Спосіб виготовлення судинного протеза

Винахід стосується хірургії, а саме реконструктивної судинної хірургії, і може бути використаний для виготовлення протезів, які дозволяють здійснювати профілактику гнійно-септичних ускладнень реконструктивних судинних операцій. Провідною причиною невдач оперативного лікування хворих з патологією аорти і судин нижніх кінцівок є висока імовірність виникнення післяопераційних гнійно-запальних ускладнень, а наявність у рані стороннього предмету у вигляді судинного протезу часто приводить до агресивності інфекційного процесу, який виник. Останній виявляє тенденцію до генералізації і приводить до високого проценту ампутацій і летальних кінців. Нагноювальні процеси часто не коригуються загальновживаною антибактеріальною терапією. Відомий спосіб виготовлення судинного протезу, який полягає в нанесенні у вигляді шару препаратів ріфампіцина і гепарина у суміші з медицинським желатином на внутрішню поверхню синтетичної трубки і фіксації за рахунок адгезії желатина (див. R.Clark et H.Morgaf, Arch.Surg., 1974, Vol. 109, p.159-162). Технічне рішення, що його описано, дозволяє надати протезу антимікробні і тромборезистентні властивості, але до його недоліків слід віднести вузький антимікробний спектр. З відомих способів виготовлення судинного протезу найбільш близьким до винаходу по технічній суті і результату, що досягається, є спосіб виготовлення протезу, описаний Praclad (див. Praclad A., etc. Arch.Surg., 1981, Vol. 47, №12, p.515-518). Він включає перед імплантацією судинного протезу фіксацію до нього антибактеріальних препаратів. При цьому фіксація здійснюється шляхом замочування експлантатів у розчинах антибактеріальних препаратів на той чи інший строк і просочування протеза. Як антибактеріальні препарати використовують пеніцилін, оксацилін і цефазолін, а як експлантати - синтетичні трубки з дакрону і PTFE. Цей спосіб простий і легко здійсненний в умовах клініки, але до його недоліків слід віднести вузький антимікробний спектр протезів, що виготовляють за його допомогою і нестійку фіксацію антибіотиків до стінки протезу (12-36 годин). Перелічене робить згаданий спосіб неефективним. У основу винаходу поставлене завдання створення удосконаленого способу виготовлення судинного протезу, у якому покращення споживчих властивостей протезу (розширення антимікробного спектру і стійка фіксація антимікробної сполуки) забезпечується фіксацією до нього металевого срібла і за рахунок цього досягається запобігання інфікування імплантованого судинного експлантата у післяопераційному періоді. Поставлене завдання вирішується також тим, що у способі виготовлення судинного протезу, який включає фіксацію до тіла протезу антимікробної сполуки, згідно винаходу як антимікробна сполука використовується нульвалентне срібло, а фіксацію здійснюють імпрегнуванням металевим сріблом у реакції «срібного дзеркала». Введення металевого срібла спосіб його фіксації дають змогу як досягнути підвищення антимікробних властивостей протезу, так і забезпечити стійку фіксацію використаної антимікробної сполуки, а також забезпечити ці властивості не тільки у поверхневому шарі. Відомо, що у основі терапевтичної дії срібла лежить його здатність дезактивувати життєво важливі процеси шляхом інгибірування сульфгідрильних груп ферментних систем мікробної клітини та її токсинів. Заявнику невідомі приклади виготовлення судинних протезів шляхом імпрегнування їх металевим сріблом у реакції «срібного дзеркала». Заявнику відомий протез «Inter Gard Sillver», який містить синтетичну трубку і нанесене на її поверхню покриття у вигляді шару емульгованого срібла (Europ. Journ. of Vascul. and Endovascul. Surg., Vol. 18, №2, p.2324), але спосіб виготовлення згаданого протезу є комерційною таємницею фірми. Слід також додати, що ціна кожного такого протеза надзвичайно висока і недоступна звичайному споживачу українського ринку. Можна припустити, що ця ціна великою мірою зумовлена складністю і дорожнечею технології виготовлення. Згадані ознаки у сукупності дозволяють забезпечити спрощення технології виготовлення і зменшити за рахунок цього вартість судинного протезу, надати якісно нові характеристики самому протезу. Це останнє покращує якість хірургічного лікування, а саме: зменшує процент ампутацій і летальних кінців. Докладний опис винаходу суміщено з прикладом його конкретного виконання. Імпрегнація - це просочення тканини, яке набувається як наслідок хімічної реакції. Задля надання бактерицидних властивостей судинний протез з синтетичних ниток поміщають до суміші 20% розчину нітрату срібла і 10% розчину аміаку після розчинення осадку, який первісне утворився. Потім до просоченого отриманим розчином протезу асептичне додають стерильні 40%-ний розчин глюкози і дистильовану воду і отриману суміш нагрівають при 100°С (наприклад, на водяній бані) 2AgNO 3 + 2NaOH ® Ag2O + 2NaNO3 + H2 O Ag2O + NH3 + H2O ® 2Ag(NO3 )2 OH Просочений як наслідок описаних реакцій металевим сріблом судинний протез промивають від залишків металевих частинок срібла і реактивів, які нещільно осіли. Перевагою винаходу є спрощення технології виготовлення судинного протезу, зменшення ризику інфікування трансплантату, а значить і гнійно-септичних ускладнень. Тобто зменшується кількість повторних хірургічних втр учань, що дозволяє суттєво знизити процент ампутацій і летальних кінців при лікуванні хворих з патологією аорти і судин нижніх кінцівок. При цьому вартість виготовлення протезу і технологія доступні і не представляють технологічних і фінансових тр уднощів. Проведені авторами бактеріологічні дослідження дозволили виявити, що імпрегновані нуль-валентним сріблом (в реакції «срібного дзеркала») протези зберігали бактеріостатичну активність по відношенню до грамнегативної і грампозотивної мікрофлори впродовж 10 і більше діб при збереженні у висушеному стані при кімнатній температурі (18-22°С). Таким чином, при використанні винаходу з'являється можливість здійснити (не в ході операції) виготовлення стандартизованих протезів для наступної імплантації, що дозволяє значно покращити профілактичні заходи при загрозі нагноювання синтетичного протезу.