Спосіб створення статичної піднімальної сили

1. Спосіб створення статичної піднімальної сили, при якому під дією всмоктувального ефекту над аеростатичною поверхнею пропускають вхідний до двигуна потік, який відхиляють відносно осі двигуна в вертикальному напрямку та змушують пересуватися зверху униз, а вихідний від двигуна потік примусово розповсюджують в напрямку трьох просторових координат і пропускають над поверхнею, що обдувається, який відрізняється тим, що: - в межах аеростатичної поверхні примусово збільшують питомий об'єм повітря шляхом зміни площі поперечного перерізу потоку з одночасним безперервним збільшенням його швидкості, - одночасно від будь-якої точки аеростатичної поверхні повітря відсмоктують таким чином, що нормальний складовий вектор швидкості потоку спрямовують в напрямку знизу вгору, для чого будь-яку з ліній течії виконують у вигляді кривої, яка є годографом векторної функції: ri  r  i , де 2 3 всередині каналу поступово змінюють увігнутий характер лінії течії на випуклий, до того ж, внутрішня поверхня і вихідне сопло каналу забезпечують примусове розширення вихідного від двигуна потоку під кутом 2  за умови виконання залежності: Pent  Pex  Patm , де Pent та Pex - статичний тиск в потоці відповідно на вході та на виході з каналу; Patm - статичний тиск нерухомого повітря атмосфери; зовнішню верхню поверхню каналу над вихідним соплом виконують як задню аеростатичну поверхню з увігнутою лінією течії, над якою пропускають потік, що утворюють при перетіканні атмосферного Прийняті в тексті терміни і скорочення. С.п.с. - статична піднімальна сила. Нерухоме повітря, або повітряний простір квазінерухоме атмосферне повітря. Вакуумний екран - стереометрична конструкція, яка забезпечує утворення с.п.с. за рахунок використання енергії примусових потоків, які утворюють в повітряному просторі за допомогою двигуна. Аеростатична поверхня – верхня поверхня вакуумного екрану, над якою пропускають потік, який виникає при всмоктуванні повітря двигуном, що призводить до створення с.п.с. Поверхня, що обдувається - верхня поверхня вакуумного екрану над якою забезпечують утворення с.п.с. за рахунок протікання над нею вихідного від двигуна потоку. Робоча поверхня - узагальнений вираз, який має на увазі аеростатичну поверхню, поверхню, що обдувається, та задню аеростатичну поверхню. Лінія течії – крива, що утворюється від перетину робочої поверхні з довільною площиною до якої належить вісь двигуна. Зона – зона зниженої щільності повітря, яку створюють в повітряному просторі. Винаходи відносяться до транспортних засобів і можуть бути використані для створення літальних апаратів вертикального зльоту, гелікоптерів з підвищеною вантажопідйомністю та швидкістю пересування, а, також, суден на підводних крилах. Є спосіб пересування за рахунок використання енергії вихідного від двигуна потоку (деклараційний патент на винахід UA № 53117, Бюл. № 1, від 15.01.2003) в якому над поверхнею, що обдувається, пропускають вихідний від двигуна потік. Одночасно потік примусово розповсюджують в напрямку трьох просторових координат. Але виконання лінії течії поверхні, що обдувається, у вигляді прямої сприяє примусовому ущільненню повітря в потоці, що призводить до зменшення величини с.п.с. Крім того, вказаний спосіб не регламентує таку фізичну характеристику повітря в потоці, як щільність і не використовує ефект всмо 88629 4 повітря в зону зниженої щільності за вихідним соплом каналу. 3. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що на ділянці аеростатичної поверхні, де створюють вторинну вакуумну зону нульової товщини, увігнутий характер лінії течії поступово змінюють на випуклий, а лінію течії поверхні, що обдувається, виконують як продовження лінії течії аеростатичної поверхні; примусове розширення вихідного від двигуна потоку під кутом 2  здійснюють безпосередньо за допомогою пропелера за рахунок того, що суміщають розкидання повітря пропелером в радіальному напрямку з пересуванням потоку в напрямку, що співпадає з віссю двигуна. ктування повітря двигуном. Разом це вказує на недостатню теоретичну обґрунтованість способу. Є спосіб пересування, (деклараційний патент на винахід UA № 63183, Бюл. № 1 від 15.01 2004) в якому за допомогою верхніх робочих поверхонь (аеростатичних поверхонь) збільшують швидкість вхідних до двигунів потоків, відхиляють траєкторію їх пересування відносно вісі двигунів в вертикальному напрямку і спрямовують їх в напрямку зверху униз. Виконання верхньої робочої поверхні у вигляді лінійчатої (циліндричне півкільце) призводить до збільшення сили тертя потоку при його русі вздовж робочої поверхні. Спрямування твірної півкільця під кутом до вісі двигуна призводить до утворення с.п.с. в напрямку, що зменшує тягову силу двигуна в горизонтальному напрямку. Разом наведені фактори призводять до зменшення ККД способу. В основу винаходів поставлено задачу по удосконаленню способу шляхом збільшення величини с.п.с. та спрямування її в напрямку, який не призводить до зменшення тягової сили двигуна. Мети досягають шляхом надання аеростатичній поверхні стереометричної форми, яка призводить до збільшення ККД способу. За рахунок примусового пропускання вихідного від двигуна потоку над поверхнею, що обдувається, домагаються додаткового збільшення с.п.с. За рахунок випуклої форми поверхні, що обдувається, уповільнюють ущільнення повітря в наслідок згасання потоку в нерухомому повітряному середовищі, чим збільшують ККД. В винаході запропоновано, також, спосіб створення с.п.с. за рахунок використання енергії повітря, що всмоктується в вихідний від двигуна потік. Поставлена задача вирішується тим, що за рахунок всмоктувального ефекту двигуна в повітряному середовищі створюють примусовий потік, який за допомогою аеростатичних поверхонь відхиляють відносно вісі двигуна та спрямовують зверху униз. В межах аеростатичної поверхні примусово збільшують питомий об'єм повітря, що всмоктується. Цього домагаються шляхом зміни площі поперечного перерізу потоку з одночасним безперервним збільшенням його швидкості. Одно 5 часно від будь-якої точки аеростатичної поверхні повітря відсмоктують таким чином, що нормальний складовий вектор швидкості потоку спрямовують в напрямку знизу вгору. Для цього будь яку з ліній течії виконують у вигляді кривої, яка є годографом векторної функції: rі=r(і), де rі – радіус-вектор довільної точки лінії течії, величина якого знаходиться в математичній залежності r з величиною кута і, початок радіусвектора знаходиться на зовнішній поверхні, яку описує у просторі пропелер, ця поверхня є геометричним місцем точок початків радіус-векторів; і – змінний кут між дотичною до лінії течії та віссю двигуна в довільній точці аеростатичної поверхні, який змінюють в межах: -90°