Спосіб визначення впливу периндоприлу на ультраструктуру лівого шлуночка серця щурів з артеріальною гіпертензією

Реферат: UA 96031 U UA 96031 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель, що заявляється, належить до медицини, а саме до фармакотерапії серцево-судинних захворювань, і може використовуватись для покращення результатів лікування артеріальної гіпертензії. Згідно з офіційними статистичними даними, в структурі смертності в Україні лідируючі позиції займають хвороби органів кровообігу. У минулих роках їх питома вага складала майже 60 %. Серед яких 50 % припадає на артеріальну гіпертензію (АГ) [1]. Рекомендації Європейського товариства кардіологів та Європейського товариства з гіпертензії 2007 року та доповнень у 2009 роках рекомендовано 5 класів препаратів першої лінії для лікування захворювань серцево-судинної системи, в тому числі артеріальної гіпертензії (діуретики, бета-блокатори, антагоністи кальцію, блокатори ангіотензинових рецепторів та блокатори ангіотензинперетворюючого ферменту) які доцільно застосовувати як у моно- так і комбінованій терапії артеріальной гіпертензії [2, 3]. Як свідчать результати вітчизняних та зарубіжних вчених більшість пацієнтів в Україні, Європі, США з АГ сьогодні лікуються неефективно. Ефективність антигіпертензивної терапії досягнення нормального рівня артеріального тиску, досягається у 40-60 % пацієнтів з АГ [4]. Етіологія та патогенез артеріальної гіпертензії вивчені недостатньо, тому, в останні роки вчені світу розробляють моделі на тваринах (щури лінії DSS., SHR., ISIAH) і вивчають не тільки механізми розвитку АГ але й вплив різних екзогенних та ендогенних факторів, а також лікарських засобів на артеріальний тиск, зміни у функції та обміні речовій в органах мішенях при цій патології [5]. Щури лінії ISIAH (НИСАГ) є експериментальною моделлю, що за патогенетичними механізмами найбільш відповідає АГ у людей. Відомо, що у щурів зі спонтанною артеріальною гіпертензією (САГ), розвивається гіпертрофія лівого шлуночка, яка супроводжується морфологічною перебудовою міокарда з гіпертрофією міоцитів та мітохондрій. Тому на даній моделі вивчають ефективність антигіпертензивних засобів [6, 7]. Протягом останніх років для лікування АГ, серцевої недостатності, ішемічної хвороби серця найбільш часто застосовують інгібітори ангіотензин-перетворюючого ферменту (іАПФ). До ефективних іАПФ належить препарат периндоприл. Клінічними дослідженнями встановлено, що зниження артеріального тиску (АТ) відбувається через спроможність перидоприлу гальмувати перетворення неактивного ангіотензину І в ангіотензин II з судинозвужувальними властивостями як в плазмі крові, так і судинах, а також в інших тканинах. Пригнічують активність симпатичної нервової системи шляхом гальмування виділення медіатора норадреналіну з наднирників та закінчень симпатичних нервів. Стимулюють синтез вазодилятуючого брадикініну з пригніченням його інактивації. Брадикінін, в свою чергу, стимулює синтез оксиду азоту, який розширює судини. Пригнічують секрецію альдостерону внаслідок зниження рівня в крові АТ-ІІ з розвитком натрійурезу. Збільшують синтез простагландинів-вазодилятаторів, що сприяє розвитку антигіпертензивного ефекту та зменшується гіпертрофія лівого шлуночка. Для подальшого встановлення механізмів дії периндоприлу на орган-мішень - серце буде сприяти дослідження ультраструктурних змін кардіомцоцитів у щурів зі спонтанною артеріальною гіпертензією. У зв'язку з цим, метою дослідження було вивчення особливостей впливу периндоприлу на ультраструктуру лівого шлуночка серця щурів лінії НІСАГ при застосуванні периндоприлу. Найбільш близьким за технічним вирішенням до способу, що заявляється, є спосіб оцінки впливу тіотриазоліну в комплексній терапії хворих ішемічною хворобою серця (8), який виступає як прототип. Цим способом досліджують мембраностабілізуючі, антиоксидантні, репаративні властивості препарату за допомогою біохімічних показників. Однак, цей спосіб має недоліки - він має низьку інформативність і малу чутливість, потребує тривалого виконання та незручний у використанні. Задача корисної моделі, що заявляється, полягає в розробці способу, який включає вивчення особливостей впливу периндоприлу на ультраструктуру лівого шлуночка серця щурів лінії НІСАГ при застосуванні його при комплексному лікуванні з препаратами метаболічного плану, що дозволить проконтролювати якість лікування артеріальної гіпертензії і покращити ефективність фармакотерапії даного захворювання. Технічний результат, який досягається, полягає у підвищенні ефективності лікування. Поставлена задача вирішується тим, що у відомому способі, який включає проведення морфометричних досліджень, згідно з корисною моделлю, визначали об'ємну щільність міофібрил та мітохондрій, їх співвідношення в кардіоміоцитах, кількість мітохондрій в одиниці площі кардіоміоциту та площу їх зрізу, довжину саркомерів, діаметр канальців саркоплазматичної сітки до та після лікування периндоприлом, одержані результати порівнюють з контролем і при нормалізації показників оцінюють ефективність препарату. Спосіб здійснюється наступним чином: 1 UA 96031 U 5 10 15 20 25 30 Дослідження проведені на 15 нормотензивних щурах лінії WKY та 20 щурах лінії НІСАГ зі спадковою індукованою стресом артеріальної гіпертензії, які утримувалися в стандартних умовах віварію Національного медичного університету імені О.О. Богомольця і виводились з експерименту, згідно з етичними вимогами проведення експериментів на тваринах. В експерименти брали щурів вагою 190-210 г. Артеріальний тиск вимірювали на хвостовій артерії за допомогою гумової манжети та плетизмографа без наркотизації. Матеріалом для електронно мікроскопічного дослідження був міокард лівого шлуночка, який фіксували у 2,5 % розчині глютарового альдегіду з подальшою фіксацією в розчині оксиду осмію за Мілонінгом. Матеріал обробляли, згідно із загальноприйнятою для електронно мікроскопічних досліджень методикою, та заключали у суміш епону та аралдіту. Ультра тонкі зрізи, отримані на ультратомі LKB (Швеція), контрастували ураніл ацетатом та цитратом свинцю і фотографували на електронному мікроскопі ПЕМ-125 К(Україна). Стереологічні показники отримували за допомогою програми КАРРА. Морфометрично оцінювалися наступні показники: об'ємна щільність міофібрил та мітохондрій та їх співвідношення в кардіоміоцитах; кількість мітохондрій в одиниці площі кардіоміоциту та площу їх зрізу; довжину саркомерів; діаметр канальців саркоплазматичної сітки. Статистична обробка матеріалу здійснювалася методом варіаційної статистики з використанням критерію Ст'юдента. Результати досліджень та їх обговорення Артеріальний тиск у контрольних нормотензивних щурів дорівнював на початку експерименту 104±2,0 мм рт. ст., та в кінці 103±2,0. У щурів лінії НІСАГ без застосування периндоприлу AT був достовірно вищим на початку 157±5,0 мм рт. ст. та в кінці експерименту 156±5,5 мм рт. ст. При застосування периндоприлу AT знизився з 155±5,0 до 138±6,0 мм рт. ст., що було значно нижче, ніж у щурів без застосування периндоприлу, але і не повертався до контрольних величин. Зниження артеріального тиску після застосування периндоприлу позитивно відображувалося на ультраструктурі міокарда лівого шлуночка щурів. Переважна більшість кардіоміоцитів містить міофібрили, організовані в типові саркомери без ознак перескорочення. Міофібрили в основному зберігають свою цілісність. Якісний аналіз підтверджується кількісними даними. Значно збільшується об'єм (до 45,87±3,30 %), який займають міофібрили в кардіоміоцитах, у порівнянні з тим, що спостерігається у тварин лінії НІСАГ, об'ємна щільність міофібрил у яких дорівнює 38,03±2,73 %. Останній показник значно менший, ніж у щурів контрольної групи (табл. 1). Таблиця 1 Морфометричні показники кардіоміоцитів у міокарді лівого шлуночка щурів зі САГ Група тварин № Контроль САГ САГ+ Периндоприл Об'ємна щільність Довжина Міофібрил сакромера, мкм (МФ), % 51,59±1,55 1,23±0,01 38,03±2,73 0,87±0,01 * * 45,87±3,30 1,02+0,01 *,** *,** Мітохондрії (МТ) Кількісна Об'ємна Площа щільність, -2 2 щільність, % 10 мкм -2 2 10 /мкм 28,18±1,18 99,56±2,83 28,73±0,69 31,45±1,66 68,39±2,34 54,98±4,61 * * 27,98±0,59 83,09±0,46 34,64±3,51 ** *,** *,** МТ/МФ 0,55±0,10 0,93±0,02 * 0,68±0,02 *,** Примітка: * статистично достовірна різниця порівняно з контролем (Р