Спосіб оцінки стійкості електричної зварювальної дуги

Корисна модель відноситься до галузі машинобудування, а саме до зварювання і може бути використана при визначенні стійкості зварювальної дуги. Відомий спосіб оцінки стійкості електричної зварювальної дуги, при якому збуджують дугу між нерухомим електродом і пластиною з різним станом поверхні та забезпечують горіння дуги до її обриву, а як критерій стійкості горіння дуги приймають розривну довжину дуги Lр [1]. Однак даний спосіб не дозволяє точно визначити технологічні характеристики дуги. Відомий спосіб оцінки стійкості електричної зварювальної дуги [2], при якому збуджують дугу між нерухомим електродом і пластиною з різним станом поверхні й забезпечують горіння дуги до її обриву, а як критерій стійкості горіння дуги приймають коефіцієнт К, рівний 10Lp K= Imin / S э де Lp - розривна довжина дуги, мм; I min - величина струму в момент часу, що передує обриву дуги, А S - площа поперечного переріза електрода. Цей спосіб дозволяє оцінити стійкість при наявності на поверхні пластин іржі, окалини, а також органічних речовин, що мають органічну природу, у вигляді масел, лаків, фарб, жирових забруднень, захисних покриттів від налипання бризів розплавленого металу та ін. Недоліком цього способу є низька вірогідність отриманих результатів, тому що під час випробувань електрод залишається нерухомим, а в реальних умовах зварювання електрод переміщається уздовж деталі з певною швидкістю. Загальними суттєвими ознаками відомого способу і того, що заявляється є збудження дуги між електродом і пластиною з різним станом поверхні та забезпечення горіння дуги до її обриву. В основу корисної моделі поставлене задачу підвищення точності визначення стійкості горіння зварювальної дуги. Поставлена задача досягається тим, що збуджують дугу між електродом і пластиною з різним станом поверхні й забезпечують горіння дуги при переміщенні електрода по пластині зі швидкістю зварювання, як критерій стійкості горіння дуги приймають коефіцієнт К, рівний С K= 1, С2 де С1 і С2 - кількість бризок електродного металу при зварюванні по пластині з різним станом поверхні. Приклад. Оцінювали стійкість електричної зварювальної дуги при зварюванні порошковим дротом марки ППАНЗ діаметром 2,8мм. Підготували десять пластин зі сталі Ст3 розміром 12´60´400мм. Поверхня п'яти пластин зачистили до металевого блиску. Поверхня інших пластин була покрита різним ваговим змістом іржі. Наплавлення робили на режиму: І зв=350-360 А, Uд=26-28В, швидкість зварювання Vзв=20м/г. Фіксували кількість бризів електродного металу при зварюванні по очищеній і не очищеній пластинам і визначали коефіцієнт К. Одержали наступні результати: при змісті іржі 0,3г/100мм шви К=0,93. При змісті іржі 0,6г/100мм шва коефіцієнт К=0,8, а при змісті іржі 0,75г/100мм шва К=0,71. Якщо оцінювати стійкість горіння дуги по прототипу, то одержимо результати з більшим розкидом параметрів та відсутністю чітко вираженої залежності критерію стійкості від ступеня забруднення поверхні іржею. Джерела інформації: 1. Думов С.И. Технология электрической сварки плавлением. - М.: Машиностроение, 1974.-456с. 2. А.С. 1119798 СССР, Способ оценки устойчивости электрической сварочной дуги / Л.М. Куплевацкий, В.М. Карпенко, М.Г. Лившиц, С.А. Шоно. - Опубл. В Б.И., 1984, №39.