Спосіб контролю функціонального стану печінки за ентеропатології новонароджених телят

Реферат: Спосіб контролю функціонального стану печінки за ентеропатології новонароджених телят полягає у визначенні вмісту декарбоксильованих форм протромбіну. Комплексно визначають найчутливіші гепатоспецифічні біохімічні показники плазми крові: загальний і кон'югований білірубін, активність амінотрансфераз, гамма-глутамілтранспептидази і лужної фосфатази, а також вміст розчинних фібрин-мономерних комплексів як маркерів запального процесу та загрози тромбоутворення. Порівнюють їх значення з встановленою експериментально нормою. Відхилення від зазначених параметрів свідчить про необхідність медикаментозного коригування функціонального стану печінки для запобігання розвитку вторинної гепатопатології. UA 110577 U (12) UA 110577 U UA 110577 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до ветеринарії, а саме: до способів контролю функціонального стану печінки за ентеропатології новонароджених телят, що дозволить діагностувати розвиток вторинної гепатопатології до її клінічного прояву та контролювати ефективність терапевтичних схем. Відомий аналог (Пат. на винахід № 99046. Спосіб контролю за функціональним станом печінки та ефективністю лікувальних препаратів при гепатиті / Мельничук Д.О., Грищенко В.А., Томчук В.А. та ін. - опубл. 10.07.2012. - Бюл. № 13) стосується способу контролю за функціональним станом печінки та ефективністю лікувальних препаратів при медикаментозному гепатиті. Винахід полягає у використанні тестів на основі екамуліну та тромбопластину, результати яких виражають у вигляді протромбінового та екамулінового співвідношення, що розраховують за відношенням амідолітичної активності досліджуваної плазми крові до амідолітичної активності контрольної плазми крові. Недолік аналога полягає у відсутності даних щодо закономірностей, які стосуються порушень у співвідношенні амідолітичної активності тромбіну при активації досліджуваної плазми крові до амідолітичної активності тромбіну при активації контрольної плазми крові за інших видів патологій, які супроводжуються ураженням печінки, а також обмеженим числом тестів і недостатньою їх чутливістю для своєчасного діагностування розвитку вторинної гепатопатології, особливо при її латентному перебігу. В основу корисної моделі поставлено задачу своєчасного контролю за ступенем відновлення функціонального стану печінки та ефективністю лікувальних препаратів при ентеропатології новонароджених телят шляхом комплексної оцінки найінформативніших гепатоспецифічних біохімічних показників плазми крові (загального та кон'югованого білірубіну, активності амінотрансфераз, гамма-глутамілтранспептидази і лужної фосфатази) та системи гемостазу (тест на визначення декарбоксильованих форм протромбіну PIVKA-протромбіну, що характеризує функціональний стан гепатоцитів та коагуляційний потенціал системи зсідання крові), що важливо враховувати для упередження розвитку ускладнень у вигляді вторинної гепатопатології. Поставлена задача вирішується тим, що спосіб контролю функціонального стану печінки за ентеропатології новонароджених телят, який полягає у визначенні вмісту декарбоксильованих форм протромбіну, згідно пропонованого рішення, передбачає комплексне визначення найчутливіших гепатоспецифічних біохімічних показників плазми крові: загального і кон'югованого білірубіну, активності амінотрансфераз, гамма-глутамілтранспептидази і лужної фосфатази, а також вміст розчинних фібрин-мономерних комплексів як маркерів запального процесу та загрози тромбоутворення, порівнюються їх значення з встановленою експериментально нормою (3,16-5,10 мкМ; 0,97-1,51 мкМ; 15,2-18,2 Од/л; 26,4-31,6 Од/л; 36,444,8 Од/л; 342,2-381,2 Од/л та 0 мкг/мл, відповідно), що у випадку відхилення від зазначених параметрів, свідчить про необхідність медикаментозного коригування функціонального стану печінки для запобігання розвитку вторинної гепатопатології. Приклад здійснення способу Перший місяць життя телят характеризується значною напруженістю обмінних процесів і легкістю виникнення "транзиторних" або субклінічних порушень гомеостазу. В цей період у телят часто виникає шлунково-кишкова патологія як незаразної (диспепсія), так й інфекційної етіології, що значно порушує становлення обмінних процесів та зумовлює появу розладів структурно-функціонального стану органів системи травлення, у тому числі найбільшої в організмі травної залози печінки. Розвиток ускладнень основного захворювання провокують порушення функціонування печінки, які залишаються впродовж тривалого часу після клінічного одужання тварин. Водночас швидкість і якість відновлення порушених функцій печінки та зневоднення організму під час хвороби здатні суттєво впливати на систему гемостазу, яка є вкрай важливою для підтримання гомеостазу тварин, що перехворіли на ентеропатологію. Задача роботи полягала у проведенні комплексного аналізу гепатоспецифічних біохімічних показників крові та показників активації системи зсідання крові за шлунково-кишкової патології телят для оцінки функціонального стану печінки та визначення ефективності терапевтичних схем. Для проведення експериментальних випробувань було сформовано три дослідні групи телят 2-добового віку по 10 голів у кожній: до І групи (контрольна) включено клінічно здорових тварин; до II групи віднесено хворих на токсичну диспепсію телят, яких лікували за традиційною терапевтичною схемою; до III групи віднесено хворих на токсичну диспепсію телят, яким проводили комплексне лікування: традиційна терапія + ліпосомальна форма 1 % розчину БАД «FLP-MD», яка включає різні класи фосфоліпідів, виділених з молока, ненасичені жирні кислоти (олеїнова, лінолева, ліноленова) та антиоксиданти (-токоферол та ретинолу ацетат). 1 UA 110577 U 5 10 15 20 Фосфоліпідний склад біодобавки є подібним до плазматичних мембран печінки ссавців, тому вона виявляє виражені репаративні властивості за розвитку гепатопатології у тварин. Біодобавку випоювали з молоком 1 раз на добу, вранці, з розрахунку 1 мл розчину біодобавки на 1 кг маси тіла тварини за один прийом. Біодобавку продовжували застосовувати також і в період реабілітації до 30 діб включно. Традиційна схема лікування тварин включала патогенетичну терапію: напівголодна дієта на 6-12 год. і випоювання теплого 1 % розчину натрію хлориду; у разі різко виражених явищ токсикозу підшкірне введення розчинів електролітів у дозі 400-500 мл, випоювання відварів лікарських рослин, введення антибактеріальних препаратів тромексину і тіломіцину В та нутрилу Se (вітамінно-амінокислотної добавки з селеном) згідно з чинними інструкціями щодо їх використання. Зразки крові для визначення біохімічних показників відбирали у телят відразу після зникнення клінічних симптомів захворювання (на 7-8 добу життя) і через три тижні після клінічного одужання тварин (на 28-30 добу життя), що дало можливість простежити швидкість їх нормалізації та особливості змін залежно від схем лікування та функціонального стану печінки. Оцінка гепатоспецифічних біохімічних показників крові. За шлунково-кишкової патології новонароджених телят відмічають супутнє порушення як структурного, так і функціонального стану печінки. З літератури відомо, що при гострих і хронічних розладах травлення в паренхімі печінки відмічають дистрофічні зміни гепатоцитів, а у важких випадках - жирове переродження. Для з'ясування ефективності терапевтичних схем з відновлення функціонального стану печінки у новонароджених телят, які перехворіли на токсичну форму диспепсії, проводили комплексну оцінку гепатоспецифічних біохімічних показників крові телят (табл. 1, 2). Таблиця 1 Біохімічні показники плазми крові у піддослідних телят на 7-8 добу життя (М±m, n=10) Показник Загальний протеїн, г/л Альбумін, г/л Білірубін загальний, мкМ Білірубін кон'югований, мкМ Аланінамінотрансфераза, Од/л Аспартатамінотрансфераза, Од/л -Глутамілтранспептидаза, Од/л Лужна фосфатаза, Од/л Глюкоза, мМ 25 30 35 І група (контроль) 77,08±1,03 42,2±1,9 4,13±0,97 1,24±0,27 16,7±1,5 29,0±2,6 40,6±4,2 361,7±19,5 3,5±1,1 II група III група 82,79±1,93 41,0±1,1 8,39±0,91* 4,15±0,78* 27,8±3,4* 41,0±2,4* 114,0±12,1* 677,5±29,6* 7,4±0,7* 91,2±2,02* 41,7±2,7 3,95±0,30 2,31±0,15 21,8±1,2* 28,5±2,0 46,3±3,8 482,0±16,1* 2,3±0,2 Примітка. * - р < 0,05, результати вірогідні порівняно з І (контрольною) групою. Проведений аналіз показав відсутність вірогідних змін вмісту загального протеїну плазми крові у тварин II групи відразу після клінічного одужання (на 7-8 добу життя). На відміну від показників телят II групи, рівень загального протеїну в плазмі крові тварин III групи на 7-8 добу життя відрізняється вірогідним зростанням на 12 % (табл. 1). Встановлена у цих телят гіперпротеїнемія, ймовірно, є наслідком не тільки активації протеїнсинтезувальних процесів у тканинах, а й синтезу імуноглобулінів внаслідок встановленого нами раніше імуномодулювального впливу фосфоліпідів молока у формі розчину біодобавки. Водночас, у плазмі крові телят дослідних груп відсутні вірогідні зміни рівня альбуміну (табл. 1, 2). Представлені результати свідчать про недостатню інформативність даного показника при діагностуванні порушень функціональногостану печінки за токсичної диспепсії. 2 UA 110577 U Таблиця 2 Біохімічні показники плазми крові у піддослідних телят 28-30-добового віку (М ± m, n = 10) Показник Загальний протеїн, г/л Альбумін, г/л Білірубін загальний, мкМ Білірубін кон'югований, мкМ Алананамінотрансфераза, Од/л Аспартатамінотрансфераза, Од/л -Глутамілтранспептидаза, Од/л Лужна фосфатаза, Од/л Глюкоза, мМ 5 10 15 20 25 30 35 40 45 І група (контроль) 66,80±3,02 34,0±2,8 2,76±0,11 0,61±0,08 16,6±2,6 / 40,6±2,4 * 29,5±3,5 322,0±2,4 5,30±0,16 II група III група / 56,20±2,1 * 31,0±2,5 3,13±0,06* / 1,14±0,16* * 17,2±0,5 / 50,4±1,7* * / 46,8±2,8* * / 451,3±9,6* * 4,84±0,12* 65,01±2,09 38,5±2,2 2,88±0,27 / 0,81±0,05 * / 16,1±0,8 * / 41,5±2,8 * / 27,2±3,1 * / 325,8±14,7 * 5,19+0,26 Примітки: 1* - р < 0,05, результати вірогідні у відношенні до контролю на 28-30-у добу життя; / 2 * р