Застосування ніфуртимоксу для лікування хвороб, спричинених трихомонадами

Реферат: UA 103197 C2 (12) UA 103197 C2 Винахід стосується застосування ніфуртимоксу для виготовлення медикаментів для лікування хвороб, спричинених збудниками ряду Trichomonadida. UA 103197 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Винахід стосується застосування ніфуртимоксу (Nifurtimox) для лікування хвороб, спричинених трихомонадами (Trichomonadida) та дипломонадами (Diplomonadida), наприклад гістомонозу, зокрема в індичок. Ефективність дії нітрогетероциклічних сполук проти протозойних хвороб в принципі відома (1). До простіших належать одноядерні організми, базовою структурою яких є еукаріотична клітина. Проте, згідно з точною систематикою, існують великі розбіжності щодо способу життя, морфології та біохімічного метаболізму окремих штамів, класів, родів і видів. Тому ефективність хімічних речовин залежно від місця їх введення і принципу дії в звичайному випадку не є однаковою проти всіх простіших, а проявляється лише проти окремих груп простіших (2, 3, 4). До цього часу ефективність препарату ніфуртимокс описана лише проти видів простіших роду трипаносом (Trypanosoma), наприклад Trypanosoma brucei та Trypanosoma cruzi (5, DE-AS1 170 957). Трипаносоми мають джгутик, що відходить від базального тільця ("кінетосоми", тому вони віднесені до ряду кінетопластид (Kinetoplastida)) і разом із базальним тільцем утворює ундулюючу мембрану. Трипаносоми розмножуються переважно у плазмі крові і передаються через кровососних артроподів. Ці збудники спричиняють хворобу Шагаса (Chagas) ("трипаносомоз") людини. На разі ніфуртимокс є майже єдиною сполукою, ефективною проти цих збудників. Припустимо, що ця ефективність дії пояснюється пригніченням трипанотіон редуктази, особливого ферменту трипаносом. Цей фермент відсутній в інших простішихзбудників, зокрема трихомонад та гістомонад. Ефективність дії препарату ніфуртимокс до організмів рядів Trichomonadida та Diplomonadida досі не описана. Трихомонади є виключно паразитуючими простішими, типовою ознакою яких є наявність кількох, як правило від 4 до 6 джгутиків. Суттєвою морфологічною особливістю є скорочувальний стрижень (від лат. Costa, ребро) всередині організмів, який сприяє їх переміщенню. На відміну від кінетопластидів трихомонади не мають мітохондрій, які є важливими органелами, що забезпечують енергетичний обмін. Замість цього енергетичний обмін відбувається в так званих гідрогеносомах. У цих органелах окисне декарбоксилювання пірувату пов'язане з синтезом АТФ та транспортуванням електронів, переносником яких є фередоксин (6). Розмноження цих одноклітинних паразитів відбувається шляхом монотомії. Будь-які стадії статевого процесу або утворення цист не спостерігається. До ряду Trichomonadida належить багато родів (зокрема Trichomonas і Histomonas), а також видів, проте переважно вони нешкідливі та непатогенні. Проте, деякі представники спричиняють тяжкі хвороби, що призводить до значних економічних збитків у галузі утримання тварин. До таких належить род Trichomonas (зокрема T. gallinae та T. gallinarum), род Tritrichomonas (зокрема T. foetus та T. suis) і род Histomonas (зокрема H. meleagridis). Трихомоноз голубів та домашніх курей є інфекційною хворобою, спричиненою Trichomonas gallinae та T. gallinarum. T. gallinae паразитує насамперед у глотці, стравоході та зобі. Проте, в процесі хвороби ураження зазнають також інші органи, насамперед печінка, серце і легені. Інфікування молодих голубів відбувається вже під час їх першого годування зобним молочком латентно інфікованими старшими птахами. Іншими джерелами інфекції є заражена питна вода або корм. Це захворювання вважають найпоширенішим серед молодих голубів, яке спричиняє особливо великі збитки насамперед серед племінного поголів'я. Окрім високої смертності, захворювання призводять до порушення травлення, відсутності апетиту, порушення засвоєння питної води та їжі, а також обмеження здатності літати. Trichomonas gallinarum паразитує в сліпій кишці курей та індичок. Захворювання призводить до затримки росту, тяжкої діареї, а також некротичного запалення печінки. Гістомонозом називають інфекційну хворобу, спричинену Histomonas meleagridis. Гістомонади є кишковими паразитами. Особливе значення має гістомоноз в індичок, у цьому випадку хворобу називають також "чорною головою". Хворобу в індичок спричиняє, зокрема, збудник Histomonas meleagridis. Крім індичок, інфікованими збудниками можуть бути також кури, цесарки, павичі, фазани, сірі куріпки та перепели, які є резервуарними хазяями. Інфікування Histomonas meleagridis призводить до тяжкого запалення сліпої кишки та печінки, оскільки цей збудник пошкоджує тканину кишки і з кров'ю потрапляє до печінки, в якій спричиняє некроз. Супровідною обставиною хвороби часто буває порушення обміну речовин, унаслідок чого голови хворих птахів набувають чорно-синього забарвлення, тому хвороба й отримала таку назву. У випадку інфікування птахів, наприклад у племінних репродукторах, хвороба дуже швидко охоплює все поголів'я, що внаслідок дуже високої смертності (залежно від конкретних обставин до 100 %) призводить до великих економічних збитків. 1 UA 103197 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Збудник Histomonas meleagridis внаслідок наявності структурних джгутиків належить до підштаму джгутиконосців (Mastigophora) та ряду Trichomonadida. Розмноження збудників на джгутиконосній стадії відбувається в сліпій кишці інфікованих птахів шляхом монотомії. Амебоподібні стадії по кров'яному руслу від інфікованої сліпої кишки проникають у печінку і руйнують її внаслідок некрозів, які охоплюють велику площу (7). Перенесення гістомонад прямим шляхом, наприклад внаслідок перорального споживання птахами свіжого посліду, інфікованого гістомонадами, відбувається рідко, оскільки збудники залишаються життєздатними поза організмом хазяїна лише протягом короткого часу, і переважна їх кількість гине в процесі проходження травного тракту. Результати дослідів, проведених американськими науковцями на тваринах, свідчать про те, що інфікування індичок через клоаку відбувається набагато легше, ніж пероральним шляхом. Оскільки у клоаці після випорожнення утворюється легке розрідження, існує ймовірність інфікування таким шляхом у практичних умовах, наприклад через забруднений матеріал підстилки. Однозначно науково підтверджене перенесення збудників проміжними хазяями. Відомим переносником (зокрема як транспортний вектор Histomonas meleagridis) є насамперед локалізовані в сліпій кишці гетеракіси Heterakis gallinarum (яйця або личинки). В ембріонованих яйцях гетеракісів гістомонади можуть зберігати інфікувальну здатність до 4 років. Іншими проміжними хазяями можуть бути дощові черви та артроподи, які забруднені яйцями гетеракісів. Потенційним джерелом небезпеки є також кури та птахи інших видів. Вони є менш чутливими, ніж індички, і часто носять збудника в собі без будь-яких клінічних проявів; таким чином вони сприяють поширенню збудника. Індички можуть бути інфіковані в будь-якому віці, проте, найчастіше хвороба проявляється між 3-м та 12-м тижнями життя. Період часу між інфікуванням і спалахом хвороби становить переважно 7-12 діб. Смертність може сягати 100 %; її максимум припадає на 17-й день з моменту інфікування. Починаючи з 8-ї доби, можна виявити запалення у сліпій кишці, починаючи з 10-ї - в печінці. Інфіковані птахи знесилені та виснажені, не тримають голів і крил та відмовляються від їжі. Типовими ознаками є сірчано-жовтий послід, діарея, а згодом також домішки крові в посліді. Супутні хворобі порушення обміну речовин призводять до вираженого чорно-синього забарвлення голови, на підставі чого хвороба отримала відповідну назву. Перебіг хвороби залежить насамперед від віку та кишкової флори індичок. Додаткове інфікування E. coli, Clostridium perfringens або кокцидіями може обтяжити перебіг хвороби (8). Діагностувати гістомоноз можна шляхом дослідження нативних препаратів із сліпої кишки і печінки за допомогою розчину кухонної солі. Стадії амебоподібної рухливості можна спостерігати в фазово-контрастний мікроскоп. Для гістологічних досліджень застосовують спеціальне забарвлення реактивом Шиффа (перйодною кислотою) (PAS). До 1950 р. єдиними ефективними сполуками проти гістомонозу були сполуки миш'яку (наприклад нітарзон, карбарзон, роксарзон). Проте, відомо, що дія сполук миш'яку в загальному випадку не є достатньо сильною для подолання вже внесених інфекцій. Іншим недоліком є їх надзвичайно низький коефіцієнт безпеки: вже подвійна доза роксарзону призводить до порушення моторних функцій в індиків. Із 1960 р. почали застосовувати інші нітроімідазоли або нітрофурани, наприклад, як добавки до корму чи питної води, проте, у середині 90-х років країни ЄС та США поступово почали забороняти застосування цих речовин як препаратів для корисних тварин і кормових добавок: диметридазол був вилучений з ринку в США у 1997 р., а в 2001 р. в ЄС було заборонено його застосування як кормової добавки. З 31.03.2003 р. унаслідок сумнівів щодо безпеки вже не дозволяється застосовувати також ніфурзол, єдиний ще допущений до застосування в ЄС продукт. Отже, сьогодні немає і в майбутньому не передбачається препаратів ані для лікування, ані для профілактики гістомонозу. Єдина поки що стратегія попередження захворювання складається із заходів гігієни, оптимізації кількості утримуваних тварин на певній площі та забезпечення живильними речовинами, а також уникнення перенесення збудників. Ці заходи недостатні і не спроможні запобігти інфікуванню та захворюванню. Вакцин проти гістомонозу немає. Наприклад, вакцинація проти Histomonas meleagridis біологічно неможлива, оскільки набуття природного імунітету після інфікування виявляється неможливим. Тварини, які були інфіковані раніше, можуть захворіти повторно. Спроби вакцинації атенуйованою живою вакциною виявилися безуспішними. Тому існує потреба в активних речовинах для лікування від спричинених трихомонадами хвороб, наприклад гістомонозу, які були б високоефективними і мали прийнятні токсикологічні властивості. 2 UA 103197 C2 5 Несподівано вдалося виявити ефективність дії ніфуртимоксу проти трихомонад, причому ніфуртимокс має також прийнятні токсикологічні властивості. Його ефективність ще не була описана, і прийнятні токсикологічні властивості також були неочікуваними. Винахід стосується: Застосування ніфуртимоксу для виготовлення ліків від хвороб, спричинених трихомонадами. Ніфуртимокс є сполукою формули (I): O2 N O N N SO2 H3C 10 15 20 25 30 35 40 45 50 (I) У разі необхідності ця сполука може бути також використана в формі традиційних фармацевтично-сумісних солей. Окрім цього, в разі необхідності можуть бути застосовані також гідрати або інші сольвати активних речовин або необов'язково їх солей. Сполука придатна до застосування як у профілактичних, так і в лікувальних цілях. До трихомонад належать роди Histomonas, Trichomonas, Tritrichomonas. Із роду Trichomonas окремо слід назвати T. gallinae та T. gallinarum. Із роду Tritrichomonas слід назвати, зокрема, T. foetus, T. suis та T. equii. Із роду Histomonas слід назвати насамперед H. meleagridis. До дипломонад належить род Hexamita. Із роду Hexamita слід насамперед назвати H. columbae, H. meleagridis та H. salmonis. Переважною задачею є боротьба з гістомонозом. Його збудником є Histomonas spp… Цілком переважним є відповідна винаходу боротьба з гістомонозом, спричиненим Histomonas meleagridis. Ефективність ніфуртимоксу для боротьби з гістомоназом спрямована не лише проти збудників на їх стадії перебування в кишці, але й проти печінкової стадії розвитку збудників. Згідно з винаходом препарати застосовують до тварин, наприклад ссавців, таких як велика рогата худоба, коні, свині, собаки, кішки. Переважно препарати застосовують до птахів, таких як кури, цесарки, сірі куріпки, перепели, качки, гуси, павичі, фазани, голуби і насамперед індички (у контексті цієї заявки це слово застосоване як синонім слова "індики"). Особливо слід виділити такі хвороби: Трихомоноз голубів, індичок або домашніх курей, спричинений T. gallinarum та/або T. gallinae. Гістомоноз курей, цесарок, павичів, фазанів, сірих куріпок, перепелів і насамперед індичок. Гістомоноз ("чорну голову") індичок спричиняють насамперед H. meleagridis. Активні речовини застосовують безпосередньо або в формі відповідних композицій шляхом ентерального, парентерального, дермального введення. Для ентерального застосування активні речовини вводять, наприклад, перорально в формі порошків, супозиторіїв, таблеток, капсул, паст, пійла, гранулятів, пілюль, корму чи питної води з доданням медикаментів, а також за допомогою дренчерів (спеціальних пристроїв для введення ліків тваринам). Для дермального введення застосовують, наприклад, занурення (мочання), обприскування (оббризкування), купання, миття, обливання (краплі рour-on для нанесення на шкіру спини вздовж хребта від холки до крижів та spot-on для нанесення на холку) та обпудрювання. Парентерально активні речовини вводять, наприклад, шляхом ін'єкцій (внутрішньом'язово, підшкірно, внутрішньовенно, внутрішньочеревно тощо) або в формі імплантатів. Придатними до застосування препаративними формами є: розчини, такі як розчини для ін'єкцій, розчини для перорального застосування, концентрати для перорального введення після розбавлення, розчини для нанесення на шкіру або в порожнини тіла, композиції для заливання, гелі; емульсії та суспензії для перорального або дермального введення або нанесення на шкіру, а також для ін'єкцій; напівтверді препаративні форми; композиції, в яких активна речовина введена в мазеву основу або в основу з емульсії типу "масло в воді" або "вода в маслі"; тверді препаративні форми, такі як порошки, премікси або концентрати, грануляти, крупинки, таблетки, пілюлі, капсули; аерозолі та інгаляційні засоби, формовані вироби, що містять активну речовину. Розчини для ін'єкцій вводять, наприклад, внутрішньовенно, внутрішньом'язово та підшкірно. 3 UA 103197 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Розчини для перорального застосування вводять безпосередньо через рот. Концентрати після попереднього розбавлення до придатної до застосування концентрації вводять перорально. Розчини для застосування шляхом нанесення на шкіру наносять у формі крапель, шляхом намащування, втирання, розбризкування, розпилення або занурення (мочання), купання або миття. Гелі наносять або намащують на шкіру чи вводять у порожнини тіла. Композиції для обливання наливають чи набризкують на обмежені ділянки шкіри, причому активна речовина або проникає крізь шкіру і справляє системну дію, або розподіляється по поверхні тіла. Емульсії типу "вода в маслі" або "масло в воді" призначені для перорального введення, нанесення на шкіру або введення шляхом ін'єкцій. Суспензії можуть бути введені перорально, нанесені на шкіру або введені шляхом ін'єкцій. Напівтверді препаративні форми можна вводити перорально або наносити на шкіру. Вони відрізняються від описаних вище суспензій та емульсій лише вищою в'язкістю. Для виготовлення твердих препаративних форм активні речовини змішують з придатними для застосування носіями, в разі необхідності з додаванням допоміжних речовин, і переводять у бажану форму. Згідно з винаходом особливо переважним є застосування препаратів для птахів. Препарати вводять переважно перорально, зокрема додають до корму або питної води. Всі наведені вище лікарські форми, застосовувані додаткові та допоміжні матеріали, а також способи виготовлення цих лікарських форм у принципі відомі фахівцям. Активні речовини можуть бути застосовані в комбінації з речовинами-синергістами або з іншими активними речовинами. Такими іншими активними речовинами є, наприклад: Кокцидіостатики, такі як робенідин або ампроліум, почасти в комбінації з антагоністами фолієвої кислоти (наприклад етопабат, піриметамін, епіроприм); Поліетерні антибіотики, такі як момензин, саліноміцин, лазалоцид, наразин, семдураміцин або мадураміцин; Триазинони, такі як толтразурил, поназурил або диклазурил; Сульфонаміди (сульфаквіноксалін, сульфадимідин, сульфадіазин); Для досягнення довготривалого лікувального ефекту рекомендовано дезінфікувати приміщення для утримання тварин перед їх розміщенням або після завершення періоду відгодовування. Гельмінти, зокрема Heterakis spp. (личинки) (9) виконують роль транспортних векторів при перенесенні гістомонад. Тому для лікування від гістомонозу доцільним може виявитися комбіноване лікування антигельмінтними засобами. Наприклад, відомо, що антигельмінтні засоби, такі як бензімідазол, албендазол або фенбендазол, проявляють профілактичну активність in-vivo в разі їх застосування з моменту інфікування. В звичайному випадку лікування від гельмінтів триває протягом 14 діб з моменту інфікування. Тому шляхом комбінованого застосування ніфуртимоксу і антигельмінтних засобів можна досягти кращих результатів лікування від хвороб, спричинених трихомонадами. Прикладами антигельмінтних препаратів є бензімідазоли, такі як албендазол, фенбендазол, або пробензімідазоли, такі як фебантел. Ці речовини є ефективними, наприклад, проти Heterakis spp., особливо проти Heterakis gallinarum, відомого як транспортний вектор Histomonas meleagridis (10). Окрім цього, застосовують імідазолтіазоли (левамізол, тетрамізол), тетрагідропіримідини (пірантел, морантел, оксантел), похідні амідинів, наприклад амідантел, трибендімідин, а також деацильована похідна амідантелу Bay d 9216 і похідні аміноацетонітрилу (див., наприклад, публікацію Kaminsky et al., Nature 452, 176-180 (13 березня 2008 р.), наприклад AAD 1470. Переважними прикладами антигельмінтних засобів є депсипептидні антигельмінтні препарати. Такі антигельмінтні засоби, як PF1022A та емодепсид, мають широкий спектр дії проти нематодів, які вражають різні види тварин, наприклад курячі, гризуни, рептилії, собаки, кішки, вівці, велика рогата худоба, кози, коні (11, 12, 13, 14). При цьому можна підтвердити, що препарати PF1022A та емодепсид ефективні проти нематодів надсімейства Heterakoidea. До останніх належить, наприклад, із сімейства Heterakidae, крім паразитуючих на курках Heterakis gallinarum, нематода мишей Heterakis spumosa. Проти останнього збудника ефективним є засіб PF1022A, наприклад, у разі перорального введення дози 50 мг/кг, а також емодепсид, наприклад, у діапазоні дозування 1-10 мг/кг (13, 15). Крім цього, доведено, що засіб PF1022A є ефективним проти іншого представника надсімейства Heterakoidea, Ascaridia galli, який паразитує на курках, що належить до сімейства Ascaridiidae. У цьому випадку ефективною 4 UA 103197 C2 5 дозою сполуки є 2 мг/кг (16). Тому ці речовини із класу сполук циклічних депсипептидів придатні для профілактики захворювань насамперед гістомонозом. Переважно застосовуваними депсипептидними антигельмінтними засобами є 24-членні циклодепсипептиди. Прикладами таких засобів є: Сполуки формули (IIa) O O N O O Z O O N N O (IIa) O O O Z O N O , в якій Z означає водень, N-морфолініл, NH2, моно- або диметиламіно. Окрім цього, застосовують також сполуки наведеної R далі формули (IIb): 1 Me O O N O O O O Me R R N 4 N O 2 Me (IIb) O O O O N O 10 15 Me R 3 , в якій 1 2 3 4 R , R , R , R незалежно один від одного означають водень, C 1-C10-алкіл або арил, зокрема феніл, які необов'язково заміщені гідрокси, C1-C10-алкокси або галогеном. Сполуки загальної формули (IIb) відомі та можуть бути одержані способами, описаними в публікаціях EP-A-382 173, DE-A 4 317 432, DE-A 4 317 457, DE-A 4 317 458, EP-A-634 408, EP-A718 293, EP-A-872 481, EP-A-685 469, EP-A-626 375, EP-A-664 297, EP-A-669 343, EP-A-787 141, EP-A-865 498, EP-A-903 347. До циклічних депсипептидів, які містять 24 кільцевих атомів, належать також сполуки загальної формули (IIc) 5 UA 103197 C2 R 5a R R O R O O R O N O 2a 11a 6a N N R 3a R O 5 10a R R 12a 8a O O O N O 7a O O R R 4a 1a R 9a , (IIc) в якій 1a 2a 11a 12a R , R , R та R незалежно один від одного означають C 1-8-алкіл, C1-8-галогеналкіл, C3-6циклоалкіл, аралкіл, арил, 3a 5a 7a 9a R , R , R , R незалежно один від одного означають водень або нерозгалужений чи розгалужений C1-8-алкіл, який необов'язково може бути заміщений гідрокси, C 1-4-алкокси, O O (-O-C-NH ) 10 15 20 25 30 35 2 карбокси, (-COH) , карбоксамідом, , імідазолілом, індолілом, гуанідино, -SH або C1-алкілтіо, а також означають арил або аралкіл, які можуть бути заміщені галогеном, гідрокси, C 4 1-4-алкілом, C1-4-алкокси, 4a 6a 8a 10a R , R , R , R незалежно один від одного означають водень, нерозгалужений C 1-5-алкіл, C2-6-алкеніл, C3-7-циклоалкіл, які необов'язково можуть бути заміщені гідрокси, C1-4-алкокси, карбокси, карбоксамідом, імідазолілом, індолілом, гуанідино, SH або C 1-4-алкілтіо, а також означають арил або аралкіл, які можуть бути заміщені галогеном, гідрокси, C 1-4-алкілом, C1-4алкокси, а також їх оптичні ізомери та рацемати. Переважними сполуками формули (IIc) є такі, в яких 1a 2a 11a 12a R , R , R та R незалежно один від одного означають метил, етил, пропіл, ізопропіл н-, втор-, трет-бутил або феніл, який необов'язково може бути заміщений галогеном, C 1-4-алкілом, OH, C1-4-алкокси, а також означають бензил або фенілетил, які необов'язково можуть бути заміщені залишками, наведеними для фенілу; 3a 10a R -R мають наведені вище значення. Особливо переважними сполуками формули (IIc) є такі, в яких 1a 2a 11a 12a R , R , R та R незалежно один від одного означають метил, етил, пропіл, ізопропіл або н-, втор-, трет-бутил, 3a 5a 7a 9a R , R , R , R означають водень, нерозгалужений або розгалужений C 1-8-алкіл, зокрема метил, етил, пропіл, i-пропіл, н-, втор-, трет-бутил, які необов'язково можуть бути заміщені C1-4алкокси, зокрема метокси, етокси, імідазолілом, індолілом або C1-4-алкілтіо, зокрема метилтіо, етилтіо, а також означають феніл, бензил або фенетил, які необов'язково можуть бути заміщені галогеном, насамперед хлором. 4a 6a 8a 10a R , R , R , R незалежно один від одного означають водень, метил, етил, н-пропіл, нбутил, вініл, циклогексил, які необов'язково можуть бути заміщені метокси, етокси, імідазолілом, індолілом, метилтіо, етилтіо, а також означають ізопропіл, втор-бутил, та необов'язково галогенозаміщений феніл, бензил або фенілетил. Сполуки формули (IIc) також можуть бути одержаними способами, описаними в публікаціях EP-A-382 173, DE-A 4 317 432, DE-A 4 317 457, DE-A 4 317 458, EP-A-634 408, EP-A-718 293, EPA-872 481, EP-A-685 469, EP-A-626 375, EP-A-664 297, EP-A-669 343, EP-A-787 141, EP-A865 498, EP-A-903 347. Цілком переважним депсипептидом є відома з публікації EP-OS 382 173 сполука PF 1022, тобто сполука формули (IIa), в якій обидва замісника Z означають водень. Отже, сполука PF 1022 відповідає наведеній далі формулі (IId): 40 6 UA 103197 C2 O O N O O O O N N O (IId) O O O O N O 5 10 Іншими переважними депсипептидами є сполуки, відомі із заявки PCT WO 93/19053, а саме сполуки формули (IIa), в якій Z означає N-морфолініл, NH2, моно- або диметиламіно. Із цих сполук цілком переважним депсипептидом є емодепсид (PF 1022-221). Це сполука формули (IIa), в якій обидва залишки Z означають морфолініловий залишок. Міжнародну непатентовану назву (INN) "емодепсид" має сполука зі систематичним найменуванням: цикло[(R)-лактоїл-N-метил-L-лейцил-(R)-3-(п-морфолінофеніл)лактоїл-N-метил-L-лейцил-(R)лактоїл-N-метил-L-лейцил-(R)-3-(п-морфолінофеніл)лактоїл-N-метил-L-лейцил. Емодепсид описаний у публікації WO 93/19053 і має таку формулу: O O O N O O N O O N N O O O O N O 15 20 25 30 N O O Наведені вище придатні до комбінування активні речовини залежно від структури можуть бути присутні в формі стереоізомерів їх сумішей, наприклад енантіомерів або рацематів. Як суміші стереоізомерів, так і стереоізомери в чистій формі можуть бути застосовані згідно з винаходом. Окрім цього, в разі необхідності можуть бути використані: солі активних речовин із фармацевтично-прийнятними кислотами або лугами, а також сольвати, зокрема гідрати, активних речовин або їх солей. Застосування в комбінації означає те, що ніфуртимокс і друга активна речовина, зокрема циклодепсипептид, можуть бути застосовані роздільно або постадійно з інтервалом у часі. У цьому випадку ніфуртимокс і другу активну речовину застосовують у формі окремих лікарських композицій. Можливим є також одночасне застосування. Згідно з придатною для такого випадку формою виконання винаходу активні речовини комбінації разом використовують для виготовлення лікарського засобу. Готові до застосування лікарські форми в звичайному випадку містять відповідну активну речовину в концентраціях від 10 м.ч. до 20 мас. %, переважно від 0,1 до 10 мас. %. Композиції, які розбавляють перед застосуванням, містять відповідну активну речовину в концентраціях від 0,5 до 90 мас. %, переважно від 5 до 50 мас. %. У концентрованих розчинах 7 UA 103197 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 для розведення доз у питній воді концентрація відповідної активної речовини становить, наприклад, від 0,5 до 20 мас. %, переважно від 1 до 15 мас. %, особливо переважно від 2 до 10 мас. %. Виявилося, що в загальному випадку переважна кількість активної речовини для досягнення ефективного результату становить від близько 0,05 до близько 200 мг, переважно від 0,1 до 100 мг на кожен кілограм маси тіла тварини на добу. У суміші з іншими засобами проти кокцидіозу або поліетерними антибіотиками відповідні винаходові активні речовини як правило застосовують у масовому співвідношенні від 1: 0,01-50 до 1: 1-50. Активні речовини можна давати тваринам також разом з кормом або питною водою. Кормові та харчові продукти містять від 0,005 до 1000 м.ч., переважно від 0,05 до 500 м.ч. активної речовини в комбінації з придатним до застосування їстівним матеріалом. Такі кормові та харчові продукти можуть бути застосовані як для лікувальних цілей, так і для профілактики захворювань. Такі кормові або харчові продукти виготовляють шляхом змішування концентрату чи преміксу, що містить від 0,5 до 30 %, переважно від 1 до 20 мас. % активної речовини у суміші з їстівним органічним або неорганічним носієм, із традиційними кормовими продуктами. Їстівними носіями є, наприклад, кукурудзяне борошно або суміш кукурудзяного і соєвого борошна, або мінеральні солі, які переважно містять невелику кількість їстівної олії для запобігання розпиленню, наприклад кукурудзяної чи соєвої олії. Потім одержаний в такий спосіб премікс може бути доданий до повноцінного кормового продукту перед його згодовуванням тваринам. Далі наведений опис прикладу застосування при гістомонозі: Для лікування і профілактики гістомонозу птахів, зокрема курей, качок, гусей або індиків, від 0,005 до 1000 м.ч., переважно від 0,05 до 500 м.ч. активної речовини змішують з придатним до застосування їстівним матеріалом, наприклад поживним кормовим продуктом. У разі необхідності цю кількість можна збільшити, особливо в тому випадку, якщо активна речовина добре переноситься птахами. Аналогічним способом активну речовину можна додавати до питної води. Попри це, іноді може виявитися необхідним застосування іншої кількості активної речовини, насамперед залежно від маси тіла дослідної тварини або способу застосування, а також роду, до якого належить тварина, та її індивідуальної реакції на активну речовину або форму препаративного засобу, а також часу або інтервалу застосування. Наприклад, у деяких випадках може виявитися достатнім застосування меншої, аніж мінімально допустима зазначена кількість активної речовини, в той час як в інших випадках доводиться перевищувати наведену максимально припустиму кількість. У разі застосування більшої кількості може бути доцільним розподіл сукупної дози на кілька окремих доз, які дають тварині протягом доби. Ефективність відповідних винаходові сполук може бути підтверджена, наприклад, шляхом проведення дослідів на птахах в умовах кліткового утримання із застосуванням описаної далі дослідної установки, в яких до тварин застосовували відповідну активну речовину. Для приготування корму з активної речовиною необхідну кількість активної речовини ретельно перемішували з кормом для птахів зі збалансованим складом живильних речовин, наприклад із наведеним далі кормом для молодняку. Якщо необхідно приготувати концентрат або премікс, який потім має бути розбавлений у кормі до наведеної в умовах досліду концентрації, в загальному випадку приблизно від 1 до 30 %, переважно від близько 10 до 20 мас. % активної речовини змішують із їстівним органічним або неорганічним носієм, наприклад кукурудзяним і соєвим борошном або мінеральними солями, що містили невелику кількість їстівної олії для запобігання розпилюванню, наприклад кукурудзяної або соєвої олії. Одержаний у такий спосіб премікс може бути доданий до повноцінного пташиного корму перед згодовуванням птахам. Приклад композиції відповідних винаходу речовин, придатної до застосування в пташиному кормі, наведений далі. 52,00 % 17,00 % 5,00 % 5,00 % 3,00 % 3,00 % 3,00 % 2,50 % шроту з кормових злаків, а саме: 40 % кукурудзи, 12 % пшениці екструдованого соєвого шроту кукурудзяного глютенового борошна кормового пшеничного борошна риб'ячого борошна суміші мінеральних речовин трав'яного борошна з люцерни преміксу із вітамінами 8 UA 103197 C2 2,00 % 2,00 % 2,00 % 1,50 % 1,00 % 1,00 % 100,00 % 5 10 15 20 25 30 35 40 45 подрібнених зародків пшеничних зерен соєвої олії борошна з риб'ячих кісток сухої молочної сироватки меласи пивних дріжджів, сполучених із пивною дробиною Такий корм містить 18 % сирого білка, 5 % сирих волокон, 1 % Ca, 0,7 % P, а також по 1 кг 1200 м.о. вітаміну A, 1200 м.о. вітаміну D3, 10 мг вітаміну E, 20 мг бацитрацину цинку. Джерела інформації: 1. Raether W., Hänel H. (2003): Nitroheterocyclic drugs with broad spectrum activity Parasitol Res. 90:S19-S39. 2. Harder A., Greif G., Haberkorn A. (2001a): Chemotherapeutic approoaches to protozoa: Haemosporina – current level of knowledge and outlook. 3. Harder A., Greif G., Haberkorn A. (2001b): Chemotherapeutic approaches to protozoa: Giardia, Trichomonas and Entamoeba – current level of knowledge and outlook. 4. Greif G., Harder A., Haberkorn A. (2001): Chemotherapeutic approaches to protozoa: Caccidiae – current level of knowledge and outlook. 5. Harder A., Greif G., Haberkorn A. (2001c): Chemotherapeutic approaches to protozoa: Kinetoplastida – current level of knowledge and outlook. Parasitol Res 87:778-780. 6. Kulda J. (1999): Trichomonas, hydrogenosomes and drug resistance. International Journal for Parasitology 29:199-212. 7. McDougald L.R. (2005): Blackhead Disease (Histomoniasis) in Poultry: A critical Review. Avian Diseases 49(4):462-476. 8. McDougald, L.R., Hu, J. (2001): Blackhead Disease (Histomonas meleagridis) aggravated in broiler chickens by cncurrent infection with cecal coccidiosis (Eimeria tenella). Avian Diseases 45:307312. 9. Hegngi F.N., Doerr J., Cummings T.S., Schwartz R.D., Saunders G., Zajac A., Larsen C.T., Piierson F.W.(1999): The effectiveness of benzimidazole derivatives fort the treatment and prevention of histomonosis (blachhead) in turkeys. Veterinary Parasitology 81:29-37. 10. Hegngi, F.N., Doeerr, J., Cummings, T.S., Schwartz, R.D., Saunders, G., Zajac, A., Larsen, C.T., Pierson, F.W. (1999): The effectiveness of benzimidazole derivatives for the treatment and prevention of histomonosis (bleackhead) in turkeys. Veterinary Parasitology 81:29-37. 11. von Samson-Himmelstjerna G., Harder A., Schnieder T., Kalbe J., Mencke N. (2000): In vivo activities of the new anthelmintic depsipeptide PF1022A. Parasitol. Res. 86: 194-199. 12. Mehlhorn H., Nicolay F., Harder A., von Samson-Himmelstjerna A. (2000): Synergistic action of Bay 44-4400 and piperazine on nematodes of the mouse in vitro and in vivo: a light and transmission electron microscopic study. Parasitol. Res. 86: 982-992. 13. Harder A., Schmitt-Wrede H.-P., Krücken J., Marinovski P., Wunderlich F., Willson J., Amliwala K., Holden-Dye L., Walker R.(2003): Cyclooctadepsipeptides – an anthelmintically active class of compounds exhibiting a novel mode of action. Int. J. Antimicrobial Agents 22: 318-331. 14. Mehlhorn H., Schmahl G., Frese M., Mevissen I., Harder A., Krieger K. (2005): Effects of a combination emodepside and praziquantel on parasites of reptiles and rodents. Parasitol. Res. 97 Suppl 1: S65-S69. 15. Bernt U., Junkersdorf B., Londershausen M., Harder A., Schierenberg E. (1998): Effects of anthelmintics with different modes of action on the behaviour and development of Caenorhabditis elegans. Fundam. Appl. Nematol. 21: 251-263. 16. Sasaki T, Takagi M, Yaguchi T, Miyadoh S, Okada T, Koyama S (1992) A new anthelmintic cyclodepsipeptide, PF1022A. Journal of Antibiotics 45: 692-697. Приклади Корм із додаванням медикаментів Шляхом додавання порошкоподібного ніфуртимоксу в концентрації 50, 100, 200 та 400 м.ч. до кормової суміші наведеного далі складу можуть бути виготовлені кормові продукти, що містять медикаменти. 9 UA 103197 C2 52,00 % 17,00 % 5,00 % 5,00 % 3,00 % 3,00 % 3,00 % 2,50 % 2,00 % 2,00 % 2,00 % 1,50 % 1,00 % 1,00 % 100,00 % 5 10 15 20 25 шроту з кормових злаків, а саме: 40 % кукурудзи, 12 % пшениці екструдованого соєвого шроту кукурудзяного глютенового борошна кормового пшеничного борошна риб'ячого борошна суміші мінеральних речовин трав'яного борошна з люцерни преміксу із вітамінами подрібнених зародків пшеничних зерен соєвої олії борошна з риб'ячих кісток сухої молочної сироватки меласи пивних дріжджів, сполучених із пивною дробиною Таблетки Ніфуртимокс у таблетках відомий і може бути придбаний у торговельній мережі, наприклад, як лікарський препарат за торговельним найменуванням Lampit®. A. Біологічний приклад: дослідження ефективності препарату проти гістомонад, паразитуючих в організмі індиків Не інфікованим гістомонадами індикам віком 10 діб із доби "-4" (тобто за 4 доби перед інфікуванням) до 14-ї доби разом із кормом давали ніфуртимокс або нітарзон як порівняльну сполуку в наведеній в "м.ч." концентрації. Інфікування птахів здійснювали протягом доби "0". У кожній клітці для групового утримання перебувало по 10 птахів. Залежно від дозування використовували від 1 до 3 подібних груп. Інфікування здійснювали польовим штамом гістомонад, культуру якого пересівали в лабораторії та зберігали в рідкому азоті. Протягом доби "0" по 5 птахів із кожної клітки (окрім контрольної групи, птахів із якої не інфікували) інфікували шляхом внесення в клоаку 250 000 гістомонад у 1 мл середовища Дуайра (Dwyer) для культивування гістомонад (пряме інфікування). Ці інфіковані птахи через кілька діб виділяли нових гістомонад, переносячи в такий спосіб збудників на інших 5 птахів, з якими їх утримували в клітці разом (опосередковане інфікування). Для оцінки ефективності препарату враховували критерії МакДугала (McDougald) та Гу (Hu), 2001 (7): - обумовлений інфекцією коефіцієнт смертності - збільшення маси тіла протягом періоду між початком і завершенням досліду - споживання корму - засвоєння корму - макроскопічна оцінка обумовлених інфекцією місць ураження у сліпій кишці (Caecum) та в печінці. При такій оцінці "0" означає відсутність ураження, а "4" – тяжкі ураження. Таблиця 1 Досліди на птахах Design 210 Група Неінфікована контрольна група Інфікована контрольна група 30 м.ч. 60 м.ч. 120 м.ч. 200 м.ч. Нітарзон Код Сполука Лікування Концентрація Доба Інфікування D неліковані птахи F неліковані птахи + E B C G A ніфуртимокс ніфуртимокс ніфуртимокс ніфуртимокс нітарзон 30 м.ч. 60 м.ч. 120 м.ч. 200 м.ч. 187,5 м.ч. "-4" - "+14" "-4" - "+14" "-4" - "+14" "-4" - "+14" "-4" - "+14" + + + + + 30 10 UA 103197 C2 Таблиця 2 Досліди на птахах Design 210 Група Код Неінфікована контрольна група Інфікована контрольна група 100 м.ч. 200 м.ч. 300 м.ч. 400 м.ч. Нітарзон Сполука Лікування Концентрація Доба Інфікування G неліковані птахи A неліковані птахи + D F B C E ніфуртимокс ніфуртимокс ніфуртимокс ніфуртимокс нітарзон 100 м.ч. 200 м.ч. 300 м.ч. 400 м.ч. 187,5 м.ч. "-4" - "+14" "-4" - "+14" "-4" - "+14" "-4" - "+14" "-4" - "+14" + + + + + Таблиця 3 Смертність від гістомонозу Лікування Інфікована контрольна група 30 м.ч. 60 м.ч. 120 м.ч. 200 м.ч. Нітарзон Смертність Лікування Інфікована контрольна група 100 м.ч. 200 м.ч. 300 м.ч. 400 м.ч. Нітарзон 7 5 6 5 4 1 Смертність 11 13 4 2 0 2 Таблиця 4 Середнє збільшення маси тіла (г) протягом періоду між добою "0" і моментом смерті Лікування Неінфікована контрольна група Інфікована контрольна група 30 м.ч. 60 м.ч. 120 м.ч. 200 м.ч. Нітарзон Пряме інфікування ні так Лікування Неінфікована контрольна група Інфікована контрольна група 100 м.ч. 200 м.ч. 300 м.ч. 400 м.ч. Нітарзон 791 741 197 730 838 744 744 782 235 304 182 264 541 Пряме інфікування ні так 819 666 259 581 525 750 832 725 135 270 450 691 426 Таблиця 5 Середнє споживання корму протягом періоду між добою "0" і добою "14" Лікування Неінфікована контрольна група Інфікована контрольна група 30 м.ч. 60 м.ч. 120 м.ч. 200 м.ч. Нітарзон Витрата корму (кг) Лікування Неінфікована контрольна група Інфікована контрольна група 100 м.ч. 200 м.ч. 300 м.ч. 400 м.ч. Нітарзон 12,01 8,84 9,00 9,68 8,70 9,59 11,64 5 11 Витрата корму (кг) 12,44 9,56 6,69 9,14 10,40 11,79 9,82 UA 103197 C2 Таблиця 6 Середнє засвоєння корму протягом періоду між добою "0" і добою "14" Лікування Неінфікована контрольна група Інфікована контрольна група 30 м.ч. 60 м.ч. 120 м.ч. 200 м.ч. Нітарзон Засвоєння корму Лікування Неінфікована контрольна група Інфікована контрольна група 100 м.ч. 200 м.ч. 300 м.ч. 400 м.ч. Нітарзон 1,52 1,89 1,88 1,70 1,88 1,91 1,77 Засвоєння корму 1,63 2,10 2,32 2,33 1,83 1,55 1,79 Таблиця 7 Середнє ураження сліпої кишки Лікування Неінфікована контрольна група Інфікована контрольна група 30 м.ч. 60 м.ч. 120 м.ч. 200 м.ч. Нітарзон Пряме інфікування ні так Лікування Пряме інфікування ні так Неінфікована контрольна група 0,03 0,00 0,29 3,93 Інфікована контрольна група 0,93 2,93 0,29 0,00 0,53 0,47 0,00 3,73 3,53 4,00 3,80 2,26 100 м.ч. 200 м.ч. 300 м.ч. 400 м.ч. Нітарзон 1,08 1,80 0,79 0,27 0,29 3,79 3,67 2,53 1,20 3,07 Таблиця 8 Спричинене інфекцією ураження печінки Лікування Неінфікована контрольна група Інфікована контрольна група 30 м.ч. 60 м.ч. 120 м.ч. 200 м.ч. Нітарзон 5 10 Пряме інфікування ні так Лікування Пряме інфікування ні так Неінфікована контрольна група 0,00 0,00 0,29 3,47 Інфікована контрольна група 0,14 1,80 0,29 0,00 0,27 0,13 0,00 2,53 2,53 1,80 1,33 0,13 100 м.ч. 200 м.ч. 300 м.ч. 400 м.ч. Нітарзон 0,58 0,73 0,07 0,00 0,21 2,00 1,33 0,40 0,00 0,79 B. Біологічний приклад: Антигельмінтні властивості циклічних октадепсипептидів Самці мишей (штам Bor CFW, маса тіла від 25 до 30 г) утримували в клітках із макролону (по 3 тварини в клітці) і забезпечували ad libitum водою та кормом для щурів SNIFF (гранули розміром 10 мм). Мишей інфікували збудником Heterakis spumosa шляхом перорального введення 90 ембріонованих яєць. Яйця виділяли із самок гельмінтів, які були вилучені з товстої кишки мишей через 40 діб після інфікування. Яйця інкубували протягом наступних 3 тижнів при температурі 37 °C. Через 35 діб після інфікування мишам давали відповідну дозу PF1022A або 12 UA 103197 C2 5 емодепсиду протягом чотирьох наступних діб поспіль. PF1022A суспендували в препараті Cremophor EL. Мишей умертвляли на 7-й день після лікування, вилучали ділянку тонка кишка/сліпа кишка/товста кишка і здійснювали макроскопічний підрахунок гельмінтів. Виражене у відсотках відношення кількості виділених гельмінтів до загальної кількості гельмінтів у нелікованих інфікованих контрольних тварин використовували як критерій антигельмінтної ефективності. Експерименти на курках описані в публікації (14) і цитованій у ній літературі. Таблиця 9 Антигельмінтна активність препаратів PF1022A та емодепсид проти нематодів із надсімейства Heterakoidea Нематоди PF1022A Heterakis spumosa (миші) Ascaridia galli (курки) Емодепсид Heterakis spumosa (миші) 10 15 Дозування, що забезпечує повну ефективність 50 мг/кг 2 мг/кг 1-10 мг/кг ФОРМУЛА ВИНАХОДУ 1. Застосування ніфуртимоксу для виготовлення медикаментів для лікування хвороб, спричинених збудниками ряду Trichomonadida. 2. Застосування за п. 1 для лікування хвороб, спричинених гістомонадами. 3. Застосування за п. 2 для лікування хвороб, спричинених збудником Histomonas meleagridis. 4. Застосування за п. 1 для лікування хвороб, спричинених трихомонадами. 5. Застосування за п. 1 для лікування хвороб, спричинених збудниками роду Tritrichomonas. Комп’ютерна верстка І. Скворцова Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 13