Спосіб лікування запальних процесів придатків матки

Винахід відноситься до медицини, а саме до гінекології, і може бути застосований для лікування запальних процесів додатків матки. Запальні процеси внутрішніх жіночих статеви х органів займають одне з провідних місць серед гінекологічної патології. Запальні процеси виникають переважно в молодому віці, зумовлюють розвиток вторинних ускладнень, порушень дітородної, сексуальної, менструальної функції жінки і є причиною основних втрат працездатності. Серед всіх захворювань внутрішніх статеви х органів запальні процеси матки і придатків складають 60-64% усієї патології. За останні роки з'явились стерті та рецидивуючі форми запалень придатків матки, що пояснюється зростанням кількості високовірулентних антибіотикорезистентних госпітальних штамів мікроорганізмів та різким зниженням імунологічної резистентності жінок, обумовлених неблагоприємним економічним та екологічним оточенням. Тому є оправданим використання різними авторами медикаментозних засобів з імуномодулюючою дією в лікуванні запальних процесів придатків матки. Я.Ю. Малков, В.Г. Назаров, Л.В. Фатеева (1989) використовували для лікування запальних процесів придатків матки левамізол по 150 мг на протязі 3 днів, через 4 дні курс повторювали. Загальна доза не перевищувала 900 мг. Застосування левамізола має ряд негативних явищ (наприклад: алергічна сип, дерматит, стоматит, рецидивуючі міалгії, ускладнення з боку нирок, слуху, шлунково-кишкового тракту). Задачею винаходу є розробка способу лікування запальних процесів придатків матки, в якому застосовують препарат з вираженою імуномодулюючою дією, а також з вираженою адаптогенною, антигіпоксантною та антиоксидантною дією. Трекрезан (крезорцин або 2-трисоксиетилортокрезоксиацетат) відноситься до класу практично нетоксичних речовин. ЛД50 для щурів, мишей, кроликів та собак при різних типах введення (підшкірно, внутрішньом'язево, внутрішньовенно) коливається від 1300 до 4500 мг/кг. При тривалому (3-х місячному введені) в найвищих дозах патологічних відхилень не виявлено. Протипоказів та побічних ефектів у препарату не виявлено, що вигідно відрізняє його від інших відомих імуностимуляторів. Поряд з імуномодулюючою дією науково підтверджена антиоксидантна, антигіпоксантна, мембранопротекторна, анаболічна, протизапальна, гепатопротекторна та еритропоезстимулююча дія трекрезану [2,3,4,5]. Препарат володіє адаптогенною дією, приводить в режим раціонального функціонування процеси анергоутворення, метаболізму і обміну речовин, стимулює процеси регенерації. Такі характеристики з практично відсутньою токсичністю спонукало нас до застосування його в лікуванні гострих ендометритів. Спосіб здійснюється слідуючим чином. На фоні комплексного загальноприйнятого лікування запальних захворювань придатків матки хворій перорально призначають по 30 мг/кг водного розчину трекрезану на протязі 5-7 днів. Приклад 1. Хвора К., 28 років, поступила в гінекологічне відділення з діагнозом: "загострення хронічного двобічного аднекситу". В анамнезі щорічні загострення протягом 3-х років. Призначено пірогенал, ампіцілін, сульфален, метронідазол, фурагін, ністатін, полівітаміни і одночасно перорально вводився трекрезан по 30 мг/кг протягом 7 днів. Через два дні від початку лікування зникли суб'єктивні ознаки запалення, нормалізувалась температура, болі. Хвора виписана додому на 14 добу при задовільних клініко-лабораторних та імунологічних показниках та суб'єктивному стані. Приклад 2. Хвора М., 26 років, протягом 2-х років хворіє запальними процесами придатків матки, вторинним безпліддям, що наступило внаслідок арифіціального аборту та післяабортного ендометриту. Призначено пірогенал, гентаміцин, сульфален, метронідазол, ністатін, полівітаміни і паралельно перорально вводився трекрезан по 30 мг/кг протягом 7 днів. Хвора відмічала покращення самопочуття, прилив сил, нормалізацію температури на 2 добу комплексного лікування. В задовільному стані виписана додому на 12 добу при задовільних аналізах. Лікування запальних процесів придатків матки по запропонованій нами методиці дозволило скоротити термін лікування хворих від 18±1,4 до 1±0,6 ліжко-днів і попередити розвиток генералізованих форм інфекції.