Застосування лактопротеїну з сорбітолом як маркера змін проникності кровоносних капілярів внутрішніх органів при опіковій хворобі

Реферат: Застосування лактопротеїну з сорбітолом як маркера змін проникності кровоносних капілярів внутрішніх органів при опіковій хворобі. UA 92234 U (12) UA 92234 U UA 92234 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель, що заявляється, належить до визначення нових властивостей лактопротеїну з сорбітолом, а саме візуалізації місць протікання у кровоносних капілярах. В сучасних умовах, коли практична медицина все більше використовує інфузію комбінованих гіперосмолярних розчинів для лікування різноманітних захворювань, знання процесів взаємодії різних систем, робота яких корегується в процесі лікування, стає дуже необхідним [2, 4, 8, 9]. На сьогоднішній день визнано, що багато питань патогенезу, клініки та інфузійної терапії опікової хвороби пов'язані із станом нервової, ендокринної та імунної систем і можуть бути розкриті за допомогою комплексу експериментальних, морфологічних, клініколабораторних методів та статистичного аналізу одержаних результатів [5, 10]. Актуальність даного дослідження обумовлена тим, що до цього часу аналіз та співставлення клініко-лабораторних показників перебігу та структурних змін органів нейроімуноендокринної системи [1, 3, 6] при опіковій хворобі за умов її лікування шляхом інфузії колоїдногіперосмолярних розчинів не були предметом спеціальних досліджень. Задача корисної моделі, що заявляється, даного дослідження стало вивчення показників летальності та ендогенної інтоксикації, а також структурних змін аденогіпофіза, надниркової залози і тимуса при експериментальній опіковій хворобі у щурів за умов її лікування шляхом внутрішньовенної інфузії лактопротеїну з сорбітолом. Матеріали та методи. Експериментальне дослідження морфологічних змін в аденогіпофізі, наднирковій залозі та тимусі при опіковій хворобі (через 1, через 3, через 7, через 14, через 21, через 30 діб) та за умов дії інфузійних колоїдно-гіперосмолярних препаратів дезінтоксикаційної, реологічної, енергетичної, протишокової дії лактопротеїну з сорбітолом (фірмова назва препарату - "Лактопротеїн-С") було виконано на 90 щурах-самцях лінії Вістар масою 155-160 грамів. Лактопротеїн-С - це інфузійний колоїдно-гіперосмолярний препарат, який містить альбумін (5 %), сорбітол (6 %), натрію лактат (2,1 %), а також електроліти в збалансованих кількостях. Теоретична осмолярність препарату - 1020 мОсм/л. Лактопротеїн-С показаний до застосування як засіб корекції кислотно-лужного стану і гіпопротеїнемії, покращення мікроциркуляції, зменшення інтоксикації, покращення гемодинаміки при травматичному, операційному, гемолітичному та опіковому шоку, при опіковій хворобі; в післяопераційному періоді після порожнинних операцій; при гіпопротеїнемії різноманітного походження, хронічних гепатитах, при різних інфекційних захворюваннях [4, 7, 8, 9]. Утримання та маніпуляції з тваринами проводили у відповідності до "Загальних етичних принципів експериментів на тваринах", ухвалених Першим національним конгресом з біоетики (Київ, 2001), також керувалися рекомендаціями "Європейської конвенції про захист хребетних тварин, які використовуються для експериментальних та інших наукових цілей" (Страсбург, 1985) і положеннями "Правил до клінічної оцінки безпеки фармакологічних засобів (GLP)". Тварини були розділені на 7 груп: І - інтактні тварини; II, III, IV - щури без термічної травми, яким проводилась окрема інфузія 0,9 % розчину NaCl, HAES-LX-5 % та лактопротеїну-С відповідно у дозі 10 мл/кг; V, VI, VII - тварини з опіком, яким за аналогічною схемою та у такому ж дозовому режимі проводили окреме введення досліджуваних речовин. Опік (після відповідної премедикації) викликали шляхом прикладання до бічних поверхонь тулуба тварин чотирьох мідних пластинок (по дві пластинки з кожного боку), які попередньо тримали протягом шести хвилин у воді з постійною температурою 100 °C. Загальна площа опіку у щурів зазначеної маси складала 21-23 % при експозиції 10 сек., що є достатнім для формування опіку II ступеня - дермального поверхневого опіку (колишній III А ступінь) та розвитку шокового стану середнього ступеня тяжкості. Досліджувані розчини вводили внутрішньовенно протягом 5-6 хв. у дозі 10 мл/кг маси тіла. Інфузію проводили у нижню порожнисту вену, для чого виконували її катетеризацію в асептичних умовах через стегнову вену. Катетер, встановлений у стегновій вені, підшивали під шкіру. Його просвіт по всій довжині заповнювали титрованим розчином гепарину (0,1 мл гепарину на 10 мл 0,9 % розчину NaCl) після кожного введення речовин. Перше введення розчинів здійснювали через 1 годину після моделювання патологічного стану, наступні інфузії виконували щоденно загалом впродовж 7 діб. Проведені нами попередні дослідження показали (табл. 1), що щури-самці без будь-якої фармакокорекції на фоні опікової травми шкіри гинули всі на 9-у добу експерименту, а на 7-у добу летальність складала 80 %, в зв'язку з чим (враховуючи питання біоетики), практично не можливим було набрати коректну, у кількісному відношенні, групу контролю з чистим опіком шкіри без лікування. Тому задля контролю лікувальної дії гіперосмолярних розчинів ми спиралися на групу тварин, які на фоні опіку шкіри отримували 0,9 % розчин NaCl (ізотонічний розчин). 1 UA 92234 U Таблиця 1 Вплив фармакотерапії 0,9 % розчином NaCl, лактопротеїном-С на показники летальності щурів з опіковою травмою шкіри Умови досліду 1 Опік + 0,9 % розчин NaCl (n=200) Опік + лактопротеїн-С (n=120) n=10 (5 %) n=1 (0,8 %)* Летальність тварин (n - %) Термін спостереження (доба) 2-3 4-7 8-14 15-21 n=21 n=22 n=17 n=11 (10,5 %) (11 %) (8,5 %)* (5,5 %) n=4 n=3, n=3 n=1 (3,3 %)* (2,5 %)* (2,5 %)* (0,8 %)* 22-30 n=6 (3 %) n=3 (1,7 %) Примітки: 1. * - достовірна різниця відносно контролю (опік + 0,9 % NaCl); 2. # - тенденція різниці відносно контролю (опік + 0,9 % NaCl). 5 10 15 20 25 30 Забір матеріалу проводили під наркозом. У тварин після декапітації виконували розтин порожнини черепа, черевної та грудної порожнини і вирізали за допомогою леза невеликі шматочки аденогіпофіза, кіркової та мозкової речовини надниркової залози, тимуса. Матеріал для морфологічних досліджень обробляли за загальноприйнятою методикою. Ультратонкі зрізи готували на ультрамікротомі LKB, вивчали та фотографували на електронному мікроскопі ПЕМ-125К. Напівтонкі зрізи забарвлювали толуїдиновим та метиленовим синім. Гістологічні зрізи (одержані з парафінових блоків) забарвлювали гематоксилін-пікрофуксином та гематоксилін-еозином. Морфометричне дослідження гістологічних препаратів було проведене із використанням мікроскопа Olympus BX 51. Отримані результати статистично обробляли з використанням t-критерію Стьюдента. Електронномікроскопічне дослідження виконано на базі відділу електронної мікроскопії Інституту проблем патології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця. Результати проведеного дослідження (Фіг. 1, де зображено рівень молекул середньої маси протягом місяця після опіку шкіри та його корекції колоїдними гіперосмолярними розчинами) свідчать, що рівень молекул середньої маси та лейкоцитарного індексу інтоксикації (ЛII), статистично значуще нижчий у щурів без опіку, ніж у щурів з опіком, протягом всього експерименту. Досліджувані показники статистично значуще вищі у щурів, яким вводили 0,9 % розчин NaCl в порівнянні з тваринами, яким проводили окрему інфузію лактопротеїну-С та HAES-LX-5 %. Найвищі показники рівня молекул середньої маси у щурів з опіком зафіксовані через 3 доби після опіку, відповідає періоду гострого опікового шоку. Найменший рівень молекул середньої маси у щурів з опіком встановленим через 30 діб після травми. Рівень ЛII досягав свого максимуму у щурів з опіком, яким вводили лактопротеїн-С та HAESLX-5 % через 3 доби. Позначення: LII - шкала рівня лейкоцитарного індексу інтоксикації. Для аденогіпофіза, надниркової залози і тимуса щурів з опіковою травмою шкіри, яким вводили 0,9 % розчин NaCl, через 1, 3, 7 та 14 діб експерименту (терміни, коли зареєстроване збільшення та стабілізація величини показників летальності та ендогенної інтоксикації) найбільш характерним загальним проявом патоморфологічних змін була альтерація функціонально різних клітин органів та стінок судин гемомікроциркуляторного русла на тлі виразного міжклітинного та паравазального набряку. Віддзеркалення гемодинамічних та реологічних зрушень є зміни просвіту кровоносних капілярів (у табл. 2 представлені зміни просвіту кровоносних капілярів аденогіпофіза та надниркової залози). 35 2 UA 92234 U Таблиця 2 2 Зміни просвіту (мкм ) кровоносних капілярів аденогіпофіза і надниркової залози щурів при опіковій травмі № Показник 1 Аденогіпофіз Кіркова речовина 2 надниркової залози Мозкова речовина 3 надниркової залози Контроль 254,8± 39,2 1 404,1± 50,9* Доба спостереження 7 14 3 21 30 736,5± 130,8*,** 530,8± 106,5* 492,2± 65,8* 589,2± 65,1* 549,2± 77,2* 101,4± 8,1 105,9± 7,2 121,0± 10,1*,** 183,6± 24,3*,** 180,2± 11,6* 155,2± 11,3* 148,3± 23,3* 128,3± 15,1 165,2± 19,6* 791,1± 159,2*,** 639,5± 82,6* 905,1± 204,6*,** 1033,4± 210,0* 707,2± 85,8*,** Умовні позначення: * - достовірно по відношенню до показників контрольної (інтактної) групи щурів (р