Спосіб обмеження водоприпливу у свердловину

Винахід відноситься до нафтогазовидобувної промисловості, а саме до способів та складів по обмеженню водоприпливу у свердловину. Відомий спосіб обмеження водоприпливу у свердловину шляхом нагнітання у привибійну зону пласта 0,5 - 5% розчину гідрооксиду натрію (Горбунов А.Т. Щелочное заводнение, 1987). Використання даного способу дозволяє отримати осад на контакті з пластовою водою, що містить іони лужноземельних металів - кальцію, магнію. Утворення осаду у поровому просторі призводить до кольматації і відповідно до обмеження припливу пластових вод до свердловини. Окрім того, утворення такого осаду на деякій віддалі від стовбура свердловини призводить до утворення нових шляхів заводнення, що покращує розробку покладу в цілому. Однак використання даного способу у глинистих пластах майже не можливе. Це пов'язано з тим, що, по-перше, у випадку глинистих пластів, що набухли, введення нових розчинів практично не можливе із-за низької приймальності цих пластів, по-друге, у випадку частково набухших пластів нагнітання 0,5 - 5% розчинів приводить до подальшого набухання глинистих матеріалів. В основу винаходу було покладено завдання створити спосіб обмеження водоприпливу у свердловину, в якому за рахунок використання нових реагентів та нових технологічних операцій досягається можливість проведення ізоляції водоприпливу у свердловинах з глинистим колектором. Це досягається шляхом послідовного нагнітання у свердловину 20 - 40% розчину гідрооксиду натрію або калію та ізоляційного розчину. Використання даного способу дозволить провести ефективну ізоляційну роботу у глинистих пластах. Це пов'язано із слідуючими особливостями розчинів: По-перше, глинистий колектор в реальності представляє собою набухший у пластовій воді глинистий матеріал. А такий глинистий колектор характеризується малою приймальністю, що ускладнює процес ізоляції такого пласта. Це пов'язано Із незначним проникненням ізоляційного розчину у пласт. По-друге, об'єм набухшо ї глини зменшує об'єм ізоляційного розчину, що може проникнути у пласт. Таким чином, звичайне використання ізоляційних розчинів у глинисти х пластах призводить до незначних результатів. Тому для підвищення ефективності Ізоляційних робіт в таких умовах необхідно провести роботи по підвищенню приймальності та зниженню набухання глинистих матеріалів. В якості реагента, що здатний підвищувати приймальність та знижувати набухання, пропонується використовува ти 20 - 40% розчини гідрооксиду натрію або калію. Завдяки використанню цих розчинів проводиться попередня підготовка глинистих пластів для обмеження водоприпливу. Після цього у пласти нагнітають звичайний ізоляційний розчин, який здатний краще ізолювати водонасичений пласт. Технологія проведення ізоляційних робіт по запропонованому способу містить слідуюче: Свердловина зупиняється на час проведення робіт. Проводиться підйом підземного обладнання. Після промивки свердловини по НКТ у пласт нагнітають 20 - 40% розчин гідрооксиду натрію або калію. Розчин залишають на вибої на 24 - 72 години. Після зростання приймальності проводять ізоляційну роботу даного інтервалу. При необхідності свердловину залишають під тиском. По закінченню ізоляційних робіт проводять спуск підземного обладнання, а слідом освоєння свердловини. Суттєвими відмінностями запропонованого способу від відомого є: 1) в якості лужного розчину використовується 20 - 40% розчин гідрооксиду натрію або калію; 2) слідом за лужним розчином у свердловину додатково нагнітають ізоляційний розчин. Приклад здійснення способу. Для ізоляційних робіт вибираємо свердловину, типову для нафтових родовищ. Вихідні дані: Дослідженнями свердловини встановлено, що основна кількість води проникає у свердловину з інтервалу 2410 - 2436м. При цьому приймальність свердловини складає 65м 3/доб, що недостатньо для швидкого нагнітання ізоляційного розчину у свердловину. Тому для е фективного проведення ізоляційних робіт планується проведення обробки по запропонованому винаходу. Ізоляційні роботи на свердловині проводяться в два етапи. На першому етапі у свердловину нагнітається 20% розчин гідрооксиду натрію. Об'єм розчину залежить від приймальності свердловини. При незначній приймальності об'єм розчину відповідає внутрішньому об'єму колони в зоні обробки, що встановлюється у свердловині. При більшій приймальності об'єм розчину збільшується у декілька разів. У нашому варіанті об'єм розчину гідрооксиду натрію складає 3м 3. Розчин витримується у свердловині 24 години. При зростанні приймальності свердловини у неї нагнітають ізоляційний розчин, наприклад, 6м 3 10% розчину гіпану. Свердловину витримують 48 годин для створення стабільного екрану. Після цього у свердловину опускають глибинне обладнання і освоюють її.