Спосіб диференційної діагностики гіперпролактинемічних станів у жінок з порушеннями репродуктивного здоров’я

Корисна модель стосується медицини, зокрема акушерства та гінекології, і може бути використана для диференційної діагностики гіперпролактинемічних станів. Незважаючи на значний прогрес у вивченні впливу пролактину на репродуктивне здоров'я жінки, диференційна діагностика гіперпролактинемічних станів залишається актуальною проблемою сучасної гінекології. При скринінговому обстеженні пацієнток з безплідністю гіперпролактинемія діагностується у 20-25% випадків, а при порушеннях менструального циклу і безплідності - в 40-45% [1]. Відомий спосіб діагностики гіперпролактинемії, вибраний прототипом, при якому кристалізують сироватку крові і при наявності в препараті кристалів у формі розгалужених ламелей і/або суцільної сітки із розгалужених ламелей діагностують гіперпролактинемію [2]. Проте лабораторне дослідження сироватки крові, що становить основу прототипу, не дозволяє провести диференційну діагностику форм гіперпролактинемії, зумовлених підвищенням рівня макропролактину та низькомолекулярного пролактину. Тому практичного значення набувають лабораторні дослідження, спрямовані на можливість проведення диференційної діагностики гіперпролактинемічних станів, а саме, на раннє виявлення макропролактинемії. В основу корисної моделі поставлено завдання створити спосіб диференційної діагностики гіперпролактинемічних станів, який дозволить підвищити ефективність діагностики форм гіперпролактинемії та обрати в подальшому адекватну діагностично-лікувальну тактику. Поставлене завдання досягається тим, що у способі диференційної діагностики гіперпролактинемічних станів у жінок з порушеннями репродуктивного здоров'я, що включає лабораторні дослідження, згідно з корисною моделлю, проводять розподіл білків сироватки крові на фракції з різною молекулярною масою методом ультрафільтрації у жінок з діагностованою гіперпролактинемією, після чого виконують безпосередню ідентифікацію макропролактину в отриманій високомолекулярній фракції методом імуноферментного аналізу і в тих випадках, коли рівень макропролактину дорівнює або перевищує 50% від загального рівня пролактину, діагностують макропролактинемію. Рівень пролактину в сироватці крові, який визначають радіо-імунологічним або імуноферментним методами, не завжди корелює з клінічними проявами. Ця невідповідність пояснюється гетерогенністю циркулюючого в крові пролактину. Серед різноманітних молекулярних варіантів найбільш важливими є форми гормону з молекулярною масою 23 і 100кДа (макропролактин), біологічні та імунологічні властивості яких суттєво відрізняються. Макропролактин має більш низьку спорідненість з рецепторами і, відповідно, володіє невеликою біологічною активністю, чим і пояснюється відсутність клінічних ознак гіперпролактинемії у випадках наявності в значній кількості в сироватці даної ізоформи пролактину [3]. Метод ультрафільтрації дає можливість швидко та якісно провести розподіл білків сироватки крові на фракції з різною молекулярною масою. Виявлення макропролактинемії в сироватці крові пацієнток з підвищеним рівнем загального пролактину дасть можливість уникнути постановки хибного діагнозу, призначення непотрібних дороговартісних обстежень та неадекватного лікування. Спосіб диференційної діагностики здійснюють таким чином. Проводять розподіл білків сироватки крові на фракції з різною молекулярною масою методом ультрафільтрації у жінок з діагностованою гіперпролактинемією. Після чого виконують безпосередню ідентифікацію макропролактину в отриманій високомолекулярній фракції методом імуноферментного аналізу. У випадках, коли рівень макропролактину дорівнює або перевищує 50% від загального рівня пролактину, діагностують макропролактинемію. Розподіл білків сироватки крові на фракції з молекулярною масою 100кДа і більше (високомолекулярна фракція) та нижче 100кДа виконували методом ультрафільтрації з використанням концентраторів для центрифуг "Vivaspin 4" (Німеччина), розмір пор в яких розрахований на концентрування білків з молекулярною масою від 100кДа. Мембрани концентраторів встановлені вертикально, що забезпечувало високу швидкість концентрування та мінімізувало забивання пор. Обраний тип концентраторів дозволяв одночасно сконцентрувати білки сироватки крові з молекулярною масою 100кДа і більше (високомолекулярна фракція) та відділити білки з молекулярною масою менше 100кДа. Сироватку крові, розведену фізіологічним розчином у співвідношенні 1:40, поміщали у концентратор і центрифугували при 4000g протягом 30 хвилин при 20°С. У сконцентрованій високомолекулярній фракції білків проводили ідентифікацію макропролактину методом імуноферментного аналізу. Макропролактинемію діагностували в тих випадках, коли рівень макропролактину в сироватці крові дорівнював або перевищував 50% від загального рівня пролактину. Апробація запропонованого способу диференційної діагностики гіперпролактинемічних станів у жінок з порушеннями репродуктивного здоров'я була проведена на 24 жінках з гіперпролактинемією, основними скаргами яких були, переважно, безплідність та порушення оваріально-менструального циклу. Середній вік обстежених пацієнток склав 26,4±4,6 років. Макропролактинемію було діагностовано у 5 пацієнток з попереднім діагнозом ендокринної безплідності. Дана категорія жінок, на відміну від решти обстежених хворих, не потребувала призначення терапії, спрямованої на зниження рівня пролактину, оскільки більша частина його представлена біологічно малоактивною формою макропролактином. Одній пацієнтці з макропролактинемією та синдромом полікистозних яєчників було призначено стимуляцію овуляції кломіфеном, у решти 4 хворих було відкинуто діагноз ендокринної безплідності, зумовленої гіперпролактинемією, та призначено комплекс діагностичних процедур, спрямованих на пошук інших можливих причин безплідності. Запропонований спосіб дозволяє провести диференційну діагностику між гіперпролактинемічними станами, зумовленими підвищеним рівнем макропролактину та низькомолекулярного пролактину, що, в свою чергу, дає можливість визначити подальший алгоритм диференційної діагностики та обрати адекватну лікувальну тактику у жінок з різними формами гіперпролактинемії та порушеннями репродуктивного здоров'я. Джерела інформації: 1. Герасимова Т. В. Бесплодие у женщин с гиперпролактинемией, диагностика и лечение // Репродуктивное здоровье женщины. - 2006. - Т.1, №25. - С.75-78. 2. Патент РФ №2174682, МПК G 01 N 33/48, G 01 N 33/49; Опубл. 10.10.01. 3. Иловайская И. А., Марова Е. И. Биология пролактина // Акушерство и гинекология. - 2000. - №6. - С.3-6.