Спосіб роз’єднання спайок при консервативному лікуванні фімозу у дітей

Винахід стосується медицини, зокрема урології, і може бути використаний при консервативному лікуванні фімозу у дітей. Відомий і вибраний за прототип спосіб роз'єднання спайок при консервативному лікуванні фімозу у дітей, який полягає у роз'єднанні спайок між головкою статевого члена і внутрішнім листком крайньої плоті шляхом введення в отвір крайньої плоті головчатого зонду і обведення ним навколо головки [1, 2]. Проте відомо, що при наявності спайкового процесу між внутрішнім листком крайньої плоті і головкою статевого члена відсутній будь-який .отвір між ними. І тому, навіть у випадку використання головчатого зонду для роз'єднання спайок, необхідно його утворити. Роз'єднання спайок зондом проводять всліпу, що несе за собою як неповне розривання спайок, особливо в ділянці вінцевої борозди і головки, так і небезпеку травми (перфорації) внутрішнього листка крайньої плоті зондом внаслідок рухливості дитини через біль при проведенні самої процедури роз'єднання. У випадку Істинного фімозу і неможливості виведення зовнішнього отвору уретри шляхом відтягування крайньої плоті за головку, введення Інструменту в препуціальний мішок, яке проводиться всліпу, веде до потрапляння зонду в зовнішній отвір уретри і її травмування. Крім того, при роз'єднанні спайок з допомогою зонду затягується час виведення головки, а отже, І біль дитини під час процедури. В основу винаходу поставлено завдання вдосконалити спосіб шляхом заміни методики його проведення, що в свою чергу забезпечить відсутність травматизації, швидкість і ефективність виконання процедури. Поставлене завдання досягається тим. що в способі роз'єднання спайок при консервативному лікуванні фімозу у дітей шляхом тупого роз'єднання спайок між внутрішнім листком крайньої плоті і головкою статевого члена, згідно з винаходом, роз'єднання проводять ручним методом з використанням стерильної салфетки шляхом тупого, насильного розривання спайок. Ручний метод тупого, насильного роз'єднання спайок з використанням салфетки проводиться під візуальним контролем, що не несе в собі небезпеки травматизації і перфорації внутрішнього листка крайньої плоті, уретри, забезпечує повне роз'єднання спайок водночас із процедурою виведення головки і очисткою останньої від секрету, що, таким чином, прискорює виконання самої процедури виведення головки, І, отже, зменшення тривалості болю. Приклади виконання способу. Приклад 1. Хворий К. 6 років 9 місяців. Збуджений, неслухняний. Скарги на дизуричні розлади, почервоніння шкірки крайньої плоті, виділення, що мають вигляд білих кусочків. Рік тому назад хворий звертався з цими ж скаргами за допомогою до дитячого хірурга. Діагностовано фімоз. За допомогою металевого головчатого зонда лікар провів роз'єднання спайок. Процедура роз'єднання тривала довго. Хлопчик під час процедури сильно плакав, рухався І виривався, що затруднювало як введення зонда в рану, так І проведення самої процедури роз'єднання спайок. Внаслідок сильного болю під час проведення роз'єднання спайок, подальше виведення головки статевого члена, візуальна оцінка стану І вмісту препуціального мішка, оцінка повноти І якості проведення роз'єднання спайок між внутрішнім листком крайньої, плоті і головкою статевого члена не проводилася. Лікар рекомендував батькам самостійно виводити головку і обробляти її розчином фурациліну. Але під час проведення цієї процедури в домашніх умовах дитина сильно плакала і, щоб не викликати нервового зриву у дитини, батьки припинили лікування. При огляді діагностовано фімоз. Проведено вивільнення головки статевого члена ручним методом, шляхом тупого, насильного розривання спайок між внутрішнім листком крайньої плоті І головкою статевого члена аж до вінцевої борозди, як описано у винаході. Ця процедура проводилася за допомогою стерильної марлевої салфетки, під візуальним контролем за повнотою роз'єднання спайок. Одночасно проводилася очистка головки статевого члена та вінцевої борозди від смегмолітів, видалення раневого секрету при кожній процедурі лікування, а також роз'єднання свіжих спайок, які утворювалися протягом перших чотирьох днів лікування, з допомогою стерильної марлевої салфетки. Процес розривання спайок був проведений швидко, під візуальним контролем якості його проведення, 1 одночасним доглядом за раневою поверхнею. Лікування закінчилося повним одужанням хворого на 11-й день. Приклад 2. Хворий Л., 8 років 4 місяці. Скарги на мастурбацію, почервоніння шкірки крайньої плоті, свербіння і подразнення в ділянці головки статевого члена, постійна потреба "почесати" головку статевого члена, щоб усунути ці неприємні відчуття. Таке "почісування" не усувало симптомів подразнення і, разом з цим, викликало збудження стану (ерекцію) статевого члена. Такий стан у дитини спостерігався протягом 3-х років. Неодноразово зверталися за допомогою до дитячого хірурга. Кожного разу діагностовано фімоз. Але лікування не проводилося у зв'язку з тим, що лікар запевнив батьків, що хвороба пройде сама. При огляді діагностовано фімоз. Проведено вивільнення головки статевого члена шляхом насильного розривання спайок між внутрішнім листком крайньої плоті І головкою статевого члена з використанням стерильної марлевої салфетки, аж до вивільнення вінцевої борозди згідно з способом, викладеним у винаході. Процес розривання спайок пройшов швидко. Водночас, з розриванням спайок, проводився візуальний контроль за ефективністю виконання процедури шляхом скочування шкірки крайньої плоті з головки статевого члена аж до вінцевої борозди. При цьому, з допомогою стерильної марлевої салфетки, проведено також очистку головки статевого члена і вінцевої борозди від смегмолітів, видалення раневого вмісту під час кожної процедури виведення головки, повторне роз'єднання свіжих спайок, які утворювалися протягом перших чотирьох днів лікування. На 11-й день лікування наступило повне одужання дитини.