Пристрій для вивертання венозних трансплантатів

Реферат: Пристрій для вивертання венозних трансплантатів містить провідник, канюлі для подачі рідини та додатково оснащений еверсійною трубкою з рукояткою, в якій встановлені герметизуючий вузол і канюля для подачі фізіологічного розчину, повзунком на поверхні еверсійної трубки зі своїм герметизуючим вузлом і оливою для фіксації вени з проксимального більшого діаметра кінця, регулюючою трубкою з рукояткою-затискачем на одному кінці і оливою для фіксації вени з дистального меншого діаметра кінця на іншому, провідником у вигляді стрижня з оливоподібним обтікачем на кінці для тимчасового з'єднання вени з проксимальним більшого діаметра кінцем. Зазначені частини пристрою розташовані коаксіально і мають можливість переміщуватись один повз іншого в поздовжньому напрямку. Регулююча трубка фіксується відносно провідника цанговим затискачем в необхідному положенні в залежності від довжини вени, яку потрібно вивернути. UA 100001 U (54) ПРИСТРІЙ ДЛЯ ВИВЕРТАННЯ ВЕНОЗНИХ ТРАНСПЛАНТАТІВ UA 100001 U UA 100001 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медичної техніки, а саме до хірургічних інструментів, та може бути використана при хірургічному лікуванні критичної ішемії нижніх кінцівок методом ортоградного шунтування, при якому використовується аутовена як шунт. Для цього проводять видалення великої підшкірної вени, вивертання її з метою висічення клапанів вени під візуальним контролем з подальшим зворотним вивертанням. Відомий пристрій для вивертання венозних трансплантатів, що містить два порожнистих гнучких провідники, закріплених на штуцері, посередині якого зроблені два оливоподібні потовщення з продовжними пазами на зовнішній поверхні, а з торців штуцера - два глухих осьових канали, які сполучені з вищезазначеними пазами отворами, перпендикулярними осі штуцера, створюючи таким чином системи (канали) подачі рідини, наприклад фізіологічного розчину з гепарином, для полегшення вивертання вени (АС 938962, А 61В 17/00, 1982). Один із провідників вводять через дистальний, меншого діаметра, кінець вени по ходу клапанів і просовують до другого кінця видаленої вени, яку вдягають на одне із оливоподібних потовщень штуцера і фіксують за допомогою лігатури між двома потовщеннями. Через цей провідник, а потім через канал з отворами, подають рідину в пази на оливоподібних потовщеннях штуцера і далі між внутрішньою стінкою вени і зовнішньою поверхнею штуцера і провідника. При цьому досягається розширення вени, що дає змогу при пересуванні вени в напрямку другого (додаткового) провідника вивернути її і укласти на цей провідник. Постійне введення рідини забезпечує ковзання стінки вени на ділянці вивертання і розширення зовнішньої частини дублікатури, що попереджує пошкодження внутрішньої стінки вени. Після вивертання вени висікають клапани вени під візуальним контролем, після чого проводять зворотне вивертання вени аналогічним чином, для чого рідину вводять через додатковий провідник. Однак використання цього пристрою має ряд недоліків. При фіксуванні за допомогою лігатури проксимального, більшого діаметра, кінця вени на відносно менший діаметр між оливоподібними потовщеннями штуцера створюються подовжні складки, які збільшують діаметр цієї зборки, а при вивертанні вени в цьому місці створюються три прошарки (три товщини стінки) вени, що ще більш ускладнює ситуацію, оскільки для повного вивертання вени через її дистальний, меншого діаметра, кінець проходить весь масив вени, що має вищезазначене потовщення, яке викликає надмірне розширення вени в радіальному напрямку. Крім того в порожнині наповненою рідиною необхідно підтримувати деякий тиск для попередження утворення поперечних складок (гофрів) на вені, для чого як рухомий ущільнювач використовується дистальна меншого діаметра частина вени, яка рухається з деяким зусиллям тертя спочатку по провіднику, а потім вздовж всієї вени, що вивертається, причому необхідно поступово випускати рідину, оскільки об'єм зазначеної порожнини зменшується і при повному вивертанні зникає. Надмірне розширення вени в радіальному напрямку і неможливість уникнути тертя між внутрішньою поверхнею вени як по провіднику, так і між собою, не оберігає вену від пошкоджень, що не сприяє якісній підготовці аутовени для шунтування. Задача корисної моделі полягає у створенні пристрою для вивертання венозних трансплантатів, який забезпечує: - фіксування кінців вени за допомогою лігатури на рівнозначні діаметри оливи, що унеможливлює створення подовжніх складок; - створення лише двох прошарків вени (дві товщини стінки) при вивертанні (еверсії) вени, при цьому весь масив вени не проходить через її дистальний, меншого діаметра, кінець, а охоплює його, що не призводить до надмірного розширення цієї ділянки вени в радіальному напрямку; - герметизацію порожнини, що наповнена рідиною, конструктивними елементами, які виключають тертя стінок вени між собою і відносно суміжних стінок еверсійної трубки; - безпосереднє сполучення порожнини, що наповнена рідиною з джерелом її подачі, яке дозволяє регулювати подачу і відтік рідини, а також необхідного тиску в ній. Поставлена задача вирішується тим, що пристрій для вивертання венозних трансплантатів, що містить провідник, канюлі для подачі рідини, згідно з корисною моделлю, додатково оснащений: еверсійною трубкою з рукояткою, в якій вставлені герметизуючий вузол і канюля для подачі фізіологічного розчину; повзунком на поверхні еверсійної трубки зі своїм герметизуючим вузлом і оливою для фіксації вени з проксимального, більшого діаметра, кінця; регулюючою трубкою з рукояткою-затискачем на одному кінці і оливою для фіксації вени з дистального, меншого діаметра, кінця на іншому; провідником в вигляді стрижня з оливоподібним обтікачем на кінці для тимчасового з'єднання вени з проксимальним, більшого діаметра, кінцем; зазначені частини пристрою розташовані коаксіально і мають можливість 1 UA 100001 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 переміщуватись один повз інший в продовжному напрямку, а регулююча трубка фіксується відносно провідника цанговим затискачем в необхідному положенні в залежності від довжини вени, яку потрібно вивертати. Для вивертання вени провідник відносно регулюючої трубки встановлюють таким чином, щоб відстань між оливоподібним обтікачем і оливою регулюючої трубки була на 10÷15 мм менше довжини видаленої вени, що вивертають, і фіксують це положення цанговим затискачем. Потім провідник вводять в просвіт вени з дистального, меншого діаметра, кінця по ходу клапанів вени і фіксують її за допомогою лігатури: дистальний кінець вени до оливи регулюючої трубки, а проксимальний кінець – до оливоподібного обтікача провідника - тимчасово - тільки для вводу вени в еверсійну трубку на наступному етапі. Вищезазначену зборку вводять в порожнину еверсійної трубки (з повзунком на її поверхні) з боку рукоятки, просовують до виходу із цієї трубки з протилежної сторони, знімають тимчасово встановлену фіксацію з проксимального, більшого діаметра, кінця вени і підвівши оливу повзунка до торця еверсійної трубки, вивертають кінець вени довжиною 5÷8 мм на поверхню цієї оливи, діаметр якої порівняний з діаметром вени, і фіксують її за допомогою лігатури без поздовжніх складок. Таким чином, між зовнішньою поверхнею вени і внутрішньою та зовнішньою поверхнями еверсійної трубки (на ділянках обмежених ущільненнями) створюється герметична порожнина. В цю порожнину через канюлю на рукоятці еверсійної трубки подають фізіологічний розчин під деяким тиском. Цим досягається вздуття вени. При переміщенні рукоятки-затискача і повзунка (синхронно або по черзі) в сторону рукоятки на еверсній трубці відбувається вивертання (еверсія) вени. При цьому необхідно забезпечити переміщенням вищезазначених деталей деякий зазор між торцем еверсійної трубки і веною в цьому місці, а також постійно вводити рідину тому, що об'єм порожнини з рідиною збільшується, оскільки еверсована частина вени має більший діаметр і вона зростає по довжині в процесі вивертання. Це практично забезпечує недоторканість внутрішньої поверхні вени до еверсійної трубки, а отже, вивертання вени без пошкоджень. Після вивертання вена розташовується на зовнішній поверхні еверсійної трубки і придатна до висічення клапанів вени під візуальним контролем. Зворотне вивертання вени здійснюється в протилежній послідовності, але потрібно мати на увазі, що об'єм порожнини з рідиною буде зменшуватись і рідину потрібно випускати через канюлю на рукоятці еверсійної трубки, зберігаючи при цьому необхідний тиск, а виведення вени із еверсійної трубки не потребує фіксації її до оливоподібного обтікача провідника. Аналогічних технічних рішень зі схожими ознаками при проведенні патентно-інформаційного пошуку не виявлено. Це свідчить про те, що технічне рішення, що пропонується, є новим та клінічно і промислово придатним. Корисна модель пояснюється кресленнями: на фіг. 1 зображена еверсійна трубка пристрою з рукояткою і руховим повзунком на її поверхні; на фіг. 2 - регулююча трубка пристрою з рукояткою-затискачем на одному кінці і оливою для фіксації вени на іншому; на фіг. 3 провідник пристрою з оливоподібним обтікачем; на фіг. 4 - провідник і регулююча трубка в зборі з веною для вивертання; на фіг. 5 - пристрій для вивертання венозних трансплантатів в зібраному стані на початковому етапі вивертання вени; на фіг. 6 - пристрій на завершальному етапі вивертання вени (перед зворотним вивертанням). Пристрій для вивертання венозних трансплантатів містить коаксіально розташовані: - еверсійна трубка 1 з рукояткою 2 (включає канюлю 3, герметизуючий вузол 4) і рухомим повзунком 5 (включає герметизуючий вузол 6, оливу 7); - регулююча трубка 8 з рукояткою-затискачем 9 (включає цанговий затискач 10) і оливою 11; - провідник 12 з оливоподібним обтікачем 13. Вказані коаксіально розташовані частини пристрою мають можливість переміщуватися один повз інший, а провідник 12 відносно регулюючої трубки - 8 фіксується цанговим затискачем 10 в необхідному положенні в залежності від довжини вени, яку потрібно вивертати. Для вивертання вени певної довжини провідник 12 відносно регулюючої трубки 8 встановлюють таким чином, щоб відстань між оливоподібним обтікачем 13, провідника 12 і оливою 11 регулюючої трубки 8 була на 10÷15 мм менше довжини вени, що вивертають, і фіксують це положення цанговим затискачем 10. Потім провідник вводять в просвіт вени 14 з дистального, меншого діаметра, кінця по ходу клапанів вени, просовують до виходу з протилежного кінця вени, і фіксують її дистальний кінець до оливи 11 регулюючої трубки 8 за допомогою лігатури 15, а проксимальний кінець тимчасово (тільки для вводу цієї зборки в еверсійну трубку 1 на наступному етапі) - до оливоподібного обтікача 13 провідника 12 за допомогою лігатури 16. 2 UA 100001 U 5 10 15 20 25 30 Вищезазначену зборку вводять в порожнину еверсійної трубки 1 (з повзунком 5 на її поверхні) з боку рукоятки 2, просовують до виходу із цієї трубки з протилежної сторони, знімають тимчасово встановлену фіксацію (видаляють лігатуру 16) з проксимального, більшого діаметра, кінця вени і підвівши оливу 7 повзунка 5 до торця 17 еверсійної трубки 1, вивертають кінець вени довжиною 5-8 мм на поверхню оливи 7, діаметр якої порівняний з діаметром вени в цьому місці і фіксують її за допомогою лігатури 18 без подовжніх складок. В результаті створюється герметична порожнина між зовнішньою поверхнею вени і внутрішньою та зовнішньою поверхнями еверсійної трубки 1 (на ділянках між герметизуючими вузлами 4 і 6). В цю порожнину через канюлю 3 на рукоятці 2 еверсійної трубки 1 подають фізіологічний розчин під деяким тиском. Цим досягається вздуття вени 14. При переміщенні рукоятки-затискача 9 і повзунка 5 (по черзі або синхронно) в сторону рукоятки 2 еверсійної трубки 1 відбувається вивертання (еверсія) вени 14. При цьому необхідно забезпечити переміщенням вищезазначених деталей деякий зазор Н між торцем 17 еверсивної трубки 1 і веною в цьому місці, а також постійно вводити рідину, тому що об'єм порожнини з рідиною збільшується, оскільки еверсована частина вени має більший діаметр і вона зростає по довжині в процесі вивертання. Це практично забезпечує недоторканість внутрішньої поверхні вени як до зовнішньої, так і до внутрішньої поверхні еверсійної трубки 1, а отже, вивертання вени без пошкоджень. Таким чином, введення вени необхідної довжини в еверсійну трубку за допомогою зборки провідник-регулююча трубка, фіксація кінців вени за допомогою лігатури на рівнозначні діаметри - при цьому утворюється лише два прошарки вени (дві товщини стінки), створення герметичної порожнини між зовнішньою поверхнею вени і внутрішньою та зовнішньою поверхнями еверсійної трубки, постійне сполучення цієї порожнини з джерелом подачі рідини, забезпечує при вивертанні вени підтримку необхідного тиску в зазначеній порожнині, відсутність продовжних і поперечних складок (гофрів) та тертя між поверхнями еверсійної трубки і вени, охоплення меншого діаметра вени більшим в кожному розтині, а при зворотному вивертаннівідтік рідини зі збереженням необхідного тиску - все це сприяє якісній підготовці аутовени до ортоградного шунтування з маловірогідним її пошкодженням. Дослідження розробленого пристрою показало придатність його для використання в клінічній практиці. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 35 40 Пристрій для вивертання венозних трансплантатів, що містить провідник, канюлі для подачі рідини, який відрізняється тим, що додатково оснащений еверсійною трубкою з рукояткою, в якій встановлені герметизуючий вузол і канюля для подачі фізіологічного розчину, повзунком на поверхні еверсійної трубки зі своїм герметизуючим вузлом і оливою для фіксації вени з проксимального більшого діаметра кінця, регулюючою трубкою з рукояткою-затискачем на одному кінці і оливою для фіксації вени з дистального меншого діаметра кінця на іншому, провідником у вигляді стрижня з оливоподібним обтікачем на кінці для тимчасового з'єднання вени з проксимальним більшого діаметра кінцем; зазначені частини пристрою розташовані коаксіально і мають можливість переміщуватись один повз іншого в поздовжньому напрямку, а регулююча трубка фіксується відносно провідника цанговим затискачем в необхідному положенні в залежності від довжини вени, яку потрібно вивернути. 3 UA 100001 U 4 UA 100001 U 5 UA 100001 U 6 UA 100001 U 7 UA 100001 U 8 UA 100001 U Комп’ютерна верстка І. Скворцова Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Василя Липківського, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 9