В’яжуче

Винахід відноситься до промисловості будівельних матеріалів і може використовуватись при виготовленні будівельних виробів. Найближчим за технічною суттю і результату, що досягається, є в'яжуче, що містить, мас.%: вапно - 20, цеолітова порода - 80, гіпсовий камінь - 3 [1]. Але таке зв'язне характеризується низькою міцністю. В основу винаходу поставлено завдання підвищення механічної міцності. Поставлене завдання вирішується тим, що в'яжуче, яке включає вапно, цеолітову породу і гіпсвмісний компонент, згідно винаходу, містить попередньо просочену 40% - ним розчином сульфату амонію і оброблену при цеолітову породу, а в якості гіпсвмісного компонента фосфогіпс при такому співвідношенні компонентів, мас.%: Співставлений аналіз з прототипом дозволяє зробити висновок, що склад зв'язного, який заявляється, відрізняється від прототипу введенням попередньо просоченої 40% - ним розчином сульфату амонію і термообробленої при цеолітової породи і фосфогіпсу. Таким чином, технічне рішення, що заявляється, відповідає критерію "новизна". При обробці цеолітової породи розчином сульфата амонію відбувається іонний обмін катіонів і що містяться в цеоліті на катіони Термообробка при отриманої амонійної форми цеоліту зумовлює процес декатіонування, дефектність структури цеолітової породи при цьому підвищується що і сприяє збільшенню міцності каменю на його основі. Таким чином, даний склад компонентів покращує властивості зв'язного, що дозволяє зробити висновок про відповідальність технічного рішення, що заявляється, критерію "винахідницький рівень". Фосфогіпс, що використовується в запропонованому технічному рішенні, представлений дигідратом Хімічний склад цеолітової породи Сокирницького родовища (Закарпатська обл.) і фосфогіпсу Роздільського ВО "Сірка" (Львівська обл.) представлений у табл.1. У якості мінерального в'яжучого використовується будівельне гідратне вапно 1 гатунку з вмістом активних 67 ... 70% (ГОСТ 9179 - 77) Сульфат амонію відповідає ТУ 3769 - 78. Амоній сірчанокислий. Технічні умови. Приклад 1. З метою активізації цеолітової породи її витримують протягом 2 годин в 40% - ному розчині сульфату амонію, потім нагрівають у лабораторній муфельній печі при температурах Для отримання в'яжучого його компонентну вказаних співвідношеннях піддають спільному помолу до питомої поверхні Тонкомолоті склади в'яжучого замішують з водою до отримання тіста нормальної крутості (згідно ГОСТ 310.1 - 81), формують зразки 2 ´ 2 ´ 2см (табл.2). Склади зв'язних піддають гідротермальній обробці за режимом 4 + 3 + 6 + 2год при температурі ізотермічної витримки і в певні терміни випробовують. Запропоноване в'яжуче у порівнянні з прототипом, характеризується підвищеною міцністю, що дає можливість розширити область застосування виробів на його основі і покращити їх якість. Найбільш доцільно використовувати запропоноване в'яжуче для приготування силікатних бетонів, з подальшим застосуванням цих виробів у малоповерховому будівництві.