Гідро-вітроенергетична установка

Реферат: Гідро-вітроенергетична установка складається з синхронного гідрогенератора з ротором і турбіною, синхронного вітрового генератора з редуктором на валу, проміжного вала з конічними шліцами з обох кінців та механізму піднімання і опускання проміжного вала. На верхньому кінці вала (в торці) вертикального гідрогенератора виконаний конусоподібний осьовий отвір з внутрішніми шліцами, у який входить (чи з якого виходить) проміжний вал, для з'єднання (або роз'єднання) вала гідрогенератора з валом вітрогенератора за допомогою механізму піднімання і опускання проміжного вала. UA 91232 U (12) UA 91232 U UA 91232 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до електроенергетичної галузі, зокрема розробки комбінованих гідро-вітроенергетичних установок, призначених для інтенсифікації процесу перетворення енергії води і вітру в електричну енергію. Необхідність в подібних енергетичних установках виникає при створені мікро і міні гідроенергетичних електростанцій (ГЕС) в умовах з нестабільним водним (і вітровим) режимами, призначені як для обслуговування автономних електроспоживачів, так і для паралельної роботи з магістральними лініями електропередачі, в тому числі для екстремального живлення електродвигунів власних потреб електростанцій в аварійних ситуаціях. Енергетична криза, обумовлена скороченням запасів органічного палива і зростаючими проблемами екології, спонукає розробляти більш досконалі засоби і установки для ефективнішого використання відновлювальних джерел енергії. Електрогенератор і конструктивно зв'язана з ним гідротурбіна утворюють гідроенергетичну установку, яка за рахунок різниці тисків води між верхнім і нижнім б'єфом перетворює механічну енергію скерованого на турбіну потоку води в електричну енергію. Як правило, в гірських умовах, гідротурбіни міні ГЕС встановлюються або у вільному потоці води, або на виході води зі спеціального напірного трубопроводу. Однак низька частота обертання, відносно малий коефіцієнт корисної дії (ККД) і залежність від нестабільності водонаповнення ріки (напору) суттєво обмежують ефективність міні ГЕС. Вітрогенератор - це електрогенератор, вал ротора якого з'єднаний з вітроколесом, встановлений на вертикальній вишці (каркасі). Обертаючись під дією сили вітру, вітроколесо передає обертовий момент на вал електрогенератора. Відбувається перетворення механічної енергії вітру в електричну. Нестабільність сили вітру, а також часті і різні за тривалістю періоди його відсутності, знижують ефективність використання встановленої потужності вітрогенераторів. Відомі енергетичні установки, які перетворюють енергію води або вітру в електричну енергію, комплектуються з синхронного або асинхронного генератора змінного струму, з турбіни, установки управління струмом збудження, та регуляторів частоти обертання і величини виробленого струму. [Кажинский Б.Б. Гидроэлектрические и ветроэлектрические станции малой мощности. - М.: Госпланиздат, 1946. - 135 с.]. Ідентичність фізичних процесів перетворення енергії води і енергії вітру в електричну енергію зумовлює структурну подібність комплектації гідро-і вітрогенераторів, що дозволяє використовувати окремі елементи спільно для обох енергоустановок перетворення цих енергоносіїв. Однак є певні конструктивні відмінності між ними внаслідок значно більшої щільності і скерованості потоку води порівняно з повітрям. Спільною особливістю процесів перетворення енергії води і енергії вітру є те, що вони не взаємозв'язані, і тому їх використовують для виробництва електроенергії як незалежні джерела енергії (роздільно). Створення більш сучасних і ефективних гідро- і вітроенергетичних установок досягається за рахунок удосконалення їх конструкції, зменшення розходу активних і конструктивних матеріалів на одиницю виробленої потужності, покращення пускових і регулювальних властивостей, підвищення ККД та ступені використання їх встановленої потужності. Під напором води або вітру турбіна (пропелер) обертає ротор генератора з обмоткою збудження на полюсах. Постійне магнітне поле обмотки збудження, обертаючись, наводить змінну електрорушійну силу (Е.Р.С.) у витках кожної фази обмотки статора (1) E B*L*n де E - змінна електрорушійна сила; B - індукція магнітного поля ротора; L - довжина витків у фазах обмотки статора; n - швидкість (частота) обертання (об/хв.). Струм (I) і напруга (U) в обмотці статора синхронного генератора міняються синусоїдально з частотою (2) f  n * p / 60 де f - частота синусоїдальних циклів перетинання витків фаз обмотки статора магнітним полем полюсів ротора; p - число пар полюсів ротора. Потужність, яку може розвивати гідротурбіна, визначається з формули: Q H (3) PT   T n  - вага одиниці об'єму води; Q- витрата води; H - робочий напір; n - частота обертання турбіни; T - повний ККД турбіни. З формули (3) ясно, що потужність гідротурбіни не залежить від водяного режиму річки тільки у тому випадку, якщо мінімальна кількість води, яка необхідна для обертання турбіни, 1 UA 91232 U перевищує кількість води, яка поступає у трубопровід. Тобто потужність і частота обертання турбіни визначають розрахункову потужність електрогенератора, його масу, габарити і вартість. Ці параметри взаємозв'язані співвідношенням (Балагуров В.А. Проектирование специальных машин переменного тока. - М.: Высшая школа, 1982): D 2  l  n 1  P A  B 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 (4) D - внутрішній діаметр статора електричної машини; l - розрахункова довжина повітряного проміжку; P - розрахункова повна потужність; A - лінійне навантаження (густина струму в обмотці); B  - магнітна індукція в повітряному проміжку;  - коефіцієнт пропорційності. При відносно постійних значеннях розрахункової потужності і електромагнітних навантажень електрогенератора його об'єм (вага), який характеризується добутком D 2  l , визначається частотою обертання. Швидкість обертання гідрогенератора міняється в залежності від величини струму навантаження який споживається і (або) зміни енергії робочого потоку води (3). Проблема мікро- і міні ГЕС в умовах нестабільної дії відновлювальних джерел енергії, полягає в необхідності постійно мінімізовувати втрати енергії в процесі перетворення механічної енергії в електричну енергію з метою одержання найкращих споживчих і експлуатаційних показників енергоустановок. Якщо при змінному напорі води чи вітру регулювати (забезпечувати) стабільність частоти перетинання витків обмотки статора f  50 Гц синхронного генератора за рахунок зміни швидкості обертання ротора (n) , то з приведених формул (1, 2) видно, що при зменшенні частоти перетинання витків фаз обмотки статора внаслідок зменшення напору енергоносія (води чи вітру), швидкість обертання ротора повинна автоматично збільшуватись до синхронної, і навпаки, що потребує спеціальних стабілізуючих пристроїв. До регламентованих параметрів якості електроживлення належить: частота вихідної напруги ( f ) , величина вихідної напруги (U) , струм навантаження (I) . Для регулювання параметрів якості виробленої електроенергії (U, I, f ) міні ГЕС при нестабільному напорі води і змінах навантаження споживачами розроблено значну кількість методів і систем. Сучасні досягнення в галузі електромашинобудування, напівпровідникової і перетворювальної техніки сприяли створенню електричних машин з машинно-вентельною системою збудження і стабілізації параметрів якості виробленої електроенергії [Оборудование для малых ГЭС "Int: Woter Power and Dam Cost" 1986, 38, № 4, 41-50]. Відоме "Устройство для регулирования амплитуды и частоты автономного электрогенератора. Свидетельство на полезную модель RU 16320 U17H02P9/04". Однак запропонований спосіб стабілізації перерахованих вище параметрів шляхом включення на вихід генератора регульованого баластного навантаження і регулятора напруги полягає у необхідності змінювати величину навантаження за відхиленням параметрів змінного струму генератора від номінального, що суттєво збільшує втрати електроенергії і вартість, знижує К.К.Д., а основне - придатне тільки для автономних міні ГЕС. Відомий "Патент 2548845 (Фр.) Спосіб і пристрій стабілізації частоти змінного струму в автономному генераторі зі змінним режимом навантаження, який приводиться в дію природним потоком". Недоліком даного способу є застосування баластного навантаження (електронного пристрою) основаному на оберненому зв'язку між зниженням або підвищенням рівня (напору) води в потоці і частотою змінного струму. При зниженні чи підвищенні відповідно мінімально і максимально допустимих рівнів води система відключає міні ГЕС, що знижує ступінь її використання. Відомі: "Патент 4511807 (США) Регулирующая система для электрического генератора", і "Патент 456330 (США) Способ регулирования генератора и устройство для регулирования генератора". В обох патентах пропонуються машинно-вентильні системи зі стабілізацією частоти вихідної напруги при змінній частоті обертання турбіни, а також стабілізацією частоти обертання генератора з певними схемними відмінностями, але в обох випадках живлення регулюючих систем відбувається за рахунок споживання вихідної потужності електрогенератора, що знижує ККД енергоустановок. Відомі: "Свидетельство на полезную модель RU 6958 U 16H02 p 9/04 Устройство для регулирования частоты вырабатываемого тока электрогенератора", і "Свидетельство на полезную модель RU 16320 U17Н02Р 9/04 Устройство для регулирования амплитуды и частоты напряжения автономного електрогенератора". 2 UA 91232 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Недоліком цих регулюючих пристроїв є те, що вони в процесі тривалої роботи генератора постійно споживають на своє функціонування певний відсоток від виробленої електроенергії. Крім того, що їх електронні схеми складні, відносно дорогі, а також чутливі до впливу агресивного середовища (вологості, пилу, термоколивань, вібрації), вони не можуть забезпечувати виробництво електроенергії у випадках нетривалих знижень напору води поза критичне значення. Тому часті відключення-включення негативно впливають на економічні показники ГЕС. Однак ні в одному з відомих патентів не розглядаються пристрої і способи, які дають змогу ефективно маніпулювати електромагнітними (1, 2) і електромеханічними (3, 4) параметрами для одержання найкращих економічних показників автономних і неавтономних міні ГЕС з одночасним використанням таких відновлювальних джерел енергії як вода і вітер. Найбільш близьким за технічною суттю і конструктивним виконанням до запропонованої гідроенергетичної установки є "А.С. 1305429 (СССР). "Микрогидроэлектростанция". Лукутин Б.В., Обухов С.Г. Бюлетень изобретений № 17, 1987". Заявлена установка і найближчий аналог (прототип) мають спільні суттєві ознаки: на валу ротора синхронного генератора встановлена турбіна і додатковий (регулювальний) синхронний генератор яким здійснюється регулювання гальмівного моменту гідрогенератора. Основний синхронний генератор працює на корисне навантаження, а додатковий - на баластне навантаження. Обмотка збудження додаткового генератора підключена до регулятора, який при зміні величини корисного навантаження міняє величину струму збудження таким чином, щоб сумарний момент опору обох генераторів забезпечував постійну частоту обертання енергоустановки. Основними спільними елементами прототипу і запропонованої енергетичної установки є встановлення на одному спільному валу ротора синхронного генератора і регулювального синхронного генератора. Однак наявність зазначених, спільних з найближчим аналогом, ознак недостатня для одержання позитивного технічного результату, який забезпечує заявлена енергетична установка з наступних причин: - Постійне функціонування двох електричних машин співрозмірної потужності на одному валу, з яких тільки одна виробляє електроенергію а друга використовується як регулятор, значно збільшує втрати як механічної, так і електричної енергії, що суттєво знижує результуюче значення ККД енергоустановки. - Регулювання величини вихідних електричних параметрів шляхом включення на вихідні фази основного генератора ще і баластного навантаження (як регулятора моменту опору обох генераторів) має сенс тільки для автономних міні ГЕС, (оскільки при паралельній роботі з магістральною мережею змінного струму, основний і регулювальний синхронні генератори не можуть забезпечувати стабільність регламентованих вихідних параметрів через вплив електромережі). - При знижені рівня води (напору) понад мінімально допустиму величину автономні міні ГЕС відключаються від споживачів або зупиняються, так як турбіна не може забезпечити виробництво електроенергії необхідної якості, що, в результаті, зменшує тривалість виробітку електроенергії і, тим самим, суттєво знижує коефіцієнт використання встановленої потужності. - В міні ГЕС, які синхронно працюють з магістральними лініями електропередачі, зниження частоти обертання турбіни через зменшення напору води, обмежує можливість регулювати вихідні параметри навантаження для забезпечення синхронної роботи з електромережею, оскільки в цьому випадку синхронний гідрогенератор або живиться від електромережі (в режимі електродвигуна), або працює в режимі недозбудження (споживання реактивної енергії з електромережі), внаслідок чого збільшуються додаткові втрати потужності, погіршується стійкість як його роботи, так і інших споживачів підключених до даної електромережі. Отже, нестабільність водяного напору річок суттєво обмежує ефективність використання потужності міні ГЕС незалежно від того, чи вона працює на автономне навантаження, чи паралельно з мережею змінного струму. Аналогічні за фізичною суттю процеси відбуваються у вітрогенераторах при нестабільних вітрових режимах. При зменшені швидкості вітру нижче допустимої величини (4 м/с.) робота вітрогенератора стає нерентабельною і тому його відключають від споживачів. Часті відключення енергогенеруючих установок приводять до зменшення тривалості виробництва електроенергії (зниження коефіцієнта використання встановленої потужності). Крім цього, в результаті частих зупинок і пусків енергоустановок значно знижується надійність їх роботи, що потребує додаткових фінансових витрат. Заявлена гідро-вітроенергетична установка в значній мірі усуває перераховані недоліки прототипу за рахунок того, що: 3 UA 91232 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 - сезонні коливання напору води в річках і добові та сезонні зміни сили вітру - це в більшості випадків не зв'язані між собою випадкові процеси, які доцільно використовувати як взаємно доповнюючий процес перетворення відновлювальних джерел енергії в електричну енергію в одній керованій енергетичній установці. В залежності від співвідношень напорів між гідро- і вітряною енергіями і потребами електроенергії споживачами, в кожний момент часу можна більш ефективно перерозподіляти вихідні параметри навантаження між обома генераторами гідро-вітроенергетичної установки таким чином, щоб мінімізувати кількість зупинок і тривалість непродуктивної роботи (очікування збільшення напору води і (або) вітру) та одержувати максимально можливий ККД, (оскільки в гідро-вітроенергетичній установці результуюче значення ККД більше, ніж при роздільній роботі цих же електрогенераторів в аналогічних умовах); -в гідро-вітроенергетичних установках спільно використовуються функціонально важливі для забезпечення надійного електропостачання елементи та вузли (акумулятори, трифазні випрямлячі системи збудження, інвертор, корпус покрівлі (перекриття) міні ГЕС, механічна система з'єднання і роз'єднання гідро- і вітрогенераторів, щит управління, контрольновимірювальні прилади, система грозозахисту, струмопроводи, роз'єднувачі, вимикачі та інші), що зменшує площу земельного виділення порівняно з необхідною площею при роздільному будівництві міні гідроелектростанцій і вітроелектростанцій, а також знижує питому вартість будівництва і експлуатації; - при допомозі механічної системи з'єднання і роз'єднання проміжного вала з валами роторів гідро- і вітрогенераторів енергетичної установки можна компенсовувати недостатній для обертання ротора гідрогенератора напір води за рахунок використання механічної енергії обертання ротора вітрогенератора, що дозволяє більш ефективно використовувати недостатню енергію напору води для обертання турбіни з ротором (при наявності достатньої сили вітру), і навпаки, чим підвищується стабільність виробітку електроенергії і її якісні показники, а також суттєво підвищується ККД міні ГЕС; - в залежності від співвідношень величин напору води і вітру, а також в залежності від потреб (навантаження) споживачів, гідро-вітроенергетична установка дозволяє комбінувати виробництво електроенергії тільки з водяного напору або тільки з енергії вітру, а також з обох енергоносіїв разом (одночасно), шляхом здійснення операцій з'єднання-роз'єднання валів електрогенераторів, добиваючись при цьому максимальної якості електроенергії, покращення екологічної ситуації річок, підвищення стабільності та ефективності роботи міні ГЕС, оперативно підвищуючи стійкість роботи інших енергоустановок в електромережі; - вітрове колесо, механічно з'єднане з валом гідрогенератора і турбіною, яка занурена у воду, в нічний період (при відсутності споживачів електроенергії) може працювати як насос, який закачує воду в розташований вище резервуар (за греблю), а в денний час пікового навантаження запас води, стікаючи з резервуара, обертає турбіну з генератором і виробляє електричний струм, забезпечуючи стабільність виробництва електроенергії; - немає обмежень регулювати ефективну роботу гідро-вітроенергетичної установки як в автономному режимі (без баластного навантаження), так і паралельно з лінією електропередачі, що значно розширяє функціональну придатність установки; - завдяки гнучкому регулюванню частоти і потужності генераторів гідро-вітроенергетичної установки (4), враховуючи можливість додаткового використання енергії вітру, при проектуванні і виготовленні міні ГЕС можна зменшити затрати електротехнічних матеріалів (міді, сталі, ізоляції) на одиницю виробленої потужності міні ГЕС; - технологічності серійного виготовлення гідро-вітроенергетичної установки з механізмом з'єднання і роз'єднання гідрогенератора з вітрогенератором для регулювання ефективної роботи міні ГЕС. Отже, заявлена гідро-вітроенергетична установка, забезпечує значно кращі регулювальні властивості і техніко-економічні показники міні ГЕС в умовах з нестабільними режимами водонаповнення річок і сили вітрів. Задача корисної моделі полягає у сумісному застосуванні гідро- і вітрогенераторів як елементів цілісної гідро-вітроенергетичної установки для ефективнішого управління роботою як автономної, так і неавтономної міні ГЕС в умовах з нестабільними режимами дії відновлювальних джерел енергії, яка, в залежності від співвідношень між напором води і силою вітру, дозволяє оперативно регулювати електричні параметри та забезпечувати стабільність і високу якість виробництва електроенергії. Технічний результат досягається за рахунок того, що на верхньому кінці вала (в торці) вертикального гідрогенератора гідро-вітроенергетичної установки виконується конусоподібний осьовий отвір з внутрішніми шліцами, у який входить (чи з якого виходить) проміжний вал з 4 UA 91232 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 конічними шліцами з обох кінців, для з'єднання (або роз'єднання) вала гідрогенератора з валом вітрогенератора за допомогою механізму піднімання і опускання проміжного вала. Отже, наведені вище інформаційні та технічні відомості розкривають суть корисної моделі і пояснюють одержання позитивного технічного результату від використання заявленої гідровітроенергетичної установки. Заявлена корисна модель пояснюється кресленням, на якому схематично представлено загальний вигляд гідро-вітроенергетичної установки міні ГЕС, яка складається з вертикального гідрогенератора (1) з ротором (18), турбіною (4) і регулятором напруги ротора (7), статором (19), а також вітрогенератора (2) з аналогічними елементами. Гідрогенератор і вітрогенератор взаємозв'язані через проміжний вал (3), який проходить через отвір (13) в плиті (11) захисного приміщення для операцій з'єднання чи роз'єднання вала ротора (5) гідрогенератора (1) з шестірнею (6) на валу ротора вітрогенератора (2) за допомогою підіймального пристрою (8), верхня частина якого упирається в кріпильну скобу зовнішнього кільця підшипника (21). На плиті (11) нерухомо закріплено захисний кожух (12) проміжного вала. У верхній частині вала вертикального гідрогенератора (1) виконано осьовий отвір з шліцами (14) у який входить (чи з якого виходить) нижній конічний кінець проміжного вала з шліцами (9) (стрілкою виведено розріз шліцевого з'єднання обох валів у збільшеному вигляді). У верхньому кінці проміжного вала, в корпусі вітрогенератора (2), встановлена конічна шестірня (10). При опусканні проміжного вала (3) вниз відбувається одночасно механічне з'єднання шліців (9) (14) з шліцами (10) (6), а при підніманні - навпаки, гідрогенератор і вітрогенератор роз'єднуються. Регулювання величини струму в обмотці статора здійснюється за рахунок зміни швидкості обертання гідротурбіни (4) шляхом піднімання або опускання засувки (15) для випускання певної кількості води, яка накопичується за греблею (16) і стікає по водопроводу (17). Вироблений в обмотці статора струм передається споживачам по електромережі (20). Заявлена установка працює наступним чином: Відомо, що максимальне значення ККД гідрогенератора (1) міні ГЕС досягається при його номінальній потужності, яка забезпечується номінальним (середнім) напором води. Оскільки кількість води (потік) в річках не є постійна, то при зменшені напору води зменшується активна потужність, а значить зменшується і ККД електрогенератора. Для механічного регулювання з метою підвищення стабільності виробітку електроенергії, гідро-вітроенергетична установка має спільну вісь обертання ротора електрогенератора (1) через проміжний вал (3) з шестірнею (6) вітрогенератора (2). Одночасно маніпулюючи напором води через турбіну (4) гідрогенератора і енергією, яка виробляється вітрогенератором (2), підбирається максимально високий ККД а також оптимальна частота обертання полюсів ротора (18) гідрогенератора (1) відносно обмотки статора (19), чим забезпечується регламентовані показники якості виробленої електроенергії. Для регулювання напруги обмотки статора (19) змінюють струм обмотки збудження на полюсах ротора (18) за допомогою колектора з електрощітками (7) гідрогенератора (1). При необхідності, регулювання струму збудження гідрогенератора можна здійснювати безпосередньо з системи збудження вітрогенератора(ів). При надлишку води у водоймищі і відсутності вітру регулювати якість електроенергії, яку виробляє гідрогенератор, можна за допомогою гальмівного (баластного) навантаження лопатями вітрогенератора при їх обертанні, попередньо з'єднавши їх вали проміжним валом (3). При недостатньому напорі води, але високому тиску вітру, щоб уникати небажаних зупинок гідрогенератора, можна використовувати частину "надлишкової" механічної енергії обертання вітрогенератора, який з'єднується проміжним валом з валом ротора гідрогенератора. У випадках, коли сила вітру і напір води достатньо високі то, відповідно, вітрогенерагор і гідрогенератор можуть незалежно виробляти (віддавати) електроенергію в електромережу (20), для реалізації її за пільговим (зеленим) тарифом. При необхідності зупинити роботу гідрогенератора припиняється подача води по трубопроводу шляхом опускання засувки (15) і від'єднання (піднімання) проміжного вала (3). При цьому вітрогенератор (при наявності вітру) може працювати самостійно, виробляючи електроенергію для споживачів. На валу ротора нерухомо закріплене одно (або більше) колесо турбіни, а у верхній торцевій частині вала ротора гідрогенератора зроблено осьовий отвір з шліцами. З'єднання і роз'єднання гідро- і вітрогенераторів здійснюється шляхом, відповідно, опускання і піднімання проміжного вала з конусоподібними шліцами з обох кінців, за допомогою механічного пристрою (домкрата) з підшипником (21). Зовнішнє кільце підшипника проміжного вала нерухоме і запресоване в Пподібну кріпильну скобу, яка нерухомо з'єднана з підіймальним механізмом. Внутрішнє кільце підшипника запресоване на проміжному валу, впирається у виступ вала і обертається разом з ним. При підніманні проміжного вала відбувається роз'єднання шліців (9) і (10) і його обертання 5 UA 91232 U 5 10 припиняється, а вали гідрогенератора і вітрогенератора - не взаємозв'язані і можуть працювати як незалежні джерела енергії. Враховуючи відносно низьку собівартість гідро-вітроенергетичних установок, їх гнучку систему регулювання ККД та високу мобільність, можна створити багато каскадні електростанції і значно ефективніше використовувати гідро-і вітроенергетичні ресурси, що дозволить зекономити велику кількість не відновлювальних джерел енергії (вугілля, мазут, газ), які вичерпуються через інтенсивне використання їх на ТЕС і, цим самим, покращити екологію України. Отже, заявлена гідро-вітроенергетична установка забезпечує значно кращі технікоекономічні та екологічні показники роботи для автономних і неавтономних міні ГЕС. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 15 20 Гідро-вітроенергетична установка, яка складається з синхронного гідрогенератора з ротором і турбіною, синхронного вітрового генератора з редуктором на валу, проміжного вала з конічними шліцами з обох кінців та механізму піднімання і опускання проміжного вала, яка відрізняється тим, що на верхньому кінці вала (в торці) вертикального гідрогенератора виконаний конусоподібний осьовий отвір з внутрішніми шліцами, у який входить (чи з якого виходить) проміжний вал, для з'єднання (або роз'єднання) вала гідрогенератора з валом вітрогенератора за допомогою механізму піднімання і опускання проміжного вала. 6 UA 91232 U Комп’ютерна верстка С. Чулій Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 7