Спосіб лікування коніотуберкульозу

Винахід відноситься до медицини, зокрема фтізіатрії, і стосується лікування вражених бронхів при коніотуберкульозному бронхоаденіті. Відомий ендотрахеобронхіальний спосіб лікування хворих силікотуберкульозом, за яким після анестезії слизової оболонки дихальних шляхів вводять один з наведених далі лікарських препаратів; 1-2% розчин солютазону, 10% розчин тубазиду, 5-10% розчин солюзиду, 10% розчин ПАСК, стрептоміцин 500000 ОД при необхідності в сполуці з бронхолітиками (ефедрин 5% -0,5мл), еуфілін (2,4% 0,5-1,0 мл), ферментами (трипсин 10-25 мг). емульсією гідрокортизону (по 12,5 мг)[1]. Термін лікування неускладненого туберкульозного бронхоаденіту - 8-10 місяців, а у випадках відсіву в паренхіму легенів - 10-14 місяців, а про лікування коніотуберкульозного бронхоаденіту, ускладненого лімфобронхіальними свищами, у вказаних методичних рекомендаціях нічого не говориться. В основу винаходу покладено завдання створити такий спосіб лікування коніотуберкульозу, який дозволяє вкоротити термін лікування та покращення залишкових змін в бронхах і зменшити кількість рецидивів або загострень процесу у хворих з лімфобронхіальними свищами. Для цього хворим вводять ендобронхіально рифампмцин з гідрокортизоном на протязі 2-х днів, тубазид, токофенол і лідазу - на третій день і повторюють чергування препаратів на протязі місяця. Такий спосіб лікування ефективніший тому, що протитуберкульозні та патогенетичні препарати вводять в вогнище враження (лімфоброцхіальний свищ та грануляції навколо нього), при цьому досягається висока концентрація їх, яка сприяє заживлению лімфобронхіального туберкульозу в короткий термін. Спосіб лікування коніотуберкульозу здійснюють таким чином. Хворому проводять бронхоскопію і при виявленні в бронхах бронхолімфатичних свищів Інтрабронхіально вводять до місця враження за допомогою резинового катетера 25-50 мл хімопсину для санації бронхів, а потім 40-50 одиниць гідрокортизону і 0,3 г рифампіцину, розведеного в 3-5 мл гемодезу, два дні підряд, а на третій день – 64 одиниці лідази, 1 мл 30% масляного розчину токоферолу ацетату і 3 мл 10% розчину тубазиду. При цьому ефективне лікування досягається завдяки здатності гідрокортизону затримувати дозрівання грануляцій в з'єднувальну тканину і фібролітичному діянню лідази і токоферолу ацетату, що прискорює інволюцію туберкульозного процесу. Попереднє введення хімопсину який сприяє очищенню коніотуберкульозних свищів від казеознонекротичних мас, а слизової оболонки від згустків мокроти, допомагає проникненню лікарських препараті в через свищ у вражений коніотуберкульозний вузол. Приклад. Хвора М., 66 років (Історія хвороби № 675), домогосподарка, в минулому двірник. Скарги на болі в грудях, переважно справа, кашель з мокротою, що важко відділяється, поганий апетит. Захворіла після переохолодження. В минулому нічим не хворіла. Об'єктивно: середнього зросту, зниженої ваги тіла. Периферичні лімфовузли не збільшені. Голосове тремтіння ослаблене справа спереду донизу від четвертого ребра. Тут же скорочення перкуторного звука, а при аускультації - ослаблення дихання. Аналіз крові Ер. 4,5 · 1012, Нб 125 г/л ШОЕ - 25 мм/год., л - 7 · 109. Формула п-1, с-1, л-21, м-4. В мокроті МБТ не знайдені, атипові клітини також не знайдені. Проба Манту з 2 ТЕ - папула 4 мм. На оглядовій рентгенограмі і правій боковій визначаються кальцинати в фіброзно змінених коренях, середня доля має стрічкоподібну форму гомогенного затінення. Висновок: ателектаз в області середньої долі, "синдром середньої долі" невідомого генезу. При бронхологічному обстеженні встановлено: на медіальних стінках правого головного і стовбурового бронхів серед пігментованих (чорних) плям наявні 3 втягнутих р убці, що містять вугільний пігмент, В гирлі середньо-дольового бронху -функціонуючий свищ, оточений грязно-сірого кольору грануляціями, стенозуючими просвіт цього бронха на 2/3. Із стенозованого гирла середньо-дольового бронха виділяється мокрота, що містить чорні частки. Здійснено щипцеве віддалення грануляцій. Висновки: Лімфобронхіальний свищ з грануляціями в гирло середньо-дольового бронха. Численні рубці після проривів в правий головний, стовбуровий й середньодольовий бронхи коніотуберкульозних бронхіальних лімфатичних вузлів. Стеноз II ступеню середньо-дольового бронха, викликаний бронхо-лімфатичним коніотубер-кульозом процесом. У взятому при біопсії матеріалі знайдені гігантські клітини і макрофаги, заповнені пігментом. При дослідженні в люмінесцентному мікроскопі мазків, приготовлених із змивів з бронхів, знайдені мікробакгерії туберкульозу МБТ+. Був поставлений діагноз: Туберкульоз внутрішньогрудних лімфовузлів в сполуці з коніозом непрофесійного походження коніотуберкульозний бронзоаденіт в фазі розпаду МБТ+. Численні рубці після проривів коніотуберкульозних лімфовузлів в правий головний і стовбуровий бронхи. Лімфобронхіальний свищ правого середньо-дольового бронха з розростанням туберкульозних грануляцій і стенозом цього бронха II ступеню. Ускладнення: ателектаз в ділянці середньої долі - "синдром середньої долі". Хворій проводилось комбіноване лікування протитуберкульозними препаратами і інтрабронхіальними вливаннями в правий головний, стовбуровий і середньо-дольовий бронхи 0,3 г рифампіцину, розведеного в 5 мл гемодезу 1 50 одиниць гідрокортизону на протязі двох днів, а на третій день 3 мл 10% тубазиду, 1 мл 30% масляного розчину токоферолу ацетату і 64 одиниці лідази, при цьому чергування повторювалось на протязі одного місяця. Проведена в кінці курсу лікування бронхоскопія показала, що наступило значне розсмоктування лімфобронхіальних рубців, що були напочатку лікування і відбулося без-рубцеве заживления свища в середньодольовому бронху. Таке заживления лімфобронхіального коніотуберкульозного процесу викликало відновлення провідності середньо-дольового та інших бронхів, і, внаслідок цього, відбулося відновлення заповнення повітрям ателектазованої середньої долі правої легені. Хвора виписана через 6 міс. хіміотерапії і повторно за допомогою не зверталась. Знаходиться під наглядом міськтубдиспансеру уже 5 років. Спосіб дозволяє скоротити термін лікування загострення процесу і попередити рецидиви захворювання у хворих з лімфобронхіальними свищами.