Застосування багатофазного, наприклад трифазного, автотрансформатора або/та трансформатора як пристрою для захисту багатофазної, наприклад трифазної, мережі та її приймачів (варіанти)

1. Застосування багатофазного, наприклад трифазного, автотрансформатора з обмотками міжфазного зв'язку як пристрою для захисту багатофазної, наприклад трифазної, мережі та її приймачів від імпульсних перенапруг комутаційного та грозового походження. 2. Застосування багатофазного, наприклад трифазного, трансформатора та/або автотрансформатора з обмотками міжфазного зв'язку як пристрою для захисту багатофазної, наприклад трифазної, мережі та її приймачів від імпульсних перенапруг та майже постійних струмів, викликаних електромагнітним імпульсом. (19) UA (11) (21) a200810702 (22) 27.08.2008 (24) 10.06.2010 (46) 10.06.2010, Бюл.№ 11, 2010 р. (72) МУЗИЧЕНКО ОЛЕКСАНДР ДМИТРОВИЧ, МУЗИЧЕНКО ЮРІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ (73) МУЗИЧЕНКО ОЛЕКСАНДР ДМИТРОВИЧ, МУЗИЧЕНКО ЮРІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ (56) CN 494094 A, 05.05.2004 CN 2739777 Y, 09.11.2005 JP 62224912 A, 02.10.1987 US 2007/0290670 A1, 20.12. 2007 DE 19829424 A1, 07.01.1999 US 6477025 B1, 05.11.2002 Зоричев А. Молниезащита: зоновая концепция // Новости электротехники. - 2008. - № 3 (27). www.news.elteh.ru US 4577255 A, 18.03.1986 US 6477025 B1, 05.11.2002 US 7283341 B2, 16.10.2008 US 7349189 B2, 25.03.2008 US 7317603 B2, 08.01.2008 US 7298601 B2, 20.11.2007 C2 2 90938 1 3 до приймачів [3, 4, 6, 7]. Недолік такого застосування - вразливість напівпровідникових приладів до переднього фронту та амплітудного значення імпульсної перенапруги. Відоме застосування швидкодіючих вимикачів [10] або автоматичного перемикання лінії до іншої подібної лінії [10,12] з метою зменшення опору на землю у точці пробою і зниження перенапруги. Недолік пристрою - потреба у додатковій лінії та швидкодіючій комутації. Відоме застосування нелінійної вольтамперної характеристики діоду Зенера та L-C елементів для захисту мережі та її приймачів [5, 9, 13, 16]. Діоди Зенера вмикають послідовно для збільшення пробивної напруги та кращого розсіювання тепла. Пристрій не знайшов широкого поширення через вразливість самого діоду до дії імпульсної перенапруги. Відоме застосування одного або декількох варисторів, з'єднаних послідовно та/або паралельно з резисторами [16-18] для захисту мережі та її приймачів. Пристрій не набув широкого поширення через малу потужність розсіювання варисторів. Відоме застосування комплексного захисту, описаного в [16]. Пристрій включає захист входів і внутрішньої проводки приміщень та споруд з допомогою розрядників, діодів Зенера, L-C фільтрів, варисторів, демпферів R та керуючих елементів. Найбільшого поширення набув пристрій [17]. Недолік пристрою - складність виконання захисту, велика вартість, мала надійність та пропускна здатність лінії передачі за потужністю. Сам пристрій є вразливим до перенапруг грозового та комутаційного характеру. Відоме застосування трансформаторів [19-21] для захисту трифазної мережі та її приймачів від перенапруг при грозових розрядах. Пристрій містить проміжну ланку (первинну обмотку), у якої лише частково компенсовані магнітні поля розсіювання у осьовому та радіальному напрямку обмотки. Найближчим аналогом (прототипом) до застосування автотрансформатора для захисту багатофазної мережі та їх приймачів від імпульсних перенапруг, є застосування трансформатора [19] для захисту трифазної мережі та її приймачів від перенапруг грозового характеру. Недоліки прототипу: - недостатня ступінь подавлення перенапруг, обумовлена неоднаковістю витків в обмотках міжфазного зв'язку та наявність впливу нескомпенсованої індуктивності більшої по кількості витків обмотки міжфазного зв'язку при прямому ударі блискавки або в режимі Е1 та Е2 електромагнітного імпульсу; - накид реактивної потужності у момент проходження майже постійних струмів у режимі Е3 електромагнітного імпульсу, що має місце при геомагнітних бурях; - незбалансованість зарядних ємнісних струмів, що також викликає накид реактивної потужності. У зв'язку зі вказаними недоліками була поставлена задача: захистити лінію багатофазної мережі та її приймачі від імпульсної перенапруги з допомогою тісного магнітного зв'язку. За першим незалежним пунктом винаходу поставлена задача розв'язана шляхом зменшення 90938 4 постійної часу зарядки конденсатора, утвореного провідниками обмоток міжфазного електромагнітного зв'язку, а саме: шляхом застосування багатофазного, наприклад, трифазного автотрансформатора з обмотками міжфазного зв'язку як пристрою для захисту багатофазної, наприклад, трифазної мережі та її приймачів від імпульсних перенапруг комутаційного та грозового походження. За другим незалежним пунктом винаходу поставлена задача розв'язана шляхом зменшення постійної часу зарядки конденсатора, утвореного провідниками обмоток міжфазного електромагнітного зв'язку та шляхом взаємної компенсації впливу майже постійних струмів на магнітне насичення стрижнів магнітопроводу трансформатора та/або автотрансформатора, а саме: шляхом застосування багатофазних, наприклад, трифазних трансформатора та/або автотрансформатора з обмотками міжфазного зв'язку як пристрою для захисту багатофазної, наприклад, трифазної мережі та її приймачів від імпульсних перенапруг та майже постійних струмів, викликаних електромагнітним імпульсом. Для кращого розуміння суті винаходів за новим застосуванням на Фіг.1 - Фіг.7 подані принципові схеми та пояснюючі графічні зображення указаних застосувань. Одні і ті ж креслення Фіг.1 Фіг.7 дають пояснення складу та будови автотрансформаторів та трансформаторів, виконаних як за першим, так і за другим незалежними пунктами формули винаходів. На Фіг.1 показана принципова схема застосування шестифазного автотрансформатора для зменшення імпульсних перенапруг у шестифазній фазній мережі. На Фіг.2 представлена принципова схема котушки з двома обмотками міжфазного зв'язку. На Фіг.3 показана конструкція котушки з парою обмоток міжфазного зв'язку. На Фіг.4 показане застосування трифазного автотрансформатора, обмотки якого ввімкнені у зиґзаґ, для зменшення імпульсних перенапруг у трифазній мережі. На Фіг.5 показане застосування трифазного автотрансформатора, обмотки якого ввімкнені за схемою лямбда, для зменшення імпульсних перенапруг у трифазній мережі. На Фіг.6 подані маршрути ємнісних струмів витоку при зарядці обмоток міжфазного зв'язку при прямому ударі блискавки або наведеній хвилі, обумовленій дією блискавки. На Фіг.7 показане застосування двофазного симетричного трансформатора для зменшення імпульсних перенапруг у двофазній симетричній мережі. На Фіг.1 позначено: L1-L6 - проводи лінійних фаз шестифазної живильної мережі; N - провід нульової фази (нейтралі); 1 та 2, 3 та 4, 5 та 6 пари обмотки електромагнітного зв'язку на трьох стрижнях магнітопроводу відповідно; 7 - тристрижневий магнітопровід; 8 - кожух (бак) автотрансформатора; 9 - ємність між проводами обмоток міжфазного зв'язку; 10 - маршрут зарядки ємності обмоток міжфазного зв'язку; б - форма набігаючо 5 го імпульсу наднапруги; в - форма імпульсу напруги після проходження пункту приєднання автотрансформатора до мережі. На Фіг.2 позначено: 11 та 12 - пара обмоток електромагнітного зв'язку; 13 та 14 - виводи першої обмотки; 15 та 16 - виводи другої обмотки; С11-12 - ємність пари обмоток міжфазного зв'язку; І1 та І2 - зарядний струм у першій та другій обмотках міжфазного зв'язку відповідно; * - позначення початкового виводу обмотки (зірочка). На Фіг.3 позначення співпадають із позначеннями Фіг.2. На Фіг.4 позначено: L1-L3 - лінійні фази трифазної живильної мережі; N нульова фаза; 17 та 18, 19 та 20, 21 та 22 - три пари обмоток міжфазного зв'язку; 23 - магнітопровід трифазного автотрансформатора; 24 - кожух. На Фіг.5 позначено: L1-L3 - лінійні фази трифазної живильної мережі; N - нульова фаза; 25 та 26, 27 та 28, 29 та 30 - три пари обмоток міжфазного зв'язку; 31 - магнітопровід тристрижневого автотрансформатора; 32 - кожух. На Фіг.6 позначено: L1-L3 - лінійні фази трифазної живильної мережі; N - нульова фаза; С1718 - ємність першої пари обмоток 17 та 18 міжфазного зв'язку; С19-20 - ємність другої пари обмоток 19 та 20 міжфазного зв'язку; ; С21-22 - ємність третьої пари обмоток 21 та 22 міжфазного зв'язку; І1 - струм зарядки ємності першої пари обмоток 17 та 18 міжфазного зв'язку; І2 - струм зарядки ємностей другої та третьої пар обмоток міжфазного зв'язку ; решта позначень співпадає із позначеннями Фіг.4. На Фіг.7 позначено: L1 та L2 - лінійні фази живильної лінії мережі; N - нульова фаза; 34 та 35 пара обмоток міжфазного зв'язку; 36 - ємність пари обмоток 34 та 35 міжфазного зв'язку; 37 - маршрут зарядного струму, показаний стрілками; 38 - двострижневий магнітопровід двофазного симетричного автотрансформатора; 39 - бак (кожух). Склад та будова автотрансформатора для захисту електричної мережі і її приймачів від імпульсних перенапруг за першим незалежним пунктом формули винаходів. До складу кожного автотрансформатора входить котушка, принципова схема якої показана на Фіг.2, а конструкція котушки подана на Фіг.3. Кожна котушка містить дві обмотки 11 та 12 міжфазного електромагнітного зв'язку. Обмотка 11 устаткована виводами 13 та 14, а обмотка 12 устаткована виводами 15 та 16. Виводи 13 та 15 є однойменними початковими, позначеними зірочкою, а виводи 14 та 16 є однойменними кінцевими. Виводи 13 та 16, а також 14 та 15 є різнойменними виводами. Проводи цих обмоток укладені у котушці так, що кожен провід однієї обмотки оточений проводами другої обмотки, і навпаки (Фіг.3). Поперечний переріз кожного провідника показаний на кресленні у вигляді прямокутника: поперечний переріз проводу обмотки 11 показаний у вигляді світлого прямокутника, а поперечний переріз проводу обмотки 12 показаний у вигляді темнішого прямокутника. Оскільки площа дотику (через ізоляцію) проводів обмоток значна, то взаємна ємність цих обмоток складає від 10 нанофарад до 200 нанофарад і більше. Для порів 90938 6 няння вкажемо, що ємність обмотки трансформатора Y/Yo складає менше 600 пікофарад. З метою скорочення терміну обмотки міжфазного електромагнітного зв'язку умовно названі міжфазними. Пари міжфазних обмоток між собою можуть бути з'єднані за автотрансформаторною схемою (Фіг.1, Фіг.7) або за зиґзаґоподібною схемою (Фіг.4-Фіг.6). Котушки міжфазних обмоток розташовуються на стрижнях. Автотрансформатори містять лише котушки із міжфазними обмотками. У шестифазному автотрансформаторі (Фіг.1) різнойменні виводи пар міжфазних обмоток (1 та 2, 3 та 4, 5 та 6) приєднані до нульової фази N живильної мережі, а всі інші виводи пар міжфазних обмоток по одному приєднані до однієї лінійної фази (L1, L2, L3, L4, L5, L6) шестифазної системи напруг. У трифазному автотрансформаторі (Фіг.4Фіг.6) одна міжфазна обмотка однієї пари послідовно з'єднана однойменними, наприклад, кінцевими виводами з одною обмоткою другої пари, в результаті чого утворені послідовні з'єднання двох міжфазних обмоток. Три такі послідовні з'єднання двох міжфазних обмоток між собою сполучені у трипроменеву зірку. Спільний вузол зірки приєднаний до нульової фази N мережі, а виводи променів зірки по одному приєднані до однієї лінійної фази (L1, L2, L3) трифазної мережі. Схеми з'єднання міжфазних обмоток, наведені на Фіг.4-Фіг.б, називають зиґзаґоподібними. У пристрої, показаному на Фіг.7, застосований двофазний симетричний автотрансформатор, який має автотрансформаторну схему з'єднання міжфазних обмоток 34 та 35. Одна пара різнойменних виводів міжфазних обмоток 34 та 35 приєднана до нульового проводу N симетричної двофазної мережі, а другі різнойменні виводи обмоток 34 та 35 приєднані по одному до однієї з лінійних фаз L1 та L2 двофазної симетричної системи напруг. Кожен багатофазний автотрансформатор виконаний симетричним. Обмотки міжфазного електромагнітного зв'язку виконані проводом, поперечний перетин якого має прямокутну або круглу форми, а також мідною або алюмінієвою фольгою. При виготовленні обмотки міжфазного електромагнітного зв'язку площа поперечного перетину зменшена шляхом паралельного ввімкнення декількох провідників. У варіантах виконання у багатофазному автотрансформаторі принаймні частина обмоток містить провідники, які складаються із декількох провідників меншого поперечного перерізу. У кожному автотрансформаторі один або декілька провідників принаймні однієї обмотки міжфазного електромагнітного зв'язку оточені провідниками другої обмотки міжфазного електромагнітного зв'язку і, навпаки, кожен один або декілька провідників другої обмотки міжфазного електромагнітного зв'язку оточені провідниками першої обмотки міжфазного електромагнітного зв'язку. Робота багатофазного автотрансформатора за першим незалежним пунктом формули винаходу проходить так. Після приєднання автотрансфо 7 рматора до багатофазної мережі із симетричною та синусоїдною напругою в ньому протікають лише струми намагнічування; ці струми малі, вони істотно не впливають на процеси в автотрансформаторі і їх далі не розглядаємо. При приєднанні симетричного автотрансформатора до багатофазної мережі він проявляє симетруючі та фільтруючі властивості, що й поклало початок широкого застосування таких автотрансформаторів в електроенергетиці. Ознакою таких автотрансформаторів є тісний електромагнітний зв'язок між лінійними та нульовою фазами, властивий фільтрам струмів нульової послідовності. У разі виникнення у багатофазній мережі несиметричних режимів, які супроводжуються появою симетричних складових напруг та/або струмів нульової послідовності у лінійних проводах, або виникненні струмів у нульовому проводі, в обмотках автотрансформатора протікають струми Im, величина яких визначається виразом (1). Im = -lN/m, (1) де: IN - струм у проводі нульової фази; m - кількість лінійних фаз багатофазної мережі. Вираз (1) свідчить про унікальну властивість передавати струми з проводу нульової фази у провід лінійної фази зі знаком «мінус». Другою особливістю таких автотрансформаторів є властивість виявляти та вловлювати струми нульової послідовності основноїта вищих гармонік, спричинені однофазними приймачами. Друга властивість ґрунтується на виразі (2). Uo=lo*Zo, (2) де: Uo та Іо - симетрична складова напруги та струму нульової послідовності відповідно; Zo - опір нульової послідовності. Оскільки у першому наближенні опір Zo прямує до нуля, то це означає, що струми Іо автотрансформатор вловлює, компенсує з лінійними струмами, а отже не пропускає їх у багатофазну мережу. Вище вказані властивості автотрансформатора використовуються у фільтрах струмів нульової послідовності основної та вищих гармонік. Крім цих властивостей нами виявлена властивість автотрансформатора знижувати високовольтні короткочасні імпульсні напруги, викликані комутаційними та грозовими напругами. Ця властивість базується на виразі (3). U=q/C, (3) де: U та q - напруга та електричний заряд на конденсаторній батареї ємністю С відповідно. Чим більша зарядна ємність С, тим до меншої напруги зарядиться конденсатор при q=const. Роль конденсатора С виконують просторово зближені провідники обмоток, які створюють міжфазний електромагнітний зв'язок. На Фіг.1 показана форма кривої імпульсної перенапруги у проводі лінійної фази L1 живильної мережі до (б) та після (в) пункту приєднання автотрансформатора до вказаної мережі. Як видно з Фіг.1, імпульсна напруга після пункту приєднання автотрансформатора має меншу амплітуду на величину U, обумовлену зарядом ємності С, утвореної міжфазними обмотками відповідно до (3). При проходженні, наприклад, грозового імпульсу струму із проводу фази L1 у провід нульової 90938 8 фази N заряджається міжобмоточна ємність 9. Обкладками конденсатора є провідники обмоток 1 та 2. Шлях проходження зарядного струму показаний стрілками 10. Заряд q рухається від пункту приєднання лінії L1 до шестифазного автотрансформатора у напрямі до нульової фази N, з'єднаної через контур заземлення із землею. Розрахунки показали, що тісний магнітний зв'язок міжфазних обмоток, намотаних проводом прямокутного та круглого перетину, або металевою фольгою, має у десятки і тисячі раз більшу зарядну ємність ніж при відсутності тісного магнітного зв'язку. Прикладом для порівняння можуть бути схеми з'єднання обмоток автотрансформаторів зиґзаґ та зірка. Заряд q не може швидко протекти по міжфазний обмотці 1 до нейтралі N, оскільки ця обмотка має велику індуктивність. Тому рух заряду q по маршруту: L1 - обмотка 1 - N відсутній. Однак у заряду q є можливість швидко протекти до нейтралі N по другому маршруту: L1 - 9 - N, де 9 ємність між міжфазними обмотками 1 та 2. Маршрут руху заряду співпадає із напрямком струму і показаний на Фіг.1 з допомогою стрілок 10. Зазначимо, що рух заряду q по другому маршруту є швидким, оскільки індуктивності обмоток 1 та 2 є взаємно компенсовані для струму розряду q. Принципова схема тісного електромагнітного зв'язку показана на Фіг.2, а конструктивне виконання подане на Фіг.3. Із розгляду Фіг.2 випливає, що у першому наближенні зарядний струм 111 від початкового виводу 13 обмотки 11 доходить до середини обмотки 11; по тому через ємність С1112 потрапляє до середини обмотки 12, а від середини обмотки 12 струм l12 протікає у напрямку до початкового виводу 15, причому l11=l12. Це означає, що струм l11 для стрижня магнітопроводу є намагнічувальним, а струм l12 - розмагнічувальним. Тому зарядний струм ємності С11-12 не затягується у часі через багатократне зменшення накопичення енергії Wмагн у магнітному полі стрижнів та магнітному полі розсіювання міжфазних обмоток. Wмагн=L*(l11)2-L*(I12)2 0, (4) де: L - індуктивність обмоток 11 та 12. Це є ще одна нова властивість симетричного автотрансформатора зі зближеними міжфазними обмотками. Постійна часу заряду С11-12 може складати 0,001-0,1 мікросекунди. Отже заряд q внаслідок заряду ємності С11-12 переходить від провідника L1 на обкладинки конденсатора С11-12, утвореного провідниками зближених міжфазних обмоток. Величина напруги U11-12 на обкладинках конденсатора С11-12 залежить від величини заряду q та ємності С11-12. U11-12=q11-12/С11-12. (5) Із (5) випливає висновок 1: ємність міжфазних обмоток зменшує імпульсну наднапругу у мережі. Суть винаходу полягає у зменшенні не тільки наднапруги, але і енергії блискавки або блукаючої хвилі, яка (енергія) запасається в лінії або автотрансформаторах. Енергію W, яка запасається після наведення блукаючої хвилі або блискавки між обкладинками конденсатора, утвореного міжфазними обмотками, дорівнює: W=U*l*t=U*q=(q11-12)2/C11-12. (6) 9 Із (6) випливає висновок: більша ємність між обмотками міжфазного електромагнітного зв'язку обмежує енергію від блискавки та блукаючих хвиль на об'єкті, тобто яка накопичується у лінії та автотрансформаторі. Це значно полегшує процес відведення та поглинання накопиченої енергії. Енергія блискавки завжди поділяється на дві частини: одна частина енергії витрачається в повітрі, а друга частина переноситься на найближчий об'єкт, наприклад, мережу, яка містить лінію, живильний трансформатор та додатковий автотрансформатор. Тому завдяки зарядній ємності обмоток міжфазного зв'язку блискавка вносить у автотрансформатор на два-три порядки меншу енергію. Зауважимо, що автотрансформатори, виконані за схемами Υ/ΥO, /ΥO, ΥO, Τ (Скота), які не містять тісного міжфазного зв'язку, на два-три порядки гірше подавляють імпульсні перенапруги, оскільки ємність міжфазного зв'язку між L1, L2, L3 та N у першому випадку не перевищує 100-600 пікофарад, а при міжфазному зв'язку зарядна ємність становить 10-200 нанофарад. У випробуваному нами пристрої ємність С11-12 міжфазних обмоток 11 та 12 складає 130 нанофарад. Міжфазні зв'язки діляться на два види: автотрансформаторні та зиґзаґоподібні. В автотрансформаторах Фіг.1 та Фіг.7 має місце автотрансформаторний міжфазний зв'язок, а в автотрансформаторах Фіг.4-Фіг.6 - зиґзаґоподібний. До автотрансформаторів зі зиґзаґоподібним зв'язком належать схеми їх виконання ΖO, (зиґзаґ (Фіг.4)), O (лямбда (Фіг.5)), Ζ6, та АO. Маршрути зарядних струмів автотрансформаторів цього класу подані на Фіг.6. У випадку появи імпульсної перенапруги на лінійній фазі L1 пристрій відтягує від мережі на себе дві частини від всього заряду q (L1). Перша частина заряду - q17-18, яка відтягується із проводу лінійної фази L1 і заряджає ємність С17-18. Ця ємність заряджається струмом 11, маршрут якого вказано на Фіг.6. Друга частина заряду q19-22, який відтягується від проводу лінійної фази L1 і заряджає дві послідовно з'єднані конденсатори, які мають ємність С19-20 та ємність С21-22. Послідовне з'єднання ємностей заряджається струмом І2, маршрут якого вказано на Фіг.6. Через симетрію схеми між струмами зарядки існує залежність: l2=l1/2. Протікання струму l1 по міжфазних обмотках 17 та 18 не супроводжується підмагнічуванням першого зліва стрижню магнітопроводу 7 (Фіг.4), на якому розміщені міжфазні обмотки 17 та 18, оскільки магнітні потоки, викликані протіканням зарядного струму l1 в міжфазних обмотках 17 та 18, у цьому стрижні взаємно компенсуються. Подібно до цього зарядка ємностей С19-20 та С21-22 струмом І2 також не приводить до підмагнічування ні першого, ні другого, ні третього стрижнів. Отже зарядка ємностей С17-18, С19-20, С2122 є швидкодіючою через взаємну компенсацію магнітних потоків, які викликані струмами зарядки l1 та І2 в міжфазних обмотках. Загальна зарядна ємність C струмам l1 та І2 складає (Фіг.6) C =3/2*С17-18 (7) 90938 10 Індуктивності міжфазних обмоток практично закорочені у процесі зарядки ємностей. Завдяки вкрай малому значенню постійної часу кола заряду конденсатора, утвореного міжфазними обмотками, проходження заряду від лінійної фази L1 до всіх ємностей відбувається у першому наближенні практично миттєво. Відтік заряду із поверхні провідника лінійної фази L1 супроводжується зниженням амплітудного та вольтсекундного значення імпульсної наднапруги на провіднику фази L1 відповідно до (5). Особливістю автотрансформатора з тісним міжфазним електромагнітним зв'язком є також те, що в такому автотрансформаторі зменшена шляхом екранування міжвиткова ємність (між сусідніми витками однієї і тієї ж обмотки). Практичний інтерес становить також випадок прямого попадання блискавки у лінію передачі з дуговим перекриттям трьох лінійних проводів. У цьому випадку пристрій забезпечує низький опір заряду блискавки не тільки у моменти проходження переднього фронту, а і в наступні моменти часу (від долей мікросекунд до нескінченності). Це пояснюється тим, що: - у перший момент струм блискавки відтягують на себе зарядні ємності; - компенсовані практично всі індуктивності обмоток; - опір нульової послідовності пристрою близький до резистивного опору обмоток (0.001-0,1Ом). Натурні випробування автотрансформаторного фільтру струмів нульової послідовності СФТЗ 40кВА, 380/220 вольт проводились блискавкою від генератора імпульсних напруг. При цьому довжина блискавки регулювалась у межах від 300мм до 600мм, що відповідає імпульсній наднапрузі від 150кВ до 300кВ. Після нанесення 15 ударів блискавки указаних амплітуд напруг у різні проводи, приєднані до затискачів лінійних фаз автотрансформаторного фільтру струмів нульової послідовності СФТЗ, він не був пошкодженим. Цей автотрансформаторний фільтр нульової послідовності більше трьох років продовжує нормально працювати і до тепер. Зазначимо, що ізоляція між впритул притиснутими провідниками обмоток міжфазного зв'язку, яка була розрахована на 220В діючого значення, витримала імпульсні перенапруги, які перевищують у 482...964 раз амплітудне значення 311,1В номінальної напруги 220В. Таке застосування автотрансформатора має дві особливості: - автотрансформатор, знижуючи багатократно напругу на вхідних затискачах, тим самим захищає ізоляцію не тільки приймачів та мережі, а і ізоляцію власних обмоток від пробою; - автотрансформатор виконує свої функції параметрично, переключаючись із захисту напруг на захист від струмів; автотрансформатор не вимагає додаткового керування і додаткового устаткування. Досвід експлуатації описаних автотрансформаторів у повітряних та кабельних мережах показав високу захищеність електронної та електромашинної техніки. Отже застосування автотрансформатора підвищує надійність роботи 11 як самого автотрансформатора, так і лінії мережі 380/220В та і її приймачів. Склад та будова трансформатора та/або автотрансформатора для захисту електричної мережі і її приймачів від імпульсних перенапруг за другим незалежним пунктом формули винаходів. У цьому варіанті виконання пристрою для захисту багатофазної, наприклад, трифазної мережі та її приймачів від імпульсних перенапруг та майже постійних струмів, викликаних електромагнітним імпульсом (EMI), застосований багатофазний, наприклад, трифазний трансформатор або автотрансформатор. Їх спільною ознакою є присутність тісних міжфазних електромагнітних зв'язків у первинних обмотках багатофазного трансформатора та наявність цих же зв'язків у обмотках багатофазного автотрансформатора. Варіанти виконання первинних обмоток багатофазних трансформаторів та обмоток автотрансформаторів показані на Фіг.1, Фіг.4, Фіг.5 та Фіг.7. Вторинні обмотки трансформаторів можуть бути виконані за довільною схемою, наприклад, зиґзаґ. Характерною особливістю багатофазного трансформатора є виконання первинної обмотки. Найбільш перспективним при застосуванні є трансформатор, обмотки якого виконані за схемою зиґзаґ-зиґзаґ (Zo/Zo), або автотрансформатор, обмотки якого виконані за схемою зиґзаґ Zo або Zб. Помітимо, що схеми зиґзаґів Zo та Zб відрізняються тим, що у першій схемі (Zo) обмотки між собою з'єднані однойменними виводами, у другій схемі (Zб) обмотки між собою з'єднані різнойменними виводами. До складу кожного трансформатора та або автотрансформатора входить котушка, принципова схема якої показана на Фіг.2, а конструкція котушки подана на Фіг.3. Кожна котушка містить дві обмотки 11 та 12 міжфазного електромагнітного зв'язку. Обмотка 11 устаткована виводами 13 та 14, а обмотка 12 устаткована виводами 15 та 16. Виводи 13 та 15 є однойменними початковими, позначеними зірочкою, а виводи 14 та 16 є однойменними кінцевими. Виводи 13 та 16, а також 14 та 15 є різнойменними виводами. Проводи цих обмоток укладені у котушці так, що кожен провід однієї обмотки оточений проводами другої обмотки, і навпаки (Фіг.3). Оскільки площа дотику (через ізоляцію) проводів обмоток значна, то взаємна ємність цих обмоток складає від 10 нанофарад до 200 нанофарад і більше. Для порівняння вкажемо, що ємність обмотки трансформатора Y/Yo складає менше 600 пікофарад. Пари міжфазних обмоток між собою можуть бути з'єднані за автотрансформаторною схемою (Фіг.1, Фіг.7) або за зиґзаґоподібною схемою (Фіг.4Фіг.6). Котушки міжфазних обмоток розташовуються на стрижнях. Трансформатор та автотрансформатор містять лише котушки із міжфазними обмотками. У шестифазному трансформаторі, первинна обмотка якого показана на Фіг.1, та автотрансформаторі, виконаному за тією ж схемою Фіг.1, різнойменні виводи пар міжфазних обмоток (1 та 2, 3 та 4, 5 та 6) приєднані до нульової фази N живильної 90938 12 мережі, а всі інші виводи міжфазних обмоток по одному приєднані до однієї лінійної фази (L1, L2, L3, L4, L5, L6) шестифазної системи напруг. У первинній обмотці трифазного трансформатора (Фіг.4-Фіг.6) та в обмотках автотрансформатора (Фіг.4-Фіг.6) одна міжфазна обмотка однієї пари послідовно з'єднана однойменними, наприклад, кінцевими виводами з однією обмоткою другої пари, в результаті чого утворені послідовні з'єднання двох міжфазних обмоток. Три такі послідовні з'єднання двох міжфазних обмоток між собою сполучені у трипроменеву зірку, спільний вузол якої приєднаний до нульової фази N мережі, а виводи променів зірки по одному приєднані до однієї лінійної фази (L1, L2, L3) трифазної мережі. Схеми з'єднання міжфазних обмоток, які наведені на Фіг.4-Фіг.6, називають зиґзаґоподібними. Кожен багатофазний трансформатор або автотрансформатор виконаний симетричним. Обмотки міжфазного електромагнітного зв'язку виконані проводом, поперечний перетин якого має прямокутну або круглу форми. Такі обмотки можуть бути виконані із мідної або алюмінієвої фольги. При виготовленні обмоток між фазного електромагнітного зв'язку площа поперечного перетину може бути зменшена шляхом паралельного ввімкнення декількох провідників. Тому у варіантах виконання у багатофазному трансформаторі або автотрансформаторі принаймні частина обмоток містить провідники, які складається із декількох провідників меншого поперечного перерізу. У кожному трансформаторі або/та автотрансформаторі один або декілька провідників принаймні однієї обмотки міжфазного електромагнітного зв'язку оточені провідниками другої обмотки міжфазного електромагнітного зв'язку і, навпаки, кожен один або декілька провідників другої обмотки міжфазного електромагнітного зв'язку оточені провідниками першої обмотки міжфазного електромагнітного зв'язку. Робота багатофазного трансформатора та/або автотрансформатора за другим незалежним пунктом формули винаходу виконується так. Після приєднання первинної обмотки трансформатора або автотрансформатора до багатофазної мережі із симетричною та синусоїдною напругою в ньому протікають лише струми намагнічування; ці струми малі, вони істотно не впливають на процеси в автотрансформаторі і їх далі не розглядаємо. При приєднанні симетричного трансформатора або автотрансформатора до багатофазної мережі вони проявляють симетруючі та фільтруючі властивості, що й поклало початок широкому застосування таких автотрансформаторів в електроенергетиці. Ознакою таких трансформаторів та автотрансформаторів є тісний електромагнітний зв'язок між лінійними та нульовою фазами, властивий, наприклад, фільтрам струмів нульової послідовності. У разі виникнення у багатофазній мережі несиметричних режимів, які супроводжуються появою симетричних складових напруг та/або струмів нульової послідовності у лінійних проводах, або виникненні струмів у нульовому проводі, в первинній обмотці трансформатора або обмотках автот 13 рансформатора протікають струми Im, величина яких визначається виразом (8). Im=-lN/m, (8) де: IN - струм у проводі нульової фази; m - кількість лінійних фаз багатофазної мережі. Вираз (1) свідчить про унікальну властивість передавати струми з проводу нульової фази у провід лінійної фази зі знаком «мінус». Другою особливістю таких трансформатора або автотрансформатора є властивість виявляти та вловлювати струми нульової послідовності основної та вищих гармонік, спричинених однофазними приймачами. Друга властивість ґрунтується на виразі (9). Uo=lo*Zo (9) де: Uo та Іо - симетричні складові напруги та напруги нульової послідовності; Zo - опір нульової послідовності. Оскільки у першому наближенні опір Zo прямує до нуля, то це означає, що струми Іо трансформатор або автотрансформатор вловлює і не пропускає їх у багатофазну мережу. Властивість трансформатора та/або автотрансформатора знижувати високовольтні короткочасні імпульсні напруги, викликані комутаційними та грозовими напругами, ґрунтується на виразі (10). U=q/C (10) де: U та q - напруга та електричний заряд на конденсаторній батареї ємністю С. Чим більша зарядна ємність С, тим до меншої напруги зарядиться конденсатор при q=const. Роль конденсатора С виконують просторово зближені провідники обмоток, які створюють міжфазний електромагнітний зв'язок. На Фіг.1 показана форма кривої імпульсної перенапруги в режимі Е1 електромагнітного імпульсу (EMI) у проводі лінійної фази L1 живильної мережі: криві б в показують форму та розміри напруг до пункту приєднання первинної обмотки трансформатора та автотрансформатора до вказаної мережі та після неї відповідно. Як видно з Фіг.1, імпульсна напруга після пункту приєднання первинної обмотки трансформатора та автотрансформатора має меншу амплітуду на величину U, обумовлену зарядом ємності С, утвореної міжфазними обмотками відповідно до (10). При проходженні, наприклад, грозового імпульсу із проводу фази L1 у провід нульової фази N заряджається міжобмоточна ємність 9. Обкладками конденсатора є провідники обмоток 1 та 2. Шлях проходження зарядного струму показаний стрілками 10. Заряд q рухається від пункту приєднання лінії L1 до первинної обмотки трансформатора та автотрансформатора у напрямі до нульової фази N, з'єднаної через контур заземлення із землею. Розрахунки показали, що тісний магнітний зв'язок міжфазних обмоток, намотаних проводом прямокутного та круглого перетину, або металевою фольгою, має у десятки і тисячі раз більшу зарядну ємність ніж при відсутності тісного магнітного зв'язку. Прикладом для порівняння можуть бути схеми з'єднання обмоток зиґзаґ та зірка первинної обмотки трансформатора та автотрансформатора. Заряд q не може швидко протекти по міжфазний обмотці 1 до нейтралі N, оскільки ця обмотка має велику індуктивність. Тому рух заряду q по маршруту: L1 - обмотка 1 - N 90938 14 відсутній. Однак у заряду q є можливість швидко протекти до нейтралі N по другому маршруту: L1 9 - N, де 9 ємність між міжфазними обмотками 1 та 2. Маршрут руху заряду співпадає із напрямком струму і показаний на Фіг.1 з допомогою множини стрілок 10. Зазначимо, що рух заряду q по другому маршруту є швидким, оскільки індуктивності обмоток 1 та 2 є взаємно компенсовані для струму розряду q. Зазначимо, що при такому виконанні міжфазного зв'язку міжвиткова ємність відсутня. Принципова схема тісного електромагнітного зв'язку показана на Фіг.2, а конструктивне виконання подане на Фіг.3. Із розгляду Фіг.2 випливає, що у першому наближенні зарядний струм l11 від початкового виводу 13 обмотки 11 доходить до середини обмотки 11; по тому через ємність С1112 потрапляє до середини обмотки 12, а від середини обмотки 12 струм l12 протікає у напрямку від кінцевого виводу 16 до початкового виводу 15, причому l11=l12. Це означає, що струм l11 для стрижня магнітопроводу є намагнічуючим, а струм l12 - розмагнічуючим. Для струмів l1 та І2 опір обмоток має резистивний характер (індуктивний опір відсутній). Тому зарядний струм ємності С11-12 не затягується у часі через багатократне зменшення накопичення енергії Wмагн у магнітному полі розсіювання міжфазних обмоток. Wмагн=L*(l11)2-L*(I12)2 O, (11) де: L - індуктивність обмоток 11 та 12. Це є ще одна нова властивість симетричних трансформатора та автотрансформатора зі зближеними міжфазними обмотками. Як показали наші дослідження, постійна часу заряду С11-12 може складати 0,001-0,1 мікросекунди. Отже заряд q внаслідок заряду ємності С11-12 без затримки переходить від провідника L1 на обкладинки конденсатора С11-12, утвореного провідниками зближених міжфазних обмоток. Величина напруги U11-12 на обкладинках конденсатора С11-12 залежить від величини заряду q та ємності С11-12. U11-12=q11-12/С11-12 (12) Із (12) випливає висновок: ємність міжфазних обмоток зменшує імпульсну наднапругу у мережі. Суть винаходу в режимі Е1 електромагнітного імпульсу полягає у зменшенні у тисячі раз не тільки наднапруги, але і енергії, яка запасається в лінії, в трансформаторі та/або автотрансформаторі. Енергія W, яка запасається у процесі режиму Е1-, дорівнює: W=U*I*t=U*q=(q11-12)2/C11-12 (13) Із (13) випливає висновок: більша ємність між обмотками міжфазного електромагнітного зв'язку у тисячі разів різко обмежує наднапругу та енергію в режимі Е1 на об'єкті, тобто енергію, яка накопичується у лінії, в трансформаторі та/або автотрансформаторі. Це значно полегшує процес відведення та поглинання накопиченої енергії. Енергія EMI у режимі Е2 поділяється на дві частини: одна частина енергії витрачається в повітрі, а друга частина переноситься на найближчий об'єкт, наприклад, мережу, яка містить лінію, живильний трансформатор та/або додатковий автотрансформатор. Завдяки зарядній ємності обмоток міжфазного зв'язку блискавка або EMI у режимі Е1 15 та Е2 вносить у трансформатор та/або автотрансформатор на три порядки меншу енергію в об'єкт, тобто у мережу та трансформатор та/або автотрансформатор. Трансформатори та автотрансформатори, виконані за схемами Υ/ΥO, /ΥO, ΥO, Τ (Скота), які не містять тісного міжфазного зв'язку, на два-три порядки гірше подавляють імпульсні перенапруги, оскільки ємність міжфазного зв'язку між фазами L1, L2, L3 та N у першому випадку не перевищує 100-600 пікофарад, а при міжфазному зв'язку зарядна ємність становить 10-200 нанофарад. У випробуваному нами пристрої ємність С11-12 міжфазних обмоток 11 та 12 складає 130 нанофарад. Міжфазні зв'язки діляться на два види: автотрансформаторні та зиґзаґоподібні. В автотрансформаторах Фіг.1 та Фіг.7 має місце автотрансформаторний міжфазний зв'язок, а в автотрансформаторах Фіг.4-Фіг.6 - зиґзаґоподібний. До трансформаторів, які містять зиґзаґоподібний зв'язок, належать схеми їх виконання ΖO/ΖO, O/ O, Zб/Zб, ZЩ/Yo. До автотрансформаторів із зиґзаґоподібним зв'язком належать схеми їх виконання ZO (зиґзаґ (Фіг.4)), O (лямбда (Фіг.5)), Ζб, та АO. Маршрути зарядних струмів цих пристроїв показані на Фіг.6. У випадку появи імпульсної перенапруги на лінійній фазі L1 пристрій відтягує із мережі на себе дві частини від всього заряду q (L1). Першачастина заряду - q 17-18, яка відтягується із проводу лінійної фази L1, заряджає ємність С17-18. Ця ємність заряджається струмом 11, маршрут якого вказано на Фіг.6. Друга частина заряду q19-22, який відтягується із проводу лінійної фази L1, заряджає два послідовно з'єднані конденсатори, а саме, ємність С19-20 та ємність С21-22. Послідовне з'єднання ємностей заряджається струмом І2, маршрут якого вказано на Фіг.6. Через симетрію схеми між струмами зарядки існує залежність: l2=l1/2. Протікання струму l1 та І2 по міжфазних обмотках 17 та 18 не супроводжується підмагнічуванням стрижнів магнітопроводу 7 (Фіг.4, Фіг.6), на якому розміщені міжфазні обмотки 17 та 18, оскільки магнітні потоки, викликані протіканням зарядних струмів l1 та 12 в міжфазних обмотках взаємно компенсуються. Отже зарядка ємностей С17-18, С19-20, С21-22 є швидкодіючою через взаємну компенсацію магнітних потоків, які викликані струмами зарядки l1 та І2 в міжфазних обмотках. Загальна зарядна ємність C струмам l1 та І2 складає (Фіг.6) C =3/2*С17-18 (14) Індуктивності міжфазних обмоток практично «закорочені» у процесі зарядки ємностей. Завдяки вкрай малому значенню постійної часу кола заряду конденсатора, утвореного міжфазними обмотками, проходження заряду від лінійної фази L1 до всіх ємностей відбувається у першому наближенні практично миттєво. Особливістю автотрансформатора з тісним міжфазним електромагнітним зв'язком є також те, що в такому автотрансформаторі зменшена шляхом екранування міжвиткова ємність (між сусідніми витками однієї і тієї ж обмотки). 90938 16 Отже застосування трансформатора та автотрансформатора як у режимі Е1 так і в режимі Е2 тисячократно знижує імпульсні наднапруги EMI у мережі та її приймачах. Цей ефект досягнуто завдяки зарядній ємності міжфазних обмоток та взаємної компенсації магнітних потоків, викликаних зарядними струмами. Розглянемо роботу трансформатора та автотрансформатора в режимі Е3 EMI. В цьому режимі в проводах лінійних фаз індукуються майже (квазі) постійні струми однакової полярності у всіх фазах. Розглянемо роботу первинних обмоток трансформатора та обмоток автотрансформатора, які містять обмотки міжфазного електромагнітного зв'язку трансформаторного типу (Фіг.1 та Фіг.7). Індуковані майже постійні однакові за величиною струми протікають від проводів лінійних фаз мережі L1-L6 (Фіг.1) через первинні обмотки трансформатора або/та обмотки автотрансформатора до проводу нульової фази N. Індуковані струми створюють магнітні поля як у стрижнях магнітопроводів, так і магнітні поля розсіювання в просторі обмоток. У трансформаторах, які мають слабкий міжфазний зв'язок, наприклад, Y/Yo стрижні магнітопроводу насичуються, що викликає різке збільшення струмів та реактивної потужності. Внаслідок цього такі трансформатори відключається від мережі, а енергосистема розвалюється. При застосуванні пропонованих трансформатора або/та автотрансформатора насичення магнітопроводу не відбувається через важливу властивість обмоток міжфазного електромагнітного зв'язку. Вона проявляється у взаємній компенсації магнітних полів у стрижнях та компенсації магнітних полів розсіювання у просторі обмоток. Так, майже постійні струми в обмотках 1 та 2 (Фіг.1) викликають магнітні потоки в лівому крайньому стрижні магнітопроводу 7, які повністю компенсуються; майже постійні струми в обмотках 3 та 4, викликають магнітні потоки в середньому стрижні магнітопроводу 7, які повністю компенсуються; майже постійні струми в обмотках 5 та 6, викликають магнітні потоки в правому крайньому стрижні магнітопроводу 7, які теж повністю компенсуються, через те що направлені в різнойменні виводи обмоток. Подібним чином через тісний магнітний зв'язок (Фіг.З) компенсуються магнітні поля розсіювання. Розглянемо роботу первинних обмоток трансформатора та обмоток автотрансформатора, які містять обмотки міжфазного електромагнітного зв'язку зиґзаґоподібного типу (Фіг.4-Фіг.6). При протіканні індукованих майже постійних однакових по фазах струмів від проводів лінійних фаз мережі L1-L3 (Фіг.4, Фіг.6) через первинні обмотки трансформатора або/та обмотки автотрансформатора до проводу нульової фази N індуковані струми створюють магнітні поля як у стрижнях магнітопроводів, так і магнітні поля розсіювання в просторі обмоток. При цьому проявляється також важлива властивість обмоток міжфазного електромагнітного зв'язку. Вона проявляється у двох компенсаціях: магнітних полів у стрижнях та магнітних полів розсіювання у просторі обмоток. Так, майже постійні струми в обмотках 17 та 18 (Фіг.4 та Фіг.6) викликають магнітні потоки в лівому крайньому стрижні 17 магнітопроводу 23, які повністю компенсуються; майже постійні струми в обмотках 19 та 20 викликають магнітні потоки в середньому стрижні магнітопроводу 23, які повністю компенсуються; майже постійні струми в обмотках 21 та 22 викликають магнітні потоки в правому крайньому стрижні магнітопроводу 23, які теж повністю компенсуються. Подібним чином через тісний магнітний зв'язок (Фіг.3) компенсуються магнітні поля розсіювання. Отже при проходженні майже постійних струмів через первинну обмотку трансформатора та через автотрансформатор в режимі Е3 EMI магнітопроводи трансформатора та автотрансформатора не заходять у насичення, не викликають накиду реактивної потужності, не призводять до різкого зростання струмів трансформатора та автотрансформатора і тим підвищують живучість в умовах EMI і продовжують нормально працювати не реагуючи на EMI. У режимах Е1, Е2 та Е3 EMI трансформатор та автотрансформатор забезпечує низький опір нульової послідовності потужним високовольтним зарядам та постійним струмам, які не впливають на їх працездатність. Проведені експериментальні дослідження підтвердили нечутливість запропонованих трансформатора або/та автотрансформатора із міжфазними електромагнітними зв'язками до майже постійних струмів, подібних до виникаючих у режимі Е3 EMI. Різні варіанти схеми виконання трансформаторів та автотрансформаторів по різному реагують на всі стадії проходження EMI. Найбільш перспективними схемами захисту є: - застосування трифазних трансформатора Zo/Zo та/або автотрансформатора Zo з обмотками міжфазного зв'язку як пристрою для захисту трифазних мереж 220/380В та 110кВ-750кВ з глухо заземленою нейтраллю від імпульсних перенапруг блискавки, а також від імпульсних перенапруг і майже постійних струмів, викликаних EMI; - застосування трифазного автотрансформатора Zб з обмотками міжфазного зв'язку як пристрою для захисту трифазної мережі 6кВ-35кВ із ізольованою нейтраллю від імпульсних перенапруг, викликаних блискавкою та EMI. Трансформатор та автотрансформатор із міжфазними електромагнітними зв'язками можуть бути застосовані для захисту електропостачання військових, державних, економічно-промислових, атомних і т.і. об'єктів, наприклад, атомних електростанцій від дії блискавки та режимів Е1, Е2 та Е3 EMI. Список посилань. 1. Р.Рюденберг. Переходные процессы в электроэнергетических системах. Изд. иностр. лит., М., 1955. 2. V.Rakov, M.Uman. "Lightning". Cambridge.2005. 3. B. Mechanic. Transient voltage surge suppressor. Патент США № 6560086 МПК Н02Н 9/00. Публ.06.05.2003. 90938 18 4. H,-P.Stroebele, W.Meissner, U.Guenther, B.Hilgenberg, J.Reinhardt. Damping circuit for a twowire DUS system. Патент США №6639774, МПК Н02Н 3/16. Опубл.28.10.2003circuit for a two-wire DUS system. Патент США № 6639774 МПК Н02Н3/16. Публ.28.10.2003. 5. F.Girard. Lightning arrestor device for high power electric installations. Патент США №6657843, МПК H01C 7/12, H02H 3/20. Публ.02.12.2003. 6. R.Proebsting. Overvoltage protection circuits that utilize capacitively bootstrapped variable voltages. Патент США №6798629, МПК Н02Н 3/22. Публ.28.09.2004. 7. M.L.Hoopes. AC voltage protection circuit. Патент США №6816350, МПК Н02Н. 3/24. Публ.09.11.2004 8. B.Epstein. Plug and circuitry for grounding AN element. Патент США №7193837, МПК Н02Н 9/00. Публ.20.03.2007. 9. Gerrish, et al. Zenner triggered overvoltage protection device. Патент США №7196889, МПК Н02Н 9/00. Публ. 27.03.2007. 10. Smith, et al. Over voltage protection scheme for synchronous buck converter. Патент США №7254000, МПК Н02Н 9/00. Публ. 7.08.2007. 11. F. D'Alessandro. Lightning protection device and method. Патент США №7265961, МПК Н02Н 1/00). Публ.04.09.2007. 12. Covi, et al. Over-voltage protection for voltage regulator modules of a parallel power system. Патент США №7298601, МПК Н02Н 9/00. Публ.20.11.2007. 13. H.Fischer, J.Lindolf, M.B.Sommer. Integrated circuit with electrostatic discharge protection. Патент США №7317603, МПК Н02Н 9/00. Публ.8.01.2008. 14. J.M.Hopkins. Electrical surge protection using in-package has discharge system. Патент США №7349189, МПК Н02Н 9/00. Публ.25.03.2008. 15. P.L.Lehuede. Protection for over tensions of industrial and home networks. Патент США №7283341, МПК Н02Н 9/00. Публ.16.10.2008. 16. Goldbach, et al. Surge protection device with thermal protection, current limiting, failure indication. Патент США №6477025, МПК Н05К 9/00. Опубл.05.11.2002. 17. А.Зоричев. Молниезащита: зоновая концепция. «Новости электротехники», 2008, №3(27). www.news.elteh.ru. 18. Martin P.T. Lightning protection circuit for digital subscriber loop interface. Патент США №4577255, МПК Н02Н 9/04. Публ.18.03.1986. 19. Wang Jie. Power symmetrical anti-lightning energy-saving three phase transformer. Патент Китаю №2739777, МПК H01F 30/12. Публ.09.11.2005. 20. Shioda Hireshi. Transformer winding with phase-shifting winding. Патент Японії №62224912, МПК H02M 5/14; H01F 30/12; H02M 5/02; H01F 30/06. Публ.02.10.1987. 21. You Dagian. Lightning protection antiinterference capactive transformer.Патент Китаю №1494094, МПК H01F 27/28; H01F 30/06; H01F 30/10; H01F 30/12. Публ.05.05.2004. 19 90938 20 21 90938 22 23 Комп’ютерна верстка М. Ломалова 90938 Підписне 24 Тираж 26 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601