Спосіб використання декоративних петрофітів аборигенної флори в ландшафтному фітодизайні урбанізованих територій

Спосіб використання декоративних петрофітів аборигенної флори в ландшафтному фітодизайні урбанізованих територій, що включає перекопування та вирівнювання поверхні ґрунту, висівання насіння місцевих степових видів рослин рано навесні або під зиму, який відрізняється тим, що озеленюють кам'янисті, сухі, добре освітлені ділянки в умовах міста, для озеленення використовують декоративні петрофітні види рослин, що в природі зростають на бідних кам'янистих субстра 3 збільшення електромагнітних полів, шуми, вібрація тощо [1]. На сьогодні необхідні такі форми та засоби взаємодії природної та техногенної підсистем міста, при яких інтенсивність використання, відновлення та збагачення природних ресурсів буде зростати, а природні умови покращуватись. Таким чином, мова йде про свідоме управління природними процесами та явищами у бажаному напрямку при містобудуванні. Така позиція є можливою лише при природно-екологічному підході до вивчення навколишнього середовища та визначення шляхів його оптимізації. В останні десятиріччя встановлено, що гігієнічна важливість зелених рослин є значно більшою, ніж це вважалось раніше. Крім забезпечення таких біосферних функцій, як створення вільного кисню в атмосфері й видалення з неї вуглекислого газу, вони здійснюють синтез органічної речовини, яка є енергетичним і матеріальним джерелом існування живого. Зелені рослини - дуже важлива і невід'ємна ланка в біологічному кругообігу кисню, водню, азоту й цілого ряду інших елементів та їхніх сполук на планеті. В системі оптимізації навколишнього середовища дикорослі рослини діють як унікальні природні фільтри у доочищенні атмосфери, води й ґрунту від промислових, побутових та сільськогосподарських забруднень. В урбоекосистемі великого значення набувають такі функції рослинності [3]: стабілізація вітрового режиму, "розвантаження" повітряних мас; охолодження міського "острова тепла"; виділення кисню в атмосферу; поглинання забруднювачів атмосферного повітря; підвищення відносної вологості повітря та зменшення її добових і сезонних коливань; затінення, зниження шуму, фільтрування пилу; поліпшення візуальних властивостей урбанізованих ландшафтів; архітектурний елемент загального вигляду; засіб просторового розчленування міста. Компенсаційна роль спонтанних рослинних угруповань в техногенних місцезростаннях полягає в тому, що вони стають буфером між джерелами забруднення і людиною. І це далеко не повний перелік всіх важливих функцій, які виконують рослини в урбанізованому середовищі [4]. До санітарно-гігієнічних властивостей рослин належить їх спроможність виділяти особливі леткі органічні сполуки (фітонциди), що вбивають хвороботворні бактерії або затримують їх розвиток. У сучасну епоху технічного прогресу та урбанізації в містах залишається все менше "зелених островків", придатних для відпочинку громадян. Недостатнє озеленення міських мікрорайонів і кварталів, нераціональна забудова міста, інтенсивний розвиток автотранспорту та інші чинники створюють підвищене шумове тло міста, що не тільки травмує, а й гнітить психіку, руйнує здоров'я і знижує фізичні та розумові здібності людини. Зелені насадження поліпшують мікроклімат міської території, створюють гарні умови для відпочинку, що не менш важливо, охороняють від надмірного перегрівання ґрунт, стіни будинків і тротуари. Цього можна досягти за умови збереження природних зелених масивів у житлових зонах. Поряд з ботанічними садами та ділянками з залишками природної рослинності провідну роль в цьому відношен 66809 4 ні відіграють міські сквери та парки, які в урбанізованому середовищі регулюють вологість, знижують міський шум тощо. Так, для техногенного мегаполісу Донецьк-Макіївка виявлено стан та фітоекологічну роль рослинності парків та скверів, намічено основні шляхи їх оптимізації [5]. Підкреслено, що основу насаджень парків повинні становити штучні насадження з місцевих декоративних рослин, що нагадують природні угруповання. Оздоблення таких природних угруповань можна виконати введенням декоративних трав'янистих рослин аборигенної флори з урахуванням їхніх біолого-екологічних властивостей. Техногенний мегаполіс Донецьк-Макіївка є промисловим центром Донбасу, в якому зосереджена п'ята частина усіх виробничих потужностей України [6]. Постійне антропогенне забруднення довкілля мегаполісу, зростання міського населення неодмінно супроводжується кардинальними перетвореннями ландшафтних комплексів, змінами у складі та структурі місцевої флори та рослинності. В архітектурно-просторовій структурі техногенного мегаполісу Донецьк-Макіївка поєднуються чотири зони: техногенних екотопів, житлової забудови, штучних фітоценозів (озеленення, сади, городи) та фрагментів природної рослинності. Роль кожної зони у формуванні флори абсолютно різна. Промислова та зона житлової забудови займають центральну частину міст, куди невеликими масивами вкрапляються зелені насадження. У плануванні міської агломерації компактні масиви із багатоповерховою забудовою чергуються із незабудованими просторами та одноповерховою забудовою. Складність планування підсилюється наявністю великих територій промислових підприємств [7]. Озеленення навіть невеликих куточків біля громадських та дитячих установ, багатоповерхівок та інших міських локальних територій, особливо кам'янистих, сухих, бідних на поживні речовини субстратів, дозволяє покращити та оптимізувати середовище існування людини. Зелені насадження завдяки своїм функціям значною мірою оздоровлюють і покращують навколишнє середовище, просторово-композиційно та естетично завершують структуру міста, є незамінним природно-екологічним елементом населених пунктів. Створення й утримання в належному стані високоякісних міських зелених насаджень є обов'язковою умовою екологічного благополуччя міста і його архітектурно-художньої виразності. І це загально визнано [8]. Одним із визначальних шляхів поліпшення стану озеленення наших міст є оптимізація видового складу зелених насаджень на основі інтродукції нових швидкорослих, декоративних, середовищетвірних, толерантних до антропогенних впливів видів і форм рослин з урахуванням їхніх біологічних та екологічних властивостей та відповідності умовам місцезростання. Це потребує всебічного вивчення особливостей біології та екології рослин в умовах різних екотопів певної природнокліматичної зони [8]. Розширення та збагачення асортименту квітниково-декоративних рослин за рахунок дикорос 5 лих видів місцевої флори є одним із найбільш перспективних напрямків в інтродукції рослин. Декоративні рослини природної флори в озелененні почали використовувати ще з 20-х років 20 ст. Особливої актуальності це питання набуло після другої світової війни. Виникла необхідність створення зелених зон навколо міст - ландшафтних парків та лісопарків, відмічається, що у цих формах озеленення найбільш придатні рослини природної флори (включаючи петрофітні), багато видів якої є зимо- та посухостійкими [10]. В Україні всебічне вивчення та розмноження рослин природної флори проводять майже всі ботанічні сади, зокрема в Києві, Харкові, Львові, Ужгороді, Чернівцях, Вінниці, Кам'янці-Подільському, Житомирі. Встановлено, що інтродуковані степові рослини добре реагують на умови первинної культури і навіть підвищують свої декоративні якості, більшість з них легко розмножується вегетативно або насінням. Рекомендовано використовувати степові рослини для озеленення сухих схилів, пустирів, проспектів, де потрібен підбір декоративних і в той же час невибагливих до вологи рослин. У ландшафтних парках, у садах ці рослини можна застосовувати для оформлення кам'янистих гірок, природних мінісадочків на відслоненнях гірських порід, вапнякових, щебенистих та піщаних ділянках. На сьогодні у ландшафтному дизайні сучасних міст все більшої популярності та розповсюдження набувають сади, в яких використовується каміння: скельні сади, кам'янисті гірки, сухі струмки та інші варіанти клумб. Для озеленення подібних ділянок придатні посухостійкі рослини, особливо ті, що володіють ксероморфною структурою листків. Тому проектування та створення кам'янистих композицій невід'ємно пов'язано з використанням специфічної ценоекологічної групи рослин петрофітів (синонім - літофіти), що природно зростають у відкритих рослинних угрупованнях на різних кам'янистих субстратах: крейда, мергель, вапно, граніт, піщаник, галька та ін. Враховуючи, що петрофіти є піонерами заростання природних оголень гірських порід, вони можуть бути піонерами і спонтанного заростання кам'янистих субстратів в місті, тобто здатні виживати та пристосовуватись до екстремальних умов урбанізованого середовища. Флора південного сходу України нараховує біля 2000 видів рослин [9], з яких понад 300 видів відрізняються декоративними властивостями. Деякі з них раніше було рекомендовано у практику зеленого будівництва [10]. Асортимент рослин, що використовуються в озелененні, потребує збільшення кількості видів, які можна висаджувати для створення кам'янистих садів. На південному сході України петрофітон - самий великий після степофітону за кількістю видів флороценотип, загальна кількість якого перевищує 130 видів [11, 12]. В умовах міської агломерації Донецьк-Макіївка спонтанно розповсюджуються понад 20 видівпетрофітів. Види Hippochaete ramosissima (Desf.) Börner, Kochia prostrata (L.) Schrad., Hylotelephium decumbens (Lucé) V. Byalt, Sedum acre L., Sempervivum ruthenicum (W. D. J. Koch) Schnittsp. 66809 6 & С. В. Lehm., Pimpinella titanophila Woronow, Convolvulus lineatus L., Onosma subtinctoria Klokov, Achillea leptophylla M. Bieb. та ін. зростають в місті переважно на ділянках природної рослинності, зокрема, на кам'янистих відслоненнях, або в антропогенних місцезростаннях при слабких порушеннях, вони є помірними урбанофобами. Прикладом екстремальних урбанофілів, що зустрічаються на техногенних ділянках (промислові пустирі, проммайданчики, техногенні екотопи) є Silene supina M. Bieb., Tanacetum vulgare L. [13]. Петрофіти аборигенної флори є невибагливими, стійкішими проти хвороб та шкідників, ніж культурні рослини, володіють високими декоративними якостями та є перспективними для створення ландшафтних композицій в умовах міста. Крім того, їх можна використовувати для оптимізації техногенних ландшафтів, які часто мають бідні кам'янисті субстрати, з метою створення сприятливих для існування всіх живих організмів екологічних умов. Відомий спосіб використання декоративних рослин аборигенної флори для озеленення територій, що важко піддаються озелененню (кам'янистих схилів, пісків, засолених ґрунтів), зокрема для ряду районів Донбасу [14]. Наведено ряд видів рослин природної флори, яким до цього часу не приділяли належної уваги. Підкреслено, що в умовах культури вивчені види розкішніше розвиваються, значно подовжують період цвітіння і цвітуть повторно, що в природних умовах є дуже рідкісним явищем. Проте в цьому способі немає детальних даних щодо вивчення біоекологічних особливостей представлених рослин в культурі, оцінки їхньої декоративності, насіннєвої продуктивності тощо. Крім того, відсутні конкретні рекомендації щодо можливості вирощування рослин кам'янистих місцезростань природної флори саме в умовах урбанізованого середовища. Відомий спосіб використання декоративних рослин природної флори України для озеленення лісопарків, відкритих місць (схили, низини, підвищення, водойми тощо) [10]. У способі наведено результати вивчення біологічних особливостей інтродукованих з природної флори України видів рослин, подано порівняльну характеристику видів у природі та культурі (фенологія, розміри рослин, суцвіть, кількість квіток у суцвітті, насіннєва продуктивність тощо). Проте в цьому способі не пропонується використання аборигенних видів петрофітних рослин для оптимізації міського середовища, дані досліджень не узагальнені й не систематизовані. Відомий спосіб озеленення непридатних земель з використанням місцевих степових видів рослин [15]. У даному способі наведено характеристику 206 рекомендованих видів. Але в даному способі не висвітлено особливостей саме петрофітних видів рослин, не наведено даних інтродукційних досліджень видів, їхніх біологічних та інших особливостей. Відомий спосіб використання малорозповсюджених видів квітниково-декоративних багаторічників у промисловому фітодизайні міст Донбасу [16]. Головним недоліком цієї розробки є недоста 7 тнє обґрунтування рекомендованого асортименту рослин, відсутність чітких рекомендацій щодо озеленення тих чи інших ділянок в умовах міста. Є наукова робота стосовно залучення декоративних петрофітних видів природної флори в озеленення Донбасу [17]. Відмічається, що на початковому етапі дослідження інтродукованих видів петрофітних рослин в культурі збільшується їхня декоративність порівняно з природними місцезростаннями. Але у цій роботі не запропоновано конкретних видів рослин, які можна використовувати в озелененні міст, не наведено біоекологічних особливостей декоративних петрофітів. Найбільш близьким за технічною сутністю і досягненням результату є спосіб створення рослинних угруповань із місцевих степових видів на кам'янистих схилах та інших антропогенно порушених землях [18]. В даному способі також рекомендуються місцеві степові види рослин для внутрішньоквартального, вуличного та дворового озеленення. Небагатовидові (10-15 видів на 2 100 м ) штучні степові угруповання створюються із злаків, різнотрав'я та кущів. Ґрунт культивують, дискують, неглибоко перекопують або перебирають вручну. Насіння без загортання висівають пізно восени (жовтень - листопад), під зиму (листопад - грудень) або рано навесні по мерзлоталому ґрунту. У березні - квітні висівають насіння із загортанням насіння. Розсаду (молоді особини 2-3 років життя або вегетативні частини рослин) висаджують у вологий період восени чи рано навесні без поливу, а в більш суху пору року - з поливом. 2 На 1 м висівають до 20-25 г суміші насіння степових рослин та висаджують 1-2 посадкові одиниці 2 розсади. Із загальної кількості видів на 100 м повинні бути 1-2 малорічника, 1 кущ, 1 кущик з невеликою рясністю та багаторічники. Наведено перелік видів, які рекомендовано використовувати для створення степарію. Але в даному способі немає даних стосовно конкретних шляхів поліпшення урбанізованого середовища, дані стосовно біоекології рослин є фрагментарними та потребують перегляду з позицій сучасної фітоекології. В основу даної корисної моделі поставлена задача розробки способу природно-екологічного поліпшення урбанізованого середовища з використанням декоративних петрофітів аборигенної флори, які добре розмножуються вегетативно й за допомогою насіння, мають високу схожість насіння, цвітуть та плодоносять протягом тривалого часу, добре приживаються в міських умовах, є посухо- та зимостійкими, мають високі бали успішності інтродукції, за рахунок чого формують біоекологічні групи рослин тривалого цвітіння з травня до вересня з метою збільшення декоративного багатства й колоритної різноманітності видового складу зеленого господарства. Поставлена задача вирішується за рахунок того, що у способі використання декоративних петрофітів аборигенної флори в ландшафтному фітодизайні урбанізованих територій, який включає перекопування та вирівнювання поверхні ґрунту, висівання насіння місцевих степових видів рослин рано навесні або під зиму, відповідно до корисної моделі, озеленюють кам'янисті, сухі, добре освіт 66809 8 лені ділянки в умовах міста, для озеленення використовують декоративні петрофітні види рослин, що в природі зростають на бідних кам'янистих субстратах, а, отже, є добре пристосованими для висаджування на скельних садках, кам'янистих гірках, рокаріях, сухих струмках, міксбордерах та природних мінісадочках в умовах міста, які можна використовувати разом або окремо одне від одного, а саме: цибуля жовтувата (Аllium flavescens Besser), бурачок голоніжковий (Alyssum gymnopodum P. Smirn.), маренка сіроплода (Asperula tephrocarpa Czern. ex M. Pop. et Chrshan.), сонцецвіт крейдяний (Helianthemum cretaceum (Rupr.) Jus. ex Dobrocz.), льон Черняєва (Linum czerniaëvii Klokov), самосил гайовий (Teucrium chamaedrys L.), чебрець крейдяний (Thymus cretaceus Klokov et Des.-Shost), причому насіння сіють у грядки, відстань між якими 3040 см, насіння сіють рівномірно, на відстані 3-5 см одне від одного, після сівби насіння борозни засипають шаром ґрунту товщиною 0,3-0,5 см залежно від діаметру насінин та злегка прижимають. Перелічені ознаки складають сутність корисної моделі. Причинно-наслідковий зв'язок істотних ознак корисної моделі з результатом пояснюється наступним. Завдяки тому, що спосіб використання декоративних петрофітів аборигенної флори в ландшафтному фітодизайні урбанізованих територій включає озеленення кам'янистих ділянок в умовах міста за допомогою декоративних петрофітів, які пристосовані до існування на бідних кам'янистих субстратах, на цій основі створюються оригінальні мінісадочки, які є декоративними протягом всього весняно-літнього періоду, стійкими в умовах урбанізованого середовища та не потребують додаткового догляду. Основна перевага даної корисної моделі в тому, що використання петрофітів для озеленення кам'янистих ділянок в умовах міста є економічно вигідним, так як вони невибагливі в культурі, стійкі у насадженнях, не потребують привнесення чорнозему та особливого догляду за ділянками, зокрема поливу. На фіг.1, 2 зображено фрагменти природних мінісадочків на кам'янистих субстратах з використанням декоративних та деяких видів петрофітних рослин: 1 - туя західна "Смарагда", 2 - ялина колюча "Гляука глобоза", 3 - туя західна "Ельвангера золотиста", 4 - ялина звичайна "Нідіформіс", 5 таволга японська "Листя принцес", 6 - хоста, 7 тюльпан гранітний, 8 - чебрець двуформовий, 9 очиток їдкий, 10 - віхалка гілляста, 11 - цибуля жовтіюча, 12 - чебрець вапняковий, 13 - сонцецвіт крейдяний, 14 - волошка вугільна, 15 - маренка сіроплода, 16 - оносма донська, 17 - петунія гібридна, К - каміння; на фіг.3-9 представлено зовнішній вигляд найбільш перспективних для використання у зеленому будівництві петрофітів місцевої флори, відповідно: Аllium flavescens Besser, Alyssum gymnopodum P. Smirn, Asperula tephrocarpa Czern. ex M. Pop. et Chrshan., Helianthemum cretophilum Klokov et Dobrocz., Linum czernaievii Klokov, Teucrium chamaedrus L., Thymus cretaceus Klokov et Des.-Shost; на фіг.10 представлено рокарій з використанням Sempervivum ruthenicum+Thymus 9 66809 cretaceus (до цвітіння); на фіг.11 - Sempervivum ruthenicum+Linum czernaievii. Приклад конкретного виконання На сьогодні проблема збереження біорізноманіття особливо актуальна у зв'язку із посиленням антропогенного впливу. Створені в ботанічних садах колекції рослин шляхом інтродукції є базою збереження біорізноманіття та можуть слугувати джерелом збагачення асортименту рослин, що використовуються у зеленому будівництві. Основним завданням нашої роботи було проаналізувати видовий склад природної флори південного сходу України з метою виявлення декоративних петрофітних рослин для використання їх у зеленому будівництві регіону. 10 Роботу розпочинали із вибору об'єкта, вивчення екологічних та фітоценотичних особливостей місцезростань. Рослинні покриття підбирали з урахуванням суворого дотримання гармонії та біологічної єдності видів. Було досліджено здатність до розмноження декоративних петрофітів флори південного сходу України в умовах первинної культури, а також схожість насіння декоративних петрофітів у польових умовах (табл. 1, 2). За цими показниками найбільш перспективними виявились 7 видів петрофітів аборигенної флори південного сходу України (в таблиці 1 наведено їхню здатність до розмноження в умовах первинної культури, в таблиці 2 - схожість насіння у польових умовах). Таблиця 1 Вид Allium flavescens Besser Alyssum gymnopodum P. Smirn Asperula tephrocarpa Czern. ex M. Pop. et Chrshan. Helianthemum cretophilum Klokov et Dobrocz. Linum czerniaëvii Klokov Teucrium chamaedrus L. Thymus cretaceus Klokov et Des.-Shost. Здатність до розмноження вегетативно та насінням тільки насінням + + + + + + + Таблиця 2 Allium flavescens Besser Alyssum gymnopodum P. Smirn. Asperula tephrocarpa Czern. ex M. Pop. et Chrshan. Helianthemum cretophilum Klokov et Dobrocz. Linum czerniaëvii Klokov Teucrium chamaedrys L. Thymus cretaceus Klokov et Des.-Shost. Строк сівби насіння весна, 24 березня осінь, 15 жовтня схожість насіння, % 65 82 72 98 66 88 69 85 59 80 44 77 32 64 Встановлено, що ці петрофітні види рослин добре адаптуються в умовах урбанізованого середовища, проходять повний цикл розвитку, добре розмножуються вегетативно й за допомогою насіння та не втрачають декоративності протягом всього вегетаційного періоду. Нижче наводимо їхню детальну біоморфологічну характеристику за даними наших досліджень в умовах первинної культури. Allium flavescens Besser - цибуля жовтувата. Багаторічна напіврозеткова трав'яниста рослина родини Аlliaсеае J. Agardh. Літофіт, мезоксерофіт, геліофіт. Причорноморський вид. Кореневище горизонтальне, цибулини конічні, сидять тісними пучками на кореневищі. Стебло 20-45 см довжиною, майже кругле. Листки у кількості 6-8, вузькі. Суцвіття багатоквіткове, півкулясте. Квітки жовтуваті, пелюстки 4,0-4,5 мм завдовжки. Плід - коробочка. Насіння чорне, зморшкувате. Цвіте з другої половини червня до другої половини липня. Alyssum gymnopodum P. Smirn. - бурачок голоніжковий. Безрозетковий напівкущик родини Brassicaceae Burnett. Мезоксерофіт, кальцепетрофіт, геліофіт. Донецько-донський ендемік. Охороняється на регіональному та державному рівнях. Рослина білоповстистоопушена. Стебла із висхідними гілочками, 15-30 см завдовжки, потовщені, 24 мм завширшки. Листки зверху сіруваті, знизу білоповстисті, оберненояйцеподібноподовжені, 1016 мм довжиною та 3-5 мм шириною. Суцвіття щиткоподібне; пелюстки жовті 2-3 мм довжиною. Плід - стручечок, 2-4 мм завдовжки та 2-3 мм завширшки, з носиком. Насіння з вузькою облямівкою. Цвіте з кінця травня до серпня. Asperula tephrocarpa Czern. ex M. Pop. et Chrshan. - маренка сіроплода. Безрозетковий напівкущик родини Rubiaceae Juss. Ксеромезофіт, літофіт, кальцепетрофіт, геліофіт. Причорноморський ендем. Охороняється на світовому рівні. Рослина сизувато-зелена, утворює щільні, подушкоподібні дернинки. Квітконосні стебла багаточисельні, висхідні, 3-20 см довжиною. Прикореневі листочки коротко-подовжені, тупозагострені, 13 мм завдовжки, 0,5-1,0 мм завширшки, шорстко Вид 11 66809 дрібнощетинисті. Середні стеблові листки вузьколінійно-шилоподібні, 5-17 мм довжиною, 0,250,75 мм шириною, короткозагострені. Верхні листки (у суцвіттях) - видовженоланцетні, до 4 мм у довжину та 1,1 мм у ширину, шорсткі, на кінцях загострені. Приквітники - лінійно-ланцетні, 1-3 мм довжиною, 0,20-0,75 мм шириною, шорсткі із загостреними кінцями. Суцвіття коротковолотисте; квітки на дуже коротких ніжках, скупчені на кінцах розгалужень суцвіття. Віночок лійкоподібний, 3,03,7 мм завдовжки. Квітки білуваті. Плід - двогорішок, 1,7-2,0 мм завдовжки, темно-бурий. Цвіте з травня до вересня. Helianthemum cretaceum (Rupr.) Jus. ex Dobrocz. - сонцецвіт крейдяний. Безрозетковий напівкущик родини Cistaceae Juss. Ксеромезофіт, кальцефіт, геліофіт. Донецько-донський ендем. Охороняється на рівні області та держави. Корінь потужний, здерев'янілий, 25-30 см завдовжки. Стебло 10-25 см завдовжки, біля основи сильно розгалужене, здерев'яніле, висхідне. Листки без прилистків, з короткими 2-4 мм довжиною черешками; еліптично видовжені, звужені зверху та біля основи. Зверху листки зелені, вкриті довгими притиснутими волосками; знизу вкриті білоповстистим щільним коротким опушенням. Суцвіття - китицеподібне, квітки у суцвітті малочисельні. Віночок золотисто-жовтий, пелюстки оберненояйцеподібні, до 7 мм завдовжки. Плід - яйцеподібна коробочка, короткоопушена. Цвіте з другої половини травня до червня. Linum czerniaëvii Klokov - льон Черняєва. Безрозетковий напівкущик родини Linaceae DC. ex S.F. Gray. Ксеромезофіт, кальцефіт, геліофіт. Східнопричорноморський ендем. Коріння міцне, здерев'яніле, веретеноподібне. Квіткові стебла численні, прямі, біля основи злегка припідняті, 1530 см завдовжки. Листки товстуваті, шкірясті, 14 см завдовжки, 1-7 мм завширшки. Прикореневі та нижні стеблові листки подовженооберненояйцеподібні, до основи звужені у довгі крилаті черешки. Суцвіття малоквіткове, вилчасторозгалужене, колосоподібне. Віночок блідожовтий. Пелюстки 15-20 мм довжиною. Плід - коробочка, 5-7 мм завдовжки. Насінини 2,5-3,0 мм у довжину, голі, блискучі. Цвіте з другої половини травня до другої половини липня. Теuсrіum chamaedrys L. - самосил гайовий. Безрозетковий напівкущик родини Lamiaceae Lindl., заввишки 10-35 см. Ксеромезофіт, кальце 12 петрофіт, геліофіт. Європейськосередземноморський вид. Фертильні та стерильні пагони висхідні. Листки яйцеподібні, стеблові та нижні приквітки 10-40 (53) мм довжиною, 4-15 (22) мм шириною. Несправжні кільця 2-4-квіткові, зібрані у рідке гроноподібне суцвіття. Віночок 1115 мм завдовжки, рожево-пурпуровий. Плід - округлояйцеподібний горішок, 1,5-2,0 мм завдовжки, темно-бурий, невиразно сітчасто-зморшкуватий. Цвіте з другої половини червня до липня. Thymus cretaceus Klokov et Des.-Shost. - чебрець крейдяний. Безрозетковий напівкущик родини Lamiaceae. Літофіт, ксеромезофіт, кальцефіт, геліофіт. Східнопричорноморський ендем. Утворює розкидисті дернинки. Стебла лежачі, але не вкорінювані, закінчуються квітковими пагонами; неплодучі пагони полеглі, відходять від стебел. Квіткові пагони припідняті, 2-10 см завдовжки. Середні стеблові листки коротко черешкові, довгоеліптичні, 5-10 мм завдовжки, 1-2 (2,3) мм завширшки. Суцвіття компактне; чашечка трубчастодзвоникувата, 3,5-4,0 мм у довжину, віночок до 7 мм у довжину, рожево - бузковий, яскравий. Плід - горішок, округло-еліпсоподібний, до 0,8 мм завдовжки. Цвіте з першої половини червня до першої половини серпня. Наведені вище види рослин цвітуть та плодоносять протягом вегетаційного періоду. За початком вегетації серед них є ранньовесняні (Аllium flavescens, Thymus cretaceus) та середньовесняні (Alyssum gymnopodum, Helianthemum cretophilum, Teucrium chamaedrys) види. За тривалістю вегетації виділено 3 групи: коротковегетуючі (до 150 днів) - Alyssum gymnopodum; середньовегетуючі (150200 днів) - Helianthemum cretophilum, Teucrium chamaedrys; довговегетуючі (понад 200 днів) Linum czerniaëvii та ін. За часом зацвітання такі види, як Helianthemum cretophilum, Linum czerniaëvii, Thymus cretaceus належать до пізньовесняних; Alyssum gymnopodum - ранньолітніх; інші - до ранньосередньолітніх фенологічних груп. Більшість досліджених петрофітів за тривалістю цвітіння є середньо(Аllium flavescens, Helianthemum cretophilum, Linum czerniaëvii тощо) або розтягнутоквітучими (Alyssum gymnopodum, Asperula tephrocarpa). Наочно це показано на таблиці 3 на фенологічних спектрах перспективних для використання у фітодизайні урбанізованого середовища декоративних петрофітів місцевої флори. Таблиця 3 1 А Б В Г Д III 2 3 1 IV 2 3 1 V 2 3 1 VI 2 3 1 VII 2 3 1 VIII 2 3 1 IX 2 3 1 X 2 3 13 66809 14 Продовження таблиці 3 1 III 2 3 1 IV 2 3 1 V 2 3 1 VI 2 3 1 VII 2 3 1 VIII 2 3 1 IX 2 3 1 X 2 3 Є Ж У таблиці 3 буквами позначено види петрофітів аборигенної флори: А - Аllium flavescens Besser; Б - Alyssum gymnopodum P. Smirn.; В Asperula tephrocarpa Czern. ex M. Pop. et Chrshan.; Г - Helianthemum cretophilum Klokov et Dobrocz.; Д Linum czerniaëvii Klokov; Є - Teucrium chamaedrys L.; Ж -Thymus cretaceus Klokov et Des.-Shost. Римськими цифрами позначено місяці: І - січень, II лютий, III - березень, IV - квітень, V - травень, VI червень, VII - липень, VIII - серпень, IX - вересень, X - жовтень, XI - листопад, XII - грудень; 1, 2, 3 декади місяця. Сірим тонуванням позначено період вегетації до цвітіння, сітчастою штриховкою період цвітіння, косими лініями - період дозрівання плодів та насіння. Виходячи з цього, можна формувати біоекологічні групи рослин для тривалого цвітіння з травня до вересня. Наприклад, Alyssum gymnopodum+Teucrium chamaedrys; Helianthemum cretophilum+Thymus cretaceous; Linum czerniaëvii+Allium flavescens тощо. З цією метою можна використовувати й інші види декоративних петрофітів аборигенної флори. При розробці рекомендацій щодо впровадження нових видів рослин природної флори в практику зеленого будівництва необхідно враховувати успішність інтродукції їх у регіоні. З урахуванням того, що на даний момент немає єдиної загальноприйнятої системи оцінювання успішності інтродукції для всіх видів колекції розраховували успішність інтродукції за 8-бальною лінійною шкалою [19]: 1 - інтродуковані особини погано приживаються, рослини гинуть протягом одного вегетаційного періоду; 2 - окремі особини приживаються, переносять зиму, можуть зацвісти, але їхня життєвість дуже низька та протягом декількох років вони гинуть; 3 - інтродуценти непогано приживаються, цвітуть, але життєвість їхня середня, погано переносять зиму й посуху, часто уражаються шкідниками та хворобами, плодоносять нерегулярно; 4 нормально плодоносять, але ріст пригнічений, зазвичай посухостійкі й зимостійкі, рідко уражаються шкідниками та хворобами; 5 - стійкі до несприятливих факторів середовища, стабільно проходять малий й великий цикли онтогенезу, життєвість висока; 6 - дають нерегулярний або одиничний самосів або вегетативне потомство, життєвість висока або середня, стійкі до несприятливих факторів середовища; 7 - високостійкі рослини з високою життєвістю, що дають рясний самосів або вегетативно розмножуються, іноді за біопродуктивністю перевищують особини із природних популяцій; 8 - проявляють ознаки натуралізації, спонтанно розселяються за межі рослинної ділянки. В таблиці 4 наведено оцінку успішності інтродукції найбільш перспективних декоративних петрофітів флори південного сходу України. Таблиця 4 Вид Аllium flavescens Besser Alyssum gymnopodum P. Smirn. Asperula tephrocarpa Czern. ex M. Pop. et Chrshan. Helianthemum cretophilum Klokov et Dobrocz. Linum czerniaëvii Klokov Teucrium chamaedrys L. Thymus cretaceus Klokov et Des.-Shost. Успішність Приживлюваність, Посухостійкість, Зимостійкість, інтродукції, % бал бал бал 98 2 1 6 86 1 1 7 При дослідженні інтродукованих видів петрофітних рослин в культурі з застосуванням агротехнічних заходів відмічено збільшення їхньої декоративності порівняно з природними зразками. Нижче наведено конкретні рекомендації з агротехніки вирощування декоративних петрофітів. 1. Вибір ділянки й ґрунту. Декоративні петрофіти в природі зростають на різних кам'янистих субстратах: крейда, мергель, вапно, граніт, піщаник, галька та ін., тому вони можуть зростати на різних ґрунтах. Однак найкращими для петрофітів 72 1 1 7 90 80 98 90 1 1 1 1 2 1 1 1 6 7 6 6 є середні супіщані ґрунти з кислотністю, що близька до нейтральної (рН 6-8). Більшість петрофітів геліофіти, тому для їхнього вирощування підбирають добре освітлену ділянку. В іншому випадку рослини гублять свою декоративність - витягуються та слабко цвітуть. Крім того, петрофіти не переносять перезволоження ґрунту, тому для їх висаджування слід підбирати ділянки, що мають повітрянопроникний підґрунтовий шар та глибоке розташування ґрунтових вод. 15 2. Підготовка ґрунту до сівби насіння. З урахуванням того, що петрофіти зростають на бідних ґрунтах, вони не потребують збагачення ґрунту добривами як на стадіях інтенсивного росту, так і в подальшому. Для сівби насіння декоративних петрофітів у відкритий ґрунт ділянку починають готувати восени або на початку зими. Для цього перекопують ґрунт на глибину штика лопати та залишають в такому стані на всю зиму. З настанням весни великі глиби на грядці розбивають та ретельно розпушують її поверхню. Після цього поверхня грядки ретельно вирівнюється. 3. Збирання та зберігання насіння. Насіння збирають у сухі, непрозорі пакети у міру їхнього визрівання, в залежності від виду рослини. Зберігають подалі від прямих сонячних променів, при відносній вологості повітря не більше 60 % та кімнатній температурі. 4. Сівбу насіння проводять у грядки довільної довжини в суху, безвітряну погоду. Відстань між грядками 30-40 см. Насіння висівають у борозни у вологий ґрунт. Насіння слід висівати рівномірно, на відстані 3-5 см одне від одного. Якщо насінини дрібні, менше 0,2 см у діаметрі, перед сівбою їх змішують з невеликою кількістю дрібного, просіяного піску або ґрунту для попередження скупчення та злипання. Після сівби насіння борозни засипають шаром ґрунту товщиною 0,3-0,5 см залежно від діаметру насінин та злегка прижимають. До та після появи сходів міжряддя періодично слід проріджувати від бур'янів. Для петрофітних рослин аборигенної флори виділяють два строки сівби насіння: весняний - при стабільному переході денної температури через поріг +5 °C (як правило, це друга декада березня - перша декада квітня) та підзимовий - при стабільному переході нічної температури через поріг - 2-5 °C (третя декада жовтня - перша декада листопада). Підзимовий строк сівби сприяє доброму росту та розвитку сіянців та збільшенню продуктивності насіння. При тривалому перебуванні у холодному ґрунті підвищується життєздатність насіння. Висіяне під зиму, воно проростає рано навесні, як тільки ґрунт прогріється у верхньому шарі до 10-12 °C. Сходи петрофітів аборигенної флори підзимового строку сівби з'являються дружно та швидко починають рости. Ці рослини мають добре розвинену кореневу систему, тому раніше й краще використовують вологу та поживні речовини ґрунту. Сходи петрофітів підзимового строку сівби з'являються 28 березня - 10 квітня, залежно від виду рослини. У перший рік у петрофітів формується розетка листків, тобто вегетативна частина, а зацвітають вони на другий третій роки. Виключенням є види Asperula tephrocarpa Czern. ex M. Pop. et Chrshan. та Alyssum gymnopodum P. Smirn.: при сівбі насіння під зиму сіянці зацвітають в перший рік. Таким чином, завдяки своїм біоекологічним особливостям, стійкості, декоративності петрофітні види рослин аборигенної флори південного сходу України можуть бути рекомендовані для озеленення урбанізованих територій в якості групових посадок для оформлення кам'янистих гірок, рокаріїв, міксбордерів з метою збільшення декоратив 66809 16 ного багатства й колоритної різноманітності видового складу зеленого господарства. Шлях подолання екологічної кризи на даному етапі глобальної урбанізації та індустріалізації оточуючого людину середовища полягає у його оптимізації. Оптимізація урбанізованого ландшафту - це система заходів, спрямована на підвищення продуктивності, флористичного та фауністичного багатства, естетичності ландшафту. Це є одним із найважливіших засобів охорони природи і головна роль в цьому процесі належить зеленим рослинам. Декоративні куточки природної рослинності з використанням петрофітів на непривабливих ділянках міських територій будуть не лише покращувати зовнішній вигляд урбаноекотопів, але і виконувати біосферну, піонерну, оптимізаційну, фітомеліоративну, естетичну, компенсаційну функції в урбанізованому середовищі. Джерела інформації: 1. Ильминских Н. Г. Флорогенез в условиях урбанизированной среды (на примере городов Вятско-Камского края): автореф. дис. на здобуття наук, ступеня д-ра биол. наук: спец. 03.00.05 "Ботаника" / Н. Г. Ильминских. - Санкт-Петербург, 1993. - 36 с. 2. Скачкова С.А. Экологические аспекты природопользования урбанизированных территорий / С.А. Скачкова // Использование и охрана природных ресурсов в России. - 2003. - № 4-5. - С. 36-43. 3. Стольберг Ф.В. Экология города / Ф.В. Стольберг. - К., 2000. - С. -275. 4. Глухов О.З. Місце та роль синантропних рослин в техногенному середовищі / О.З. Глухов, С.I. Прохорова, Г.І. Хархота // Відновлення порушених природних екосистем: матеріали III міжнар. наук. конф. (Донецьк, 7-9 жовт. 2008 p.). - Донецьк, 2008. - С. 124-125. 5. Глухов О.З. Спонтанна флора парків та скверів техногенного мегаполісу Донецьк-Макіївка / О.З. Глухов, С.І. Прохорова, Г.Г. Дерев'янська, Г.I. Хархота // Проблемы экологии и охраны природы техногенного региона. - 2010. - №1(9). С. 30-36. 6. Третьяков С.В. Экологические проблемы Донецкой области / С.В. Третьяков // Экологические проблемы индустриальных мегаполисов: материалы II междунар. науч.-практ. конф. (24-27 мая 2005 г.). - М.: МГУИЭ, 2005. - С. 8-14. 7. Бурда Р.І. Анотований список флори промислових міст на південному сході України / P.І. Бурда. - Донецьк: Б. в., 1997. - 49 с. 8. Левон Ф.М. Концептуальні аспекти формування міських зелених насаджень у сучасних умовах / Ф.М. Левон, С.І. Кузнецов // Інтродукція рослин. - 2006. - № 4. - С. 53-57. 9. Остапко В.М. Сосудистые растения юговостока Украины / В.М. Остапко, А.В. Бойко, С.Л. Мосякин. - Донецк: Ноулидж, 2010. - 247 с. 10. Декоративні рослини природної флори України / Н.Е. Антонюк, P.M. Бородина, В.В. Стопкань, Л.С. Скворцова. - К.: Наук, думка, 1977. 221 с. 11. Бурда Р.И. Антропогенная трансформация флоры / Раиса Ивановна Бурда. - Киев: Наук, думка, 1991. - 168 с. 17 12. Кунец Н.Ю. Особенности прорастания семян декоративних петрофитов флоры юго-востока Украины / Н.Ю. Кунец // Промышленная ботаника. - 2010. - Вып. 10. - С. 183-186. 13. Глухов О. З. Індикаційно-діагностична роль синантропних рослин в техногенному середовищі / О.З. Глухов, С.I. Прохорова, Г.I. Хархота. - Донецьк: ООО "Вебер" (Донецька філія), 2008. 232 с. 14. Володченко В.С. Деякі перспективні декоративні рослини флори УРСР і можливості введення їх в культуру /В.С. Володченко // Питання експериментальної ботаніки. - К.: Наук, думка, 1964. - 156-161. 15. Декоративные растения природной флоры Донбасса (рекомендации) / [Е.Н. Кондратюк, Р.И. Бурда, Т.Т. Чуприна и др.]. - Донецк, 1990. - 95 с. 16. Пельтихина Р.И. Новые виды цветочнодекоративных многолетников в промышленном 66809 18 фитодизайне городов Донбасса / Р.И. Пельтихина, А.М. Рубина // Каталог разработок Донецкого ботанического сада. - Донецк, 1994. - С. 9-10. 17. Кунец Н.Ю. К вопросу привлечения декоративних петрофитных видов природной флоры в озеленение Донбасса / Н.Ю. Кунец // Промислова ботаніка: стан та перспективи розвитку: матеріали міжнар. наук. конф. (м. Донецьк, 24-26 верес. 2007 p.). - Донецьк, 2007. - С. 252-253. 18. Степарий, рокарий, бордюры, газоны из местных степных видов на каменистых склонах и бросовых землях (рекомендации для внутриквартального, уличного, дворового озеленения) / [разработ. Т. Т. Чуприной]. - Донецк, 1990. - 15 с. [прототип] 19. Кондратюк Е.Н. Редкие, эндемичные и реликтовые растения юго-востока Украины в природе и культуре / Е.Н. Кондратюк, В.М. Остапко. Киев: Наук, думка, 1990. - 154 с. 19 66809 20 21 Комп’ютерна верстка Л. Ціхановська 66809 Підписне 22 Тираж 23 прим. Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601