Спосіб оцінки регенераторних змін слизової оболонки бронхів в залежності від перебігу бронхолегеневого процесу у дітей

Реферат: Винахід належить до галузі медицини, зокрема, педіатрії та патоморфології і може бути використаний для удосконалення діагностики та терапії бронхолегеневих захворювань у дітей. У даному винаході використані такі маркери дослідження: а) субпопуляційний склад бронхіального епітелію; б) функціональна активність тканинних макрофагів; в) рівень експресії матриксної металопротеїнази (ММР), що дають можливість діагностики хронізації бронхолегеневого процесу на ранніх етапах. UA 100812 C2 (12) UA 100812 C2 UA 100812 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Винахід належить до галузі медицини, зокрема, педіатрії та патоморфології і може бути використаний для удосконалення діагностики та терапії бронхолегеневих захворювань у дітей. Серед усіх соматичних захворювань у дітей, незважаючи на існуючі способи профілактики і лікування, хвороби верхніх та нижніх дихальних шляхів продовжують займати значну питому вагу (Антипкін Ю. Г., Арабська Л. П. /До питання діагностики перехідних форм рецидивуючого бронхіту у дітей // Перинатологія та педіатрія - 2003. - № 3. - С. 26-28.). Особливого значення набула проблема діагностики, лікування та вторинної профілактики рецидивуючих бронхітів та бронхіальної астми у дітей, оскільки ці патології у подальшому визначають формування хронічних бронхолегеневих захворювань як у дітей, так і у дорослих (Антипкін Ю. Г., Арабська Л. П., Смірнова О. А. та співав. /Сучасні підходи до діагностики, профілактики рецидивуючих і хронічних бронхітів у дітей // Методичний посібник, Київ, 2003.-121 с. та Журавлев А. В. / Цитологическая диагностика при хронических воспалительных заболеваниях легких // Проблемы пульмонологии. - Вып. 8.-1990. - С. 219-223.). Актуальним залишається питання поглибленого вивчення стану слизової оболонки бронхів та факторів місцевого захисту. Проведення цитоморфологічних та імуноцитохімічних досліджень допомагає ідентифікувати глибину запального процесу, тобто, оцінити ступінь його активності, відображає неспецифічну резистентність легень до дії мікробних і вірусних агентів (Антипкін Ю. Г., Арабська Л. П. /До питання діагностики перехідних форм рецидивуючого бронхіту у дітей // Перинатологія та педіатрія - 2003. - № 3. - С. 26-28.). Для цитологічного та імуноцитохімічного дослідження широко використовують бронхоальвеолярні змиви та браш-біопсії, отримані під час ендоскопій, які дозволяють встановити характер запалення слизової оболонки бронхів, виявити співвідношення запального і алергійного компонентів. Крім того, цей спосіб дозволяє охарактеризувати стан локального клітинного захисту й зробити висновок про необхідність антибактеріальної терапії та її ефективність. При не чітко вираженій клінічній симптоматиці цитологічне дослідження може слугувати важливим додатковим методом у діагностиці хронічних бронхолегеневих захворювань. В останні роки цитологічні дослідження поповнилися важливими для діагностики імуноцитохімічними методами, які набувають широкого застосування у світі. Особливе місце серед них займають методи, направлені на виявлення рецепторів апоптозу та проліферації. (Артамонов Р. Г. /Бронхиты у детей. // Российский педиатрический журнал.-2000. - № 5. - С. 5859 та Бондаренко Г. І./ Програмована смерть, апоптоз і некроз: загальні риси і відмінності (огляд літератури) // Перинатологія і педіатрія.-2001. - № 2. - С. 45-47). Паралельно з клінічною картиною для оцінки перебігу бронхолегеневого процесу у дітей використовують відомі способи діагностики: Відомий пат. 47313, Україна, спосіб діагностики запалення легеневої паренхіми при нападах бронхіальної астми в дітей (Колоскова О. К., Іванова Л. А., Воротняк Т. М., Гончарук Р. І.), в якому проводиться дослідження індексу стимуляції нейтрофілів крові, визначають індекс стимуляції нейтрофілів крові та протеолітичну активність за лізисом азоколу, вміст метаболітів монооксиду нітрогену в конденсаті видихуваного повітря і, при показниках індексу стимуляції нейтрофілів за НСТ-тестом більше 0,76 у.о., протеолітичної активності за лізисом азоколу більше 0,27 мл/год. і вмісті метаболітів монооксиду нітрогену більше 45,0 мкмоль/л у конденсаті видихуваного повітря, діагностують запалення легеневої тканини при нападах бронхіальної астми у дітей. Недоліком даного способу є можливість отримання хибних результатів при заборі конденсату видихуваного повітря - порушення пацієнтом правильності підготовки до забору конденсату, а також цей спосіб не дає можливості визначити особливості регенераторних змін слизової оболонки бронхів. Відомий спосіб - пат. 46515, Україна, спосіб діагностики стану слизової оболонки бронхів у дітей молодшого віку з рецидивуючим бронхітом в період ремісії (Кінаш Ю. М., Крючко Т. О., Гасюк А. П.), який включає отримання досліджуваного матеріалу, дослідження мазків з подальшим визначенням стану миготливого епітелію та наявності запальної реакції слизової оболонки бронхів, використовують малоінвазивний метод забору харкотиння з наступним морфоцитохімічним дослідженням отриманого матеріалу шляхом додаткового використання спеціальних патогістохімічних методик забарвлення в декілька етапів: I - забарвлення за Папенгеймом, II -НСТ та ЛКБ-тест, III етап - забарвлення амідо-чорним, і при зниженні співвідношення миготливих клітин до келихоподібних (4:1 до 2:1), порушенні цілісності мембрани миготливих клітин та переважанні стадії секреції у келихоподібних клітинах, наявності більше 70 % дистрофічно змінених клітин, присутності лейкоцитів (до 15-20 в полі зору), бактерій макрофагів (7-8 в полі зору) та плазматичних клітин діагностують запальну реакцію на 1 UA 100812 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 слизовій бронхів (ендобронхіт), а переважання макрофагів, нейтрофілів в стадії цитокінезу та утворення гнійних тілець зі зниженими показниками НСТ - (до 3 %) та ЛКБ-тестів (до 30 %) є ознакою в'ялості фагоцитозу та виснаження захисних механізмів в бронхах. Недоліком даного способу є те, що при заборі матеріалу дослідження є значна вірогідність попадання до досліджуваного матеріалу не тільки секрету з нижніх відділів бронхів, а й з верхніх відділів бронхіального дерева, що веде до не достовірності отриманих результатів. Найбільш близьким за технічною суттю є "Спосіб діагностики запальних змін дихальних шляхів у дітей з захворюваннями органів дихання" (Антипкін Ю. Г., Лапшин В. Ф., Задорожна Т. Д., Уманець Т. Р., Пустовалова О. І. / з.201109545 Україна від 29.07.2011). Автори досліджують індуковане мокротиння та оцінюють клітини бронхіального епітелію і клітинні елементи крові з застосуванням 10 % розчину натрію хлориду, що дозволяє отримати мокротиння з нижніх дихальних шляхів, при чому збільшення келихоподібного та дистрофія війкового епітелію свідчить про активність запального процесу. Даний спосіб є інформативним, але при цьому для дослідження отримується мокротиння не тільки з нижніх відділів бронхів, а з усього бронхіального дерева, пройшовши через ротоглотку. В основу запропонованого способу оцінки регенераторних змін слизової оболонки бронхів в залежності від перебігу бронхолегеневого процесу у дітей покладена задача визначення маркерів регенераторної здатності епітелію бронхіального дерева, яке свідчить про її зниження при бронхіальній астмі у поєднанні з активацією процесів апоптозу та зниженням його регуляторних процесів, що є одним із патогенетичних механізмів розвитку пневмосклерозу при бронхіальній астмі (БА) та іншій бронхолегеневій патології, врахування виявлених змін при терапії БА і рецидивуючих бронхітів дітей з бронхообструктивним синдромом - активації процесів репарації слизової оболонки бронхів дозволить зменшити частоту ускладнень та хронізації бронхолегеневого процесу. Поставлена задача способу оцінки регенераторних змін слизової оболонки бронхів в залежності від перебігу бронхолегеневого процесу у дітей вирішується шляхом бронхоскопії, згідно винаходу, додатково у мазках лаважної рідини і браш-біопсіях досліджуються показники: а) субпопуляційний склад бронхіального епітелію - при переважанні у субпопуляційному складі бронхіального епітелію базального епітелію та зниженні кількості війчастих клітин з одночасним збільшенням їх дистрофії (структурно-функціональна перебудова клітин респіраторного тракту) діагностується глибоке ураження слизової оболонки бронхів; б) функціональна активність тканинних макрофагів (антигени до макрофагів CD-169) - при підвищенні експресії антигенів (3 бали і вище) діагностується зміна регуляції захисного характеру активації макрофагів на ушкоджуючий; в) рівень експресії матриксної металопротеїнази (ММР) - при підвищенні експресії антигенів до макрофагів з одночасним підвищенням експресії матриксної металопротеїнази (2 бали і більше) з переважанням у мембранних структурах клітин діагностуються зміни регенерації слизової оболонки бронхіального дерева та формування хронічного процесу - фіброзносклеротичних змін у структурі бронхів. Причинно-наслідковий зв'язок заявлених маркерних показників з позитивним результатом, що досягається, полягає у наступному: патогенез формування хронічного процесу у бронхолегеневій системі пов'язаний з розвитком фіброзно-склеротичних змін у слизовій оболонці бронхів. Значну роль у формуванні цього процесу відіграють макрофаги, активація яких призводити до комплексу структурно-функціональних змін, направлених на підвищення захисних властивостей клітин. Макрофаги є ключовим компонентом вродженого імунітету. Скоріше за все, від їх активності та функціональності, ніж від кількості, залежить характер протікання процесу: недостатня стимуляція ланцюгів імунітету може викликати хронізацію процесу з наступним залученням до ушкодження інших органів, в зоні яких запальна реакція має місце. Одна із основних функцій макрофагів - елімінація клітинного детриту та апоптичних клітин. При порушенні механізмів регуляції захисний характер активації макрофагів змінюється на ушкоджуючий. Ушкоджуючий ефект проявляється при надлишковій або пролонгованій активації макрофагів і проявляється дією на оточуючі клітини високоактивних продуктів секреції макрофагів, які мають цитотоксичний ефект та пов'язані і індукцією апоптозу клітин-мішеней, крім того, підвищується активність лізосомних ферментів, що проявляється підсиленням фагоцитарної активності макрофагів. Макрофаги можуть порушувати свою скевенджерну (виведення клітинного детриту та апоптозних клітин) функцію. Однією з причин цього являється порушення взаємодії з позаклітинним стромальним фактором, а взаємодія стромального фактору з макрофагами 2 UA 100812 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 призводить до порушення рецепторної функції макрофагів (скевенджерні рецептори - тип А). Враховуючи цю скевенджерну функцію макрофагів, важливими є оцінка матриксної (стромальної) маталопротеїнази, яка приймає участь в деградації клітинного матриксу та міграції клітин. Матриксні металопротеїнази (ММР) активуються паралельно на прозапальному фоні разом з інтерлейкіном-1 (IL-1) та фактором некрозу пухлин (TNF) і залучені в деградацію клітинного матриксу та міграцію ендотеліальних клітин. Запалення, яке індукується IL-1, супроводжується підсиленою експресією та активністю ММР, тобто, підсилена експресія ММР асоційована з хронічним запальним процесом. Запропонований спосіб вирішується наступним чином: бронхоскопія виконується вранці натщесерце, під час якої проводиться забір лаважної рідини та браш-біопсія слизової оболонки бронхів. Робляться мазки лаважної рідини та відбитки від слизової оболонки бронхів, підраховуються клітини бронхіального епітелію, в тому числі клітини війкового епітелію в стані дистрофії. При проведенні дослідження використовуються різні методи: 1. Загальноцитологічні - забарвлення за Романовським-Гімзе; 2. Морфометричні: а) підрахунок клітин з дистрофічними змінами (жирова та гідропічна дистрофії) у перерахунку на 500 клітин; б) підрахунок клітин, які характеризують інфільтрацію (нейтрофілів, лімфоцитів, еозинофілів та мактрофагів) у перерахунку на 500 клітин. 3. Імунологічні методи: а) непрямий стрептавідин-пероксидазний метод виявлення антигенів до макрофагів; б) непрямий стрептавідин-пероксидазний метод виявлення експресії матричної металопротеїнази. в) непрямий стрептавідин-пероксидазний метод виявлення експресії ядерного антигену проліферативної активності клітин. Протокол забарвлення наступний: проводиться фіксація мазків після заморозки (-20 ºС) в ЗФА (забуферний формалін-ацетон), блокування ендогенною пероксидазою або 3 % розчином пероксиду водню, обробка предметного скла водою, блокування неспецифічних протеїнових сполук двома краплями 1 % BSA (бичачий сироватковий антиген), промивка в PBS-буфері (фосфатний буфер, рН-7,4), нанесення первинних антитіл до антигену макрофагів (фірма DAKO, Данія) на одну годину. Далі промивають в PBS-буфері і наносять вторинні антитіла, промивають в PBS-буфері, наносять дві краплі комплексу стрептавидін-пероксидази та інкубують протягом 30 хв., промивають і наносять АЕС (аміноетілкарбазол-хромоген-розчин) інкубують від 5 до 20 хв., до появи забарвлення. Оцінка результатів імуноцитохімічної реакції здійснюється за допомогою методів, прийнятих в імуногістохімії, з визначенням ступеню експресії (в балах): 0 балів - немає видимого забарвлення; 1 бал - слабке забарвлення: 2 бали - помірне забарвлення; 3 бали - виразне забарвлення; 4 бали - дуже виразне забарвлення. Аналіз імуноцитохімічних досліджень експресії антигенів до макрофагів та експресії матричної маталопротеїнази проводиться в клітинах багатошарового плоского епітелію і клітинах запальної інфільтрації (нейтрофілах, лімфоцитах, еозинофілах). Дослідження препаратів в прохідному світлі проводиться на дослідницькому мікроскопі "Olimpus BH-2" (Японія). При переважанні у субпопуляційному складі бронхіального епітелію базального епітелію та зниженні кількості війчастих клітин з одночасним збільшенням їх дистрофії (структурнофункціональна перебудова клітин респіраторного тракту) діагностується глибоке ураження слизової оболонки бронхів. При підвищенні експресії антигенів до макрофагів з одночасним підвищенням експресії матриксної металопротеїнази (2 бали і більше) з переважанням у мембранних структурах клітин діагностуються зміни регенерації слизової оболонки бронхіального дерева та формування хронічного процесу -фіброзно-склеротичних змін у структурі бронхів. При нечітко вираженій клінічній симптоматиці цитоморфологічне, імуноцитохімічне дослідження може слугувати важливим додатковим методом у діагностиці хронізації бронхолегеневого процесу, критерієм чого може бути виявлення підвищення експресії антигенів до макрофагів та експресії матриксної металопротеїнази в епітелії бронхів, що призводить до патологічної регенерації епітелію з подальшою хронізацією запального процесу з розвитком фіброзно-склеротичних змін в структурі бронхів. Запропонований критерій може бути використаний для оптимізації лікування даної когорти хворих дітей. 3 UA 100812 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Спосіб діагностики демонструється наступними прикладами: Приклад 1. Дівчинка А., 10 років, історія хвороби № 635. Клінічний діагноз: Хронічний бронхіт, обструктивний синдром, фаза загострення. Двобічний катарально-гнійний ендобронхіт. Дискінезія жовчевивідних шляхів за гіпотонічним типом. Поступила у відділення захворювань органів дихання із скаргами на сильний кашель з помірною кількістю слизово-гнійного мокротиння, яке дуже тяжко відкашлювалось. Під час госпіталізації загальний стан дитини незначно порушений. Температура субфебрильна, слабкість помірна, задишка за експіраторним типом. Дівчинка правильної статури. Шкіра бліда, чиста. Підшкірно-жировий шар розвинений достатньо. Периферійні лімфатичні вузли за змішаним типом. Задня стінка ротоглотки помірно гіперемійована, мигдалики рихлі, гіпертрофовані 1-2 ст., нальотів немає. Язик обкладений білим нальотом в області спинки. Під час огляду: грудна клітка дещо надута (знаходиться в фазі вдихання), в акті дихання приймає участь допоміжна мускулатура. Перкуторний тон дещо вкорочений в нижніх відділах та з незначним коробочним відтінком середніх та верхніх долях легень. Аускультативно дихання жорстке, подовжений видих, вислуховуються сухі свистячі та вологі дрібно- і середньопухирчасті хрипи з обох боків, більше в нижніх відділах легень на форсованому вдиху та, особливо, видоху. Частота дихання 22-24 за хвилину. Тони серця дещо приглушені, ритмічні. Межі вікової серцевої тупості відповідають нормі. Пульс - 90 удари на хвилину, задовільного наповнення й напруження. Живіт м'який, доступний глибокій пальпації, чутливий в епігастральній та навколопупковій областях. Печінка доступна глибокій пальпації, виступає з-під реберної дуги на 1 см. Селезінка не пальпується. Стілець щоденний, сформований. Сечовиділення не порушене. Маса дівчинки 36 кг. 12 Лабораторне обстеження. Загальний аналіз крові: еритроцити - 4,510 /л, гемоглобін - 110 9 г/л, лейкоцити - 6,910 /л, швидкість осідання еритроцитів - 10 мм/год. Формула білої крові без особливостей. Загальний аналіз сечі без особливостей. Біохімічний аналіз крові в межах вікової норми. Імунологічний аналіз крові: IgG-12,8 г/л, IgA-1,12 г/л, IgM-0,45 г/л. Спірограма - вентиляційна недостатність 1-2 ступеня за рестриктивно-обструктивним типом. ЕКГ - помірні обмінні зміни міокарду. ФГДС: Без патології. УЗД черевної порожнини: Жовчний міхур збільшений, деформований, є перегиб в ділянці шийки. Інші органи в межах вікової норми. Рентгенографія органів грудної клітки: Легеневий малюнок підсилений з обох боків та дещо деформовний. Корені легень інфільтровані, є незначні структурні порушення. Кардіодіафрагмальні синуси закриті спайками. Межі серця без особливостей. Заключения: Хронічний запальний процес в стадії загострення. Фібробронхоскопія: Двобічний, переважно правобічний катарально-гнійний ендобронхіт, дистонія мембранозної частини трахеї. Цитологія (браш-біопсія). Цитоморфологічне дослідження слизового прошарку бронхів в (%). Бронхіальний епітелій (% на 100 клітин): базальний - 2; війчастий - 82; келихоподібний - 16. Клітинний склад слизової бронхів (% на 100 клітин): епітелій - 74; нейтрофіли - 12; лімфоцити - 8; еозинофіли - 1; базофіли - 0; макрофаги - 5; опасисті клітини - 0. Цитоморфологічні характеристики війчастого епітелію (% на 100 клітин): нормальні клітини 12; проліферуючі - 22; дистрофічно змінені - 66. Ступінь дистрофії бронхіального епітелію: 3. Індекс дистрофії: 88 %. Цитологія лаважної рідини. Дистрофія клітин бронхіального епітелію (% на 100 клітин): жирова - 68 %; гідропічна - 24 %. Запальна інфільтрація: виразна (4 бали). Клітинний склад слизової бронхів (% на 100 клітин): епітелій - 56; нейтрофіли - 14; лімфоцити - 5; еозинофіли - 1; базофіли - 0; макрофаги - 24. Бронхіальний епітелій (% на 100 клітин): війчастий - 100. Антигени до макрофагів CD-169: 3 бали. Експресія ММР: 3 бали. Фіг.1. Мазок лаважної рідини з бронхів дівчинки А., 10 років, з хронічним бронхітом до лікування: клітини війчастого та базального епітелію, альвеолярні макрофаги на фоні нейтрофілів, лімфоцитів. Ок.10, об.40. 4 UA 100812 C2 Фіг.2.Браш-біопсія слизової оболонки бронхів дівчинки А., 10 років, з хронічним бронхітом до лікування. Експресія антигенів до макрофагів в цитоплазмі війкуватого епітелію бронхів (3 бали). Ок.10, об.20. 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Фіг.3. Браш-біопсія слизової оболонки бронхів дівчинки А., 10 років, з хронічним бронхітом після лікування. Шар клітин келихоподібного епітелію. Ок.10, об.40. Приклад 2. Дівчинка М., 11 років, історія хвороби № 272. Клінічний діагноз: Бронхіальна астма переметуюча атопічна, важка форма, міжприступний період, контрольована. Алергічний риніт, період загострення. Харчова та побутова алергія. Поступила у відділення захворювань органів дихання із скаргами на сильний малопродуктивний кашель, слабкість, експіраторну задишку. Під час госпіталізації загальний стан дитини середньої важкості, температура нормальна, слабкість, незначно виражена задишка за експіраторним типом, слизові виділення з носу, кашель частий малопродуктивний. Дівчинка правильної статури. Підшкірно-жировий шар розвинений достатньо. Периферійні лімфотичні вузли за змішаним типом. Задня стінка ротоглотки помірно гіперемійована, мигдалики рихлі, гіпертрофовані 1-2 ст., нальотів немає. Язик обкладений білим нальотом в області спинки та кореня. Під час огляду: можна відмітити здуття грудної клітини, в акті дихання приймає участь допоміжна мускулатура. Аускультативно дихання жорстке, подовжений видих, вислуховуються сухі свистячі хрипи з обох боків у великій кількості. Частота дихання 22 за хвилину. Тони серця дещо приглушені, ритмічні. Межі вікової серцевої тупості відповідають нормі. Пульс - 120 удара за хвилину, задовільного наповнення й напруги. Живіт м'який, доступний глибокій пальпації, чутливий в епігастральній області. Печінка доступна глибокій пальпації, виступає з-під реберної дуги на 1 см. Селезінка не пальпується. Стул щоденний, оформлений. Сечовиділення не порушене. Маса дівчинки 42 кг. 12 Лабораторне обстеження. Загальний аналіз крові: еритроцити - 4,210 /л, гемоглобін - 130 9 г/л, лейкоцити - 3,810 /л, швидкість осідання еритроцитів - 10 мм/год. Формула білої крові без особливостей. Загальний аналіз сечі, біохімічний аналіз крові без особливостей. Імунологічний аналіз крові: IgG-9,2 г/л, IgA-1,49 г/л, IgM-1,95 г/л. Виявлена наявність підвищеного рівня еозинофілів в носовому слизу (10 %) та рівень алергенспецифічних IgE в сироватці крові - 398 г/л. Спірограма - вентиляційна недостатність обструктивного характеру, середнього ступеню важкості. ЕКГ - в межах вікової норми. УЗД черевної порожнини: Ехогенність паренхіми підшлункової залози підвищена нерівномірно, збільшення хвоста підшлункової залози. Інші органи в межах вікової норми. Рентгенографія органів грудної клітини: Дифузне посилення легеневого малюнка. Посилення та неструктурність коренів легень. Синуси вільні. Межі серця без особливостей. Цитологія (індуковане мокротиння). Цитоморфологічне дослідження слизового прошарку бронхів в (%). бронхіальний епітелій (% на 100 клітин): базальний - 8; війчастий - 75; келихоподібний - 17. Клітинний склад слизової бронхів (% на 100 клітин): епітелій - 38; нейтрофіли - 21; лімфоцити - 4; еозинофіли - 11; базофіли - 2; макрофаги - 24; опасисті клітини - 0. Цитоморфологічні характеристики війчастого епітелію (% на 100 клітин): нормальні клітини 20; проліферуючі - 0; дистрофічно змінені - 80. Ступінь дистрофії бронхіалього епітелію: 3. Індекс дистрофії: 82 %. Антигени до макрофагів CD-169: 2 бали. Експресія ММР: 3 бали. Фіг.4 Мазок лаважної рідини з бронхів дівчинки М., 11 років, з бронхіальною астмою до лікування: альвеолярні макрофаги на фоні нейтрофілів, лімфоцитів та еозинофілів. Ок.10, об.90. Фіг.5 Мазок лаважної рідини з бронхів дівчинки М., 11 років, з бронхіальною астмою після лікування: альвеолярні макрофаги на фоні поодиноких нейтрофілів та еозинофілів. Ок.10, об.90. 5 UA 100812 C2 5 Таким чином, використані вище дані свідчать про застосування запропонованого найбільшою серед існуючих способів об'єктивністю, що може використовуватися для обстеження хворих з бронхолегеневою патологією з метою постановки діагнозу патології на ранній стадії хронізації процесу для ефективності проведення попередженням ранньої інвалідизації пацієнта. способу з клінічного хронічної терапії з ФОРМУЛА ВИНАХОДУ 10 15 20 Спосіб оцінки регенераторних змін слизової оболонки бронхів в залежності від перебігу бронхолегеневого процесу у дітей шляхом бронхоскопії, який відрізняється тим, що додатково у мазках лаважної рідини і браш-біопсіях досліджують показники: а) субпопуляційний склад бронхіального епітелію - при переважанні у субпопуляційному складі бронхіального епітелію базального епітелію та зниженні кількості війчастих клітин з одночасним збільшенням їх дистрофії діагностують глибоке ураження слизової оболонки бронхів; б) функціональна активність тканинних макрофагів - при підвищенні експресії антигенів (3 бали і вище) діагностують зміну регуляції захисного характеру активації макрофагів на ушкоджуючий; в) рівень експресії матриксної металопротеїнази (ММР) - при підвищенні експресії антигенів до макрофагів з одночасним підвищенням експресії матриксної металопротеїнази (2 бали і більше) з переважанням у мембранних структурах клітин діагностують зміни регенерації слизової оболонки бронхіального дерева та формування хронічного процесу - фіброзно-склеротичних змін у структурі бронхів. 6 UA 100812 C2 7 UA 100812 C2 Комп’ютерна верстка Л. Купенко Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 8