Препарат “ембріогель” для зовнішнього застосування та спосіб його отримання

Винахід належить до галузі медицини і може бути використаний для лікування уражень шкіри різної етіології: опікових; донорських, що утворюються після видалення шкірного клаптя при виконанні операції аутодермопластики; отриманих в наслідок відмороження, флегмонозного запалення. Найбільш близьким до препарату, що заявляється, є препарат "Гемонейронал", до складу якого входять кріоконсервовані клітини ембріональної печінки та нейрональної тканини людини [1]. Недоліком цього препарату є недостатньо висока ефективність щодо лікування захворювань шкіри. Це пов'язано з тим, що в препараті відсутні ембріональні фібробласти, керотіноцити, хондроцити та інші клітини, які впливають на репаративні процеси. Крім того, "Гемонейронал" являє собою суспензію клітин, однак для зовнішнього застосування потрібна густа консистенція препарату, яка забезпечувала б депонування клітин на поверхні шкіри. В основу винаходу поставлено задачу створити більш ефективний клітинний препарат для зовнішнього застосування. Ця задача вирішується тим, що препарат, який містить кріоконсервовані клітини ембріональної печінки людини, згідно з винаходом додатково містить кріоконсервовану культуру клітин тіла ембріона людини і, як основу, гель метилцелюлози (МЦ). Введення в препарат культури клітин тіла ембріона людини сукупно з клітинами ембріональної печінки дозволяє підвищити лікувальний ефект препарату. Препарат "Ембріогель" стимулює грануляцію та епітелізацію, що прискорює загоювання шкірного покриву, підвищує захисні властивості тканини, при інфікуванні ран сприяє очищенню раневої поверхні від гною. Гелева основа забезпечує депонування ембріональних клітин на певний час і таким чином пролонгує їх дію. Гель МЦ широко застосовується у фармацевтичній практиці. Він стійкий при збереженні і не піддається впливу мікроорганізмів [2]. Найбільш близьким до способу, що заявляється, є спосіб одержання препарату "Гемонейронал" [1]. Згідно зі способом печінку і мозок ембріона людини дезагрегують, фільтрують крізь капроновий фільтр і фасують в пластикові ємності, кріоконсервують і зберігають в умовах рідкого азоту. Однак цей спосіб не може бути використаний для одержання препарату "Ембріогель", тому що призначений для отримання клітинного препарату у вигляді суспензії, і до того ж передбачає сумісну обробку клітин. У зв'язку з цим задачею винаходу є створення способу отримання гелевого клітинного препарату "Ембріогель" для зовнішнього застосування. Ця задача вирішується тим, що в способі, який включає одержання суспензії клітин ембріональної печінки людини і її кріоконсервування, за винаходом додатково культивують клітини тіла ембріона людини, одержану культур у клітин змішують з суспензією клітин ембріональної печінки і гелем МЦ у співвідношенні 1:1:2, після чого консервують. Приклад здійснення способу. Ембріон не менш 6 тижнів гестациї одержують методом вакуумекстракції [3], переносять у флакон одноразового використання із стерильним фізіологічним розчином з антибіотиком. Печінку ембріона відпрепаровують і дезагрегують в скляному гомогенізаторі. Одержану суспензію фільтрують крізь капроновий фільтр, оцінюють клітинний склад за кількістю і життєздатністю (підрахунок в камері Горяєва, фарбування 0,2% розчином суправітального барвника трипанового синього). Клітини тіла ембріона дезагрегують і піддають трипсинізації та подальшому культивуванню відповідно загальновідомій методиці [4]. Клітини печінки і отриманої культури змішують в умовах стерильного бокса у співвідношенні 1:1 та додають рівний об'єм попередньо стерилізованого метилцелюлозного гелю. З досліджуваних концентрацій гелю найбільш зручною для нанесення на поверхню рани є 1,5% концентрація. Більш високі концентрації гелю не використовували, тому що висока в'язкість гелю утрудняє проведення стерильних маніпуляцій, зв'язаних зі змішуванням його з клітинами, розфасовкою в ампули і нанесенням на уражену ділянку. Препарат вміщують в стерильні ємності по 2мл, піддають кріоконсервуванню до -196°С і зберігають в умовах рідкого азоту, маючи можливість для проведення бактеріологічного і вірусологічного контролю. Джерела інформації. 1. Пат.України №45693А, Кл. А61К35/48, 35/30, 35/407, 2002. 2. М.Т. Алюшин, А.И. Артемьев, Ю.Г. Тракман. Синтетические полимеры в отечественной фармацевтической практике. - М.: Медицина, -1974. -С.152. 3. Пат. України №36518А, Кл. С12N5/00/, 2001. 4. Д.Б. Голубев, А.А. Соминина, М.Н. Медведева. Руководство по применению клеточных культур в вирусологии. - М.: Медицина, 1976. -с.41.