Спосіб моделювання хронічного алкоголізму в експерименті

Винахід відноситься до експериментальної медицини, зокрема для експериментального моделювання хронічного алкоголізму. Відомий спосіб моделювання алкогольних вісцеропатій (Авт. св. СССР № 1628077, кл. G 09 В 23/28, опублик. 1991), який полягає в тому, що для моделювання алкогольних вісцеропатій при експериментальному хронічному алкоголізмі здійснюють блокаду альдегідцегідрогенази шляхом дошлункового введення тетураму в дозі 25мг/кг у вигляді суспензії на 48%-му розчині етанолу 1 раз в 4 дня. Недоліком даного методу є те, що він не відтворює етапи експериментального алкоголізму. Прототипом до заявленого методу є метод [Majcshrowiez // Physiopharmacologia 1975. Vol. 43. P. 245254], в основі якого лежить примусова алкоголізація експериментальних тварин (щурів) шляхом введення субмаксимально переносимих доз алкогольного напою дошлунково, через зонд. Проте, дана модель не дозволяє прослідкувати патоморфологічні зміни у процесі динаміки становлення і розвитку хронічного алкоголізму відповідно до стадійності клінічного перебігу алкогольної хвороби у людини, оскільки, не враховує біологічні, нейрофізіологічні фактори формування алкогольної мотивації, толерантності до алкоголю та розвитку фізичної залежності. Для усунення вказаних недоліків пропонується "Спосіб моделювання хронічного алкоголізму в експерименті", який полягає у примусовому дошлунковому введенні міцного алкогольного напою в організм тварин. Методика виконання. Для врахування активності ендогенних і екзогенних чинників які будуть визначати формування і становлення етапів експериментального алкоголізму, ми пропонуємо дотримуватись певних умов алкоголізації. Для експерименту використовувати щурів - самців: що пов'язано з особливостями функціонуванням ферментних систем, які беруть участь у метаболізмі алкоголю, активність яких регулюється статевими гормонами, відсутністю у самців циклічних гормональних коливань. За основу відбору тварин для експерименту прийняти метаболічну індивідуальність. Для цього шляхам подвійного "алкогольного наркозу" - введенням внутрішньоочеревенно 4,5г/кг етанолу у вигляді 25% розчину розділити тварин на групу короткосплячих (середня тривалість бокового положення 60±5хв.), і груп у довгосплячих (середня тривалість бокового положення 180±5хв). Провести повторне тестування (введенням внутрішньочеревно 4,5г/кг етанолу у вигляді 25% розчину) серед тварин з груп короткосплячих. Із цієї гр упи відібрати тварин з часом перебування у боковому положенні 60 ± 5хв. Використовувати для моделювання експериментального хронічного алкоголізму тварин з групи короткосплячих. Тварини з групи довгосплячих є надмірно чутливими до токсичної дії алкоголю (знижена активність алкогольдегідрогенази, низький рівень алкогольної мотивації) і є непридатними для експерименту. Розрахунок добової дози алкоголю проводити з урахуванням функціонування етанолокисляючих систем тварин. Для моделювання токсичних ефектів алкоголю вводити субмаксимально переносимі дози 12г/кг-15г/кг чистого алкоголю, які значно перевищують величину базального метаболізму етанолу. Для формування алкогольної мотивації (перший етап експерименту, алкоголізація протягом 5 діб) у тварин пропонуємо відтворення емоційно-стресових умов: - тварин утримувати в індивідуальних клітках, з вільним доступом до води, в умовах 12-годинного циклу освітленносгі, при температуратурі в приміщенні, 5° - 10°С°; - протягом перших п'яти діб експерименту, по дві години кожен день піддавати тварин стресовому впливові, шля хом переміщення у закритих камерах у вертикально-горизонтальному напрямку; - введення алкоголю здійснювати чотири рази на добу у період зниженої (8год. і 14год.) і підвищеної (18год. і 22.год.) емоційності у щурів, що обумовлює зміну перебігу біоритмічних процесів окремих систем і організму в цілому, і в свою чергу буде ендогенним чинником формування мотивацій; - з першої по п'яту добу експерименту вводити 12г/кг алкогольного напою у перерахунку на чистий алкоголь; З шостої по дев'яту добу експерименту, на момент розвитку толерантності, подобово збільшувати дозу алкогольного напою: 12г/кг - 13г/кг - 14г/кг - 15г/кг; На момент появи ознак розвитку фізичної залежності з десятої по дванадцяту добу здійснювати введення субмаксимально переносимих доз алкогольного напою - 15г/кг. Дана методика використана у 132 тварин, отримано модель хронічного алкоголізму яка характеризується стадійністю: так на першому етапі алкоголізації (протягом п'яти діб) у тварин розвивався седативний ефект і атаксія - у клінічному аспекті перебігу алкогольної хвороби відповідає періоду формування алкогольної мотивації; на другому етапі алкоголізації (протягом дев'яти діб) у тварин розвивається толерантність до алкоголю, що у клінічному аспекті перебігу алкогольної хвороби відповідає періоду формування толерантності до алкоголю; на третьому етапі алкоголізації (протягом дванадцяти діб) у тварин виникає гіперзбудливість, спонтанна вокалія, судоми, що у клінічному аспекті перебігу алкогольної хвороби відповідає періоду розвитку фізичної залежності.