Вібраційний віскозиметр

Вібраційний віскозиметр, який містить корпус із закріпленим у ньому датчиком в'язкості, джерело живлення, генератор звукових коливань і схему вимірювань вихідного сигналу датчика, який відрізняється тим, що додатково містить не менше ніж два електровібратори, виконані у вигляді котушок збудження коливань, симетрично закріплених усередині корпусу на відстані між собою, не менше ніж два підшипники ковзання, виконані закріпленими симетрично в отворі електровібраторів, діафрагму, яка виконана з можливістю герметизації внутрішньої порожнини корпуса, магнітний якір, виконаний розміщеним в отворах електровібраторів з можливістю поздовжнього переміщення відносно поздовжньої осі електровібратора та зазначених підшипників ковзання, постійний магніт, закріплений жорстко на торцях зазначеного магнітного якоря, індукційні датчики, закріплені на торцевій стінці корпусу, кожний з яких виконано роз U 2 (19) 1 3 36059 Найбільш близьким технічним рішенням, обраним за прототип, є вібраційний віскозиметр, який містить корпус із закріпленим у ньому датчиком в'язкості, джерело живлення, генератор звукових коливань і схему вимірювань вихідного сигналу да тчика [3]. Недоліками відомого вібраційного віскозиметра, який обрано за прототип, є низька чутливість приладу, недостатня точність одержуваних результатів вимірювань параметрів коливань і, як наслідок, реологічних властивостей досліджуваного матеріалу (речовини). В основу корисної моделі поставлено задачу шляхом підвищення чутливості приладу забезпечити підвищення точності вимірювань. Суть корисної моделі у вібраційному віскозиметрі, який містить корпус із закріпленим у ньому датчиком в'язкості, джерело живлення, генератор звукових коливань і схему вимірювань вихідного сигналу датчика, досягається тим, що він додатково містить не менше ніж два електровібратори, виконані у вигляді котушок збудження коливань, симетрично закріплених усередині корпусу на відстані між собою, не менше ніж два підшипники ковзання, виконані закріпленими симетрично в отворі електровібраторів, діафрагму, яка виконана з можливістю герметизації внутрішньої порожнини корпуса, магнітний якір, виконаний розміщеним в отворах електровібраторів з можливістю поздовжнього переміщення відносно поздовжньої осі електровібратора та зазначених підшипників ковзання, постійний магніт, закріплений жорстко на торцях зазначеного магнітного якоря, індукційні датчики, закріплені на торцевій стінці корпусу, кожний з яких виконано розміщеним симетрично зазору щодо постійного магніту, датчики в'язкості, виконані розміщеними у геометричній середині магнітного якоря та на його кінцях, пружини, які розміщені між центральним датчиком в'язкості, який закріплено у геометричній середині магнітного якоря, і торцями електровібраторів, при цьому на корпусі та на торцевих стінках корпусу виконано отвори, генератор звукових коливань виконано у вигляді підсилювача збудження коливань низької частоти, датчики в'язкості виконано у вигляді диска, закріпленого на магнітному якорі перпендикулярно його поздовжньої осі, пружини виконано такими, що контактують з торцевими стінками електровібраторів і датчика в'язкості, схема вимірювань вихідного сигналу датчика виконана такою, що містить частотомір та реєстратор контрольованих параметрів, виходи індукційних датчиків виконані сполученими з підсилювачем збудження коливань низької частоти, а ви ходи останнього - з електровібраторами через фазоінвертор, торцеві стінки корпусу виконані з можливістю переміщення відносно поздовжньої осі корпусу та магнітного якоря, виходи джерела живлення виконано сполученими з входами підсилювача збудження коливань низької частоти, частотоміра та реєстратора контрольованих параметрів, магнітний якір оснащено втулкою, яка виконана з полірованою поверхнею та жорстко закріпленою на зазначеному магнітному якорі в місці, що контактує з підшипниками 4 ковзання, отвори на корпусі виконано розміщеними симетрично центральному датчику в'язкості. Порівняльний аналіз технічного рішення з прототипом дозволяє зробити висновок, що вібраційний віскозиметр, що заявляється, відрізняється тим, що він додатково містить не менше ніж два електровібратори, виконані у вигляді котушок збудження коливань, симетрично закріплених усередині корпусу на відстані між собою, не менше ніж два підшипники ковзання, виконані закріпленими симетрично в отворі електровібраторів, діафрагму, яка виконана з можливістю герметизації внутрішньої порожнини корпусу, магнітний якір, виконаний розміщеним в отворах електровібраторів з можливістю поздовжнього переміщення відносно поздовжньої осі електровібратора та зазначених підшипників ковзання, постійний магніт, закріплений жорстко на торцях зазначеного магнітного якоря, індукційні датчики, закріплені на торцевій стінці корпусу, кожний з яких виконано розміщеним симетрично зазору щодо постійного магніту, датчики в'язкості, виконані розміщеними у геометричній середині магнітного якоря та на його кінцях, пружини, які розміщені між центральним датчиком в'язкості, який закріплено у геометричній середині магнітного якоря, і торцями електровібраторів, при цьому на корпусі та на торцевих стінках корпусу виконано отвори, генератор звукових коливань виконано у вигляді підсилювача збудження коливань низької частоти, датчики в'язкості виконано у вигляді диска, закріпленого на магнітному якорі перпендикулярно його поздовжньої осі, пружини виконано такими, що контактують з торцевими стінками електровібраторів і датчика в'язкості, схема вимірювань вихідного сигналу датчика виконана такою, що містить частотомір та реєстратор контрольованих параметрів, виходи індукційних датчиків виконані сполученими з підсилювачем збудження коливань низької частоти, а виходи останнього - з електровібраторами через фазоінвертор, торцеві стінки корпусу виконані з можливістю переміщення відносно поздовжньої осі корпусу та магнітного якоря, виходи джерела живлення виконано сполученими з входами підсилювача збудження коливань низької частоти, частотоміра та реєстратора контрольованих параметрів, магнітний якір оснащено втулкою, яка виконана з полірованою поверхнею та жорстко закріпленою на зазначеному магнітному якорі в місці, що контактує з підшипниками ковзання, отвори на корпусі виконано розміщеними симетрично центральному датчику в'язкості. Таким чином, вібраційний віскозиметр, що заявляється, відповідає критерію «новизна». Суть корисної моделі пояснюється за допомогою креслень, де на Фіг.1 наведена конструктивно-компонувальна схема вібраційного віскозиметра, який заявляється, на Фіг.2 наведена схема роботи вібраційного віскозиметра у перший напівперіод коливань, на Фіг.3 наведена схема роботи вібраційного віскозиметра у другий напівперіод коливань, на Фіг.4 наведена схема вібраційного віскозиметра, яка пояснює його роботу і конструкцію, 5 36059 на Фіг.5 наведена блок-схема вібраційного віскозиметра, яка пояснює його роботу і взаємодію конструктивних елементів, на Фіг.6 надана схема розміщення пристрою у ємності з досліджуваним матеріалом, на Фіг.7 наведений загальний вигляд магнітного якоря з розміщеними на ньому датчиками в'язкості та схема розміщення індукційних датчиків, постійних магнітів і втулок, на Фіг.8 наведений графік залежності частоти f власних коливань датчика в'язкості від в'язкості n досліджуваного матеріалу (речовини). Вібраційний віскозиметр, як варіант конструкції (див. Фіг.1 та Фіг.4-5), містить корпус 1 з торцевими стінками 2. Усередині корпусу 1 встановлено (жорстко закріплено) електровібратори 3, які виконані, наприклад, у вигляді електромагнітних котушок. При цьому електровібратори 3 конструктивно встановлені усередині корпусу 1 так, щоб між ними був зазор. Усередині котушок (електровібраторів 3) жорстко закріплено не менше ніж два підшипники ковзання 4, які виконані, наприклад, з фторопласту (матеріалу, що характеризується одним з найменших коефіцієнтів тертя). Усередині котушок (електровібраторів 3) та підшипників ковзання 4 проходить магнітний якір 5. На торцях зазначеного магнітного якоря 5 встановлено з натягом втулки 6. При цьому втулки 6 виконано з полірованою поверхнею (яка контактує з підшипником ковзання 4). Для виготовлення втулок 6 використовується бронза, при цьому зовнішня поверхня втулок 6 виконується полірованою для зменшення коефіцієнта тертя між підшипниками ковзання 4 та поверхнею втулок 6. У геометричній середині магнітного якоря 5 та на його кінцях закріплено жорстко датчики в'язкості 7. Як варіант конструктивного виконання, кожний з датчиків в'язкості 7 виконано у вигляді диску, який закріплено перпендикулярно поздовжній осі магнітного якоря 5. На кожному з торців магнітного якоря 5 жорстко закріплено постійний магніт 8 (N/S). При цьому магнітний якір 5 виконано з можливістю поздовжнього переміщення відносно поздовжньої осі електровібратора 3 та зазначених підшипників ковзання 4. Між торцем електровібратора 3 і торцевою стінкою 9 датчика в'язкості 7 розміщені пружини 10, при цьому пружини 10 виконано такими, що контактують з торцевою стінкою електровібратора 3 і торцевою стінкою 9 центрального датчика в'язкості 7. Генератор звукових коливань 11 виконано у вигляді підсилювача збудження коливань низької частоти, а схема вимірювань вихідного сигналу датчика в'язкості 7 виконана такою, що містить частотомір 12 та реєстратор 13 контрольованих параметрів (Е*). На торцевих стінках 2 корпусу 1 встановлено індукційні датчики 14. Зазначені індукційні датчики 14 встановлені з можливістю переміщення відносно постійного магніту 8 (N/S). При цьому конструктивно кожний з датчиків 14 виконано розміщеним із зазором щодо постійного магніту 8. Виходи індукційних датчиків 14 виконано сполученими з підсилювачем збудження 11 коливань низької частоти, а виходи підсилювача збудження 11 коливань низької частоти виконано сполученими з електровібраторами 3 через фазоінвертор 15. Фазоінвертор 6 15 призначений для подання посиленого сигналу з підсилювача збудження 11 коливань низької частоти почергово на кожний з двох електровібраторів 3 для приведення в дію магнітного якоря 5. На торцевій стінці 2 зазначеного корпусу 1 та у корпусі 1 виконано, відповідно, отвори 16 і 17. Отвори 16 виконано розміщеними симетрично індукційному датчику 14. Отвори 17 на корпусі 1 виконано розміщеними симетрично центральному датчику 7 в'язкості. Кількість отворів 16 і 17 з однієї частини корпусу 1 повинна дорівнювати кількості отворів 16 і 17 з іншої частини корпусу 1 (відносно центрального датчика 7 в'язкості, який у статичному стані розміщується у геометричній середині корпусу 1 симетрично електровібраторам 3). Сумарна площа отворів 16 і 17 з однієї частини корпусу 1 повинна дорівнювати сумарній площі отворів 16 і 17 з іншої частини корпусу 1. Стінки 2 корпусу 1, на яких встановлено індукційні датчики 14, виконані з можливістю переміщення відносно поздовжньої осі корпусу 1 та магнітного якоря 5. Виходи джерела живлення 18 виконано сполученими з входами підсилювача збудження 11 коливань низької частоти, частотоміра 12 та реєстратора 13 контрольованих параметрів (Е*) за допомогою електричних дротів 19. За зовнішніми торцями електровібраторів 3 встановлено діафрагму 20, яка виконана з можливістю герметизації внутрішньої порожнини корпусу 1 за допомогою герметизаційної вставки 21. Додатковим обладнанням для проведення технологічних операцій щодо визначення фізичних властивостей речовин, наприклад, в'язкості n, шляхом вимірювань параметрів коливань динамічної системи (частоти f власних коливань), що взаємодіє з досліджуваним матеріалом 22 (речовиною), є ємність 23. При контрольних дослідженнях у ємність 23 наливають рідку речовину 22 і розміщують прилад (вібраційний віскозиметр, що заявляється). Переміщення індукційних датчиків 14 відносно постійного магніту 8 здійснюється за допомогою регулювальних (торцевих) стінок 2 корпусу 1, які (як варіант конструктивного виконання) виконано у вигляді кришок з можливістю повертання відносно осі корпусу 1 по різьбі 24 на зазначеному корпусі 1. Збудження коливань датчика в'язкості 7 здійснюється за допомогою подачі живлення з генератора звукових коливань (підсилювача збудження 11 коливань низької частоти) на електровібратори 3 через фазоінвертор 15. Вібраційний віскозиметр працює наступним чином. Попередньо проводять тарування вібраційного віскозиметра за еталонними значеннями величин в'язкості n досліджуваного матеріалу (речовини) 22, що отримані за допомогою інших відомих методів контролю, описаних, наприклад, у [4]. Для цього збуджують коливання датчиків в'язкості 7 з власною (авторезонансною) частотою і приводять частоту власних коливань f датчика в'язкості 7 до відповідності з в'язкістю n досліджуваного матеріалу (речовини) 22 для кожного з численних досліджуваних матеріалів (речовин) 22. За одержаними унаслідок контролю значеннями частоти f власних коливань і відомих величин в'язкості n матеріалу 7 36059 (речовини) 22 будують графік залежності частоти f власних коливань датчика в'язкості 7 від в'язкості n матеріалу (речовини) 22 (див. Фіг.8). Відповідно до графіка залежності f = f (n) кожному із значень f частоти власних коливань датчика в'язкості 7 буде відповідати визначене значення n в'язкості матеріалу (речовини) 22. Маючи тарувальний графік залежності частоти f власних коливань датчика в'язкості 7 від в'язкості n досліджуваного матеріалу (речовини) 22 (див. Фіг.8), приступають до досліджень. Перед початком досліджень заповнюють ємність 23 досліджуваним матеріалом (речовиною) 22 до визначеного рівня (див. Фіг.6). Після цього вібраційний віскозиметр занурюють у ємність 23 з досліджуваним матеріалом (речовиною) 22 так, щоб корпус 1 приладу був повністю зануреним у досліджуваний матеріал 22 (на глибину не менше ніж дві величини корпусів) (див. Фіг.6). Електричні дроти 19 від індукційних датчиків 14 і електровібраторів 3 вібраційного віскозиметра з'єднують з входами, відповідно, підсилювача збудження 11 коливань низької частоти (генератора звукових коливань) і частотоміра 12 (реєстраційного приладу). Ви ходи підсилювача збудження 11 коливань низької частоти і реєстраційного приладу (частотоміра 12) з'єднують електричним дротом 19 з входом джерела живлення 18 (див. Фіг.4, Фіг.5). Проводять перевірку занурення пристрою у досліджуваний матеріал (речовину) 22 і проникнення досліджуваного матеріалу (речовини) 22 у порожнини корпусу 1 приладу. Робочий орган (диск) датчика в'язкості 7 повинен бути цілком зануреним у згаданий досліджуваний матеріал (речовину) 22, а порожнини корпусу 1 повністю заповненими досліджуваним матеріалом 22 (див. Фіг.6). Вмикають джерело живлення 18 і подають живлення на підсилювач збудження 11 коливань низької частоти і реєстраційний прилад (частотомір 12). При взаємодії магнітного поля постійного магніту 8 (N/S) з індукційними датчиками 14 в одному з них (наприклад, лівому - відповідно до Фіг.1, Фіг.2 та Фіг.4) буде вироблятися сигнал у вигляді електрорушійної сили (ЕРС) індукції. З цього індукційного датчика 14 сигнал у вигляді ЕРС індукції буде подаватися на підсилювач збудження 11 і з останнього (вже підсилений - (I1)) - через фазоінвертор 15 на обмотки котушки електровібратора 3 (наприклад, лівої - відповідно до Фіг.1 та Фіг.2) і на вхід реєстраційного приладу (частотомір 12). При цьому обмотки котушки електровібратора 3 утворюють електромагнітне поле. Під дією електромагнітного поля, яке утворено обмотками котушки електровібратора 3, рухомий магнітний якір 5 буде виштовхуватися зі згаданої котушки 3 у напрямку іншої котушки 3 (правої - відповідно до схеми на Фіг.1 та Фі г.2), яка не працює у перший напівперіод коливань. Рухомий магнітний якір 5, що опирається на підшипники ковзання 4, буде ковзати по них практично без тертя (у зв'язку з тим, що матеріал для підшипників ковзання 4 вибирається з мінімальним коефіцієнтом тертя, наприклад, фторопласт, а зазначені підшипники ковзання 4 додатко 8 во контактують з полірованою поверхнею втулки 6 рухомого магнітного якоря 5). Переміщення рухомого магнітного якоря 5 буде викликати стиск пружини 10 (правої - відповідно до схеми на Фіг.1 та Фіг.2). При цьому досліджуваний матеріал 22 буде всмоктуватися крізь отвори 16 і 17, які виконано на лівій частині корпусу 1 (згідно зі схемою на Фіг.1 та Фіг.2) в порожнини, які створені, відповідно, внутрішньою поверхнею стінки 2 і торцевою поверхнею 9 лівого кінцевого датчика в'язкості 7, та зазначеною торцевою стінкою 9 центрального датчика в'язкості 7, внутрішньою стінкою корпусу 1 та зовнішньою поверхнею електровібратора 3 (лівого за схемою на Фіг.2). Водночас досліджуваний матеріал 22 буде виштовхува тися з порожнин, які створені, відповідно, внутрішньою поверхнею правої стінки 2 і торцевою поверхнею 9 лівого кінцевого датчика в'язкості 7, та торцем електровібратора 3 (правого - за схемою на Фіг.2), торцевою стінкою 9 центрального датчика в'язкості 7 та внутрішньою стінкою корпусу 1 крізь отвори 17 на корпусі 1. При переміщенні магнітного якоря 5 (вправо - за схемою на Фіг.2), зазначена пружина 10 (права - за схемою на Фіг.2) при своєму стиску буде накопичувати енергію. Наприкінці переміщення рухомого магнітного якоря 5, коли буде досягнуто рівноважного положення (коли сила впливу електромагнітного поля на магнітний якір 5 буде дорівнювати силі затягування пружини 10), згаданий магнітний якір 5 зупиниться. У цей момент індукційний датчик 14 (лівий - відповідно до схеми на Фіг.1 та Фіг.2) припинить виробляти сигнал у вигляді ЕРС індукції (сигнал буде дорівнювати «нулю»), а задіяний електровібратор 3 знеструмиться. Рухомий магнітний якір 5 під дією пружини 10 (правої - відповідно до схеми на Фіг.1 та Фіг.2), яка опирається одним кінцем у торцеву стінку 9 центрального датчика в'язкості 7, а другим - у торцеву стінку електровібратора 3, почне переміщуватися в зворотну сторону (див. Фіг.3). При цьому постійний магніт 8 (N/S) почне взаємодіяти з іншим індукційним датчиком 14 (правим - відповідно до схеми на Фіг.1 та Фіг.3). Визначений датчик 14 почне виробляти сигнал у вигляді ЕРС індукції і за вищевказаною схемою подавати його на підсилювач збудження 11 коливань низької частоти (генератор звукових коливань), а потім, вже підсилений (І2), на котушку електровібратора 3 (праву - відповідно до схеми на Фіг.1 та Фіг.3) через фазоінвертор 15, яка буде працювати у другий напівперіод коливань, і на вхід реєстраційного приладу (частотоміра 12). Під дією електромагнітного поля зазначеної котушки 3 (правої - відповідно до схеми на Фіг.1 та Фіг.3) рухомий магнітний якір 5 (з датчиками в'язкості 7) почне переміщува тися убік іншої котушки 3 (лівої відповідно до схеми на Фіг.1 та Фіг.3), стискаючи пружину 10 (ліву - відповідно до схеми на Фіг.1 та Фіг.3). При цьому досліджуваний матеріал 22 буде всмоктуватися крізь отвори 17 на правій торцевій стінці 2 корпусу 1 і крізь отвори 16 правої частини корпусу 1 (згідно зі схемою на Фіг.1 та Фіг.3) в порожнини, які створені, відповідно, внутрішньою поверхнею правої стінки 2 і торцевою стінкою 9 правого кінцевого датчика в'язкості 7, та внутрішньою стінкою корпусу 1, торцевою стінкою 9 цен 9 36059 трального датчика в'язкості 7 і торцевою поверхнею електровібратора 3 (правого - за схемою на Фіг.3). При цьому досліджуваний матеріал 22 одночасно буде виштовхуватися з порожнини, яка створена, відповідно, внутрішньою поверхнею лівої стінки 2 і торцевою стінкою 9 лівого кінцевого датчика в'язкості 7, та поверхнею стінки 9 центрального датчика в'язкості 7, внутрішньою стінкою корпусу 1 та торцем лівого електровібратора 3 крізь отвори 16 і 17 на лівій частині корпусу 1 (див. Фіг.3). Таким чином, виникають незатухаючі у часі механічні коливання динамічної системи «магнітний якір 5 - пружини 10» і пов'язаного з нею датчика в'язкості 7, що занурений у досліджуваний матеріал (речовину) 22. У залежності від в'язкості ν досліджуваного матеріалу (речовини) 22 частота прокачування рідини 22 крізь отвори 16 та 17 буде різною. При цьому і частота f власних коливань зазначеної динамічної системи буде різною за усіх інших рівних умов (сили попереднього затягування пружин 10, зазначеного вигляду датчика в'язкості 7, відстані між індукційними датчиками 14 і постійним магнітом 8, параметрами котушки 3, сумарної площі отворів (позиції 16 та 17) в обох частинах корпусу 1 приладу). При дотриманні усіх вищевказаних умов частота f власних коливань динамічної системи «магнітний якір 5 - пружини 10» і пов'язаного з нею датчика в'язкості 7 буде відповідати визначеній величині в'язкості n досліджуваного матеріалу (речовини) 22. За допомогою реєстраційного приладу (наприклад, електронно-обчислювального частотоміра 12), визначають фактичну частоту f 1 власних коливань датчика в'язкості 7, що буде відповідати фактичному значенню в'язкості n 1 досліджуваного матеріалу (речовини) 22. Для цього на графіку залежності f = f(n) (див. Фіг.8) на осі f вибирають фактичне значення частоти f1 власних коливань, проводять перпендикуляр до перетину з графіком і з точки перетину з графіком опускають перпендикуляр на вісь n. Отримане значення в'язкості n 1 буде відповідати фактичній в'язкості n 1 досліджуваного матеріалу (речовини) 22 (див. Фіг.8). Для спрощення операції з визначення фактичної величини в'язкості n, реєстраційний прилад (частотомір 12), може бути поградуйованим за величиною показника в'язкості. З метою підвищення чутливості динамічної системи «магнітний якір 5 - пружини 10» і з'єднаного з нею датчика в'язкості 7 (що необхідно при дослідженні матеріалу з великою в'язкістю, наприклад, смоли, фарби) передбачено регулювання (затягування) пружин 10 шляхом закручуван 10 ня/викручування торцевих стінок 2 корпусу 1 по різьбі 24 на корпусі 1. При збільшенні ступеню затягування пружин 10 підвищується чутливість вищезгаданої динамічної системи вібраційного віскозиметра при дослідженні речовин, що мають велику в'язкість n. Зближення за допомогою рухомих торцевих стінок 2 (як варіант конструктивного виконання) пружин 10 призводить до підвищення жорсткості динамічної системи «магнітний якір 5 пружини 10» і з'єднаного з нею датчика в'язкості 7 та, у свою чергу, до посилення сигналу, що виробляється згаданими індукційними датчиками 14. Унаслідок цього відбувається збільшення величини сигналу (І1) з підсилювача збудження 11 коливань низької частоти, що подається на електровібратор 3. Це призводить до зростання величини електромагнітного поля, яке буде впливати на магнітний якір 5. При цьому провадиться зазначене коригування у реєстраційному приладі (частотомірі 12). Герметичність зовнішніх порожнин корпусу 1 (лівої та правої, створених торцевою стінкою 2, внутрішньою стінкою корпусу 1 та діафрагмою 20 див. Фіг.1, Фіг.2 та Фіг.3) забезпечується герметизувальною вставкою 21. Підвищення ефективності застосування вібраційного віскозиметра, що заявляється, у порівнянні з прототипом, досягається за рахунок підвищення точності визначення частоти коливань магнітного якоря із закріпленим на ньому датчиком в'язкості, який є зануреним у досліджуване середовище (речовину), а саме, за рахунок використання авторезонансних режимів коливань динамічної системи (з власною частотою коливань), що найбільш точно відображають зміну впливу на згадану динамічну систему. Використовується коливальна система самоналагоджувального типу, динамічні характеристики якої залежать тільки від жорсткості вмонтованих пружних елементів (пружин) і від реологічних характеристик досліджуваного середовища, зокрема, від в'язкості. Джерела інформації: 1. А.с.СРСР №1242763, 1985p., МПК G01N11/16 - аналог. 2. А.с. СРСР №1043525, 1983p., МПК G01N11/16 - аналог. 3. А.с.СРСР №685957, 1979p., МПК G01N11/16 - прототип. 4. Н.И. Орел, Э.В. Губачек, Б.И. Березин, В.М. Водолазская. «Справочник технологаполиграфиста», часть 5. Печатные краски. Μ.: Книга, 1988, с.188-202, §4.3 «Реологические свойства красок для издательских целей». 11 36059 12 13 36059 14 15 Комп’ютерна в ерстка Л.Литв иненко 36059 Підписне 16 Тираж 28 прим. Міністерство осв іт и і науки України Держав ний департамент інтелектуальної в ласності, вул. Урицького, 45, м. Київ , МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислов ої в ласності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601