Друкувальний пристрій, картридж для друкувального матеріалу, адаптер для контейнера для друкувального матеріалу і схемна плата

Реферат: Картридж для друкувального матеріалу містить: запам'ятовуючий пристрій; множину перших виводів, через які напруга живлення і сигнали для керування запам'ятовуючим пристроєм подаються з друкувального пристрою; і множину других виводів, що використовуються для визначення станів приєднання картриджа для друкувального матеріалу в модулі приєднання картриджів. Множина перших виводів має множину перших контактних ділянок, які входять в контакт з відповідними виводами на стороні пристрою, коли контейнер для друкувального матеріалу належним чином приєднаний до модуля приєднання картриджів. Множина других виводів має множину других контактних ділянок, які входять в контакт з відповідними виводами на стороні пристрою, коли контейнер для друкувального матеріалу належним чином приєднаний до модуля приєднання картриджів. Множина перших і других контактних ділянок розміщуються так, що вони формують перший ряд і другий ряд. Чотири контактні ділянки серед множини других контактних ділянок розміщуються на обох кінцях першого і другого рядів, відповідно. UA 104915 C2 (12) UA 104915 C2 UA 104915 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 ГАЛУЗЬ ТЕХНІКИ, ДО ЯКОЇ НАЛЕЖИТЬ ВИНАХІД Даний винахід стосується друкувального пристрою, картриджа для друкувального матеріалу, що використовується для друкувального пристрою, адаптера для контейнера для друкувального матеріалу і схемних плат для цих компонентів. ПОПЕРЕДНІЙ РІВЕНЬ ТЕХНІКИ В останні роки картридж, що містить запам'ятовуючий пристрій, який зберігає інформацію, що стосується друкувальних матеріалів (наприклад, кількість чорнила, що залишилося), використовується як картридж для друкувального матеріалу. Крім того, використовується технологія визначення стану приєднання картриджів для друкувального матеріалу. Наприклад, в JP-A-2009-274438, стани приєднання картриджів визначаються за допомогою відправки сигналів, відмінних від сигналів для визначення кількості чорнила, що залишилося, в датчик чорнила, що залишилося, встановлений в чорнильному картриджі. У традиційних технологіях, стани приєднання, як правило, визначаються за допомогою використання одного або двох з множини виводів на картриджі. Проте, навіть якщо визначається належне приєднання картриджа, деякі інші виводи, що не використовуються для визначення станів приєднання, можуть іноді мати поганий контакт з виводами друкувального пристрою. Зокрема, коли виводи для запам'ятовуючого пристрою мають поганий контакт, виникає така проблема, що часто виникають помилки, коли дані записуються і зчитуються в і з запам'ятовуючого пристрою. Тим часом, відомі технології для визначення станів приєднання чорнильних картриджів включають в себе технології, описані в JP-A-2002-198627 і JP-A-2009-241591. Згідно з цими документами, вивід для визначення приєднання на стороні картриджа заземляється, в той час як напруга на виході виводу для визначення приєднання на стороні друкувального пристрою підвищується до напруги живлення через опір. Якщо вивід для визначення приєднання на стороні картриджа має хороший контакт з виводами на стороні друкувального пристрою, вивід на стороні друкувального пристрою переносить напругу землі, тоді як до нього прикладається напруга живлення у випадку відсутності контакту. Отже, приєднання картриджа може визначатися за допомогою моніторингу напруги виводу для визначення приєднання на стороні друкувального пристрою. Визначення приєднання картриджа також є можливим способом, протилежним згаданому вище, тобто за допомогою з'єднання виводу для визначення приєднання на стороні картриджа з напругою живлення і одночасного зниження напруги на виході виводу для визначення приєднання на стороні друкувального пристрою через опір. Загалом, приєднання картриджа може визначатися за допомогою з'єднання виводу для визначення приєднання на стороні картриджа з першою фіксованою напругою і з'єднання виводу для визначення приєднання на стороні друкувального пристрою з другою фіксованою напругою через опір. Проте, підтримка постійною напруги виводу для визначення приєднання на стороні картриджа може приводити до іншої проблеми. Наприклад, в конфігурації, в якій вивід для визначення приєднання на стороні картриджа заземляється, якщо вивід для визначення приєднання на стороні друкувального пристрою переносить напругу землі за будьякої причини, система може помилково ідентифікувати неприєднаний картридж як приєднаний. Це повинно приводити до проблеми меншої надійності визначення приєднання. Крім того, в конфігурації, в якій вивід для визначення приєднання на стороні картриджа заземляється, якщо висока напруга (наприклад, напруга для керування друкувальною головкою) по помилці прикладається до виводу для визначення приєднання, може виникати така проблема, що великий струм протікає через вивід для визначення приєднання так, що він приводить до пошкоджень схеми картриджа або друкувального пристрою. Крім цього, на схемній платі, встановленій на картриджі, збільшене число виводів або контактних ділянок означає вищий ризик поганого контакту в одній або більше з них. Отже, виникає потреба скорочувати число виводів і контактних ділянок в максимально можливій мірі. Різні вищезазначені проблеми не обмежені чорнильними картриджами, але також характерні для картриджів для друкувального матеріалу, що містять інші типи друкувальних матеріалів (наприклад, тонер). Крім того, ідентична проблема існує в пристроях для впорскування рідини, які впорскують різні типи рідини, відмінні від вищезгаданих друкувальних матеріалів, і в їх контейнерах для рідини (резервуарах для рідини). Крім цього, виникають аналогічні проблеми з визначенням станів з'єднання між виводами схемної плати, що використовується для друкувальних картриджів або контейнерів для рідини, і відповідними виводами на стороні пристрою. Мета даного винаходу полягає в тому, щоб надавати технологію, яка належним чином перевіряє стани приєднання картриджів або їх схемних плат. Друга мета даного винаходу полягає в тому, щоб надавати технологію, щоб належним чином оцінювати, є контакт між 1 UA 104915 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 виводами запам’ятовуючого пристрою для картриджа або виводами схемної плати і відповідними виводами на стороні пристрою достатнім або ні. Третя мета цього винаходу полягає в тому, щоб надавати технологію, щоб виконувати визначення приєднання без підтримки виводів для визначення приєднання картриджа або схемної плати для картриджа при фіксованій напрузі. Даний винахід не повинен мати конфігурацію, яка досягає всіх вищезгаданих цілей, і може бути реалізований таким чином, що він має конфігурацію, яка досягає однієї з вищезгаданих цілей або інших переваг, описаних нижче. СУТЬ ВИНАХОДУ (1) Згідно з аспектом винаходу, передбачена схемна плата, що електрично з'єднується з множиною виводів на стороні пристрою модуля приєднання картриджів друкувального пристрою. Схемна плата містить: запам'ятовуючий пристрій; множину перших виводів, через які напруга живлення і сигнали для керування запам'ятовуючим пристроєм подаються з друкувального пристрою; і множину других виводів, які повинні використовуватися для визначення станів з'єднання між множиною виводів на стороні пристрою і схемною платою. Множина перших виводів має множину перших контактних ділянок, які входять в контакт з відповідними виводами на стороні пристрою. Множина других виводів має множину других контактних ділянок, які входять в контакт з відповідними виводами на стороні пристрою. Множина перших і других контактних ділянок розміщуються так, що вони формують перший ряд і другий ряд. Чотири контактні ділянки з множини других контактних ділянок розміщуються на обох кінцях першого і другого рядів, відповідно. Згідно з цією конфігурацією, стани з'єднання або стани приєднання схемної плати можуть бути належним чином визначені, оскільки чотири контактні ділянки для визначення станів з'єднання схемної плати розміщуються на обох кінцях першого і другого рядів. (2) Відносно схемної плати, множина перших контактних ділянок може бути розміщена в першій області. Чотири контактні ділянки з множини других контактних ділянок можуть бути розміщені за межами першої області і розміщуються в позиціях, що відповідають чотирьом кутам другої області чотирикутної форми, що охоплює першу область. Друга область може мати трапецеїдальну форму, що має першу основу, що відповідає першому ряду, коротшу другої основи, що відповідає другому ряду. Згідно з цією конфігурацією, оскільки чотири другі контактні ділянки розміщуються на обох кінцях першої нижньої основи і другої нижньої основи другої області трапецеїдальної форми, можна зменшувати серйозність такої проблеми, на відміну від випадку, коли друга область має прямокутну форму, що стан контакту у других контактних ділянках є поганим, навіть якщо стани контакту у множини перших контактних ділянок є хорошими, коли схемна плата нахиляється від звичайної позиції. (3) Відносно схемної плати, з чотирьох контактних ділянок з множини других контактних ділянок, дві контактні ділянки, розміщені на обох кінцях першого ряду, можуть з’єднуватися між собою, і жодна з них не з’єднується з фіксованою напругою, і дві контактні ділянки, розміщені на обох кінцях другого ряду, можуть бути такими, що з'єднуються з електричним пристроєм. Згідно з цією конфігурацією, можна використовувати дві контактні ділянки, розміщені на обох кінцях другого ряду, як для визначення контакту, так і для відправлення/прийому сигналів в і з електричного пристрою. Крім того, оскільки жодна з двох контактних ділянок, розміщених на обох кінцях першого ряду, не з’єднується при фіксованій напрузі, можна запобігати такій проблемі, що якщо вони заземляються, наприклад, вивід схемної плати поганого контакту помилково визначається як такий, що має хороший контакт, коли вивід на стороні друкувального пристрою переносить напругу землі за будь-якої причини. Крім того, коли висока напруга (наприклад, напруга для приведення в дію друкувальної головки) помилково прикладається до контактних ділянок для визначення з'єднання, можна запобігати проблемі наявності великого електричного струму через контактні ділянки, який ушкоджує схему схемної плати або друкувального пристрою. (4) Відносно схемної плати, контактна ділянка заземлюючого виводу для запам'ятовуючого пристрою може бути розміщена в центрі другого ряду. Згідно з цією конфігурацією, можна не допускати з'єднання множини других контактних ділянок із заземлюючим виводом внаслідок домішок, наприклад, бруду або пилу. (5) Відносно схемної плати, під час визначення станів з'єднання між множиною виводів на стороні пристрою і схемною платою, напруга, яка не вища першої напруги живлення, що подається на вивід для запам'ятовуючого пристрою, може прикладатися до двох контактних ділянок на обох кінцях першого ряду, і напруга, яка не вища другої напруги живлення для приведення в дію друкувальної головки друкувального пристрою і вища першої напруги живлення, може прикладатися до двох контактних ділянок на обох кінцях другого ряду. Згідно з цією конфігурацією, оскільки визначення станів з'єднання виконується з використанням нижчої 2 UA 104915 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 напруги в двох контактних ділянках на обох кінцях першого ряду, ніж в двох контактних ділянках на обох кінцях другого ряду, час, необхідний для зарядки міжз’єднань, може бути зменшений в порівнянні з випадком визначення з використанням вищої напруги, тим самим завершуючи визначення за менший час. Крім того, оскільки визначення станів з'єднання виконується з використанням вищої напруги в двох контактних ділянках на обох кінцях другого ряду, ніж в двох контактних ділянках на обох кінцях першого ряду, можна підвищувати точність виявлення в порівнянні з випадком визначення з використанням нижчої напруги. (6) Відносно схемної плати, під час визначення станів з'єднання між множиною виводів на стороні пристрою і схемною платою, перший сигнал перевірки приєднання вводиться, як перший імпульсний сигнал, в одну з двох контактних ділянок на обох кінцях першого ряду, і перший сигнал відповіді по приєднанню може виводитися з іншої з двох контактних ділянок у відповідь на перший сигнал перевірки приєднання, і перша напруга, не вища другої напруги живлення і вища першої напруги живлення, може прикладатися до однієї з двох контактних ділянок на обох кінцях другого ряду, і напруга, нижча першої напруги і вища першої напруги живлення, виводиться з іншої з двох контактних ділянок на обох кінцях ряду. Згідно з цією конфігурацією, дві контактні ділянки на обох кінцях першого ряду використовуються для визначення приєднання (визначення контакту) як перша пара, тоді як дві контактні ділянки на обох кінцях другого ряду використовуються для цього як друга пара. Отже, можна виконувати визначення приєднання (визначення контакту) без надання додаткових контактних ділянок, крім чотирьох контактних ділянок, тим самим скорочуючи число контактних ділянок на схемній платі. (7) Відносно схемної плати, дві контактні ділянки на обох кінцях першого ряду також можуть бути використані для визначення перевищення напруги, прикладеної до двох контактних ділянок на обох кінцях першого ряду, і напруга високого логічного рівня першого сигналу перевірки приєднання може задаватися нижче перевищення напруги. Згідно з цією конфігурацією, оскільки дві контактні ділянки на обох кінцях першого ряду можуть використовуватися як для визначення контакту, так і для визначення перевищення напруги, можна скорочувати число контактних ділянок на схемній платі. Крім того, оскільки напруга високого логічного рівня першого сигналу визначення приєднання задається такою, що дорівнює нижчій напрузі, ніж перевищення напруги, можна запобігати проблемі помилкового її визначення як перевищення напруги в процесі визначення приєднання (визначення контакту). (8) Відносно схемної плати, дві контактні ділянки, розміщені на обох кінцях другого ряду, можуть бути такими, що з'єднуються з електричним пристроєм, і електричний пристрій може бути резистивним елементом, встановленим в схемній платі. Згідно з цією конфігурацією, можна з високою точністю оцінювати те, встановлені або ні схемні плати належним чином, за допомогою вимірювання струму або напруги, відповідної напрузі, прикладеній до контактних ділянок на обох кінцях другого ряду. (9) Відносно схемної плати, під час визначення станів з'єднання між множиною виводів на стороні пристрою і схемною платою, перший сигнал перевірки приєднання може вводитися, як перший імпульсний сигнал, в одну з двох контактних ділянок на обох кінцях першого ряду, і перший сигнал відповіді по приєднанню може виводитися з іншої з двох контактних ділянок у відповідь на перший сигнал перевірки приєднання; і другий сигнал перевірки приєднання може вводитися, як другий імпульсний сигнал, в одну з двох контактних ділянок на обох кінцях другого ряду, і другий сигнал відповіді по приєднанню може виводитися з іншої з двох контактних ділянок у відповідь на другий сигнал перевірки приєднання. Згідно з цією конфігурацією, контактні ділянки на обох кінцях першого ряду використовуються для визначення приєднання (визначення контакту) як перша пара, в той час як контактні ділянки на обох кінцях другого ряду використовуються для цього як друга пара. Це дозволяє виконувати визначення приєднання (або визначення контакту) без надання додаткових контактних ділянок, крім вищезгаданих чотирьох. Крім того, згідно з цією конфігурацією, оскільки визначення приєднання (або визначення контакту), що стосується першої і другої пар, виконується за допомогою використання першого і другого сигналів перевірки приєднання, які відрізняються один від одного, завжди можна оцінювати належним чином те, яка пара контактних ділянок знаходиться в стані поганого приєднання (або контакту). (10) Відносно схемної плати, час підвищення другого сигналу перевірки приєднання з низького на високий логічний рівень може відрізнятися від часу підвищення першого сигналу перевірки приєднання з низького на високий логічний рівень. Згідно з цією конфігурацією, оскільки часи підвищення першого і другого сигналів перевірки приєднання відрізняються один від одного, завжди можна оцінювати належним чином, яка з першої і другої пар контактних ділянок знаходиться в стані поганого приєднання (або контакту). 3 UA 104915 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 (11) Відносно схемної плати, дві контактні ділянки на обох кінцях першого ряду також можуть бути використані для визначення перевищення напруги, прикладеної до двох контактних ділянок на обох кінцях першого ряду, і напруга високого логічного рівня першого сигналу перевірки приєднання може задаватися нижче перевищення напруги. Згідно з цією конфігурацією, оскільки дві контактні ділянки на обох кінцях першого ряду можуть використовуватися для визначення як станів контакту, так і перевищення напруги, можна скорочувати число контактних ділянок на схемній платі. Крім того, напруга високого логічного рівня першого сигналу перевірки приєднання задається такою, що дорівнює більш нижчій напрузі, ніж перевищення напруги, що запобігає помилковому визначенню стану як перевищення напруги в процесі визначення приєднання (або контакту). (12) Відносно схемної плати, дві контактні ділянки, розміщені на обох кінцях другого ряду, можуть бути такими, що з'єднуються з електричним пристроєм, і електричний пристрій може бути датчиком, який повинен використовуватися для визначення кількості друкувального матеріалу, що залишився, в картриджі для друкувального матеріалу, приєднаному до модуля приєднання картриджів. Згідно з цією конфігурацією, оскільки дві контактні ділянки на обох кінцях другого ряду можуть використовуватися для визначення, як станів контакту, так і кількості друкувального матеріалу, що залишився,, можна скорочувати число контактних ділянок на схемній платі. (13) Відносно схемної плати, множина перших виводів може включати в себе заземлюючий вивід для подачі напруги землі з друкувального пристрою в запам'ятовуючий пристрій, вивід для подачі живлення для подачі живлення при напрузі, відмінній від напруги землі, з друкувального пристрою в запам'ятовуючий пристрій, вивід синхросигналу для подачі синхросигналів з друкувального пристрою в запам'ятовуючий пристрій, вивід скидання для подачі сигналів скидання з друкувального пристрою в запам'ятовуючий пристрій і вивід передачі даних для подачі сигналів даних з друкувального пристрою в запам'ятовуючий пристрій. Дві з перших контактних ділянок можуть бути розміщені в першому ряду, і три з перших контактних ділянок розміщуються у другому ряду. Згідно з цією конфігурацією, можна надійно визначати стани контакту на контактній ділянці кожного виводу для запам'ятовуючого пристрою на предмет того, є вони хорошими або поганими, за допомогою чотирьох контактних ділянок, оточуючих їх. (14) Відносно схемної плати, відстань між двома контактними ділянками, які розміщуються на обох кінцях з перших і других контактних ділянок, присутніх в першому ряду, може перевищувати відстань між двома контактними ділянками, які розміщуються на обох кінцях з перших контактних ділянок, присутніх у другому ряду. (15) Відносно схемної плати, схемна плата, можливо, повинна бути приєднана до модуля приєднання картриджів друкувального пристрою, який містить друкувальну головку і модуль приєднання картриджів. (16) Згідно з іншим аспектом винаходу, передбачений картридж для друкувального матеріалу, що приєднується до модуля приєднання картриджів друкувального пристрою, що має множину виводів на стороні пристрою. Картридж для друкувального матеріалу містить: запам'ятовуючий пристрій; множину перших виводів, через які напруга живлення і сигнали для керування запам'ятовуючим пристроєм подаються з друкувального пристрою; і множину других виводів, які повинні використовуватися для визначення станів приєднання картриджа для друкувального матеріалу в модулі приєднання картриджів. Множина перших виводів має множину перших контактних ділянок, які входять в контакт з відповідними виводами на стороні пристрою, коли контейнер для друкувального матеріалу належним чином приєднаний до модуля приєднання картриджів. Множина других виводів має множину других контактних ділянок, які входять в контакт з відповідними виводами на стороні пристрою, коли контейнер для друкувального матеріалу належним чином приєднаний до модуля приєднання картриджів. Множина перших і других контактних ділянок розміщуються так, що вони формують перший ряд і другий ряд. Чотири контактні ділянки з множини других контактних ділянок розміщуються на обох кінцях першого і другого рядів, відповідно. Згідно з цією конфігурацією, стани приєднання контейнера для друкувального матеріалу можуть бути належним чином визначені, оскільки чотири контактні ділянки множини других виводів розміщуються на обох кінцях першого і другого рядів. (17) Згідно з аспектом винаходу, передбачений адаптер контейнера для друкувального матеріалу, до якого контейнер для друкувального матеріалу повинен бути приєднаний, причому адаптер може приєднуватися до модуля приєднання картриджів друкувального пристрою, що має множину виводів на стороні пристрою. Адаптер містить: запам'ятовуючий пристрій; множину перших виводів, через які напруга живлення і сигнали для керування запам'ятовуючим пристроєм подаються з друкувального пристрою; і множину других виводів, які повинні 4 UA 104915 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 використовуватися для визначення станів приєднання адаптера контейнера для друкувального матеріалу в модулі приєднання картриджів. Множина перших виводів має множину перших контактних ділянок, які входять в контакт з відповідними виводами на стороні пристрою, коли адаптер контейнера для друкувального матеріалу належним чином приєднаний до модуля приєднання картриджів. Множина других виводів має множину других контактних ділянок, які входять в контакт з відповідними виводами на стороні пристрою, коли адаптер контейнера для друкувального матеріалу належним чином приєднаний до модуля приєднання картриджів. Множина перших і других контактних ділянок розміщуються так, що вони формують перший ряд і другий ряд. Чотири контактні ділянки з множини других контактних ділянок розміщуються на обох кінцях першого і другого рядів, відповідно. Згідно з цією конфігурацією, стани приєднання адаптера контейнера для друкувального матеріалу можуть бути належним чином визначені, оскільки чотири контактні ділянки множини других виводів розміщуються на обох кінцях першого і другого рядів. (18) Згідно з ще одним іншим аспектом винаходу, передбачений друкувальний пристрій. Друкувальний пристрій містить: модуль приєднання картриджів, до якого приєднується картридж для друкувального матеріалу; картридж для друкувального матеріалу, що приєднується до модуля приєднання картриджів; схему визначення приєднання для визначення станів приєднання картриджа для друкувального матеріалу; і виводів на стороні пристрою. Картридж для друкувального матеріалу містить: запам'ятовуючий пристрій; множину перших виводів, через які напруга живлення і сигнали для керування запам'ятовуючим пристроєм подаються з друкувального пристрою; і множину других виводів, які повинні використовуватися для визначення станів приєднання картриджа для друкувального матеріалу в модулі приєднання картриджів. Множина перших виводів має множину перших контактних ділянок, які входять в контакт з відповідними виводами на стороні пристрою, коли контейнер для друкувального матеріалу належним чином приєднаний до модуля приєднання картриджів. Множина других виводів має множину других контактних ділянок, які входять в контакт з відповідними виводами на стороні пристрою, коли контейнер для друкувального матеріалу належним чином приєднаний до модуля приєднання картриджів. Множина перших і других контактних ділянок розміщуються так, що вони формують перший ряд і другий ряд. Чотири контактні ділянки з множини других контактних ділянок розміщуються на обох кінцях першого і другого рядів, відповідно. Згідно з цією конфігурацією, стани приєднання контейнера для друкувального матеріалу можуть бути належним чином визначені, оскільки чотири контактні ділянки множини других виводів розміщуються на обох кінцях першого і другого рядів. (19) У вищезгаданому друкувальному пристрої N одиниць картриджів для друкувального матеріалу можуть бути приєднані до модуля приєднання картриджів, де N є цілим числом не менше 2. Дві контактні ділянки, розміщені на обох кінцях першого ряду у відповідних з N одиниць картриджів для друкувального матеріалу, можуть бути з’єднані послідовно згідно з порядком компонування N одиниць картриджів для друкувального матеріалу в модулі приєднання картриджів через декілька виводів на стороні пристрою, встановлених в модулі приєднання картриджів, так що вони формують розводку міжз’єднань, і обидва кінці розводки міжз’єднань з’єднуються зі схемою визначення приєднання. Дві контактні ділянки, розміщені на обох кінцях другого ряду у відповідних до N одиниць картриджів для друкувального матеріалу, можуть бути з’єднані окремо зі схемою визначення приєднання з розрахунку на кожний картридж для друкувального матеріалу. Схема визначення приєднання може визначати: (i) приєднані чи ні всі N одиниць картриджів для друкувального матеріалу до модуля приєднання картриджів, за допомогою визначення станів з'єднання розводки міжз’єднань і (ii) приєднані чи ні окремі картриджі для друкувального матеріалу, за допомогою визначення станів з'єднання двох контактних ділянок, розміщених на обох кінцях другого ряду в кожному картриджі для друкувального матеріалу. Згідно з цією конфігурацією, може бути, відповідно, виконаний перший процес визначення приєднання з використанням двох контактних ділянок на обох кінцях першого ряду і другий процес визначення приєднання з використанням двох контактних ділянок на обох кінцях другого ряду. Таким чином, якщо належні стани приєднання підтверджуються за допомогою двох видів процесів визначення приєднання, підтверджується те, що виводи запам'ятовуючого пристрою для кожного картриджа також мають стани хорошого контакту. Даний винахід також може бути реалізований відносно наступних прикладів варіантів застосування. Приклад 1 варіанта застосування Картридж для друкувального матеріалу, що приєднується до модуля приєднання картриджів, що має множину виводів на стороні пристрою друкувального пристрою, що містить: запам'ятовуючий пристрій, множину перших виводів, із запам'ятовуючим пристроєм і множину 5 UA 104915 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 других виводів, які повинні використовуватися для визначення станів приєднання картриджа для друкувального матеріалу в модулі приєднання картриджів; множина перших виводів має відповідні перші контактні ділянки, які входять в контакт з відповідними виводами на стороні пристрою, коли картридж для друкувального матеріалу належним чином приєднаний до модуля приєднання картриджів; множина других виводів має відповідні другі контактні ділянки, які входять в контакт з відповідними виводами на стороні пристрою, коли картридж для друкувального матеріалу належним чином приєднаний до модуля приєднання картриджів; перші контактні ділянки розміщуються в першій області, другі контактні ділянки розміщуються за межами першої області; і другі контактні ділянки включають в себе чотири контактні ділянки, розташовані в чотирьох кутах чотирикутної другої області, що охоплює першу область. Згідно з цією конфігурацією, всі перші виводи, з’єднані з запам'ятовуючим пристроєм, можуть підтверджуватися як такі, що мають хороший контакт з відповідними виводами на стороні пристрою, за допомогою перевірки станів контакту між множиною других контактних ділянок, які використовуються для визначення станів приєднання картриджів для друкувального матеріалу, і відповідними виводами на стороні пристрою. Приклад 2 варіанта застосування Картридж для друкувального матеріалу, описаний в прикладі 1 варіанта застосування, в якому перші і другі контактні ділянки розміщуються так, що вони формують перший ряд і другий ряд, і чотири контактні ділянки з других контактних ділянок розміщуються на обох кінцях першого ряду і другого ряду, відповідно. Згідно з цією конфігурацією, стани приєднання картриджа для друкувального матеріалу можуть бути перевірені належним чином, оскільки другі контактні ділянки для визначення станів приєднання надаються на обох кінцях першого ряду і другого ряду. Приклад 3 варіанта застосування Картридж для друкувального матеріалу, описаний в прикладі 2 варіанта застосування, в якому з чотирьох контактних ділянок з других контактних ділянок, дві контактні ділянки, розміщені на обох кінцях першого ряду, з’єднуються між собою через міжз'єднання, і електричний пристрій, встановлений в картриджі для друкувального матеріалу, з’єднується між двома контактними ділянками, розміщеними на обох кінцях другого ряду. Згідно з цією конфігурацією, дві контактні ділянки, розміщені на обох кінцях другого ряду, можуть використовуватися як для визначення станів приєднання, так і для відправляння і прийому сигналів в і з електричного пристрою. Приклад 4 варіанта застосування Картридж для друкувального матеріалу, описаний в прикладі 3 варіанта застосування, в якому електричний пристрій є датчиком, що використовується для визначення кількості друкувального матеріалу, яка залишилася в картриджі для друкувального матеріалу. Приклад 5 варіанта застосування Картридж для друкувального матеріалу, описаний в прикладі 3 варіанта застосування, в якому електричний пристрій є резистивним елементом. Приклад 6 варіанта застосування Картридж для друкувального матеріалу, описаний в одному з прикладів 2-5 варіантів застосування, в якому друкувальний пристрій додатково містить друкувальну головку для випуску друкувального матеріалу, і в дві контактні ділянки, розміщені на обох кінцях першого ряду, подається напруга, ідентична першій живильній напрузі для керування запам'ятовуючим пристроєм або напрузі, сформованій з першої живильної напруги, і в дві контактні ділянки, розміщені на обох кінцях другого ряду, подається напруга, ідентична другій живильній напрузі для приведення в дію друкувальної головки або напрузі, сформованої з другої живильної напруги. Згідно з цією конфігурацією, немає необхідності в наданні спеціального джерела живлення, щоб визначати стани приєднання, оскільки визначення приєднання є можливим за допомогою використання першої напруги живлення для керування запам'ятовуючим пристроєм і другої напруги живлення для приведення в дію друкувальної головки. Приклад 7 варіанта застосування Адаптер для контейнера для друкувального матеріалу, що приєднується до модуля приєднання картриджів, що має множину виводів на стороні пристрою друкувального пристрою, що містить: запам'ятовуючий пристрій, множину перших виводів, із запам'ятовуючим пристроєм, і множину других виводів, які повинні використовуватися для визначення станів приєднання адаптера в модулі приєднання картриджів; множина перших виводів має відповідні перші контактні ділянки, які входять в контакт з відповідними виводами на стороні пристрою, коли адаптер належним чином приєднаний до модуля приєднання картриджів; множина других 6 UA 104915 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 виводів має відповідні другі контактні ділянки, які входять в контакт з відповідними виводами на стороні пристрою, коли адаптер належним чином приєднаний до модуля приєднання картриджів; перші контактні ділянки розміщуються в першій області; другі контактні ділянки розміщуються за межами першої області; і другі контактні ділянки включають в себе чотири контактні ділянки, розташовані в чотирьох кутах чотирикутної другої області, що охоплює першу область. Згідно з цією конфігурацією, всі перші виводи, з’єднані із запам'ятовуючим пристроєм, можуть підтверджуватися як такі, що мають хороший контакт з відповідними виводами на стороні пристрою, за допомогою перевірки станів контакту між множиною других контактних ділянок, які використовуються для визначення станів приєднання адаптера, і відповідними виводами на стороні пристрою. Приклад 8 варіанта застосування Схемна плата, що електрично з'єднується з множиною виводів на стороні пристрою в модулі приєднання картриджів друкувального пристрою, що містить: запам'ятовуючий пристрій, множину перших виводів, із запам'ятовуючим пристроєм, і множину других виводів, які повинні використовуватися для визначення станів приєднання схемної плати в модулі приєднання картриджів; множина перших виводів має відповідні перші контактні ділянки, які входять в контакт з відповідними виводами на стороні пристрою; множина других виводів має відповідні другі контактні ділянки, які входять в контакт з відповідними виводами на стороні пристрою; перші контактні ділянки розміщуються в першій області; другі контактні ділянки розміщуються за межами першої області, і другі контактні ділянки включають в себе чотири контактні ділянки, розташовані в чотирьох кутах чотирикутної другої області, що охоплює першу область. Згідно з цією конфігурацією, всі перші виводи, з’єднані із запам'ятовуючим пристроєм, можуть підтверджуватися як такі, що мають хороший контакт з відповідними виводами на стороні пристрою, за допомогою перевірки станів контакту між множиною других контактних ділянок, які використовуються для визначення станів приєднання схемної плати, і відповідними виводами на стороні пристрою. Приклад 9 варіанта застосування Друкувальний пристрій, що містить модуль приєднання картриджів, до якого картридж для друкувального матеріалу приєднується, картридж для друкувального матеріалу, який є приєднуваним і від'єднуваним від модуля приєднання картриджів, схему визначення приєднання, яка визначає стани приєднання картриджа для друкувального матеріалу і виводів на стороні пристрою; картридж для друкувального матеріалу містить: запам'ятовуючий пристрій, множину перших виводів, із запам'ятовуючим пристроєм, і множину других виводів, які повинні використовуватися для визначення станів приєднання картриджа для друкувального матеріалу в модулі приєднання картриджів; множина перших виводів має відповідні перші контактні ділянки, які входять в контакт з відповідними виводами на стороні пристрою, коли картридж для друкувального матеріалу належним чином приєднаний до модуля приєднання картриджів; множина других виводів має відповідні другі контактні ділянки, які входять в контакт з відповідними виводами на стороні пристрою, коли картридж для друкувального матеріалу належним чином приєднаний до модуля приєднання картриджів; перші контактні ділянки розміщуються в першій області; другі контактні ділянки розміщуються за межами першої області, і другі контактні ділянки включають в себе чотири контактні ділянки, розташовані в чотирьох кутах чотирикутної другої області, що охоплює першу область. Згідно з цією конфігурацією, всі перші виводи, з’єднані із запам'ятовуючим пристроєм, можуть підтверджуватися як такі, що мають хороший контакт з відповідними виводами на стороні пристрою, за допомогою перевірки станів контакту між множиною других контактних ділянок, які використовуються для визначення станів приєднання картриджів для друкувального матеріалу, і відповідними виводами на стороні пристрою. Даний винахід може бути здійснений в різних формах, наприклад, в формі картриджа для друкувального матеріалу, набору картриджів для друкувального матеріалу, що складається з декількох видів картриджів для друкувального матеріалу, адаптера картриджа, набору адаптерів картриджів, що складається з декількох видів адаптерів картриджів, схемної плати, друкувального пристрою, пристрою для впорскування рідини, системи подачі друкувального матеріалу, що містить друкувальний пристрій і картриджі, системи подачі рідини, що містить пристрій для впорскування рідини і картриджі, і способу для визначення станів приєднання картриджів або схемних плат. КОРОТКИЙ ОПИС КРЕСЛЕНЬ Фіг. 1 є виглядом в перспективі, що показує конфігурацію друкувального пристрою згідно з варіантом здійснення даного винаходу. 7 UA 104915 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Фіг. 2A і 2B є видами в перспективі, що показують конфігурацію чорнильного картриджа. Фіг. 3A-3C показують конфігурації схемних плат згідно з першим варіантом здійснення. Фіг. 4A-4C показують конфігурацію модуля приєднання картриджів. Фіг. 5A-5C показують приєднаний чорнильний картридж в кожусі. Фіг. 6 є блок-схемою, що показує електричну конфігурацію схемної плати чорнильного картриджа і друкувального пристрою згідно з першим варіантом здійснення. Фіг. 7 показує стан з'єднання між схемною платою і схемою визначення приєднання згідно з першим варіантом здійснення. Фіг. 8 показує конфігурацію схемної плати згідно з другим варіантом здійснення. Фіг. 9 є блок-схемою, що показує електричну конфігурацію схемної плати чорнильного картриджа і друкувального пристрою згідно з другим варіантом здійснення. Фіг. 10 показує внутрішню конфігурацію ланцюга обробки даних, пов'язаного з датчиками згідно з другим варіантом здійснення. Фіг. 11 є блок-схемою, що показує стан контакту між модулем визначення контакту, а також модулем визначення об'єму рідини і датчиком картриджа. Фіг. 12 є тимчасовою діаграмою, що показує різні сигнали, що використовуються для процесу визначення приєднання. Фіг. 13A і 13B є тимчасовими діаграмами, що показують типові форми сигналу у випадку поганого контакту. Фіг. 14A і 14B є тимчасовими діаграмами, що показують типові форми сигналу, коли виводи для визначення перевищення напруги і виводи датчика знаходяться в стані витоку. Фіг. 15A-15C показують стани контакту для схемної плати, модуля визначення контакту, генератора імпульсів визначення і модуля визначення неприєднаних станів. Фіг. 16A і 16B є блок-схемами, що показують приклади конфігурацій модуля визначення витоку, розміщеного в модулі визначення неприєднаних станів. Фіг. 17 є тимчасовою діаграмою, що показує процеси визначення приєднання чотирьох картриджів. Фіг. 18 є тимчасовою діаграмою процесу визначення об'єму рідини. Фіг. 19A і 19B є тимчасовими діаграмами, що показують інші приклади сигналів, що використовуються для процесів визначення приєднання. Фіг. 20 показує конфігурацію схемної плати згідно з третім варіантом здійснення. Фіг. 21 є блок-схемою, що показує електричну конфігурацію чорнильного картриджа і друкувального пристрою згідно з третім варіантом здійснення. Фіг. 22 показує внутрішню конфігурацію схеми визначення картриджа згідно з третім варіантом здійснення. Фіг. 23A-23D показують подробиці процесу визначення приєднання картриджа згідно з третім варіантом здійснення. Фіг. 24 показує внутрішню конфігурацію модуля визначення струму окремого приєднання згідно з третім варіантом здійснення. Фіг. 25 є блок-схемою послідовності операцій способу, що показує загальну процедуру процесу визначення приєднання згідно з третім варіантом здійснення. Фіг. 26A і 26B показують конфігурацію модуля визначення струму окремого приєднання згідно з четвертим варіантом здійснення. Фіг. 27 є виглядом в перспективі, що показує конфігурацію друкувального пристрою згідно з іншим варіантом здійснення. Фіг. 28 є виглядом в перспективі, що показує конфігурацію чорнильного картриджа згідно з іншим варіантом здійснення. Фіг. 29 є виглядом в перспективі механізму контактування, встановленого в модулі приєднання картриджів. Фіг. 30 є секцією основної частини, до якої чорнильний картридж приєднується в модулі приєднання картриджів. Фіг. 31A-31C показують, як виводи на стороні пристрою входять в контакт з виводами схемної плати, коли картридж приєднується. Фіг. 32A і 32B показують, як зачіплюється передній кінець картриджа, після чого зачіплюється задній кінець. Фіг. 33A-33G показують конфігурації схемної плати згідно з іншим варіантом здійснення. Фіг. 34A-34C показують конфігурації схемної плати згідно з іншим варіантом здійснення. Фіг. 35A-35C показують конфігурації схемної плати згідно з іншим варіантом здійснення. Фіг. 36A-36C показують конфігурації схемної плати згідно з іншим варіантом здійснення. Фіг. 37 показує конфігурацію схемної плати згідно з іншим варіантом здійснення. 8 UA 104915 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Фіг. 38A і 38B показують конфігурацію загальної схемної плати для інших варіантів здійснення. Фіг. 39A-39C показують конфігурації одноколірних незалежних картриджів, інтегрованого багатоколірного картриджа, сумісного з ними, і їх загальної схемної плати. Фіг. 40 показує схемну конфігурацію друкувального пристрою, придатного для картриджа згідно з Фіг. 39B. Фіг. 41 показує стани контакту між схемою визначення картриджа і загальною схемною платою. Фіг. 42A і 42B є виглядами в перспективі, що показують конфігурацію чорнильного картриджа згідно з іншим варіантом здійснення. Фіг. 43 є виглядами в перспективі, що показують конфігурацію чорнильного картриджа згідно з іншим варіантом здійснення. Фіг. 44 є виглядами в перспективі, що показують конфігурацію чорнильного картриджа згідно з іншим варіантом здійснення. Фіг. 45 є виглядами в перспективі, що показують конфігурацію чорнильного картриджа згідно з іншим варіантом здійснення. Фіг. 46 показує приклад зміни схеми для модуля визначення струму окремого приєднання. ДОКЛАДНИЙ ОПИС ВАРІАНТІВ ЗДІЙСНЕННЯ А. Перший варіант здійснення Фіг. 1 є виглядом в перспективі, що показує конфігурацію друкувального пристрою згідно з першим варіантом здійснення даного винаходу. Друкувальний пристрій 1000 включає в себе модуль 1100 приєднання картриджів, до якого чорнильні картриджі приєднуються, відкривну/закривну кришку 1200 і функціональний модуль 1300. Даний друкувальний пристрій 1000 є широкоформатним струминним принтером, який друкує на папері великого формату (наприклад, розмірів A2-A0), наприклад, на постерах. Модуль 1100 приєднання картриджів також називається "тримачем для картриджів" або просто "тримачем". У прикладі, показаному на Фіг. 1, чотири чорнильних картриджі чорного, жовтого, пурпурного і блакитного кольору, наприклад, можуть бути приєднані окремо до модуля 1100 приєднання картриджів. Як чорнильні картриджі, які повинні приєднуватися до модуля 1100 приєднання картриджів, можуть бути використані будь-які інші декілька типів з чорнильних картриджів. Фіг. 1 для пояснення показує осі X, Y і Z, які знаходяться під прямим кутом одна до одної. Напрямок +X є напрямком, в якому чорнильний картридж 100 вставляється в модуль 1100 приєднання картриджів (який надалі називається "напрямком вставляння" або "напрямком приєднання"). Кришка 1200 передбачена в модулі 1100 приєднання картриджів з можливістю відкривання/закривання. Кришка 1200 може опускатися. Функціональний модуль 1300 є пристроєм введення, за допомогою якого користувач вводить різні команди і настройки, і містить дисплей, щоб видавати різні повідомлення користувачеві. Даний друкувальний пристрій 1000 містить друкувальну головку, механізм керування основним скануванням і механізм керування субскануванням для сканування друкувальної головки і механізм керування головкою, який виштовхує чорнило за допомогою приведення в дію друкувальної головки, які не показані на кресленні. Цей тип друкувального пристрою, аналогічний друкувальному пристрою 1000, називається "за межами каретки", коли картридж, який повинен замінюватися користувачем, приєднаний до модуля приєднання картриджів, який розміщується в місцеположенні, відмінному від каретки друкувальної головки. Фіг. 2A і 2B показують вигляд в перспективі чорнильного картриджа 100. Осі X, Y і Z на Фіг. 2A і 2B відповідають осям X, Y і Z на Фіг. 1. Чорнильний картридж може називатися просто "картридж". Цей картридж 100 має приблизну форму плоского паралелепіпеда, що має розміри в трьох напрямках L1, L2 і L3, з яких довжина L1 в напрямку вставляння є найбільшою, ширина L2 є найменшою, а висота L3 потрапляє в діапазон між ними. Проте, залежно від типу друкувального пристрою, деякі картриджі мають меншу довжину L1, ніж висоту L3. Картридж 100 містить передню поверхню (першу поверхню) Sf, задню поверхню (другу поверхню) Sr, верхню поверхню (третю поверхню) St, нижню поверхню (четверту поверхню) Sb, а також дві бічні поверхні Sc і Sd (п'яту і шосту поверхні). Передня поверхня Sf є площиною, розташованою попереду з торця в напрямку X вставки. Передня поверхня Sf і задня поверхня Sr є найменшими з шести площин і розташовані одна навпроти одної. Кожна з передньої поверхні Sf і задньої поверхні Sr перетинається з верхньою поверхнею St, нижньою поверхнею Sb і двома бічними поверхнями Sc і Sd. У стані, в якому картридж 100 приєднаний до модуля 1100 приєднання картриджів, верхня поверхня St знаходиться вгорі у вертикальному напрямку, в той час як нижня поверхня Sb знаходиться внизу в ідентичному напрямку. Дві бічні поверхні Sc і Sd є найбільшими з шести площин і розташовані одна навпроти одної. У картриджі 100 9 UA 104915 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 встановлюється відсік 120 для чорнила (який також називається "м'яким резервуаром для чорнила"), виготовлений з гнучкого матеріалу. Оскільки відсік 120 для чорнила формується за допомогою гнучкого матеріалу, він стискується по мірі того, як чорнила витрачаються, головним чином зменшуючись по товщині (ширині в напрямку по осі Y). На передній поверхні виконані два позиціонуючих отвори 131 і 132 і випускний отвір 110 для подачі чорнила. Ці два позиціонуючих отвори 131 і 132 використовуються для позиціонування при приєднанні картриджа. Випускний отвір 110 для подачі чорнила з’єднується з трубкою подачі чорнила модуля 1100 приєднання картриджів, щоб подавати чорнило з картриджа 100 в друкувальний пристрій 1000. На верхній поверхні St передбачена схемна плата 200. У прикладі згідно з Фіг. 2A і 2B схемна плата 200 закріпляється на краю верхньої поверхні St (на самому далекому кінці напрямку X вставляння). Проте, схемна плата 200 може бути розміщена в місцеположенні на великій відстані від краю верхньої поверхні St або навіть в місцеположенні, відмінному від верхньої поверхні St. Схемна плата 200 містить енергонезалежний запам'ятовуючий елемент, що використовується для збереження інформації про чорнило. Схемна плата 200 може називатися просто "платою". Нижня поверхня Sb має стопорильний паз 140, що використовується для закріплення картриджа 100 в місцеположенні приєднання. Перша бічна поверхня Sc і друга бічна поверхня Sd розташовані одна навпроти одної, перетинаючись з передньою поверхнею Sf, верхньою поверхнею St, задньою поверхнею Sr і нижньою поверхнею Sb. У місцеположенні, в якому друга бічна поверхня Sd перетинається з передньою поверхнею Sf, розміщується з'єднання 134 в шип. Це з'єднання 134 в шип, разом з іншим з'єднанням в шип модуля 1100 приєднання картриджів, використовується для недопущення помилкового приєднання картриджа. Картридж 100 призначений для широкоформатних струминних принтерів. Картридж 100 має розміри, що перевищують розміри вузькоформатних струминних принтерів для індивідуальних користувачів, і велику ємність, щоб містити чорнило. Наприклад, довжина L1 картриджа становить не менше 100 мм у випадку широкоформатних струминних принтерів, тоді як у випадку вузькоформатних струминних принтерів вона не перевищує 70 мм. Крім того, кількість чорнила при повному заповненні становить 17 мл або більше (типово 100 мл або більше) у випадку картриджів для широкоформатних струминних принтерів, при цьому вона становить 15 мл або менше в картриджах для вузькоформатних струминних принтерів. У багатьох випадках, картриджі для широкоформатних струминних принтерів механічно зачіплюються з модулем приєднання картриджів на передній поверхні (передньої площини в напрямку вставляння), тоді як картриджі для вузькоформатних струминних принтерів механічно зачіплюються з модулем приєднання на нижній поверхні. Картриджі для широкоформатних струминних принтерів часто мають більше пошкоджень контактів на виведенні схемної плити 200, ніж картриджі для вузькоформатного струминного принтера, що викликаються за допомогою вищезгаданих характеристик, які стосуються розмірів, ваги або місцеположення зачеплення з модулем приєднання картриджів. Ця проблема пояснюється нижче. Тим часом, визначення станів приєднання традиційно виконується за допомогою використання одного або двох виводів з множини виводів, що надаються в картриджі. Проте, навіть якщо належне приєднання картриджа визначається, інші виводи, що не використовуються для визначення приєднання, можуть мати погані контакти з виводами друкувального пристрою. Зокрема, коли виводи для запам'ятовуючого пристрою мають поганий контакт, виникає така проблема, що часто виникають помилки, коли дані записуються або зчитуються в або із запам'ятовуючого пристрою. Така проблема поганого контакту виводів критично важлива, зокрема, коли справа стосується картриджів для широкоформатних струминних принтерів, які друкують на папері великого формату (наприклад, розмірів A2-A0), наприклад, на постерах. Іншими словами, розміри картриджів широкоформатних струминних принтерів перевищують розміри картриджів для вузькоформатних струминних принтерів, і кількість чорнила, що містяться в картриджі, більша в перших, ніж у других. Виходячи з цих відмінностей в розмірах і у вазі, автори винаходу з'ясували, що чорнильні картриджі широкоформатних струминних принтерів мають більшу тенденцію до нахилу, ніж чорнильні картриджі вузькоформатних струминних принтерів. Крім того, місцеположення зачеплення між чорнильним картриджем і тримачем для картриджів (також званим "модулем приєднання картриджів") часто розміщується на бічній поверхні чорнильного картриджа, тоді як таке зачеплення вузькоформатного струминного принтера часто знаходиться на нижній поверхні чорнильного картриджа. У світлі цієї відмінності місцеположення зачеплення виявлене те, що чорнильні картриджі широкоформатних струминних принтерів нахиляються з більшою імовірністю, ніж чорнильні картриджі вузькоформатних струминних принтерів. Таким чином, в широкоформатних струминних 10 UA 104915 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 принтерах, чорнильні картриджі з більшою імовірністю нахиляються внаслідок різних конфігурацій в порівнянні з чорнильними картриджами вузькоформатних струминних принтерів, і як результат, стани поганого контакту виникають з великою імовірністю на виводах схемної плати. Отже, автори винаходу вважають, що належні стани контакту на виводах запам'ятовуючого пристрою повинні визначатися точніше, зокрема, у випадку широкоформатних струминних принтерів. Фіг. 3A показує конфігурацію поверхні плати 200. Поверхня плати 200 є площиною, відкритою назовні, коли плата 200 приєднана до картриджа 100. Фіг. 3B показує вигляд збоку плати 200. Паз 201 для виступу сформований на верхній частині плати 200, а отвір 202 для виступу сформований на нижній частині плати 200. Стрілка SD на Фіг. 3A показує напрямок приєднання картриджа 100 до модуля 1100 приєднання картриджів. Цей напрямок SD приєднання співпадає з напрямком приєднання (напрямком по осі X) картриджа, показаного на Фіг. 2A і 2B. Плата 200 має запам'ятовуючий пристрій 203 на задній поверхні, і його передня поверхня містить групу виводів, з дев'яти виводів 210-290. Ці виводи 210-290 мають приблизно ідентичну висоту від поверхні плати 200 і розміщуються на ній двомірним способом. Запам'ятовуючий пристрій 203 зберігає інформацію про чорнило (наприклад, кількість чорнила, що залишилося) в картриджі 100. Виводи 210-290 мають прямокутну форму і розміщуються так, що вони формують два ряди, приблизно перпендикулярні напрямку SD приєднання. З двох рядів, ряд на передній стороні напрямку SD приєднання (верхній ряд на Фіг. 3A) називається верхнім рядом R1 (першим рядом), а ряд на далекій стороні напрямку SD приєднання (нижній ряд на Фіг. 3A) називається нижнім рядом R2 (другим рядом). Крім того, можна розглядати ці ряди R1 і R2 як такі, що формуються за допомогою контактних ділянок cp декількох виводів. Група виводів на стороні друкувального пристрою (описується нижче) входить в контакт з виводами 210-290 на платі 200 в цих контактних ділянках cp. Кожна контактна ділянка має приблизно форму точки, що має набагато меншу область, ніж область кожного виводу. Коли картридж 100 приєднаний до друкувального пристрою, контактні ділянки групи виводів на стороні друкувального пристрою плавно переміщуються вгору на платі 200 від нижнього кінця на Фіг. 3A і зупиняються в позиціях, в яких відповідні виводи на стороні картриджа контактують з всіма відповідними виводами на стороні пристрою, коли приєднання завершується. Виводи 210-240, що формують верхній ряд R1, і виводи 250-290, що формують нижній ряд R2, мають наступні функції або застосування, відповідно: Верхній ряд R1 (1) Вивід 210 для визначення приєднання (2) Вивід 220 скидання (3) Вивід 230 синхросигналу (4) Вивід 240 для визначення приєднання Нижній ряд R1 (5) Вивід 250 для визначення приєднання (6) Вивід 260 живлення (7) Заземлюючий вивід 270 (8) Виводів 280 передачі даних (9) Вивід 290 для визначення приєднання Чотири виводи 210, 240, 250 і 290 для визначення приєднання використовуються для визначення станів електричного контакту з відповідними виводами на стороні пристрою, і ці виводи альтернативно можуть називатися "виводами контакту". Процес визначення приєднання також може називатися "процесом визначення контакту". П'ять інших вивід 220 скидання, 230, 260, 270 і 280 є виводами для запам'ятовуючого пристрою 203, які також можуть називатися "виводами запам'ятовуючого пристрою". Кожний з декількох виводів 210-290 містить в центрі контактну ділянку cp, яка входить в контакт з відповідним виводом з декількох виводів на стороні пристрою. Всі контактні ділянки cp виводів 210-240, які формують верхній ряд R1, і всі контактні ділянки cp вивід 250 картриджа290, які формують нижній ряд R2, розміщуються навперемінно, становлячи так званий шаховий або зигзагоподібний малюнок. Аналогічно, виводи 210-240, що формують верхній ряд R1, і виводи 250-290, що формують нижній ряд R2, розміщуються навперемінно так, що вони становлять шаховий або зигзагоподібний малюнок, так що їх відповідні центри виводів не суміщені в напрямку SD приєднання. Контактні ділянки двох виводів 210 і 240 для визначення приєднання верхнього ряду R1 розміщуються на обох кінцях верхнього ряду R1, відповідно, тобто на зовнішніх краях верхнього ряду R1. Крім того, контактні ділянки двох вивід 250 картриджа і 290 для визначення 11 UA 104915 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 приєднання нижнього ряду R2 розміщуються на обох кінцях нижнього ряду R2, відповідно, тобто на зовнішніх краях нижнього ряду R2. Контактні ділянки вивід 220 скидання, 230, 260, 270 і 280 запам'ятовуючих пристрої розміщуються приблизно в центрі області, в якій розміщується група з декількох виводів 210-290. Крім того, контактні ділянки чотирьох виводів 210, 240, 250 і 290 для визначення приєднання розміщуються в чотирьох кутах області, заданої за допомогою кластера вивід 220 скидання, 230, 260, 270 і 280 запам'ятовуючих пристрої. Фіг. 3C показує контактні ділянки 210cp-290cp дев'яти виводів 210-290 за Фіг. 3A. Ці дев'ять контактних ділянок 210cp-290cp розміщуються практично з постійними інтервалами з приблизно рівномірним розподілом. Декілька контактних ділянок 220cp, 230cp, 260cp, 270cp і 280cp для запам'ятовуючого пристрою розміщуються в центральній частині (першої області) 810 області, в якій розміщується група точок 210cp-290cp виводів. Контактні ділянки 210cp, 240cp, 250cp і 290cp чотирьох виводів для визначення приєднання розміщуються за межами першої області 810. Крім того, контактні ділянки 210cp, 240cp, 250cp і 290cp чотирьох виводів для визначення приєднання розміщуються в чотирьох кутах другої області 820, що має чотирикутну форму, яка охоплює першу область 810. Формою першої області 810 переважно є чотирикутник з мінімальною областю, що охоплює контактні ділянки 210cp, 240cp, 250cp і 290cp чотирьох виводів для визначення приєднання. Альтернативно, формою першої області 810 може бути чотирикутник, який обмежує контактні ділянки 210cp, 240cp, 250cp і 290cp чотирьох виводів для визначення приєднання. Формою другої області 820 переважно є чотирикутник з мінімальною областю, що охоплює всі точки 210cp-290cp виводів. Крім того, при перегляді у вертикальному напрямку (напрямку -Z) на Фіг. 2B, центр першої області 810, що містить декількох контактних ділянок 220cp, 230cp, 260cp, 270cp і 280cp для запам'ятовуючого пристрою, переважно розміщується так, що він поєднується з центральною лінією випускного отвору 110 для подачі чорнила (Фіг. 2B) картриджа 100. У цьому варіанті здійснення, друга область 820 має трапецеїдальну форму. Формою другої області переважно може бути рівнобедрена трапеція, що має меншу верхню основу (перша основа), ніж нижня основа (друга основа). У стані, в якому приєднання картриджа 100 до друкувального пристрою завершується, контактні ділянки 210cp, 240cp, 250cp і 290cp чотирьох виводів 210, 240, 250 і 290 для визначення приєднання переважно розміщуються поруч на обох кінцях верхньої основи і нижньої основи другої області 820 в трапецеїдальній формі (тобто на обох кінцях верхнього ряду R1 і нижнього ряду R2 на Фіг. 3A). Причина цього полягає в наступному. У стані, в якому картридж 100 приєднаний до друкувального пристрою, випускний отвір 110 для подачі чорнила (див. Фіг. 2B) картриджа 100 з’єднується з трубкою подачі чорнила (описується нижче) друкувального пристрою. Отже, якщо картридж 100 нахиляється з центруванням навколо випускного отвору 110 для подачі чорнила від звичайної позиції приєднання в ±Y напрямку, дуже можливо, що контактна ділянка виводу далі усього від випускного отвору 110 для подачі чорнила зміщується від центра виводів на саму велику відстань. У цьому варіанті здійснення, з виводів 210-240 у верхньому ряду R1, виводи, розташовані найдальше від випускного отвору 110 для подачі чорнила, є виводами 210 і 240 для визначення приєднання на обох кінцях верхнього ряду R1. З вивід 250 картриджа-290 в нижньому ряду R2, виводи, розташовані найдальше від випускного отвору 110 для подачі чорнила, є виводами 250 і 290 для визначення приєднання на обох кінцях нижнього ряду R2. Якщо два ряди виводів розміщуються не в шаховому порядку, а у вигляді прямокутного малюнка (або в матричному порядку), друга область 820, що включає в себе контактні ділянки cp на платі 200, також стає прямокутником. У цьому випадку, виводи 210 і 240 для визначення приєднання, суміщені у верхньому ряду R1, розміщуються далі від випускного отвору 110 для подачі чорнила, ніж виводи 250 і 290 для визначення приєднання, так що перші виводи зміщаються далі від відповідних виводів на стороні пристрою. У цей час, навіть якщо інші виводи 220, 230, 250-290 мають належні стани контакту, контакти виводів 210 і 240 для визначення приєднання у верхньому ряду R1 можуть бути недостатніми, так що вони можуть бути помилково визначені як поганий контакт. Отже, щоб зменшувати такий ризик помилкового визначення, контактні ділянки 210cp, 240cp, 250cp і 290cp чотирьох виводів 210, 240, 250 і 290 для визначення приєднання переважно розміщуються на обох кінцях верхньої основи і нижньої основи другої області 820 в трапецеїдальній формі. Перевага компонування форми другої області 820, що включає в себе всі контактні ділянки на платі 200, є приблизно ідентичною у випадку інших варіантів здійснення, описаних нижче. Фіг. 4A-4C є схемами, що показують конфігурацію модуля 1100 приєднання картриджів. Фіг. 4A є виглядом в перспективі при перегляді по діагоналі через модуль 1100 приєднання картриджів, в той час як Фіг. 4B є виглядом спереду (на стороні, на якій картридж вставляється) внутрішньої частини модуля 1100 приєднання картриджів. Фіг. 4C є виглядом в перетині 12 UA 104915 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 внутрішньої частини модуля 1100 приєднання картриджів. На Фіг. 4A-4C, деякі перегородки й інші елементи опускаються для зручності ілюстрації. Осі X, Y і Z на Фіг. 4A-4C відповідають осям X, Y і Z на Фіг. 2A і 2B. Модуль 1100 приєднання картриджів містить чотири утримуючих слоти SL1-SL4 для утримання картриджів. Як показано на Фіг. 4B, в модулі 1100 приєднання картриджів, кожний слот містить трубку 1180 подачі чорнила, пару позиціонуючих штифтів 1110 і 1120, з'єднання 1140 в шип і механізм 1400 контактування. Як показано на Фіг. 4C, трубка 1180 подачі чорнила, пара позиціонуючих штифтів 1110 і 1120 і з'єднання 1140 в шип прикріплюються до елемента 1160 задньої стінки модуля приєднання картриджів. Трубка 1180 подачі чорнила, що позиціонують штифти 1110 і 1120 і з'єднання 1140 в шип вставляються через отвори 1181, 1111, 1121 і 1141, передбачені в ковзаючому елементі 1150, і розміщуються так, що вони виступають в напрямку, протилежному напрямку вставляння картриджа. Фіг. 4A є виглядом в перспективі при перегляді через ковзаючий елемент 1150 з виключеним елементом 1160 задньої стінки. Позиціонуючі штифти опускаються на Фіг. 4A. Як показано на Фіг. 4A, пара пружин 1112 і 1122 переміщення, які відповідають парі позиціонуючих штифтів 1110 і 1120, передбачена на задній стороні ковзаючого елемента 1150. Як показано на Фіг. 4C, пара пружин 1112 і 1122 переміщення прикріплюються на місці до ковзаючого елемента 1150 і елемента 1160 задньої стінки. Трубка 1180 подачі чорнила вставляється у випускний отвір 110 для подачі чорнила (Фіг. 2A) картриджа 100 так, що вона використовується для подачі чорнила в друкувальну головку в друкувальному пристрої 1000. Позиціонуючі штифти 1110 і 1120 вставляються в позиціонуючі отвори 131 і 132, передбачені в картриджі 100 так, що вони використовуються для визначення позиції утримання картриджа 100, коли картридж 100 вставляється в модуль 1100 приєднання картриджів. З'єднання 1140 в шип має форму, відповідну формі з'єднання 134 в шип картриджа 100, і відрізняється за формою один від одного в кожному з утримуючих слотів SL1-SL4. Це дає можливість кожному з утримуючих слотів SL1-SL4 приймати тільки картридж, той, що містить наказаний тип чорнил, і виключати картриджі інших кольорів. Ковзаючий елемент 1150, розміщений на задній стінці кожного утримуючого слота, виконаний з можливістю ковзання в напрямках приєднання і від'єднувати картриджа (в напрямку по осі X і напрямку по осі -X, відповідно). Пара пружин 1112 і 1122 переміщення (Фіг. 4A) прикладає силу зміщення до ковзаючого елемента 1150 в напрямку від'єднання. Картридж 100, разом з ковзаючим елементом 1150, підштовхує пару пружин 1112 і 1122 переміщення в напрямку приєднання при вставлянні в утримуючий слот так, що він засувається проти сили пружин 1112 і 1122 переміщення. Отже, картридж 100, коли розміщений в модулі 1100 приєднання картриджів, зміщається в напрямку від'єднання за допомогою пари пружин 1112 і 1122 переміщення. У станах, в яких картридж встановлений на місці, стопорильний елемент 1130 (Фіг. 4B), розміщений внизу кожного з утримуючих слотів SL1-SL4, зачіплюється зі стопорильним пазом 140 (Фіг. 2A), розміщеним на нижній поверхні Sb картриджа 100. Це зачеплення між стопорильним елементом 1130 і стопорильним пазом 140 не допускає від'єднання картриджа 100 від модуля 1100 приєднання картриджів за допомогою сили пружин 1112 і 1122 переміщення. Коли користувач засуває картридж 100 в напрямку приєднання, щоб демонтувати картридж 100, стопорильний елемент 1130 розчіпляється від стопорильного паза 140 у відповідь на підштовхування. Як результат, картридж 100 висувається вгору в напрямку від'єднання (в напрямку по осі -X) за допомогою сили пари пружин 1112 і 1122 переміщення. Таким чином, користувач може легко витягувати картридж 100 з модуля 1100 приєднання картриджів. Механізм 1400 контактування (Фіг. 4B) включає в себе декілька виводів на стороні пристрою, які входять в контакт з виводами 210-290 (Фіг. 3A) схемної плати 200, щоб провести електрику, коли картридж 100 вставляється в модуль 1100 приєднання картриджів. Схема керування друкувального пристрою 1000 відправляє і приймає сигнали в і з схемної плати 200 через цей механізм 1400 контактування. Фіг. 5A показує належне приєднання картриджа 100 в модулі 1100 приєднання картриджів. У цьому випадку, картридж 100 не нахиляється, і його верхня і нижня поверхні є паралельними з верхнім і нижнім елементами модуля 1100 приєднання картриджів. Трубка 1180 подачі чорнила модуля 1100 приєднання картриджів з’єднується з випускним отвором 110 для подачі чорнила, в той час як позиціонуючі штифти 1110 і 1120 модуля 1100 приєднання картриджів вставляються в позиціонуючі отвори 131 і 132. Крім цього, стопорильний елемент 1130, що надається внизу модуля 1100 приєднання картриджів, зачіплюється зі стопорильним пазом 140, передбаченим внизу картриджа 100. Потім, передня поверхня Sf картриджа приймає силу зміщення в напрямку від'єднання за допомогою пари пружин 1112 і 1122 переміщення в модулі 1100 приєднання картриджів. У стані, в якому картридж 100 належним чином приєднується, 13 UA 104915 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 механізм 1400 контактування модуля 1100 приєднання картриджів і виводи 210-290 (Фіг. 3A) на схемній платі 200 картриджа 100 мають хороший контакт між собою. Тим часом, модуль 1100 приєднання картриджів має невеликий допуск всередині, щоб пристосовувати просте приєднання картриджа 100. З цієї причини, картридж 100 не обов'язково приєднується в належній вертикальній позиції, як показаний на Фіг. 5A, а може іноді нахилятися навколо осі, паралельної напрямку ширини картриджа (напрямку по осі Y). Більш конкретно, як показано на Фіг. 5B, він іноді нахиляється з провисаючим заднім кінцем або навпаки, як показано на Фіг. 5C, він може нахилятися зі злегка піднятим заднім кінцем. Зокрема, коли чорнило витрачаються, і рівень LL рідини падає, центр сили тяжіння зсувається у відповідь на зниження ваги чорнила, що міститься, і рівновага між силою за допомогою пружин 1112, 1122 переміщення і вагою картриджа, що включає в себе чорнило, зсувається. Згідно з цією зміною в рівновазі ваги, картридж з більшою імовірністю нахиляється. Коли картридж нахиляється, деякі з декількох виводів, на схемній платі 200 картриджа, можуть зазнавати поганого контакту. Зокрема, в станах згідно з Фіг. 5B і 5C, один або більше виводів або в групі виводів 210-240 у верхньому ряду R1, або в групі вивід 250 картриджа-290 в нижньому ряду R2 можуть іноді зазнавати поганого контакту. Додатково, коли картридж нахиляється, інша форма нахилу також може виникати в напрямку, перпендикулярному напряму, показаному на Фіг. 5B або 5C (нахил навколо осі, паралельної напрямку X приєднання). У цьому випадку, плата 200 також нахиляється праворуч або ліворуч навколо осі, перпендикулярної напрямку SD приєднання, що може приводити до поганого контакту на одному або більше виводів або групи виводів 210, 220, 250 і 260 на лівій стороні плати 200, або групи виводів 230, 240, 280 і 290 на її правій стороні. Коли такий поганий контакт виникає, він приводить до пошкодження, при якому відправляння і прийом сигналів між запам'ятовуючим пристроєм 203 картриджа і друкувальним пристроєм 1000 більш не може виконуватися належним чином. Крім того, якщо область навколо плати 200 забруднена чужорідними матеріалами, наприклад, пилом і краплями чорнила, може відбуватися ненавмисне коротке замикання або витікання між виводами. Процеси визначення приєднання згідно з різними варіантами здійснення, поясненим нижче, можуть бути виконані, щоб визначати поганий контакт, виникаючий внаслідок вищезгаданого нахилу картриджа або ненавмисного короткого замикання або витіканню, що викликається за допомогою чужорідних матеріалів. Тим часом, в порівнянні з картриджами для вузькоформатних струминних принтерів для індивідуальних користувачів, картриджі для широкоформатних струминних принтерів мають наступні характеристики: (1) Розміри картриджів більше (довжина L1 становить 100 мм або більше). (2) Більша кількість чорнила вміщується (не менше 17 мл, типово 100 мл або більше). (3) Механічно зачіплюються з модулем приєднання картриджів на передній поверхні (передньої площини в напрямку приєднання). (4) Простір всередині контейнера для чорнила не розділяється, формуючи один контейнер для чорнила (або м'який резервуар для чорнила). Залежно від типу широкоформатних струминних принтерів, в деяких картриджах відсутні деякі характеристики (1)-(4), але більшість картриджів типово мають щонайменше одну з них. Картриджі для широкоформатних струминних принтерів нахиляються з більшою імовірністю, ніж картриджі вузькоформатних струминних принтерів, внаслідок вищезгаданих характеристик, що стосуються розмірів, ваги, місцеположення з'єднань з модулем приєднання картриджів або конфігурації контейнера для чорнила, і як результат, з великою імовірністю виникає поганий контакт на виводах плати 200. Отже, дуже важливо виконувати процеси, як описано нижче, щоб визначати поганий контакт, ненавмисне коротке замикання і витік на виводах для широкоформатних принтерів і їх картриджів. Фіг. 6 є блок-схемою, що показує електричну конфігурацію плати 200 чорнильного картриджа і друкувального пристрою 1000 згідно з першим варіантом здійснення. Друкувальний пристрій 1000 включає в себе дисплейну панель 430, схему 440 живлення, основну схему 400 керування і допоміжну схему 500 керування. Дисплейна панель 430 використовується для відправки різних повідомлень користувачам про робочий стан друкувального пристрою 1000 і стан приєднання картриджа. Дисплейна панель 430 встановлюється, наприклад, в функціональному модулі 1300 на Фіг. 1. Схема 440 живлення включає в себе перше джерело 441 живлення, яке формує першу напругу VDD живлення, і друге джерело 442 живлення, яке формує другу напругу VHV живлення. Перша напруга VDD живлення є загальною живильною напругою, що використовується для логічних схем (наприклад, номінал в 3,3 В). Друга напруга VHV живлення є вищою напругою (наприклад, номінал в 4,2 В), яка повинна використовуватися для приведення в дію друкувальної головки, щоб виштовхувати чорнило. Ці напруги VDD і VHV 14 UA 104915 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 подаються у допоміжну схему 400 керування, а також в інші схеми по мірі необхідності. Основна схема 400 керування включає в себе CPU 410 і запам'ятовуючий пристрій 420. Допоміжна схема 500 керування включає в себе схему 501 керування запам'ятовуючим пристроєм і схему 600 визначення приєднання. Основну схему 400 керування і допоміжну схему 500 керування можна спільно називати "схемою керування". З дев'яти виводів, на платі 200 картриджа (Фіг. 3A), вивід 220 скидання, вивід 230 синхросигналу, вивід 260 живлення, заземлюючий вивід 270 і вивід 280 передачі даних електрично підключені до запам'ятовуючого пристрою 203. Запам'ятовуючий пристрій 203 є енергонезалежним запам'ятовуючим пристроєм без адресуючого виводу, який приймає дані з виводів даних або відправляє дані з виводів даних синхронно з синхросигналом SCK, при цьому доступні комірки запам'ятовуючого пристрою визначаються на основі числа імпульсів синхросигналу SCK, що вводиться з виводів синхросигналу, і керуючих, що вводиться з виводів даних. Вивід 230 синхросигналу використовується для подачі синхросигналу SCK з допоміжної схеми 500 керування в запам'ятовуючий пристрій 203. Живильна напруга (наприклад, номінал в 3,3 В) і напруга землі (0 В) для керування запам'ятовуючим пристроєм подаються з друкувального пристрою 1000 на вивід 260 і заземлюючий вивід 270, відповідно. Живильна напруга для керування запам'ятовуючим пристроєм 203 може бути напругою, безпосередньо наданим за допомогою першої напруги VDD живлення, або напругою, сформованою з неї, яка нижча, ніж перша напруга VDD живлення. Вивід 280 передачі даних використовується для передачі сигналів SDA даних між допоміжною схемою 500 керування і запам'ятовуючим пристроєм 203. Вивід 220 скидання використовується для подачі сигналів RST скидання з допоміжної схеми 500 керування в запам'ятовуючий пристрій 203. Чотири виводи 210, 240, 250, 290 для визначення приєднання з’єднуються між собою через міжз'єднання в платі 200 картриджа 100 (Фіг. 3A), причому вони всі заземляються. Наприклад, заземлення виводів 210, 240, 250, 290 для визначення приєднання здійснюється за допомогою їх з'єднання із заземлюючим виводом 270. Проте, є допустимим заземлення через розводку, відмінну від заземлюючого виводу. Як видно з вищезгаданого пояснення, виводи 210, 240, 250 і 290 для визначення приєднання можуть бути з’єднані з частиною виводів запам'ятовуючого (або запам'ятовуючим пристроєм 203), але переважно не повинні бути з’єднані ні з одним з виводів запам'ятовуючого або запам'ятовуючим пристроєм, крім заземлюючого виводу. Зокрема, переважно, з точки зору забезпечення продуктивності визначення приєднання, щоб виводи для визначення приєднання не з’єднувалися ні з одним з виводів запам'ятовуючого або запам'ятовуючим пристроєм, оскільки сигнал або напруга, відмінний від сигналу визначення приєднання, не прикладається до виводів для визначення приєднання. Чотири виводи 210, 240, 250 і 290 для визначення приєднання з’єднуються через міжз’єднання в прикладі згідно з Фіг. 6, але частина міжз’єднань може замінюватися деякими опорами. Тут, з'єднання між двома виводами за допомогою міжз’єднань може називатися "короткозамкнутим з'єднанням" або "провідним з'єднанням". Короткозамкнуте з'єднання є станом, відмінним від стану ненавмисного короткого замикання. На Фіг. 6, розводки міжз’єднань між допоміжною схемою 500 керування і платою 200, які з'єднують виводи 510-590 на стороні пристрою з виводами 210-290 200, кодуються як SCK, VDD, SDA, RST, OV1, OV2, DT1 і DT2. У цих кодах міжз’єднань, код міжз’єднання запам'ятовуючого пристрою кодується ідентично назві сигналу. Тут, виводи 510-590 на стороні пристрою надаються в механізмі 1400 контактування, показаному на Фіг. 4B і 5A. Фіг. 7 показує з'єднання між платою 200 і схемою 600 визначення приєднання. Чотири виводи 210, 240, 250 і 290 для визначення приєднання на платі 200 з’єднуються зі схемою 600 визначення приєднання через відповідні виводи 510, 540, 550 і 590 на стороні пристрою. Крім того, чотири виводи 210, 240, 250 і 290 для визначення приєднання на платі 200 заземляються. Міжз’єднання, які з'єднують виводи 510, 540, 550 і 590 на стороні пристрою зі схемою 600 визначення приєднання, з’єднуються з напругою VDD живлення (номінал в 3,3 В) у допоміжній схемі 500 керування через навантажувальний опір. У прикладі згідно з Фіг. 7, три виводи 210, 240 і 250 з чотирьох виводів 210, 240, 250 і 290 для визначення приєднання на платі 200 мають хороший контакт з відповідними виводами 510, 540 і 550 на стороні пристрою. З іншого боку, четвертий вивід 290 для визначення приєднання не контактує з відповідними виводами 590 на стороні пристрою. Напруга міжз’єднань трьох виводів 510, 540 і 550 на стороні пристрою, які мають хороший контакт, переходить до L-рівня (рівня напруги землі), тоді як напруга міжз’єднань виводів 590 на стороні пристрою, які не контактують, переходить до Н-рівня (напруги VDD живлення). Отже, схема 600 визначення приєднання може визначати стани контакту для кожного з чотирьох виводів 210, 240, 250 і 290 для визначення приєднання за допомогою перевірки кожного рівня напруги такого міжз’єднання. 15 UA 104915 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Контактні ділянки cp чотирьох виводів 210, 240, 250 і 290 для визначення приєднання на платі 200 розміщуються в чотирьох кутах вздовж периферії кластерної області 810, заданої за допомогою контактних ділянок cp вивід 220 скидання, 230, 260, 270 і 280 для запам'ятовуючого пристрою. Коли всі контакти чотирьох виводів 210, 240, 250 і 290 для визначення приєднання знаходяться в хорошому стані, картридж не нахиляється сильно, і стани контакту вивід 220 скидання, 230, 260, 270 і 280 також задаються як хороші стани. Навпаки, якщо один або більше виводів з чотирьох виводів 210, 240, 250 і 290 для визначення приєднання мають поганий контакт, картридж має значний нахил, і один або більше виводів з вивід 220 скидання, 230, 260, 270 і 280 для запам'ятовуючого пристрою можуть мати поганий контакт. Якщо один або більше виводів з чотирьох виводів 210, 240, 250 і 290 для визначення приєднання мають поганий контакт, схема 600 визначення приєднання може переважно відображати інформацію (за допомогою слів або зображень) на дисплейній панелі 430, що повідомляє користувача відносно неприєднаного стану. Тим часом, причина надання контактних ділянок cp виводів для визначення приєднання у всіх чотирьох кутах вздовж периферії кластерної області 810, заданої за допомогою контактних ділянок виводів запам'ятовуючого пристрою, полягає в тому, що плата 200 картриджа 100 і механізм 1400 контактування модуля 1100 приєднання картриджів (Фіг. 5A) іноді можуть нахилятися один відносно одного внаслідок ступеню свободи в картриджі 100 відносно нахилу в деякій мірі навіть у випадку, якщо картридж 100 приєднаний до модуля 1100 приєднання картриджів. Наприклад, якщо задній кінець картриджа 100 нахиляється так, як показаний на Фіг. 5B, щоб дозволяти групі виводів 210-240 (або їх контактних ділянок) верхнього ряду R1 зсуватися в напрямку від механізму 1400 контактування далі групи вивід 250 картриджа-290 (або їх контактних ділянок) нижнього ряду R2, група виводів 210-240 верхнього ряду R1 може приводити до поганого контакту. Навпаки, якщо задній кінець картриджа 100 нахиляється так, як показано на Фіг. 5C, щоб дозволяти групі вивід 250 картриджа-290 нижнього ряду R2 на платі 200 зсуватися в напрямку від механізму 1400 контактування далі групи виводів верхнього ряду R1, п'ять вивід 250 картриджа-290 нижнього ряду R2 на платі 200 можуть приводити до поганого контакту. Крім того, на відміну від Фіг. 5B і 5C, якщо картридж 100 нахиляється навколо осі, паралельної напрямку по осі Х, щоб дозволяти лівому краю плати 200 на Фіг. 7 зсуватися в напрямку від механізму 1400 контактування далі правого краю, виводи 210, 220, 250, 260 і 270 на лівій стороні плати 200 можуть приводити до поганого контакту. Навпаки, якщо правий край плати 200 зсувається далі від механізму 1400 контактування, ніж лівий край, виводи 230, 240, 270, 280 і 290 на правій стороні плати 200 можуть приводити до поганого контакту. Коли таке пошкодження контактів виникає, деякі помилки можуть викликатися при записі і зчитуванні даних в і з запам'ятовуючого пристрою 203. Отже, як згадано вище, якщо всі стани контакту підтверджуються як хороші або погані на контактних ділянках чотирьох виводів 210, 240, 250 і 290 для визначення приєднання, розміщених в чотирьох кутах кластерної області 810, заданої за допомогою контактних ділянок вивід 220 скидання, 230, 260, 270 і 280 запам'ятовуючого пристрою, можна запобігати пошкодженням контактів і помилкам доступу запам'ятовуючого пристрою, що викликаються за допомогою такого нахилу, як описано вище. Оскільки в першому варіанті здійснення є контактні ділянки виводів для визначення приєднання, в чотирьох кутах вздовж периферії кластерної області, заданої за допомогою точок стиснення декількох виводів запам'ятовуючого пристрою на платі, можна забезпечувати стани хорошого контакту для виводів запам'ятовуючого пристрою за допомогою підтвердження хорошого контакту між виводами для визначення приєднання і відповідними виводами на стороні пристрою. Зокрема, у випадку картриджів для широкоформатних струминних принтерів, картридж з великою імовірністю нахиляється в модулі приєднання картриджів, як пояснюється на Фіг. 5A-5C. Отже, потреба і значення розміщення контактних ділянок чотирьох виводів для визначення приєднання в чотирьох кутах області вздовж периферії області, в якій контактні ділянки декількох виводів запам'ятовуючого пристрою розміщуються (за межами області, в якій контактні ділянки декількох виводів запам'ятовуючого пристрою розміщуються, і що охоплює таку область), а також підтвердження всіх станів контакту чотирьох виводів для визначення приєднання на предмет того, є вони хорошими або поганими, вважається значною, зокрема, щодо картриджів для широкоформатних струминних принтерів. Тут, слово "декілька виводів запам'ятовуючого пристрою" означає два виводи (заземлюючий вивід, вивід живлення)і три сигнальних виводи (вивід скидання, вивід синхросигналу, вивід даних), які потрібні для того, щоб схема керування друкувального пристрою записувала і зчитувала дані в і з запам'ятовуючого пристрою, що надається в картриджі. В. Другий варіант здійснення 16 UA 104915 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Фіг. 8 є схемою, що показує конфігурацію схемної плати згідно з другим варіантом здійснення. Компонування виводів 210-290 є ідентичним компонуванню, показаному на Фіг. 3A. Проте, функції або застосування різних виводів трохи відрізняються від функцій або застосувань першого варіанта здійснення в наступному. Верхній ряд R1 (1) Вивід 210 для визначення перевищення напруги (також використовується для визначення витоку і визначення приєднання) (2) Вивід 220 скидання (3) Вивід 230 синхросигналу (4) Вивід 240 для визначення перевищення напруги (також використовується для визначення витоку і визначення приєднання) Нижній ряд R1 (5) Вивід 250 (також використовується для визначення приєднання) (6) Вивід 260 живлення (7) Заземлюючий вивід 270 (8) Вивід 280 передачі даних (9) Вивід 290 датчика (також використовується для визначення приєднання) Виводи 210 і 240, розташовані на обох кінцях верхнього ряду R1, і їх контактні ділянки використовуються для визначення перевищення напруги (пояснюється нижче), витоку між виводами (пояснюється нижче) і станів приєднання (контакту). Крім того, виводи 250 і 290 нижнього ряду R2 і їх контактні ділянки використовуються для визначення кількості чорнила, що залишилося з використанням датчика, що надається в картриджі 100, а також для визначення приєднання (контакту). Як в першому варіанті здійснення, чотири контактні ділянки виводів 210, 240, 250 і 290, розташованих в чотирьох кутах чотирикутної області, що включає в себе контактні ділянки групи виводів 210-290, використовуються для визначення приєднання (визначення контакту). Проте, у другому варіанті здійснення, напруга, ідентична першій напрузі VDD живлення для керування запам'ятовуючим пристроєм або напрузі, сформованій з першої напруги VDD живлення, прикладається до контактних ділянок двох виводів 210 і 240, на обох кінцях верхнього ряду R1, і напруга, ідентична другій напрузі VHV живлення, що використовується для приведення в дію друкувальної головки, або напрузі, сформованій з другої напруги VHV живлення, прикладається до контактних ділянок двох вивід 250 картриджа і 290, на обох кінцях нижнього ряду R2. Як "напруга, сформована з першої напруги VDD живлення", переважно використовувати напругу, яка нижча, ніж перша напруга VDD живлення (звичайно 3,3 В), але вища напруги землі, а більш переважно, напругу, яка нижча "порогового значення перевищення напруги", яка прикладається до виводу 210 або 240, коли перевищення напруги визначається за допомогою модуля визначення перевищення напруги, описаної нижче. Як "напруга, сформована з другої напруги VHV живлення", переважно використовувати напругу, яка вища першої напруги VDD живлення, але нижча другої напруги VHV живлення. На платі 200a згідно з Фіг. 8, як у випадку для плати 200 згідно з Фіг. 3A, контактні ділянки чотирьох виводів 210, 240, 250 і 290 для визначення приєднання розміщуються поруч на обох кінцях верхньої основи і нижньої основи трапецеїдальної області. Отже, в порівнянні з випадком, коли ці контактні ділянки виводів для визначення приєднання розміщуються в чотирьох кутах прямокутника, існує перевага меншого ризику помилкових визначень відносно станів приєднання. Між іншим, як один з аспектів визначення приєднання або визначення контакту картриджа для друкувального матеріалу, визначення короткого замикання іноді виконується для того, щоб перевіряти, виникає або ні ненавмисне коротке замикання між виводами картриджа. Якщо визначення короткого замикання повинне бути виконане, вивів визначення короткого замикання розміщується в місцеположенні, суміжному з виводами високої напруги, при цьому прикладається напруга, що перевищує звичайну напругу живлення (3,3 В), щоб визначати перевищення напруги на виводу визначення короткого замикання. Так само, якщо таке перевищення напруги визначається на виведенні короткого замикання, висока напруга, прикладена до виводів високої напруги, припиняється. Проте, навіть якщо висока напруга припиняється, коли перевищення напруги визначається на виведенні короткого замикання, залишається така проблема, що не може виключатися імовірність того, що в картриджі або в друкувальному пристрої можуть виникати деякі пошкодження, що викликаються за допомогою перевищення напруги, яка виникла перед припиненням. Другий і третій варіанти здійснення, описані нижче, включають в себе певні заходи, щоб вирішувати таку традиційну проблему. Фіг. 9 є блок-схемою, що показує електричну конфігурацію схемної плати 200a чорнильного картриджа і друкувального пристрою 100 згідно з другим варіантом здійснення. Плата 200a 17 UA 104915 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 містить датчик 208, який використовується для визначення кількості чорнила, що залишилося, в доповнення до запам'ятовуючого пристрою 203 і дев'яти виводів 210-290. Як датчик 208 може бути використаний відомий датчик для кількості чорнила, що залишилося, з використанням п’єзоелектричних елементів. П’єзоелектричний елемент електрично виступає як ємнісний елемент. Основна схема 400 керування включає в себе CPU 410 і запам'ятовуючий пристрій 420, як в першому варіанті здійснення. Допоміжна схема 500a керування включає в себе схему 501 керування запам'ятовуючим пристроєм і схему 503 пов'язаної з датчиками обробки. Схема 503 пов'язаної з датчиками обробки використовується для визначення станів приєднання картриджів в модулі 1100 приєднання картриджів і визначення кількості чорнила, що залишилося, з використанням датчика 208. Оскільки схема 503 пов'язаної з датчиками обробки використовується для визначення станів приєднання картриджа, вона також може називатися "схемою визначення приєднання". Схема пов'язаної з датчиками обробки є схемою високої напруги, яка прикладає або подає в датчик 208 картриджа вищу напругу, ніж напруга VDD живлення, яка прикладається або подається в запам'ятовуючий пристрій 203. Висока напруга, прикладена до датчика 208, може бути напругою VHV живлення (номінал в 42 В), що безпосередньо використовується для приведення в дію друкувальної головки, або трохи нижчих напруг (наприклад, 36 В), сформованої з напруги VHV живлення, що використовується для приведення в дію друкувальної головки. Фіг. 10 є схемою, що показує внутрішню конфігурацію схеми 503 пов'язаної з датчиками обробки згідно з другим варіантом здійснення. Тут, чотири картриджі показані як приєднані в модулі приєднання картриджів, і контрольні коди IC1-IC4 використовуються для того, щоб ідентифікувати кожний картридж. Схема 503 пов'язаної з датчиками обробки включає в себе модуль 670 визначення неприєднаних станів, модуль 620 визначення перевищення напруги, модуль 650 формування імпульсів визначення і процесор 660 датчиків. Процесор 660 датчиків включає в себе модуль 662 визначення контакту і модуль 664 визначення об'єму рідини. Модуль 662 визначення контакту визначає стан контакту вивід 250 картриджа і 290 датчики з використанням датчика 208 картриджа. Модуль 664 визначення об'єму рідини визначає кількість чорнила, що залишилося, з використанням датчика 208 картриджа. Модуль 650 формування імпульсів визначення і модуль 670 визначення неприєднаних станів виконують визначення того, приєднуються або ні всі картриджі (процес виявлення неприєднаних станів), і визначення витоку між виводами 210 і 250, а також між виводами 240 і 290. Модуль 620 визначення перевищення напруги виконує визначення того, прикладається або ні перевищення напруги до виводу 210 або 240 для визначення перевищення напруги. Визначення перевищення напруги також може згадуватися "як визначення короткого замикання", і модуль 620 визначення перевищення напруги також може згадуватися "як схема 620 визначення короткого замикання". У кожному картриджі, перший і другий виводи 210 і 240 для визначення перевищення напруги з’єднуються між собою через міжз'єднання. У прикладі згідно з Фіг. 10, виводи 210 і 240 для визначення перевищення напруги з’єднуються короткозамкнуто через міжз'єднання, але частина міжз’єднання може замінюватися деяким опором. Перший вивід 210 для визначення перевищення напруги першого картриджа IC1 з’єднується з міжз’єднанням 651 в схемі 503, пов'язаній з датчиками обробки, через відповідний вивід 510 на стороні пристрою, а міжз'єднання 651 в свою чергу з’єднується з модулем 670 визначення неприєднаних станів. Другий вивід 240 для визначення перевищення напруги n-ного (n=1-3) картриджа і перший вивід 210 для визначення перевищення напруги (n+1)-ного картриджа з’єднуються між собою через відповідні виводи 540 і 510 на стороні пристрою. Крім того, другий вивід 240 для визначення перевищення напруги четвертого картриджа IC4 з’єднується з модулем 650 формування імпульсів визначення через відповідний вивід 540 на стороні пристрою. Якщо всі картриджі IC1IC4 приєднуються належним чином в модулі приєднання картриджів, модуль 650 формування імпульсів визначення і модуль 670 визначення неприєднаних станів послідовно з’єднуються між собою через виводи 240 і 210 для визначення перевищення напруги на картриджах. З іншого боку, якщо картридж не приєднується або неправильно приєднується, відсутність контакту або поганий контакт виникає або на виводах 510 і 540 на стороні пристрою, або на будь-якому з виводів 210 і 240 картриджів IC1-IC4, приводячи до стану відсутності контакту між модулем 650 формування імпульсів визначення і модулем 670 визначення неприєднаних станів. Отже, модуль 670 визначення неприєднаних станів може визначати, існує або ні стан відсутності контакту або поганого контакту в будь-якому з виводів для визначення перевищення напруги в картриджах IC1-IC4, залежно від того, приймає він або ні сигнал DPres відповіді, який відповідає сигналу DPins перевірки, що відправляється з модуля 650 формування імпульсів визначення. Таким чином, у другому варіанті здійснення, оскільки виводи 240 і 210 для визначення 18 UA 104915 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 перевищення напруги картриджів з’єднані послідовно, коли всі картриджі IC1-IC4 приєднуються в модулі приєднання картриджів, можна визначати те, виникає або ні стан відсутності контакту або поганого контакту в будь-якому з виводів 210 і 240 для визначення перевищення напруги в картриджах IC1-IC4, за допомогою перевірки станів контакту. Типовий випадок, коли такий стан відсутності контакту або поганого контакту виникає, - це коли один або більше картриджів не приєднується. Отже, модуль 670 визначення неприєднаних станів може відразу визначати, є або ні один або більше неприєднаних картриджів, залежно від того, приймає він або ні сигнал DPres відповіді, відповідний сигналу DPins перевірки. Сигнал DPins перевірки може бути сформований на основі напруги, що подається з першого джерела VDD живлення. Перші виводи 210 для визначення перевищення напруги чотирьох картриджів IC1-IC4 також з’єднуються з анодними виводами 641-644 через відповідні виводи 510 на стороні пристрою. Крім того, другі виводи 240 для визначення перевищення напруги чотирьох картриджів IC1-IC4 з’єднуються з анодними виводами 642-645 через відповідні виводи 540 на стороні пристрою. Тим часом, анодний вивід другого діоду 642 з’єднується спільно з другим виводом 240 для визначення перевищення напруги першого картриджа IC1 і першим виводом 210 для визначення перевищення напруги другого картриджа IC2. Аналогічно, діоди 643 і 644 з’єднуються спільно з першим виводом 210 для визначення перевищення напруги картриджа і з другим виводом 240 для визначення перевищення напруги суміжного картриджа. Катодні виводи цих діодів 641-645 з’єднуються паралельно з модулем 620 визначення перевищення напруги. Ці діоди 641-645 використовуються для того, щоб відстежувати анормально високу напругу на виводах 210 і 240 для визначення перевищення напруги. Така анормально висока напруга (яка називається "перевищенням напруги") виникає, коли ненавмисно коротке замикання виникає між будь-яким з виводів 210 і 240 для визначення перевищення напруги в кожному картриджі і будь-яким з вивід 250 картриджа і 290 датчика. Наприклад, якщо чужорідні матеріали, такі як краплини чорнила або пил, прилипли до поверхні плати 200 (Фіг. 3A), ненавмисне коротке замикання може іноді виникати між першим виводом 210 для визначення перевищення напруги і першим виводом 250 або між другим виводом 240 для визначення перевищення напруги і другим виводом 290. Коли таке ненавмисне коротке замикання виникає, струм протікає в модулі 620 визначення перевищення напруги через один з діодів 641-645, так що модуль 620 визначення перевищення напруги може визначати те, що напруга, що перевищує задане значення (перевищення напруги), прикладається до виводів напруги, і що модуль 620 визначення перевищення напруги може визначати формування перевищення напруги або ненавмисного короткого замикання. Крім того, чужорідні матеріали, які приводять до ненавмисного короткого замикання, загалом, часто поступають зверху вниз плати 200 і зовні всередину. Отже, якщо контактні ділянки виводів 210 і 240 для визначення перевищення напруги розміщуються на обох кінцях контактних ділянок, суміщених у верхньому ряду R1 плати 200 (Фіг. 3A), виводи 210 і 240 для визначення перевищення напруги розміщуються близько вивід 250 картриджа і 290 датчика, що дає можливість знижувати ризик того, що висока напруга, прикладена до вивід 250 картриджа і 290 датчика, також прикладається до виводів 200, 230, 260, 270 або 280 запам'ятовуючого пристрою. Фіг. 11 є блок-схемою, що показує стан контакту між датчиком 208 картриджа і модулем 662 визначення контакту, а також модулем 664 визначення об'єму рідини. Датчик 208 з’єднується вибірково з модулем 662 визначення контакту або з модулем 664 визначення об'єму рідини через селекторний перемикач 666. У випадку якщо датчик 208 з’єднується з модулем 662 визначення контакту, модуль 662 визначення контакту визначає хороший або поганий контакт між виводами 250, 290 датчика і відповідними виводами 550, 590 на стороні пристрою. З іншого боку, у випадку якщо датчик 208 з’єднується з модулем 664 визначення об'єму рідини, модуль 664 визначення об'єму рідини визначає кількість чорнила, що залишилося, в картриджі, щоб дізнатися, менша вона або ні наказаної кількості. Модуль 662 визначення контакту працює при порівняно низькій напрузі VDD живлення (наприклад, 3,3 В). Навпаки, модуль 664 визначення об'єму рідини працює при порівняно високій живильній напрузі HV (наприклад, 36 В). Модуль 662 визначення контакту і модуль 664 визначення об'єму рідини можуть надаватися окремо з розрахунку на кожний картридж, або набір з одного модуля 662 визначення контакту і одного модуля 664 визначення об'єму рідини може звичайно надаватися в кожному наборі з декількох картриджів. У другому випадку, додатково надається селекторний перемикач, щоб перемикати з'єднання між виводами 250 і 290 датчика в кожному картриджі і модулем 662 визначення контакту, а також модулем 664 визначення об'єму рідини. Фіг. 12 є набором тимчасових діаграм, що показують різні сигнали, які використовуються для процесу визначення приєднання (також званого "процесом визначення контакту") картриджа згідно з другим варіантом здійснення. У процесі визначення приєднання картриджа 19 UA 104915 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 використовуються перші сигнали DPins і DPres визначення приєднання, а також другі сигнали SPins і SPres визначення приєднання. Тут, сигнали DPins і SPins з суфіксом "ins" є сигналами, що виводяться з схеми 503 пов'язаної з датчиками обробки в плату 200 картриджа, і називаються "сигналами перевірки приєднання". Крім того, сигнали DPres і SPres з суфіксом "res" є сигналами, що вводяться в схему 503 пов'язаної з датчиками обробки з плати 200 картриджа, і називаються "сигналами відповіді по приєднанню". Як описано нижче, наступні три види процесів визначення приєднання виконуються у другому варіанті здійснення: (1) Перший процес визначення приєднання. Визначення неприєднаних станів одного або більше картриджів з використанням перших сигналів DPins і DPres визначення приєднання (визначення станів контакту виводів 210 і 240 для визначення перевищення напруги всіх картриджів). (2) Другий процес визначення приєднання. Визначення станів контакту вивід 250 картриджа і 290 датчика в кожному картриджі з використанням других сигналів SPins і SPres визначення приєднання. (3) Процес визначення витоку. Визначення витоку між виводами 210 і 250, а також між виводами 240 і 290 з використанням перших сигналів DPins і DPres визначення приєднання. Оскільки стани контакту виводів визначаються в першому і другому процесах визначення приєднання, можна називати ці процеси "процесами визначення контакту". Крім того, перші і другі сигнали визначення приєднання можуть називатися "першими сигналами DPins, DPres визначення контакту" і "другими сигналами SPins, SPres визначення контакту". Другі сигнали SPins і SPres визначення приєднання використовуються за допомогою модуля 662 визначення контакту, щоб визначати стани контакту вивід 250 картриджа і 290 датчика в кожному картриджі. Як показано на Фіг. 10, другий сигнал SPins визначення приєднання подається з модуля 662 визначення контакту на один вивід 290, тоді як другий сигнал SPres відповіді по приєднанню повертається в модуль 662 визначення контакту з іншого виводу 250 датчика. Другий сигнал SPins визначення контакту переходить до високого логічного рівня H2 протягом першого періоду P21 на Фіг. 12 і потім переходить до низького логічного рівня протягом другого періоду P22. Тут, напруга H2 високого логічного рівня другого сигналу SPins перевірки приєднання задається такою, що дорівнює, наприклад, 3,0 В. Коли виводи 250 і 290 мають нормальний контакт, другий сигнал SPres відповіді по приєднанню показує шаблон змін рівня, ідентичний шаблону змін рівня другого сигналу SPins перевірки приєднання. Як показано на Фіг. 10, перший сигнал DPins перевірки приєднання подається з модуля 650 формування імпульсів визначення на вивід 240 для визначення перевищення напруги четвертого картриджа IC4, тоді як перший сигнал DPres відповіді по приєднанню вводиться в модуль 670 визначення неприєднаних станів з виводу 210 для визначення перевищення напруги першого картриджа IC1. Як показано на Фіг. 12, перший сигнал DPins перевірки приєднання розділяється на 7 періодів P11-P17. Тобто перший сигнал DPins перевірки приєднання переходить в стан високого повного опору протягом періоду P11 і переходить до високого логічного рівня H1 протягом періодів P12, P14 і P16, і переходить до низького логічного рівня в інших періодах P13, P15 і P17. Напруга H1 високого логічного рівня першого сигналу DPins перевірки приєднання задається такою, що дорівнює 2,7 В, що відрізняється від високого логічного рівня H2 (3,0 В) другого сигналу SPins визначення приєднання. Тим часом, перший і другий періоди P11 і P12 першого сигнала DPins перевірки приєднання перекривають частину першого періоду P21 другого сигналу SPins перевірки приєднання. Крім того, четвертий-сьомий періоди P14-P17 першого сигналу DPins перевірки приєднання перекривають частину другого періоду P22 другого сигналу SPins перевірки приєднання. Коли виводи 210 і 240 всіх картриджів мають нормальний контакт, перший сигнал DPres відповіді по приєднанню переходить до низького логічного рівня протягом першого періоду P11, демонструючи шаблон рівнів, ідентичний шаблону рівнів першого сигналу DPins перевірки приєднання протягом другого періоду P12 і далі. Причина, по якій перший сигнал DPres відповіді по приєднанню переходить до низького логічного рівня протягом першого періоду P11, полягає в тому, що перший сигнал DPres відповіді по приєднанню (тобто міжз'єднання 651, яке вводиться в модуль 670 визначення неприєднаних станів) має низький рівень безпосередньо перед першим періодом P11. Напруга високого логічного рівня H1 першого сигналу DPins перевірки приєднання переважно нижче перевищення напруги (порогового значення перевищення напруги), яка прикладається до виводів 210 і 240 для визначення перевищення напруги і яка визначається за допомогою модуля 620 визначення перевищення напруги. Це служить для недопущення будьякого ризику помилкового визначення ситуації як перевищення напруги під час процесу визначення приєднання з використанням першого сигналу DPins перевірки приєднання. Як 20 UA 104915 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 значення перевищення напруги, яка повинна бути визначена, використовується, наприклад, 3,0 В. У принциповій схемі згідно з Фіг. 10, перевищення напруги, прикладеної до виводів 210 першого картриджа IC1, наприклад, вводиться в модуль 620 визначення перевищення напруги через діод 641. Отже, порогове значення, що використовується за допомогою модуля 620 визначення перевищення напруги, є значенням перевищення напруги, яке повинне бути визначене (наприклад, 3,0 В), меншим падіння напруги діода 641 (наприклад, 0,7 В), приводячи, наприклад, до 2,3 В. У даному докладному описі, вираз "пороговезначення перевищення напруги" може бути використане для того, щоб позначати напругу, прикладену до виводу 210 або 240, коли перевищення напруги в будь-якому з них визначається за допомогою модуля 620 визначення перевищення напруги. Фіг. 13A показує форми сигналу, коли щонайменше один з вивід 250 картриджа і 290 має поганий контакт. У цьому випадку, другий сигнал SPres відповіді по приєднанню переходить до низького логічного рівня протягом всіх періодів P21 і P22. Модуль 662 визначення контакту може визначати стани контакту вивід 250 картриджа і 290 для визначення того, є вони хорошими або поганими, за допомогою аналізу рівня сигналу SPres відповіді по приєднанню в наказаний час t21 протягом періоду P21. Якщо визначається картридж з поганим контактом на виводу 250 або 290, основна схема 400 керування може переважно відображати інформацію (за допомогою слів або зображень) на дисплейній панелі 430, щоб повідомляти користувача відносно стану поганого приєднання картриджа. Фіг. 13B показує форми сигналів, коли щонайменше один з виводів 210 і 249 у всіх картриджах має поганий контакт. У цьому випадку, перший сигнал DPres відповіді по приєднанню переходить до низького логічного рівня протягом всіх періодів P11-P17. Отже, модуль 670 визначення неприєднаних станів може визначати стани, в яких один або більше картриджі не приєднуються нормально, за допомогою аналізу рівня першого сигналу DPres відповіді по приєднанню в указані години t12, t14 і t15 протягом періодів P12, P14 і P16, коли перший сигнал DPins перевірки приєднання переходить до високого логічного рівня. Між іншим, достатньо здійснювати цю оцінку в одну з трьох годин t12, t14 і t15. Коли визначено, що один або більше картриджів не приєднуються нормально, основна схема 400ma керування переважно відображає інформацію (за допомогою слів або зображень) на дисплейній панелі 430, щоб повідомляти користувача відносно стану поганого приєднання картриджів. Перший сигнал DPins перевірки приєднання може бути простим імпульсним сигналом, аналогічним другому сигналу SPins перевірки приєднання, якщо перший сигнал DPins перевірки приєднання використовується тільки з метою вищезгаданого процесу визначення неприєднаних станів (першого процесу визначення приєднання). Головна причина, по якій перший сигнал DPins перевірки приєднання має складні форми сигналів, як показаний на Фіг. 12, полягає у визначенні стану витоку (третьому процесі визначення приєднання), поясненому нижче. Фіг. 14A показує форми сигналу, коли існує стан витоку між виводом 240 для визначення перевищення напруги і виводами 290. Тут, термін "стан витоку" означає з’єднаний стан зі значенням опору на деякому рівні або меншому (наприклад, 10 доΩ або менше), але не на надзвичайно низькому логічному рівні, що може вважатися ненавмисним коротким замиканням. У цьому випадку, перший сигнал DPres відповіді по приєднанню показує конкретну форму сигналу. Іншими словами, перший сигнал DPres відповіді по приєднанню підвищується з низького логічного рівня до другого високого логічного рівня H2 протягом першого періоду P11 і потім падає до першого високого логічного рівня H1 протягом другого періоду P12. Другий високий логічний рівень H2 є напругою, приблизно ідентичною високому логічному рівню H2 другого сигналу SPins перевірки приєднання. Цей вигляд форми сигналу зрозумілий в світлі еквівалентної схеми, поясненої нижче. Фіг. 15A показує взаємозв'язки з'єднань для плати 200a, модуля 662 визначення контакту, модуля 650 формування імпульсів визначення і модуля 670 визначення неприєднаних станів. Цей випадок є випадком без витоку між суміжними виводами. Фіг. 15B показує еквівалентну схему з витоком між виводами 240 і 290. Тут, стан витоку між виводами 240 і 290 моделюється за допомогою опору RL. Датчик 208 має функцію як ємнісний елемент. Схема, що містить конденсатор датчика 208 згідно з Фіг. 15B і опір RL між виводами 240 і 290, виступає як схема фільтра нижніх частот (інтегруючої схеми) відносно другого сигналу SPins перевірки приєднання. Отже, перший сигнал DPres відповіді по приєднанню, що вводиться в модуль 670 визначення неприєднаних станів, стає сигналом, який поступово підвищується до високого логічного рівня H2 (приблизно 3 В) другого сигналу SPins перевірки приєднання, як показано на Фіг. 14A. Модуль 670 визначення неприєднаних станів може ідентифікувати витік між виводами 240 і 290 за допомогою аналізу напруги першого сигналу DPres відповіді по приєднанню в одну або більше (переважно декілька) годин t11 протягом періоду P11. Альтернативно, можна 21 UA 104915 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 визначати витік між виводами 240 і 290 з різниці напруг на високих логічних рівнях H1 і H2 першого сигналу DPres відповіді по приєднанню протягом періодів P11 і P12. Характер зміни першого сигналу DPres відповіді по приєднанню протягом першого періоду P11, показаний на Фіг. 14A, може бути одержаний, коли напруга першого сигналу DPins перевірки приєднання протягом періоду P11 задається такою, що дорівнює меншому логічному рівню, ніж другий високий логічний рівень H2. Отже, може бути можливим визначати стан витоку між виводами 240 і 290, наприклад, за допомогою підтримки першого сигналу DPins перевірки приєднання на низькому логічному рівні протягом періоду 21. Крім того, перший сигнал DPins перевірки приєднання може зберігатися на низькому логічному рівні протягом всіх періодів P11P13. Коли існує витік між виводами 240 і 290, другий сигнал SPres відповіді по приєднанню також показує конкретний характер зміни. Тобто другий сигнал SPres відповіді по приєднанню підвищується у відповідь на підвищення першого сигналу DPins перевірки приєднання до високого логічного рівня протягом періодів P14 і P16. Отже, виникнення витоку також може визначатися за допомогою аналізу другого сигналу SPres відповіді по приєднанню в дані години t14 і t15 протягом цих періодів P14 і P16. Фіг. 14B показує форми сигналу, коли інший вивід 210 для визначення перевищення напруги і вивід 250 датчика знаходяться в стані витоку. Також в цьому випадку перший сигнал DPres відповіді по приєднанню показує конкретну форму сигналу. Тобто перший сигнал DPres відповіді по приєднанню падає достатньо поступово після швидкого підвищення з низького логічного рівня протягом першого періоду P11. Піковий рівень напруги протягом цього періоду вищий високого логічного рівня H1 першого сигналу DPins перевірки приєднання, практично досягаючи високого логічного рівня H2 другого сигналу SPins перевірки приєднання. Фіг. 15C показує еквівалентну схему з витоком між виводами 210 і 250. Тут, стан витоку між виводами 210 і 250 моделюється за допомогою опору RL. Схема, що містить конденсатор датчика 208 і опір RL між виводами 210 і 250, виступає як схема фільтра верхніх частот (диференціюючої схеми) відносно першого сигналу SPins перевірки приєднання. Отже, перший сигнал DPres відповіді по приєднанню стає сигналом, який демонструє пік протягом першого періоду P11, як показано на Фіг. 14B. Проте, перший сигнал DPres відповіді по приєднанню показує характер зміни, ідентичний характеру зміни першого сигналу DPins перевірки приєднання протягом другого періоду P12 і далі. Модуль 670 визначення неприєднаних станів може ідентифікувати витік між виводами 210 і 250 за допомогою аналізу рівня напруги першого сигналу DPres відповіді по приєднанню в одну або більше годин t11 протягом періоду P11. Тим часом, з порівняння схеми, що має витік між виводами 240 і 290 (Фіг. 14A), і схеми, що має витік між виводами 210 і 250 (Фіг. 14B), співвідношення між рівнем напруги сигналу DPres протягом другої половини першого періоду P11 і рівнем напруги сигналу DPres протягом другого періоду P12 інвертується. Отже, можна точно ідентифікувати, існує або ні витік між виводами 240 і 290 або між 210 і 250, за допомогою порівняння рівнів напруги сигналу DPres в ці дві години. Характер зміни першого сигналу DPres відповіді по приєднанню, як показано на Фіг. 14B, виходить, коли вихідний вивід (тобто вихідний вивід 650 формування імпульсів визначення) першого сигналу DPins перевірки приєднання задається в стані високого повного опору протягом періоду P11. Отже, можна визначати стан витоку між виводами 210 і 250, навіть якщо перший сигнал DPins перевірки приєднання задається таким, що дорівнює низькому логічному рівню протягом періодів P12 і P13, оскільки перший сигнал DPins перевірки приєднання задається, наприклад, в стані високого повного опору протягом періоду P11. Другий сигнал SPres відповіді по приєднанню також показує конкретний характер зміни, коли існує витік між виводами 210 і 250. Тобто другий сигнал SPres відповіді по приєднанню підвищується у відповідь на підвищення в першому сигналі DPins перевірки приєднання до високого логічного рівня протягом періодів P14 і P16. Отже, також можна визначати витік за допомогою аналізу другого сигналу SPres відповіді по приєднанню в дані години t14 і t15 протягом цих періодів P14 і P16. Проте, характер зміни другого сигналу SPres відповіді по приєднанню не відрізняється суттєво між схемою, що має витік між виводами 240 і 290 (Фіг. 14A), і схемою, що має витік між виводами 210 і 250 (Фіг. 14B). Отже, перевірки другого сигналу SPres відповіді по приєднанню у години t14 і t15 не можуть ідентифікувати, яка з цих двох пар виводів зазнає витоку. Проте, якщо немає необхідності в такій ідентифікації, перевірки другого сигналу SPres відповіді по приєднанню є достатньо хорошими. Як видно з вищенаведених описів Фіг. 12-14B, можна визначати стани витоку між суміжними виводами за допомогою аналізу щонайменше одного з двох сигналів SPres і DPres відповіді по приєднанню. 22 UA 104915 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Фіг. 16A і 16B є блок-схемами, що показують приклади конфігурацій модуля визначення витоку, застосовних для оцінки станів витоку, показаних на Фіг. 15B і 15C. Модуль визначення витоку може бути встановлений в модулі 670 визначення неприєднаних станів. Модуль 672 визначення витоку згідно з Фіг. 16A включає в себе потенційний бар'єр 674, що складається з декількох діодів, з’єднаних послідовно, і модуль 675 визначення струму. Порогова напруга Vth потенційного бар'єра 674 переважно задається на рівні, нижче високого логічного рівня H2 другого сигналу SPins перевірки приєднання і вище високого логічного рівня H1 першого сигналу DPins перевірки приєднання. Відповідно, коли рівень напруги першого сигналу DPres відповіді по приєднанню досягає або перевищує перший високий логічний рівень H1, струм протікає з потенційного бар'єра 674 в модуль 675 визначення струму. Отже, можна визначати витік щонайменше, між виводами 240 і 290 або між 210 і 250 залежно від того, вводиться або ні струм з потенційного бар'єра 674 протягом періоду P11 на Фіг. 14A і 14B. Проте, ця схема не може ідентифікувати те, виникає або ні витік між виводами 240 і 290 або між 210 і 250. Модуль 672 визначення витоку згідно з Фіг. 16B включає в себе модуль 676 аналоговоцифрового перетворення і модуль 677 аналізу форм сигналів. У цій схемі, зміни першого сигналу DPres відповіді по приєднанню оцифровуються в модулі 676 аналогово-цифрового перетворення, щоб подаватися в модуль 677 аналізу форм сигналів. Модуль 677 аналізу форм сигналів може оцінювати стан витоку за допомогою аналізу форм сигналів. Наприклад, якщо перший сигнал DPres відповіді по приєднанню протягом періоду P11 на Фіг. 14A і 14B є сигналом, який проходить через фільтр нижніх частот (кривої, що поступово підвищується в направленій вгору опуклій формі), можна оцінювати, що існує витік між виводами 240 і 290. З іншого боку, якщо перший сигнал DPres відповіді по приєднанню є сигналом, який проходить через фільтр верхніх частот (сигналом, що демонструє гострий пік), можна оцінювати, що існує витік між виводами 210 і 250. Робоча тактова частота модуля 676 аналогово-цифрового перетворення задається такою, що дорівнює рівню, достатньо високому для того, щоб спрощувати такі аналізи форм сигналів. Модуль 677 аналізу форм сигналів додатково визначає сталу часу першого сигналу DPres відповіді по приєднанню, що дає можливість обчислення опору і значень місткості еквівалентної схеми в стані витоку. Наприклад, в еквівалентній схемі згідно з Фіг. 15B і 15C, єдиним невідомим значенням є значення опору RL між виводами, що мають витік, в той час як інші значення опору і значення місткості ємнісного елемента 208 відомі. Отже, можна обчислювати опір RL між виводами, що мають витік, на основі сталої часу зміни в першому сигналі DPres відповіді по приєднанню. Крім того, для модуля визначення витоку можуть пристосовуватися різні інші конфігурації схеми, які відрізняються від вищезгаданої. Як видно з вищенаведених описів Фіг. 12-16B, можна оцінювати, існує або ні витік між виводами 250 і 290 або між 210 і 240, за допомогою аналізу щонайменше одного з наступного: (i) впливає або ні на перший сигнал DPres відповіді по приєднанню другий сигнал SPins перевірки приєднання (DPres Фіг. 14A і 14B); і (ii) впливає або ні на другий сигнал SPres відповіді по приєднанню перший сигнал DPins перевірки приєднання (SPres Фіг. 14A і 14B). Як два сигнали SPins і DPins перевірки приєднання, переважно використовувати сигнали з взаємно різними формами сигналів із змінними рівнями напруги замість сигналів з фіксованим рівнем напруги (наприклад, сигнали з рівнем напруги завжди на низькому або високому логічному рівні). Тут, потрібно зазначити, що форми сигналу спрощуються на Фіг. 12-14B. Коли витік визначається щонайменше в одному з двох виводів 210 і 240 для визначення перевищення напруги, місцеположення витоку може записуватися в енергонезалежний запам'ятовуючий пристрій, який не показаний на кресленні. Таким чином, можна вживати заходів, в ході технічного обслуговування і ремонту, для зменшення витоку за допомогою аналізу вірогідних місцеположень витоків навколо виводів і контактних ділянок виводів і в механізмі 1400 контактування (Фіг. 4B) в друкувальному пристрої. Фіг. 17 є тимчасовою діаграмою, що показує процеси визначення приєднання для чотирьох картриджів IC1-IC4. Дані показують другі сигнали SPins_1-SPins_4 перевірки приєднання, які подаються окремо в кожний картридж, і перший сигнал DPins перевірки приєднання, який подається в з’єднані послідовно виводи 240 і 210 у всіх картриджах. Таким чином, перевірки приєднання на чотирьох картриджах здійснюються по одному картриджу послідовно, і відносно кожного окремого картриджа вищезгадані три вигляди процесів визначення приєднання виконуються за допомогою подачі першого і другого сигналів SPins і DPins перевірки приєднання протягом ідентичного періоду. При цих перевірках, якщо визначаються порушення приєднання (пошкодження контактів) або витік, переважно оповіщати користувача про необхідність повторно приєднувати картридж за допомогою вказівки цього на дисплейній панелі 430. Навпаки, якщо порушення приєднання або витік не виявляються внаслідок перевірок 23 UA 104915 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 приєднання, то визначення кількості чорнила, що залишилося, в кожному картриджі і зчитування даних із запам'ятовуючого пристрою 203 виконується після цього. Фіг. 18 є тимчасовою діаграмою процесу визначення об'єму рідини. У процесі визначення об'єму рідини сигнал перевірки об'єму рідини відправляється в один з виводів 290. Цей сигнал DS перевірки об'єму рідини в свою чергу подається в один з електродів п’єзоелемента, що становить датчик 208. Сигнал DS перевірки об'єму рідини є аналоговим сигналом, сформованим за допомогою модуля 664 визначення об'єму рідини (Фіг. 10). Максимальна напруга цього сигналу перевірки об'єму рідини становить приблизно 36 В, наприклад, а мінімальна напруга становить приблизно 4 В. П’єзоелемент датчика 208 коливається у відповідь на кількість чорнила, що залишилося в картриджі 100, і протиелектрорухаюча напруга, що викликається за допомогою коливання, відправляється як сигнал RS відповіді по об'єму рідини з п’єзоелемента в модуль 664 визначення об'єму рідини через інший вивід 250 датчика. Сигнал RS відповіді по об'єму рідини включає в себе коливальний компонент, що має частоту, яка відповідає частоті п’єзоелемента. Модуль 664 визначення об'єму рідини може визначати, менша або ні кількість чорнила запропонованої кількості, що залишилася, за допомогою вимірювання частоти сигналу RS відповіді по об'єму рідини. Цей процес визначення кількості чорнила, що залишилося, є процесом високої напруги, при якій сигнал DS високої напруги відправляється в датчик 208 через виводи 250 і 290, при цьому сигнал DS високої напруги має вищий рівень напруги, ніж перший сигнал DPins перевірки приєднання, що використовується для вищезгаданої перевірки витоку (процесу визначення витоку), і другий сигнал SPins перевірки приєднання, який використовується для процесу визначення окремого приєднання. Таким чином, під час визначення кількості чорнила, що залишилося, сигнал DS перевірки рідини високої напруги подається до вивід 250 картриджа і 290 датчика. За умови, що розв'язка між виводами 250, 290 датчика і виводами 210, 240 для визначення перевищення напруга не є достатньою, анормально висока напруга (перевищення напруги) виникає на виводах 210 і 240. У цьому випадку, оскільки струм протікає в модуль 620 визначення перевищення напруги через діоди 641-645 (Фіг. 10), модуль 620 визначення перевищення напруги може визначати, виникає таке перевищення напруги або ні. Коли визначається перевищення напруги, сигнал, що вказує формування перевищення напруги, відправляється з модуля 620 визначення перевищення напруги в модуль 664 визначення об'єму рідини, і у відповідь на це модуль 664 визначення об'єму рідини відразу припиняє вивід сигналу DS перевірки об'єму рідини. Це зроблено для того, щоб не допускати пошкоджень картриджа і друкувального пристрою, які можуть викликатися за допомогою перевищення напруги. Іншими словами, якщо розв'язка між виводом 250 датчика (або 290)і виводом 210 для визначення перевищення напруги (або 240) є недостатньою, існує ризик одночасної недостатньої розв'язки між виводами датчика і виводами запам'ятовуючого пристрою. У такому випадку, якщо перевищення напруги виникає на виводі 210 або 240 для визначення перевищення напруги, перевищення напруги також подається до виводів запам'ятовуючого пристрою, що може ушкоджувати схему запам'ятовуючого пристрою і друкувального пристрою, з’єднаного з виводами запам'ятовуючого пристрою. Отже, можна запобігати таким пошкодженням картриджа і друкувального пристрою, що викликаються за допомогою перевищення напруги, за допомогою негайного припинення виводу сигналу DS перевірки рідини при визначенні такого перевищення напруги. Як пояснюється на Фіг. 12-17, декілька видів процесів виявлення стану приєднання виконуються до визначення кількості чорнила, що залишилося. У числі інших, в процесі визначення витоку, стан витоку з низьким опором визначається між виводами 240 і 290 або між 210 і 250, як пояснюється на Фіг. 14A-16B. Тобто в цих процесах визначення витоку можна визначати, має або ні з'єднання між виводами 240 і 290 або між 210 і 250, щонайменше опір, що не перевищує певне значення (наприклад, 10 кΩ), за допомогою використання сигналів DPins і SPins перевірки приєднання при відносно низьких рівнях напруги (приблизно 3 В). Крім того, якщо процес виявлення не знаходить витоку між цими виводами, значення опору між виводами 240 і 290 і значеннями опору між 210 і 250 забезпечуються як не менші вищезгаданого значення опору (приблизно 10 кΩ). Відповідно, перевищення напруги на виводах 210 або 240 для визначення перевищення напруги не повинне приймати великі значення, навіть якщо процес визначення кількості чорнила, що залишилося, виконується з використанням сигналу з вищим рівнем напруги (приблизно 36 В) після процесу визначення стану витоку. Таким чином, у другому варіанті здійснення, стани витоку між виводами 240 і 290 або між 210 і 250 перевіряються з використанням сигналів з відносно низькими рівнями напруги, і як результат, сигнали з відносно високими рівнями напруги подаються до вивід 250 картриджа і 290 тільки тоді, коли витік відсутній. Отже, можна зменшувати рівень перевищення напруги, яка може 24 UA 104915 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 виникати в друкувальному пристрої і картриджі в порівнянні з випадком, коли перевірка станів витоку не здійснюється. Фіг. 19A є тимчасовою діаграмою, що показує перший приклад зміни сигналів, які повинні використовуватися в процесі визначення приєднання згідно з другим варіантом здійснення. Відмінність від Фіг. 12 полягає в тому, що значення високого логічного рівня першого сигналу DPins перевірки приєднання має рівень, ідентичний рівню другого сигналу SPins перевірки приєднання, а все інше є ідентичним Фіг. 12. З використанням цих сигналів можна виконувати різні процеси визначення стану приєднання, пояснені на Фіг. 13A-16B, аналогічним чином. Проте, в цьому випадку, рівень першого сигналу DPres відповіді по приєднанню протягом другого періоду P12 згідно з Фіг. 14A стає ідентичним логічному рівню H2 протягом першого періоду P11, і, отже, різниця рівня першого сигналу DPres відповіді по приєднанню між першим і другим періодами P11 і P12 не дозволяє робити висновок, що існує витік між виводами 240 і 290. Проте, як показано на Фіг. 14A і 14B, як і раніше можна ідентифікувати, виникає або ні витік між виводами 240 і 290 або між 210 і 250, виходячи із змін рівня першого сигналу DPres відповіді по приєднанню протягом першого періоду P11. Фіг. 19B є тимчасовою діаграмою, що показує другий приклад зміни сигналів, які повинні використовуватися в процесі визначення приєднання згідно з другим варіантом здійснення. Відмінність від Фіг. 12 полягає в тому, що перший сигнал DPins перевірки приєднання задається таким, що дорівнює низькому логічному рівню протягом другого і четвертого періодів P12 і P14, і, відповідно, перший сигнал DPres відповіді по приєднанню зберігається на низькому логічному рівні протягом всіх періодів P11-P15, а все інше є ідентичним. З використанням цих сигналів, можна виконувати різні визначення приєднання, пояснені на Фіг. 13A-16B, схожим способом. У цьому випадку, оцінка недоступна у години t12 і t14 згідно з Фіг. 13B, але оцінки в інші години, пояснені на Фіг. 13A, 13B, 14A і 14B, як і раніше доступні. Як видно з різних сигналів на Фіг. 12, 19A і 19B, сигнали перевірки приєднання (сигнали визначення контакту) можуть мати різні рівні напруги і форми сигналів. Проте, щоб визначати витік між виводами 240 і 290 або між 210 і 250, перший сигнал DPins перевірки приєднання (або його сигнальна лінія) переважно зсувається з низького логічного рівня в стан високого повного опору або зберігається на низькому логічному рівні, коли другий сигнал SPins визначення приєднання переходить до високого логічного рівня. У другому варіанті здійснення, виводи 210 і 240 для визначення приєднання на обох кінцях верхнього ряду R1 (і їх контактні ділянки 210cp і 240cp) на платі 200a (Фіг. 8) становлять першу пару, тоді як виводи 250 і 290 для визначення приєднання на обох кінцях нижнього ряду R2 (і їх контактні ділянки 250cp і 290cp) становлять другу пару. Перший сигнал DPins перевірки приєднання вводиться на один з першої пари виводів 210 і 240 для визначення приєднання з схеми керування друкувального пристрою, тоді як перший сигнал DPres відповіді по приєднанню виводиться в схему керування друкувального пристрою з іншого виводу пари.Другий сигнал SPins перевірки приєднання вводиться на одну з другої пари виводів 240 і 290 для визначення приєднання з схеми керування друкувального пристрою, тоді як другий сигнал SPres відповіді по приєднанню виводиться в схему керування друкувального пристрою з іншого виводу пари. Таким чином, дві пари виводів (пари контактних ділянок) передбачені як виводи для визначення приєднання, і в кожній парі виводів (парі контактних ділянок), сигнал перевірки приєднання приймається через одну з цієї пари з друкувального пристрою, тоді як сигнал відповіді по приєднанню виводиться через інший вивід в друкувальний пристрій. Відповідно, оскільки немає необхідності у використанні виводів (або контактних ділянок), відмінних від двох пар виводів (пара контактних ділянок), щоб виконувати визначення приєднання картриджа 100, можна мінімізувати збільшення числа виводів на платі. Зокрема, в цьому варіанті здійснення, перша пара виводів 210 і 240 використовується для визначення перевищення напруги (або короткого замикання), в той час як друга пара виводів використовується як виводи датчика (Фіг. 8). Отже, ефект мінімізації збільшення числа виводів заслуговує уваги. Крім того, у другому варіанті здійснення, сигнал DPins перевірки приєднання, що використовується для першої пари виводів 210 і 240 для визначення приєднання, і сигнал SPins перевірки приєднання, що використовується для другої пари вивід 250 картриджа і 290, є імпульсними сигналами з годинами, відмінними одна від одної. Тут, "імпульсний сигнал" означає двійковий сигнал, який перемикається між запропонованим високим логічним рівнем і запропонованим низьким логічним рівнем. Проте, напруги високого логічного рівня і низького логічного рівня імпульсних сигналів можуть задаватися рівними будь-яким значенням з розрахунку на кожний вид імпульсного сигналу. У прикладі згідно з Фіг. 12, перший сигнал DPins перевірки приєднання і другий сигнал SPins перевірки приєднання є імпульсними сигналами, які підвищуються і падають у відмінні одна від одної години. За допомогою застосування 25 UA 104915 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 імпульсних сигналів, відмінних за годинами один від одного, до сигналів DPins і SPins перевірки приєднання, що використовуються для двох пар виводів, можна знижувати ризик помилкового визначення випадку поганого приєднання як хорошого. Наприклад, у випадку, якщо картридж 100 не повністю приєднується, є імовірність того, що два самих лівих виводи 210 і 250 для визначення приєднання на Фіг. 8 з’єднуються між собою за допомогою виводів на стороні пристрою, і два самих правих виводи 240 і 290 для визначення приєднання з’єднуються між собою за допомогою іншого виводу на стороні пристрою. У цьому випадку, за умови, що імпульсні сигнали з ідентичними годинами використовуються для сигналів DPins і SPins перевірки приєднання для двох пар виводів, сигнали DPres і SPres відповіді по приєднанню формуються в правильні години, так що система може помилково визначати цей випадок як належне приєднання картриджа. З іншого боку, ризик такого помилкового визначення може бути знижений, якщо імпульсні сигнали з відмінними один від одного годинами використовуються як сигнали DPins і SPins перевірки приєднання для двох пар виводів, як у другому варіанті здійснення. Тим часом, практично ідентичні переваги можуть бути одержані за допомогою пристосування імпульсних сигналів з різними рівнями напруги замість відмінних одна від одної годин як сигнали DPins і SPins перевірки приєднання, виводів, що використовуються для двох пар. Отже, як сигнали DPins і SPins перевірки приєднання, виводів, що використовуються для двох пар, переважно використовувати імпульсні сигнали, відмінні один від одного щонайменше або за часом (зокрема, за часом підвищення), або по рівнях напруги. Як описано вище, у другому варіанті здійснення, як в першому варіанті здійснення, контактні ділянки виводів для визначення приєднання передбачені в чотирьох кутах навколо контактних ділянок декількох виводів запам'ятовуючого пристрою на платі, більш конкретно, вони передбачені за межами області, в якій розміщуються декілька виводів запам'ятовуючого пристрою з плати, і одночасно в чотирьох кутах чотирикутної області, що охоплює таку область, яка дозволяє підтримувати стани хорошого контакту відносно виводів запам'ятовуючого пристрою за допомогою підтвердження хорошого контакту між цими виводами для визначення приєднання і відповідними виводами на стороні пристрою. Крім того, у другому варіанті здійснення, процес визначення приєднання для визначення приєднуються або ні всі картриджі, і процес визначення витоку для визначення існує або ні витік між виводами, можуть виконуватися одночасно за допомогою аналізу щонайменше другого сигналу SPres відповіді по приєднанню відносно пари вивід 250 картриджа і 290 на платі або першого сигналу DPres відповіді по приєднанню відносно іншої пари виводів 210 і 240. Крім того, у другому варіанті здійснення, вищезгаданий процес виявлення стану витоку виконується з використанням відносно низької напруги (приблизно 3 В) до процесу високої напруги, при якому прикладається висока напруга (приблизно 36 В) до вивід 250 картриджа і 290, що дозволяє не допускати витоку надзвичайно високого перевищення напруги з вивід 250 картриджа і 290, яка приводить до пошкоджень картриджа і друкувального пристрою. Крім того, у другому варіанті здійснення, чотири виводи 210, 240, 250 і 290 для визначення приєднання і їх контактні ділянки cp не з’єднуються напряму з напругою землі. Ця конфігурація має перевагу виключення ризику зниження надійності системи, яка в іншому випадку помилково ідентифікує неприєднаний картридж як приєднаний, як пояснюється в розділі "Попередній рівень техніки". Тут, у другому варіанті здійснення, визначення приєднання може бути неможливим, якщо виводи 210, 240, 250 і 290 для визначення приєднання з’єднуються короткозамкнуто із заземлюючим виводом 270 внаслідок бруду або пилу. Щоб запобігати такому стану, заземлюючий вивід 270 переважно розміщується в позиції найдальше від виводів 210, 240, 250 і 290 для визначення приєднання (тобто в центрі нижнього ряду R2). Зокрема, у другому варіанті здійснення, відносно пари виводів 210 і 240 для визначення приєднання в першому ряду R1, визначення приєднання виконується за допомогою введення першого сигналу DPins перевірки приєднання на один з виводів 210 і 240 як перший імпульсний сигнал і потім аналізу першого сигналу DPres відповіді по приєднанню, який виводиться у відповідь з іншого виводу. Крім того, відносно пари вивід 250 картриджа і 290 для визначення приєднання у другому ряду R2, визначення приєднання виконується за допомогою введення другого сигналу SPins перевірки приєднання на один з вивід 250 картриджа і 290 як другий імпульсний сигнал і потім аналізу другого сигналу SPres відповіді по приєднанню, який виводиться у відповідь з іншого виводу. Таким чином, оскільки визначення приєднання для кожної пари виводів для визначення приєднання виконується за допомогою використання імпульсних сигналів, можна знижувати ризик помилкового визначення станів приєднання в порівнянні з випадком, коли стани приєднання визначаються згідно з рівнями напруги виводів для визначення приєднання на стороні друкувального пристрою. 26 UA 104915 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Додатково, у другому варіанті здійснення, виводи 210, 240, 250 і 290 для визначення приєднання (і їх контактні ділянки) не з’єднуються із запам'ятовуючим пристроєм 203, і операція запам'ятовуючого пристрою 203 не використовує сигнали через вивід 210, 240, 250 або 290 для визначення приєднання. За умови, що визначення приєднання виконується за допомогою використання виводів, які також використовуються для керування логічними схемами, такими як запам'ятовуючий пристрій 203, навіть правильний стан приєднання може бути помилково визначений як погане приєднання, якщо будь-яка з цих логічних схем не може функціонувати належним чином. У другому варіанті здійснення можна запобігати такому помилковому визначенню, оскільки виводи для визначення приєднання не використовуються для керування запам'ятовуючим пристроєм 203. З. Третій варіант здійснення Фіг. 20 показує конфігурацію схемної плати згідно з третім варіантом здійснення. Компонування виводів 210-290 є ідентичним компонуванню, показаному на Фіг. 3A, за винятком того, що функції або застосування різних виводів трохи відрізняються від функцій або застосувань першого і другого варіантів здійснення в наступному. Верхній ряд R1 (1) Вивід 210 для визначення перевищення напруги (також використовується для визначення приєднання) (2) Вивід 220 скидання (3) Вивід 230 синхросигналу (4) Вивід 240 для визначення перевищення напруги (також використовується для визначення приєднання) Нижній ряд R1 (5) Вивід 250 для визначення приєднання (6) Вивід 260 живлення (7) Заземлюючий вивід 270 (8) Вивід 280 передачі даних (9) Вивід 290 для визначення приєднання Функції і застосування виводів 210-240 у верхньому ряду R1 є приблизно ідентичними функціям і застосуванням другого варіанта здійснення. Відмінність від другого варіанта здійснення полягає в тому, що виводи 250 і 290 нижнього ряду R2 використовуються для того,щоб визначати стани приєднання з використанням резистивного елемента, передбаченого в картриджі 100. Як в першому і другому варіантах здійснення, контактні ділянки виводів 210, 240 250 і 290, розташованих в чотирьох кутах контактного майданчика групи виводів 210-290, використовуються для визначення приєднання (визначення контакту). Крім того, в третьому варіанті здійснення, напруга, ідентична першій напрузі VDD живлення, що використовується для керування запам'ятовуючим пристроєм, або напруга, сформована з першої напруги VDD живлення, прикладається до контактних ділянок двох виводів 210 і 240, на обох кінцях верхнього ряду R1, тоді як напруга, ідентична другій напрузі VHV живлення, що використовується для приведення в дію друкувальної головки, або напруга, сформована з другої напруги VHV живлення, прикладається до контактних ділянок двох вивід 250 картриджа і 290. Як "напруга, сформована з першої напруги VDD живлення", переважно використовувати напругу, яка нижча, ніж перша напруга VDD живлення (звичайно 3,3 В), але вище напруги землі, і більш переважно, напруга, яка нижча "порогового значення перевищення напруги", яка прикладається до виводу 210 або 240, коли перевищення напруги визначається за допомогою модуля визначення перевищення напруги, описаного нижче. Як "напруга, сформована за допомогою другої напруги VHV живлення", переважно використовувати напругу вище першої напруги VDD живлення і нижче другої напруги VHV живлення. На платі 200b на Фіг. 20, як у випадку для плати 200 на Фіг. 3A, контактні ділянки чотирьох виводів 210, 240, 250 і 290 для визначення приєднання розміщуються поруч на обох кінцях верхньої основи і нижньої основи трапецеїдальної області. Отже, в порівнянні з випадком, коли ці контактні ділянки виводів для визначення приєднання розміщуються в чотирьох кутах прямокутника, існує перевага меншого ризику помилкових визначень відносно станів приєднання. Фіг. 21 є блок-схемою, що показує електричну конфігурацію плати 200b чорнильного картриджа і друкувального пристрою 1000 згідно з третім варіантом здійснення. Плата 200b містить резистивний елемент 204, що використовується для визначення приєднання окремого картриджа, в доповнення до запам'ятовуючого пристрою 203 і дев'яти виводів 210-290. 27 UA 104915 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Основна схема 400 керування включає в себе, як в першому і другому варіантах здійснення, CPU 410 і запам'ятовуючий пристрій 420. Допоміжна схема 500b керування включає в себе схему 501 керування запам'ятовуючим пристроєм і схему 502 визначення картриджа. Схема 502 визначення картриджа використовується для визначення станів приєднання кожного картриджа в модулі 1100 приєднання картриджів. Отже, схема 502 визначення картриджа також може називатися "схемою визначення приєднання". Схема 502 визначення картриджа і резистивний елемент 204 картриджа є схемами високої напруги, які працюють при вищій напрузі (номінал в 42 В в цьому варіанті здійснення), ніж напруга запам'ятовуючого пристрою 203. Резистивний елемент 204 є пристроєм, до якого висока напруга прикладається зі схеми 502 визначення картриджа. Фіг. 22 є схемою, що показує внутрішню конфігурацію схеми 502 визначення картриджа згідно з третім варіантом здійснення. Дана фігура показує випадок, коли чотири картриджі 100 приєднані до модуля приєднання картриджів, і контрольні коди IC1-IC4 використовуються для того, щоб ідентифікувати кожний картридж. Схема 502 визначення картриджа включає в себе модуль 610 керування напругою визначення, модуль 620 визначення перевищення напруги, модуль 630 визначення струму окремого приєднання, модуль 650 формування імпульсів визначення і модуль 670 визначення неприєднаних станів. З цих схем, модуль 620 визначення перевищення напруги, модуль 650 формування імпульсів визначення і модуль 670 визначення неприєднаних станів мають конфігурацію і функції, приблизно ідентичні конфігурації і функціям схем, показаних на Фіг. 10. Модуль 610 керування напругою визначення має функцію керування напругою, що подається на вивід 250 картриджа. Як форми сигналу DPins перевірки приєднання, що виводиться з модуля 650 формування імпульсів визначення, може бути використаний будь-який імпульсний сигнал, який відрізняється від сигналів, показаних на Фіг. 12, 19A або 19B. Проте, напруга високого логічного рівня H1 (наприклад, 2,7 В) сигналу DPins перевірки приєднання переважно нижча значення перевищення напруги, прикладеної до виводів 210 і 240 для визначення перевищення напруги, визначеної за допомогою модуля 620 визначення перевищення напруги (або порогового значення для оцінки перевищення напруги, наприклад, 3 В).Це служить для недопущення випадків помилкового визначення перевищення напруги під час процесу визначення приєднання з використанням сигналу DPins перевірки приєднання. Висока напруга VHV живлення для визначення приєднання подається в схему 502 визначення картриджа. Ця висока напруга VHV живлення є напругою для приведення в дію друкувальної головки і подається в модуль 610 керування напругою визначення з другого джерела 442 живлення (Фіг. 21). Вихідний вивід модуля 610 керування напругою визначення з’єднується паралельно з чотирма виводами 550 на стороні пристрою, передбаченим в місцеположеннях, в яких картриджі IC1-IC4 повинні бути приєднані. Тут, висока напруга VHV живлення також називається "високою напругою VHV". Напруга VHO вихідного виводу модуля 610 керування напругою визначення також подається в модуль 630 визначення струму окремого приєднання. Ця напруга VHO практично дорівнює високій напрузі VHV живлення. Кожен вивід 550 на стороні пристрою з’єднується з першим виводом 250 для визначення приєднання відповідного картриджа. У кожному картриджі, резистивний елемент 204 передбачений між першими і другими виводами 250 і 290 для визначення приєднання. Значення опору резистивних елементів 204 чотирьох картриджів IC1-IC4 задаються такими, що дорівнюють ідентичному значенню R. В схемі 502 визначення картриджа передбачені резистивні елементи 631-634, які з’єднуються послідовно з резистивним елементом 204 кожного картриджа. У кожному картриджі, перший і другий виводи 210 і 240 для визначення перевищення напруги з’єднуються короткозамкнуто за допомогою міжз’єднання. Крім того, ці виводи 210 і 240 для визначення перевищення напруги з’єднуються з модулем 620 визначення перевищення напруги через діоди 641-645, передбачені в схемі 502 визначення картриджа. Функції і взаємозв'язок з'єднань з модулем 620 визначення перевищення напруги цих виводів 210, 240, 510, 540 і діодів 641-645 є ідентичними функціям і взаємозв'язку з'єднань, поясненим у другому варіанті здійснення (Фіг. 10). Фіг. 23A і 23B є пояснювальними схемами, що показують подробиці процесу визначення приєднання картриджа згідно з третім варіантом здійснення. Фіг. 23A показує випадок, коли всі приєднувані картриджі IC1-IC4 приєднані до модуля 1100 приєднання картриджів друкувального пристрою. Значення опору резистивного елемента 204 чотирьох картриджів IC1-IC4 задаються такими, що дорівнюють ідентичному значенню R. В схемі 502 визначення картриджа передбачені резистивні елементи 631-634, які з’єднуються послідовно з резистивним елементом 204 кожного картриджа. Опір кожного з цих резистивних елементів 631-634 задається таким, що дорівнює значенню, відмінному один від одного. Більш конкретно, для цих 28