Спосіб улаштування земляного полотна на засолених грунтах

Спосіб належить до галузі будівництва, зокрема, до будівництва автомобільних доріг у складних природних умовах. При перетинанні солончаків в насипу, капілярне проникнення в земляне полотно ґрунтової води, що утримує розчинні солі, призводить до подальшого засолення ґрунту насипу з наступними наслідками: у разі зволоження таких ґрунтів опір їх зовнішньому навантаженню суттєво знижується, а в дощові періоди можливе сповзання укосів насипів і виїмок; утримувані в ґрунті солі можуть агресивно діяти на дорожнє покриття. Відомі декілька способів улаштування земляного полотна на засолених ґрунтах. Вони мають відмінності, але всі базуються на технології зведення земляного полотна з наступних основних елементів: основи, насипу з гідроізолюючим або капіляроперевним прошарком і дорожнім одягом. При цьому в якості гідроізолюючого прошарку використовують ґрунт 3...5см завтовшки, який оброблений в'язким бітумом або дьогтем [1]. До недоліків цього способу влаштування земляного полотна можна віднести застосування органічних в'яжучих, використання яких збільшує вартість будівництва і негативно впливає на стан навколишнього середовища, а також обмеження - його недоцільно використовувати при содовому засоленні. Найбільш близьким до пропонуємого є спосіб улаштування земляного полотна на засолених ґрунтах, що включає зведення насипу з гідроізолюючим прошарком та дорожнім одягом, при цьому в якості гідроізолюючого прошарку використовують водонепроникнений геотекстиль [1]. До головного недоліку використання геотекстилю можна віднести його високу вартість, що суттєво впливає на загальну вартість будівництва в цілому. Основою корисної моделі є задача удосконалення способу влаштування земляного полотна на засолених ґрунтах, у якому за рахунок застосування в якості гідроізолюючого прошарку поліетиленової плівки "Еколіт ПЕ", досягається економія більш коштовних будівельних матеріалів (геотекстиль, органічні в'яжучі) і, як наслідок", економія матеріальних ресурсів, зменшення шкідливого впливу на навколишнє середовище (не використовуються органічні в'яжучі). Суть використання плівки "Еколіт ПЕ" полягає у наступному: доки плівка знаходиться в тілі земляного полотна, вона захищена від фотодеструкції, а після того, як потрапляє на поверхню землі, після визначеного терміну, наприклад, 20-30 діб для запропонованої моделі земляного полотна автомобільної дороги, руйнується внаслідок абсорбції ультрафіолетових променів та не забруднює почву шкідливими продуктами розкладу (строк фотодеструкції легко регулюється хімічним складом і, для "Еколіт ПЕ", коливається від 3 до 200 діб) [2]. У разі застосування пропонуємого способу влаштування земляного полотна не збільшується тривалість будівництва і немає обмежень щодо застосування в залежності від виду солей, що переважають у ґрунтах даної місцевості. Пропонується земляне полотно влаштовувати наступним чином: спочатку укладають на основи невеликий шар з ґрунту, який ретельно ущільнюють, далі прошарок із поліетиленової плівки товщиною не менш ніж 200 мкм. Якщо ширина плівки менше ширини земляного полотна, то якісну гідроізоляцію у місці стикування забезпечують шляхом накладання одна на одну суміжних плівок на величину не менше ніж на 0,5 м. У разі необхідності можна укласти два прошарки плівки. Після цього зводять основну частину насипу, яку також ущільнюють, та влаштовують дорожній одяг. Суть пропонуємого способу пояснюється графічним матеріалом, де на фіг. у поперечному розрізі показане земляне полотно на засолених ґрунтах. Земляне полотно зводиться на основах 1 і містить насип 2 з гідроізолюючим прошарком - поліетиленовою плівкою "Еколіт ПЕ" 3 і дорожнім одягом 4. Таким чином, застосування пропонуємого способу зведення земляного полотна на засолених ґрунтах, на відміну від інших способів, забезпечує економію матеріальних ресурсів, зменшення шкідливого впливу будівництва на навколишнє середовище. Джерела інформації: 1. Проектування автомобільних доріг: Підручник. У 2ч. Ч.2 / О.А. Білятинський, В.П. Старовойда, Я.В. Хом’як; За ред. О.А. Білятинського, Я.В. Хом’яка. - К.: Вища шк., 1998. - 416С. (С.323-325). 2. Пальгунов П.П., Сумароков М.В. Утилизация промышленных отходов. - М.: Стройиздат, 1990. - 352с. (С.158160).