Спосіб визначення функціональної спроможності антирефлюксних анастомозів

29899 Винахід відноситься до медицини, а саме до хірургії і може використовуватися для визначення функціональної спроможності антирефлюксних анастомозів, наприклад біліодигестивних. Відомо, що антирефлюксність анастомозу ви-значається шляхом пневмопресії, а прохідність шляхом рентгенографії (Кирпатовокий И.Д. Кишеч-ный шов и его теоретические основы. - М.: Медгиз. - 1964. - 174 с.; Запорожець А.А. Послеоперацион-ный перитонит. - 1974. – 182 с.). Але ці методи не дозволяють виявити функціональну спроможність анастомозу в процесі функціювання (скорочення) шлунково-кишкового тракту, оскільки виконуються під час наркозу і контрастні речовини вводяться під тиском, значення якого підібрані емпірично, без урахування можливого функціонального наванта-ження органів (тиск, який виникає у просвіті органа при максимальному скороченні у даного індивида). Задачею винаходу є одномоментне визначен-ня наявності рефлюксу, змикання клапаного утво-рення анастомозу при скороченні органу, механіч-ної спроможності анастомозу при сформованій не-прохідності співвиток під час максимального нава-нтаження. Вказана задача досягається шляхом виклику спазму сприймаючого органу між електродами, ді-ючи на нього по обидва боки анастомозу імпульс-ним електричним струмом, розповсюджуючи таким чином контрастну речовину по його порожнині. Спосіб виконують наступним чином. Під час оперативного втручання після форму-вання анастомозу в його зону (у просвіт сприйма-ючого органу) вводять рентгенконтрастну речови-ну (йодліпол). На сприймаючий орган по обидва боки анастомозу на відстані кількох сантиметрів накладають два металеві електроди, на які пода-ють імпульсний прямокутний струм 5-10 мА, на-пругою 5-30 В, частотою 40-50 Гц довжиною імпу-льсу 3-6 мс до виникнення повного скорочення (спазму) органу між електродами. Після цього ви-конують рентгенографію. Проникнення рентгенко-нтрастної рідини в просвіт ірригуючого органу че-рез витоку анастомозу свідчить про наявність рефлюкса і неспроможність замикального апарату під час скорочення органу. Вихід рентгенконтрастної рідини з порожнини органу назовні в зоні анасто-мозу свідчить про виникнення його механічної не-спроможності (порушення герметичності) під час максимального функціонального навантаження (спазму). Приклад виконання способу Експериментальній тварині (собаці) під час оперативного втручання після формування холедоходуоденального анастомозу за способом Ві-тебського, через шлунок після попередньо викона-ної гастротомії, у дванадцятипалу кишку до зони сформованого анастомозу проведено зонд, по якому введено 20 мл йодліполу. На кишку по обид-ві сторони від анастомозу на відстані 5 см накла-дено два електроди з нержавіючої сталі площею по 1 см2 кожен, на які подано імпульсний прямоку-тний струм 10 мА, напругою 20 В, частотою 50 Гц довжиною імпульсу 5 мс на протязі 15 с до виник-нення повного скорочення (спазму) кишки між еле-ктродами. Після цього виконано рентгенографію. Зонд видалено. Гастротомічна рана ушита двома кисетними швами. Лапаротомічна рана пошарово ушита. На рентгенограмі: контрастна рідина част-ково проникла з дванадцятипалої кишки в холе-дох, що свідчить про наявність дуодено біліарного рефлюксу. Пропонований спосіб дозволяє обстежувати зону антирефлюксного анастомозу при максима-льному функціональному навантаженні, характер-ному для конкретного індивіда на предмет наявно-сті рефлюксу, спроможності замикаючого апарату анастомоза, герметичності анастомоза. Спосіб технічно простий і швидкий у виконанні. Може ши-роко використовуватися в клінічній практиці як са-мостійний метод дослідження.