Ab40, Ab41, Ab42 i Ab43) є ~4-кДа внутрішнім фрагментом 39-43 амінокислотної ділянки білка APP. Ab40, наприклад, складається із залишків 672-711 білка АРР, а Ab42 складається із залишків 672-713 білка APP. Ab-пептидами можуть бути в тому числі пептиди, утворювані внаслідок розщеплення АРР секретазою, і синтетичні пептиди, які мають таку саму або практично таку саму послідовність, що й продукти розщеплення. Abпептиди можна виводити із найрізноманітніших джерел і в тому числі, наприклад, із тканин, клітинних ліній та загальних вод організму (наприклад, сироватки і цереброспинальної рідини). Так, 35 Ab-пептид можна виводити, наприклад, із клітин, що експресують АРР, і зокрема із клітин яєчника китайського хом'ячка (СНО: Chinese hamster ovary), стабільно трансфектованих білком APP717V®F, як описано, наприклад, у роботі (Walsh et аl., (2002), Nature, 416, pp. 535-539). Abпрепарат можна виводити із тканинних джерел за допомогою описаних раніше методів, див., наприклад, (Johnson-Wood et аl., (1997), Proc. Natl. Acad. Sci. USA 94:1550). Альтернативним чином Abпептиди можна синтезувати за допомогою методів, добре відомих фахівцям у даній галузі, див., наприклад, (Fields et аl, Synthetic Peptides: A User's Guide, ed. Grant, W.H. Freeman & Co., New York, NY, 1992, p.77). Отже, дані пептиди можна синтезувати за допомогою автоматизованих процесів Мерифільда (Merrifield) твердофазного синтезу із захистом a-аміногрупи сполуками t-Boc (третбутилкарбаматом) або F-moc (9Нфторенілметилкарбаматом), використовуючи захищені амінокислоти бічних ланцюгів, наприклад, на пептидному ситезаторі моделей 430А або 431 фірми Applied Biosystems. Пептидні антигени більшої довжини можна синтезувати за допомогою добре відомих методів рекомбінантних ДНК. Наприклад, полінуклеотид, що кодує даний пептид або злитий пептид, можна синтезувати або молекулярно клонувати і вставляти у відповідний вектор експресії для проведення трансфекції і гетерологічної експресії відповідною клітиноюхазяїном. Ab-пептидом звуться також споріднені Ab-послідовності, що утворюються внаслідок мутацій на Ab-ділянці звичайного гена. Типові епітопи або антигенні детермінанти, з котрими зв'язується Ab антитіло, можуть бути знайдені в людському амілоїдному білкупопереднику (АРР), але у кращому варіанті їх знаходять в Ab-пептиді білка АРР. Типові епітопи або антигенні детермінанти в Ab-пептиді розташовуються на N-кінці, центральній ділянці і С-кінці пептиду Ab. "N-кінцевим епітопом" є епітоп або антигенна детермінанта, що перебуває усередині або включає у себе N-кінець Ab-пептиду. Типові Nкінцеві епітопи включають у себе залишки на ділянках амінокислот 1-10 або 1-12 пептиду Ab, а в кращому варіанті - залишки 1-3, 1-4, 1-5, 1-6, 1-7, 2-6, 2-7, 3-6 або 3-7 пептиду Ab42. Можливими є також варіанти, в котрих N-кінцеві епітопи починаються на залишках 1-3, а закінчуються на залишках 7-11 пептиду Ab. Крім того, типові N-кінцеві епітопи включають у себе залишки 2-4, 5, 6, 7 або 8 пептиду Ab, залишки 3-5, 6, 7, 8 або 9 пептиду Ab або залишки 4-7, 8, 9 або 10 пептиду Ab42. "Центральними епітопами" є епітопи або антигенні детермінанти, які містять залишки, розташовані у центральній або середній частині пептиду Ab. Типові центральні епітопи включають у себе залишки на ділянках амінокислот 13-28 пептиду Ab, а в кращому варіанті - залишки 14-27, 15-26, 16-25, 17-24, 18-23 або 19-22 пептиду Ab. Інші типові центральні епітопи включають у себе залишки на ділянках амінокислот 16-24, 16-23, 16-22, 16-21, 18-21, 19-21, 19-22, 19-23 або 19-24 пептиду Ab. "С-кінцеві" епітопи або антигенні детермінанти 87549 36 розташовані усередині або включають у себе Скінець пептиду Ab і містять залишки на ділянках амінокислот 33-40, 33-41 або 33-42 пептиду Ab. "Скінцевими епітопами" є епітопи або антигенні детермінанти, які містять залишки, розташовані на Скінці пептиду Ab (наприклад, на ділянках амінокислот 30-40 або 30-42 пептиду Ab). Можливими є також варіанти, в котрих типові С-кінцеві епітопи або антигенні детермінанти включають у себе залишки 33-40 або 33-42 пептиду Ab. Коли кажуть, що антитіло зв'язується з епітопом у межах певних залишків, наприклад Ab 3-7, це означає, що дане антитіло специфічно зв'язується з поліпептидом, який містить зазначені залишки (тобто, в даному прикладі це Ab 3-7). При цьому антитіло не приходить обов'язково в контакт з усіма залишками на ділянці Ab 3-7. Це не означає також, що кожна поодинока амінокислотна заміна або делеція на ділянці Ab 3-7 обов'язково дає значний вплив на афінність зв'язування. У різноманітних варіантах здійснення винаходу антитіло проти Ab є кінець-специфічним. Використовуваний тут термін "кінець-специфічний" служить ознакою антитіла, котре специфічно зв'язується з N-кінцевим або С-кінцевим залишками пептиду Ab, але не розпізнає такі самі залишки, коли воно перебуває в Ab пептиді більшої довжини, що містить такі самі залишки, або у білку APP. У різноманітних варіантах здійснення винаходу антитіло проти Ab є "С-кінець-специфічним". Використовуваний тут термін "С кінець-специфічний" означає, що дане антитіло специфічно розпізнає вільний Скінець пептиду Ab. С-кінець-специфічні Ab антитілами можуть бути, наприклад, такі, що: розпізнають Ab-пептид, котрий закінчується на залишку 40, але не розпізнають Ab-пептид, котрий закінчується на залишку 41, 42 і/або 43; розпізнають Ab-пептид, котрий закінчується на залишку 42, але не розпізнають Ab-пептид, котрий закінчується на залишку 40, 41 і/або 43; і т.д. В одному з варіантів здійснення винаходу Ab антитілом може бути антитіло 3D6 чи його варіант, або антитіло 10D5 чи його варіант, - обидва описані в патентній публікаціях (U.S. Patent Publication No. 20030165496A1, U.S. Patent Publication No. 20040087777A1, International Patent Publication No. WO02/46237A3, International Patent Publication No. WO04/080419A2). Описи антитіл 3D6 і 10D5 можна знайти також, наприклад, в міжнародних патентних публікаціях (International Patent Publication No. WO02/088306A2; International Patent Publication No. WO02/088307A2). Крім того, антитіла 3D6 описані в патентних публікаціях (U.S. Patent Application No. 11/303,478; International Application No. PCT/US05/45614). 3D6 є моноклональним антитілом (mAb), яке специфічно зв'язується з Nкінцевим епітопом, розташованим у людському bамілоїдному пептиді, і зокрема - із залишками 1-5. Для порівняння, антитіло 10D5 є mAb, що специфічно зв'язується з N-кінцевим епітопом, розташованим у людському b-амілоїдному пептиді, і зокрема - із залишками 3-6. Клітинна лінія, що виробляє моноклональне антитіло 3D6 (RB96 3D6,32,2,4), була поміщена в Американську колек 37 цію типових культур (American Type Culture Collection, АТСС, Manassas, VA 20108, USA) 8 квітня 2003р. за Будапештською угодою і має депозитний номер РТА-5130. Клітинна лінія, що виробляє моноклональне антитіло 10D5 (RB44 10D5,19,21), була поміщена в АТСС 8 квітня 2003р. за Будапештською угодою і має депозитний номер РТА-5129. Типовими варіантами антитіла 3D6 є такі, що мають, наприклад, гуманізований легкий ланцюг, який містить на варіабельній ділянці амінокислотні послідовності, позначені номерами SEQ ID NO:3 або SEQ ID NO:5, і гуманізований важкий ланцюг, який містить на варіабельній ділянці амінокислотні послідовності, позначені номерами SEQ ID NO:4 або SEQ ID NO:6. Іншими типовими варіантами антитіла 3D6 є такі, що мають, наприклад, гуманізований легкий ланцюг, який містить амінокислотну послідовність, позначену номером SEQ ID NO:7, і гуманізований важкий ланцюг, який містить амінокислотну послідовність, позначену номером SEQ ID NO:8. Типовими варіантами антитіла 10D5 є такі, що мають, наприклад, гуманізований легкий ланцюг, який містить на варіабельній ділянці амінокислотні послідовності, позначені номерами SEQ ID NO:9 або SEQ ID NO:11, і гуманізований важкий ланцюг, який містить на варіабельній ділянці амінокислотні послідовності, позначені номерами SEQ ID NO:10 або SEQ ID NO:12. Іншими типовими варіантами антитіла 10D5 є такі, що мають, наприклад, гуманізований легкий ланцюг, який містить амінокислотну послідовність, позначену номером SEQ ID NO:13, і гуманізований важкий ланцюг, який містить амінокислотну послідовність, позначену номером SEQ ID NO:14. Такі варіанти антитіл описані, крім того, в публікації WO02/088306A2. В іншому варіанті здійснення винаходу антитілом може бути антитіло 12В4 або його варіант, як описано в патентних публікаціях (U.S. Patent Publication No. 20040082762A1 і International Patent Publication No. WO03/077858A2). Антитілом 12В4 є mAb, що специфічно зв'язується з N-кінцевим епітопом, розташованим у людському b-амілоїдному пептиді і, зокрема, із залишками 3-7. Типовими варіантами антитіла 12В4 є такі, що мають, наприклад, гуманізований легкий ланцюг (або легкий ланцюг), який містить на варіабельній ділянці амінокислотні послідовності, позначені номерами SEQ ID NO:15 або SEQ ID NO:17, і гуманізований важкий ланцюг, який містить на варіабельній ділянці амінокислотні послідовності, позначені номерами SEQ ID NO:16, SEQ ID NO:18 або SEQ ID NO:19. В іншому варіанті здійснення винаходу антитілом може бути антитіло 12А11 або його варіант, як описано в патентних публікаціях (U.S. Patent Publication No. 20050118651A1, U.S. Patent Application Serial No. 11/303,478, International Patent Publication No. WO04/108895A2 і International Patent Application Serial No. PCT/US05/45614). Антитілом 12А11 є mAb, що специфічно зв'язується з N-кінцевим епітопом, розташованим у людському b-амілоїдному пептиді і, зокрема, із залишками 3-7. Клітинна лінія, що 87549 38 виробляє моноклональне антитіло 12А11, була поміщена в АТСС 12 грудня 2005р. за Будапештською угодою і має депозитний номер____. Типовими варіантами антитіла 12А11 є такі, що мають, наприклад, гуманізований легкий ланцюг, який містить на варіабельній ділянці амінокислотну послідовність, позначену номером SEQ ID NO:20, і гуманізований важкий ланцюг, який містить на варіабельній ділянці амінокислотні послідовності, позначені номерами SEQ ID NO:21, SEQ ID NO:22, SEQ ID NO:23, SEQ ID NO:24, SEQ ID NO:25, SEQ ID NO:26, SEQ ID NO:27, SEQ ID NO:28, SEQ ID NO:29, SEQ ID NO:30, SEQ ID NO:31, SEQ ID NO:32, SEQ ID NO:33, SEQ ID NO:34, SEQ ID NO:35, SEQ ID NO:36, SEQ ID NO:37, SEQ ID NO:38, SEQ ID NO:39, SEQ ID NO:40 або SEQ ID NO:41. В іншому варіанті здійснення винаходу антитілом може бути антитіло 6С6 або його варіант, як описано в патентних публікаціях (U.S. Patent Application No. 11/304,986 та International Patent Application No. PCT/US05/45515 під назвою "Humanized Antibodies that Recognize Beta Amyloid Peptide" (Гуманізоване Антитіло that Recognize Beta Амілоїдний пептид)). Антитілом 6С6 є mAb, що специфічно зв'язується з N-кінцевим епітопом, розташованим у людському b-амілоїдному пептиді і, зокрема, із залишками 3-7. Клітинна лінія, що виробляє моноклональне антитіло 6С6, була поміщена в АТСС 1 листопада 2005р. за Будапештською угодою і має номер доступу РТА-7200. В іншому варіанті здійснення винаходу антитілом може бути антитіло 2Н3, як описано в патентних публікаціях (U.S. Patent Application No. 11/304,986 та International Patent Application No. PCT/US05/45515 під назвою "Humanized Antibodies that Recognize Beta Amyloid Peptide" (Гуманізоване Антитіло that Recognize Beta Амілоїдний пептид)). Антитілом 2H3 є mAb, що специфічно зв'язується з N-кінцевим епітопом, розташованим у людському b-амілоїдному пептиді і, зокрема, із залишками 27. В іншому варіанті здійснення винаходу антитілом може бути антитіло 3А3, як описано в патентній публікації (U.S. Patent Application Serial No._______). Антитілом 3А3 є mAb, що специфічно зв'язується з N-кінцевим епітопом, розташованим у людському b-амілоїдному пептиді і, зокрема, із залишками 3-7. Клітинні лінії, що виробляють моноклональні антитіла 2Н3 і 3А3 і мають в АТСС номери доступу________і________, відповідно, були поміщені в АТСС 12 грудня 2005р. за Будапештською угодою. В іншому варіанті здійснення винаходу антитілом може бути антитіло 15С11 або його варіант, як описано в патентних публікаціях (U.S. Patent Application No. 11/304,986 та International Patent Application No. PCT/US05/45515 під назвою "Humanized Antibodies that Recognize Beta Amyloid Peptide" (Гуманізоване Антитіло that Recognize Beta Амілоїдний пептид)). Антитілом 15С11 є mAb, що специфічно зв'язується з центральним епітопом, розташованим у людському b-амілоїдному пептиді і, зокрема, із залишками 19-22. Клітинна лінія, що виробляє моноклональне антитіло 39 15С11, була поміщена в АТСС 12 грудня 2005р. за Будапештською угодою і має депозитний номер_______. Можливим є також варіант здійснення винаходу, і якому антитілом є антитіло 266, як описано в патентних публікаціях (U.S. Patent Publication No. 20050249725A1 та International Patent Publication No. WO01/62801A2). Антитілом 266 є mAb, що специфічно зв'язується з центральним епітопом, розташованим у людському b-амілоїдному пептиді і, зокрема, із залишками 16-24. Клітинна лінія, що виробляє моноклональне антитіло 266, була поміщена в АТСС 20 липня 2004р. за Будапештською угодою і має депозитний номер РТА-6123. Типовими варіантами антитіла 266 є такі, що мають, наприклад, гуманізований легкий ланцюг, який містить на варіабельній ділянці амінокислотні послідовності, позначені номерами SEQ ID NO:42 і SEQ ID NO:44, і гуманізований важкий ланцюг, який містить на варіабельній ділянці амінокислотні послідовності, позначені номерами SEQ ID NO:43 і SEQ ID NO:45. Іншими типовими варіантами антитіла 266 є такі, що мають, наприклад, гуманізований легкий ланцюг, який містить амінокислотну послідовність, позначену номером SEQ ID NO:46, і гуманізований важкий ланцюг, який містить амінокислотну послідовність, позначену номером SEQ ID NO:47. Такі варіанти антитіл описані, крім того, в патентних публікаціях (U.S. Patent Publication No. 20050249725A1 та International Patent Publication No. WO01/62801A2). Можливим є також варіант здійснення винаходу, і якому антитілом є антитіло 2В1 або його варіант, як описано в патентних публікаціях (U.S. Patent Application No. 11/304,986 та International Patent Application No. PCT/US05/45515 під назвою "Humanized Antibodies that Recognize Beta Amyloid Peptide" (Гуманізоване Антитіла that Recognize Beta Амілоїдний пептид))." Антитілом 2В1 є mAb, що специфічно зв'язується з центральним епітопом, розташованим у людському b-амілоїдному пептиді і, зокрема, із залишками 19-23. В іншому варіанті здійснення винаходу антитілом може бути антитіло 1С2 або його варіант, як описано в патентних публікаціях (U.S. Patent Application No. 11/304,986 та International Patent Application No. PCT/US05/45515 під назвою "Humanized Antibodies that Recognize Beta Amyloid Peptide" (Гуманізоване Антитіла that Recognize Beta Амілоїдний пептид)). Антитілом 1С2 є mAb, що специфічно зв'язується з центральним епітопом, розташованим у людському b-амілоїдному пептиді і, зокрема, із залишками 16-23. Можливим є також варіант здійснення винаходу, і якому антитілом є антитіло 9G8 або його варіант, як описано в патентних публікаціях (U.S. Patent Application No. 11/304,986 та International Patent Application No. PCT/US05/45515 під назвою "Humanized Antibodies that Recognize Beta Amyloid Peptide" (Гуманізоване Антитіла that Recognize Beta Амілоїдний пептид)). Антитілом 9G8 є mAb, що специфічно зв'язується з центральним епітопом, розташованим у людському b-амілоїдному пептиді і, зокрема, із залишками 16-21. 87549 40 Клітинні лінії, що виробляють антитіла 2В1, 1С2 і 9G8, були поміщені в АТСС 1 листопада 2005р. за Будапештською угодою і мають номери доступу РТА-7202, РТА-7199 і РТА-7201, відповідно. Одним із підходящих для використання в даному винаході антитіл, що специфічно зв'язуються з С-кінцевими епітопами, розташованими в людському b-амілоїдному пептиді, є антитіло 369.2В, описане в патенті США (US Patent №5,786,180 під назвою "Monoclonal antibody 369.2B specific for b A4 peptide" (Моноклональне антитіло 369.2В, специфічне до пептиду b A4)). Підходящими для для використання в даному винаході є також антитіла, описані, наприклад, у публікаціях (Bussiere et al., Am. J. Pathol. 165(3):987-95 (2004); Bard et al., PNAS 100(4):2023-8 (2003); Kajkowski et al., J. Biol. Chem. 276(22): 18748-56 (2001); Games et al., Ann. NY Acad. Sci. 920:274-84 (2000); Bard et al. (Nat. Med. 6(8):916-9 (2000); International Patent Application No. WO03015691A2 під назвою "Effecting rapid improvement of cognition in a subject having Alzheimer's disease, Down's syndrome, cerebral amyloid angiopathy, або mild cognitive impairment, comprises administering anti-A beta antibody" (Швидке поліпшення когнітивної функції у пацієнтів, хворих на хворобу Альцгеймера, синдром Дауна, церебральну амілоїдну ангіопатію, м'яке погіршення когнітивної функції здійснюється шляхом уведення антитіла проти А бета-пептиду)). Крім того, описи фрагментів антитіл, підходящих для використання в даному винаході, можна знайти, наприклад, у публікаціях (Bales et al., Abstract P4-396, page S587, presented at Poster Session P4: Therapeutics and Therapeutic Strategies-Therapeutic Strategies, Amyloid-Based (Реферат Р4-396, стор.S587, представлений на Постер-сесії Р4: Терапевтичні засоби і стратегії на базі амілоїдів); Zameer et al., Abstract P4-420, page S593, presented at Poster Session P4: Therapeutics and Therapeutic Strategies-Therapeutic Strategies, Amyloid-Based (Реферат Р4-420, стор.S593, представлений на Постер-сесії Р4: Терапевтичні засоби і стратегії на базі амілоїдів)). Антитіла, підходящі для використання в даному винаході, можуть одержуватися за допомогою рекомбінантних методів або методів синтезу. Наприклад, потрібне антитіло можна приготувати за допомогою процесу рекомбінантної клітинної культури, наприклад, клітин яєчника китайського хом'ячка, NIH 3Т3 клітин, PER.C6® клітин, NS0 клітин, VERO клітин, ембріональних фібробластів курчат або ВНК клітин. Крім того, об'ємом даного винаходу охоплюються антитіла з невеликими модифікаціями, які зберігають свою первинну функціональну властивість зв'язувати Ab-пептид. В одному з варіантів здійснення винаходу антитілом є гуманізоване антитіло 3D6 проти пептиду Ab, що селективно зв'язує зазначений пептид. У більш специфічному застосуванні гуманізоване антитіло 3D6 проти пептиду Ab призначається для специфічного зв'язування з NH2-кінцевим епітопом, наприклад, з амінокислотними залишками 1-5, розташованими в людському b-амілоїдному 1-40 або 1-42 пептиді, який є у бляшкових відкладеннях у 41 мозку (наприклад, у пацієнтів що страждають на хворобу Альцгеймера). На Фіг.1 подано схематичне зображення прогнозованої структури типового гуманізованого антитіла проти Ab-пептиду. Повні амінокислотні послідовності легкого і важкого ланцюгів антитіла h3D6v2, прогнозовані із ДНК послідовностей відповідних векторів експресії, показані на Фіг.2 (де нумерація залишків починається від NН2-кінців легкого і важкого ланцюгів залишком номер 1) і в послідовностях відповідно SEQ ID NO: 1 і SEQ ID NO:2. Останній амінокислотний залишок, Lys449, кодований важким ланцюгом ДНК послідовності, не спостерігався у зрілій, секретованій формі антитіла h3D6v2. He звертаючись до теоретичного пояснення цього факту, можна припустити, що він був видалений під час внутрішньоклітинного процесінгу протеазами клітин яєчника китайського хом'ячка (СНО). Таким чином, СООН-кінцем важкого ланцюга антитіла h3D6v2 є очевидно Gly448. Процесінг СООН-кінцевого лізину спостерігався в рекомбінантних антитілах та антитілах, виведених із плазми, і не виказує фактів впливу на їхню функцію (Harris (1995) J. Chromatogr. Α. 705:129-134). Очищене антитіло h3D6v2 піддається посттрансляційному модифікуванню шляхом додавання Nзв'язаних гліканів до Fc-частини важкого ланцюга, про котру відомо, що вона містить поодинокий консенсусний сайт N-глікозилювання. Цей сайт Nглікозилювання відображає три головні комплексні біантенальні нейтральні олігосахаридні структури, які зазвичай спостерігаються в аналогічних сайтах N-глікозилювання IgG білків ссавців. Іншим типовим гуманізованим антитілом проти Ab-пептиду є гуманізована версія 1 антитіла 3D6 (hu3D6v1), яка має послідовності показані на Фіг.2, але із заміною D®Y в положенні 1 легкого ланцюга. У деяких варіантах здійснення даного винаходу антитіло проти Ab (наприклад, гуманізоване антитіло 3D6 проти Ab-пептиду) є наявним у кількості приблизно від 0,1мг/мл до 100мг/мл, у кількості приблизно від 0,1мг/мл до 75мг/мл, у кількості приблизно від 0,1мг/мл до 50мг/мл, у кількості приблизно від 0,1мг/мл до 40мг/мл, у кількості приблизно від 0,1мг/мл до 30мг/мл, у кількості приблизно від 10мг/мл до 20мг/мл, у кількості приблизно від 20мг/мл до 30мг/мл або більше, наприклад, до 100мг/мл, приблизно 200мг/мл, приблизно 500мг/мл, або приблизно 1000мг/мл або білльше. У кращому варіанті антитіло проти Ab є наявним у концентрації приблизно від 17мг/мл до 23мг/мл. У різноманітних варіантах здійснення винаходу антитіло проти Ab є наявним у кількості приблизно 1, 2, 5, 10, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25 або 30мг/мл. В одному з варіантів здійснення винаходу антитіло (наприклад, гуманізоване антитіло 3D6 проти Ab-пептиду) є наявним у кількості приблизно 17мг/мл. В іншому конкретному варіанті здійснення винаходу антитіло (наприклад, гуманізоване антитіло 3D6 проти Ab-пептиду) є наявним у кількості приблизно 20мг/мл. У ще одному конкретному варіанті здійснення винаходу антитіло (наприклад, гуманізоване антитіло 3D6 87549 42 проти Ab-пептиду) є наявним у кількості приблизно 30мг/мл. Частиною даного винаходу є також проміжні інтервали вищезазначених концентрацій, наприклад, приблизно від 12мг/мл до 17мг/мл. Так, наприклад, винаходом охоплюються інтервали в межах будь-яких комбінацій вищезазначених величин, взятих як верхні та нижні їх границі. Ексципієнти У різноманітних варіантах здійснення винаходу пропонується препарат, який може містити різноманітні ексципієнти, включаючи, наприклад, буфер, антиоксидант, тонізувальний засіб і стабілізатор. Крім того, препарат може містити додатковий засіб для регулювання pH (наприклад, НСІ) і розріджувач (наприклад, воду). В іншому варіанті здійснення для регулювання pH можуть використовуватися різноманітні форми гістидину. У певній частині ексципієнти служать для підтримання стабільності і біологічної активності антитіла (наприклад, шляхом підтримування відповідної конформація білка) і/або для підтримання величини pH. Буферизатор У деяких варіантах здійснення винаходу запропонований препарат містить буферизатор (буфер). Буфер служить для підтримання фізіологічно прийнятної величини pH. Крім того, буфер може служити для підвищення ізотонічності і хімічної стабільності даного препарату. У загальному випадку запропонований препарат повинен мати фізіологічно прийнятну величину pH. У деяких варіантах здійснення винаходу даний препарат має pH приблизно від 5 до 7, приблизно від 5,5 до 6,5, а в кращому варіанті - приблизно від 6,0 до 6,5. В одному з варіантів здійснення винаходу даний препарат має pH приблизно 6. Винаходом охоплюються також величини, що лежать в проміжних інтервалах в межах вищезазначених рівнів pH, наприклад, приблизно від pH 5,2 до pH 6,3, у кращому варіанті pH 6,0 або pH 6,2). Наприклад, винаходом охоплюються інтервали в межах будьяких комбінацій вищезазначених величин, взятих як верхні та нижні їх границі. У разі потреби pH можна регулювати за допомогою добре відомих методів. Наприклад, для встановлення бажаного рівня pH можна додавати НСІ або різноманітні форми гістидину. Як буфер можна використовувати, наприклад, сукцинат (натрій або фосфат), гістидин, фосфат (натрію або калію), трис (трис(гідроксиметил)амінометан), діетаноламін, цитрат, інші органічні кислоти та їх суміші. У кращому варіанті здійснення винаходу буфером є гістидин (наприклад, L-гістидин). В іншому конкретному варіанті здійснення винаходу буфером є сукцинат. В іншому варіанті здійснення даний препарат містить амінокислоту, наприклад гістидин, що є наявна в кількості, достатній для підтримання даного препарату на фізіологічно прийнятному рівні pH. Гістидин є типовою амінокислотою з буферними властивостями у фізіологічному діапазоні pH. Гістидин набуває свої буферні властивості від його імідазольної групи. В одному із типових варіантів здійснення винаходу буфером є Lгістидин (основа) (наприклад, С6Н9N3O2, повна 43 маса: 155,15). В іншому варіанті здійснення буфером є L-гістидин-монохлорид-моногідрат (наприклад, С6Н9N3O2×НСІ×Н2О, повна маса: 209,63). В іншому типовому варіанті буфером є суміш Lгістидину (основа) з L-гістидин-монохлоридмоногідратом. В одному з варіантів здійснення винаходу буфер (наприклад, L-гістидин або сукцинат) є наявним у кількості приблизно від 0,1мМ до 50мМ, у кількості приблизно від 0,1мМ до 40мМ, у кількості приблизно від 0,1мМ до 30мМ, у кількості приблизно від 0,1мМ до 25мМ, у кількості приблизно від 0,1мМ до 20мМ або в кількості приблизно від 5мМ до 15мМ, у кращому варіанті - в кількості приблизно 5мМ або 10мМ. У різноманітних варіантах здійснення винаходу буфер може бути наявним в кількості приблизно 6мМ, 7мМ, 8мМ, 9мМ, 11мМ, 12мМ, 13мМ, 14мМ або 15мМ. В одному з варіантів здійснення винаходу буфер є наявним у кількості приблизно 10мМ. Частиною даного винаходу є також проміжні інтервали вищезазначених концентрацій, наприклад, приблизно від 12мМ до 17мМ. Наприклад, винаходом охоплюються інтервали в межах будь-яких комбінацій вищезазначених величин, взятих як верхні та нижні їх границі. У деяких варіантах здійснення винаходу буфер є наявним у кількості, достатній для підтримання фізіологічно прийнятної величини pH. Тонізувальний засіб У деяких варіантах здійснення винаходу даний препарат містить тонізувальний засіб. У певній частині тонізувальний засіб сприяє підтриманню ізотонічності даного препарату і підтриманню рівнів білка. Частково тонізувальний засіб сприяє зберіганню рівня, відсотка, або пропорції терапевтично активного поліпептиду, наявного в даному препараті. Використовуваний тут термін "тонічність" стосується характеру поведінки біологічних компонентів у рідкому середовищі або розчині. Ізотонічні розчини мають такий самий осмотичний тиск, що й плазма крові і отже може вливатися пацієнту внутрішньовенно не змінюючи осмотичний тиск його плазми. У зв'язку з цим, в одному з варіантів здійснення винаходу тонізувальний засіб є наявним у препараті в кількості, достатній для того, щоб зробити препарат, придатним для внутрішньовенного вливання. Тонізувальний засіб часто служить також наповнювальним засобом. У такому випадку цей засіб може надавати білку здатності витримувати різноманітні зовнішні стреси, наприклад, заморожування і зсув. Тонізувальними засобами можуть служити, наприклад, СаСІ2, NaCI, MgCI2, лактоза, сорбіт, сахароза, маніт, трегалоза, рафіноза, поліетиленгліколі, гідроксиетилкрохмаль, гліцин та їх суміші. У кращому варіанті здійснення винаходу тонізувальним засобом є маніт (наприклад, D-маніт і, зокрема, С6Н14O6, повна маса: 182,17). В одному з варіантів здійснення тонізувальний засіб є наявним у складі препарату в кількості приблизно від 2% до 6%(мас./об.) або приблизно від 3% до 5%(мас./об.). В іншому варіанті здійснення винаходу тонізувальний засіб є наявним у кількості приблизно від 3,5% до 4,5%(мас./об.). Можливим є також варіант здійснення, в якому тонізувальний 87549 44 засіб є наявним у кількості приблизно від 20мг/мл до 60мг/мл, у кількості приблизно від 30мг/мл до 50мг/мл, або в кількості приблизно від 35мг/мл до 45мг/мл. У кращому варіанті тонізувальний засіб є наявним у кількості приблизно 4%(мас./об.) або приблизно 40мг/мл. В іншому конкретному варіанті здійснення винаходу тонізувальний засіб є наявним у кількості приблизно 6%(мас./об.). У ще одному конкретному варіанті здійснення винаходу тонізувальний засіб є наявним у кількості приблизно 10%(мас./об.). Частиною даного винаходу є також проміжні інтервали вищезазначених концентрацій, наприклад, приблизно від 3,2% до 4,3%(мас./об.) або приблизно від 32 до 43мг/мл. Так наприклад, винаходом охоплюються інтервали в межах будьяких комбінацій вищезазначених величин, взятих як верхні та нижні їх границі. У загальному випадку тонізувальний засіб повинен бути наявним в кількості, достатній для підтримання тонічності даного препарату. Антиоксидант У деяких варіантах здійснення винаходу даний препарат містить антиоксидант, який дозволяє частково консервувати препарат (наприклад, запобігаючи його окислюванню). Антиоксидантом можуть бути, наприклад, GLA (гамма-ліноленова кислота)-ліпоєва кислота, DHA (докозагексаєноєва кислота)-ліпоєва кислота, GLA-токоферол, ди-GLA-3,3'-тіодипропіонова кислота і в загальному випадку будь-яка із таких кислот, як GLA, DGLA (дигомо-гамма-ліноленова кислота), АА (арахідонова кислота), SA (саліцилова кислота), ЕРА (ейкозапентаєнова кислота) або DHA (докозагексаєноєва кислота) з будь-яким природним або синтетичним антиоксидантом, з котрими вони можуть хімічно зв'язуватися. До числа останніх входять фенольні антиоксиданти (наприклад, евгенол, карнозинова кислота, кафеїнова кислота, ВНТ (бутильований гідроксіанізол), галова кислота, токофероли, токориєноли і флавеноїдні антиоксиданти (наприклад, мірицетин і фізетин)), полієни (наприклад, ретинойна кислота), ненасичені стероли (наприклад, D5-авеностерол), органічні сполуки сірки (наприклад, аліцин), терпени (наприклад, гераніол, абієтинова кислота) та амінокислотні антиоксиданти (наприклад, метіонін, цистеїн, карнозин). В одному з варіантів здійснення винаходу антиоксидантом є аскорбінова кислота. У кращому варіанті антиоксидантом є метіонін або його аналоги, наприклад, селенометіонін, гідроксиметил бутанова кислота, етіонін або трифторметіонін. В одному з варіантів здійснення винаходу антиоксидант (наприклад, метіонін і, зокрема, Lметіонін, наприклад CH3SCH2CH2CH(NH2)CO2H, повна маса =149,21) є наявним у кількості приблизно від 0,1мМ до 50мМ, у кількості приблизно від 0,1мМ до 40мМ, у кількості приблизно від 0,1мМ до 30мМ, у кількості приблизно від 0,1мМ до 20мМ, або у кількості приблизно від 5мМ до 15мМ. У різноманітних варіантах здійснення винаходу антиоксидант може бути наявним у кількості приблизно 5мМ, 6мМ, 7мМ, 8мМ, 9мМ, 10мМ, 11мМ, 12мМ, 13мМ, 14мМ або 15мМ. У кращому варіанті 45 антиоксидант є наявним у кількості приблизно 10мМ. В іншому конкретному варіанті здійснення винаходу антиоксидант є наявним у кількості приблизно 15мМ. Частиною даного винаходу є також проміжні інтервали вищезазначених концентрацій, наприклад, приблизно від 12мМ до 17мМ. Наприклад, винаходом охоплюються інтервали в межах будь-яких комбінацій вищезазначених величин, взятих як верхні та нижні їх границі. У деяких варіантах здійснення винаходу антиоксидант повинен бути наявним у кількості, достатній для оберігання препарату, у певній частині запобігаючи його окисленню. Стабілізатор У деяких варіантах здійснення винаходу даний препарат містить стабілізатор, відомий також як поверхнево-активна речовина. Стабілізатори є специфічними хімічними сполуками, які шляхом взаємодії стабілізують біологічні молекули і/або загальні фармацевтичні ексципієнти у препараті. У деяких варіантах здійснення винаходу стабілізатори можуть використовуватися у зв'язку зі зниженими температурами зберігання препарату. У загальному випадку стабілізатори захищають білок від напруг, що виникають на межі поділу повітря і розчину, і напруг, що виникають на межі поділу розчину і поверхні, і можуть призводити до агрегатування білка. Стабілізаторами можуть бути, наприклад, гліцерин, полісорбати, наприклад полісорбат 80, дикарбонові кислоти, щавлева кислота, бурштинова кислота, адипінова кислота, фумарова кислота, фталеві кислоти та їх комбінації. В одному з кращих варіантів стабілізатором є полісорбат 80. В одному з варіантів здійснення винаходу концентрація стабілізатора (наприклад, полісорбату 80) складає приблизно від 0,001%(мас./об.) до 0,01%(мас./об.), приблизно від 0,001%(мас./об.) до 0,009%(мас./об.) або приблизно від 0,003%(мас./об.) до 0,007%(мас./об.). У кращому варіанті концентрація стабілізатора складає приблизно 0,005%(мас./об.). В іншому конкретному варіанті здійснення винаходу стабілізатор є наявним у кількості приблизно 0,01%(мас./об.). Частиною даного винаходу є також проміжні інтервали вищезазначених концентрацій, наприклад, приблизно від 0,002%(мас./об.) до 0,006%(мас./об.). Так, наприклад, винаходом охоплюються інтервали в межах будь-яких комбінацій вищезазначених величин, взятих як верхні та нижні їх границі. Кількість стабілізатора повинна бути достатньою для того, щоб стабілізувати Ab-зв'язуючий поліпептид (наприклад, антитіла проти Ab). До складу запропонованого препарату можуть входити також інші фармацевтично прийнятні носії, ексципієнти і стабілізатори, наприклад, такі, як описані в (Remington's Pharmaceutical Sciences 16th edition, Osol, A. Ed. (1980)), за умови, що вони не будуть шкідливо впливати на корисні характеристики препарату. В одному з варіантів здійснення винаходу даний препарат практично не містить консервантів, хоча в альтернативних варіантах до нього в разі потреби можуть додаватися консерванти. Наприклад, якщо препарат повинен піддаватися ліофілізації, то до його складу можуть вхо 87549 46 дити кріозахисні речовини або засоби захисту при ліофілізації. У деяких варіантах здійснення винаходу препарати в разі потреби містять ексципієнти деяких або всіх зазначених тут класів. В одному з варіантів препарати за винаходом містять Abзв'язуючий поліпептид (наприклад, антитіло проти Ab), маніт і гістидин. У деяких конкретних варіантах препарати можуть містити антиоксидант, наприклад, метіонін, і/або а стабілізатор, наприклад, полісорбат 80. У деяких варіантах здійснення винаходу препарати мають pH приблизно 6. В іншому варіанті даний препарат містить Ab-зв'язуючий поліпептид (наприклад, антитіло проти Ab), маніт, гістидин і метіонін. Можливим є також варіант, в якому даний препарат містить Ab-зв'язуючий поліпептид (наприклад, антитіло проти Ab), маніт, гістидин, метіонін і полісорбат 80. В одному з конкретних варіантів здійснення даного винаходу запропонований препарат містить приблизно 20мг/мл Ab-зв'язуючого поліпептиду (наприклад, антитілв проти Ab), приблизно 10мМ гістидину, приблизно 10мМ метіоніну, приблизно 4% маніту і має pH приблизно 6. В іншому варіанті здійснення даного винаходу запропонований препарат містить приблизно 20мг/мл Ab-зв'язуючого поліпептиду (наприклад, антитіла проти Ab), 10мМ гістидину, 10мМ метіоніну, 4%(мас./об.) маніту, 0,005%(мас./об.) полісорбату 80 і має pH приблизно 6. Кращий препарат за винаходом містить приблизно від 17мг/мл до 23мг/мл гуманізованого антитіла 3D6, приблизно 10мМ гістидину, приблизно 10мМ метіоніну, приблизно 4%(мас./об.) маніту, приблизно 0,005% полісорбату 80 і має pH приблизно від 5,5 до 6,5. Інший кращий препарат за винаходом містить приблизно від 10мг/мл до 30мг/мл гуманізованого антитіла 266, приблизно 10мМ гістидину або сукцинату, приблизно 10мМ метіоніну, приблизно 4%(мас./об.) маніту або сорбіту і має pH приблизно від 5,5 до 6,5. Ще один кращий препарат містить приблизно від 10мг/мл до 30мг/мл гуманізованого антитіла 12А11, приблизно 5мМ гістидину, приблизно 10мМ метіоніну, приблизно 4% маніту або 150мМ NaCI і має pH приблизно від 5,5 до 6,5. Можливим є варіант, в якому запропонований препарат є стабільним протягом принаймні приблизно 12 місяців при температурах від температури вище температури заморожування до 10°С, має pH приблизно від 5,5 до 6,5 і містить принаймні одне антитіло проти Ab в концентрації приблизно від 1мг/мл до 30мг/мл, маніт в концентрації приблизно 4%(мас./об.) або NaCI в концентрації приблизно 150мМ, приблизно від 5мМ до 10мМ гістидину або сукцинату і 10мМ метіоніну. У кращому варіанті даний препарат містить також полісорбат в концентрації приблизно від 0,001%(мас./об.) до 0,01%(мас./об.). У типових варіантах здійснення даного винаходу препарати Ab-зв'язуючого поліпептиду (наприклад, антитіла проти Ab) є концентрованими і часто використовуються як об'ємні медикаментозні продукти. Крім того, типові препарати за винаходом є стабільними для заморожування, ліофілізації і/або відновлення. Крім того, типові препарати за винаходом є стабільними протягом тривалих 47 періодів часу. Наприклад, препарати за винаходом є стабільними протягом принаймні приблизно 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29 або 30 місяців. У деяких специфічних варіантах виконання препарати за винаходом є стабільними протягом принаймні приблизно 12 місяців, протягом принаймні приблизно 18 місяців, протягом принаймні приблизно 24 місяців або протягом принаймні приблизно 30 місяців. Препарат за даним винаходом може зберігатися при температурах приблизно від -80°С до 40°С, приблизно від 0°С до 25°С, приблизно від 0°С до 15°С або приблизно від 0°С до 10°С, а в кращому варіанті - при температурах приблизно від 2°С до 8°С. У різноманітних варіантах здійснення винаходу даний препарат може зберігатися при температурах приблизно 0°С, 1°С, 2°С, 3°С, 4°С, 5°С, 6°С, 7°С, 8°С, 9°С або 10°С. В одному з варіантів здійснення винаходу даний препарат зберігається при температурі приблизно 5°С. У загальному випадку, даний препарат є стабільним і зберігає свою біологічну активність у цих температурних інтервалах. Винаходом охоплюються також величини, що лежать в проміжних інтервалах в межах вищезазначених рівнів температури, наприклад, у кількості приблизно від 2°С до 17°С. Так наприклад, винаходом охоплюються інтервали в межах будь-яких комбінацій вищезазначених величин, взятих як верхні та нижні їх границі. Препарати за винаходом є підходящими для постачання в організм пацієнта найрізноманітнішими шляхами. У деяких варіантах здійснення винаходу даний препарат вводять парентерально і, зокрема, внутрішньовенно або внутрішньом'язово. Крім того, може здійснюватися постачання даного препарату у певний об'єкт-мішень, наприклад мозок (таким чином, щоб антитіло могло подолати гемато-енцефалічний бар'єр) або у спинальну рідину. В одному з варіантів здійснення винаходу даний препарат вводять внутрішньовенно. Ефективні дози препарату за винаходом залежать від багатьох різноманітних факторів, включаючи способи введення, об'єкт-мішень, фізіологічний стан пацієнта, та є пацієнт людиною чи твариною, введення інших медикаментозних препаратів, а також те є лікування профілактичним чи терапевтичним. Зазвичай, пацієнтом є людина, проте лікуванню препаратом за винаходом можуть піддаватися також інші види ссавців, включаючи трансгенних тварин. Застосовувані концентрації лікарських форм повинні оптимально задовольняти вимогам з одного боку безпечності, а з іншого ефективності лікування. У випадках пасивної імунізації антитілом типові дози лежать в інтервалі приблизно від 0,0001мг/кг до 100мг/кг, приблизно від 0,01мг/кг до 5мг/кг, приблизно від 0,15мг/кг до 3мг/кг, 0,5мг/кг до 2мг/кг, а в кращому варіанті - приблизно від 1мг/кг до 2мг/кг маси тіла пацієнта. У деяких типових варіантах здійснення винаходу застосовувані дози можуть складати приблизно 0,5, 0,6, 0,7, 0,75, 0,8, 0,9, 1,0, 1,2, 1,25, 1,3, 1,4, 1,5, 1,6, 1,7, 1,75, 1,8, 1,9, або 2,0мг/кг. Інші типові дози для пасивної імунізації лежать в інтервалі приблизно від 1мг/кг 87549 48 до 20мг/кг. У деяких типових варіантах здійснення винаходу дози введення препарату можуть складати приблизно 5, 10, 15 або 20мг/кг. Об'єктам лікування такі дози можуть уводитися щоденно, через день, щотижня або за будь-якою іншою схемою, визначеною емпіричним шляхом. Типовий курс лікування передбачає введення багатьох одиничних доз протягом тривалого періоду часу, що становить, наприклад, щонайменше шість місяців. Додаткові типові схеми лікування передбачають введення препарату один раз за два тижні, один раз за місяць або один раз кожні 3-6 місяців. Типові схеми лікування передбачають введення препарату в кількостях 1-10мг/кг або 15мг/кг щоденно, 30мг/кг через день або 60мг/кг щотижня. У деяких курсах лікування, де застосовують два і більше моноклональних антитіл, які мають різні специфічності зв'язування і які вводять одночасно, доза кожного антитіла лежить у вищезазначених інтервалах. Антитіло зазвичай вводять з багатьох причин. Інтервали між уведеннями одиничних доз можуть вимірятися тижнями, місяцями або роками. Ці інтервали можуть бути також нерегулярними і визначатися у відповідності до виміряних рівнів антитіла проти Ab у крові пацієнта. У деяких курсах лікування дози встановлюють таким чином, щоб досягти концентрації антитіла в плазмі в межах 11000мкг/мл, а в деяких курса - 25-300мкг/мл. В альтернативному варіанті антитіло може вводитися у препараті пролонгованого вивільнення; і в цьому випадку вводити препарат потребується не так часто. Доза і частота введення залежать від періоду напіввиведення антитіла із організму пацієнта. У загальному випадку людські антитіла мають більш тривалі періоди напіввиведення, а слідом за ними йдуть гуманізовані антитіла, хімерні антитіла й антитіла, що не є людськими. Доза і частота введення можуть залежати від того, є лікування профілактичним чи терапевтичним. При застосуванні у профілактичних цілях препарати, що містять вищеописані антитіла або їх суміш, вводять пацієнту, який ще не є у хворому стані, для підвищення його стійкості до даної хвороби. Потрібну для цього кількість препарату називають "профілактично ефективною дозою". У цьому виді застосування точні кількості препарату також залежать від загального стану здоров'я пацієнта та його імунітету і в загальному випадку лежать в інтервалі від 0,1 до 25мг на дозу і, зокрема, від 0,5 до 2,5мг на дозу. Відносно низькі дози вводять з відносно меншими інтервалами впродовж тривалого часу. Деяким пацієнтам продовжують курс лікування до кінця життя. У деяких випадках терапевтичного застосування іноді потребується вводити відносно високі дози препарату (наприклад, приблизно від 0,5 або від 1 до 200мг/кг антитіла на дозу (і зокрема, наприклад, 0,5, 1, 1,5, 2, 5, 10, 20, 25, 50 або 100мг/кг), серед яких найбільш поширеними є дози від 5 до 25мг/кг) з відносно короткими інтервалами часу аж до зниження темпу розвитку або до припинення розвитку хвороби, а у кращому варіанті доти, поки у пацієнта не з'являться ознаки часткового або повного поліпшення симптомів хвороби. 49 Після цього пацієнт може бути переведений на профілактичний режим прийому препарату. Особливо вигідним є лікування при застосуванні препарату за даним винаходом в одиничній дозі лікарської форми для забезпечення легкості його введення і рівномірності дозування. Препарати за даним винаходом можуть мати форму капсул, ампул, ліофілізовану форму, або пакуватися у багатодозові контейнери. Використовуваний тут термін "контейнер" означає будь-який засіб, наприклад, патрон, коробку, посудину і т.п., який може застосовуватися для розміщення в ньому твердого або рідкого матеріалу, наприклад, з метою зберігання. Одинична доза лікарської форми може містити будь-який описаний тут препарат, включаючи суспензії, розчини або емульсії активного інгредієнта разом із допоміжними засобами, включаючи, наприклад, суспендувальні агенти, стабілізатори і/або диспергатори. В одному з типових варіантів здійснення винаходу фармацевтична однодозова лікарська форма перед уведенням її пацієнту може поміщатися у крапельний балон для внутрішньовенного вливання (ємністю, наприклад, 50мл, 100мл, 250мл або 500мл) з відповідним розріджувачем, яким може бути, наприклад, стерильна апірогенна вода або фізіологічний розчин. Деякі фармацевтичні однодозові, зокрема ліофілізовані, лікарські форми можуть перед їх поміщенням у крапельний балон для внутрішньовенного вливання потребувати відновлення їхньої первинної форми відповідним розріджувачем. У типових варіантах здійснення винаходу фармацевтична одинична доза лікарської форми являє собою контейнер, що містить описаний тут препарат. Контейнером при цьому може служити, наприклад, 10мл скляна, трубчаста пляшечка І типу. У загальному випадку контейнер повинен зберігати стерильність і стабільність даного препарату. Вищезгадана пляшечка може бути закрита, наприклад, сірчаною пробкою. Крім того, у різноманітних варіантах здійснення винаходу контейнер може бути розрахований на те, щоб дозволяти видобувати з нього приблизно 100мг препарату або активного інгредієнта (наприклад, для разового вживання). В альтернативному варіанті контейнер може бути придатним для утримування в ньому більших кількостей препарату або активного інгредієнта і зокрема, наприклад, приблизно від 10мг до 5000мг, приблизно від 100мг до 1000мг, приблизно від 100мг до 500мг, приблизно від 40мг до 250мг, приблизно від 60мг до 80мг, приблизно від 80мг до 120мг, приблизно від 120мг до 160мг, або в інших кількостях, що лежать у проміжних інтервалах, наприклад, приблизно від 100мг до 200мг. Винаходом охоплюються також величини, що лежать в проміжних інтервалах в межах вищезазначених кількостей, наприклад, у кількості приблизно від 25мг до 195мг. Так наприклад, винаходом охоплюються інтервали в межах будь-яких комбінацій вищезазначених величин, взятих як верхні та нижні їх границі. В одному з варіантів здійснення винаходу даний препарат часто постачається в рідкий однодозовій лікарській формі. В іншому варіанті здійснення даного винаходу пропонується набір, до котрого входить фармаце 87549 50 втична однодозова лікарська форма (наприклад, контейнер з описаним тут препаратом) та інструкції з користування. Відповідно до цього, контейнер і набір можуть бути розраховані на те, щоб вміщати кількість препарату, достатньою для багатократного вживання. У різноманітних варіантах здійснення винаходу даний набір може містити, крім того, розріджувач. Розріджувач може містити ексципієнти, окремо або об'єднані з ним. Розріджувач може містити, наприклад, модифікатор тонічності (маніт і т.п.), буферизатор (гістидин і т.п.), стабілізатор (полісорбат 80 і т.п.), антиоксидант (метіонін і т.п.) і/або їх комбінації. Розріджувач в разі встановленої фахівцем потреби може містити інші ексципієнти, наприклад, засіб захисту ліофілізованого препарату. Додаткові варіанти здійснення даного винаходу розглянуті в розділі "Суть винаходу" у даному описі. Нижче даний винахід ілюстровано декількома прикладами його практичного здійснення, які несуть виключно ілюстративне, а не обмежувальне призначення. Вміст кожного із цитованих тут літературних джерел, включаючи патенти та опубліковані патентні заявки, а також фігури креслення, включені тут шляхом посилання. Приклади У загальному випадку при використанні даного винаходу на практиці застосовують, як правило, звичайні хімічні та біомолекулярні технології, технології рекомбінантних ДНК, імунологічні технології (зокрема, наприклад, технології процесінгу антитіл) і стандартні процеси виготовлення поліпептидів, див., наприклад, (Sambrook, Fritsch and Maniatis, Molecular Cloning: Cold Spring Harbor Laboratory Press (1989); Antibody Engineering Protocols (Methods in Molecular Biology), 510, Paul, S., Humana Pr (1996); Antibody Engineering: A Practical Approach (Practical Approach Series, 169), McCafferty, Ed., Irl Pr (1996); Antibodies: A Laboratory Manual, Harlow et al., C.S.H.L. Press, Pub. (1999); and Current Protocols in Molecular Biology, eds. Ausubel et al., John Wiley & Sons (1992). Приклад І. Клонування й експресія гуманізованого антитіла проти А бета-пептиду Типовим антитілом для препарату, запропонованого даним винаходом, є 3D6. Антитіло 3D6 mAb є специфічним до N-кінця Ab-пептиду і, як показали дослідження, опосередковує фагоцитоз (наприклад, індукує фагоцитоз) амілоїдних бляшок. Антитіло 3D6 не розпізнає секретованого білка АРР та білка АРР повної довжини, а виявляє лише Ab-вид з аспартановою кислотою на амінному кінці. Таким чином, антитіло 3D6 є кінець-специфічним. Клітинна лінія RB96 3D6.32.2.4, що виробляє антитіло 3D6, поміщена в колекції АТСС під номером доступу РТА-5130 8 квітня 2003р. Методи клонування, характеризації та гуманізації антитіла 3D6 описані, наприклад, в заявці США (U.S. Patent Application Publication No. 20030165496 A1). Коротко, гуманізацію мишачого моноклонального антитіла (під позначенням m3D6) проти Ab-пептиду проводили шляхом відділяння послідовностей ДНК для варіабельних ділянок VL і VH, відповідно, 51 легкого ланцюга і важкого ланцюга m3D6 за допомогою методу RT-PCR (зворотної транскрипції полімеразноланцюгової реакції. Беручи за основу визначені ДНК-послідовності vL і vH антитіла m3D6, були ідентифіковані гомологічні людські остовні ділянки. Для того, щоб забезпечити збереження здатності гуманізованого антитіла взаємодіяти з антигеном Ab-пептиду, були утримані критичні остовні залишки мишачих vL і vH ланцюгів у послідовності гуманізованого 3D6, що дозволило зберегти загальну структуру ділянок константних доменів (CDR) в контексті послідовностей легкого каппа-ланцюга людини і важкого ланцюга IgGI. Ідентифіковані таким чином ДНК-послідовності, що кодують послідовності VL і VH гуманізованого 3D6 (включаючи 5' послідовність сигнального пептиду і 3' послідовність донора сплайсованого фрагмента інтрона) були створені шляхом відпалювання синтезованих олігонуклеотидів ДНК, що перекриваються, з наступними ДНК-полімеразними реакціями заповнювання. Цілісність кожної із послідовностей гуманізованих варіабельних ділянок перевіряли шляхом секвенування ДНК. На Фіг.1 подано схематичне зображення прогнозованої структури типового гуманізованого антитіла 3D6 проти Ab-пептиду, позначеного h3D6v2. На Фіг.2 ідентифіковані повні амінокислотні послідовності легкого і важкого ланцюгів антитіла h3D6v2. Гуманізоване антитіло 3D6 експресували шляхом трансфекції клітинної лінії-хазяїна СНО (яєчника китайського хом'ячка) диференціровки плазмідами експресії, що кодують гени легкого і важкого ланцюгів антитіла проти Ab. Клітини СНО, що експресують дане антитіло, відділяли за допомогою стандартного методу добору медикаментів на основі метотрексату та ампліфікації генів. Клональну клітинну лінію СНО, що демонструвала бажані продуктивність і фенотипи росту, відбирали і використовували для створення клітинної лінії, що експресує дане антитіло, застосовуючи хімічно визначене середовище, яке не містило компонентів тваринного або людського походження. Приклад II. Виготовлення лікувальної субстанції на основі гуманізованого антитіла проти Ab На початку процесу виготовлення лікувального поліпептиду проводили розморожування вихідної культури клональних клітин, що стабільно експресують антитіло проти Ab-пептиду. Клітини культивували, використовуючи хімічно визначене середовище, яке не містило білків тваринного або людського походження. Після цього культури розмножували і використовували для інокуляції біореактора, який у свою чергу використовували для інокуляції численних виробничих циклів біореактора. Виробничий біореактор працював у режимі періодичного підживлення. Наприкінці виробничого циклу зібрані із середовища кондиціоновані клітини освітляли шляхом мікрофільтрації, готуючи їх таким чином для подальшого процесінгу. Процес очистки складався зі стандартних хроматографічних стадій з наступною фільтрацією. Очищене антитіло концентрували шляхом ультрафільтрації і піддавали діафільтруванню у препаратний буфер без полісорбату-80. У разі потреби полісорбат 80 (рослинного походження) 87549 52 добавляли в утримувальний пул ультрафільтрації і діафільтрації з наступною бактеріальною фільтрацією утримування. Лікувальну субстанцію зберігали в замороженому стані при -80°С для подальшого її використання у виготовленні лікувального продукту, включаючи описані тут стабілізовані рідкі препарати. Приклад III. Готування препарату з антитілом і препарату плацебо Було виготовлено дві партії продукту на основі антитіла. Початкова партія була виготовлена шляхом уведення лікувальної субстанції у препарат без білків тварини і людини, який містив 20мг/мл активної субстанції на основі антитіла проти Ab, 10мМ гістидину, 10мМ метіоніну, 4% маніту, 0,005% полісорбату-80, pH 6,0. Лікувальний продукт в асептичних умовах помістили у пляшечки по 100мг активної субстанції на основі антитіла проти Ab на пляшечку. Пляшечка з кінцевим лікувальним продуктом не містила консерванту і призначалася лише для разового використання. Друга партія лікувального продукту була виготовлена за допомогою аналогічного вищерозглянутому процесу при використанні препаратного буферу без полісорбату-80. Приклад IV. Аналіз стабільності препаратів з полісорбатом-80 і без нього Стабільність і, зокрема, фізико-хімічну цілісність (а саме: агрегатування, деамідування, гідроліз і/або перегрупування дисульфідних зв'язків) даного препарату оцінювали за допомогою таких добре відомих показників і методів: зовнішнього вигляду; pH; концентрації білка (А280); твердофазного імуноферментного аналізу (ELISA), частково як тест на біоактивність; електрофорезу в поліакриламідному гелі з добавкою додесилсульфату натрію (SDS-PAGE), частково як тест на агрегатування; рідинної гель-хроматографії високої розрізнювальної спроможності (SEC-HPLC), частково як загальний тест на агрегатування і стабільність; катіонообмінної рідинної хроматографії високої розрізнювальної спроможності (CEX-HPLC), частково як загальний тест на деамідування і стабільність; пептидного картування. Ці методи дозволяють оцінювати відновлення і цілісність білка в умовах випробувань при різних температурах. Аналіз зовнішнього вигляду препаратів проводили з метою визначення якості препаратів в різні моменти часу. Аналіз проводили шляхом візуального огляду з оцінкою світлості, колору і наявності у препараті часток. Наприклад, ступінь опалесценції визначали в одиницях еталонних суспензій. Аналіз зовнішнього вигляду препаратів, проведений з полісорбатом 80 і без полісорбату 80 відповідно до даного винаходу, показав, що обидва препарати мали прийнятний зовнішній вигляд при зберіганні їх в умовах температур -80°С, 5°С, 25°С і 40°С з контролем у таких точках часу: на початку випробувань і через 1 місяць, 2 місяці, 3 місяці, 6 місяців, 9 місяців і 12 місяців. Аналіз pH проводили з метою визначення утримуваності величини pH даного препарату у прийнятному інтервалі приблизно від 5,5 до 6,5. Аналіз pH препаратів, приготованих з полісорбатом 80 і без полісорбату 80 відповідно до даного 53 винаходу, показав, що обидва препарати мали прийнятні величини pH при зберіганні їх в умовах температур -80°С, 5°С, 25°С і 40°С з контролем у таких точках часу: на початку випробувань і через 1 місяць, 2 місяці, 3 місяці, 6 місяців, 9 місяців і 12 місяців. У загальному випадку величина pH не падала нижче 5,8 і не піднімалася вище 6,2. Аналіз на концентрацію білка за допомогою А280 проводили з метою визначення утримуваності концентрації білка в даному препараті у прийнятному інтервалі приблизно від 17мг/мл до 23мг/мл. Аналіз на концентрацію білка в препаратах, приготованих з полісорбатом 80 і без полісорбату 80 відповідно до даного винаходу, показав, що обидва препарати були в загальному випадку цілком прийнятними при зберіганні їх в умовах температур -80°С, 5°С, 25°С і 40°С з контролем у таких точках часу: на початку випробувань і через 1 місяць, 2 місяці, 3 місяці, 6 місяців, 9 місяців і 12 місяців. За винятком того, що концентрація білка піднімалася трохи вище 23мг/мл у препараті без полісорбату 80 при зберіганні в умовах температур 5°С, 25°С і 40°С в точці 3 місяці, в усіх інших випадках концентрація білка залишалася в прийнятних межах. Таким чином, аналіз на концентрацію білка не показав вимірюваних втрат останнього навіть в умовах прискорення, і особливо у препаратів, які мали у своєму складі полісорбат 80. Крім того, концентрація білка в загальному випадку не показала суттєвих змін в залежності від тривалості і температури зберігання після початку випробувань. Утримування рівня біологічної активності оцінювали частково за допомогою аналізу методом ELISA. Біологічну активність виміряли в одиницях зв'язування (BU: binding units)/мг. При цьому прийнятним рівнем вважався такий, що був не нижче 2500 ВU/мг або 50% (тобто, 5000 BU/мг приймали за 100%). Аналіз методом ELISA препаратів, приготованих з полісорбатом 80 і без полісорбату 80 відповідно до даного винаходу, показав, що обидва препарати були в загальному випадку цілком прийнятними при зберіганні їх в умовах температур -80°С, 5°С, 25°С і 40°С з контролем у таких точках часу: на початку випробувань і через 1 місяць, 2 місяці, 3 місяці, 6 місяців, 9 місяців і 12 місяців. За винятком того, що біологічна активність обох препаратів падала трохи нижче 50% в точці 12 місяців від початку експерименту в умовах температури 40°С, в усіх інших випадках біологічна активність залишалася в прийнятних межах. SEC-HPLC аналіз проводили як загальний тест на агрегатування, чистоту і стабільність. SECHPLC аналіз, проведений в умовах хроматографії з рухомою фазою і двоосновним натрійдифосфатним буферним розчином, показав, що даний препарат був прийнятним, якщо SEC-HPLC аналіз ідентифікував не менше 90% IgG мономеру, а решта відсотків припадала на високомолекулярний продукт і низькомолекулярний продукт. SEC-HPLC аналіз препаратів, приготованих з полісорбатом 80 і без полісорбату 80 відповідно до даного винаходу показав, що обидва препарати були в загальному випадку цілком прийнятними при зберіганні їх в умовах температур -80°С, 5°С, 25°С і 40°С з кон 87549 54 тролем у таких точках часу: на початку випробувань і через 1 місяць, 2 місяці, 3 місяці, 6 місяців, 9 місяців і 12 місяців. За винятком того, що кількість мономеру опускалася нижче 90% в обох препаратах при зберіганні їх в умовах температури 40°С в усіх контрольних точках часу і після 6 місяців (де аналіз ідентифікував наявність в обох препаратах більше, ніж принаймні 10% низькомолекулярного продукту в усіх контрольних точках часу), в усіх інших випадках відсоток мономеру лежав у прийнятному інтервалі. SEC-HPLC аналіз в загальному випадку показав, що хоча профілі високомолекулярного і низькомолекулярного компонентів були різними протягом всього часу в обох зразках - з полісорбатом і без нього, мономерна форма антитіла в загальному випадку зберігалася на постійному рівні, наприклад, в точці 12 місяців від початку експерименту, де даний препарат зберігався при температурі 5°С. CEX-HPLC аналіз проводили як загальний тест на амінування і стабільність. СЕХ-HPLC аналіз, проведений в умовах хроматографії з рухомою фазою і NaCI буферним розчином, дав профіль елюювання і час утримування домінуючих піків, аналіз котрих проводили з метою встановлення того, чи були вони порівняними зі стандартними профілями еталонів чи ні. CEX-HPLC аналіз препаратів, приготованих з полісорбатом 80 і без полісорбату 80 відповідно до даного винаходу показав, що обидва препарати були в загальному випадку цілком прийнятними при зберіганні їх в умовах температур -80°С, 5°С, 25°С і 40°С з контролем у таких точках часу: на початку випробувань і через 1 місяць, 2 місяці, 3 місяці, 6 місяців, 9 місяців і 12 місяців. За винятком того, що профіль елюювання і час утримування домінуючих піків не були порівняними в обох препаратах в умовах їх зберігання при 40°С в усіх контрольних точках часу і після 3 місяців, в усіх інших випадках домінуючі піки були порівняними з піками еталонів. У цілому результати аналізу препаратів з полісорбатом 80, які зберігалися при температурі 5°С, дозволили зробити такі важливі висновки: 1) всі проведені спостереження -опалесценції, pH, ELISA, CEX-HPLC, SEC-HPLC і SDS PAGE аналізи - показали мінімальні зміни в даному препараті протягом 9 місяців; 2) препарати, що зберігалися при температурі 5°С, були більш подібними до еталонних зразків протягом 9 місяців, ніж прискорені зразки; 3) пептидне картування показало зміни при температурі 5°С; і 4) тенденція, яку виявив SEC-HPLC аналіз при температурі 5°С, прогнозувала щонайменше 17,2 місяців стабільності препаратів (див. Фіг.6), проте після усунення змін від колонки, вимірювальних інструментів і буферного розчину отримані дані дозволяли прогнозувати більш, ніж 30 місячну стабільність (див. Фіг.7). Крім того, всі прискорені зразки з полісорбатом 80, що зберігалися при температурі 25°С, задовольняли всім умовам у 9 місячній контрольній точці (Фіг.4). Крім того, аналізи препаратів, що не містили полісорбату 80 і зберігалися при температурі 5°С, дозволили зробити такі важливі висновки: 1) спостереження за опалесценцією, pH і ELISA аналіз всі показали мінімальні зміни в даному препараті 55 87549 протягом 9 місяців зберігання; 2) CEX-HPLC і SDS PAGE аналізи показали порівняні з еталонними зразками результати при температурі зберігання 80°С в точці 9 місяців; 3) SEC-HPLC аналіз показав мінімальні зміни впродовж 9 місяців зберігання, в той час як за прискорених температур зміни були більш відчутними; 4) тенденції результатів SEC-HPLC аналізу прогнозували щонайменше 18 місяців стабільності препаратів навіть за існуючої змінюваності умов аналізу (див. Фіг.8). На Фіг.3-5 у формі графіків подані результати прогнозування тривалості зберігання досліджених препаратів (з PS80 і без нього), які були приготовані відповідно до даного винаходу і зберігалися при температурах, відповідно, 5°С, 25°С і 40°С. У цілому на Фіг.3-5 можна бачити, що зберігання препаратів за винаходом при більш високих температурах зменшує очікуваний строк зберігання. Зокрема, на Фіг.3 видно, що даний препарат мав очікуваний строк зберігання щонайменше 18 місяців в умовах його зберігання при температурі 5°С. На Фіг.4 можна бачити, що зберігання даного препарату при кімнатній температурі (25°С) може зменшити очікувану здатність зберігатися до 12 місяців. Крім того, на Фіг.5 показано, що зберігання даного препарату при температурі 40°С може знизити очікуваний строк зберігання до 4 місяців. Приклад V. Дослідження стабільності при використанні як антиоксиданту метіоніну Дані дослідження були проведені з метою визначення впливу метіоніну на збереження стабільності препаратів типу антитіло в антитілі. Для цього проводили SEC-HPLC аналіз протягом 6 місяців при різних температурах таких чотирьох зразків з антитілом (де як антитіло використовували lgG4 проти CD22): препарат з антитілом, який містив 20мМ сукцинату і мав pH 6,0; препарат з антитілом, який містив 20мМ сукцинате і 10мМ метіоніну; препарат з антитілом, який містив 20мМ сукцинату і 0,01% PS80; і препарат з антитілом, який містив 20мМ сукцинату, 10мМ метіоніну і 0,01% PS80. У цілому отримані результати показали, що метіонін знижував до бажаних рівнів утворення високомолекулярного (HMW) компонента. Крім того, метіонін знижував залежне від температури зростання HMW компонента у відсотках (див. Фіг.10). Крім того, були проведені дослідження pH стабільності (на рівнях pH 5,8, 6,0 і 6,2) протягом 6 тижнів при різних температурах (5°С і 40°С) на таких чотирьох зразках з антитілом (антитілом lgG2 проти В7,2): (1) зразку, що містив антитіло, 10мМ гістидину і 150мМ NaCI; (2) зразку, що містив антитіло, 10мМ гістидину, 150мМ NaCI і 0,01% PS80; (3) зразку, що містив антитіло, 10мМ гістидину, 150мМ NaCI і 10мМ метіоніну; і (4) зразку, що міс 56 тив антитіло, 10мМ гістидину, 150мМ NaCI, 10мМ метіоніну і 0,01% PS80. Був проведений SECHPLC аналіз вищеперелічених зразків. Результати аналізу показали, що метіонін знижує залежне від температури зростання утворюваних побічних продуктів у відсотках (наприклад, HMW побічних продуктів) у зазначеному діапазоні pH, наприклад, у діапазоні приблизно від pH 5,8 до pH 6,2 (див. Фіг.11). Як показано на Фіг.11, зразки, що містили метіонін, демонстрували низьку кількість агрегатування при витримуванні їх в умовах температури 40°С протягом 6 тижнів. Аналогічні результати показали зразки, що витримувалися протягом 6 тижнів при 5°С. Приклад VI. Дослідження впливу ексципієнтів на препарати з антитілом laG1 методом диференціальної сканувальної калориметрії Білковий медикаментозний препарат передусім повинен утримувати білок у його нативній, біологічно активній формі. Зазвичай це здійснюють шляхом добавляння відповідних ексципієнтів у базовий препарат і простежування їхнього впливу на молекулярну масу та активність молекул. Ці параметри є показовими для стабільності. Альтернативною оцінкою стабільності є ступінь теплової денатурації, за яким можна простежувати за допомогою різноманітних біофізичних методів. У загальному випадку зростання рівнів стабільності білків пов'язувалося з високими температурами плавлення, денатурації або розкладання. Відповідно до цього, були проведені дослідження теплових властивостей типового моноклонального антитіла lgG1 у присутності різноманітних ексципієнтів за допомогою VP-капілярного диференціального сканувального калориметра. При цьому визначали уявні температури плавлення Тm у препаратів, що містили 10мМ гістидину (pH 6,0) і різноманітні ексципієнти. З деякими ексципієнтами теплова стабільність препарату зростала, а з деякими знижувалася. Оскільки зростання рівнів стабільності білка приписувалося високій температурі плавлення, ексципієнти в зразках, які надавали їм підвищених величин Тm 2 і Тm 3 порівняно з контрольними величинами Тm 2 і Тm3 (відповідно, 74,9°С і 83,4°С), вважалися особливо підходящими (див. Табл. 1 нижче). Таким чином, можна зробити висновок, що такі ексципієнти, як глюкоза (яка входила у препарат в концентрації 4% і 10%), сахароза (яка входила у препарат в концентрації 4% і 10%), сорбіт (який входив у препарат в концентрації 4% і 10%) і маніт (який входив у препарат в концентрації 4% і 10%), показали себе особливо підходящими стабілізаторами рідкого поліпептидного препарату і, зокрема, препарату на основі IgG антитіла. Таблиця 1 Результати досліджень впливу ексципієнтів Ексципієнт Гістидин (контроль) NaCI Концентрація 10мМ 10мМ 100мМ 500мМ Тm 1* 69,3 67,9 66,5 Тm 2* 74,9 74,8 74,4 74,5 Тm 3* 83,4 82,9 82,4 81,9 57 СаСІ2 Метіонін Вітамін С Полісорбат 20 Полісорбат 80 Глюкоза Сахароза Сорбіт Маніт 87549 1Μ 10мМ 100мМ 30мМ ~30мМ 0,005% 0,01% 0,1% 0,005% 0,01% 0,1% 0,5% 2% 4% 10% 0,5% 2% 4% 10% 0,5% 2% 4% 10% 0,5% 2% 4% 10% 58 65,4 68,7 68,5 52,2 74,9 74,6 74,5 74,5 68,7 74,5 74,5 74,4 74,6 74,5 74,5 74,7 74,9 75,0 75,8 74,6 74,8 75,0 75,5 74,8 75,0 75,2 75,9 74,8 74,9 75,2 75,9 82,3 82,7 82,4 83,7 83,7 83,8 83,7 83,8 83,7 83,7 83,8 83,9 84,3 84,9 83,6 83,8 83,9 84,4 83,6 83,8 84,1 84,8 83,6 83,8 84,1 84,8 *У контрольному зразку (10мМ гістидину, pH 6,0) спостерігалися два переходи: Тm 2 і Tm 3. Більш ранній перехід (Tm1) спостерігався при наявності деяких ексципієнтів. Еквіваленти Для фахівців у даній галузі повинні бути цілком очевидними або можуть бути виявлені шляхом рутинного експериментування численні еквівален ти описаних тут специфічних варіантів здійснення даного винаходу. Такі еквіваленти також охоплюються рамками, визначеними поданою нижче Формулою винаходу. 59 87549 60