Спосіб лікування середньотяжкої й тяжкої бронхіальної астми

Реферат: Спосіб лікування середньотяжкої й тяжкої бронхіальної астми включає введення інгаляційних кортикостероїдів і 2-агоністів пролонгованої дії. Додатково вводять препарат з протизапальною дією рофлуміласт. UA 92315 U (12) UA 92315 U UA 92315 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до галузі медицини, а саме до внутрішніх хвороб, зокрема, до пульмонології. Актуальність предмету корисної моделі пов'язана зі значною поширеністю в сучасних умовах захворюваності на бронхіальну астму (БА). Доведена наявність у пацієнтів з цією патологією порушення антиендотоксинової імунної відповіді організму, а також контролю над нейтрофільним компонентом запалення, що проявляється зменшенням рівня циклічного аденозинмонофосфату (цАМФ). При цьому відмічається недостатня ефективність існуючих способів лікування БА особливо з середньотяжким і тяжким перебігом. Тому питання розробки патогенетично обґрунтованих способів терапії даного захворювання важливі для клінічної практики. Відомий спосіб лікування середньотяжкої й тяжкої БА, що включає високі дози інгаляційних кортикостероїдів (беклометазон або будесонід - 1000-2000 мкг на добу, або флютиказону пропіонат - 500-1000 мкг на добу) або комбіновану терапію середніми дозами інгаляційних кортикостероїдів у поєднанні з b2-агоністами пролонгованої дії (сальметерол 50-100 мкг на добу) [Наказ МОЗ України № 128 від 19.03.2007 р. Про затвердження клінічних протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю "Пульмонологія". - Київ: 2007. - 146 с]. Цей спосіб є найбільш ефективним і тому вибраний як найближчий аналог. До недоліків найближчого аналога належить те, що при його використанні повний клінічний ефект досягається далеко не в усіх хворих (57 %), відмічається резистентність до високих доз інгаляційних стероїдів (>2000 мкг беклометазону; 1600 мкг будесоніду, 1000 мкг флютиказону на добу) в поєднанні (або без) з пролонгованими b2-агоністами, а також мають місце зсуви показників контролю симптомів БА за опитувальником ACQ (asthma control questionnaire), зовнішнього дихання (об'єму форсованого видиху за першу секунду - ОФВ1, форсованої життєвої ємності легень - ФЖЄЛ; об'єму форсованого видиху за першу секунду/форсованої життєвої ємності легень – ОФВ1/ФЖЄЛ), місцевого загального (секреторного імуноглобуліну А slgA) й антиендотоксинового (антиендотоксинових антитіл (імуноглобулінів) класів А, М, G анти-ET-sIgA, анти-ET-IgA, анти-ET-IgM, анти-ET-IgG) імунітету, перебігу аутоімунного захворювання й запальних процесів в організмі (циркулюючих імунних комплексів - ЦІК і Среактивного білка - СРБ). Задачею корисної моделі було удосконалення існуючого найближчого аналога, зокрема зменшення вищезазначених зсувів показників контролю симптомів і перебігу вивчаємого захворювання, зовнішнього дихання, місцевого загального й антиендотоксинового імунітету, а також системного запалення в організмі хворих на середньотяжку й тяжку (III і IV ступені) БА на фоні проведеної загальноприйнятої терапії. Указана задача вирішується шляхом додаткового введення в існуючу схему лікування середньотяжкої й тяжкої БА препарату з протизапальними властивостями - рофлуміласту. Рофлуміласт зареєстрований в Україні (реєстраційне посвідчення № UA/11261/01/01) і дозволений до клінічного використання в якості лікарського препарату Наказом МОЗ України № 03(1) від 06.01.2011 р. Це специфічний нестероїдний протизапальний засіб, який є селективним інгібітором фосфодіестерази 4 типу (ФДЕ-4). Механізм дії рофлуміласту базується на пригніченні руйнування цАМФ даним ферментом, що веде до зменшення активності клітин запалення, ослаблення дисфункції лейкоцитів, ендотеліальних та епітеліальних клітин дихальних шляхів, а також фібробластів. На підставі стимуляції in vitro нейтрофілів, моноцитів, макрофагів або лімфоцитів N-оксид рофлуміласту, що є основним активним метаболітом рофлуміласту, послаблює вивільнення медіаторів запалення, таких як лейкотриєн В4, активні форми кисню, фактор некрозу пухлини , інтерферон  й гранзін В. Встановлено, що ФДЕ-4 експресується всіма ключовими клітинами запалення (нейтрофілами, моноцитами, макрофагами, Т-лімфоцитами, еозинофілами, тучними клітинами), а також гладком'язовими й епітеліальними клітинами дихальних шляхів, гладком'язовими клітинами й ендотелієм судин, фібробластами й нервовими клітинами. Це обумовлює багатофакторний механізм дії цього інгібітору ФДЕ-4, у тому числі його вплив на такі ланки патогенезу, наприклад хронічних обструктивних захворювань легень, як фіброз дрібних бронхів, гіперсекреція слизу й руйнування альвеолярних стінок. Важливо, що рофлуміласт проявляє не тільки місцеву протизапальну дію в легенях, але й впливає на системні прояви захворювання, зменшуючи апоптоз скелетних м'язів, адгезію лейкоцитів до клітинної стінки, нормалізуючи метаболічні порушення за рахунок підвищення синтезу інсуліну й чутливості до нього. Пропозиція авторів корисної моделі базується на вперше виявленій ними в клініці закономірності, яка полягає в тому, що додаткове призначення хворим на середньотяжку й тяжку БА протизапального препарату рофлуміласту позитивно впливає на перебіг даної патології й суттєво зменшує інтенсивність зсувів вивчених клінічних, інструментальних і 1 UA 92315 U 5 10 15 20 25 30 35 лабораторних показників, зменшує кількість загострень, сприяє затримці прогресування патологічного стану й розвитку його ускладнень. Заявлений спосіб здійснюють таким чином. Хворим на середньотяжку й тяжку БА, що підлягають дії на нейтрофільний компонент запалення й корекції антиендотоксинового імунітету, призначають інгаляційний кортикостероїд флютиказону пропіонат (1000 мкг на добу) і b-агоніст тривалої дії сальметерол (100 мкг на добу), а також додатково - рофлуміласт усередину по 1 таблетці (500 мкг) 1 раз у день, в один і той же час, незалежно від прийому їжі, протягом місяця поспіль. При розробці заявленого способу обстежено 2 групи хворих на середньотяжку й тяжку БА: основна (12 пацієнтів), яка отримувала лікування за допомогою заявленого способу (тобто загальноприйняті при терапії БА препарати, а також додатково - рофлуміласт), і група зіставлення (20 осіб), що отримувала лікування згідно з найближчим аналогом (лише загальноприйняті при терапії БА препарати). Хворі були рандомізовані за віком, статтю й ступенем тяжкості БА. Діагноз БА й ступінь її тяжкості виставлялися згідно з Наказом МОЗ України № 128 від 19.03.2007 р. "Про затвердження клінічних протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю "Пульмонологія" й підтверджувалися спірометрично з вимірюванням бронхіальної прохідності й оборотності бронхообструкції. До початку курсу лікування й після його завершення (через 1 місяць) усім пацієнтам проведені клінічні (симптоми БА за ACQ) й інструментальні обстеження (ОФВ1, ФЖЄЛ та ОФВ1/ФЖЄЛ у результаті спірометрії на приладі "Строком" у медичній установі й на приладі "Мікролаб" при виїзді), а також додаткові лабораторні дослідження, що дозволяють визначити стан місцевого загального (slgA) й антиендотоксинового (анти-ET-sIgA, анти-ET-IgA, анти-ET-IgM, анти-ET-IgG) імунітету, перебіг аутоімунного захворювання й запальних процесів в організмі (ЦІК і СРБ). Диспансерне спостереження складало 6 місяців від завершення лікування. Групу контролю склали 20 практично здорових осіб. До початку лікування хворі на БА, які були під наглядом, скаржилися на напади задухи в нічний час або рано вранці (в усіх пацієнтів основної групи й групи зіставлення), а також протягом дня (у 91,7 % й 90 % осіб відповідно), кашель з відділенням в'язкої мокроти слизового характеру (у 83,3 % й 85 %), дискомфорт у грудній клітці (у 58,3 % й 60 %), відчуття хрипів у грудній клітці (у 75 % й 75 %), задишку переважно експераторного характеру при помірному фізичному навантаженні (у 83 % й 80 %). При об'єктивному обстеженні: перкусія - коробковий тон (у 66,7 % хворих основної групи й в 65 % пацієнтів групи зіставлення), обмеження екскурсії грудної клітки (у половини осіб обох груп); аускультація – жорстке дихання (в усіх хворих обох груп), сухі свистячі хрипи (у 58,3 % й 55 % відповідно); за опитувальником ACQ - вірогідне збільшення величини балів як у пацієнтів основної групи (у середньому до 3,13±0,23), так і в осіб групи зіставлення (у середньому до 2,96±0,27) (табл. 1). Таблиця 1 Показники об'єктивного обстеження й інструментального дослідження у хворих на БА до їх лікування (М±m) Показники ACQ, бали ОФВ1, % ФЖЄЛ, % ОФВ1/ФЖЄЛ, % Норма 0 95,30±2,05 80,17±1,86 92,36±2,54 Групи хворих основна (n=12) зіставлення (n=20) 3,13±0,23*** 2,96±0,27*** 52,85±3,30*** 57,48±4,69*** 56,74±2,05** 57,55±1,83** 77,99±1,62* 79,56±1,64* Р >0,05 >0,05 >0,05 >0,05 Примітки: у табл. 1-4 вірогідність різниці величин показників відносно норми: * - при Р