Спосіб проведення пасивної функціональної гімнастики нирок у хворих на хронічний пієлонефрит

Винахід відноситься до медичної галузі і може бути використаний в нефрології, урології, зокрема, у хворих на хронічний пієлонефрит. Лікування хронічного пієлонефриту (ХП) є однією із складних проблем внутрішньої патології. Широке застосування високоефективних антибактеріальних препаратів, що призначаються відповідно до антибіотикограми, часто не приводять до бажаного результату, В ряді випадків причиною незадовільних результатів є недостатня концентрація антибактеріальних препаратів в зоні запалення, неможливість проникнення їх за грануляційний вал запального інфільтрату, а інколи, мікробна флора відіграє лише роль пускового механізму. В подальшому, в патогенезі хвороби провідне місце належить порушенню гемозмін мікроциркулярного русла. Зазначені зміни обумовлюють лінійне зниження функції нирок, гіпоксію та раннє склерозування структурних елементів паренхіми, склеротичні зміни внутрішньониркових артеріол та артерій. Предемонстровано (Пытель Ю.А. и соавт., 1985), що гемодинамічним порушенням, як правило, передують уродинамічні розлади, зумовлені обструкцією сечових шляхів або гормональним дизбалансом на організменному або органному рівні. Відповідно, важливим фактором в підвищенні ефективності лікування ХП є зменшення органної гіперволемії, нормалізація ниркового кровотоку, усунення уродинамічних порушень, покращення відтоку сечі, евакуація мікробної флори та запальних елементів. З огляду на вищезазначене, в комплексній терапії хворих на ХП пропонуються різні засоби і методи з метою стимуляції гемо- і уродинаміки в нирках і сечових шляхах. Рекомендують (Пытель Ю.А., Золотарев И.И., 1985) в комплексній терапії ХП одночасно з антибактеріальними І протизапальними засобами застосовувати фуросемід (лазикс) для пасивної функціональної гімнастики нирок. Суть пасивної гімнастики нирок - (періодичність) чергування функціонального навантаження в період дії діуретика та стану відносно спокою. Медикаментозне навантаження виконує роль гімнастики, що збільшує резистентність нирки до дії патогенного фактору, посилює нирковий кровотік, діурез зменшує органну екстрацелюлярну гіперволемію. Рекомендують проводити пасивну функціональну гімнастику нирок через день, 2 - 3 рази на тиждень в/венним або пероральним прийомом 20-40 мг фуросеміда. Недоліками запропонованого способу є блокада реабсорбції хлоридів і натрію в проксимальних відділах канальцевого апарату, що призводить до вираженої самовтрати (Машковский М.Д., 1989) і в першу чергу калію і натрію, а при ХЛ одним із перших проявів є порушення їх реабсорбції та значний натрій - і калійурез. Внаслідок регулярного прийому фуросеміду можливий розвиток гіпонатріємії розведення, гіпокаліємії і гіпохлоремічного алкалозу з розвитком рефрактерності до препарату (Мухарлямов Н.М., Мареев В.Ю., 1985). Крім того, фуросемід може викликати гіперурикемію і відповідно, приступи подагри; зменшення об'єму циркулюючої плазми і, як наслідок, підвищення в'язкості крові та ризик тромбоутворення, В основу винаходу поставлено задачу удосконалення пасивної функціональної гімнастики шляхом застосування періодичного функціонувального навантаження мінеральною водою типу "Нафтуся" з метою максимального діуретичного ефекту за рахунок зростання ШКФ та мобілізації резервних можливостей органу, зменшення органної гіперволемії. Поставлена задача - удосконалення пасивної функціональної гімнастики нирок вирішується тим, що в стадії навантаження замість салуретика (фуросеміду) застосовується мінеральна вода типу "Нафтуся". Спосіб виконується наступним чином, хворим призначається мінеральна вода кімнатної температури в дозі 10мл на 1кг маси тіла на один прийом через рот, ранком, натщесерце, за 60 хвилин до їди, 1 раз в три дні. Для підтвердження заявленого матеріалу нами проведено серію гострих досліджень на групі добровольців та хворих на хронічний пієлонефрит. Обстежено 23 практично здорових осіб віком 18 - 25 років (чоловіків - 14, жінок - 9), які перебували за однакових умов режиму дня і харчування. Проведенню функціонального навантаження передував 24-годинний період, під час якого обстежувані, що перебували на звичайному водно-харчовому режимі збирали сечу з 3 - х годинними інтервалами. Показники отримані за цей період приймали за вихідні. Для оцінки впливу мінеральної води (MB) обстежувані після навантаження збирали сечу з тим же інтервалом. В пробах сечі, отриманих до і після навантаження, визначали кількість, густину, концентрацію калію, натрію, креатиніну. Вираховували денний, нічний і добовий діурез, і відповідно, екскрецію калію, натрію, креатиніну за ці ж періоди. Проби венозної крові одержували в період до навантаження, вранці, натщесерце. Концентрацію ендогенного креатиніну в зразках крові і сечі визначали за методом Поппера за реакцією Яффе, концентрацію натрію і калію методом полум'яної фотометрії. В кожному з періодів за загальноприйнятими методиками розраховували діурез за хвилину (V), кліренс ендогенного креатиніну (Cек), канальцеву реабсорбцію води (KPH2O), фракцію води, що екскретується (EFH2O). кліренс натрію (CNa+), калію (Cк+), фільтраційні заряди (TNa+, Tк+) фракції, що екскретуються (EFNa+, EFK+). Кліренс ендогенного креатиніну розглядали як міру швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ). Отримані результати наведені в табл.1, 2. Одноразове призначення мінеральної води типу "Нафтуся" здоровим особам призводить до вірогідного зростання ШКФ, CNa+, TNa+, FK+, TK. Зростання ШКФ, при незначних змінах KPH2O, обумовлює вірогідне збільшення денного діурезу. Екскреція натрію за добу зростає за рахунок нічної її фракції, разом з тим, екскреторна фракція натрію суттєво не змінюється. Інший характер змін мав транспорт калію нирками: при стабільному кліренсі зростав фільтраційний заряд та абсолютна реабсорбція, а фракція, що екскретується, вірогідно знижується. В нічний проміжок доби виділення калію з сечою зменшувалось. Екскреція креатиніну за добу зростала. Таким чином, одноразовий прийом MB типу "Нафтуся" в дозі 10мл/кг маси тіла стимулює клубочкову фільтрацію, нирковий транспорт електролітів, збільшує діурез, екскрецію креатиніну і натрію за добу. Вірогідне зростання абсолютної реабсорбції калію, зменшення його екскреторної фракції та зниження екскреції за нічний період доби свідчать про активацію реабсорбції електроліту, що набуває важливого значення при застосуванні MB даного типу у хворих з явищами гіпокаліємії. Подальше дослідження впливу функціонального навантаження MB типу "Нафтуся" на функцію нирок проведемо групі (12 осіб) хворих на ХП. Контролем служили показники фракції нирок 12 практично здорових осіб. Разрахунки показників проводили за тією ж методикою, що і у здорових. Результати спостереження наведені в табл.3, 4. Мінеральна вода призначена в дозі 10мл/кг маси тіла, одноразово, ранком хворим на ХП викликала значні зміни функціонального стану нирок: діурез за хвилину ШКФ, FNa+, TNa+ і TK+ за добу зростали. Відмічено також вірогідне збільшення екскреції креатиніну за добу, переважно в денному діурезі. Під впливом навантаження MB вірогідно зменшується абсолютна екскреція натрію в денному діурезі та EFK+ за добу. Таким чином, мінеральна вода типу "Нафтуся" прийнята всередину одноразово в дозі 10мл/кг маси тіла проявляє виражену діуретичну дію, збільшує ШКФ, одночасно стимулюючи нирковий транспорт електролітів (Na+ і K+). Приймаючи до уваги, що хронічний пієлонефрит часто супроводжується зниженням канальцевої реабсорбції калію і натрію, зміни ниркового транспорту електролітів при навантаженні MB типу "Нафтуся" у хворих на ХП можуть бути розцінені як сприятливі. Приклад 1. Хвора Щ. Діагноз: Хронічний пієлонефрит, вторинний, період активного запалення НН. Правобічний нефропатоз I ступеня. Проведено функціональне навантаження мінеральною водою типу "Нафтуся" в дозі 10мл/кг маси тіла, одноразово, ранком, за 1год. до їди. Після навантаження діурез за перші 4год. 1290мл, діурез за добу - 1710мл. Швидкість клубочкової фільтрації протягом доби склала 239,5мл/хв, канальцева реабсорбція води - 99,5%, кліренс натрію - 0,839мл/хв, калію - 7,38мл/хв. Екскреція натрію - 146,4ммоль, калію - 39,6ммоль, креатиніну - 13,1ммоль нирками за добу.