Спосіб вилучення сірководню з природних водойм і пристрій для його здійснення

Реферат: Винахід належить до галузі видобутку корисних копалин, зокрема до вилучення сірководню з природних водойм. Спосіб вилучення сірководню проводять у дві стадії. На першій роблять забір сірководневої води з глибини найбільшої концентрації сірководню, підйом води до UA 109298 C2 (12) UA 109298 C2 поверхні насосом з глибини 100-120 м, дегазацію піднятої води з виділенням газоподібного сірководню проводять ультразвуковими коливаннями в кавітаційному режимі. На другій стадії виконують скраплення сірководню під тиском більшим 1,0 МПа, відділяють супутні гази та отримують продукт - скраплений сірководень. Пристрій вилучення сірководню включає трубопровід підйому глибинної води з насосом, пристрій виділення сірководню, трубопровід повернення очищеної води. В нижній частині трубопроводу встановлено колектор, насос змонтовано у трубопроводі на глибині 100-120 м. Пристрій виділення сірководню містить дегазатор, який включає камеру з впускним патрубком, випускним патрубком для сірководню, який підключений до верхньої частини камери, і випускним патрубком для очищеної води, сполученим з донною частиною камери. В дегазаторі встановлений ультразвуковий вібратор та система контролю рівня води, призначена для керування компресором. До випускного патрубка для сірководню послідовно приєднано: компресор, трубопровід скрапленого сірководню, запобіжний клапан, засувку, зворотний клапан, розподільник, балон. На трубопроводі скрапленого сірководню встановлено збірник супутніх газів, до якого послідовно приєднано трубопровід супутніх газів та засувку супутніх газів. Винахід забезпечує покращення екології акваторій, зокрема Чорного моря, шляхом їх очищення від сірководню, з отриманням сірководню в чистому вигляді, який надалі переробляється в стаціонарних умовах на березі. UA 109298 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Винахід належить до галузі видобутку корисних копалин, зокрема до вилучення сірководню з вод, що містять сірководень, переважно з глибинних шарів Чорного моря, для подальшого використання його як нетрадиційних джерел палива і в хімічній промисловості. Відомий спосіб очищення природних водоймищ від сірководню, що включає підйом до поверхні вод, що містять сірководень і виділення з них сірководню з подальшим розкладанням його на елементи. Підйом води здійснюють вертикальним трубопроводом, в нижній частині якого встановлено вертикальні пластини активованого алюмінію, а розкладання сірководню на елементи здійснюють в електролізері. Дане технічне рішення дозволяє очищати природні водойми від сірководню, вихід якого на поверхню загрожує екологічною катастрофою. Спосіб передбачає зріджування отриманого сірководню і розкладання його в рідкому вигляді на елементи. Отриманий водень частково використовують для отримання енергії, необхідної для стиснення і розкладання сірководню і більшу частину - як екологічно чистого пального [1]. Недоліком даного технічного рішення є суміщення в одному процесі операцій вилучення сірководню та його утилізації. Необхідно відзначити, що утилізація сірководню передбачає наявність великих споживачів продуктів його розпаду: водню і сірки, а також їх сполук. Як правило, в природному водоймищі, наприклад, в центральній акваторії Чорного моря, відсутні великі промислові споживачі водневого палива та сірки. Спалювання сірководню і його продуктів з даного способу в акваторіях водойми погіршують екологію. Відомий спосіб вилучення сірководню з природних водних середовищ, переважно з глибинних водних шарів моря, шляхом підкислення води, що містить сірководень, мінеральної кислоти та аерації її. Виділений з води сірководень окислюють, частину одержуваної при цьому сірчаної кислоти використовують для підкислення вихідної води, а отримане в процесі окислення сірководню тепло утилізують [2]. Недоліком способу є наявність у технологічному процесі сірчаної кислоти, використання якої погіршує екологічну обстановку. У даному технічному рішенні утилізують лише тепло в місці вилучення сірководню, що також викликає певні труднощі з його збереження і транспортування. Найбільш близьким за своєю суттю технічним рішенням, прийнятим за прототип, є система очищення природних водоймищ від сірководню, що містить трубопровід підйому глибинної води з насосом, пристрій відділення та спалювання сірководню і трубопровід повернення очищеної води. Система забезпечена енергетичним контуром з циркуляційним насосом, поверхнею нагріву теплоносія, паротурбінною установкою, електрогенератором і конденсатором теплоносія, пристрій відділення сірководню виконано з двох дегазаторів, в перепускний трубопровід яких підключений конденсатор теплоносія, а поверхню нагріву енергетичного контуру встановлено у пристрої спалювання сірководню. Система містить проміжну ємність, при цьому до неї підключено трубопровід підйому глибинної води [3]. У прототипі реалізується спосіб очищення природних вод в наступній послідовності. За допомогою глибинного патрубка воду відбирають з глибин 1500-2000 м у проміжну ємність і подають в механічний дегазатор. Далі глибинну воду прокачують через механічний дегазатор, конденсатор паротурбінної установки, термічний дегазатор і потім скидають трубопроводом на глибину 100 м у верхні заражені сірководнем шари водойми. Первинна дегазація сірководню з глибинної води здійснюється у проміжній ємності, більш глибока дегазація - у термічному дегазаторі. Слід зазначити, що разом з сірководнем з глибинної води виділяються й інші гази, у тому числі аміак, метан, водень і етан, проте основну частку в газах становить сірководень. Сірководень, виділений з ємності дегазатором, спочатку збирають в колекторі, а потім окислюють в реакторі за наступною реакції: 2H2S+3O2=2SO2+2Н2О+1038,7 кДж/г моль. При цьому розвиваються температури до 1300 °C, що дозволяє отримувати пар енергетичних параметрів не нижче 450 °C і 30-40 атм. Пар спрямовують в паротурбінну установку для виробництва електроенергії. Продукти горіння з реактора можуть бути подані для виробництва сірчаної кислоти контактним способом, при якому окислювання SO2 до SO3 і абсорбція SO3 здійснюється в присутності парів води за відомим методом мокрого каталізу. Наступна область застосування винаходу полягає в отриманні сірки традиційним способом в установці Клауса. При цьому протікає наступна реакція: SO2+2H2S=2Н2О+3S+105 кДж/г міль У результаті реакції виходять елементарна сірка і водяні пари [3]. Недоліком прототипу є неможливість поділу процесів видобутку сіро-водню і його утилізації. Це обумовлено недостатньою продуктивністю видобутку, яка обмежує масштаб процесу утилізації. Необхідно відзначити, що здійснювати утилізацію сірководню в установках морського базування екологічно шкідливо і небезпечно, тому що продукти процесу неминуче будуть 1 UA 109298 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 надходити в морські води. Крім того, отримана теплова енергія, навіть перетворена в електричну, не може ефективно акумулюватися на засобі морського базування і передаватися без втрат споживачам, розташованим на березі. Задачею винаходу є очищення водойм, отруєних сірководнем, отримання сірководню в чистому вигляді, зі створенням товарного продукту, який надалі переробляється в стаціонарних умовах на березі. Отриманий товарний продукт передбачається транспортувати до місця переробки в рідкому стані переважно у балонах при тиску скраплення, чим досягається сприятлива екологія моря. При цьому дозволяється транспортування отриманого товарного продукту (рідкого сірководню) трубопровідним транспортом. Це дозволяє територіально розділити розпорошений процес видобутку сірководню в морських акваторіях і локальний процес його переробки (утилізації). Основні фізико-хімічні властивості сірководню: - Температура плавлення tпл=-85,54 °С; - Температура кипіння tкип=-60,35 °С; - Тиск зрідження при 0 °С, Ρ=1,0 МПа. Один об'єм води розчиняє в звичайних умовах близько 3 об'ємів сірководню, з утворенням приблизно 0,1 Μ розчину сірководневої води. При нагріванні розчинення сірководню знижується. Особливістю природного залягання сірководню у водах, наприклад, Чорного моря є природне зрідження його на глибині більше 100-120 м (Р>1,0 МПа). На менших глибинах сірководень може бути в тільки газоподібному стані, тому самостійно підіймається на поверхню у вигляді бульбашок. Кисень розчинений у водах Чорного моря приблизно до глибини 50 м [4]. При природному збурюванні в морських глибинах сірководень в рідкому стані, спочатку надходить на глибину менше 100 м, де випаровується, а далі вже в газоподібному стані при зниженому тиску, самостійно виділяється з морської води і піднімається в шар на глибину менш 50 м, де окислюється наявними киснем. У результаті поверхневі води забруднюються сірчаною кислотою. Отруйні залишки не окисленого сірководню надходять в атмосферу, що також забруднює навколишнє середовище. Слід зазначити, що кількість сірководню у водах Чорного моря постійно росте і верхня межа "сірководневої бульбашки" в даний час досягає 30 метрів, що додатково вказує на актуальність проблеми. В результаті вказаний процес виходу сірководню в атмосферу спостерігається постійно, погіршуючи екологію і може спровокувати глобальну катастрофу - вибух Чорного моря. Поставлена задача вирішується в дві стадії. На першій стадії роблять забір рідкого сірководню у водному розчині з глибини більше 100 м під надлишковим тиском (далі тиском) Ρ>1,0 МПа, знижують тиск до Ρ=0,0 МПа шляхом підйому водного розчину на поверхню. В результаті сірководень і супутні домішки з розчину переходять в газоподібний стан без контакту з киснем води і атмосферою. Виділення сірководню з водного розчину посилюють шляхом створення кавітації в розчині за допомогою акустичного ультразвукового поля. На другій стадії отриманий газоподібний сірководень стискають до стану зрідження (Р≥1,0 МПа). При цьому супутні гази (метан, етан, аміак, водень тощо), які мають більш високий тиск скраплення, відбирають в спеціальну ємність для подальшого використання, в результаті чого відбувається очищення товарного продукту (сірководню) від газоподібних домішок. Скраплений сірководень у вигляді концентрату під тиском Ρ≥1,0 МПа заливають в герметичні балони для транспортування, зберігання і подальшої переробки. У стаціонарних установках видобутку сірководню (на платформі) можливо застосування трубопровідного транспорту. Реалізація винахідницького завдання вирішує такі проблеми: - сірководень у складі води з рідкого стану переходить в газоподібний, чим досягається його виділення з розчину, а потім знову скраплюється і транспортується під тиском у місце використання; - ємності для зберігання сірководню забезпечують максимальну безпеку реалізації способу, так як зрідження при тиску Ρ≥1,0 МПа не має технічних складнощів, а випадкова розгерметизація однієї або декількох ємностей не можуть привести до екологічної катастрофи зважаючи на порівняно малий тиск й обсяг скрапленого сірководню (об'єм ємності для транспортування розраховують виходячи з вимог екологічної безпеки); - транспортування зрідженого сірководню трубопроводом - відома відпрацьована технологія транспорту газів при низькому тиску скраплення (Р=1,0 МПа); - при стисненні газоподібного сірководню до тиску зрідження відбувається його ефективне відділення від інших супутніх газів (аміаку, метану, етану, водню), тиск зрідження яких значно вищий, завдяки чому досягається додаткове очищення товарного продукту; 2 UA 109298 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 - поділ процесів видобутку і переробки сірководню виключає його спалювання або хімічну регенерацію в місці видобутку, що запобігає технологічному забрудненню навколишнього середовища в морських акваторіях; - видобуток сірководню може проводитися з плавзасобів морського базування, що забезпечує автономність способу і доступ до будь-якої точки акваторії (наприклад, до центру Чорного моря, де сірководнева бульбашка піднімається на глибину близько 30 м); - переробка сірководню у водень, сірку, сірчану кислоту з отриманням тепла проводиться в стаціонарних умовах на березі, в спеціально обладнаних установках, де можна забезпечити дотримання заходів підвищеного екологічного захисту і вибухонебезпечності; - утилізація сірководню з морських глибин знижує отруєння вод, збільшує обсяг життєвого простору для морських тварин, покращує екологію акваторій, зокрема Чорного моря; - одне підприємство з переробки сірководню на березі може обслуговувати декілька видобувних установок морського базування з високою мобільністю, що забезпечує розширення району акваторій для застосування способу. Пропонований спосіб визначається такими ознаками. Вилучення сірководню з природних водойм проводиться шляхом забору і підйому до поверхні сірководневих вод, їх дегазації від сірководню, наступним його зрідженням і складуванням (транспортуванням по трубопроводу). Очищені таким чином води повертають назад у водойму. При цьому відбір сірководневих вод здійснюють з глибини найбільшої концентрації сірководню, підйом здійснюється насосом з глибини 100-120 м, дегазація обробкою піднятих вод ультразвуковими коливаннями в кавітаційному режимі, складування виконують шляхом скраплення сірководню під тиском Ρ≥1,0 МПа. Таке скраплення сірководню призводить до додаткового його очищення від супутніх газів (метану, етану, аміаку, водню), які виводять через окрему магістраль. Скраплений товарний продукт (сірководень) заливають під тиском у герметичні балони для зберігання, транспортування і переробки в стаціонарних умовах. Допускається транспортування сірководню трубопровідним транспортом. Алгоритм виконання способу подано на фіг. 1. Додаткові пояснення щодо реалізації заявленого способу: - глибина водозабору приймається з умови максимальної концентрації сірководню в природному водоймищі і може бути в межах 150-1500 м; - глибина занурення насоса (100-120 м) вибрана з умови скраплення сірководню під тиском 1,0 МПа (100 м водяного стовпа). На вказаній глибині газоподібного сірководню практично немає, і насос перекачує суміш рідкого сірководню і води без газоподібної складової, завдяки чому усуваються гідроудари, і досягається стабілізація процесу підйому сірководневого розчину; - коливання ультразвукової частоти подаються в підняту водну суміш з такою потужністю і частотою, за якою досягається стійка кавітація, і остаточне виділення газоподібного сірководню з суміші найбільш ефективно; - виділення і подальша утилізація супутніх газів (метану, етану, аміаку, водню) з позитивним ефектом може використовуватися в інших сферах економіки. Спосіб реалізується в пристрої, схематично поданому на фіг. 2, яке описується наступними ознаками. На схемі фіг. 2 зображено: природну водойму 1, плавзасіб 2, вертикальний трубопровід 3, колектор 4, насос 5, камеру дегазатора 6, ультразвуковий вібратор 7, зливний трубопровід 8, компресор 9, систему контролю рівня води 10 в камері дегазатора, трубопровід 11, запобіжний клапан 12, засувка 13, зворотний клапан 14, розподільник 15, кран 16, встановлений на герметичному балоні 17, збірник супутніх газів 18, трубопровід супутніх газів 19, засувка 20 супутніх газів. У плавзасобі 2, встановлений вертикальний трубопровід 3, до нижнього кінця якого приєднаний колектор 4, що розподіляє потоки води на глибині Η1, насос 5, встановлений в трубопроводі на глибині Н2. Трубопровід 3 верхнім кінцем приєднаний до камери дегазатора 6, у донної частини якого встановлений ультразвуковий вібратор 7, що забезпечує кавітаційний режим у водній суміші, яка надходить у дегазатор. Зливний патрубок 8 розміщено в донній частині камери дегазатора після ультразвукового вібратора 7, компресор 9 підключений своїм входом у верхній частині дегазатора, а виходом приєднаний до трубопроводу 11. Система контролю рівня води 10, в камері дегазатора своїм виходом підключена до регулятора компресора 9, що підтримує сталість рівня води Н3 в камері дегазатора. Підтримання заданого рівня води забезпечує ефективне виділення сірководню з піднятої на поверхню водної суміші і запобігає його прориву у зливний патрубок. Запобіжний клапан 12 встановлений на трубопроводі 11 для скидання надлишкового тиску в камеру дегазатора в разі непередбаченої 3 UA 109298 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 зміни навантаження. Засувка 13 і встановлений послідовно зворотний клапан 14, забезпечують подачу зрідженого сірководню в розподільник 15. Герметичний балон 17 знімний, підключений до трубопроводу рідкого сірководню через розподільник 15, за допомогою крана 16. Зворотний клапан 14 запобігає надходження сірководню у дегазатор при непередбаченій зупинці компресора. Збірник супутніх газів 18 в нижній частині підключений до трубопроводу рідкого сірководню 11, а у верхній частині - до трубопроводу супутніх газів 19, на якому встановлена засувка 20. Працює пристрій відповідно до сукупності ознак заявленого способу. При цьому водна суміш через колектор 4 по трубопроводу 3 подається насосом 5 з глибини залягання сірководню в камеру дегазатора 6 на поверхні води. Різке зниження тиску водної суміші та кавітаційний режим, який забезпечується ультразвуковим полем, призводять до ефективного виділення сірководню та інших газових домішок, присутніх у незначній кількості у складі сірководню. Скраплення сірководню роблять за допомогою компресора 9 під тиском Ρ≥1,0 МПа, після чого рідкий сірководень заливають в герметичні балони 17. При цьому система контролю рівня води 10 запобігає прориву сірководню в атмосферу. Скраплений сірководень транспортують на підприємства з утилізації та переробки, розташовані на березі. В окремих випадках, при стаціонарному водозаборі, можливий транспорт сірководню по трубопроводу. Супутні гази, що мають економічну цінність і більш високий тиск скраплення, накопичуються в збірнику 18 і по трубопроводу 19 через засувку 20 передаються у відповідні ємності або магістраль. Корисна новизна і економічна ефективність запропонованого способу і пристрою для його здійснення полягає в наступному. Відомо, що найбільшим родовищем сірководню на нашій планеті є глибинні води Чорного моря. Загальні запаси цього газу в чорноморській акваторії оцінюються фахівцями у 28-63 млрд. т, а його щорічне надходження з донних порід по тектонічних розломах і з нафтоносних пластів становить не менше 4-9 млн. т. [5]. В одній тонні сірководню міститься 58 кг водню. При згорянні 58 кг водню виділяється стільки ж енергії, скільки і при спалюванні 222 літрів бензину. У Чорному морі міститься не менше мільярда тонн сірководню, що еквівалентно 222 мільярдам літрів бензину [6]. Більш точні оцінки покладів сірководню в Чорному морі в бензиновому еквіваленті наведені нижче. Обсяг Чорного моря становить 555000 куб. км. Сірководневий шар, за розрахунками вчених становить 95 %, тобто 527250 куб. км. При середньому вмісті сірководню у воді 10 г/куб. м ця величина складає близько 5272,5 млн. т. При розкладанні сірководню і наступному спалюванні водню виходить 14-кратний енергетичний виграш. У одній тоні сірководню міститься 58 кг водню. Якщо врахувати, що в Чорному морі більше 5 млрд. т сірководню, що еквівалентно 64 380 млн. т бензину. Водень відкриває нові перспективи і в металургії. Він може служити не тільки джерелом тепла, але і як речовиною, що замінює вугілля і кокс, у процесі відновлення заліза. При цьому зникнуть шкідливі гази, що викидаються металургійними підприємствами. Це сприятливо вплине на світову екологію, тому що з'являється реальна можливість знизити шкідливі викиди в атмосферу. Сірка використовується в багатьох країнах Європи, а так само Північної Америки для будівництва автомобільних доріг. Так само є досвід використання сірки як добавки або заміни бітуму. Приготування сірчанобітумних сумішей по гарячій технології, що містить прийоми приготування сірчаних і асфальтобетонних композицій з додаванням сірки до складу асфальтобетону дозволяє: знизити витрату бітуму на 25-35 %, покращити вкладеність суміші за рахунок більш низької в'язкості сірки в порівнянні з бітумом, знизити вартість будівництва доріг, підвищити якість покриття за рахунок підвищення термостійкості, підвищити термін служби дорожнього покриття [7]. Воднева енергетика - економічний і екологічний напрям вироблення і споживання енергії, заснований на використанні водню як засобу для акумулювання, транспортування та споживання енергії людьми, транспортною інфраструктурою і різними виробничими напрямками. Водень вибраний як найбільш поширений елемент на поверхні землі і в космосі, теплота згоряння водню найбільш висока, а продуктом згоряння в кисні є вода (яка знову вводиться в кругообіг водневої енергетики) [8]. У результаті позитивний ефект від використання технічного рішення може бути досягнутий в наступних сферах: - екологічна - вилучення сірководню з басейну Чорного моря, запобігання глобальній катастрофі, очищення прибережних акваторій від забруднень, отримання екологічно чистого палива для промисловості, енергетики та транспорту. Розведення в очищених прибережних 4 UA 109298 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 акваторіях цінних порід риб, виробництво морепродуктів (мідій, устриць, ламінарій, морського перлів і т.д.); - економічна - отримання дешевої сировини - водню, сірки, хімічних сполук, джерел енергії на основі водню. Виробництво електрики на водневих електростанціях, виробництво тепла в котельних, що працюють на водні. Транспортування водню по існуючій системі магістральних трубопроводів до великих споживачів енергії. Розвинення морського транспорту, який використовує водневе паливо. Вирішення питань бункерування воднем плаваючих транспортних засобів. Розвиток нових виробництв хімічної, енергетичної, транспортної галузей економіки. Отримання попутних газів, що мають економічну цінність. - соціальна - збільшення зайнятості населення на видобувних плавзасобах і в прибережній зоні - на стаціонарних підприємствах з утилізації сірководню, підвищення доходів населення, розвиток інфраструктури причорноморського регіону. - міжнародна - започаткування нової технології видобутку сірководню з глибин Чорного моря є ефективним механізмом міжнародної співпраці, який підвищує інтеграційний і інвестиційний ефекти в економіці України. Джерела інформації: 1. Патент РФ від 20.12.1998. № 2123476. МПК C02F1/20, С25В1/00, С25В1/02. Спосіб очищення природних водоймищ від сірководню. 2. Патент РФ від 10.08.1999. № 2134237. МПК C02F1/20, C02F1/58, C02F1/74. Спосіб вилучення сірководню з водних середовищ. 3. Патент РФ від 30.03.1994. № 2010011. МПК C02F1/58, Система очищення природних водоймищ від сірководню. 4. Сірководень в Чорному морі - реальна загроза вибуху! - Електронний джерело. - Режим доступу. - Http://belgorod-dnestrovskiy.ru/serovodorod-v-chernom-more/ 5. Старостин Μ., Радин Α., Цибульский В. Альтернативная морская энергетика. - Електронне джерело. Режим доступу. http://www.masters.donntu.edu.ua/2011/iem/prokopenko/library/tez8.htm. 6. Как поставить сероводород Чёрного моря на службу людям. - Електронне джерело. Режим доступу. - http://shkolazhizni.ru/archive/0/n-13133/. 7. Використання сірки у будівництві. - Електронне джерело. - Режим доступу. http://www.newchemistry.ru/printletter.php?n_id=4348 8. ООО Вимис - "Будущее энергии - здесь". - Електронне джерело. - Режим доступу. http://rus.vimism.com/ ФОРМУЛА ВИНАХОДУ 1. Спосіб вилучення сірководню з природної водойми, що включає забір і підйом до поверхні глибинної сірководневої води, її дегазацію з виділенням сірководню і поверненням очищеної води у водойму, який відрізняється тим, що вилучення проводять у дві стадії: на першій роблять забір сірководневої води з глибини найбільшої концентрації сірководню, підйом води до поверхні насосом з глибини 100-120 м, дегазацію піднятої води з виділенням газоподібного сірководню проводять ультразвуковими коливаннями в кавітаційному режимі; на другій стадії виконують скраплення сірководню під тиском більшим 1,0 МПа, відділяють супутні гази та отримують продукт - скраплений сірководень. 2. Пристрій для здійснення способу за п. 1, що включає трубопровід підйому глибинної води з насосом, пристрій виділення сірководню, трубопровід повернення очищеної води, який відрізняється тим, що в нижній частині трубопроводу підйому глибинної води встановлено колектор, насос змонтовано у трубопроводі на глибині 100-120 м, пристрій виділення сірководню містить дегазатор, який включає камеру з впускним патрубком, випускним патрубком для сірководню, який підключений до верхньої частини камери, і випускним патрубком для очищеної води, сполученим з донною частиною камери, в дегазаторі встановлений ультразвуковий вібратор та система контролю рівня води, призначена для керування компресором, до випускного патрубка для сірководню послідовно приєднано: компресор, трубопровід скрапленого сірководню, запобіжний клапан, засувку, зворотний клапан, розподільник, балон; на трубопроводі скрапленого сірководню встановлено збірник супутніх газів, до якого послідовно приєднано трубопровід супутніх газів та засувку супутніх газів. 5 UA 109298 C2 6 UA 109298 C2 Комп’ютерна верстка А. Крулевський Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Василя Липківського, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 7