Застосування ніфуртимоксу для лікування хвороб, спричинених лямбліями

Реферат: Винахід стосується застосування ніфуртимоксу для лікування від лямбліозу, зокрема у собак і кішок. UA 103328 C2 (12) UA 103328 C2 UA 103328 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Винахід стосується застосування ніфуртимоксу для лікування від лямбліозу, зокрема собак і кішок. Ефективність дії нітрогетероциклічних сполук проти протозойних хвороб в принципі відома (1). До простіших належать одноядерні організми, базовою структурою яких є еукаріотична клітина. Проте, згідно з точною систематикою, існують великі розбіжності щодо способу життя, морфології та біохімічного метаболізму окремих штамів, класів, родів і видів. Тому ефективність хімічних речовин залежно від місця введення та принципу дії в звичайному випадку є не однаковою проти всіх простіших, а проявляється лише проти окремих груп простіших (2, 3, 4). До цього часу описана ефективність препарату ніфуртимокс лише проти видів простіших роду трипаносом (Trypanosoma), наприклад Trypanosoma brucei та Trypanosoma cruzi (5, DE-AS1 170 957). Трипаносоми мають джгутик, що відходить від базального тільця ("кінетосоми") і разом із базальним тільцем утворює ундулюючу мембрану. Паразити з цими морфологічними основними типовими ознаками в межах систематики віднесені до ряду кінетопластидів (Kinetoplastida). Трипаносоми розмножуються переважно у плазмі крові і передаються через кровососних артроподів. Ці збудники спричиняють хворобу Шагаса (Chagas) ("трипаносомоз") людини. На разі ніфуртимокс є майже єдиною сполукою, ефективною проти цих збудників. Припустимо, що ця ефективність дії пояснюється пригніченням трипанотіон редуктази, особливого ферменту трипаносом. Цей фермент відсутній в інших простіших-збудників. У поданій паралельно заявці на патент автори винаходу описують ефективність дії ніфуртимоксу проти трихомонад. Лямбліоз є інфекційною хворобою, спричиненою джгутиковими одноклітинними паразитами сімейства Giardia. Це сімейство належить до ряду дипломонад (Diplomonadida). Їх найважливішим представником є Giardia lamblia (син. Giardia intestinalis, Giardia duodenalis). У світовому масштабі до 50 %, у Центральній Європі 2-7 % аналізів собак і кішок дають позитивний результат. Інфекція, особливо у дуже молодих тварин протягом 1-го півріччя життя, призводить до довготривалої діареї та почасти кривавих екскрементів, спричинених запаленням дванадцятипалої (Duodenum) та порожньої (Jejunum) кишок. Хронічні захворювання можуть призвести до довготривалої затримки росту тварин (6). Для ізолятів лямблій описано понад 7 генотипів (A-G). Інфекційним для людей є генотипи A+B, які можуть зустрічатися також в організмі кішок, собак, бобрів, овець, телят, коней, свиней і мавп. Тому ця хвороба віднесена до зоонозів: людина може заразитися через питну воду, інфіковану цистами від собак і кішок. Лямбліозні інфекції в усьому світі відносять до найчастіших збудників так званих "спалахів захворювань, спричинених інфекціями, перенесеними водою" (англ. waterborn outbreaks), в організмі людини (7). Інфікування відбувається у більшості випадків перорально через забруднену воду або інфіковані випорожнення збудниками на стадії цист. У кишечнику з цист вивільняються так звані трофозоїти. Трофозоїт має розмір 11-17  7-11 мкм, містить два ядра і 8 джгутиків. На відміну від інших груп джгутикових паразитів трофозоїти лямблій не проникають усередину клітин епітелію. Трофозоїти мають присоску, за допомогою якої вони можуть кріпитися до зовнішньої оберненої в просвіт кишечнику стороні клітин епітелію кишок людей, мавп, свиней і кішок. Там вони розмножуються шляхом монотомії. Внаслідок масового ураження блокується і змінюється всмоктувальна поверхня кишок, що призводить почасти до кривавих проносів. У сліпій кишці знову утворюються цисти, які з препатентним періодом 5-16 діб після первинного інфікування знову виділяються з екскрементами. Цисти можуть виділятися з періодом 4-5 тижнів і зберігають інфікувальну здатність протягом багатьох тижнів (8, 9). Існує багато морфологічних та біохімічних відмінностей від ряду кінетопластидів: дипломонади мають 8 джгутиків і два ядра, але не мають мітохондрій та комплексу Гольджі (Golgi), і стадії їх внутрішньоклітинного розвитку не відомі. На відміну від трипаносом поверхневі протеїни лямблій не мають глікозилфосфатидилінізитолу (GPI) як якоря для білка (10). ® Для лікування собак і кішок на разі рекомендують застосування метронідазолу (Clont , ® ® Flagyl , Elyzol ) із дозуванням 12,5-22 мг/кг маси тіла двічі на добу протягом 5 діб. (11). Метронідазол та інші 5-нітроімідазоли активізуються ферментом піруват-фередоксиноксиредуктаза для утворення вільних нітро-радикалів, які потім порушують метаболізм ДНК ® паразитів. Тому придатними для лікування від лямбліозу у собак є також іпронідазол (Ipropan , ® 126 мг/л питної води протягом 7 діб), а також тінідазол (Fasigyn , 44 мг/кг маси тіла протягом 3 діб) (12, 13). Із групи бензімідазолів рекомендоване застосування мебендазолу, албендазолу або фенбендазолу (перорально протягом 3-х діб). Бензімідазоли взаємодіють з процесом полімеризації мікротубул, приєднуючись до субодиниць ß-тубуліну. Мікротубули є важливими 1 UA 103328 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 елементами цитоскелету паразитів, які особливим чином стабілізують присмоктувальний диск трофозоїтів. Для лікування людей застосовують також антибіотики (наприклад парамоміцин, 25-35 мг/кг/добу в три прийоми протягом 7-10 діб), квінакрин та фуразолідон (100 мг тричі на день протягом 7 діб) або нітазоксанід (500 мг двічі на день протягом 3-х діб) (14). Ці численні класи активних речовин здавна застосовують для лікування від хвороб, спричинених лямбліями, і для багатьох із них вдалося виявити виникнення резистентності, що було причиною зафіксованих у документації невдалих результатів лікування. Тому існує нагальна потреба у розробленні нових активних речовин і концепцій лікування (15). Несподівано вдалося виявити ефективність дії ніфуртимоксу проти лямблій. Його ефективність досі ще не була описана. Дія цієї речовини спрямована проти стадій розвитку збудника у кишечнику і дозволяє запобігти утворенню цист. Тому винахід стосується: Застосування ніфуртимоксу для виготовлення ліків для лікування від хвороб, спричинених лямбліями. Ніфуртимокс є сполукою формули (I): У разі необхідності ця сполука може бути також використана в формі традиційних фармацевтично-сумісних солей. Окрім цього, в разі необхідності можуть бути застосовані також гідрати або інші сольвати активних речовин або необов'язково їх солей. Сполука придатна до застосування як у профілактичних, так і в лікувальних цілях. Дія спрямована проти різних стадій розвитку збудників, насамперед ніфуртимокс проявляє ефективність проти стадій розвитку збудника у кишечнику і запобігає утворенню цист. Серед лямблій особливе значення мають Giardia lamblia (син. Giardia intestinalis, Giardia duodenalis), Giardia bovis та Giardia caprae. Найменування наведених тут видів часто застосовують як синоніми один для одного; вони не схильні до модифікацій, індукованих хазяями. Згідно з винаходом лікують тварин (м'ясоїдних і диких тварин), переважно ссавців, таких як, наприклад, коні, свині, кролики, насамперед собак або кішок. Серед ссавців згідно з однією з форм виконання винаходу переважним є лікування диких тварин, і насамперед м'ясоїдних тварин (собак, кішок). Ця сполука може бути застосована також для лікування людей, оскільки вони можуть заразитися через питну воду, інфіковану зоопатогенними видами лямблій. Лямбліозом хворіють насамперед молоді тварини у віці 3-10 тижнів; він призводить до важкої діареї та зменшення приросту маси тіла тварин. Активні речовини застосовують безпосередньо або в формі відповідних композицій шляхом ентерального, парентерального, дермального введення. Для ентерального застосування активні речовини вводять, наприклад, перорально в формі порошків, супозиторіїв, таблеток, капсул, паст, пійла, гранулятів, пілюль, корму чи питної води з доданням медикаментів, а також за допомогою дренчерів (спеціальних пристроїв для введення ліків тваринам). Для дермального введення застосовують, наприклад, занурення (мочання), обприскування (оббризкування), купання, миття, обливання (краплі рour-on для нанесення на шкіру спини вздовж хребта від холки до крижів та spot-on для нанесення на холку) та обпудрювання. Парентерально активні речовини вводять, наприклад, шляхом ін'єкцій (внутрішньом'язово, підшкірно, внутрішньовенно, внутрішньочеревно тощо) або в формі імплантатів. Придатними до застосування препаративними формами є: розчини, такі як розчини для ін'єкцій, розчини для перорального застосування, концентрати для перорального введення після розбавлення, розчини для нанесення на шкіру або в порожнини тіла, композиції для заливання, гелі; емульсії та суспензії для перорального або дермального введення або нанесення на шкіру, а також для ін'єкцій; напівтверді препаративні форми; композиції, в яких активна речовина введена в мазеву основу або в основу з емульсії типу "масло в воді" або "вода в маслі"; 2 UA 103328 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 тверді препаративні форми, такі як порошки, премікси або концентрати, грануляти, крупинки, таблетки, пілюлі, капсули; аерозолі та інгаляційні засоби, формовані вироби, що містять активну речовину. Розчини для ін'єкцій вводять, наприклад, внутрішньовенно, внутрішньом'язово та підшкірно. Розчини для перорального застосування вводять безпосередньо через рот. Концентрати після попереднього розбавлення до придатної до застосування концентрації вводять перорально. Розчини для застосування шляхом нанесення на шкіру наносять у формі крапель, шляхом намащування, втирання, розбризкування, розпилення або занурення (мочання), купання або миття. Гелі наносять або намащують на шкіру чи вводять у порожнини тіла. Композиції для обливання наливають чи набризкують на обмежені ділянки шкіри, причому активна речовина або проникає крізь шкіру і справляє системну дію, або розподіляється по поверхні тіла. Емульсії типу "вода в маслі" або "масло в воді" призначені для перорального введення, нанесення на шкіру або введення шляхом ін'єкцій. Суспензії можуть бути введені перорально, нанесені на шкіру або введені шляхом ін'єкцій. Напівтверді препаративні форми можна вводити перорально або наносити на шкіру. Вони відрізняються від описаних вище суспензій та емульсій лише вищою в'язкістю. Для виготовлення твердих препаративних форм активні речовини змішують з придатними для застосування носіями, в разі необхідності з додаванням допоміжних речовин, і переводять у бажану форму. Згідно з винаходом особливо переважним є пероральне введення; із традиційних препаративних форм особливо переважними є таблетки. Всі наведені вище лікарські форми, застосовувані додаткові та допоміжні матеріали, а також способи виготовлення цих лікарських форм у принципі відомі фахівцям. Активні речовини можуть бути застосовані в комбінації з речовинами-синергістами або з іншими активними речовинами. Такими іншими активними речовинами є, наприклад: кокцидіостатики, такі як робенідин або ампроліум, почасти в комбінації з антагоністами фолієвої кислоти (наприклад етопабат, піриметамін, епіроприм, триметоприм); антибіотики, такі як, наприклад, кліндаміцин, парамоміцин або спіраміцин; сульфонаміди, такі як, наприклад, сульфадиметоксин, сульфадимідин, сульфадіазин; антигельмінтні засоби, такі як, наприклад, циклічні депсипептиди (наприклад емодепсид, PF1022A), похідні амідину (трибендимідин, амідантел, Bay d 9216), празіквантел або бензилбензоат. Для досягнення довготривалого лікувального ефекту додатково рекомендовано регулярно дезінфікувати приміщення для утримання тварин. Антигельмінтні засоби, зокрема циклічні октадепсипептиди, такі як PF1022A або емодепсид, придатні для боротьби з інфекціями, спричиненими нематодами у людей і тварин (16). При цьому знищуються всі важливі з економічної точки зору нематоди у шлунково-кишковому каналі, зокрема, також у собак. Відомо також, що у нелікованих тварин імунна відповідь лімфоїдних органів та утворень, асоційованих зі шлунково-кишковим трактом (GALT, gut-associatedlymphoid-tissue) спрямована проти гельмінтів (17). Таку імунну відповідь називають відповіддю типу Th2 імунної системи. У звичайному випадку при відсутності інфекції імунна відповідь розбалансована, тобто антагоніст імунної відповіді типу Th2, а саме імунна відповідь типу Th1, яка спрямована проти простіших, вірусів і бактерій, є так само високою, що й імунна відповідь типу Th2. Якщо тварина, наприклад собака, інфікована нематодами, наприклад, анкілостомами, аскаридами або власоглавами, цей баланс порушується, і в кишечнику відбувається інфікування простішими, спричинене, наприклад, лямбліями. Якщо в такому випадку для лікування тварин від нематодної інфекції застосовувати відповідні антигельмінтні засоби, опосередковано підвищується також захист організму від лямблій, оскільки в цьому випадку проявляється імунна відповідь типу Th1 проти цих простіших. Тому в разі комбінованого застосування ніфуртимоксу з антигельмінтними засобами полегшується процес подолання лямбліозної інфекції за допомогою ніфуртимоксу, оскільки її поширення вже частково обмежене завдяки опосередкованому посиленню імунної відповіді типу Th1 внаслідок подолання нематодів, тобто зменшення кількості паразитів у кишечнику. Згідно з переважною формою виконання винаходу ніфуртимокс застосовують у комбінації з антигельмінтними засобами. 3 UA 103328 C2 Переважно застосовують такі антигельмінтні засоби, як 24-членні циклодепсипептиди (циклооктадепсипептиди). Прикладами таких речовин є: сполуки формули (IIa) 5 10 15 20 в якій Z означає водень, N-морфолініл, NH2, моно- або диметиламіно. Окрім цього, застосовують також сполуки наведеної далі формули (IIb): в якій 1 2 3 4 R ,R , R , R незалежно один від одного означають водень, C1-C10-алкіл або арил, зокрема феніл, які необов'язково заміщені гідрокси, C1-C10-алкокси або галогеном. Сполуки загальної формули (IIb) відомі та можуть бути одержані способами, описаними в публікаціях EP-A-382 173, DE-A 4 317 432, DE-A 4 317 457, DE-A 4 317 458, EP-A-634 408, EP-A718 293, EP-A-872 481, EP-A-685 469, EP-A-626 375, EP-A-664 297, EP-A-669 343, EP-A-787 141, EP-A-865 498, EP-A-903 347. До циклічних депсипептидів, які містять 24 кільцевих атомів, належать також сполуки загальної формули (IIc) в якій 1a 2a 11a 12a R , R , R та R незалежно один від одного означають C 1-8-алкіл, C1-8-галогеналкіл, C3-6-циклоалкіл, аралкіл, арил, 3a 5a 7a 9a R , R , R , R незалежно один від одного означають водень або нерозгалужений чи розгалужений C1-8-алкіл, який необов'язково може бути заміщений гідрокси, C1-4-алкокси, карбокси, 25 карбоксамідом, імідазолілом, індолілом, гуанідино, -SH або C1-4 алкілтіо, а також означають арил або аралкіл, які можуть бути заміщені галогеном, гідрокси, 4 UA 103328 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 C1-4-алкілом, C1-4-алкокси, 4a 6a 8a 10a R , R , R , R незалежно один від одного означають водень, нерозгалужений C 1-5-алкіл, C2-6-алкеніл, C3-7-циклоалкіл, які необов'язково можуть бути заміщені гідрокси, C1-4-алкокси, карбокси, карбоксамідом, імідазолілом, індолілом, гуанідино, SH або C 1-4-алкілтіо, а також означають арил або аралкіл, які можуть бути заміщені галогеном, гідрокси, C 1-4-алкілом, C1-4-алкокси, а також їх оптичні ізомери та рацемати. Переважними сполуками формули (IIc) є такі, в яких 1a 2a 11a 12a R , R , R та R незалежно один від одного означають метил, етил, пропіл, ізопропіл н-, втор-, трет-бутил або феніл, який необов'язково може бути заміщений галогеном, C 1-4-алкілом, OH, C1-4-алкокси, а також означають бензил або фенілетил, які необов'язково можуть бути заміщені залишками, наведеними для фенілу; 3a 10a R -R мають наведені вище значення. Особливо переважними сполуками формули (IIc) є такі, в яких 1a 2a 11a 12a R , R , R та R незалежно один від одного означають метил, етил, пропіл, ізопропіл або н-, втор-, трет-бутил, 3a 5a 7a 9a R , R , R , R означають водень, нерозгалужений або розгалужений C 1-8-алкіл, зокрема метил, етил, пропіл, i-пропіл, н-, втор-, трет-бутил, які необов'язково можуть бути заміщені C1-4алкокси, зокрема метокси, етокси, імідазолілом, індолілом або C1-4-алкілтіо, зокрема метилтіо, етилтіо, а також означають феніл, бензил або фенетил, які необов'язково можуть бути заміщені галогеном, насамперед хлором. 4a 6a 8a 10a R , R , R , R незалежно один від одного означають водень, метил, етил, н-пропіл, нбутил, вініл, циклогексил, які необов'язково можуть бути заміщені метокси, етокси, імідазолілом, індолілом, метилтіо, етилтіо, а також означають ізопропіл, втор-бутил, та необов'язково галогенозаміщений феніл, бензил або фенілетил. Сполуки формули (IIc) також можуть бути одержаними способами, описаними в публікаціях EP-A-382 173, DE-A 4 317 432, DE-A 4 317 457, DE-A 4 317 458, EP-A-634 408, EP-A-718 293, EPA-872 481, EP-A-685 469, EP-A-626 375, EP-A-664 297, EP-A-669 343, EP-A-787 141, EP-A865 498, EP-A-903 347. Цілком переважним депсипептидом є відома з публікації EP-OS 382 173 сполука PF 1022, тобто сполука формули (IIa), в якій обидва замісника Z означають водень. Отже, сполука PF 1022 відповідає наведеній далі формулі (IId): Іншими переважними депсипептидами є сполуки, відомі із заявки PCT WO 93/19053, а саме сполуки формули (IIa), в якій Z означає N-морфолініл, NH2, моно- або диметиламіно. Із цих сполук цілком переважним депсипептидом є емодепсид (PF 1022-221). Це сполука формули (IIa), в якій обидва залишки Z означають морфолініловий залишок. Міжнародну непатентовану назву (INN) "емодепсид" має сполука із систематичним найменуванням: цикло[(R)-лактоїл-N-метил-L-лейцил-(R)-3-(п-морфолінофеніл)лактоїл-N-метил-L-лейцил-(R)лактоїл-N-метил-L-лейцил-(R)-3-(п-морфолінофеніл)лактоїл-N-метил-L-лейцил. Емодепсид описаний у публікації WO 93/19053 і має таку формулу: 5 UA 103328 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 Наведені вище придатні до комбінування активні речовини залежно від структури можуть бути присутні в формі стереоізомерів їх сумішей, наприклад енантіомерів або рацематів. Як суміші стереоізомерів, так і стереоізомери в чистій формі можуть бути застосовані згідно з винаходом. Окрім цього, в разі необхідності можуть бути використані: солі активних речовин із фармацевтично-прийнятними кислотами або лугами, а також сольвати, зокрема гідрати, активних речовин або їх солей. Застосування в комбінації означає те, що ніфуртимокс і друга активна речовина, зокрема циклодепсипептид, можуть бути застосовані роздільно або постадійно з інтервалом у часі. У цьому випадку ніфуртимокс і другу активну речовину застосовують у формі окремих лікарських композицій. Можливим є також одночасне застосування. Згідно з придатною для такого випадку формою виконання винаходу активні речовини комбінації разом використовують для виготовлення лікарського засобу. Готові до застосування лікарські форми в звичайному випадку містять відповідну активну речовину в концентраціях від 10 м.ч. до 20 мас. %, переважно від 0,1 до 10 мас. %. Композиції, які розбавляють перед застосуванням, містять відповідну активну речовину в концентраціях від 0,5 до 90 мас. %, переважно від 5 до 50 мас. %. У концентрованих розчинах для розведення доз у питній воді концентрація відповідної активної речовини становить, наприклад, від 0,5 до 20 мас. %, переважно від 1 до 15 мас. %, особливо переважно від 2 до 10 мас. %. Виявилося, що в загальному випадку переважна кількість активної речовини для досягнення ефективного результату становить від близько 0,05 до близько 400 мг, переважно від 0,1 до 200 мг на кожен кілограм маси тіла тварини на добу. У суміші з іншими засобами проти кокцидіозу, антибіотиками або антигельмінтними засобами відповідні винаходові активні речовини застосовують у співвідношенні від 1:0,01-50 до 1:1-50. Активні речовини можна давати тваринам також разом з кормом або питною водою. Кормові та харчові продукти містять від 0,005 до 1000 м.ч., переважно від 0,05 до 500 м.ч. активної речовини в комбінації з придатним до застосування їстівним матеріалом. Такі кормові та харчові продукти можуть бути застосовані як для лікувальних цілей, так і для профілактики захворювань. На доповнення лікування ніфуртимоксом може бути застосований дезинфекційний засіб. Цей засіб застосовують протягом періоду лікування для дезинфекції місць утримання тварин (чи перебування людини). Дезинфекційний засіб переважно знищує виділені форми цист, що дозволяє вилучити довготривалі стадії розвитку паразитів і в такий спосіб запобігти повторному інфікуванню після завершення лікування. Тому дезинфекційний засіб можна застосовувати ще до початку лікування ніфуртимоксом; проте, краще, як правило, застосовувати його одночасно або принаймні наприкінці лікування ніфуртимоксом. Застосовують дезинфекційні засоби, наприклад, на основі біоцидних фенолів та/або похідних фенолу. Біоцидними фенолами є такі фенольні сполуки, які містять вільну групу OH і проявляють біоцидну дію. Ці феноли можуть містити інші замісники у кільці, такі як, наприклад, галогени, зокрема хлор, C1-6-алкіл, C3-6-циклоалкіл, феніл, хлорфеніл, бензил та/або хлорбензил. Не хлорованими біоцидними фенолами є, наприклад: 2-метилфенол, 3-метилфенол, 4метилфенол, 4-етилфенол, 2,4-диметилфенол, 2,5-диметилфенол, 3,4-диметилфенол, 2,6диметилфенол, 4-н-пропілфенол, 4-н-бутилфенол, 4-н-амілфенол, 4-н-гексилфенол, тимол (5метил-2-ізопропілфенол), 2-фенілфенол, 4-фенілфенол, 2-бензилфенол. Переважно застосовують такий не хлорований біоцидний фенол, як 2-фенілфенол. 6 UA 103328 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Хлорованими біоцидними фенолами є, наприклад, 4-хлор-3-метилфенол (ПХМК, п-хлор-мкрезол), 4-хлор-3-етилфенол, 2-н-аміл-4-хлорфенол, 2-н-гексил-4-хлорфенол, 2-циклогексил-4хлорфенол, 4-хлор-3,5-ксиленол (ПХМК, п-хлор-м-ксиленол), 2,4-дихлор-3,5-ксиленол (ДХПК, дихлор-п-ксиленол), 4-хлор-2-фенілфенол, 2-бензил-4-хлорфенол, бензил-4-хлор-м-крезол, 4хлорбензил-дихлор-м-крезол. Переважними хлорованими білцидними фенолами є 2-бензил-4хлорфенол, 4-хлор-3,5-ксиленол, 2,4-дихлор-3,5-ксиленол, а також насамперед 4-хлор-3метилфенол. Похідними фенолу в рамках винаходу є такі одержані з фенолу сполуки, групи OH яких дериватизовані таким чином, що вони не містять вільних груп OH. Переважно це є фенольні етери, зокрема з аліфатичними спиртами, які містять від 1 до 6 атомів вуглецю. Переважним прикладом є феноксіетанол. Переважно застосовують описані в публікації WO 2007/009606 дезинфекційні засоби, що містять біоциди та кератолітики. Придатні до застосування біоциди або комбінації біоцидів із відповідними кератолітиками докладно описані в публікації WO 2007/009606, на який наведено чітке посилання. Приклади Приклади препаративних форм Приклад 1 (рідка препаративна форма): Суспензії в 100 мл суміші гліцеринформаль/гліцерин-поліетиленглікольрицинолеат (Cremophor® EL)/вода зі співвідношенням компонентів суміші 1: 10, виготовлені із застосуванням: - 500 мг ніфуртимоксу - 1000 мг ніфуртимоксу Приклад 2 (рідка препаративна форма): Суспензії в 100 мл суміші Cremophor® EL/вода зі співвідношенням компонентів суміші 1: 5, виготовлені із застосуванням: - 500 мг ніфуртимоксу - 1000 мг ніфуртимоксу Приклад 3 (тверда препаративна форма) Активними речовинами в формі порошку в наведеній далі кількості заповнювали желатинову капсулу: - 250 мг ніфуртимоксу Приклад 4 (таблетки) Ніфуртимокс у таблетках відомий і може бути придбаний у торговельній мережі, наприклад, як лікарський препарат за торговельним найменуванням Lampit®. Біологічні приклади Приклад 1 Цуценят породи бігль у віці 10 - 11 тижнів, які перед інфікуванням пройшли акліматизацію у центрі дослідження тварин протягом 11 діб, інфікували шляхом перорального введення 50 000 цист Giardia duodenalis. Цисти для інфікування одержували з випорожнень собак, які виділяли цисти лямблій, із застосуванням градієнту густини цукрози, і в середовищі бактоказитон (BactoCasitone) не більше 2-х тижнів зберігали при температурі 4 градуси Цельсію. Починаючи з 10-ї доби після інфікування цуценят утримували в індивідуальних клітках для збирання загальної маси добових випорожнень кожного цуценяти окремо. Кількість виділених цист підраховували протягом 4-х діб перед лікуванням (від доби "-3" до доби "0"), і за результатами підрахунку виділених цист цуценят розподіляли методом рандомізації на дві групи. Протягом доби "0" для ® лікування 7 цуценятам один раз перорально давали 50 мг ніфуртимоксу (Lampit ) на 1 кг маси тіла, в той час як 6 собак контрольної групи не одержували ліків. Протягом періоду від "1" до доби "8" після лікування продовжували підрахунок виділених цист. Результати: Ефективність розраховували за такою формулою: Обчислена ефективність у разі одноразового введення ніфуртимоксу становила 90,4 % (див. Таблицю 1). Методика: Кількісну оцінку виділення цист здійснювали згідно з модифікованою версією Х'юлета (Hewlett) (18): 4 г випорожнень розчиняли у 100 мл води, пропускали крізь сито і залишали для відстоювання. Осад піддавали розшаруванню на градієнті цукрози 1 M (питома маса 1,13), і відсмоктували піпеткою цисти, які після центрифугування накопичувалися в розділювальному шарі цукроза-вода. Після промивання та наступного центрифугування 7 UA 103328 C2 підраховували кількість цист у центрифугаті. Для цього підраховували аліквотну частину центрифугату під мікроскопом і обчислювали кількість цист у 1 г випорожнень. 5 Лікування ∑ виділення цист лямблій Ефективність Доба від "-3" до "0" 50 мг ніфуртимоксу на кг маси тіла Інфікована, не лікована контрольна група 10 15 20 Доба від "1" до "8" 24302 1341 90,4 % 15147 13963 Приклад 2 Цуценят породи бігль у віці 11 - 15 тижнів, які перед інфікуванням пройшли акліматизацію у центрі дослідження тварин протягом щонайменше 2 тижнів, до початку дослідів інфікували шляхом перорального введення 50 000 цист Giardia duodenalis. Цисти для інфікування одержували з випорожнень собак, які виділяли цисти лямблій, із застосуванням градієнту густини цукрози, і в середовищі бактоказитон (Bacto-Casitone) не більше 2-х тижнів зберігали при температурі 4 градуси Цельсію. 18 цуценят, які виділяли цисти, підключали до досліду та утримували в індивідуальних клітках для збирання загальної маси добових випорожнень. Кількість виділених цист підраховували за методикою, аналогічною застосовуваній у досліді 145.717, модифікованою таким чином, що аліквотну частину центрифугату визначали за допомогою рахункової камери Фукса-Розенталя (Fuchs-Rosenthal) під мікроскопом. Кількість виділених цист підраховували протягом 4-х діб перед лікуванням (від доби "-3" до доби "0"), і за результатами підрахунку виділених цист цуценят розподіляли методом рандомізації на три групи. Протягом трьох діб поспіль (доба "0", "1" та "2") 6-ти цуценятам із групи лікованих тварин ® 1 вранці перорально вводили 50 мг ніфуртимоксу (Lampit ) на 1 кг маси тіла, в той час як 6 8 UA 103328 C2 5 собакам із групи лікованих тварин 2 протягом цих трьох діб вранці перорально вводили 50 мг фенбендазолу в таблетках (Fenbendazol-Tab) на 1 кг маси тіла. 6 собак контрольної групи не лікували. Протягом періоду від "1" до доби "8" після лікування продовжували підрахунок виділених цист. Результати: обчислена ефективність ніфуртимоксу становила 98,6 %, в той час як ефективність фенбендазолу становила 48,3 % (див. Таблицю 2). 10 9 UA 103328 C2 Лікування 50 мг ніфуртимоксу на кг маси тіла 50 мг/кг Фенбендазол Інфікована, не лікована контрольна група 5 10 15 20 25 30 35 ∑ виділення цист лямблій Доба від -3 до 0 Доба від 3 до 8 44154 261 32871 9578 36044 18523 Ефективність 98,6 % 48,3 % Джерела інформації: 1. Raether w., Hänel H. (2003): Nitroheterocyclic drugs with broad spectrum activity Parasitol Res. 90:S19-S39. 2. Harder A, Greif G, Haberkorn A. (2001a): Chemotherapeutic approoaches to protozoa: Haemosporina – current level of knowledge and outlook. 3. Harder A, Greif G., Haberkorn A. (2001b): Chemotherapeutic approaches to protozoa: Giardia, Trichomonas and Entamoeba – current level of knowledge and outlook. 4. Greif G, Harder A, Haberkorn A (2001): chemotherapeutic approaches to protozoa: Caccidiae – current level of knowledge and outlook. 5. Harder A, Greif G., Haberkorn A (2001c): Chemotherapeutic approaches to protozoa: Kinetoplastida – current level of knowledge and outlook. Parasitol Res 87:778-780. 6. Adam R.D. (2001): Biology of Giardia lamblia. Clinical Microbiology Reviews, July: 447-475. 7. Marshall MM, Naumovitz D., Ortega Y., Sterling CR. (1997): Waterborne Protozoan Pathogens. Clinical Microbiology Reviews Jan:67-85. 8. Roxström-Lindquist, K. Palm D., Reiner D., Ringqvist E., Svärd SG. (2006): Giardia immunity – an update. Trends in Parasitology Vo. 22(1):26-31. 9. Beckmann L. (2003): Mucosal defences against Giardia. Parasite Immunology 25:259-270. 10. Hülsmeier A.J., Köhler P. (2005): Giardia duodenalis: direct experimental evidence fort he absence of a glycosylphosphatidylinositol anchor in a variant surface protein. Experimental Parasitology 109:49-52. 11. Kirkpatrick, CE, Farrell JP (1984): Feline giardiasis: observations on natural and induced infections. Amer. J. Vet. Res. 45:2182-2188. 12. Zimmer JF, Burrington DB (1986): Comparison of four protocols fort the treatment of canine giardiasis. J. Amer. Anim. Hosp. Ass. 22:168-172. 13. Abbitt B, Huey RL, Eugster AK, Syler J. (1986): Treatment of giardiasis in adult greyhounds, using ipronidazole-medicated water. J. Amer. Vet. Med. Ass. 188:67-69. 14. Wright JM., Dunn L.A., Upcroft P., Upcroft J.A. (2003): Efficacy of antigiardial drugs. Expert Opin. Drug Saf. 2(6):529-541. 15. Escobedo A.A & Cimerman S. (2007): Giardiasis: a pharmacotherapy review. Expert Opin. Pharmacother. 8(12):1885-1902. 16. Harder A. et al. (2003) Cyclooctadepsipeptides – an anthelmintically active class of compounds exhibiting a novel mode of action. Int. J. Antimicrobial Agents. 22: 318-331. 17. Mehlhorn (ed) (2001) Giardiasis, Man; Encyclopedic Reference of Parasitology, Diseases, treatment, Therappy, Second Edition, Springer-Verlag, pp. 234-235. 18. Hewlett, E.L., Andrews, J.S.Jr., Ruffier, J., Schaefer III, F.W. (1982): experimental Infection of Mongroel Dogs with Giardia lamblia Cysts and Cultured Trophozoites, In: The Journal of infectious diseases, Vol. 145, No. 1, pp 89-93. 40 ФОРМУЛА ВИНАХОДУ 45 1. Застосування ніфуртимоксу для виготовлення медикаментів для лікування хвороб, спричинених лямбліями. 2. Застосування за пунктом 1, для лікування від хвороб, спричинених збудником Giardia lamblia. 3. Засіб для виготовлення медикаментів для лікування хвороб, спричинених лямбліями, що містять ніфуртимокс та антигельмінтний засіб. 4. Засіб за пунктом 3, що містить циклооктадепсипептид як антигельмінтний засіб. 10 UA 103328 C2 Комп’ютерна верстка С. Чулій Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 11